| Сторінки (1/38): | « | 1 | » |
Семь поднебесь, знадчит я на последнем - бог.
Место радости, счастья, круг доброты и любви.
Если б знали вы что за этим, то как итог
Я скажу, что там все круги ада, мольба спасти.
Я царапался вверх, я падал (забрали крылья),
Да и чорт с ними, с крыльями, старый уже сюжет.
Вы прочтите в своих святынях, назву их былью,
И поймёте, на все вопросы ответов нет!
Я нырял, нет - топился, о твердь стучал,
Но меня, как в заброшенном доме, никто не встретил.
Ах если б я только сразу всё понял, если б узнал -
Никогда, вас уверю, не остался б на этой планете.
Я к воздуху шёл, даже он создавал мне преграды.
То дышать не давал, что терял я сознание й мысли.
Я вдруг осознал, что сам, никого мне не надо,
Собрался вновь духом, и на седьмой еле вышел.
Надолго припомню борьбу интелектов и цели.
Всех мнимых богов на каждом небесном круге.
Мир, понимаешь, глаза наконец-то прозрели.
Лишь больно теперь смотреть на слепого друга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768282
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.12.2017
Глянь до неба -
там зорі прибиті цвяхами,
Замордовані та обмежені,
мов на мінному полі.
І зникає умить романтика,
то, напевне, таке застереження -
Не піддатися, чи обмежити
значимість їхньої ролі.
Ось і крил силует всіх накриє,
І не буде дорожньої видимості,
Ілюзорне зображення
від реальності - то як вирок
після судимості.
То Ліліт всіх собою манила,
І не було єства, не вижило.
Ми втрачали з-під ніг святилище,
Наше серце наживо ранили.
Чи до стуку, останнього подиху,
Забираючи душі чистих ще.
Бродила та щось пророчила
чорна темінь Сатанаїла,
Ми безтямні, ми без свідомості,
За тобою йшли сліпо, знаючи,
Що забрала ти все, як помстою,
Що ти - лайла не знала міри.
Та нічого, Ліліт, ми справимось,
В демониць теж колись, та й вірили.
Ти прекрасна, повір, без зайвого,
Бо ж без тебе ми б світла не зміряли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768280
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 27.12.2017
Вот мой дом, закрой за собою двери,
Холодно этим вечером, дует со всех сторон,
Чувствуешь, холодные батареи -
Это ты так скупа однажды
Была на в доме моём тепло.
Хочешь чаю? С сахаром, или без,
Мне не жалко совсем последнего для тебя,
Я скучал, когда пьяный был, даже трезв,
Для меня - то лишь день,
А по-правде, сто лет спустя.
Это ж, если подумать, чертовски было давно,
Это ж целая жизнь, целый век без твоих очей,
Я б сказал тебе - что-то меня спасло,
Но я ведь солгу,
Я лишь встречи сей ждал скорей.
Представлял, как в холодных стенах
Вдруг за руку тебя возьму,
И кровь побежит по венах,
А сердце твоё мол кремний
Снимет чёрствую с роду кору.
Мой дом без тебя, то пустая
Заброшена всеми кантора,
Я вечность тебя ждал родная,
Останься, прошу, не больше
Со мною
Всем сердцем
Дома.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766615
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.12.2017
Несколько тысяч милей - мы у цели, моя звезда,
Видишь сплетения линий, и улыбку на солнца устах,
А как воздух в свой плен забирает, мнимой лаской свободу даря,
И душа здесь с небес улетая, просит быстро убрать якоря.
Снимай же скорее с предплечья все неволи, обиды и быт,
Пускай птицами станут два сердца, и огонь их навечно горит,
Ведь мы знаем не много о мире, да и пусть, ведь вся молодость - наша,
Нет стоп-кадров, в прямом мы эфире, так не бойся того, что без стажа.
Дай мне руку свою и сжимай как лишь можешь сильнее,
Я тебя приведу к синей глади за горным массивом,
И не верь холодам - я тебя непременно согрею,
Ведь такое тепло есть в глазах только самых любимых!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766611
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2017
Не дари мне сердца своего,
пусть оно в тебе огнём пылает.
Вот представь - бездумно отдаёшь,
а тебе его не возвращают.
Что потом? Как с этой пустотой
жить и верить в волшебство?
