| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
оце ти вилупок! вітай старого друга.
і який же я радий калічити твоє ім'я,
бачити, як шибенично висолоплюєшся,
чути, як передсмертно регочеш,
і навіть, як екстатично пердиш,
ніжну душу маніфестуючи для напучування легковажних –
та душі, кажуть, як вже нема, то не вибздиш,
тріолетом не випишеш, поперед батька не випередиш.
ти – найжалюгідніший наочний приклад
дегенеративно-облітеративного нелітературного маразму.
сядь хоч он на телевежу, високо там відпочинь;
не тиняйся по людях, заощаджуй свою цитоплазму:
може, вона ще згодиться на порнографічну хрінь
хоч для пушкіна, хоч для путіна, а напевне, що й для могили.
он вона вже чекає, чорти б тебе всі любили!
тьху, така дика ненависть веде мені всі гайки.
тобі за таке буде мученицька всеукраїнська слава,
а мені – лиш на куриво, лиш на цей день копійки.
справді, що я ще можу для тебе зробити,
крім облітерувати?
оббілувати, розчленувати, колесувати,
просто придушити, чи що.
ти вже вибач, але ти – один з тих численних та багатьох,
кому однаково, де колупатися: чи на людських городах,
чи в молодіжних забавах, чи у козацьких походах,
– чи у себе то в носі, то в дупі.
мовчи вже, пустунчику, слухай та потерпи тепер:
будеш героєм, як досі без чести не вмер.
тримай свої зуби вкупі,
бодай ти сьогодні здох.
чув чи не чув? не верещи, вражино:
ти ганьбиш людський рід, ти соромиш мою країну,
шлаковатяний патріотику, суслику,
ти тварина, тупа свиня.
я приходитиму і робитиму з тебе форшмак щодня.
я спресую тебе і розкидаю, мов на городі гній –
нехай твоїми тельбухами ласують собаки:
ті повірять, що ти досить добрий, і не такий дурний,
і що не рипавсь ні в поети, а ні в комуняки
присвята олексі удайку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2018
пишу... ( до... Вас )... у... творчому... екстазі...
моя... рука... тремтить... і... в... голові... туман...
о... як я... хочу... ( Вас )... а... Ви... в такому... разі...
кохайте: я – колян, облізлий обезян.
та... попри... все... я вас... тепер... кохаю...
моя... рука... тремтить... о, як вона... тремтить...
Ви... знаєте... мене... тепер... і я... вже... знаю...
так... я... втоплю... в рядочках... цю... неминучу... мить...
ця експериментальна міні-сюр-поема – на замовлення
моєї доброї подружки N.N. – присвята
не лише миколці капцю, а й ще багатьом
леда-поетам, недо-філам та пушкіно-любам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018