| Сторінки (4/305): | « | 1 2 3 4 | » |
На семи вітрах летів до неї,
Падав альбатросом в буревій,
Мокрий весь, тримаючись за реї,
Хрестик цілував натільний свій.
Зашивав понищені марселі,
Фок і грот канатами в`язав
І зривав з петель в каюту двері,
На які трикутний трисель впав.
Затупив гарпун я в полюванні,
Місяцю в ніч сльози витирав,
Спокушався, в пальмах, берегами…
Та зламати віру все ж не дав!
Сам Нептун стояв біля штурвалу,
Щоб з чужих морів мене вести,
Згідно вже накресленому плану,
Що протягся з носа до корми!
Там за горизонтом, в ложі сонця,
На піску прогрітому Ассоль
Жде для серця свого охоронця
З ласкою мозолистих долонь.
Я любов свою не розчарую…
Без вітрил, на веслах, та дійду,
Крізь вітри, здолавши грізну бурю,
На колінах з палуби сповзу!
Я готовий вмерти біля неї,
Бо один лиш дотик її рук
Вартий в пекло відчинити двері
Та пройти всі кола грішних мук!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2020
Вже час покаятись…А хочеться любити…
Кервавить рана десь під пластиром в душі,
І вкотре, тягне тихо Богу помолитись,
Аби наснилася земна любов мені.
Стара зима беззуба на прокляття схожа,
Влітає з іскрами у хмари сірий дим,
А в тіні спогадів народжуючись проза,
Шукає пристрасних і грішно-ніжних рим.
Крізь біль рядків сумних і вічні недомовки,
Щось нерозбірливо пишу знов про любов,
Про почуттів моїх скривавлені уламки,
І попелища неомріяних думок.
Застряг у ребрах біс й шепоче: закохатись,
А я у відповідь – так, сива ж борода,
Нема на старість сенсу у кохання гратись,
Чудова осінь у душі…Все ж не весна.
Згасає свічка денна в бронзовій лампадці,
Вино і друзі справжні, краще ніж любов,
Та після зустрічей таких, не так уранці,
Пульсує все таки червона в жилах кров.
Вже час би каятись…А хочеться любити.
Вино і друзі щирі, звісно, то святе,
Та, щоб наповнилось по вінця слово «Жити»,
Нехай кохання, серце вічно береже!
Хіба душі важливо, скільки тілу років?
Хай з нами в дзеркалі навіки сивина,
Хай навіть смерть скрипуча вже за кілька кроків,
Живи, кохай, твори і мрій, римуй слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Між словами ковток кави і цукерка на десерт,
Щоб не нили в серці рани, тіло знищуючи вщент.
Між словами тиша й погляд…Завтра буде все не так,
Нам залишаться на спогад лиш уламки наших втрат.
Завтра іншим буде сонце, в неба буде не та синь
І в розчахнуте віконце, пташка щастя не влетить.
Кава буде не смачною, не солодким наш десерт…
Завтра ти вже не зі мною, драматичним став сюжет.
У словах образа й осуд, в них панує біль і гнів,
Я віддам тобі на розсуд, чи палити твердь мостів.
Зруйнувати…Врятувати…Чи залишити, як є
Й не ділити наше щастя на своє і на твоє.
Між словами ковток кави…Не спіши, віддай сірник,
Лишень ти всі знаєш шрами, що зібрав в гріхах за вік,
Лиш тобі усе, що в серці, я відкрив колись давно,
Не спіши…Ковток ще кави, подивися у вікно.
Там все так же буде завтра, яблунь цвіт в садах і спів,
Безкінечних звуків мантра й диво всіх майбутніх днів!
Хіба варто рвати словом, душу, що була своя?
У житті все тимчасово…Вічна лиш любов одна.
Усміхнися…Ковток кави…Знай терпіння понад все,
Хай летять слова у хмари, ти пробачиш вмить мене.
Я тобі всміхнуся також, ми сильніші ніж слова,
Завтра буде знову кава, бо я твій, а ти моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Даруючи світло, кохання у душах,
Все ж часто буває народжує тінь,
І хочеш, не хочеш, але слово «мушу»,
Приливом розрушує берег надій.
Коли любов звичка, бажання не пристрасть,
Якщо не гориш поряд з нею, чи з ним,
Вся сила небесна, пророча і віща
Стає непотрібна і сходить на тлін.
З`їдають, мов миші горіхи в коморі,
Роки без любові усі почуття
І люди, на жаль, стають важко вже хворі,
Вдягнув в шкаралупу розбиті серця.
Не так для них сонце у березні світить,
Не тішить їх очі ромашок букет
І вже не радіють вони святій миті,
Коли їх залишить життя тет-а-тет.
Кохання не Місяць, даруючи світло
Воно дає шанс вам його зберегти,
Тому, щоб було у душі тепло вічно,
Зміни слово «мушу» на слово «люби».
Кохай до безтями! По-справжньому, щиро,
Не дасть тобі янгол сто першу любов,
Тримай, бережи, Божий дар цей уміло,
Допоки по венах біжить твоя кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2020
Не юність наша нині з нами,
Весна далеко десь в душі,
А шлях, уквітчаний роками,
Все ближче й ближче до межі…
Над нами рання осінь в силі
І сонце лагідне з небес,
Дає яскраві нам ще хвилі,
Щоб сенс не зник та інтерес.