Я держу своё в себе, и ты
не дари мне сердца своего!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766604
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.12.2017
Витинали по мені спогади карти дорожніх рухів,
руслами упивались в дикі засухи серця.
Як же мені назавше з пам'яті тихо стерти
сліди, що в'їдались в саме найглибше вперто?
Певне не знищити ті, закарбовані світом,
кляті кордони твоїх дуже рідних обіймів.
Я тобі, віриш, усе б що є в мене віддала,
та чорт забирай ти і того приймати не вмієш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2017
Здравствуй, враг, я из города К, ты помнишь? Это маленький домик со спичек, ничуть не больше. Припомнилось мне, как горел он однажды, веришь? Тогда ты его покинул как раз на дольше, чем обычно бывало твое отсутствие, что же случилось? Отпуск, командировка, или может просто стало плевать. На меня наплевал и свалил к чёртовой матери, чтоб не смотреть как город в пепел, и мне не мешать.
Враг, что ж так мало огня ты оставил, аяяяй.Посмотри на меня между строк, несёт горелым. Я противна себе, тебе, я уверенна - тоже, глупая мысль мстить у меня созрела.
Слышишь, а давай мы смотаем в Питер, туда и назад, а может и на совсем. Я буду смотреть на мосты и сжигать их в хлам, всего лишь представя, что взял ты меня в плен.
Прекрасны там улицы ночью, не так ведь, враг? Ну что ты, возьми меня за руку, ту, что цела. Помнишь тогда тоже была ночь, горели глаза, кто тогда убежал, что я сердце забрать не успела?
Да чёрт с ним, с сердцем, дела то как?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766261
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 16.12.2017
Третий час ночи, почему не сомнула глаз, всё стоишь у окна и взглядом сьедаешь тьму. Как прекрасна во свете тусклом твоя спина, и представил я вмиг как случайно тебя обниму.
Ты как будто во сне прижымаешь меня сильней, держишь за руку крепко, по венам течёт тепло. И я чувствую - завтра ты станешь навек моей, будь я проклят тебя потерять, мне бы голову махом снесло.
Я окутал тебя, согревал, будто была из льда, но я знаю наверно - внутри горечее ты пламя. Подними же глаза, что поярче та будет звезда - это наше с тобою сплетение судеб, я знаю.
Холод по коже прошёл, ближе стало к нелепой зиме, и смотреть на ночные лампы не так приятно. Я стояла одна, но вдруг кто-то притронул к спине, что же это случилось - муравьи пробежали стократно.
Ты обнял ещё крепче, перекрыв все потоки крови, сердце замерло будто на миг, ну а может на дольше. А мир словно ожил, забыл всю неистову горечь, и я вдруг поняла не отдам никому, коль позволишь.
Верьте - нет, а всё тело пронзало спокойством, как бы я обрела наконец-то свой истинный дом. Люди так зачастую глаголят, что это разстройство, ну и к черту людей, если я растворилась в нём.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766256
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.12.2017
Я мир к ногам твоим бросал,
а ты лишь повела рукой,
что ж ты за ангел, милая,
да с дьявольской душой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766080
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.12.2017
[i]Розуму "ні" відповім, і чи добре так буде, чи зле - не знаю.
Та й чи варто собі морочити цим голови.[/i]
Заспокойся, присядь, давай заварю тобі чаю,
якого тобі? - [i]Та такого, що пив малим.
[/i]
Запитала б тебе як справи твої, та не варто,
ти краще мені розкажи чи не мерзнуть руки?
[i]Я довго бродив, все ніяк не знаходились карти,
та знав, що ти поруч і скоро не стане розлуки!
[/i]
Серцю "так" відповім, та нема тут що й думати довго.
Бо хіба ж на цім світі ріднішого когось знайду?!
Як не плутала доля, до тебе вели всі дороги.
[i]Ходи ж бо, кохана, до грудей я тебе притулю!
