| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
Як і тисячі років до того,
Хтось у комусь саджає квіти,
Відкриває у комусь зорі
І малює натільні карти
Хтось у комусь напише книги,
покладе вівтарі криваві,
хтось у комусь вирізблює бога,
а хтось пʼє когось із азартом
хтось у комусь роздмухує іскри,
Хтось комусь став стіною плачу.
Хтось для когось - дорога в вічність,
Хтось для когось - надпита кава
ти і я одне одному попіл,
ми - зівʼяле поблідле листя
Я у тобі забула жалість
Ти у мені залишив прикрість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Як давно папір (електронний) не терпів бруду
слів моїх (чорнило - уявне, перо - із металу)
І от, (випадок, нещасний випадок) знову майнуло
Твоє відображення (і дзеркало навіть не кресло)
Як же змінили нас миті (і годинник зовсім не спішить)
І як непомітно стікають додолу гострі (колись) твої риси
Тонкі лінії пальців зламались (хоч гіпсу нема)
І сіткою шовку (із павутиння) вкрилось обличчя
О, дивина (сердечна грижа минулась, напевно)!
Хотілось сказати: “привіт”. Але... (ця непевність вбиває)
Злякалась, що мед твого голосу згірк (а в мене і так алергія)
І промовчала, нишком ковзнувши (злодійка!) в кавʼярню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020
У моїх легенях
росли троянди для нього,
і колючки розривали
мої альвеоли
я задихалась і
спльовувала
червоні пелюстки
в мереживі слини,
солодко вмирала,
і лиш рука садівника,
твердо вирвавши корінь,
врятувала мій сад
тепер в мені нема й сліду
того аромату, що розливали ружі,
і, може, сад тепер і не сад
без троянди
але, одначе, живу.
Мій сад тепер тихий,
безпечний і сонний,
і в ньому зат[b]и[/b]шно
Іноді я чую пахощі,
але вони розходяться
у морі бягрянцем зів'ялих пелюсток,
І волога сіль виїдає мою землю
-------------------------------------
Як і тисячі років до того,
хтось саджає у комусь
квіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
У сестры моего друга - ВИЧ.
Когда я узнала, то плакала
От черной желчной зависти,
Ведь у тебе его не было.
Если бы был, я держала б тебя за руку,
могла бы продать все украшения,
И покупать тебе лекарства,
Научится делать инъекции.
Проходить все этапы и отвоевывать
Каждую прожилку тонкого листика жизни.
Я могла б что-то делать. А так - тебя нет.
И мне никто не завидует.
У тебе не было ВИЧ, не было рака,
Ты не сгорал, мы не сдавали анализы,
Мы не ругались, не смеялись, не плакали,
А потом тебя просто не стало.
для В., который так несправедливо ушел от нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845550
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.08.2019
Нове почуття проростає
морозними голками.
Cистемою просто у вену,
Безжально і злостиво
зминає засохлі квіти
старої чужої вже любові.
Я в щемному передчутті
нового гострого болю.
Всі минулі сльози тепер
лише підкладка для нових -
солоніших, їдкіших і диких,
прекрасно-криштально-ядучих.
І я смію дихати свіжим,
Я хочу бачити чисте,
Я знову чекаю солодкого -
Тепер я жадаю теплих страждань.
Мені чомусь гадалося, що більше
я не зумію так. Як наївно.
Що все загубилось, що забулось,
Що мене зруйнували дощенту.
Але варто лиш мені згадати
першу букву ново-дивного імені -
і я розкриваюся квітами
назустріч холодному подиху
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019
І от що кумедно - я не відчуваю.
Точніше, я знаю, що маю відчути
І памятаю, як воно виглядало.
І знаю, коли б варутвало заплакати
Але. Не чую того і не розумію,
для чого взагалі це все існує.
Не лячно і не холодно, не болісно
Просто прісно. Тихо. І пусто.
Як вода кімнатної температури
У склянці прозорій і трохи теплій.
То як же згадати, для чого усе це
Робилось, терпілося і вимолювалось?
