| Сторінки (1/67): | « | 1 | » |
Не беги мое лето, постой!
Не спеши уходить еще в осень
Мы еще не испили любви
Я еще не согрелась от солнца.
Мы успеем еще похандрить
Хоть и гроз в этой жизни хватало
Дай нектаром напиться твоим
надышаться твоим ароматом.
Вечерами стоя под луной
Хочу вдоволь тобой наслаждаться
Мечту загадать, когда звездопад
И в обьятьях твоих просыпаться.
Окунуться бы мне у ручей
Да в речушку мельком превратиться
Чтобы бежать вдоль твоих берегов
А потом в твоих облаках испариться.
Не беги мое лето, постой!
Не спеши дай тобой насладиться
В золото осени мы успеем ввойти
Но не сможем от туда вернуться.
8 серпня 2021
Руслана Ліщинська-Солецька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2021
Я все смогу и все сумею
я переживу , все преодолею
Я мир переверну, не остановлЮсь
Чего хочу, того й добьюсь.
А ты не веришь?, Но я то знаю,
Мне захотеть - не проиграю.
Сотру с пути я все преграды
Чтоб был со мной, и был ты рядом.
Согрею сердцем, льдину растоплю,
Но, если захочу, пока еще люблю...
А если кто преградой станет,
Не пожелею яда - вмиг отстанет.
Коварной стану , если ты обманешь.
Разлюбишь-сам себя накажешь.
Предашь- тебе не ждать пощады
Ходить ты тенью будешь рядом.
Не буду плакать , не дождешься.
Молить не стану, сам вернешься.
Я так ., слегка предупреждаю,
Измен я подлых не прощаю.
Со мной не сладко , даже страшно
любить такую даже и опасно.
Любви мгновенья, вечной страсти,
Тогда коварность не во власти.
03 січня 2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900192
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2021
1.
Я солнца луч поймаю у ладони
И небо приклоню к твоим ногам
Все лишь чтобы ты была со мною
Поверь все это не обман.
Все для тебя, лишь для тебя
Я в этом мире все преодолею.
Пока ещё живу тобой дыша
Пока еще тобой душа болеет.
2.
Звездою ясною сиять я буду
На тропы те где ходишь ты
Тебе одной лишь не забуду
Я по утрам дарить цветы.
Все для тебя, лишь для тебя
Я в этом мире все преодолею.
Пока ещё живу тобой дыша
Пока еще тобой душа болеет.
3.
Скажи любимая лишь слово
Скажи что мил тебе чуть чуть
Твоим рабом я вечным буду
И розами засыплю я твой путь.
Все для тебя, лишь для тебя
Я в этом мире все преодолею.
Пока ещё живу тобой дыша
Пока еще тобой душа болеет.
Руслана Ліщинська-Солецька
серпень.10.2020.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888563
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 13.09.2020
Не ховай від мене очей
Що дивляться обманливо в даль
У них твоя сутність,
й душа солодко-зрадлива на жаль.
Кажеш що кохаєш мене?
Але це тільки слова щоб сховати
Свою приховану фальш,
Бо не здатен ти вірно кохати.
Ти маскуєш обличчя своє
І жертвою прикидаться не треба.
Звинувативши тільки мене,
Що схололо моє серце до тебе.
Ти правду скажи, не мовчи
Хоч якою гіркою вона б не була.
Як не любиш - то відпусти.
Й не ламай і без цього обпечені крила.
Все ще досі тобою живу я
Як колись сниться подих любові.
Ніжність, що витягла із вихору долі
і не дала пропасти з тобою.
Якщо любиш то глянеш у вічі
Серцем скажеш і я все почую.
Його стукіт горячий,
Щирий погляд кохання відразу відчую.
*5 березня 2020
Руслана Ліщинська-Солецька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Раділи ми сонцю і зорям,
раділи квітучим садам.
За сонцем приходить вечір,
і місяць всміхнеться зіркам
Як тiльки з тобою забулись
поринувши в шалений роман,
Це тiльки в горячих сЕрцях
великий само-обман.
Разом ми усе позабули,
бо нам так тепліше стає,
Раптом з тобою збагнули
що різні шляхи у нас є.
Ми тiльки хотiли провiрить
чи значИма та горе - любов,
Як без причин і пояснень
розтаємося знову i знов.
Радієм ми кожному ранку
не разом тепер, в самоті.
Не гріють місячні промені,
розвіялись десь в висоті.
Вже неяскраво й несонячно
не так як колись двом було.
Цей іспит Жарт-Доленьки
мабуть не дарма нам дано.
Ясновельможна та Пані
свавілля править своє -
Сьогодні вона приголубить,
а завтра захоче - й поб'є.
Руслана Ліщинська-Солецька
9 грудня 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857260
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 08.12.2019
Там де плине річка в синю в даль,
де у густих травах квітів розмай
полонило гори небо із-за хмар,
А ти маниш, вабиш, в очах своіх чар.
Бо у тебе очі - чарівні дівочі,
а твоя врода як та чиста вода.
усмішка весняна мила і бажана
в себе закохала дівчина кохана
Зчарувала душу й серце ти украла
у смерек високих в озерах сховала
за тобою йду я в гори й полонини
щоб побачить очі твоі сині, сині
Бо у тебе очі - чарівні дівочі,
а твоя врода як та чиста вода.
усмішка весняна мила і бажана
в себе закохала дівчина кохана
РусланаЛіщинська-Солецька
7 липня 2019
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2019
Душа и сердце так болит
но к тебе тянет как магнит.
На части рвет меня и манит,
к тебе опять все тянет, тянет.
А я все верю, верю, верю,
что в жизни все преодолею,
Сквозь все разлуки и ненастья,
к нам постучится снова счастье.
Но вопреки своей судьбе,
я все бегу бегу к тебе.
Пылаю в пламени я страсти,
любви моей огонь не гаснет.
А я все знаю, знаю, знаю,
любовь свою не потеряю.
Ты вернешься, и как прежде
и щасливы мы будем вместе.
В свое я сердце дверь открою
молю я Бога быть с тобою,
И сладкий мед горчит на вкус -
но пить готов(а) с твоих я рук.
А я все верю, жду, надеюсь
И знаю точно, что сожелеешь,
Открылась дверь. - Спасибо Боже!
- Я так скучаю, и люблю, - Я тоже!
Руслана Ліщинська-Солецька
6 липня 2019
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841088
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.07.2019
Вітаю з днем Батька!
Нехай здоровя Вас ніколи не підводить
І щастя разом із добром у парі йде,
За те що маємо живих ще Маму й Тата -
Ми Бога молимо і дякуєм завжди за це.
І хоч далеко ми і розлетілися по світі,
І не щодня ми можем подзвонить,
Ти Боже бережи іх, прибав Ім сили,
Бо з Вами дітям легше в світі жить!
Колись маленькі ручки наші обнімали
Здавалося, таке велике, Батькове плече.
Сьогодні підросли ми, самі батьками стали,
Але горнутись хочемо до Вас не раз іще.
І хоч між нами десятки тисяч кілометрів,
І розділяє нас холодний, синій океан,
А думки й спогади все ж гріють душу,
й за Вас ми молимось як ніч, так день!
Я знаю, - вірите й бажаєте нам щастя,
Й не скажете Ви вголос: - Приізджай!
А стиха молитесь за дочку й сина,
Щоб повернулись діти в рідний край.
-Лише щоб на хвилинку, лиш на днину,
Взлітає мрія в небо сивими крильми.
-Лише щоби побачить пригорнутись,
потішитися внуками й дітьми.
Ще прийде час й настане мрія Ваша,
Старенька вишня на подвір'і зацвіте.
Повернуться до хати ваші діти-соколята
Зігрієте ще нас міцним своім плечем!
Руслана Ліщинська-Солецька
16 червня 2019
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019
(вітання на замовлення)
Сонячним променем і ранком весняним,
я буду пахучим, серпанком духмяним,
я стану для тебе кохана зорею,
щоби ночами світить над землею.
Я хмари розжену й бурю розвію
і рученьки твоі у холод зігрію
і де б не ступали твоі ніженьки босіі
умию я трави ранковими росами.
Для тебе кохана я небо безкрає
прихилю до ніг, бо тебе я кохаю.
всі квіти землі тобі одній подарую
і всім розповім як тебе ніжно люблю я.
Руслана Ліщинська-Солецька
24 березня 2019
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
Чи ти щасливий? У тебе запитаю?
-Я так сумую!, - І я теж скучаю...
-Я мріями навчилась жити,
-А я серцем потайки любити.
Життя біжить спливають дні,
Самотні ми в душі, одні.
І зустручі такі короткі наші,
Де ми на мить щасливі разом.
Одне в нас щастя, для нас двох,
Навчились ми ділить любов,
Чи ми крадем, чи в нас украли?
Запуталось все поміж нами.
Привичками навчились жити,
І плакать, і радіти і любити.
Минулого вже не зітреш помилки,
Кохаєм, як не було б нам гірко.
Руслана Ліщинська-Солецька
31 грудня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Як вмирав в нас у селі чоловік у одній хаті,
То залишив заповіт, як мають го ховати.
Казав жінці своій Гані, на повнім сер'йозі
- Як помру то ми співайте "Многая літ " в порозі.
- Чи здурівіс любий Стефку, що вже ти казати?
Як ми маєм на поминках "Многих літ" співати?
-О так любцю, дуже просто, покажеш то друзям,
А відказувать вмерлому не годиться людям.
Закрив очи та й помер, а Гані біду ту рішати,
Бідна голову ламає, як Стефка ховати.
-То мі люди засміють, лишив ми делєму.!
Побігла до Дєка рішать ту проблєму.
-Написав ми от листа, Аби сі вік з Богом єднати,
То для того ми му мусим "Многих Літ" співати.
Дєк старий лоба почухав, чуприну поправив.
Ледь помахав головов, Гані лиш добавив:
-Волю треба виповняти, ніц тут не порадиш
Що хотів, то і співайте - вмерлим не відкажеш
Тепер всьо му єднаково, "Многих літ" чи про любов,
Лиш боронь Боже не співайте- "Позови меня с собов"
Хочте вірте , хочте ні - таке було на селі,
І старі, і молоді всі були на похоронІ.
