| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Порой ты падаешь от всех утрат,
И словно цепью связанные ноги.
И будто камни на душе лежат,
Закрыв собою новые дороги.
Порой ты скажешь: «А зачем менять?» -
Мол, что когда-то будет все как раньше.
Но правда в том, что трудно вновь вставать,
Когда становишься немного старше.
Порой ты думаешь лишь за себя,
Забыв про всех, кто был з тобою рядом.
И даже тем, кто жизнь отдал бы за тебя
Ты подставляешь тихо чашу з ядом.
Порой ты ждешь, чтобы открыть глаза,
Чтобы вернуть тот миг, начав все снова.
И только падает на пол твоя слеза,
Что некому уже сказать и слова…
Мир полон тех, в кого разбитые сердца,
Кто знает то, что жизнь бывает строгой.
Но лишь не многие идут до своего конца
Сквозь боль к мечте, идут своей дорогой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820690
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.01.2019
Лише для тебе увертюра зорепаду
Відкриє зовсім новий світ,
Загравши знову "Місячну сонату",
Розкривши квітку юних літ.
Лиш ти почуєш тихий, ніжний шепіт,
Тих слів, що зачарують назавжди.
Нічне відлуння арфи, трепіт
Принадних уст її краси.
Цей день сьогодні був для тебе,
І небо в бархаті вогнів
Засяє зорі без потреби,
Щоб побажать: "Солодких снів!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2018
Буває важко щось сказати
І ти не спиш, шукаєш безліч слів.
Лише, щоб просто відшукати
Все те, що досі не зумів.
Буває хочеться мовчати
Й дивитись тихо в очі їй
І більш ніщо не помічати,
Спинивши погляд на одній.
Буває ти годинами чекаєш
Її, як вперше, десь біля вікна.
І з-поміж інших знов впізнаєш,
Сказавши ніжно: " Це - Вона ".
Буває так, що хочеться писати,
Не зупиняючись, писати про красу.
Яка змогла колись зачарувати,
Яку, мабуть, назавжди збережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018
Я зрозумів. Так – це вона.
Як янгол з неймовірною красою,
Хотів піднятися з тобою.
Забувши все. І полетіти в небеса.
І серце скаже – це вона.
Тоді відкриєш ти свою вуаль.
Твій погляд не забуду я ніколи
Нарешті я знайшов Святий Грааль.
І ніби все змінилося навколо,
Коли відкрила ти свою вуаль.
Лише тобі я напишу сонети.
Як кожен день тебе чекав,
Як ніжно, міцно обіймав,
Малюючи в думках твої портрети.
Так, мабуть, і Ронсар писав сонети.
І хоч на мить до тебе підійти.
Без жодних слів, без жодного вагання.
Відчувши двох сердець кохання,
Зустрітись знову. Я і ти…
Без слів. Лиш тихо підійти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018
Кожна людина є художником свого власного життя,
що черпає силу й натхнення в собі самому.
(Сергій Булгаков)
Хай в наші дні не буде сліз та бід,
Згадай про те, що ти – людина.
Плекай батьків, шануй свій рід,
Рушай туди, де тиха, ясна днина.
Поринь у мандри з Одіссеєм,
Відкрий цей світ, знайди свій власний шлях.
Ти будеш битися з Антеєм,
Нести цей подвиг на своїх плечах.
Від тих, хто правду зневажає,
Розумного не знайдеш, навпаки.
Але в житті так легко не буває,
Одні за волю, інші за Юдині срібняки.
Та прийде час, повстане дисидент,
На зло царям та їхній свиті.
Його гіркий не похитне абсент,
Ти - син народа в яснім цвіті.
Твій вид на сцені майорить,
Яскравим сяйвом дух проймає.
Люби життя, цінуй цю мить,
Гренгуар мовив: «Grand Finale!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764896
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2017
Істинне призначення людини - жити, а не існувати.
Джек Лондон
Я так хотів, щоб то було видіння,
Чи хоч би сон, що розум стереже.
Але для когось ми лише створіння,
Нема де дітися, живемо та й лише...
* * *
Спинився час, не чути подиху повітря,
Неначе в пустище відправилось життя.
Залишило останнє сонячне проміння,
Поринуло у вирій забуття.
Завмерло все, потрапили в безлюддя,
У край закинутих надій.
Залишилось на згадку лиш відлуння,
Відлуння від минулих мрій.
Забули ми слова пророчі,
Незнаний став нам білий світ.
Немовби в темряві згасають очі,
Лишивши за собою цвіт.
Лиш чути сльози й біль на серці,
У спогадах далеких днів.
Спинився час, як бій у герці,
У думах нездійснених снів...
А може це лише видіння?
Чи сон, що розум стереже?
Тоді народу лиш одне воління,
Потрібно нам прокинутися вже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763833
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017
Чи справді це? Не встиг спитати в себе,
Між сотень я розгледів вас.
Не йдіть! Відчув я слово тепле,
Ви чарівна, ви варті всіх прикрас.
Не йдіть! Цій пісні не потрібна мова,
Вона безмежна, як портрет нічний.
Моїй душі неначе колискова
Але чомусь я вам чужий.
Хоч ви для мене - цілий світ,
Пробачте, я не смів вам говорити.
Лиш бачу вас - здіймаюся в політ,
Засяють очі, будуть жити.
І знову пісня йде до тебе.
Чи справді це? Не встиг спитати в себе,
Та вже пливуть думки на кораблях.
Лиш тихий погляд… Світло в небі,
Ви зірка, що відкрила серцю шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017