Таке відчуття, наче мене ошукали
Хоч заболіло б, чи що? Але ж ні.
Німі всі чуття і затерплі всі нерви.
Просто сіро. Як ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019
Ім'я твоє - тьмяна платина
І я стою в санбеніто на площі.
Все жовте. І трішки червоне.
І десь на фоні думок
сяють отруйно-зеленим
відтінки "Нічного кафе"
Але ось мить - і тримаю
в рухак паперовий вітрячок,
як іспанець, несу це безумство
Чую собі щось тремке - живу рибу,
що шкрябає стінки мого живота -
так кохання витікає із мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2019
Вокзали пахнуть тобою,
Випускні вечори пахнуть тобою,
Лікарні пахнуть тобою.
Тобою просякнутий дощ,
Твій колір у сірого неба,
І твоя тривожність, і тремор в руках.
І безкінечність сіяє над нами,
Але не для нас. Для нас на дахах
Молоком розливається зелень
І я б це назвала любов'ю,
Але, як завжди, помилюся.
Бо ти - це прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Любити тебе - форма самогубства.
Мене гойдав ритм нерівних кроків,
І за кілька секунд того танцю з тобою
я платитиму долі сотнями років
Це кохання було бензином,
він розтікався веселковими плівками,
і ми палали, просякнуті димом,
стікали топленого жиру цівками
Потім писались електронні бомби,
кидались брудні паперові гранати
на моє місто, що втомилося від тебе,
так сильно, що не могло спати
Тепер мої обвуглені чорні фаланги
кладуть екібани з токсичних квітів
до меморіалу, де на зруйнованих стінах
відбились чимсь темним дві тіні
І ось, ходжу у захисних костюмах, на яких
розквітли осторогами зорі полину,
І лиш коли, мимохіть, наближаюсь до тебе,
чую легкий тріск лічильника небезпеки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
Ти - гіркий шоколад,
що танув на пальцях
і шовковисто тік по горлу.
А я? Що я? Фольга,
яку так легко рвати
і викидати зім'яту.
Ти - терпка сигара,
у дорогому х'юмідорі,
а я - дим, що видихають.
Мені випадало лиш бути
рамкою для твоїх картин,
намальованих на тонкому шовку
Тепер тебе нема і мені видається,
що у мене більше немає форми,
і я стаю, чим лиш захочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Хотілося бути білим пласким аспірином,
аби твої вуста жадібно торкалися мене,
і язик, пестячи, проштовхував всередину.
Хотілося танути і рвучко текти по венах,
Приносити полегшення кожному грану болю.
Хотілося бути миттю, яка тягнеться-триває,
поки ти заплющуєш очі і розчиняєшся в уявному світі.
Все чекалося, аби до мене прийшов твій Еверест,
Аби дертися на його пік і замерзати на покинутій станції,
не дійшовши до твоїх, підкорених усіма, вершин.
Тепер перемащую свої губи бетонними соками,
Заповнюю твої пустоти своїми радіочастотами,
лампами ре-мінору нагріваю вичинену шкіру.
Ловлю тебе іноді на перехрестях своїх думок,
Але я - ренегат. Відступаюся від тебе. Тепер умію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
Що я таке ? І що з мене стане. І в що мені більше не вірити?
Обернуся масним теплим попелом і тихо розвіюся з вітром.
І відчуватимуся гірко-сипким смаком на чужих губах.
Я житимо вічно у склі води, солоній, як сльози, що ми не проплакали,
І не побачу, як міста-павуки розкидають тенета вулиць, тьмяно освітлених,
і голодні будинки жеруть перехожих, і вікна в них сито поскрипують.
Я стану крихко-пергаментним сувоєм, скурю тютюнові пальці,
і доберуся до океану, розчинившись прахом в каналізації,
де перетворюсь на риб, черепах і корали, і білий вапнистий пісок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2018
Ти пахнеш приємно. Вологою землею,
Мокрим бетоном, прілим листям, мохом,
Лісом і грибами, пилом, змоченим дощем,
Фарбою у щойно придбаній книзі.