Так СтЕфка, як в Заповіті, всі і проводжали -
всім селом му "МнОгих Літ" разом заспівали!
Руслана ЛіщинськаСолецька
11листопада 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813512
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.11.2018
Так хочеться до тебе пригорнутись
Напитись досхочу пянкого настою,
Що так приваблює твоєю красою,
Напитись, і про все кругом забути.
....Так хочеться до тебе пригорнутись
Так хочеться до тебе пригорнутись
Так хочеться твоіх поцілунків-
Горячих, ніжних і таких солодких,
Що паморочать і тамують подих,
Що більше є від всіх земних дарунків.
....Так хочеться твоіх поцілунків.
Так хочеться твоіх поцілунків.
Так хочеться помріяти з тобою,
Наговоритись, або просто помовчати,
При місячному сяйві простояти,
Аж до зорі, і не забути це ніколи.
......Так хочеться помріяти з тобою,
Так хочеться помріяти з тобою,
Так хочеться тебе ще раз обняти,
Жагу кохання, знов і знов відчути,
І палко так до тебе пригорнутись,
Зігрітись, і більш ніде не відпускати.
......Так хочеться тебе ще раз обняти,
Так хочеться тебе ще раз обняти,
Так хочеться зігріть тебе собою,
Теплом що моє серце виливає,
Що гріє душу і не відпускає,
Мене від тебе, бо я живу тобою.
....Так хочеться зігріть тебе собою,
Так хочеться зігріть тебе собою,
Руслана Ліщинська-Солецька
3 листопада 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2018
Люби! В любові сонце ранком оживає,
І на гілках рясніють калинові плоди.
А серце стиха музику весни співає,
і каже воно тобі - Люби!
Люби! В любові квіти в раю розквітають,
І запахом чарують і ваблять туди.
Там, де почуття у вись взлітають,
і уста шепчуть тобі - Люби!
Люби! В любові ця благодать безмежна,
Любов- дарунок з неба, з висоти.
Бо серце любляче таке безмежне,
Воно підказує тобі - Люби!
Люби! Якщо тобі далось ці почуття пізнати
Плекай кохання в серці, не згуби.
Ніщо не спинить серденько гаряче,
А воно просить трепетно - Люби!
Руслана Ліщинська-Солецька
27 жовтня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2018
Закохалося Небо у осінь,
Поливає дощами Діброву,
Що покрилась багряним листям,
І спада листопадом до долу.
Вітер шепче Діброві тихенько,
Шелестить і душу лоскоче,
Колише й цілує ій віти.
Відпустити від себе не хоче.
Закоханий вітер в Діброву,
Коли зеленіла, рясніла.
Тоді молодою була і цвіла,
Тепер коси іі пожовтіли.
Небо сонце сховало за хмари,
Щоб не гріло Діброві серденько,
Щоб не Вітру дісталась - а Небу,
Любуватись щоб нею стихенька.
Плаче в серці вона від жалю,
Сипле сльози своі багряно,
Там де трави росли, зеленіли,
Квіти пахли у них духмяно.
-Не плач серце, моя чарівна,
Різнобарвна моя ти красуне
Листопадом потішиться Небо,
і відпустить, на Зиму загляне.
-Ти Діброво накриєшся снігом,
Білим пухом своі ніжки зігрієш.
Не залишу тебе до весни я,
Поки знову весною розквітнеш.
Хоч і вітряний я і буйний,
хмари сині я ладен рознести.
Щоби сонце тебе гріло знову,
Щоб тебе повернути у вЕсни
Розцвітуть знову коси зелені,
В твоіх вітах пташки заспівають.
Станеш ще раз красою-весною,
Хоч і осінь твою я кохаю.
Руслана Ліщинська-Солецька
3 жовтня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2018
То не біда, що в скронях сивина,
А головне- що любляче серденько,
Бо для кохання вічна істина одна-
Воно не старіє, а підкрадається тихенько.
І не сховаєш серце в потайки,
І не накажеш йому щоб позабути,
В душі бентежать день і ніч думки,
Болить, коли не можеш разом бути.
Закохане серденько може все,
Моря і гори в мить перелетіти.
Кохання лиш тоді лікує як цвіте,
Без нього не змогли б ми жити.
Коханню оди співано й пісні,
Коханню посвячують поеми,
Коли кохаєм - то щасливі ми,
І щастю не страшні тоді проблеми.
Руслана Ліщинська-Солецька
29 вересня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2018
1
Діві Ангел днесь являє,
та про Сина сповіщає,
Що народить нам Свята,
Сина Божого Христа.
2
Блага вість у нас нині,
Нам дарує Діва Сина.
В вітражах із сяйвом сонця
Гавриіл глядить з віконця.
П-В
Діво Пречиста, Матінко Маріє!
Небесний ангел радість сповістив:
Народиш світу Бога-Сина,
Щоби усіх Він нас простив.
Діво Пречиста, радуйся Блаженна,
Ти – Мати Божа, наша Пресвята,
Серед людей благословенна.
Хай милість нас Твоя спаса.
3
Ти возрадуйся Маріє -
Станеш матір'ю Месіі.
Він укріпить віру й дух,
Від гріха врятує люд.
4.
Благовіщення прийшло,
Радість людям принесло.
Душа й серце в нас радіють
Славимо Тебе Маріє!
П-В:
Руслана Ліщинська-Солецька
21 вересня 2018
ruslana679@gmail.com
***********************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807514
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.09.2018
Украіно моя Ненько -
В Тебе славні діти!
Будуть жити вічно,
Є ким в нас гордитись.
Козаченьки наші славні,
За Тебе вмирали.
З ляхами і москалями
Йшли у бій кривавий.
І Мазепа й Вишневецький-
хоробрі гетьмани,
Здобували волю й правду
для нас, для держави.
За порогами Дніпра -
Хортицю і Січ зводили,
Сагайдачний і Хмельницький-
яничарів били.
Князі Твоі Украіно
Від Сяну до Дону,
Будували Русь велику
Тай на славу Божу.
А княгиня Ольга
Русь всю охрестила,
На горі, де Дніпро ревучий -
Тараса могила.
Там з могили споглядає
Кобзар ясночолий,
Як попливе з України
Кров ворожа у Чорнеє море.
Тяжко, важко зараз кровю
Волю здобуваєм,
"У сімі великій, вольній"
Пророка згадаєм.
Бо слова Шевченка гострі,
Мов стріли в отруті.
Бо понині іх бояться
Московскіі душі.
Кобзаря пророче слово-
Як ладан й кадило,
Що викурює лихого
Із "шкур омертвілих".
Є пишатись ким нам нині,
Бо ділом і словом,
Що боролися за нас ,
Вічні в нас героі.
Каменяр й Кобзар - Великі!,
Що словом рубають.
Аж "московскіі попи"
Від слів тих тікають.
Каменярські слова точать,
Скелі розсувають -
"Лупайте сю скалу!"
-У бій закликають...
"Зносіть і труд,
і спрагу, й голод.
Бо вам призначено скалу
сесю розбить." -Віщають!
.."Ми ломимо скалу,
рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде
по наших аж кістках."...
Слово Каменярське -
Пророчим вік буде.
Ми всі щиро вірим,
Що цей час прийде.
Украіно наша Ненько,
В тебе діти славні!
Проливають кров і нині
За нашу державу.
Козаченьки наші мужні
Гинуть за свободу,
Щоби вирватись з кайданів
Вкраінському роду.
Руслана Ліщинська-Солецька
10 вересня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2018
Прошепочу я тихо молитву Господню
Врочисто, за батьків і дітей я попрошу,
Щоб Бог дарував їм щасливую долю,
І Ангел небесний беріг їхню ношу.
Хотілось, щоб в кожному серці живому,
Печаль не стискала, раділи родини.
Не плакало серце нікому від горя,
Жевріло бажанням молитись щоднини.
І славити Бога за те що ми маєм,
За ранки-світанки, за сонячні днини.
Щоб Бог дарував кожному з нас
Мирні, щасливі, безслізні хвилини.
Щоб діти-сирітки зігрілись любов'ю,
Що так не хватає їм часом.
Щоб на шляху стелилось їм щастя,
Зігріте з сердець щирих наших.
Прошепочу я тихо молитву до Бога,
За мою і твою Україну,
Та, що плекала в калиновім цвіті
За матінку-землю, за нашу єдину.
Руслана Ліщинська-Солецька
3 вересня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2018
Твори добро, даруй надію! -
Тобі вернеться все у сотні раз,
Нужденному - це заповітна мрія,
І хворим - це останній шанс.
Твори добро, даруй надію! -
І Бог віддячить Тобі теж.
Ця крапля дару - комусь спасіння,
Любов в серцях- це океан без меж!
Твори добро, даруй надію! -
Як можеш помогти - то поділись,
Хто хліба крихту, а хто зможе -
Віддасть цінніше, все що в нього є.
Твори добро, даруй надію! -
Щира молитва є безцінна теж.
Рятує душу, а інколи спаса від кулі,
Бо для молитви не має меж.
Твори добро, даруй надію! -
Коли даруєш, то щасливий Ти.
Колись прошепче хтось й за Тебе:
- Боже збережи його і благослови!
Руслана Ліщинська-Солецька
28 серпня 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804739
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 28.08.2018
Як зустрілися ми, покохалися ми,
Зорі ясні над нами світили.
Ну що сталось скажи, розлюбила чи ні,
Чи любов може іншу зустріла? /2
П-в: А кохання було, було і минуло,
А кохання в серцях відцвіло.
Десь назад у літа, у літа
повернуло,
І в минуле вже десь відійшло. /2
А кохання було, а кохання було,
Тільки спомин сумний залишило
Та розлука-печаль що підкралась до нас,
І кохані серця спопелила /2
П-в: А кохання було, було і минуло,
А кохання в серцях відцвіло.
