| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Мене нудить, нудить від того що я не можу поворухнутися. Моє тіло хоче провалитися, щоб ліжко ввібрало його і розчинило безслідно. Моя душа вже давно відмовилась від мене. Байдуже ігноруючи моє існування. А я..я вже не знаю хто я і де я.
Мої думки-фантазії, не більше. Вони солодко присипляють моє почуття реальності, годуючи і насичуючи солодкими фантазіями майбутнього, якого я ризикую ніколи не торкнутися, бо в реальності є лише бездіяльність. І що ж відбувається? А нічого. Насправді, це просто тіло, яке пливе за течією часу і спить під токсичним впливом власних мріянь. Знерухомлене..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898085
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Пам'ятаєш, як гірко буває
Крокувати серед людей?
Посміхаючись, відчувати,
У собі прірву спекотну як день,
Що палаючим сонцем вбиває,
Тягучим повітрям вогким до нестями
У груди твої залізає.
Так гірко, так гірко буває.
Пам'ятаєш як на самоті,
Зграя хижих тварин у тобі завиває
Та нещадно душу рвучі,
Пазурі гострі у тебе встромляє?
Так буває на самоті.
Пам'ятаєш як страшно буває,
Бо біжати немає куди?
Ти повсюди...
Повсюди себе відчуваєш.
І думки все кружляють у вир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Я хочу вірити у небайдужість світу,
У тепле сяяння людських сердець.
Я хочу вірити, що в зимну стужу,
Хтось сяйвом вкриє незнайому душу.
Я хочу вірити, як матері - дитя.
Людині серце впевнено я хочу відкривать.
Я хочу вірити в любов й добро
І що мої бажання не переможе зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Із болю зітканий твій сміх
І усмішка ще мить й заплаче.
Твоя душа лежить на склі
Та очі вже її не бачать.
Їх полонила стіна сліз,
Що візерунком на морозі стали.
Відлуння сміх твій донесе..
Щоб не чекали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Ранкова роса на квітах - це
Відблиск яскравих очей.
Твій голос в пташиному співі,
А спокій у тиші ночей.
Волосся твоє, наче жито
І вітер його запліта.
Охайно, дбайливо та ніжно
Докупи колосся збира.
Прекрасна, квітуча, чутлива,
Ти радість людям несла.
Та ми відплатили інакше,
Спотворюючи твоє життя.
Ранкова роса - твої сльози.
В недопалках тліючих снить.
Ти вибач людину, природа,
Нам треба себе вже змінить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2020
Я намалюю рідний край.
Пейзаж вечірній намалюю.
Там спокій на душі, там рай.
Там щастя та любов вирує.
Тебе за руку проведу на стежку,
що веде додому.
Там цвіркуни у полину,
там шелест трав біжить додолу.
Заплющ ти очі та відчуй,
як вітер носить аромат навколо.
Там дух троянд та яблук, груш.
Там запах м'яти, лиш заплющ.
Він, наче пензликом малює, на полотні,
де зірка сонце вже змінила в небі.
Та наймиліший серцю світ,
лиш той що за вікном чека на тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020
Вже сотні масок натягнув на себе.
Як солодко неправда з вуст твоїх тече!
Ти вийшов в світ, міняючи обличчя,
та не помітив
як себе втрачав.
Ти заблукав, здавалось, в лабіринті.
Лабіринт?
Та ні, життя твоє.
Ось, насолоджуйся.
Та не шукай себе ти.
Тебе нема.
Є сотні масок і брехня твоя
солодка та терпка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020
Наче кат, вітер холодний гуляє
Поміж розбитих сердець.
Попіл та дим, вогонь роздуває
Та він не зігріє тебе.
Від вогню він розпалить цигарку,
Плюючи на твої почуття.
Задуваючи димом в обличчя,
Він сповільнює серцебиття.
Залишає рани на серці,
Сміючись з намагань втікача.
Він нахабно запалить цигарку
І не знане йому каяття.
Наче скло, ты сердце розбите,
Ріжучись, станеш збирать.
Та не змусиш його знову битись,
Вже загинуло в ньому життя.
Вмиєш ти скельця сльозами.
Криваві калюжі лежать.
У відблиску вод цих багряних
Свій смуток потопиш, печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2020
Прозорий погляд твій
та змах прекрасних вій.