Аби хотілося радіти
Хвилині кожній у житті
І бачити, як наші діти
Ростуть у щасті й доброті…
Цей швидкоплинний біг у буднях,
Колись був рік неначе два,
Частіше серце билось в грудях,
Я юний був, ти молода.
Ялинки в кадрі, квіти, свято,
П`ятихвилинний ніби фільм,
Було, здається, все й багато,
Солодкі дні і дні, як сіль.
Зима, весна чи осінь з літом,
Все пролетіло наче мить,
Ледь познайомившись з цим світом
У нас частіше щось болить.
Рятує усмішка і віра
У те, що це, ще не кінець,
Щоку ще вкусить зима біла,
І стане внучка під вінець.
Що ми побачимо ще осінь,
Можливо кращу ніж оця
І любуватимуться очі,
Коли розквітне знов весна.
Все буде так, як має бути
І поряд будуть тільки ті,
Кого не в силах ми забути,
З ким нам чудово у житті.
В природі…Люди наче листя,
Хтось над тобою, хтось в ногах,
А когось вітер за обійстя
Давно відніс вже на руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2020
Інтонація вуст запалила бажання,
Вдих і видих з грудей та затримка повітря,
Вириваючи з серця вербальні зізнання,
Знов ламаю я визнані норми мов гілля.
Не така, як всі люди…Не янгол й не демон,
І цілуєш не так, та і пестиш незвично,
Покохав, полюбив і мабуть, не даремно
Я своє божевілля римую лірично.
Ти для когось звичайна, мало шарму комусь,
Не на стільки бліда, як ельфійська принцеса,
Та, за що б я не брався і за що не візьмусь,
Шовк твоєї руки мого серця торкнеться.
Всюди ти, запах тіла й теплота ніжних вуст,
Залишив кожен пальчик твій клеймо на щоці,
Грішна доля у шрамах і звучить хрускіт рук,
Наче хтось ненароком поламав олівці.
Хтось тебе не помітить, між тисячі пані,
Не затримає погляд на ході та ногах,
Всюди милі дівчата, до одуру гарні,
Але Бог лиш для мене, в рукаві, тримав скарб!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2020
Змальована з квітів травневого ранку,
Розписана сонячним пензлем весни,
Вдягти б, в колір бронзи, тобі вишиванку
І можеш з богинями бути на ти!
Неначе пісок золотий в`ївся в шкіру,
Скарбами розлившись по шиї й плечах…
Іди і шукай, обійди хоч пів світу,
Не сяє так сонце ніде на щоках.
Тендітна, весела і сонячна пані,
Насипав тобі Бог веснянок з небес,
А, як заговориш, які ж слова гарні,
Так ніби із флейт грає в грудях оркестр.
Дивитись на тебе, мов в небо вдивлятись,
Прижмуривши очі від сонячних хвиль…
Не вірю у збіг, мало так колись статись,
Щоб люди помітили шарм твій і стиль.
Ти навіть на чорно-білявих світлинах,
Мов золото сяєш й даруєш тепло,
Яка б не була, за вікном сіра днина,
Ти світлою зробиш її все одно!
Лиш раз усміхнувшись, сказавши лиш слово,
Заграють мов зорі веснянки твої
І в щирих очах заблищать загадково,
З далеких галактик відбитки вогнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2020
Невиліковно хвора жінка на любов…
Любов до ближніх, світу і природи,
До всіх капризів й дивностей погоди,
Що пролітають безупинно за вікном.
В твоєму серці завжди всесвіт доброти,
Ділитись всім, що маєш, в твоїй звичці,
Де б не була, в якому краю, місці,
Любов й тепло даруєш, людям навкруги.
І не шкода тобі потрачених років,
Господь відвів тобі так мало часу,
А ти на друзів, з першого ще класу,
Його, усміхнена, ділила залюбки.
Ділила долю навпіл і своє життя,
Шматок душі і всім частинку серця…
Твоє добро, як та вода з джерельця,
Як, на сорочці білій, срібне вишиття.
Твоя любов земна не знає людських меж,
Вона, як розпис на святій іконі,
Мов лінія, у мами на долоні,
Як животворний хрест, що доторкнувсь небес!
Невиліковно хвора жінка на любов,
Ти не чекаєш від людей віддачу,
Хоч часто лиш отримуєш на здачу,
Солоні сльози, осуд, докори…Та знов,
Своїм, ти щиро вкотре ділишся добром.
І я молю Всевишнього так ревно,
Та вірю щиро, вперто, не даремно,
Що ти отримаєш сторицею тепло!
І в твоє чисте серце вселиться вогонь,
Воно зігріє ближнього, врятує…
Я лиш не знаю, грішників чи чує,
Чи хоче чути слово, втомлений Господь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2019
Напівдобрий для знайомих,
Напівмилий для дружини,
Напівмудрий, напівдурень,
А знедавна й напівсивий.
Напівсирість в напівснігу,
Не дощить, не замерзає,
Вітер лиже мокру стріху,
Тіло в кріслі знов куняє.
Чашку кави допиваю,
Сталактити хмар під небом,
Напівнастрій з напівранку,
Пів життя минулим стерло.
Напівгрішні всі бажання,
Напівхтось є часто в долі,
Є з ким випити до рання…
З ким би з`їсти пуд свій солі?
З ким думками поділитись,
Душу навстіж, з грудей серце…
Між бажанням помолитись,
Знов гріхи, і так не вперше.
Віртуальність стає домом,
Знов втікаю в соцмережі,
В них усе і всім відомо…
Хоч тут послуги й ведмежі.