Зацілую до неба: за турботу, за щастя, за спокій,
й покладу тобі вірно я голову до колін.[/i]
Збережу я цю мить, щоб далі вже рік за роком
здавався солодшим з тобою мій спомин і тлін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Сколько раз был за миг до того, чтоб не там свернуть, сколько путал я звёзды со знаками, ну и пусть - я всегда, там, внутри, помнил начертанный путь, тобою начертан, а значит я вновь вернусь. Каждый трепет ветров бил по коже, лишая след, я таскался по краю, не видя, как будто слеп, я от ран этих выдохся, высох, но вдруг ответ - пред глазами явилась ты, это знак побед. Ты была словно штиль среди моря остывших грёз, свет во тьме кораблям, потерявшим навеки веру, я вдруг вольным почувствовал душу от боли и слёз, тут же понял, что в мире я вовсе не так потерян. Твой смех для меня стал радаром как нить Ариадны, я б запутался в ней, чтоб больше тебя не искать, но черт побери, на тебя я ко всем был так жадный, что из виду исчезла, а я так не смог и понять. Нет радаров, нет света, нет знаков, я вновь один, все пропало с тобою, а значит так быть должно, ведь зачем от болезни придумывать сто причин, если неизлечима - смирись, позабудь, да и все.
Я долго бродил по свету, да света нет, но я знал одно - мысли в тебе нуждались, свернул я не там, потерял вновь все звёзды и дали - они все исчезли, но лишь заметнее стали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765958
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2017
Море из сотни клеток, я в нём лишь простой корабль,
бьюсь бортами, что на палубе потоп,
крыльев нет, придётся управлять штурвалом
из заученных подсказок и учёб.
Где-то, как-то в книжке все гласили
(почему-то я запомнил только это),
если есть прибой - найдутся силы,
чтоб найти маяк с спасённым светом.
Но на карте нет таких отметок,
там лишь берега, далёки страны.
Как понять куда свернуть и встретить,
дабы в этой глыбе не застрянуть?
*** *** ***
Помню - темнота, но звёзд на небе
будто вся вселенная открылась,
боже мой, какой же он волшебен -
мир, в котором, аж душа застыла.
*** *** ***
Шум в ушах и буря всё укрыла,
палуба почти что под водой.
Я штурвалом влево, оступился...
это был мой первый в жизни бой.
Утро. Тишина. Грядут рассветы.
Выжил я, но что же будет дальше?
Ведь промок, да и выжат я до клеток,
мне б остановится на ближайшей.
Ранил, ранил, ранил, сколько можно,
до победы, до восторга ли, до краха?
Я - корабль, не стальной - картёжный,
ранил, ранил - и убил с размаху.
*** *** ***
Не об этом я, простите, а о том,
что любовь - стоклеточное море,
Я - корабль, ну а ты - под маяком,
коль не светишь, то корабль тонет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765957
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2017
[i]Не дари мне сердца своего,
пусть оно в тебе огнём пылает.
Вот представь - бездумно отдаёшь,
а тебе его не возвращают.
Что потом? Как с этой пустотой
жить и верить в волшебство?
Я держу своё в себе, и ты
не дари мне сердца своего![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765690
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.12.2017
Я зачиняю вікна, щоб протягів не надуло,
бо й так забагато в мені твоїх вітрів ненаситних,
все, чим душа горіла, всюди де було жарко -
стало одним суцільним холодом серед ранку.
Я зачиняю двері, гостей в моїм домі не буде,
вистачить бунту й крику, мені вже б пора і тиші
відчути хоча б на трохи, і спокою сни віддати,
та більше, повір, ніколи, за грати не повертати.
Поле посеред дому, ніби то сорок перший,
всюди лиш біль і спомин того, чого не вернути,
стою я собі спиною, і чутно - курок спустився,
з кулею в серці знову, ти знову мені приснився.
Війни, бої прокляті в мені вирують досі,
скільки, скажи, ще скільки це все терпіти стане
сил мені та обіймів, коли ж це усе минуле,
й якщо ти застряг у мені, а почуття заснули,
коли заснули?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2017
И пусть окутан белым снегом мир,
все души на земле заледенеют.
Ты тот, чьи руки никогда
в морозы лютые замёрзнуть не успеют.
Какой бы не была люта зима,
и лето, градуса воды кипящей.
Ты тот, чьей буду я всегда,
наивной девочкой, но настоящей.
Пускай разрушен будет мир,
и ту печаль словами не измерить.
Ты тот, в которого тогда
я буду очень сильно верить.
И даже если жизнь трудна,
и две дороги развести сумеет.
Ты тот, который в холода
меня всегда теплом согреет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765490
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2017
В открытом пруду белый лебедь кружиться
он такой же как все,таких здесь полно,
он совсем потерялся, он стал позабытым
и никто так не смотрит уже на него.