Десь назад у літа, у літа
повернуло,
І в минуле вже десь відійшло. /2
Руслана Ліщинська-Солецька
14 липня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2018
Біжать в майбутнє дні, листаючи буття,
Мов перегортаєм книгу свого життя,
Де є й прекрасні в замальовках миті,
а є сумні листочки, що і слізьми покриті.
А є і ті, що хочемо скоріш перегорнути,
Із книги вирвать, та про все забути.
Але із памяті минулі не зітреш помилки,
Не перегорнеш без них майбутнього сторінки.
А є й щасливі дні, та незабутні сині ночі,
Дитячий щирий сміх й веселі їхні очі,
Це все що гріє душу і серденько ласкає.
Це все, що у минуле що миті повертає.
Чи лиш у снах, чи як на фото глянеш,
Проскочить спогад і журба розтане,
Що пройдено в житті, даремно нам не далось,
З минулих помилок майбутнє усе склалось.
Все те що не зломило, нам більше сил додало,
Чого в житті навчились, лише б не пропало.
І не біда, що трішки старієм з кожним роком -
Стаємо ми мудріші із кожним новим кроком.
Біжать в майбутнє дні і нам їх не догнати,
Відмітимо закладку і сторінки листати.
А дещо занотуєм, важливе щось підкреслим,
Щоб потім нам не стерлись ці спогади чудесні.
Руслана Ліщинська-Солецька
12 липня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799135
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.07.2018
Я рвусь к тебе и тут же отступаю,
Нужна ль тебе? Сама не знаю.
А может просто борюсь с собою,
Хотя мне легче дышать тобою.
А может кажется мне все игрой,
Где ты играешь моей судьбой.
Моим ты сердцем завладел,
Решаешь сам, где мой удел.
Тебе удобно менять две маски -
А слушать мне, порою сказки.
В одной - герой, в другой- злодей,
сердца колдуешь, как чародей.
Попала в сети русалка в море,
Да в омут страсти, да к водяному.
Ты манишь,тянешь к себе в одном,
Пугаешь, ранишь совсем в другом.
А может сказочник - поэт
Искусно создал твой портрет ?
- А двух любить скажи, иль можно?
- Нет... А обмануть возможно...
Но сердце искренне пылает,
Любви иной оно не знает.
Все ждет чего то, А чего?
В судьбе не сменишь ничего.
В судьбе то да, а в сказке можно,
Переписать всегда возможно.
Сменить сюжет, закончить пиром,
Где счастье всем витает миром.
Где искренны сердца друг к другу,
То сказка там подобна чуду,
И не страшна в море пучина,
Когда любовь тому причина.
Руслана Ліщинська-Солецька
8 липня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798639
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.07.2018
Запахло хлібом смачно на столі,
і вмить згадалися дитячі роки.
Як скатертина біла пролягла,
рясніла вишитим колоссям.
А між колоссям золотаво-жовтим
багряно цвіли маки червоняві,
Що виглядали з-поза пелюстків,
лягали гладдю у долоні мами.
Скільки ніжності любові і тепла,
вложили праці материнські руки.
Вкладали серце за стібочком стіб,
щоб на обрусі квітли поля і луки.
Витягувала гладдю ниточку до ночі,
молилась стиха за своіх дітей.
І чути було пісні чарівно-співучі,
підспівував в гаю їй соловей.
У переспіві цім такі солодкі сни,
і пахне медом ще і до сьогодні.
Домашній хліб і маки на столі,
переплелися на обрусі із колоссям.
Руслана Ліщинська-Солецька
8 червня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2018
́У горах, на скалистих схилах,
Де сягають небес вершини.
Там сиза орлиця пару шукає,
Орла вибирає щоднини.
Мудра пташина, хоч хижа однако,
Але маєм належне ій дати.
Вибирає орла не для себе вона,
Вибирає опору і мужнього тата.
Гілочку взявши у дзьоба свого,
Попід хмари високо літає.
І кинувши вниз, вибира лиш того,
Хто вітку в польоті впіймає.
Не один ще раз іспит робить вона
Кидаючи гілку знову до долу.
І вибравши з них лише одного,
Єднаються, створюють пару.
Разом збудувавши гніздечко своє,
Пір'їнки своі зриваючи з плоті.
Годують малих своїх пташенят,
Поки час не прийде для польоту.
Виростають орлята і час настає,
з гнізда вилітати навчатись.
Поглянувши вниз - там скали круті,
одна лиш надія на батька.
Виманює орлиця дітей із гнізда,
а щоб їм не зірватись у прірву.
Підхватить орел на льоту дитинча,
міцну він підставить спину.
Радіє материнська орлина душа,
спокійна за життя свого чада.
Для того ж вона вибирала орла,
щоб вижили всі орлята.
http://coma.in.ua/26721
Руслана Ліщинська-Солецька
4 червня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794393
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.06.2018
Сивим туманом, сірими хмарами
Вся Україна покрилась.
Ворог лютує, нищить, руйнує,
Плаче народ, війною стомився.
Скільки ще буде старенька мати,
Слізьми щоднини вмиватись?
Доки в полях і степах України
Буде кров синів проливатись?
Україно-Ненько! твої простори
Вкрились густим полином.
Вражі сини, "братами", що звались,
Підло стріляють нам в спину.
За що ж Боже, така нам доля,
Щоб своїх дітей хоронити?
Вчора Тарас, а сьогодні Степан,
А скільки ще безіменних убито.
У кожного з них була мрія своя ,
Кожен мріяв про дружню родину.
Завіяло смертю і куля ворожа,
Положила в сиру домовину.
Скільки юних життів має знищить,
Війна братовбивча проклята?
Їм би цвісти, учитись і жити,
А скільки ж сиріток без тата.
Росами плаче й ридає земля,
Сумна пісня луна "Пливе Кача".
Доки ще буде нищить нас ворог,
Скільки жінкам плакать нашим?
Сивим туманом, сірими хмарами
Вся Україна покрилась.
Молимось Боже, щоб врешті-решт,
Пекло для нас це скінчилось.
Руслана Ліщинська-Солецька
1 червня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018
Ти тягнеш волю іі до дна,
стараєшся світ перевернути.
Зламати силу, зламати дух,
під себе долю іі зігнути.
Від цього ти страдаєш сам,
фантазіям своім даєш волю.
І те, що ти не здатен сам,
тому і стримуєш іі, до болю.
Тримаєш сильно у руках,
не від любові - а від скуки.
"Володарем" ти хочеш бути,
і черство "ламаєш руки".
У клітку пташку посадив,
і ій наказуєш співати,
Але знай, що прийде час,
і випурхне вона із хати.
Ти кажеш, що іі ти любиш,
і так ти хочеш захистити.
Так може тільки самолюб,
що не бажає інших полюбити.
Співати тільки в небесах
назначено пташині Богом.
А зірки можна прихилити,
для неі стати синім небом.
Бажання б було, але ніяк,
таким це важко зрозуміти.
Бо, як би силою ти не тримав -
серцю пташини тебе не полюбити.
Руслана Ліщинська-Солецька
30 травня 2018
ruslana679@gmail.com
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
Забуяли сади цвітом
черемшина пахне.
Зіроньки дівочу долю
малюють на щастя.
Лине в серці співаючи
пісня про кохання,
Чистої роси краплина
на устах зізнання.
Біле личко, чорні брови,
ще й рожеві щічки.
Не забуду я до віку,
милої Марічки.
Як сміється - серце мліє,
підморгне - втікаю,
Манить, вабить і не знаю,
що вдіяти маю.
Ой Марічко-серце моє,
сині твої очі.
пянким трунком напуваєш,
легіня щоночі.
Неземна твоя краса,
зводить і марнує.
крає серденько гаряче
пянить і чарує.
Біле личко, чорні брови,
ще й рожеві щічки.
Не забуду я до віку,
милої Марічки.
Як сміється - серце мліє,
підморгне - втікаю,
Манить, вабить і не знаю,
що вдіяти маю.
Руслана Ліщинська-Солецька
28 травня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2018
Ой у полі вітер віє,
Свище, завиває.
Він лютує, що калина
Його не кохає.
Завіває бистрий вітер
По-під берегами.
Гне калину, завертає
До землі гілками.
Плаче бідна калинонька,
Жалітись нікому.
Хто врятує її бідну,
Від вітра лихого?
Вітре - друже, прошу дуже,
Не гни моїї віти.
Бо в тих вітах сплять діти-
Калинові квіти.
Не сердись, що не кохаю
Тебе молодого.
Ти на силу не доб'єшся
До серденька мого.
Знаю вітре, що ти сильний,
Що змарнуєш знаю.
Краще згинуть молодою,
Чим з немилим в парі.
Не лютуй, не побивайся,
Я тобі не пара.
Твоя сила з часом втихне,
Щезнеш ти у хмарах.
Погуляєш, побуяниш
Ти тут, над землею,
Там, тобі пару шукати,
Високо у небі.
Пробіжить струмок весною,
Напоїть водою.
Тай відродить мої сили,
Що завдав ти болю.
Я ж кохаю молодого,
Явора стрункого,
Разом будем зеленіти,
І жовтіти в пОру.
Разом будем зустрічати
ранок над рікою.
Разом будем умиватись
чистою росою.
Будуть в наших гілочках
пташечки гніздитись,
жайворонки наспівають
пісні голосисті.
Ой у полі вітер віє,
Віє та й стихає.
Не кохає його люба,
Явора ж кохає.
Руслана Ліщинська-Солецька
26 травня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2018
Біжать невпинно наші роки,
Спішать в майбутнє, у життя.
Тут були власні перші кроки,
А вже крокує до нас дитя.
Спішать літа, все у турботах,
Минає день і ніч мина.
Хотілось, щоби повторилась
Щаслива мить і юності пора.
І не біда, що з кожним роком
Ми є старші трішки.
Бо все, що прожите нами -
Нас лиш гартує тільки.
Навчала доля і не потішала,
Бували, і щасливі дні.
За все, що у житті ми маєм -
Ми вдячні доленько тобі.
За те що доля нас водила
Крутими стежками життя.
І те, що колись гірким було,
Пішло в минуле, в забуття.
Залишились лиш щасливі миті,
І з ними в згадках ми йдемо.