Розриваючись на дольки,
Хочу бути там, де люди…
Та частіш все ж утікаю,
Десь, кудись, від всіх…В нікуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2019
Грішну пристрасть поклавши на втомлені ноти,
В Рея Чарльза вкраду романтичність і звук,
І допоки не вмре над штульрамою дотик,
На роялі життя, я зіграю свій блюз.
Я зіграю для тебе, все що є на душі,
Так, що вийде крізь пальці із вени вся кров,
Хай ця «музика вітру» затремтить уночі,
Та розбудить забуту тобою любов.
Про кохання зіграю, як ніхто ще не грав,
З клавіш вижму останню сльозинку-росу,
І в повітря вдихнувши інтервали октав,
В блюз душевний, твою заплету я красу!
Чорні клавіши стогнуть, а білі сміються,
Все так само в житті, Бог лиш нам диригент,
Давно очі сухі, гіркі сльози не ллються…
Так для кого й чому, стер всі пальці я вщент?
Знов для тебе я граю немовби в останнє,
На шипи схожі клавіши білих троянд,
Кров стікає по ним, в небо синє лунає
Голос хриплий і впертий: Тебе не віддам!
Грішну пристрасть поклавши на втомлені ноти,
Я зігнувся вже й сам над роялем життя,
Та я гратиму далі, старатимусь доти,
Поки з пальців кривавих не вийде душа.
Я й на небі ділитимусь блюзом кохання,
І хай янголи скажуть мені онімій,
Не закину і гратиму поки десь зрання,
Ти на хмарах, не скажеш, що я тільки твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019
Минулих днів відлуння з пам`яті черпну,
Та намагатимусь їх з римою здружити…
Якщо сюжет цікавим буде ще комусь,
Я лиш радітиму, що в змозі щось творити.
Не вперше вирветься на волю в грішний світ,
Розхристаної рими відголосок тихий
І затремтить десь між рядками голос мій,
В словах шукаючи розкоханої втіхи.
Знов на шматочки нарізатиму слова,
Поклавши свіжим хлібом перед вами душу,
Хай хтось скуштує скибку…Ні, то не біда,
Я щирим словом тишу більше не порушу.
О, скільки раз моє перо валилось з рук,
Та піднімав його і очищав від бруду…
Від бруду заздрощів, байдужості, щоб звук,
Скрипіння слів душі чекав вже вкотре суду.
Пишу, встромляю в серце зломлене перо,
Та схожий кольором атрамент мій на сльози,
Життя питання ставить все частіш ребром,
А рима тягнеться розхристана до прози.
Життя римоване…Від цього не втечу,
Сто тисяч слів похвал, міняю на підтримку,
Кількох сестер-братів, якими дорожу…
Яким до скінчення, я буду вдячний, віку.
Нехай летять у світ, допоки ще живі,
Душі розхристані, в осіннє вбрані рими,
Причепурю, можливо, їх я на весні,
Якщо дасть Бог мені, натхнення, хисту й сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2019
Серед могил панує спокій,
Тут зробиш крок – вже інший світ,
А в ньому зовсім не та осінь,
Бо в ній лиш спогади і біль…
З холодних плит, застиглі очі
І погляд наскрізь в душу йде,
Безмовні риси вуст жіночих
Гранітне сковують лице.
Неначе з докором цей погляд,
Ви ще живі, а нас нема…
Згорівша зі свічками доля
І замість дому лиш плита.
Старі, дорослі…Зовсім діти,
Батьки, знайомі та чужі,
Обличчя різні…Схожі квіти,
І очі в траурі сумні…
Позаздрить польовий безсмертник,
Між сухостоєм у полях,
Барвистим клумбам на могилах
В рожево-білих кольорах.
Сяйливі бліки серед квітів,
Життя свічок-коротка мить,
Чим яскравіше в рядах світить,
Тим більше серце в нас щемить.
Життя і смерть…Між ними доля
І швидкоплинна суєта…
Є гірше смерті лиш неволя
Й байдужа, заздрісна душа.
Тож поки палимо мИ свічку,
Й не нам несуть букет жоржин,
Ми зберігаймо пам`ять вічну,
Про тих, хто відійшов з родин.
Хто поглядом колись торкнувся,
Сердець, душі чи хоч очей…
Я теж тихенько помолюся
Біля могили у цей день….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
В сподіваннях даремних шукаючи щастя,
Знов виснажую душу пустими думками,
Для спасіння ковтнувши вина мов причастя,
Я рулетці життя кину фішку словами.
На «зеро» вкотре ставлю, на кону вся любов,
І круп`є пильно вовком так дивиться в очі,
Грішне серце-вудильник мріє лиш про улов,
Та зникає надія, як завжди до ночі.
Фішки вліво…Праворуч…Погляд вгору то вниз,
Не курю, а так хочеться з димом пограти,
Кожен день роль паяца, скільки ж тих антреприз?
А на фініші, ніби у шахах лиш мати.
Матюки із душі на вустах завмирають,
(У рулетці життя, чорний колір так часто,)
Поряд люди-гравці теж душевно страждають,
На зупинці надій не зіскочивши вчасно.
Круглі фішки залишу на зеленім столі,
Без грошей піду в безвість, як прийшов у цей світ,
Тільки шанс прошу справжній, Боже дай Ти мені,
Щоб у слові кохання не проріс пустоцвіт.