Ти звучиш приємно. Хрускотом сторінок,
Стукотом крейди по дошці, плюскотом води,
Тріскотом вогню і тим, як стукає чашка,
коли її акуратно ставлять на керамічне блюдце.
Ти виглядаєш приємно. Кремовим кольором
старих зошитів, сизим туманом і зеленавими
верхівками дерев, до яких і не дотягнутися.
Золотавим промінням у вечірній час.
Тебе торкатись приємно. Чуєшся пледом,
камінцями під босими ступнями, гарячим
піском і хвилями, що оксамитово пестять
тіло, пристрасно його поглинаючи.
Ти смакуєш приємно. Лимонною шкоринкою,
Склянкою теплого молока, вівсяним
печивом і родзинками, морозним повітрям
і чорним шовковистим шоколадом.
Дивно, але більше мені не подобаються всі ці речі.
для С.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2018
Можна, я залізу до тебе у ванну?
Вода така гаряча, що спочатку аж холодно.
І тіло не знає, в який бік вигинатися.
Світ тисне на нас, аж доки ми не приберемо форми
двоногих машин із рожевої плоті,
Світ оформлює нас у м'які виставкові манекени.
Можна, я забуду всіх, поза колом твого мерехтіння?
Лиш на секунду, на мідь дверної ручки,
Яку ти повернеш, аби вийти з мене геть.
Все затягнуто латексом. Тонка плівка, реалістичні відчуття.
Все запорошено тальком, Все вкрито слизом.
Ти чуєш плюскіт води? Ти бачиш бризки? Це я.
І я вже лізу у воду. По кісточку. Скидаючи одяг.
Кривлячись від жару. Вкриваючись мурашками.
Тягнучи до тебе пальці, що сходяться парою
То можна, чи як?
*стрибаю*
для О.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2018
Іноді я бачу її. Коли хтось промовляє до неї
Вона тихо зринає з туманної води
прохолодного озера, що носить у грудях.
Тоді її очі прибирають віддтінку розуміння
всього на секунду, достатню для відповіді.
А далі, вона знову занурююється у свої глибини
і рухається автоматично і неусвідомлено, як
лялька, що втекла і не впевнена, що робити
із свободою.
Іноді вона раптово спиняється біля вітрин, така ж
скляна, як і вони. І вдивляється в прозорість власних
загострених рис і ламаних ліній.
Здається, вона втратила можливість відчувати рими і ритми.
І тепер просто безцільно бродить в пошуках того
втраченого, чого раніше і не мала.
Відчуває ностальгію за тим, чого ніколи не переживала,
Не бачила, не знала і не могла зрозуміти, а тепер
сумнівається, чи жалувати за цим, чи радіти.
А іноді вона видається володаркою озера
Німою Німуе, яка ховає в собі всі мечі королівства
і залізом своєї крові напуває кожного Ланцелота,
що прийде до неї. Але мовчить і сонно-відсторонена
Йде завченими маршрутами.
Іноді я бачу її. Але з плином часу все рідше і рідше.
Може, вона тане, щоразу, як на неї хтось кидає погляд?
Може, залишає за собою слід, як равлик?
Може, розсіюється у повітря від власної неуважності?
Знати б відповідь. А ще краще - не знати б.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2018
Залишаю всі свої запитання мольберту.
Вони без запаху і смаку. Забуті іграшки.
Неважливо, в якому місті мені болить,
Однаково це не там, де тепер живеш ти
Тебе забагато для ліків, замало для отрути
У мене була кольорова сліпота, і все було сірим.
А тепер? Сенсорне перевантеження.
Кольори і смаки сплітаються внизу живота
Нетерпеливі віддітнки gris стали тихим відтінком ecru
І мазків значно більше, ніж пятдесят. Легіон їх
Ми у них бавилися, наче діти, загублені діти
з мухами навколо рота. А тепер? Ні сірості, ні нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2018
Нарешті на пожовклі вузлуваті фаланги
Напливає плоть. Хай і чужа, та і це удача.