Он из самого детства хотел быть на сцене
танцевать, так чтоб зритель до дрожи немел,
и потом, как в прекрасной любимой поэме
в высь от восторгов красиво взлетел.
Такие мечты здесь за гранью предела,
ведь кто он? Простой белый лебедь в пруду,
но ведь даже таким порою хотелось
сорвать на минутку из неба звезду.
Он упорно работал, ни секунды простоя,
всем хотел доказать, что он сможет сыграть
эту роль в лебедином, пускай и изгоем
лучше от боли в ногах, чем в пруду умирать.
Он все партии знал наизусть, как молитву
когда зал был пустой - выходил танцевать
каждый раз как впервые он чувствовал ритмы,
чем дальше, тем больше его не узнать.
Весь зал онемел, когда вышел на сцену
сыграть партию чёрного, лебедь с белой душой,
он был лучше порой самой королевы -
из пруда тот несчастный, забытый изгой...
[i]Рассказ не из самых прекрасных на свете,
но может помочь осознать ту вещицу -
даже если ты курицей здесь появился
всегда можешь стать величайшей птицей![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765489
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.12.2017
[i]Уяви лиш на кілька секунд:
я мов знову знімаю з очей твоїх залишки снів,
Тихо й ніжно цілую, в обійми напрошуюсь дико,
І ти спіхом мені в отвіт:
Я тебе до сердечних орбіт
Прикував, приручив, мов на лихо.
Дай ще раз відібрати у тебе чуть залишків тих,
Це для мене - вогонь, я згорю, так щоб ти не помітив.
Я клянусь - всі залишу твої орбіти,
Все, що є я віддам тобі світло,
Ти лиш серце моє відпусти.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Моя тверезість, моя свідомість
у твоїх хвилях втрачає русло,
не знаю що це - але все тоне -
і я мов якір, що впасти мусить.
І я - мов всі кораблі без днища,
і я - безкрилий літак над морем;
кажу: "Прощай ти", кажу: "Не злися",
що я безслідно тобою хворий.
Мене (не брешу), з усім що маю,
всі "чорні діри" твої з'їдають,
як вчора: в темних ночах безликих
я клявсь тобі, що не закохаюсь.
Та, знаєш, схибив, мабуть, і каюсь -
тебе на світі рідніш не буде,
пробач за все це, ніщо не вдієш -
та ти забрала усе, що суще:
зів'ялі квіти на тернах серця
умить з тобою живими стали,
у всіх кутах, де панує крига -
з твоїм теплом, наче враз розтало.
Я знов мовчу, не тривожу спокій,
боюсь щось зайве тобі сказати,
щоб більш ніколи,молю, ніколи,
свою безмежність лиш не втрачати.
Світи для мене, шляхи показуй,
як у дитинстві робив це місяць -
бо ти для мене - рушійна сила,
з якою я аж з колін підвівся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Ніхто не знає як мене болить
той спомин, що бензином палить горло,
що кулею пронизує міжгруддя
і тіло робить вічним мінним полем.
Ніхто не вірить - то ж моя війна,
було так марно одягати лати,
бо той, кого так завше захищав
найкраще знав куди і як стріляти.
Та то лиш згадка, пам'ять за ребром,
пробите наскрізь металевим жалом
холодне серце,
знову підвело,
холодне серце
програшу зазнало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Холодні руки торкнулись ржавілих дверей,
і тихо сліди простигають цементною плиткою,
хто б міг збагнути, що стіни облізлі так швидко
стануть рідніші за безліч знайомих людей.
Пустим коридором, де світло щоразу лиш тліє
проходиш і чуєш - там тисячі вільних планет
/без всяких кордонів, без зайвих квартирних тенет,
й плювати на те, що опалення зовсім не гріє/
Відчинені двері, галас і гуркіт під вечір
хіба хтось живе так щасливо із тих, хто рахує лиш статки
не треба гектарів, їм вистачить тої кімнатки,
щоб ніжно, безслівно обняти коханих за плечі.
Тут творять життя, тут немає безглуздих законів,
вся їхня душа - на струнах гітарних відкрита,
хтось скаже про них, що сидять у розбитих коритах,
зате їхнє серце як завше лишалось на волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Як безліч стало брендових костюмів,
і кожен з шкіри лізе, хоч один придбати,
не знаючи чи та ціна їх варта
/так ніби бірки шиють до людей/
Від ZARA в мене тіло не з дешевих,
а PRADA - почуття мої розкриє.