В сподіваннях «зеро»…Ставлю наче в останнє,
Вірю випаде щастя і програє круп`є,
Розмалює яскравіше день завтра сонце,
Що загляне вже зранку в грішне серце моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2019
Помолюся за тебе я мила,
Щирість слів має ж мати вагу,
Хай впаде в ораницю зернина
Усіх благ, що для тебе прошу.
Помолюся за тебе, а далі
Янгол сам повідає Богу,
Про записані в серці скрижалі,
І останню нашу розмову.
Знає Бог, тут я впевнений, більше
Ніж я вічність в думках бережу,
Лиш дещицю вплітаю у вірші,
Найгріховніше в кошик кладу.
В кошик пам`яті, де любов справжня,
Ікебаною з квітів лежить,
Ніби жде знов роси-води зрання
І блаженства знайомого мить.
Щоб по стеблам сухого кохання,
Річка пристрасті знов потекла…
Скільки раз, помолившись, вітання
Моя слала наївна душа.
Та ні разу вони не торкнулись,
Твого серця, й тим паче душі,
Рими слів у підкови зігнувшись,
На шляхах розгубилися всі.
Та все рівно за тебе молюся,
Легше з Богом на світі жити,
Лиш томитися в кошику мусять
Ікебани-кохання квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2019
Баланс тримати…Хоч так важко
Іти по лезу знов ножа,
Ще й вічний сумнів гризе: за що,
На сталь став схожий шлях життя.
Перо поета мов жердина,
Й душа його еквілібрист,
Наївний трохи, як дитина,
Хоч дасть хтось вирок-егоїст…
Тримати марку, не піддатись
В лещата лестощів, образ
І встигнути думки віддати,
У щирій римі без прикрас.
Ділитись словом і душею
І помирати у рядках,
Тонути у коханні з «Нею»,
Немов в озерах і морях!
Писати так, аби жаліли,
Щоб задрість брала, чи був гнів,
Щоб рима мала знак довіри
І викликала радість, спів!
Щоб витирала з очей сльози,
Чи брала серце у полон,
Аби з рядків русяві коси,
Торкались і чужих долонь.
Аби метелик-гріха з віршів,
Став плодом сотнів животів,
Щоб прагнув хтось блаженства й тиші,
А хтось згадати все схотів.
Була щоб віра до рядочків,
Все інше просто лиш слова…
Ще Діоген казав у бочці,
Ця гордість наша, річ пуста.
Нема у світі досконалих,
Перо у кожного своє,
Ба, навіть, у поетів вдалих
Бува, народиться не те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Залишися зі мною у осінній цей вечір,
Я ж ніколи, любове, ні про що не просив,
Сядем поруч на сходах, теплу ковдру на плечі
І хай падає з неба на нас зоряний пил.
На старих дошках ганку жовте листя горіху,
Чи не холодно в ніжки? Покуштуй ось вино,
Дивись жовтень проходить повз оброслу вщент хвіртку
І розкладує листя, мов поштар, під вікном.
Залишися зі мною, поки ковдра нас гріє,
Й моє серце тремтяче ще дарує тепло…
Невже ти не відчула, як душа стогне, мліє,
Й закипає глінтвейном, кров з червоним «Мерло»?
На всю ніч залишися, ранком підеш додому,
Я ж ніколи, кохана, ні про що не благав…
Тільки «Ні» не кажи ти, огорнувши відмову,
У слова примітивні: В мене сотні ще справ.
Подивись на це небо, навіть Місяцю ясно,
Так тебе я кохаю, як ніхто не кохав!
На плечах тепла ковдра листям вкрилася рясно…
Ось і впнулася ніжно, ти за мій вже рукав.
Отже, мабуть, не підеш, стане нашим цей вечір,
Може й ранок поділим, ми з тобою удвох?
А можливо…Роками, аж до старості, плечі
Знов вкриватиму ніжно, я тобі перед сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2019
Листя перші зажовтілися в траві,
Впавши тихо поряд з тріснутим горіхом,
Рання осінь просто…А думки сумні,
Тут, як тут давно, до купи лізуть спіхом.
Може просто, то з ожинових кущів,
Свіжий вітер відірвавши стиглий запах,
Чорно-синім смутком, ягідних богів,
На мій літній настрій грубо робить замах.
Може просто…Просто, я тебе згадав,
Так буває, віриш? Пам`ять ж не підвладна,
Якби янгол із небес нам щедро дав,
Тих ниток клубок, що мала Аріадна!
Щоб нарешті у душі я сумнів вбив,
Мов Тесей, в печері темній, мінотавра,
Знову вийшов з лабіринту повен сил,
Для життя…Подій, що будуть у нас завтра.
Щоб від спогадів ключі десь загубив,
В цій траві сухій, пожовклій до коріння…
Вже лиш троє пам`ятають, як любив:
Ми з тобою, люба, й янгол з грішним зіллям.
Знов розрізавши повітря, сухий лист,
Впав безсило мертвий лиш в одному кроці,
І розвіявши садком, думки сумні,
Нагадав мені, це ж просто рання осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2019
Ти все ж така в душі наївна мов дитина,
Хоча життєвий досвід й світиться в очах,
Незмінна усмішка м`яка, сором’язлива
З тобою все життя з дитинства, на вустах.
Ніщо не вплинуло за ці роки на тебе,
Хоч й різав серце біль, не раз, тупим ножем,
Ти піднімаючись з колін уже не вперше,
Всміхалась, навіть, якщо сльози йшли дощем.
Всміхалась сонцю, хмарам, небу…І тим людям,
Із чиїх вуст слова лунали: «не свята»…
Ось, тільки кисню було треба більше грудям,
Щоб ожила в усмішці, вкотре, доброта.
