| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Багряне листя впало все додолу,
Залишивши оголене гілля.
Вже більше не піду я знову в школу,
Не стану семирічним я малям
Дитинство промайнуло, згодом юність,
Що обміняла досвід на роки.
Здавалося, я наче схаменулась,
Та подорослішала все ж таки.
Підвожу погляд вгору, і привітне
Блакитне чисте небо бачу я.
Уже свої до школи веду діти,
Навколо нас теж саме знов гілля –
додолу клонить листя, теж багряне,
Із золотистим відблиском подій,
та справжня осінь у душі настане:
Я досягнула заповітних мрій!
Тепло осіннє оповило душу,
Барвисті віти оточили враз
Своїх нащадків повести я мушу
Знов перший раз, для них у перший клас!
Відтепер кожен з них – справжній школярик,
Для них до знань простягнуться стежки,
Вони відкриють вперше свій Букварик
Та прочитають ось такі рядки:
"Все починається з малого,
З зернинки – Хліб, з промінчика – зоря
І кожен сам, важку свою дорогу
Почав також колись із Букваря"
©Yu. Manachynska
09.11.2015
P.S. Дорогі мої читачі, якщо хтось з вас має бажання придбати мою збірку віршів "Багряне листя" , то вона є у вільному продажі в книгарнях м.Чернівці .
Зокрема:
в книгарні "БУКІНІСТ", що розташована за адресою:
м.Чернівці, вул.Головна, 31 🍁 🍂
тел.0503742277
в Чернівецькому обласному бібліотечному колекторі , що
розташований за адресою:
м.Чернівці, вул.Шептицького, 23.
КНИГА, магазин, за адресою:
м.Чернівці, вул.О.Кобилянської, 25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018
Якби ж ти знав, як серце моє гине,
без мужніх та кремезних тих плечей,
Якби ж ти знав, як я до тебе лину,
В безодні й безкінечності ночей…
Якби ж ти знав, як терпкість насолоди,
Окутує навколо знов і знов,
Якби ж ти знав, як велич тої вроди,
Захоплює… напевно – це любов…
А може то спокусливе кохання?
Чи щастя подароване з Небес?
А може відчуваєш ти востаннє,
Те, що колись теж відчував сам Зевс?
Що Богом Неба, грому й блискавиці,
Вважався ще у сиву давнину,
Та володів всім світом, і скарбниці –
Добра і Зла належали Йому…
Богиню Геру взяв Він за дружину,
Але чатує та спокуса кожного,
І згодом, до дочки царя Аргосу,
Кохання полонило й самого –
Отця Богів і людства, що на рівні,
з Юпітером завжди перебував,
Хтозна, напевно на цім білім світі,
Ніхто так палко досі не кохав…
Та звісно помсту Гери неминучу,
Очікував бог-олімпієць Зевс,
Але як завжди добрий в такій справі,
Йому раптово допоміг Гермес…
Та визволив від сильного прокляття,
Кохану свого батька, що тоді,
тікала крізь моря, пустелі й гори,
лишень б не опинитися в біді…
За міфами дочка царя Аргосу
Й кохана оліпійського творця,
нащадка народила, обернувшись,
в сузір’я славнозвіснеє – Тельця.
… (див. древньогрецьку міфологію)
Народжені в небеснім цім сузір’ї,
Всі впертістю наділені з небес,
Та щиро відчувають почуття, що,
Також колись спокутував сам Зевс.
Якби ж ти знав, як приязно й нестримно,
Торкається це вічне почуття,
Якби ж ти знав, як я до тебе лину…
Та знаю, що воно – на все життя…
09.05.2005
Ю.А. Маначинська
http://talants.chtei-knteu.cv.ua/index.php/writers/wr-03
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018
А я тобі всерівно напишу,
Як рік тому, й в обійми ще полину,
Ми знов відчуєм запах споришу,
Та обіп'ємось гіркоти полину...
©Yu. Manachynska
09.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018
Чи ти, кохав, відверто та довічно?
Чи, відчував, ту приязнь у серцях?
Чи б вгамував те почуття трагічне?
Чи б зачекав, якщо б ще був не час?
Ти б зрозумів, коли б тебе не чули?
Ти б відпустив, як кажуть не своє?
Ти б запитав: "Ви досі не збагнули?"
Оберігав б, все те, що в тебе є?
Ти б захотів, залишитись назавжди?
Чи охопив б, весь Всесвіт крізь життя?
Та ти, б зімлів, від щирості та правди,
довкола..., неземного почуття...
©Yu.Manachynska
10.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018