А головне - здорові батьки і діти,
Це Щастям зветься і Добром!
Руслана Ліщинська-Солецька
25 травня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793207
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.05.2018
Там, де в морі сині кручі,
Там, де неба синя даль,
Коршун там літа високо,
Здобич свою вигляда.
Віє вітер над скалою,
Та здіймає хвилі до небес.
Коршун, мов чернь над водою,
Вертелить як оскаженілий пес.
Яка ж то хижа сиза птаха,
Впивається у серце серед крил.
Обвита лебідь крилами від болю,
Себе рятує з останніх сил.
Де там душі знайти спокою,
І як ій гірко, чути плач,
Добиває він лебідку у неволі
З останніх сил, як той палач.
Із громом і блискавицею,
Вразила враз з небес стріла.
Небесна кара спіткала ката,
І біла лебідь ледь жива.
Вже вітер стих, і хмари розійшлися
Завмерло море, тиша, штиль.
І лебідь біла сяйвом огорнулась,
Що місяцем з гори блистить.
Там, де в морі сині кручі,
Там, де в небі синя даль,
Заросли вже рани білим пухом,
І з серця відлягла сумна печаль.
Руслана Ліщинська-Солецька
22 травня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792816
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.05.2018
Чуєш мамо? Шепочуться квіти в саду,
Пісню пташки в верболозах співають.
Й до рідноі хати відлунням летить,
І спогади там щодня повертають.
Там де кроки я перші ступала свої,
Де вперше Тобі сказала я "Мама".
Лиш Тобі я одній буду вдячна завжди,
Що щирим Ти словом повчала.
Хоча не маленькі сьогодні ми є,
І маєм власні з сестрою родини.
Але хочеться час повернути назад,
Поринуть в щасливі дитинства хвилини.
З гніздечка свого розлетілись давно,
Розділяють нас материки і океани,
Але знаєм що ми завжди в серці Твоїм,
І думкою завжди Ти з нами.
Сьогодні я вкотре там побувала,
У нашім дворі, де цвіт яблуні пахне.
Снилось як ми за хрущами ганялись,
І місяць нам сяйвом всміхався ясним.
Вечір травневий, і зіроньки в небі,
Разом із сестрою ми іх рахували
Бувало, одна проліта небосхилом -
Бажання на двох ми враз загадали.
Бажання дитяче, але найдорожче,
Що діти могли забажати.
Спільне було, і воно найцінніше -
"Щоб була щасливою Мати!".
Чуєш Мамо? Шепочуться квіти в саду,
В гаю соловейко співає для Тебе.
Зозуля довгих літ ще не раз накує,
Бо Ти в нас одна і ми раді за Тебе!
Руслана Ліщинська-Солецька
17 травня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2018
Заспіваю пісню милу, що з рідного краю,
Там де серцю Лада люба, що її кохаю.
Там моє кохання ясне, що мені сміється,
Лине серденько там моє, і до неї рветься.
Білим цвітом пахне літо,
що в саду вишневім,
Де нам яблуні квітчають,
білі й полуневі.
Де бистрий струмочок стрімко
біжить між горами,
Щастя там ходить тихо,
шепче(співа)поміж нами.
Накувала зозуленька, та й за нашим садом,
Довгих літ бути у парі, нам щасливо разом.
Де вінчали солов'ї, треллями в тім гаю
Серцю милу, пісню файну, я вам наспіваю.
Кохатися, любитися,
та й не розлучатись,
Дав Бог два крила лебідкам,
небом милуватись.
Хай любов цвіте так завжди,
як весняні квіти,
І коханням гріє довго
на Многії Літа!
На музику "Біла хмара, чорна хмара"
https://youtu.be/k2qymBjt7_0
Руслана Ліщинська-Солецька
16 травня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2018
Написала б я тебе письмо,
Но все не передать словами.
И зная, что обломки в счастье не собрать,
Я буду помнить все, что было с нами.
И согревает мысль о том,
Что есть ты в жизни, - и это важно.
Там будь-что будет, уж все равно,
Всегда тебе я буду благодарна.
За то, что подарил ты радости минуты.
Вниманием хоть как-то поддержал.
Ты с тех, кого могу назвать я другом,
Кто руку помощи всегда подал.
Ты тот, кто словом подбодрил,
Когда я "не ссойти с ума"пыталась,
Когда предал тот, что рядом был,
Кому я свои годы даровала.
Написала б я тебе письмо,
Но слов для этого не хватит.
У каждого семья, но помним мы-
Не найдешь в чужих осколках счастье..
Руслана Ліщинська-Солецька
14 февраля 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791057
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2018
- Не плач! - шепоче Ангел за моїм плечем
Цей біль у кожного є свій, таке життя.
Бо ношу цю, що Бог тобі довірив,
Нести її ти будеш до кінця!
- Не плач!, На долю, не варто нарікати!
Давай тобі сльозу крилом змахну.
Так хочеться тебе до серця пригорнути
І відвести усі нещастя в мить одну.
- Не плач, не треба, ми пройдем з тобою,
Ми стерпим все, і щастя ти пізнаєш.
Любов і віра повернуться у наш дім,
І в небі знову зірки засіяють.
А я, не чуючи його, продовжую ридати,
І як молитва, з уст моїх злітає -
А може, все це нездарма,
Що труднощі Господь нам посилає.
Переклад:
Руслана Ліщинська-Солецька
Автор: невідомий
8 травня 2018
ruslana679@gmail.com
------------------------------------------------------------
Не плачь! (автор неизвестный)
-Не плачь! - шептал мне Ангел на плече.
- Ведь боль у всех... У каждого своя.
Ту ношу, что доверил Бог тебе,
Нести её должна ты до конца!
- Не плачь! Не стоит на судьбу роптать.
Давай слезу твою смахну крылом...
Так хочется к себе тебя прижать
И увести от горя напролом...
Не плачь! Не надо! Мы с тобой пройдём...
Мы выдержим! И счастье ты познаешь...
Любовь и вера к нам вернутся в дом,
И в небе звёзды ярче засияют...
А я, не слушая, рыдаю.
И, как молитва, с уст моих слетает...
Быть может и не зря...
Господь все трудное, лишь доверяет.
----------------------------------------------------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790926
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.05.2018
Хочу забыть тебя любя,
И сердце плакать уже не будет.
Простить с улыбкой, не тая -
Как Бог даст, так все и будет.
Но сердце трепетно горит,
Пылает пламенем искристым.
Переживу, запью я боль
Бокалом страсти, вином игристым.
Улыбка манит еще твоя,
Но я пытаюсь, борюсь сама с собою.
Я знаю, больше я не я,
Ну что поделать с горькою любовью.
Она пьянит, но сладко пьется,
Дурманит, манит меня порою.
Хочу заставить я себя перегореть,
Забыть. Но я дышу тобою.
Хочу забыть тебя любя,
Но боль моя меня не учит.
Видать, привыкла уже я
С любовью жить, которая так мучит.
Руслана Ліщинська-Солецька.
2 мая 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790060
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2018
З Днем Народження вітаю!
Що найкраще - те, й бажаю!
Від серця щирого з вітанням,
Нехай збуваються бажання!
Нехай цвіте в душі весна,
Коханням в серці хай буяє,
Хай муза Вас не покида,
І доля творча розквітає!
Щоб творилось і співалось,
Людям в радість, на потіху,
Щоб прожили, літ до ста,
Богом подарованого віку!
В серці щоб палала Ватра,
До життя й любові.
Все, чого душа бажає -
Збудеться доволі !!!
Щоби кожному світанку
Могли лиш радіти.
Щоб любили й шанували
Кохана і діти!
Не біда що з кожним роком
Ми всі старші трішки.
Все що прожите - нас учить,
Стаємо мудріші.
І талант, що є від Бога-
Передайте дітям.
Щоб колись не забували,
За Вас порадіти.
Тож всього, що, я тут зичу,
Хай збувається щодень.
Подарунків Вам і квітів,
І веселих Вам пісень!
Руслана Ліщинська-Солецька
12 квітня 2018.
ruslana679@gmail.com
Пісні Олександра Кварти
https://youtu.be/kHbmSa2lMKQ Миру добра й любові
https://youtu.be/liDgLIgLfFY Трембіта
https://youtu.be/W11WaCZ_btg Дві долі
https://youtu.be/9XoVyGQwapM Біла лебідь
https://youtu.be/Wb8ve3B847M А кохання плаче і сміється
https://youtu.be/urqoCwsrWdg Від серця й до серця
https://youtu.be/emtIKDlyFC8 Зорепад
https://youtu.be/HeJZ8odzWtU Украіна
https://youtu.be/h8VE7yhWYlw А калина любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786937
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.04.2018
Як часто люди судять про чужі гріхи
приносять зло в своїх ділах іншим
хіба ми всі є небезгрішні? ні?
І не для миру створені Всевишнім?
На свої недостатки гляньте, поверніться.
Не рийтесь в білизні чужій дарма.
Не народився іще той, що без гріха,
Що може кинуть камінь в інших.
Свій, під носом, гріх не помічаючи
Чужий, за те ви бачите здалля,
Рахуєте лише помилки інших,
Лукаво в їхніх долях ковиряючи.
А варто оглянутися - на себе глянуть.
І бути чуть добрішим до когось.
Від зависті тієї, що у душі є вашій,
Ви щастя не побудуєте свого.
Руслана Ліщинська-Солецька
6 квітня 2018.
ruslana679@gmail.com
***********************************
А стоит оглянутся, на себя глянуть.
Как часто люди, чей-то осуждая грех,
Другим приносят вред в своих деяниях.
Разве, все мы не безгрешны? Нет?
Разве, не для мира создан человек?
Оглянитесь, посмотрите на свои изьяны.
Не ковыряйтесь вы в чужом белье,
Нерожден еще тот человек на земле,
Что без греха бросает у другого камень.
Свои грехи под носом у себя не замечая,
Чужие видете - там, где-то, вдалеке.
Щитаете ошибки других людей,
И ковыряетесь в судьбах ихних, осуждая.