Дивіться! Золото на моїй шиї,
а я - то кращий експонат для галерей.
Моє обличчя - глянцеві журнали,
мій голос - то лиш звуки із You(тубу)
і пофік, що в житті я надто "груба",
Light(руму) й Photo(шопу) не перечать.
Бо всі забули, що не в тому щастя,
ти будь найперше тим, ким б міг пишатись
і не потрібно в марки одягатись -
/ти душу одягни в толкові речі!/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2017
Все! Я кажу тобі стій, зупинись, не треба!
Вистачить з нас цих безглуздих думок та ідей,
відкривай своє серце, і досить постійно спати,
видихни біль, й притули мене до грудей.
Й прийде до нас, в одну мить, що нічого й не втямиш,
сон, ніби дійсність, й заплющить нам очі разом.
Не бійся тоді, не тікай, обійми за плечі,
ми, коли двоє, живемо за межами часу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Мені з тобою - спокою океан,
лавина почуттів, вогненне щастя.
Мені з тобою - злою, чи не так -
завжди пульсує на зап'ястях!
Життя без тебе - неба темнота,
відсутність зір, і відблиску в очах.
Життя без тебе - як пройтись по пеклу,
і бігати невпинно по ножах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Цілуй, допоки втома не зіб'є із ніг,
допоки сили є, допоки це бажання є нестримне.
Забудь на мить, момент про все і всіх,
бо час з тобою так невпинно лине.
При тьмяному освітленні кількох зірок
всі контури твої стають інтимно-мої.
Один лиш дотик пробирає до кісток,
і вже ніколи не залишить нас в спокої.
А коли руки переплетом у замок,
то можна говорити тільки тихо.
До губ твоїх лишається лиш крок,
як я для тебе - ти для мене дихай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Здавалось, доріг кілометри усьому вина,
всі далекі міста, і різниця у заходах сонця.
Відсутність у дотиках рук, і слуху серцебиття,
поцілунку відсутність по ночах і, навіть, спросоння.
Здавалось, що винні усі залізниці й порти,
бетонні прокладини й синя краса океанів.
Знемога від того, як хочеш - не можеш прийти,
і згодом всі сонячні дні наче вкриті туманом.
Здавалось, ніщо так не буде боліти, як інші країни,
ніщо не колотиме так, що вживу не послухати.
Та усе ж, ви повірте, не це стає в серці руїнами -
я по-правді скажу, що болять кілометри між душами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Інтимно.
М о в ч и. твій пульс на скронях скаже мені про більше.
Я чую цей стукіт, й відома вся кількість ударів.
Знайомі чуття, знав би як я розумію.
Як чула те саме, як знаю про це вже немало.
Д и в и с ь. Адже погляди творять зв'язок, що тримає намертво.
Аж іскри летять від тертя, що пронизує простір.
Вмить освітлює все, що здавалось навіки притемним.
Та одразу ж стає найпроханішим в світі гостем.
Т р и м а й. Найміцніше як можеш, на що тільки вистачить сили.
Щоб нізащо, ніколи, не втратити шанс бути поряд.
І хоч зовсім на трішки повірити в спільне диво.
Про яке тільки в казках, на жаль, так багато говорять.
Д а р у й. Скільки можеш, що можеш, чи хочеш дати.
Будь то посмішка щира, а може щось надто більше.
Я прийму, і сховаю, подалі в сердечні грати.
Та не бійся тих грат, бо за ними ти будеш вільний.
В і д ч у в а й. Мої дотики й спроби проникнути глибше.
В найтемніші кути, у закинуті світом окраї.
Відшукаю все те, що для мене відкритим залишив.
І від кого завжди усі люди так вправно ховають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764473
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.12.2017
Светит в окнах свет на третьем этаже. Музыка как фон для безудержной шалости. Что там? Праздник? Время для торжеств? Или это ты ко мне безжалостен?
Что на дне бокала? Спирт ли, яд ли? Я танцую будто бы...как в последний раз. Комната пуста, как сердце - я ограблена. Тем, кто вечно утверждал, что не предаст.
В голове не мысли, нет, не споры, там давно уж брошенный, расцветавший сад. Что нам, правда ведь, терять на разговоры, время, если ты тому не рад.