Мені вдалося втекти з-під стін, яких для тебе
ніколи і не існувало. І кості моїх стоп весело
цокотіли по бруківці, викладеній із моїх зубів.
Це почуття мало б бути вогнем. Але виявилося,
що це - морозна куля, до якої налипла моя шкіра,
варто було лиш торкнути необережно і спрагло.
І оголився пташиний кіль на розірваних грудях.
Але чомусь не болить. Віват байдужій анестезії.
Я - свинець, і мене не вбиває твоя радіація.
Я - свинець, і колись я стану кришталем,
Який розбиватимеш не ти. Порадіти з цього?
Чи сумувати, адже однаково розібюся. Та до біса.
Головне, я знову маю легені. Хай дихають смогом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2018
За всіма заклопотано-буденними справами,
боргами, дзвінками і молочними пакетами
Я забуваю тебе. Тебе і те, як ми сміялися над
речами, які тепер видаютсья мені важливими.
І лише іноді, як оце зараз, почувши кілька акордів
пісні, яка, мабуть, тобі ніколи і не була знайома,
Згадую оте важливе, оте, що було колись нами.
Оте, чим були ми. Юно-дико-голодно-наївним.
Тепер ходитиму з дивним смутком на душі,
З чимсь, що непомітною скалкою тягне на фоні.
Аж доки щоденні клопоти не замуляють це
відчуття. Буду радіти із забуття і отупіння чуттів.
Узяти і піти - чи можна так було чинити зі мною?
Ще й ця невідома тобі пісня. Вона гусінню їсть кору
Мого мозку. Прогризає діри в гайморових пазухах -
Виливається слизом, і сіллю, і слиною, і зірваними нігтями.
І я закриваю очі. Щоб не бачити, як всередині тебе
б'ються незіграні ноти, непридумані слова, невідіслані
Комусь хорошому смс. Комусь хорошому...
І от, знову молоко забулося в супермаркеті.
для В.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2018
Щоранку я одягаю наплічник і йду з дому геть.
Щоразу вертаюся в інший будинок, іншу квартиру,
Хоч адреса та сама. Виламую власні пальці, і вони
Кришаться обсидіановими матовими скалками.
Я ношу у кишенях мотузки, клей, скріпки та
Епоксидну смолу - мушу реставрувати на ходу
Уламки того, що раніше називалося серцем,
А тепер стало просто м'язом, що качає кров
Я - попіл солоного моря, що пластівцями і лусками
вкриває застиглу шкіру берега, прорізану зморшками лісу
і складками скал. Найстрашніше - це не боліти тобою.
А прокидатися без думки про тебе. І вдягати наплічник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2018
Ти мутаген, без вагання всередину прийнятий
Тепер кістки мої світяться, поки ти зосереджено
Переробляєш мою ДНК на зручніше щось,
Щось таке, що я передам в спадок за заповітом
Тепер в скелеті відсутнє ребро (ти ловиш ці натяки?)
І променева кістка. І променева хвороба тихо
Розповзлась по мені. Шкіра теж розповзається,
І ти голкою з риб'ячого остова мене зашиваєш
Колись в мені билась пангея, та катаклізми
Убили всіх динозаврів, струсили Помпеї, і усе
розлетілося. Руїни тихенько пішли вже під кров,
Тепер у венознову руслі нуртують уламки
І висаджені у повітря арки ключиць. Так легко
Розтрісло склепіння небес, безжально зруйноване
склепінням твоєї стопи. І землетруси вібрують
хвилями звуку з гладкого твого піднебіння
Хай би хтось, хто прийде за тобою, відбудує мене,
Реставрує, поставить у креденс й милується,
Які ж бо майстерні всі ці мосяжні дрібнички
Так вже не вміють тендітно робити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2018
Повітря важке озброєння
Голова важка промисловість
Думки важкі елементи
Любов важка атлетика
Десь померла пунктуація
Залишилися тільки крапки
По чотири а не три штуки
Розставляй як захочеш
На губах холодна антарктика
На руках гарячий чай
Не метафора а так просто
Розлився від тремору
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2018
Ти вимикаєш в мені стоватне світло
І йдеш, акуратно причинивши двері,
З мене, як з тимчасово орендованої
Квартири, зовсім недалеко від центру.