А стоит оглянутся на свои ненастья
И быть чуть-чуть добрее друг к другу.
От зависти, той, что в душах ваших,
Вы своего не сможете построить счастья.
Руслана Ліщинська-Солецька
6 апреля 2018.
ruslana679@gmail.com
**************************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786351
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2018
Зустрів я кохану, єдину й жаданну,
Нам зорі світили ночами.
Сховав її місяць за тим небокраєм,
Захмарив стежину між нами.
За тою горою де зірка упала,
Мені лиш лишила бажання.
Ой зіронько ясна, скажи де шукати,
моє незабутнє кохання.
А зорі, мов долі - ясні і прозорі,
Що світять й летять зорепадом.
І стеляться низько у чисту водицю,
За тим небокраєм, за садом.
Стежину я сяйвом тобі простелю,
Скажу лиш тобі таємницю.
Десь там за горою, де дуб з калиною -
Побачиш там чисту криницю.
Там вроду веселка купає щоранку,
Там небу всміхаються зорі.
Живе там кохана, єдина жаданна,
Там ваші з'єднаються долі.
А зорі, мов долі - ясні і прозорі,
Що світять й летять зорепадом.
І стеляться низько у чисту водицю,
За тим небокраєм, за садом.
Руслана Ліщинська-Солецька
3 квітня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2018
Я не злопамятная, нет. Я чуть наивна,
Хотела верить все, что ты мне обещал.
Словам любви, что сладко так шептал,
А сам розбил ты, все любви флюиды.
Не буду плакать, не буду упрекать -
В глаза твои я смело, без оглядки гляну,
И растворюсь, как будто й не было обмана,
Тебе я просто перестану доверять.
Я лишь молчанием накажу...Любя...
Любить я все-же буду как и прежде.
Осадок тот, оставил отпечаток на душе.
Я просто перестану замечать... Тебя.
Ты знаешь, равнодушие мое, поверь...
Тебя накажет, больше чем мои страдания.
Я перетлею, перегорю, забуду все, и впредь...
Закрою от тебя я на замок, от сердца дверь.
Руслана Ліщинська-Солецька
2 апреля 2018.
ruslana679@gmail.com
*****************************************
Я не злопам'ятна, ні.
Я не злопам'ятна, ні. Я трішечки наївна.
Хотіла вірить всьому, що ти обіцяв.
Словам кохання, що так солодко шептав.
І сам розбив кохання ті флюїди.
Не буду плакать і не буду дорікати,
У твої очі без вагань, я щиро гляну.
Я розчинюсь, як ніби й не було обману.
Тобі я просто перестану довіряти.
Тебе я холодом й мовчанням покараю.
Що й не замітиш - кохати буду так.
Бо все залишилось в душі осадком...
Я просто лиш тебе не бачу і не помічаю.
Повір, ти знаєш, що байдужістю цією,
Тебе я більше, чим моїм страданням, накажу.
Я перетлію, забуду все, перегорю, й надалі...
Для тебе на замок від серця я закрию двері.
Руслана Ліщинська-Солецька.
2 квітня 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785701
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2018
Неси свій хрест!!! Не нарікай що тяжко,
Комусь є важче в стократ в цю мить.
Й не одягнувши ближнього сорочки,
Судити його гріх не смій повік.
І не стоптавши ти його дорогу,
Ти про його помилки не суди...
Носи в собі не гнів на світ, а Бога...
І навіть, як не має сил - іди!
Неси свій хрест, коли туга стискає,
Серце твоє, знеболене до крові.
Навіть, коли зневіра пожирає,
Здається, що не має в світі більш любові -
Собі тверди, що щастя є на світі,
Це не обман, і є таки воно.
Наприклад: мама, дім, сім'я і діти...
Любов зі щастям за одне разом.
Неси свій хрест, коли твій друг стріляє
У твою спину, в тяжкий для тебе час.
Це Бог тебе від тих звільняє,
Хто зрадить міг, сильніше в сотні раз.
Коли захочеш ти новесеньку квартиру,
Кричиш, що "Не почув мої молитви Бог."
Він зробить так, що ти захочиш миру,
Де від війни, в країні гине твій народ.
Неси свій хрест!!! Чужий не міряй...
Дельфіном стать птахів ти не навчиш...
Навіть якщо мільйон свічок згорає,
То їх спасе вогонь свічі, від однієї лиш.
І так і ти, тепла віддай хоч трішки,
Й нічого не вимагай назад вернуть -
Тоді почуєш, як багато в серці Бога.
Щасливим хочеш бути? - Будь!
Руслана Ліщинська-Солецька.
28 березня 2018
ruslana679@gmail.com
Переклад вірша Ірини Самаріноі-Лабіринт
*************************
Неси свой крест...
Ирина Самарина-Лабиринт
Неси свой крест!!!! не нарекай что тяжело
Кому-то в этот миг в сто раз сложней…
Но не носивши ближнего рубашку,
Судить его грехи вовек не смей…
Не истоптав в его лаптях дорогу,
Ты о его ошибках не суди…
Носи в себе не гнев на мир, а Бога…
И даже если нету сил – иди!
Неси свой крест, когда тоска сжимает
Твоё больное сердце до крови…
Когда тебя уныние съедает,
И, кажется, что в мире нет любви,
Себе тверди, что счастье есть на свете,
Ведь это не обман, и есть оно…
К примеру, мама, дом, семья и дети…
Любовь всегда со счастьем заодно!
Неси свой крест, когда друзья стреляют
В твою больную спину, в трудный час…
Так Бог тебя от тех освобождает,
Кто мог предать больнее в сотни раз…
Когда ты хочешь новую квартиру,
Кричишь «Молитвы Богу не слышны»,
Он сделает, что ты захочешь мира
В стране, что погибает от войны!
Неси свой крест!!! Чужой не примеряя…
Как стать дельфином птицу не учи…
Но если миллион свечей сгорает,
То их спасёт огонь одной свечи…
Вот так и ты, тепла отдай немного,
И ничего не требуя вернуть,
Почувствуешь, как много в сердце Бога…
А хочешь быть счастливым, значит – будь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785032
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.03.2018
Як сильно чогось захотіти,
Як впевненно йти до мети,
І з вірою в Бога у серці жити
То можна всього досягти.
Як з вірою в Бога святого,
Ти будеш просити Отця.
Господь тобі додасть сили
Прожити щасливо життя.
Бувало колись спотикнешся -
Вставай, треба далі іти!
За те, що зранку проснувся -
Ти Господа Бога хвали.
І кожної миті і кожної днини,
Без Бога ти кроку не ступиш.
За батька і неньку, за дітей -
Даруй ти Творцеві молитву.
За небо безхмарне, і сонце ясне
За те, що живеш на Планеті.
Бо все це творіння Бога Отця-
Ми без нього нічого не варті.
У Всесвіті цьому, без мір і границь,
Лиш руки Господні всесильні.
Всі ми - краплиця в океані води,
З його поміччю тільки ми сильні.
В світі цім - безліч зла і добра,
Бо все це ми творимо самі.
В Бога мета була лиш одна-
Щоб зло не зростало між нами.
Молитись, прощати й любить
І вірить в Святе Його Слово.
Не буде ні вбивств, ні чвар, ні війни
Не буває цього з вірою в Бога.
Як нам сильно цього захотіти,
І впевненно йти до мети.
Можна добром все зло подолати,
Готовий Господь нам помогти.
Руслана Ліщинська-Солецька.
24 березня 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784245
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.03.2018
Умом Россєю не понять,
Пол литра тоже мало будет.
Напиться "всрач"- и голоса отдать:
- За Вовку! Он нас не забудет!
"Страну поднимет из колен",
Потом опять прогнет на локти.
На четырех ползти прочней
- Налей еще нам Вовчик водки!
Закусим кислым огурцом,
Поделим хлеб, так, на десяток.
Курнем сигарку и вперед!
Бегом! За Вову на участок!
А после выборов ждет "пир",
Закуску Царь еще добавит.
Нарежет "хрена" нам на стол,
И "черным перцем" все приправит.
Руслана Ліщинська-Солецька.
21 березня 2018.
ruslana679@gmail.com
Відповідь на вірш: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783607
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783616
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2018
Моє богатство - синь неба й добрії слова,
Усмішка мами, сина дзвінкий сміх,
Я - жінка, а це значить я слабка,
Я - мати, це - сильніша я за всіх.
Які вже справи мені до бунтарів?
До тих, хто світ намагається перевернути.
Якщо не має миру у душі твоїй,
Чи сенс є інших у тій війні винити.
Моє богатство - сильне те плече
Того, в кого я вірю, люблю і чекаю.
Ні в чому більше не жаліюсь Богу,
Лиш, щоб зберіг родину, я благаю.
Я жінка і рятувати я повинна
Турботою любов'ю й добротою
Не пліткувати, не дорікати і не мстити,
А душам близьким спокій приносити.
Моє богатство - сонячний світанок.
Розмай зірок і пісні ранніх птиць.
Я злом на злість не можу відповісти,
Бо не буває у кохання меж-границь.
Прощати в серці і зберегти сім'ю
Бо тільки може жінка це зробити,
Довірив Бог жінкам дитя на світ родити
І цілий світ до ніг дітей схилити.
Моє богатство - добрії слова,
Що вилікують душу, до небес підносять.
Я - жінка, а це значить, я - слабка,
Я - мати, і я сильніша всіх - це значить.
вірш: Ірина Самаріна -Лабіринт
переклад на укр.мову:
Руслана Ліщинська - Солецька
20 березня 2018.
ruslana679@gmail.com
**************************
вірш: Ірина Самаріна -Лабіринт
Моё богатство
Моё богатство - добрые слова...
Моё богатство – неба синева,
Улыбка мамы, сына звонкий смех…
Я – женщина, а, значит, я – слаба.
Я – мать, и, значит я сильнее всех!
Какое дело мне до бунтарей…
До тех, кто мир стремится изменить.
Ведь если мира нет в душе твоей,
То есть ли смысл других в войне винить?!
Моё богатство – крепкое плечо
Того, в кого я верю, жду, люблю…
Не жалуюсь я Богу ни о чём,
Но, чтоб хранил родных людей, молю.