Повітря треба було більше аби серце,
Тебе не зрадило, проціджуючи кров
І знов очистило понівечену душу
Від зла та заздрості, наклепів і обмов.
Вуста святі твої і усмішка блаженна,
Ніщо на світі не затьмарить сяйво їх,
Бо світло й чари ці даровані із неба,
Щасливий той, хто доторкнутись до них зміг!
Хто міг напитися цілющої водиці,
З джерел усміхнених і янгольських цих губ…
Хай заздрять далі тобі діви білолиці,
Й лунає десь там за плечима реплік звук.
Ти твердо йди вперед і усміхайся людям,
Люби, цінуй життя і завжди будь така,
Безмежно-сонячна і не по віку мудра,
Аж поки з часом не зів`януть ці вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2019
А ти наснилася сьогодні знов мені…
Мабуть хотіла нагадати, що вже осінь,
Про те, що в небі вчаться юні журавлі
Шукати вірний шлях між хмарами у просинь.
Ти не з`являлася давненько в моїх снах,
Мабуть, були спекотні ночі на заваді,
А я блукав у грішних спогадах-морях,
І серед хвиль тривог шукав кохану пані.
Шукав свій острів щастя з пальмою в пісках,
В яких прихована, забута скриня щастя,
Що відкривається без слова, без ключа,
Лиш від пульсуючого дотику зап`ястя.
Ти знов була зі мною майже до зорі,
Навмисне ніби цілу ніч лежала поряд,
Аби в останню літню ніч мов у вогні,
Згорів я, кинувши прощальний птахам погляд.
Щоб з димом пристрасті дістався до небес
І впав на шлях Чумацький пилом невагомим.
Світанок…Вересень…Неділя…Я воскрес,
Сиджу задумливий, п`ю каву, хмурю брови.
Чому наснилася? Для чого знов прийшла?
Хай краще б спека була брамою для згадок,
Для наших спогадів любовних, є ж весна,
Хоча…Приснися ще, прийму я сон твій радо.
Нехай на дворі рання осінь чи зима,
Квітневий ранок грає, чи панує лютий,
Ти господинею побудь хоча б у снах,
Бо я не в силах твою усмішку забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2019
Мені б посидіти самотньо хоч добу,
На теплих хмарах догораючого серпня,
І побалакати із янголом про ту,
Чий образ з пам`яті ніяк вже не зітреться.
Не за порадою до нього я б прийшов,
А щоб відверто лиш про неї розказати,
Аби загоївся на серці рубець-шов,
І з тіла впали заржавілі любов-лати.
Торкнутись босими ногами до дощу,
Мені б посидіти на хмарах, помовчати…
І під серпневою веселкою про ту,
Знов ненароком тихо з янголом згадати.
Я розповів б йому про очі і вуста,
Які у неї ніжні щічки і волосся,
І що була Вона для мене саме та,
Що, це було кохання справжнім…Не здалося.
Я розказав б йому про неї звісно все…
Хто так мене у світі вислухає щиро,
І не осудить пристрасть, з хмари не штовхне?
Лиш тільки янгол мій, бо він теж вірить в диво.
Лиш тільки він один…Не люди…У них свій,
Розмитий долі шлях із втраченим коханням,
І свій непрощений, не викуплений гріх,
Який давно прикрився маскою «бажання».
Мені посидіти між хмарами хоч час,
Можливо зверху я б побачив її плечі,
Аби з нарізаних із Місяця прикрас,
На них намисто опустити десь під вечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2019
На саме дно, зі шкіри не нової валізи,
Упакую я щільно віру й пам`ять свою,
Слава Богу, не треба ані паспорт, ні візи…
Бо живеш ти кохана десь в казковім краю.
Я поїду шукати тебе в поле зелене,
Там де птах в колір неба, в`є в пшениці гніздо,
Де мов вишита скатерть розтелилося море
І до ближніх поселень кілометрів ще сто.
Там десь ти, юна пані, із засмагою «інки»…
Саме так пригадалось твоє тіло мені,
Може й ти пригадаєш, (ох, та пам`ять у жінки),
Всю розхристану пристрасть, в незабутні ті дні.
Пахла ти тоді сонцем, вітром літа п`янкого,
А по грудях засмаглих, з білих смужок мов сніг,
Краплі поту-водиці утікали додолу,
До колін загорілих трохи зігнутих ніг.
Незабутні обійми води струмінь лиш втримав,
Аби душі і стогін в небеса не втекли…
А фіранку висячу, зайчик сонячний смикав,
Ніби теж хотів щастя, яке мали лиш ми.
Загоріла…Солодка…Шоколадка з горіхом…
Знаю певно тепер вже, ти не всім по зубам,
Через декілька днів знов, попрощаюся з літом,
Та любов загорілу я нікому не дам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2019
Не слабка… Не безсила…Бо Мати!
Вдвічі жінка, сім`ї берегиня,
Більше світла тепер в її хаті,
По новому цвіте господиня!
Диво творять пологи з жінками,
Наче янгол стає їх сильнішим,
Рік за роком, віки за віками,
Святий біль Бог дарує їм грішним.
Щоб очистити душу і тіло,
Народивши дитя безневинне,
Щоб тримати в руках життя вміло,
Бог дає їм сказати: Мій сине!
Він дає прошептати їм: Доню,
Ти в надійних руках неньки, мами,
Аж допоки на сиву вже скроню,
Час не прийде хустину в`язати.