Заплативши усі рахунки, здавши ключі.
В мені уже прибрано, Речі запаковано.
З поміткою "Обережно, крихке!" Лишилося
Заплатити вантажникам, аби усе вивезли.
Усе вже підготовано для нових мешканців,
Навіть перетягнуто шкіру на костях,
Змінено кодові фрази і тригерні доторки.
Ти завжди про все дбаєш заздалегідь.
Все вимито з хлоркою, продезинфіковано
Ні пороху, ні пилу, ні довгих золотистих
волосинок у ванній. Ні чашки на кухні,
Ні домашніх капців. Акуратно і чемно.
Пора подавати нове оголошення:
Здається людина у довготривалу оренду.
Ненова, після санітарного ремонту.
Можна вселятися зі своїм котом. Телефонуйте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2018
Ти - оцет, який ніколи і не був вином.
І я досі п'ю тебе. Не заради блідості,
Сухотних прихильників декадансу.
Просто іншого пиття у своїй спразі не маю.
Бо ти - єдина доступна мені волога.
Кислота, до якої звикли пропалені вени,
Обвуглені зуби і розтріскане горло.
Бо вода видається мені прісною і затхлою.
Лию тебе у своє молоко, зсідаюся грудочками,
Ковтаю тебе солодко-обпаленим ротом.
Спльовую криваву піну блискучим мереживом.
Та і зрештою, хтось же має пити тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2018
І лишилися тільки рани. Рвані, колоті, різані.
Знаки, зоставлені чужими брудними бомбами.
Заспиртовані і залиті формальдегідом миті.
Бачиш, я усе зберігаю. Аромат твого сміху.
Я набираю твій номер. А ти мене - на чужі пальці
В любові нема гарних манер. В мене нема шансів.
Сердечний протез скрипить, коли чую ім'я твоє.
Просто і буденно - стривай, можливо, я тебе досі коха..
Та ні. На щастя, здалося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2018
Тиша злягається пристрасно з розпачем.
І так торохтять їхні кості в їдкому процесі,
Що нудко і млосно і солодко - це розклад.
В моїй голові. Розклад на сірку, спеку і жир.
І тиша в мені. Кожна пора сочиться тобою
І тишею. Що я є? Що з мене було? Що стало?
З тобою? Без тебе? Всі можливі варіанти
Вже перейшли мене наскрізь. Знову і знову.
Твій смак на моїй слизовій. Запах - на слизовій
Твій колір - на слизовій. Легкими мазками чогось.
Про що це я ? Ах так, про тебе. Так от.
Твоя сутність. Ну, так - вона також є в мені.
В принципі, більше і додати нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2018
Тобі нема в мені місця. Все зайнято.
Все заставлено важливими справами,
Думками, речами і списками, які я пишу
Для заспокоєння обсмиканих нервів.
Все забито забутими книгами, журналами
І каталогами, картами доріг під'їзду до Жешува.
Номерами квартир, телефонів і кодами
непотрібних дверей-домофонів, куди я не ходжу.
Все обписано адресами сайтів і клієнтів
імейлами, неправильними дієсловами
і якимись дрібними уламками правил
граматики, якими я не послуговуюся.
Все залито рецептами. Я не готую, та раптом
Воно знадобиться. Іменами акторів і фільмів
на Оскар, які я не дивлюсь. Ціною на газ,
І номерками щасливих квиточків.
Тобі нема в мені місця. І все ж. Я - це ти.
Ти під шкірою. Зараз скинеш мою оболонку.
Ти настільки в мені, що здається - тобі вже затісно!
Видаляю усе, щоб тобі легше дихалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2018
Мені видається, що швидкість з якою ми падаємо - змінюється.
Все сповільнюється, і температура падає, і я біжу. До болю під ребром.
Біль - бажаніша сутність, ніж думки про тебе. Я не так часто згадую. Нас.