Я – женщина… И я должна спасать
Заботою, любовью, добротой.
Не сплетничать, не мстить, не упрекать,
А близким душам приносить покой…
Моё богатство – солнечный рассвет,
И россыпь звёзд, и пенье ранних птиц.
И мне нельзя на злобу злом в ответ,
Ведь у любви не может быть границ…
Прощать душой, беречь, семью хранить
Так могут только женщины, ведь нам
Доверил Бог дитя на свет родить
И целый мир сложить к его ногам…
Моё богатство – добрые слова,
Что исцеляют душу, тянут вверх.
Я – женщина, а, значит, я – слаба.
Я – мать, и, значит, я сильнее всех!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783491
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 21.03.2018
Пісня: Скрипка-мука, скрипка-рай.
Муз. і виконання: Роман Марчук
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2009951259083389&id=100002056023276
Що на душі у скрипаля,
про це лиш скрипка знає.
Ніхто не плаче, так як він-
у серці з сумом не ридає.
А як протягне він смичком
не заснути до півночі.
Скрипка плаче за вікном,
як плачуть ті дівочі очі.
Скрипка-мука, скрипка-рай,
що в душі - те й награвай.
Наспівай щасливу долю,
скрипалеві у неволі,
Бо в полон скрипка взяла,
струни серця натягла.
Що воно від болю рветься,
то сумує, то сміється.
Крає серце він смичком,
сумну мелодію заграє.
І так як він кохати вмів,
лиш скрипка про це все знає.
А був той час коли кохав-
струна від радості дзвеніла.
Зустріло щастя десь дівча,
і серце скрипалю розбила.
Руслана Ліщинська-Солецька
23 лютого 2018.
ruslana679@gmail.com
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1687246708020514&id=100002056023276
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Вже лист осінній опадає,
мягким лягає покривалом на поріг.
В останньому танку кружляє,
багряно стелиться до ніг.
У тому танці наші долі,
танцюють в парі мов птахи у небесах.
Що восени у вирій відлітають,
й весною повертаються назад.
І нас у танці закружило,
як та журба з дощем танцює вальс
В цих кольорах осінніх наше щастя
лише кохання не покидало б нас.
Мелодію з дощем співає вітер,
Не повернеться більше юності жага.
І кольором усе багряно-жовтим вкрито,
Вже Літа більш не вернеться пора.
Руслана Ліщинська-Солецька.
14 березня 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2018
За що Тебе Ісусе милий кати розпинають?
Й розіп'явши на хресті, руки омивають.
Хрест на плечі положили, батогами били.
Щоб народу показати, що в них є вся сила.
А Пилат земний правитель, рішив розсудити.
За невинне твоє серце - Вараву звільнити.
Але сила не у цьому, щоб когось карати.
Сила - в Тобі Ісусе любий, Бо вмієш прощати.
Ти терпиш Ісусе милий за кожну людину,
Краплі крові омивають серце беззупинно.
Серце твоє Божий Сину - без границь в
любові,
Навіть кривдників прощаєш, що завдали
болю.
Серед натовпу людського можуть лиш десятки.
За Тобою хрест Твій нести, як Симон був здатний.
Не боявся що скарають по наказу ката.
Ось де сила Духа,Правди,- Лиш не у Пилата!
Лише в земнім своім царстві його володіння.
А у Царстві Твоїм Боже - в Любові спасіння !
Серце твоє Божий Сину - рятунок для людства.
Бо терпиш Ти за нас грішних й прощаєш Ісусе!
Ти терпиш Ісусе милий за кожну людину,
Краплі крові омивають серце беззупинно.
Серце твоє Божий Сину - без границь в
Любові,
Навіть кривдників прощаєш, що завдали
болю.
Руслана Ліщинська-Солецька
6 березня 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2018
Усердно всі ми молимося нині.
щоб мир настав вже в Україні.
Щоб діти наші не вмирали,
У тій війні, яку "АТО" назвали.
За що боролись сини наші,
і на Майдані іспили з Чаші?
За що маленькі діти всиротіли,
жінки вдовіли, матері сивіли?
За Україну діти помирають!!
Невже цього керманичі не знають?
Так ні,- жирують, набивають пики,
Не Україна їм потрібна - а "золоте корито".
Кричать, клянуться -"Ми патріоти!"
торгують Ненькою, немов ті ідіоти.
Людьми як "бидлом" поганяють,
на вірну смерть іх посилають!
Рахуючи у кабінетах власні гроші,
продали "грішному, лихому" душі.
Пустує й вкрилась кукелем землиця,
а там колись родилася пшениця.
На рідній нашій Неньці-Україні,
Рости дубочкам, цвісти калині.
Так ні, і знищили і сплюндрували,
Все те, що кров'ю здобували!
Отямтесь! Довіряли ми вам своі мрії,
а ви нам - не залишили жодної надії,
Бо ви в свого народа все забрали,
без жалю у серці нас пограбували.
Розбрелися люди, не з добра і миру.
Схаменіться вже! бо так і нація згине!
Не простить народ вам цієї провини,
Час нас всіх лікує, а накаже винних.
Верніть Україні і Славу і Волю,
Щоб нам усім врешт - усміхнулась Доля!
Щоб щастя нам по світах не шукати,
Україна тоді буде і вас памятати!
Руслана Ліщинська-Солецька.
27 лютого 2018р.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2018
Вже росою припорошує,
десь сховалось сонце.
Чи вернеться мій коханий,
чи загляне у віконце?
Обіцяв він, що весною
коли місяць зійде,
Повернеться - буде сватать,
серденько віддасть своє.
Ой серденько, ой моє кохання,
мою душу ти полонило.
Що із вечора й до рання,
за тобою тужить сильно.
А кохання наше - при калині,
що в намисто одягнулась.
Соловей вінчав при зорях,
що до місяця горнулись.
Повернувся мій коханий
на коні, на воронім.
Срібно-біла скатертина
ляже на столі моїм.
Вже свати до хати входять,
і вінки плетуться.
До весілля ми готуємось,
долі наші поберуться.
Руслана Ліщинська-Солецька.
26 лютого 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2018
Запитало Літо у Весни,
чи Весні все-ж сняться сни?
Чи такі вони чудові,
як у Літа кольорові?
Як весною сніг розтане,
пролісок у очі гляне,
і струмочок заїскриться -
соловей Весні присниться.
В снах співає він пісні,
голосні і чарівні.
Квіти сняться у розмаю,
і земля вся розквітає.
А берізки шепчуть стиха:
-"Заметілі вже притихли,
не буянить вже Зима,
розпускатися пора!"
Повернулись журавлята,
спочивають їх крилята.
Бо на крилах журавлиних,
сон принесли для Весни.
Як проснулася Весна-
вся земля вже ожива.
Та й сон розказала Літу,
що не тільки в нього квіти.
Квітнуть рясно, веселково,
в барвах різно-кольорових.
Сняться сни Весні у квітах
щоб не заздрило їй Літо.
Руслана Ліщинська-Солецька
23 лютого 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778718
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.02.2018
́Як щиро кохаєш- й кохання без меж,
Не можеш цього не сказати.
Як розквітають сади на весні,
Не можеш таємно кохати.
Як щиро кохаєш - не біда буревій,
Веселкою стеляться барви.
Лягають на серці лиш ноти весни,
Де в них все радіє і пахне.
Там нагадують очі - ті фіалки в росі,
Любистком волосся рясніє.
А проліском ніжним-постать в тобі,
Невинно що виглянув з снігу.
Як щире кохання- то крила ростуть,
І з неба всміхаються зорі.
летіла б лебідкою у даль-небокрай,
бо кохання є тільки у парі.
Як щиро кохаєш - всі незгоди земні,
Вмить відступають від серця,
І там в далині- де рай неземний
Що вабить промінчиком сонця.
Як щиро кохаєш - і взаємне воно,
Це щастя завітало до тебе.
Дивись, не згуби цього почуття,
Це - Божий дарунок із неба.
Руслана Ліщин́ська-Солецька
22 лютого 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2018
Мені наснилось нині, що розлука,
між нас прокралась тихо, мов гроза
І я в останнє протягаю тобі руку,
щоб зупинити мить, що в нас була.
Мені наснилось вже коханню край,
той час настав що в грудях серце мліє.
Що не побачу більш твоїх очей ,
і я в сльозах зриваюся і вірю:
п-в:
Любов солодкою буває і п'янкою,
два люблячі серця що бються в унісон.
Так трепетно і ніжно б'ється в серці
і я кричу-це сон, це тільки сон, це сон
Ті грози відступили, розійшлися,
і вже розвіялися хмари в небутті.
І ти мені так любо усміхнулась, (усміхнувся)
Що зацвіли всі квіти на землі.
Коли у серце зазира до нас тривога,
Летів би (летіла б) птахом - хоч на край землі.
Мелодію сумну розлука нам зіграла,
і віриться що це лише в-ві сні.
п-в:
Руслана Ліщинська-Солецька
15 лютого 2018
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2018
1. Облетів чужі краї я,
наче птахом у ві сні,
Повернусь, там де рідненька,
що співала ти мені:
п-в: Про сорочку- вишиванку,
про чудовий, рідний край,
де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
Про Карпат дзвінкі
потоки,
спів веселий солов'я,
скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
2. Та сорочка-вишиванка
ляже на моім плечі,
За любов і за усмішку,
вдячний мамо лиш тобі:
п-в: За сорочку- вишиванку,
за чудовий, рідний край,
Де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
За Карпат дзвінкі потоки.
спів веселий солов'я,
Скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
3. В Бога щастя ти благала
Україні і синам,
Долю гладдю викладала,
щоб ніхто не забував:
П-в: Про сорочку- вишиванку,
про чудовий, рідний край,
Де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
Про Карпат дзвінкі потоки,
спів веселий солов'я,
скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
Руслана Ліщинська-Солецька
9 лютого 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2018
Журавлі-пташенята, вирують у небі
хто вниз завертає, хто вгору.
Комусь сил не має піднятися вверхи,
хтось стрімко спадає до долу.
