| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
прошу припини мені снитися
зводить з розуму це покарання
більше не в силах я зупинитися
знову пишу тобі про своє кохання
прошу припини мені снитися
не витримаю ще однієї ночі
по вечорам почала молитися
і щонеділі чути вітаю вас, отче
прошу припини мені снитися
ти ж бо не читаєш моїх листів
і я не в змозі на це злитися
не в змозі спалити між нами мостів
01.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
в тобі - всесвіт цілий
безмежні глибини
в душі почорнілій
вилазь з трясовини
борися за волю
за мрію борися
живи без болю
себе не зречися
відстоюй думки
відстоюй свободу
плюй на злі язики
не чекай нагороду
не бійся шукати
за рамки виходь
не треба чекати
правду знаходь
підкорюй вершини
з думками зберись
не втрачай ні хвилини
і просто борись
01.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Как сложно порой понять человека,
Узнать, что таится в его голове.
Ты можешь потратить на это полвека,
Но преуспеешь ты лишь в шутовстве.
Как же забавны все эти попытки
Порыться в мыслях совершенно чужих.
Можешь смело писать на визитке -
"Спасу всех тяжёлых душевнобольных".
Пойми, ты ведь вовсе не врач,
И дело тут не в дипломе.
У каждого свой есть палач,
И разнятся все наши синдромы.
Тебе не постичь всей той глубины
Сердечных ранений и прочих несчастий.
Нет страшнее душевной войны,
А ты в этом деле уж точно не мастер.
Прошу, не ройся в чужой голове,
Лишних не задавай вопросов.
Тебе не дано шить по этой канве,
Так что, друг мой, пожалуйста, успокойся.
25.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903350
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2021
Самотній рибалка на березі річки -
Ні криза, ні вірус його не турбує,
Йому б половити лиш трішки.
Невже весь цей спокій Вас так дивує?
Не варт хвилюватись про те,
На що не маєш ніякого впливу.
Подивися на сонце палке, золоте,
На хвилю, що поруч, таку неквапливу,
Любуйся хмарами, вітром, дощем,
Милуйся всім тим, що навколо тебе,
Насолоджуйся своїм рідним селищем,
Адже одного дня все це мине.
Залишаться спогади "як раніше було",
Згадаєш теплої літньої нічки,
І життя, що так швидко пройшло,
І рибалку на березі річки...
23.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
любити можна словом
шепотіти все що заманеться
коханій під ночі покровом
і слово душі доторкнеться
любити можна поглядом
постійно дивитися їй вслід
та милуватися її образом
що топить перед собою лід
любити можна доторком
просте сплетіння рук
відлунює яскравим феєрверком
та пришвидшує серця стук
любити можна мовчки
вона ж бо і є твій притулок
навіщо пусті балачки
краще за все поцілунок
любити можна по-різному
не варто нікого судити
головне із нас кожному
просто навчитись любити
30.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Ти знаєш, мамо, він п'янить,
Як те дешеве у пакеті вино.
Здається, ще одна лиш мить
І я кану на дно.
Ти знаєш, мамо, я тремчу,
Коли говорить він до мене.
З ним усе здається по плечу,
Та серце б'ється, мов шалене.
Ти знаєш, мамо, я не плачу,
З ним посміхаюся постійно.
Знов маю я наївність ту, дитячу,
Але ж мені з ним так спокійно.
Ти знаєш, мамо, а я вірю,
А раптом доля так звела?
Хай навіть скажеш, що я марю,
Та не триматиму я зла.
Ти знаєш, мамо, я щаслива,
Коли торкається мене його рука.
Нехай всі кажуть - неможливо,
Та що ж як усмішка його п'янка?
Ти знаєш, мамо, закохалась.
З одного погляду, як в фільмах.
І як би я не захищалась,
Та з радістю розтану у його обіймах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Найгучніші слова, найпахучіші квіти,
Все найкраще – для мами.
Та хіба можна у нашому світі
Когось здивувати такими рядками?
Скільки великих поезій писали,
Мальовничих картин та інших речей
Для тих рук, що малих колисали,
Для самих рідніших в цім світі очей.
А ще ж ті вуста, ті ніжнії руки,
Що так крепко вночі обіймали.
Та пинись, поглянь навќр́у́ги,
Хіба когось милішого ви знали?
Чи є ще десь рідніший хтось?
Чи хто інший співа під вечір колискову?
І так вже в світі повелось,
Що найцінніше в світі – материнське слово.
Ця безмірна мамина турбота,
Неможливо її ні на що проміняти.
Ніяка любов, друзі, робота
Не здатні її розміняти.
Коли спитають: «Що то - рідний дім?»,
«То обійми мамині тепленькі,-
Без роздуму я відповім,-
То вуста її тоненькі,
Той голос рідний, солов’їний,
Що полюбив я ще з малецтва».
У всіх цей образ, він єдиний,
То як готовий твір мистецтва.
Та все, що хочеться тобі сказати,
Щоб було чути до небес,
Щоб мала змогу знати,
Як сильно я люблю тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810277
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.10.2018
Ми ніколи так не помилялись,
Як ми могли подумати про це?
І все частіше віддалялись.
І де ж любов, де клята та живе?
Чи була розклука наша помилкова?
Я думала, що зможу жити,
Але твій голос - то є моя колискова,
Що здатна рани заживити.
І все частіш тебе не вистачає,
Не здатна спати по ночам,
Здавалося б, ніщо не заважає,
Лиш тя́жкий сум по твоїм очам.
Шкода, що я так пізно все збагнула,
Що ледь не втратила тебе.
На щастя, що тебе все ж повернула.
Хто ж ще цей безлад розгребе?
"Не будем разом й поготів" -
Одне до одного ми кля́лись,
Гадали, що нема ніяких почуттів.
Та ми ніколи так не помилялись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
А я не сплю вже сім ночей,
А я все думаю про нас:
Як не зводив ти з мене очей,
Вбачаючи ці тисячі гримас.
Їх ваблять лиш обличчя риси,
А тебе ж цікавить серцевина:
Як з цієї ма́лої актриси
Виходить злобності лавина.
Ти хочеш знати відповіді всі
На мої, такі складні, загадки.
Чи є щось в одинокій тій сльозі,
Чи то лише твої догадки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Важко передати те відчуття,
Коли твоє минуле нагадує про себе́,
Деякі знов повертаються у твоє життя,
А всередині так само шкребе́.
Мабуть, така вже моя доля,
А може, просто такий собі випадок?
Та, знаєш, була би моя воля,
Жила б без цих усіх загадок.
Хочу з тобою, разом, наодинці,
Зимовий вечір, лиш я і ти,
І наші сплетені мізинці,
Одне від одного не в стані відійти.
Я розумію, це лиш мрії,
Уяви плід моєї всього лиш,
Але в цій темній безнадії,
Прошу, мене ти не полиш.
Хоч повернувся ти раптово,
Надію маю, що надовго,
Та, кожне моє слово
Не значить для тебе нічого.
І говорили ж мені люди,
Що не вартий ти того,
Але як тільки бачу твої губи,
Горну до себе, як свого.
Не вирватися мені з твого полону,
Завжди рабинею я буду:
Скажеш, щоб дала тобі свою долоню,
А я все тіло подарю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018