Для когось мить - для мене світ.
І зачарований я ним пірнаю...
Більше не болить.
І так спокійно, наче в мами на руках.
Заснули всі мої тривоги
і спокій на душі настав.
Тихіше. Мить.
Ловлю її.
Тихесенько,
як помах крил метеликів,
як лісовий струмок.
Лунає мить до мене,
як лагідний дзвінок.
Це мить. Та вона вічна.
Не буде їй кінця.
І зачарований я нею,
пірнаю у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020
Вікно закрийте.
Не пускайте ранок.
Нехай не йде світанок у вікно.
Хай ніч потопить в темряві своїй
і забуттям укриє вічних снів.
Хай очі заблукають в ній.
Не стану стежку я шукати.
Зайду в далеку чащу снів.
У тиші ніч нехай мене гойдає
і забуттям укутає своїм.
Нехай життя залишиться при світлі,
а я втікаю з радістю в пітьму.
Хай темрява мене сховає
і жадібно укута як в сукно..
а я лиш про одне благаю:
"Нехай не йде світанок у вікно!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2019
Сокирою відкриє Він грудну клітину
І випустить метеликів назовні.
Вбиваючи в тобі дитину,
Що вічно в молодості жить хотіла.
Зриваючи рожеві окуляри,
Лиш тріск скелець лунає під Його стопами.
Життя - це ґніт, а Час - вогонь.
Лиш дим сховає Його плин.
Нажаль, невзмозі ти боротись з Ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855795
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 24.11.2019
Лише тільки ти, самотність моя,
Бачиш пориви мої здолати тебе.
Лише тільки ти чуєш крики мої.
Крики відчаю у тиші, пітьмі.
Тільки ти поруч зі мною,
вдягаєш із посмішкою зашморг на шию
надіям моїм, сподіванням.
Із хрустом ламаєш зусилля втекти.
Із болем показуєш, що шансів немає.
Ти топиш нещадно душу мою,
у болоті, що люди життям називають.
Гине вона, а тебе це втішає.
Тільки ти поруч загибель моя,
що тишою благання мої заглушає.
Тільки ти поруч зі мною.
Самотність і я, нікого більше немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852075
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2019
Під стріху вже стікають краплі,
Звучить мелодія дощу.
У голові свої спектаклі.
На серці вітер ще не вщух.
На жаль, в житті нема антрактів.
Невтомно граєм роль свою.
Та скільки ж вас пустих театрів?
Невдалих п'єс "Людських бажань".
Ми граємо свої спектаклі,
Не чуючи чужих прохань.
Калюжа гриму на дорозі.
Сліди на вимитій землі.
Дощем сховайте свої сльози,
акторську втому і журбу,
покиньте там їх при дорозі.
Забудьте текст безглуздих слів.
Під стріху вже набігли краплі,
Звучить мелодія дощу.
У голові свої спектаклі.
На серці вітер ще не вщух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2019
Я наллю провини склянку
І напившись я впаду.
Так пронзаючи все тіло,
проросте в мені вина.
Як кинджали-гілки гострі,
знову з'явиться вона.
Я з колючих тих гілок,
з окривавленим всім тілом,
кинуся плоди зривать,
що вже стигнуть ядом чорним,
з ртутним паром аромат.
Ядом цим наповню пляшку.
Смутком я її закрию.
Витерши криваві сльози,
я наллю собі провину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848825
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2019
Я стою, коли весь світ біжить.
І кричати хочу та не можу.
Я кричу, а крик луна лиш в голові.
Світ не чує. Чи не хоче?
Я стою, вдивляючись у світ.
У його багатогранний простір.
Намагаюсь я себе знайти.
Та здається, що нема мене у ньому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823023
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2019
Слабка та людина - метою своєю п'яна...
Вдивляючись в небо безхмарне,
Свій погляд до низу кида.
І падаючи стрімко на землю,
лиш вітер у вухах свистить.
А погляд людини з метою,
безнадійно до неба летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803588
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2018
І тріск поширився повсюди,
руйнуючи, здавалось, вічні стіни.
Надії крихти сипались із стелі
І глиби відчаю нещадно руйнували світ.
Цей світ в твоєму тілі,
гримів, руйнуючись до тла.