Журавлі-журавлята, вертайтесь до хати
не баріться, без вас так сумно.
Ви крил не ламайте, у небо взлітайте,
щасливим політ хай вам буде.
Ключами летять у глиб небокраю,
під сонцем танцюючи в парах.
Курличучи пісню свою журавлину,
вони там щасливі у хмарах.
І де б не літали- лісами, морями,
У вирій, чи повертаючи з нього,
Завжди дорога хай веде до гніздечка,
повертайтесь до рідного дому.
9 лютого 2018.
Руслана Ліщинська-Солецька
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2018
Писать стихи-это ответ души,
у каждого свое вдохновение.
К кому-то рвется с радости оно,
к кому-то с горести, с терпения.
Проснулся утром- ласкает взор
своим теплом лучистое солнце.
Взял, написал поэт, все что в душе,
о чем так радуется сердце.
Когда так тяжело и грустно вам,
дождливым осадком выпадает.
Ложатся тоже рифмы на листе,
хоть, душу печаль разрывает.
Когда любовь нагрянет к вам,
когда от радости благоухание.
Не утаишь и не закроешь на замок,
своей души очарование.
А кто-то горем окутан весь,
у глубине своей сокровенной.
И вырывается наружу крик души,
кружится эхом во вселенной.
Раним до глубины души поэт,
когда прочтут, тебя не понимая.
Когда болит и сердце не молчит,
с иронией разденут, обсуждая.
Писать стихи не каждому дано,
но можно попытаться и верить
Воспеть все то, что любо вам,
и тем, кто дорог- мечту доверить.
Руслана Ліщинська-Солецька
7 февраля 2018.
ruslana679@gmail.com
ДУША ПОЕТА ( укр)
Вірші писати- це відголос з душі,
Своє у кожного натхнення.
Комусь приходить з радості воно,
до когось із гіркоти терпіння.
Проснувся зранку- і погляд гріє,
своїм теплом яскраве сонце.
І написав поет про все, що у душі,
про, що так тішить його серце.
Коли так сумно й тяжко так,
й дощем на серці осідає.
Також лягають рими на листі,
хоча тривога душу розриває.
Коли кохання вже прийшло,
коли від щастя так радієш.
Не притаїш і не закриєш на замок,
душі своєї ти чарівність.
А хтось обвитий горем весь,
у глибині своїй потаємній.
І рветься крик назовні із душі,
й летить відлунням по Вселенній.
До болю ранимий у душі поет,
як прочитають і його не зрозуміють.
Коли болить і серце не мовчить,
з лукавою насмішкою роздінуть.
Писати вірші - не кожному дано,
та можна спробувати й вірить.
І оспівати те, що любо вам,
хто найдорожчий - тому усе довірить.
Руслана Ліщинська-Солецька
7 лютого 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775743
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2018
Так стоїть одиноко і сумно,
Десь на краю села хатина.
Там колись жоржини цвіли,
Тепер поросло все полином.
Колись там співали пісні,
Дітей і онуків ростили.
Розіхались всі у далекі краї,
Лиш згадку одну залишили.
Як мальви цвіли навесні,
І мати зустрівши всміхалась.
Як провожала в дорогу вона,
За вами у слід задивлялась.
І Бога молила, щоб Він вас зберіг,
Просила дітям і щастя і долю.
Чекала щоднини, плела оберіг,
Щоб всі повертались до дому.
Роз'їхались діти-лишилась сама,
Посивіли вже коси у неньки.
Опало вже листя, на порозі зима,
Навідують зрідка стареньку.
Приїзжайте додому скоріше,
Не баріться, бо не спините час.
Вертайтесь до рідної хати,
Де ще мати чекає на вас.
Поки ненька жива- пригорніться,
Поспішіть- звідки ваше коріння.
Бо як спізнитись ви на хвилинку,
Докоряти вам буде сумління.
Так стоїть одиноко і сумно,
Десь на краю села хатина.
В тій хатині чекає на вас,
Найдорожча вам й рідна людина.
Руслана Ліщинська-Солецька
4 лютого2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2018
Дівчинка перлинка,
любе ти дитятко.
Ясне моє сонечко,
доню- ангелятко.
Світиш ти для мене
зіркою ясною.
Пахнеш так солодко
квіткою запашною.
Личенько біленьке,
як те голубятко
Ніжне і привітне
моє ти дівчатко.
Слова, як та річка
із уст випливають.
Очка, як озерця
до мене всміхають.
Рученьками ніжними
як обгорнеш маму.
Так зігрієш серденько,
що сніги розтануть.
Дав Бог тобі вроду,
й талантів чимало.
Щоб ти їх розумно
в житті витрачала.
Щоб була ти гідна
й розумна дитина.
Тобою щоб пишалась
вся твоя родина.
Виростеш ти доню,
і в життя-дорогу.
Дай Бог - оминатимуть
всі людські тривоги.
Дай Бог - тобі щастя,
й здоровя міцного.
Щоб чужого научалась,
й не цуралась свого.
Мову не забула,
рідну солов'їну.
І завжди любила
Неньку-Україну.
Щоб людей любила,
батьків шанувала.
І традицій своїх рідних,
щоб не забувала.
Запамятай доню-
що життя безцінне.
Щоб пройти і не спіткнутись
треба бути гідним.
Бо як будеш завжди
про це памятати.
Будеш тоді моя люба
В радості купатись.
Руслана Ліщинська-Солецька
3 лютого 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2018
А світанок кожний ранок
Будить у віконце.
В небі яснім засвітило
Золотаве сонце.
Прокидається земля
Від темної нічки.
Просушилася роса,
Не промочиш ніжки.
Заспівали солов'ї
Свою пісню в гаю.
А там глянь уже у полі
Квіти у розмаю.
Звідусіль лунає сміх,
Мчать у школу діти.
Пахнуть квіти так духм'яно,
Як тут не радіти.
Не один уже тут день,
Творець так старався.
Цю красу створив для нас,
Хто б, не милувався?
І радієм ми усі,
За Божий світанок.
Що живемо на землі,
Й зустрічаєм ранок.
Руслана Ліщинська-Солецька
31 січня 2018р.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774836
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.02.2018
Як в тій байці, та сорока,
Проснулась, помилась.
Потім дрова наколола,
Води наносила.
У хатині підмела,
Кашки всім зварила.
Тому- ложку, тому - дві,
Дітей накормила.
Мабуть, всім тут догодила,
Спати положила.
Чує, як з дивана вже гука
"Преподобне диво".
-А за мене ти забула?,
Ще довго лежати?
Сіла, й думає сорока.
Чи йому давати?
"Як сорока білобока
Кашки наварила.
Тому - ложку, тому - дві,
А ледащим - по чолі."
Руслана Ліщинська-Солецька
31 січня 20018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774759
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.02.2018
У окошко утром ранним
кто то постучался.
Заглянула, а там - друг мой,
по мне заскучался.
Я окошко приоткрыла,
друга покормила.
Не боится меня голубь,
значит приручила.
И сегодня, солнца лучик
играет, колдует.
Глянь, а там, уж сизокрылый
с голубкой воркует.
Сидят в паре голубята,
друг с другом воркуют.
Даже голубям влюбляться,
любовь им не чужда.
Перышки почистили,
хлебушка поели.
Крыльями взмахнули,
и в даль улетели.
Так приятно на душе,
радуюсь за друга.
Что нашел он половинку,
одинок не будет.
Так горды, собой красивы,
сизокрылы птицы.
Завтра снова прилетят,
будут в окно биться.
Руслана Ліщинська-Солецька
28 янв. 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774644
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2018
1.Боже в Храм Твій знову приходжу,
за здоровя всіх тихенько помолюся.
прошепчу молитву, свічку запалю
В очі Господа я знову подивлюся.
П - в: Отче наш, що ти єси на небесах,
Дай нам хліб на кожний день, тебе прошу.
Ти врятуй від небезпек усіх земних,
І прости мене за те, що знов грішу.
2.Ти спаси і збережи моїх дітей,
Щоб в житті у них завжди везло.
Дай батькам здоровя й довгих днів,
Відверни від них нещастя і все зло.
П - в: Ворогів прости за підлість всіх затій,
Хай відстануть не обріхують на зло.
Господи прости, всіх нас, твоїх дітей,
Дай нам кожному здоровя і добро.
3. Я в Храмі твоїм мовчки постою,
Так приємно в ньому помолитись.
І прийняти Божу Ласку для душі,
Перед Богом знову голову схилити.
П - в: Отче наш...
переклад :
Руслана Ліщинська-Солецька
22 листопада 2017.
ruslana679@gmail.com
**************************************************
ПІСНЯ: https://www.youtube.com/watch?v=ba4aA7UKvRc
Молитва ... В старый храм я снова медленно вхожу
В старый храм я снова медленно вхожу,
Чтоб за здравие поставить всем свечу.
В его строгие глаза вновь погляжу,
И тихонько я молитву прошепчу:
Отче наш ты же еси на небесах,
Дай нам хлеб на каждый день тебя прошу.
Ты спаси от неудач во всех делах,
И прости меня за то что я грешу,
И прости меня за то что я грешу...
Ты спаси и сохрани моих детей,
Чтобы в жизни им всегда во всем везло.
И родителям здоровья, долгих дней,
Отведи от них болезни все и зло.
Ты врагов прости за подлость их затей,
Пусть отстанут, не клевещут мне назло.
Господи, прости всех нас - твоих детей,
Дай нам каждому здоровья и добро,
Дай нам каждому здоровья и добро...
И еще немного молча постою,
Подоспевшую слезу взмахну рукой.
Перед ним я низко голову склоню,
И награду получу души покой.
Отче наш, ты же еси на небесах,
Дай нам хлеб на каждый день тебя прошу.
Ты спаси от неудач во всех дела,
За себя и за всех нас прошу,
За себя и за всех нас прошу...
Отче наш, ты же еси на небесах,
Дай нам хлеб на каждый день тебя прошу.
Ты спаси от неудач во всех делах,
И прости меня за то, что я грешу!..