Диво творять пологи з жінками…
Наче сили дає їм повітря,
Ніби гори дають й океани,
І весняна все красить палітра.
Наче серце стає втрічі більше,
Щоб любов дарувати повсюди…
Лиш би ми розуміли ясніше,
Без жінок, аж ніяк і нікуди!
Коли в світ проросте нова гілка,
З днем щасливої світлої дати,
В сто разів стає кращою жінка,
Бо ім`я їй від тоді вже Мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2019
Забрали все тепло…Не янголи, не звірі,
Звичайні ближні люди висушили плоть,
І краплі сліз з під вій стікаючи, мов хвилі,
Крізь губи скусані просочувались в рот.
Забрали всю любов, надію, щастя, мрії,
Перетворивши душу в сіяний пісок,
Який насипали у конусний годинник,
На ще не визначений, для страждання, строк.
Забрали все на світі…Молитви лишили.
Було спасіння тільки в істинних словах,
Та у маленькому клубочку з ниток віри,
Що разом з болем закипали на вустах.
Усе в минулому…Із попелу воскресла!
Вже загартована, двожильна та міцна!
Душа очищена і сила в ній небесна,
Та неухильна віра в господа, свята!
Забрали все тепло, казали, що загинеш.
Слабка, з колін не встанеш і згориш до тла!
Що вже ніколи ти не кинеш в небо синє,
Жіночий погляд ніжний, сповнений добра.
Казали люди ті, хто мав допомагати,
Руки чиєї ти хотіла понад все…
Вони ж залишили, розп`ятою вмирати,
В своїй байдужості підсмикнувши плечем.
Усе в минулому, ти всіх пробачиш звісно,
Нехай живуть собі…Бог з ними… Не до них.
Твоя затиснута вже доля в кулак міцно,
Ти загартована й чекаєш днів нових!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2019
Шукав…Чекав…Кохав і вірив
У Бога, вічність і любов,
У охоронця з крилом білим
І чашу долі з сухим дном.
У незабутність днів прожитих
І справжність чистих почуттів,
В мазки нанесені на триптих
І в мандри душ поміж світів.
У те, що все ж добро сильніше,
(І знайдуть ліки від недуг),
Що чесних, справжніх в світі більше,
І вірним є наступний крок.
В Різдво, у Пасху, все святкове,
Своєму досвіду, рокам.
В дитинстві вірив в щось в казкове
І щиро вірив всім словам.
Уже не той…Сарказму більше,
Довіра часто на нулі,
Живеться краще - спиться гірше,
Й сумбур частіше у душі.
Стаю прискіпливим до слова,
До дружби, вчинків, почуттів,
Серед колишніх ніби друзів
Повадки бачу ворогів.
Вже й сніг не радує зимою,
Буває спека влітку злить,
І щоб домовитись з собою,
Потрібен час вже, а не мить.
Але живу…Люблю…Чекаю,
Ковтаю з чаші день за днем
І серед звуків ще шукаю,
Емоцій для нових статей.
Нових співзвучних, щирих друзів,
Шматочок щастя для душі…
А потім все це знов складаю
В ніким неспівані пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2019
Повернуся заради лиш тебе,
Якщо навіть впаде сонце з неба,
Немов листя осіннє від стебел,
Я зірвусь, прилечу, бо так треба.
Повернуся до тебе кохана,
Аби ти не відчула самотність,
Тільки вдома загоїться рана,
Що нагадує про незворотність.
Я приїду кохання заради,
Не у снах аби знов розмовляти,
Щоб червоним закреслені дати,
У минулому вмерли назавжди.
Повернуся, приїду - обнімеш,
Нагодуєш, постелиш нам ліжко,
І допоки знов сонце не зійде,
Цілуватимеш трепітно, ніжно!
Зустрічав я світанки на сході,
Проводжав спати сонце під вечір,
Та в окопі, й при сніжній негоді,
Я в уяві тримав твої плечі!
Я тендітні тримав твої руки
І дивився у очі зелені…
Тільки Бог знає, що то за муки,
Як не разом, не вдвох, наречені!
Повернуся до тебе кохана,
Хоч заради одної лиш митті
І загоїться вмить моя рана,
Бо найкраща ти в мене на світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2019
Ковтнувши приманку мов щука зубаста,
Ми втупили погляд свій в синій екран,
Бог каже - ми люди, піп твердить - ви паства,
Отарою зве нас правитель-баран.
Солодкі слова наче цукор у каву,
Нам сиплють політики різних мастей,
В життя, ніби в борщ, добавляють приправу,
А ми все їмо це, аж слина тече.
Яке вже століття ні горе, ні граблі
Не виб`ють із натовпу стадний інстинкт,
Нам брешуть у очі, а ми тому раді,
Так ніби смакуємо кращі із вин.
Так ніби цього нам весь час бракувало,
Неначе в нас голод на гарні слова…
У мозку лиш гречка, горілка, хліб, сало,
Іконки з фейсбуку й світлина кота.
Зробити з «нікого» святого, ікону,
Аби через рік затоптати в багно,
Не маючи свого – радіти чужому
І тішитись з тих хто пішов вже на дно.
Життя безголове, інстинкти креветок,
Примкнути, поїсти, відкласти яйце,
Зригнути, поспати і кілька таблеток,
На ранок, в обід, перед сном, ось і все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2019
Так зрідка нині вже цілують ваші руки
І прикладають пульс зап`ястя до щоки,
Притихлий час угомонивши пристрасть-звуки,
На русло схожий став засохлої ріки.