І згодом радісну картинку
заполонила сіра мгла.
Нічого не залишилось від світу.
Покинула тебе твоя душа.
А ти залишився ходити...
перед очима сіра мгла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797536
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2018
Вкотре закриваю очі -
мрії, наче небо наді мною.
Вільно дістаю до них рукою,
а схопити я не можу.
Наче небо...
Наче небо вкотре наді мною :
радість, спокій сходять, наче зорі.
Вільно дістаю до них рукою,
а схопити я не можу.
Наче небо...
Відкриваю очі - навкруги весна,
життя вирує.
Вільно дістаю рукою,
а схопити я не можу.
Наче небо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
Тиша...ти знаєш як вона звучить,
хапаючи руками простір,
а в голові лунає крик
так нескінченно, монотонно.
Ти раб думок своїх.
Ти в'язень.
Та що свобода крик чи тиша?
Не знаєш...
Ти безнадійно йдеш до забуття,
прийнявши участь вільного раба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790729
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2018
Ти усміхнешся посмішкою туги,
вдихаючи повітря грубе.
І погляд твій блукатиме повсюди,
бажаючи схопити час.
Ти біг життям, викидуючи дні в минуле.
Не озирався просто біг.
І ось останнє небо над тобою
назавжди вже зникає в ніч.
Востаннє усміхнешся посмішкою туги,
вдихаючи повітря грубе.
І зрозумієш...
Жити - справжній скарб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777920
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 19.02.2018
І знов пронзаючими гілками
вплелися в душу ці думки.
І обв'язали серце, і розум обплели.
Вогонь гнітучий вже давно в мені.
Та що ж врятує?
коли й надії вже нема на порятунок.
Коли й ти сам не можеш скеруватися з собою.
А гілки розростаються все далі й далі.
І кожен день згорають крапельки душі,
а згодом вже нічого не залишиться в мені,
лише вогонь та ті думки, що серце зупиняли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777701
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2018
І навіть ти, найглибший подих мій,
поринув у пітьму.
Мене немає.
Живе лиш погляд мій
та й той вже час від час зникає.
Є тіло. Просто тіло,
що як в болоті міцно, непорушно тає.
Мене немає.
Немає навіть натяку на намагання щось змінити.
Нічого я не відчуваю
ні страху, ні надії,
нічого вже немає.
Уже усе скінчилось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777665
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2018
Затримай погляд свій
і цілий світ побачу я у ньому.
Неначе купа мрій забутих
знову загорить.
Я хочу жити в цьому світі
і тонути,
лиш не відводь свій погляд
ні на мить.
Нехай навколо все горить
і пламеніє, лиш ти дивись!
Я буду жити в цьому світі
і тонути, до коли погляд цей,
як зірка не згорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
Життя бурхливе.
То є земля та ходиш, а згодом падаєш,
наче й не стояв.
Кипить воно та з розуму всіх зводе
Хто встояв, а хто ні.
Воно бурхливе...
То живеш і ходиш, а згодом падаєш,
наче і не жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2018
Самотність - найстрашніша мука.
Вона нагадує тобі про все,
що ти хотів, але не зміг.
Вона показує все те,
що вважаєш справжнім..
але це ніби мара.
І ти боїшся. Боїшся по-справжньому поглянути в життя, адже один ти.
Це є твоя таємна правда,
яку ти так ховаєш сам від себе.
І кожен раз її у натовпі людей, здавалося близьких для тебе,
ти уникаєш.
Чи здатен обманути сам себе ти?
Здається, ні. Але продовжуєш ти грати роль цю,
щоб врятувати хоч не справжнє та життя твоє.
Якщо ж припинеш грати,
то мука заполонить твоє серце
відкриє очі
І ти один, як спалений сірник, покинутий далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777359
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 16.02.2018
Небо, неначе прорвало,
а я стояв замислено, дивився у вікно.
І боляче мені ставало
від думки, що кінець прийде.
Як дощ минає минуть і дні мої.
Лихі та добрі. І висохнуть всі згадки,
як крапельки того дощу,
що лив і лив.
Здавалось не мине він,
Але усе з собою час утяне.
І сліду не залишиться про мене,
Як і про дощ, що лив і лив тут без зупину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2018