anfrid

Сторінки (1/3):  « 1»

Прощай, любимый мой моряк

Кто  для  тебя  уже  не  знаю.
В  мечтах  живу,  в  них  потопаю.
Ведь  жизнь  -  предательство  и  лож
Но  ты  все  это  не  поймешь.

Сражаться  я  уже  устала-
Ведь  жизнь  меня  совсем  сломала.
Вина  здесь  и  твоя  видна
Она  сильна,  вольна,  больна.

Ты  был  надеждою,  был  чудом
Моим  крылом,  моим  нутром.
Потом,  как  буд  то  бы  погром.
Тут  виноваты  мы  вдвоем.

Ну  что  же  сделаешь,  раз  так-
Прощай,  любимый  мой  моряк.
Не  ранишь  больше  никогда-
Моя  жизнь  -  больше  не  твоя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765232
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2017


Любимый

Все  твои  смс  я  читаю  взахват  
А  при  встречи  с  тобою  коленки  дрожат.
Прогуляться  с  тобою  я  просто  лечу
А  потом  прижимаюсь  к  стальному  плечу.

Твои  руки  всегда  гарячи  и  нежны
Они  мне  как  вода,  как  солнце  нужны.
А  твой  взгляд,  эти  губы,  сводят  сума
Что  ж  в  них  такого  не  знаю  сама.
́
Знаю,  я  только  то  что  привыкла  к  тебе
И  уже  меня  тянет  к  той  сладкой  губе.
Руки  ломятся,  чешутся  -  только  б  обнять
Окутать  любовью  и  не  отпускать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765231
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2017


***

Було  все  добре,  тихо  і  спокійно,
Не  чутно  було  й  вистрілів  гармат.
Та  ось  почався  дощ,  велика  злива
І  воїн  взяв  до  рук  свій  автомат.

Та  то  не  дощ,  то  плаче  Україна.
Війна  в  очах  людей,  великих  і  малих
Донбас,  Луганськ  -  усе  в  руїнах
Розплата  за  якийсь-то  їхній  гріх.

За  що  таке  їм  покарання?
Чому  Вкраїна  і  чому  вони?
Чому  "сусідка  аморальна"
Карає  всіх  без  жодної  вини?  

Браталися  Росія  й  Україна,
допомагали  один  одному  в  біді
Тепер  країна  наша  вся  в  руїнах
Росія  ж  тільки  винна  в  цій  війні.

І  я  не  вірю,  що  насправді
Вже  Крим  не  наш,  розвалений  Донбас..
Що  мати  сина  проводжає  
В  останню  путь,  останній  раз...

Що  плаче  та  вдова  за  чоловіком,
А  діти  не  побачуть  вже  отця.
Що  наша  рідна  Батьківщина
Знов  у  кайданах,  знов  без  майбуття.

Почуй  мене,  Свята  Маріє,
Спаси  народ  мій,  Україну.
Та  воїнів  всіх  молодих,
Що  гинуть  на  передових.  

Я  за  них  кожен  день  молюся  .
Закликаю  до  цього  і  вас!
Щоб  кожен  солдат  повернувся,
І  щоб  мир  панував  і  лад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760623
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.11.2017