У кожній стиглій вені - день, подія, справи,
В долонях - біль душі, життєвий аперкот,
І крок за кроком вгору, з дівчинки до мами,
З ходьби навколішки до злетів і висот.
Жіночі руки рідні, втомлені від праці,
Сухенькі пальці схожі на шляхи життя,
В якому стані не були б, ви все ж найкращі,
Бо лиш в обіймах ваших, завжди я дитя!
Не часто вже тримають руки подарунки,
Далеко в пам`яті всі келихи з вином,
Лежать забуті в скринях юності каблучки
І все частіше це життя здається сном.
Колись цілунками вкривали згини пальців,
Рядки складаючи про мармур білих рук,
Хай чашка кави й обпікала персти вранці,
Хтось потім ніжно прикладав їх все ж до губ.
Жіночі руки рідні, втомлені від праці,
Сухенькі пальці схожі на саме життя,
В якому стані не були б, ви все ж найкращі,
Бо лиш в обіймах ваших, завжди я дитя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2019
Мов масло тепле з леза гострого ножа,
Упав намоклий одяг, від купань прозорий,
Відбитки вічних зорь іскряться на плечах
І пестять ніжні груди, місячні долоні.
Добавлю в келих щастя божевільних мрій
І смачно вип`ю залпом щирі поцілунки,
Замри хоча б на мить…Не ворушися…Стій,
Дозволь мені в уяві зберегти малюнки.
Дай доторкнутися вустами до плеча,
Гарячий подих, щоб вужем ковзнув по шиї,
Щоб тіло в стані первородного гріха,
Забуло все, що нині діється у світі.
Знімай з вологого волосся і повісь,
Вінок ромашковий на гілочку берези,
Вдихни цей запах м`яти, що кружляє скрізь
У загадкову ніч купальської імпрези.
На день стань Даною - богинею води,
В мені закоханим розлившись вмить струмочком,
Крізь серце паростком бузковим прорости,
Гірською квіткою, карпатською - дзвіночком…
Засохне з часом на березі твій вінок,
У полі дощ розмиє попіл від багаття,
А де ти будеш через рік, лиш знає Бог,
І перед ким святкове скинеш до ніг плаття.
Та я все рівно пам`ятатиму цю ніч,
Чаклунський запах диму з м`ятою й травою,
І дві споріднені душі, що пліч-о-пліч,
Літали голими до ранку над водою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2019
У нашій книзі про життя,
Вже сторінок кількох немає,
Та біль й донині серце крає,
Так ніби є ще вороття.
Так, начеб ще жива любов,
Немовби сплетені дві долі,
Й надія (вдячність Божій волі),
Живе в словах ще молитов.
Грааль кохання не святий…
Ми кожен день сувій-щоденник
І шлях земний такий стражденний,
Знов починали, як новий.
І пили вкотре з чаші вдвох,
Раділи кожному світанку,
А потім до нового ранку,
Вбивали за добу любов...
Цінити день, цінити мить,
Життя цінити і кохання,
Аби в щоденник долі зрання,
Знов не писати, як болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2019
Несе вітер попіл в хмари, ятрять рани у загиблих,
Небо впало на руїни, із камінням почорнівшим,
Замість нього в темінь ночі, блідий Місяць вийшов сумно…
Десь в Тернополі чи Львові, серце мами біль відчуло.
Сонце втомлене сховалось на ніч трішки відпочити,
Від страждань, благань і криків, тих хто міг би жити…Жити!
Грак стривожений кружляє поміж смороду і гару,
Роздивляючи між маків, смерть-блукаючу примару.
Не один…Не двоє-троє…Кілька сот лежать убиті,
А далеко, де мир-спокій, де батьки живуть і діти,
Промінь впав на купол церкви, миротворний, величавий,
Ніби сонце у нас різне, ніби дві у нас держави.
Десь за сотні кілометрів, між полину і кульбаби,
Нерозбірливо чорнилом пише смерть людські дві дати,
На прощальному папері вставить ім`я на світанку
І полегшено зітхнувши, покладе криваву крапку…
Стогне небо на руїнах…На траві лежать солдати,
А в селі, в старенькій церкві, молиться смиренно мати.
Просить в Бога щастя сину, щоб здоровим повернувся…
Та на жаль, не всі приїдуть…Не всі рідним посміхнуться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2019
Настрій наче та краплина,
Що розбилася об землю…
Мов розмочена цеглина,
Що ледь-ледь тримає греблю.
Кави трохи в синю чашку,
(Ще далеко до обіду),
Дощ проник у душу зранку,
Вимив з неї свіжу мрію.
На підмочені бажання.
Сонця промінь не лягає,
А на ниві сьогодення
Зерно ліні проростає.
Так бракує серцю сонця,
Не таке життя без нього,
Сяду я біля віконця
І згадаю підсвідомо…
Падав дощ тоді так само,
Запотіле скло, здавалось,
Нас від світу захищало,
Аби краще ще кохалось.
Щоб лиш вдвох на всій планеті,
Мов Адам і Єва голі…
І ромашки у букеті,
Пригадались мимоволі...
Настрій наче хмара в небі,
Зачепившись знов за спогад,
Слід залишив крапель в серці,
Й перевів на каву погляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2019
Останній келих п`єш…А може й не останній.
Думки, мов сині хмари, плавають у небі,
Цей вечір ніжно збитий піною у ванні,
Тече по тілу в кожній щонайтоншій вені.