С сердцем что? Да нет, не надо трогать. Я смеюсь, стихи пишу, держусь спокойно, вновь иду, да нет, ползу своей дорогой, но лишь мне заведомо как это больно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764256
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 06.12.2017
Мальчик бежит с кассетой в руках, ветер волосы вьет по лицу,
он спешит домой, чтобы что-то сказать, он бежит к родному отцу.
И улыбка в глазах не исчезнет никак, даже если разбиты коленки,
он мужчина, защитник, так молвила мать, утирая заплаканны веки.
Кричит на второй, чтоб открыли скорей, и летит по ступенях мол ветер,
мы играли в пиратов, я остался живой, мам, мы ведь улицы дети!
Мы такие как дождь, мы как солнца лучи, нас не скроют волнами туманы,
мы - потери морей, наш мир неизлечим, я уверен - героем стану!
Мать сидит у окна, тихо шепчет себе, как взрослеют сыны, я ж седею,
тут подкрался отец, обнимая за плечи, "Ты припомни, родная, скорее
Как мечтали с тобой так сидеть у окна, вспоминать те, былые годы,
как летали с тобой, и не мог нас догнать, а ни ветер, ни время погоды.
Мы играли как он, разбивали стекло, и бежали от злых соседей,
дай же руку свою, приложи до груди, вспомни, мы все такие же дети.
Мир ведь робок совсем, и границ нет для время, мы все дети земли, мы - планеты!
Сохраняйте тепло, сохраняйте искру, детский взгляд сохраняйте, и верьте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764252
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 06.12.2017
Як думаєш, болить мене душа?
Хоч ні, чекай, по мені не помітно.
Хіба що воском вкриті скроні і повіки,
Та хтось електрику забрав, і згасло світло,
Але ж по мені не помітно.
Як же здається, все переживу?
Що жоден м'яз не рушить з свого місця.
Хіба лиш вся земля з-під ніг пропаде,
Всього лиш так, що жити вже боїшся,
Але все ж м'яз не рушить з місця.
Як знаєш, може я - брехня?
Пустий міраж, як та вода в пустелі.
А може лампа, що давно згаса, лиш мерехтіння,
Та ніякого тепла ...душа - суцільна темінь.
Брехня, говориш, та вода в пустелі?
Як віриш ти, я скоро розіб'юсь?
Та як же так, душа моя із хрому.
хіба так трішки плавиться, згора
Та все ж по мені не помітно знову.
Для тебе, жаль, моя душа із хрому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764058
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.12.2017
Забирая с собой всё последнее, мне оставь
хоть немного своей неоправданной, но любви
напоследок глаза подними, там согнулась сталь -
это я улыбаюсь тебе с высоты петли.
Звездный тлеющий миг вновь напомнит один секрет
ты ушел навсегда, но, наверное, не спроста
обернись поскорей, там любви твоей просто нет -
это я улыбаюсь тебе с высоты моста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764057
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.12.2017
Прости меня за то, что я к тебе остыл, за то, что больше не тревожат твои мысли. Я лгал, бродил, искал под сто причин забыть тебя, пускай хоть в этой жизни.
Мерещились мне тысячи путей, где лучше будет, где тебя не станет, я верил - ты всегда была глупей, не выдержишь, я думал, испытаний.
Мне было сладко в той разгульной сети, где Люцифер играл со мною на пару, какие семьи, сплюнь, какие дети, во мне пылал разврат, и мир был жарок.
Прости меня за то, что я остыл, что растоптал цветы, оставил гнить, никто не знает где и как я жил, какой ценой мне обошлось тебя простить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763997
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2017
Як тільки відчуєш втрату дому,
почнеш забувати дороги для втечі;
коли буде здаватись, що все по-дурному:
дії, слова, світ, усі люди та речі -
Згадай що вона говорила:
"Я подумки обійму,
обійму, як ніколи, за плечі"
Як тільки допустиш до серця біль,
і буде здаватись усе несправжнім;
душа потемніє, стане немов вугіль,
усе довкола втрачатиме важність -
Згадай теплий голос її:
"Я буду все поруч,
бо я твоя неосяжність"
.
Коли загнаний в прірву, коли чути лиш страх,
і політ (що життя) - параноя;
викинь все, що так тяжко несеш у руках.
бо віра у себе - то зброя.