Я старанно занурююся в темряву, розбиваючи усі тьмяні кіптяві ліхтарі
З одним лиш бажанням - щоб зникли усі твої хисткі тіні навколо мене.
Хай навіть доведеться навпомацки бродити в сірій в'язкості до скону.
Світ з тонкими гіпсокартонними стінами безупинно стирається об мене.
Оболонка так зношується, що стає напівпрозорою. І моя сутність зникає,
Вивітрюється, як парфуми з недбало залишеної на столі відкритої коробки.
Скільки пройшло часу від точки неповернення? Від тих моїх-наших снів?
Від місця, яке згубилося в спогадах. Яке вже не знайти. Від бісових друзок
Бісового чужого Ксанаду. Скільки пройшло твоїх усмішок з того часу?
Все це відчувається не як щось пекуче і нестерпне. Як же це описати?
Знаєш, коли знімаєш каблучку з безіменного пальця, яку довго-довго носив.
Що аж перестав помічати вагу. Відчуваєш, що щось не так. Та що - не знаєш.
Моє серце стало набагато вразливішим. Але водночас - і жорстокішим.
І я більш не чую чужого страждання, потопаючи у своєму власному.
Егоїстично-хворобливе бажання мучитися тобою. А час давно вже вийшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2018
Мене вже геть давно тут немає.
Але те чуття, що народжувалося,
Лиш варто було на тебе глянути -
Воно наче реліктове випромінювання.
Розливається у відсутності всього.
Навіть холоду, тиші і пустоти.
Навіть коли не стане тебе.
І твоїх слідів. Воно існуватиме.
Бо для цього чуття не потрібні більш
Ні джерело, ні об'єкт. Звівшися на ноги
На наших кістках, воно просто існує.
Жорстоке, створюючи нові причини.
І ми - наче білі діри, гіпотетично існуємо,
І розширяємо горизонт усіх подій.
Аби примарно дивитися на одну і ту ж
яскраву туманність - Око Господа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2018
Можливо, раніше щось і називалося зорями.
Та точно не ці цятки в небі. І точно не зараз.
Це - всього лиш бліде мертве світло, зістарене
Міл'ярдами років пустого сухого польоту
Без сенсу і змісту і всього того, для чого ті
зорі раніше сіяли.
І кров вже давно не моя, охолола, циркулює
по інших тілах і вже не пам'ятає ким була.
Ким стала. Як тільки втекла у прозорий пакетик
Під вправними сірими рухами тих медсестер,
В яких вже нема милосердя.
І кисень - це теж не життя, а звичайна отрута,
Що впевнено діє й поволі вбиває клітини
Але ж достобіса! Без нього так складно прожити
Якісь лиш нікчемні секундні хвилини.
І все не таке, як усім видається. Здається,
Сказав так якийсь Антуан. А може й не він.
А може і не сказав. Хто ж перевірить?
І знаючи це, стає якось аж легко вдихати
дим чужих цигарок, які я навіть не палю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2018
Іноді під долонею тривожиться щось тягучо-плинне
Поклади пальці на мою шию. Чуєш? Це суть. Це я.
Я течу під власною шкірою, я пахну собою. Я ще є.
Іноді видається, що я роз'їдаюся туманом. Він рве
Мене на нерівномірні шматки. Але я ще можу дихати.
Я розливаюся настоєм із золи на землю, і з мене
Народжуютсья нові гостро-жагучі спраглі паростки.
Вони розламують мої асфальтові ребра, тягнуться до тебе.
Ми знаємо, що давати нове життя завжди боляче -
І я розпачливо чіпляюся за твої думки своїм існуванням.
Я є. Поки є ти. Я є. Поки є твоя пам'ять про мене. Я є.
І я буду. Бо ти і я - синоніми. Дві різні назви одного і того ж,
Дві сторони однієї монети з вибитими на гурті іменами,
Однояйцеві близнята, відображення в дзеркальній амальгамі.
І я б'юся під пальцями. Твоїми чи своїми? Точно не скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2018