/ Наталья Бучинская, 2014 /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774481
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 01.02.2018
Привикайте щасливими бути,
Просипатись з усмішкою іскристою.
Привикайте інших любити,
З душею, по дитячому, чистою.
Не чекайте біди передчасно,
все погане, навчіться не звати.
Не ведіть непотрібних розмов,
навчіться в душі розквітати.
Привикайте добро помічати,
І цінити те, що життям дається.
Буде щастя само приходити,
За ним бігти вам не прийдеться.
Навчіться образ не чекати
від людей незнайомих і близьких.
Бо бажання - щастя пізнати,
є у всіх, у високих чи низьких.
Привикайте не злитись на зло,
Ризикуйте помогти, розібратись.
Значить в чомусь комусь не везло,
Якщо раптом почав хтось кусатись
Навчіться вибачатись й прощати.
Вам доля тоді посміхнеться.
Привикайте щасливими бути,
І весна в вашу душу вернеться.
16 листопада 2017р.
Руслана Солецька-Ліщинська
ruslana679@gmail.com
переклад віршa Ірини Самаріноі-Лабіринт
https://www.youtube.com/watch?v=sE30qOVXx9c&feature=youtu.be
ссилка на цю пісню
********************************************
Ирина Самарина-Лабиринт
Привыкайте счастливыми быть!
Просыпаться с улыбкой лучистой…
И со взглядом, по детскому, чистым,
Привыкайте друг друга любить…
Научитесь плохое не звать,
Предвещая заранее беды…
Вы ведите другие беседы…
Научитесь душой расцветать…
Привыкайте добро замечать
И ценить то, что жизнью даётся…
И за счастьем бежать не придётся…
Будет счастье за вами бежать!
Научитесь подвоха не ждать
От людей незнакомых и близких…
Ведь у всех, у высоких, и низких
Есть желание – счастье познать…
Привыкайте не злиться на зло,
А рискните помочь, разобраться…
Если кто-то вдруг начал кусаться,
Значит, в чём-то ему не везло…
Научитесь прощенья просить
И прощать… Вам судьба улыбнётся.
И весна в вашу душу вернётся!
Привыкайте счастливыми быть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774476
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 01.02.2018
У силі Твоїй є краса цього світу,
І слава і велич все-живого створіння.
До Тебе приносим молитви свої ми,
Бо Ти наша Мати,- Ти християнства коріння.
О Мати Пречиста, Діво Маріє,
Від серця Тобі ми даруємо квіти.
І просимо щиро, щоб на землі українській,
У війнах не гинули наші славнії діти.
Батьки щоб не плакали з горя,
Мир і спокій був у кожній домівці.
Собі на потіху, Україні і Богу на славу,
Ростили соколів-синів українських.
Якщо Ти не зможеш дать ласку цю в руки,
Пошлеш нам друга, чи мудру пораду людини.
Це і є, та опіка Твоя, над нами,
Ти нас ніколи в біді не покинеш.
І випадкового в житті нічого не буває,
Для когось-хрест тяжкий, комусь легке життя.
А головне - залишитись людиною,
Не впасти в гріх, й молитися щодня.
Не так все легко, як здається,
життя прожити-це не поле перейти.
Щоденний хрест для всіх дається,
Питання лише в тому, як його нести.
Хтось просить в Бога слави і богатства,
Хтось над здоров'ям б'ється все життя.
Хтось для сина й дочки просить щастя,
А дехто над могилкою проплакує дитя.
У кожного із нас своя в житті дорога,
І стелиться по різному у всіх вона,
Але у всіх нас спільна є -молитва Богу,
У хвилі радості і смутку яка нам помага.
Бо випадкового не має в нас нічого,
Усім нам хрест нести, не має вороття.
Та чи навчились ми, бути вдячні Богу?
Чи бачим те, що дарить Він нам щодня?
Тобі ми Матінко приносимо молитву,
І просимо заступництва Твого.
Щоб випросила нам у Бога ласку,
Бо серця Ти від нас не відвернеш свого.
1 серпня 2017р
Руслана Солецька-Ліщинська
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774300
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.01.2018
1. Як заглянув в твої очі, сині як озерце,
Не спокійно і так важко щось у моїм серці.
Затремтіло в грудях, і себе питаю,
Як без тебе я, далі жити маю?
П - в.
Очі твої сині, сині волошкові,
Як блакить озерця в волошковім полі.
Може хто розкаже, зможе підказати
Де моя дівчина люба, де її шукати.
Спитаю у вітра, чи у місяченька
Може вони знають, де моя миленька.
Спитаю у сонця, у неба спитаю
Де шукать дівчину любу, що її кохаю.
2. Як спитаю в вітра,-вітер він зрадливий,
Він не скаже правду, де тебе знайти.
Запитаю в хмар - вітер їх розвіє,
Не дасть відшукати синьооку мрію.
П - в... Очі твої сині....
3. Як спитати в зорів - місяць їх сховає,
Він і сам кохать не проти, очі що шукаю.
Сонце посміхнулось - в неба запитаєш,
Небо черпає водицю з очей що кохаєш.
П - в.
Очі твої сині , сині волошкові
Як блакить озерця в волошковім полі.
Може хто розкаже, зможе підказати
Де живе дівчина люба, де її шукати.
Очі твої сині , сині волошкові
Як блакить озерця в волошковім полі.
Там де пє водицю небо при озерці
Там живе дівчина люба , що в твоєму серці.
****************************************
2-варіант:
1. Як заглянув в твої очі, сині як озерце,
Не спокійно і так важко щось у моїм серці.
Затремтіло в грудях, і себе питаю
Як без тебе я, далі жити маю?
П - в.
Очі твої сині, сині волошкові,
Як блакить озерця в волошковім полі.
Може хто розкаже, зможе підказати
Де моя дівчина люба, де її шукати./2р
2. Як спитаю в вітра,-вітер він зрадливий,
Він не скаже правду, де тебе знайти.
Запитаю в хмар - вітер їх розвіє,
Не дасть відшукати синьооку мрію.
П - в... Очі твої сині....
3. Як спитати в зорів - місяць їх сховає,
Він і сам кохать не проти, очі що шукаю.
Сонце посміхнулось - в неба запитаєш,
Небо черпає водицю з очей що кохаєш.
П-В:
Очі твої сині , сині волошкові
Як блакить озерця в волошковім полі.
Там де пє водицю небо при озерці
Там живе дівчина люба , що в твоєму серці./2
Руслана Ліщинська-Солецька
16 листопада 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2018
Розцвіла калина, пахне мята-рута.
В серці ще тривожить любов незабута.
Так вона бентежить, не раз вона мучить.
І щемить на душі, що аж рану точить.
Роки пролетіли, сходять дні і ночі.
Ніяк не забути сині твої очі.
Ті синії очі мною любувались.
Ті уста солодкі, що мені всміхались.
Разом при калині любить обіцялись,
О, як пахла мята, коли зустрічались.
Коли цілував ти, уста солоденькі,
Обіцяв що будем разом вік миленький.
Роки пролетіли, доля розлучила,
Тепер іншу любиш, тепер інша мила.
Кого тут осудиш, в житті так стається.
Одними стежками наша доля в'ється.
Хоч ми і не разом, думав що розлюбиш.
Але як зустрінеш - цілуєш, голубиш.
Як побачу знову твоі очі сині.
Запах рути-мяти сниться при калині.
Залишилось тільки у снах милування.
Життя не повершеш, не вернеш кохання.
Тоді зберегти ми любов не зуміли,
Юність не вернеться -залишились мрії.
Руслана Солецька-Ліщинська
14 січня 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2018
[youtube]https://youtu.be/HVft21XIqr8[/youtube]
https://youtu.be/RLzYyv2sU20
На Івана, на Купала,
коли папороть цвіте.
Дівча хлопця чарувала,
і гадала чи прийде.
Чарувала, чарувала,
зіллячко варила.
Козаченька напувала,
називала милим.
А віночок, що сплітала,
по річці спускала.
Як впіймає чорнобровий,
навік б привязала.
Пливи, пливи мій віночку
тай між берегами.
Як до берега приб'єшся,
буде щастя з нами.
А водиця стрімка була,
та й в омут занесла.
Не судилося коханню,
та й дві долі звести.
Слова:
Руслана Ліщинська-Солецька
29 січня 2018.
ruslana679@gmail.com
Музика:Олександр Кварта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2018
Минають дні, спливають роки
і час летить немов вода,
В душі нам завжди двадцять буде
душа всеж завжди молода.
Ще в серці гріє нас любов,
вона б ніколи не згасала
В житті ще довгім і міцнім
теплим промінням зігрівала.
Ми вдячні Богу за дітей
і ще б онуків дочекатись,
Щоб всі збиралися щодня
щоб жили довго мама й тато.
Бо що ще треба більше нам,
для щастя, щоб в родині було?
Щоб діти в радості росли,
а як підростуть, щоб не забули.
Щоб не забули рідний край,
де їх в колисці колисали
І землю ту що прийняла
любили теж і шанували.
Куточок рідний на землі,
що виплекав нас при калині
О Боже мій, щоб вже настав
той мир, на нашій неньці Україні.
Бо наші доньки і сини
не варті того, щоб помирати
Не винні в тому, що з ножем
пішов так підло брат на брата.
Ще заспівають пісню солов'ї
в чудовім краю, в Україні.
І та оспівана калина за вікном
заквітне рясно, й душу розігріє.
16 листопада.2017
Руслана Ліщинська-Солецька
ruslana679@gmail.com
Фото з інету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018
За плечами десь весна,
вже й літо минає.
Попереду осінь в нас,
так життя й спливає.
Не посієш навесні,
літом не доженеш.
Прийде осінь надворі
нічого не збереш.
А як прийде ще зима,
холодом завіє.
Вкриє скроні сивина,
лишуться надії.
А надія, - вже одна,
зиму переждати.
Дочекатися б тепла,
але ж марні трати.
Бо, життя - як та пора,
що не повертає,
Бо, хто думає про зиму-
з весни починає.
Руслана Солецька-Ліщинська
15 січня 2018.
ruslana679@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773925
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 29.01.2018