На хвилину згадай, що казала тобі:
"Ти лиш крила розправ -
я з тобою".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
Гори палали, кишіли своєю втратою,
Бились крізь хвилі душевних своїх тривог.
Камінням засипало стежі усіх перемог,
Коли перестали чути тебе і знати.
В їхніх всіх рисах вбачались лиш сум і муки,
Кордонами вічними стали сліди твої.
Горам свобода без тебе - це шлях розлуки,
Затоптані мрії любові обох доріг.
Птахи над ними скудно, поодиноко
Виють про біль, бо їм то так близько до серця.
Хто вони, й справді, тут, без небесного верстя,
Так же як я - в прірву все крок та за кроком.
Води гірські, що їх швидкість до біса шалена,
Стихли лиш тільки як світ відпустив твоїх рук.
В горах моїх кров вже застигла у венах,
Бо більше не бачать з тобою тодішніх сполук.
Є вогник малий, що у самому-самому серці
Гірського наливу, оправі споруд кам'яних.
Прошу, повернись, бо що я, насправді, без тебе?!
Верни мені очі - в них щастя - бо що я без них!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Я дивак! І плювати що скажуть люди,
Плювати на те як подивиться строго світ,
Бо я хочу хоч трохи любові відчути,
І свою віддати, без меж, без кордонів й воріт.
Я дивак! Так, я це признаю неохоче,
Аж холонуть артерії, згустками робиться кров,
Та я ділом покажу - слова всі насправді пророчі,
В моїм серці навіки зможе розквітнуть любов.
Я дивак! Ну і добре, що з того,
Хіба краще носити той лід у сердечних мотивах?
Відкрийте же очі, й мерщій поспішайте додому,
Там дивна як я, чекає на вас людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763594
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.12.2017
замело под грудину, что трудно убрать снега,
пускай там, где ты есть, будет тот, кто бы смог согреть.
в нашем городе К. ну никак не наступит весна.
пока город курил, жил, пытался хоть что-то успеть
наш мир рухнул...
что же делать скажи теперь?
тонким слоем из льда приковало меня в глуби...
пускай там, где живешь, будут очень тебя беречь,
пусть не смеют ругать, пусть полюбят тебя любым.
пускай будет тот дом очень весел, в тепло одет,
и никто не сумеет калечить да упрекать,
лишь пророчат богатства и сотни счастливых лет.
...если ты не смотрел - я пыталась тебя искать.
...если ложь говорил - от порезов остался след.
...если смог не любить - я сгорала сто раз до тла.
и будь проклят тот бог, что с тобою нас соединил.
пускай та, к которой бежишь, будет так светла,
береги ее, как меня никогда не хранил.
в нашем городе К. по чуть-чуть наступает весна,
город снова пыхтит, и улицы все в пыли.
...если мы целовались - то только в каких-то снах.
...если были вдвоем - то во имя святой любви.
пускай помнят тебя бессовестным от потерь.
пускай там, куда ты идешь, будет подлин свет.
наш мир рухнул...
что же делать скажи теперь?
в нашем городе К. правды уж больше нет.
будь спокоен. мечты пускай явью станут.
и успех не покинет, и будет со всем хорошо.
что поделать, если весны не настало,
что поделать, как счастье мое ушло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763251
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 01.12.2017
[i]На рівні моїх очей – весь Всесвіт.
В моїх очах – міраж Землі.[/i]
Закриваємо очі. Що перед нами? Тьма чи просто відсутність світла? Уявимо на декілька секунд, що ми щойно народились. Ми – єдині живі істоти на Землі. Нас не може злякати відсутність будь-якої інформації, та й по-суті і присутність її також. Немає ні книжок, ні газет, ні телебачення, ні науковців – немає нічого, що б запросто могло змінити наше світобачення з першої хвилини життя.
Немає матері, яка ще з колиски втрамбовує в наш ясний розум що добре, а що зле. Немає нав’язаного церквою ритуалу хрещення, без якого ми не можемо стати «рабами Божими». Немає школи, в кожному кабінеті якої на видному місці красується глобус, нав’язуючи нам думку про те, що Земля – кругла. Немає мультфільмів, заставки яких не дозволяють сумніватися в попередній інформації. Немає культу піднесення вчених, що посмертно висять на стінах ВУЗів. Немає «безперечно» правдивої інформації від NASA.
Хто ми без цього? Яким би здавався нам світ? Про які людські можливості ми б знали? Чи був би нам так важливий матеріальний стан?
Відкриваємо очі. Ми стоїмо на плоскій поверхні. Ні через декілька кроків, ні через мільйони кілометрів вона не змінює своєї форми. Все, що перед нами – це рівна лінія межі нашого зору. Теоретично можна збудувати в своїй уяві будь-яку плоску фігуру, дайте лиш волю фантазії. Зупинимось на ідеальній фігурі – круг.
Повернемось на хвилину до буденної реальності та пригадаємо чарівні новорічні подарунки у вигляді куль, всередині яких так по-святковому падає штучний сніг, УВАГА, на плоску Землю.
Невинний новорічний дарунок, безбідна кулька з відтворенням святкової події, початку нового року, нових можливостей, емоцій та думок, завжди забуто стоїть на запиленій полиці, а ти так і не замислюєшся яку цінну інформацію вона приховує, точніше не приховує – ти просто не звертаєш на неї уваги.
Знайди час, не полінуйся дістати її звідти. Уважно придивись. Що ти бачиш? Вміло завуальовану модель Землі, чи не так? Над нами весь цей час просто висить «скляний» купол, про який нам просто не хочуть розказувати. Але чи є це теж правдою?
Науковці з «кінопродакшн» NASA вважають, що ми ще жодного разу не виходили за межі Землі. Цікаві люди, не правда ж? робити офіційні знімки планети, визначати точні відстані до Сонця, створювати шини з непробивних металів для подорожей поверхнями інших планет, вираховувати мізерність нашої Галактики, щоб потім одним же ж реченням перекреслити всю правдивість інформації власної «контори». Нагадує зйомки фільму, де все навколо – суцільний зелений фон, перетворений комп’ютерною графікою в чаруючий сюжет. Ну і як же тут обійтись без «кіно ляпів». Все те саме.
Генії, що тисячоліттями працювали над сюжетом, з кожним роком намагаючись зробити його цікавішим, щоб, не побоюсь цього слова, «тупий» соціум не заскучав, теж помиляються, вірніше «промахуються». З їхньої гри починають виходити люди, які розуміють, що «щось тут не те».
Щоправда, геніїв це не дуже розчаровує, ба більше – вони навіть цим не переймаються, бо що це за проблема, коли з мільярдної масовки губляться пару сотень «акторів».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763248
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
Було мені сім, здається, я ткнув ненароком в небо
пальцем своїм маленьким, щоб знати яке на дотик,
і руки мої, мов скелі, мов гори, мов Еверести
просили у неба щастя, і небо не було проти.
Було мені десь п'ятнадцять, я знову дивився вгору,
хотів був уже до висі, та пальцем не зміг торкнутись,
як зараз в очах - лиш відчай, я трішки зневірив в небо,
бо думав, воно тікає, і щастю вже не вернутись.
Було мені щось за двадцять, я вірний служник пустелі,
кидаюсь по різних дюнах, і погляд мій тільки прямо,
мені б лиш пів літри випить, щоб так не пекло у грудях,
і щоб хоч на зовсім трохи легше, спокійно стало.
Було мені тридцять вісім, сивіло моє волосся,
я - злий, невдоволений світом, а погляд мій геть поникнув.
Що сталось зі мною, небо? Я ж зовсім душею юний!
Де ділося моє щастя, чому я без тебе звикнув?
Було мені літ під сотню, я палкою сунув в небо,
а може усе ж дістану, а може воно вже близько?
І звідкись мені в отвіти "Старець, тобі буде щастя!
Не пальцем торкайся неба, а серцем торкнися висі!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763066
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2017
Я перепробував все:
від п'янок до коми, від друзів до малознайомих, брюнеток, блондинок, розумних, говорячих без упину,
(та все це не те).
Я був де не можна:
на сьомому крузі, дев'ятому валі, в борделі ілюзій, в думок у підвалі,
(та все це пусте).
Я вірив у речі:
молитви в лікарнях, богів і не зовсім, в небесне сіяння, і теплу осінь,
(та все це пройде).
Я знав так багато:
де зорі, як люди, що тінь все ж зникає, і щастя не буде, чи щастя немає,
(та все пропаде).
Одного не знав, не бачив, не чув, не торкнув - тебе,
і кого ж обманув я тепер?
Себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763065
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.11.2017