Покрапав віск свічок розплавлених у воду,
І теплі краплі ніжать мармурове тіло,
Манливий запах квітів очищає карму,
Щоб тимчасово хоч на серці не щеміло.
Рожево-білий колір пелюсток вражає,
Біжать маленькі хвилі від грудей до стегон,
Душа розчахнута нарозхрист так співає,
Що й янгол грішним став немов спокусник-демон.
Прикрили вії очі, краплі поріднились,
Води й вина, завмерши в пристрасних куточках
Рожевих вуст пухких і лиш по схилах вилиць
До них скотилася сльозинка непорочна.
Лежиш задумлива, розніжена…Самотня,
В очах зелених мрії ніби у тумані,
Яка ж доби, зникає вкотре в бездні сотня,
Все, як і вчора – келих й роздуми у ванні.
Покрапав теплий віск розплавлений у воду,
Вже пелюстки рожеві втратили всі чари,
Ти завтра зранку, вкотре, йтимеш на роботу,
Одягши маску щастя впевненої дами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2019
Палав…Згорів…Та не до тла.
Душа не спалена на попіл,
Не весь, ще з димом в небесах,
І почуття не всі ще в комі.
Ще дуб не зрубаний на брус,
З якого хрест виготовляють,
Щось ще намотую й на вус,
Коли в мій бік слова кидають.
Живу все рідше в суєті…
Не все на світі вже цікавить,
Лиш яблунь цвіт знов на весні,
Змахнути крилами ще манить.
Кохаю…Вірю… Ще закиль,
Вітрила служать в сірих буднях,
Та ріже воду життя кіль,
Я не зневірився у людях.
Допоки не згорів до тла,
Я іскру й ближньому дарую,
Якщо і Муза вже німа,
Думками в сіре день малюю.
Коли спить слово у душі,
Я теж мовчу – мов вуглик тлію
І знов пригадую вночі,
Свою нездійснену ще мрію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2019
У книгу пам`яті занесено пророків,
Там дати битв країн та смерть чужих вождів,
Маленьким шрифтом знизу декілька пороків,
І радість, що раптово переходить в гнів.
У книзі пам`яті, неначе в скрині часу,
Усі емоції життя, гріхів вантаж,
В ній я записаний, як в`язень Алькатрасу,
Для кого воля й порятунок лиш міраж.
Усе життя моє, мрійливе й випадкове,
Все там у книзі тій заховане навік…
Там є і ти кохана, світла моя доле,
І навіть мить, коли ти глянула в мій бік.
Гортаю мовчки сторінки, шукаю дати,
Від перших зустрічей до слів гірких «прощай»,
Хоча й без згадок книги мав би твердо знати,
Коли почав я руйнувати земний рай.
Я намагаюся ті записи забути,
Минулі дні прикрити завтрашнім життям,
Але скажи мені, як не згадати губи,
Зелено-сірі очі…І сердець биття?
Як не пригадувати ніжні поцілунки,
Маленькі родимки на шиї і руках?
У книзі пам`яті є крім рядків й малюнки,
І само кращі ті малюнки в грішних снах.
На них зваблива ти, розкішна мов Даная,
На мене вказує тендітний перст руки,
І проникає в грішну плоть моє кохання,
Підступно, наче Зевса золоті дощі.
Закрию мовчки книгу пам`яті до завтра,
Хай вгомоняться трохи серце і душа…
Цим світом правлять: доля, рок і мабуть карма,
Тож я довірюсь їм, як завжди, до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2019
Несуть соломИнку життя в безвість хвилі,
Під білою ковдрою хворе дитя…
Скажи мені Боже, чом руки безсилі
Прикрити пластОм має свіжа земля?
До темряви крок, без надії на успіх,
На лічений видих відлічений вдих,
Лиш усмішка щира, мов фото на спомин,
Знов гріє до миті останньої всіх!
Неначе їм жити ще тисячу років,
Радіти травневій веселці весни…
Скажи, хто в майбутнє позбавив їх кроків,
За що така доля дитяча? Скажи…
Скажи, перед ким вони так завинили?
Чом кара небесна карає не тих?
Скажи, небожата черпають де сили,
На зламі душевних, намріяних віх.
Хто гасить тоненькі свічки на світанку,
В безгрішних дітей, забираючи шанс,
На щастя, на радість…Прості слова: Татку,
Коли повернутись я зможу до вас?
Безмежна їх віра…Їм день, як піввіку…
У кожного янгол на ліжку сидить,
Тримає за руку, цілує голівку
І плаче, чекаючи ту саму мить…
Навчитися жити, мабуть, не можливо
І цінності в людства , на жаль, вже не ті,
Нам кожного дня треба вірити в диво,
Як вірять приречені діти малі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019
Аби щастя мов хліб, ти на дні не ділила,
І було воно цілим з тобою навік,
Візьму сонце в полон, а на нитку зі світла,
Прив`яжу Місяць-ріг, щоб нікуди не втік…
Якщо вибухнуть разом всі зорі на небі,
Зникне час і розплавиться Всесвіт за мить,
Рій планет утече з галактичної сцени,
Зевс все рівно тебе від страждань захистить.
Якщо шторм в океані зрідниться з тайфуном,
Землетруси ділитимуть сушу й моря.
Хай боронить Нептун тебе срібним тризубом,
Бо молити ночами про це буду я.
Якщо лава вулкану підземного царства,
Спалить землю на попіл й відкриє прохід,
Де стоїть на воротах Аїдова варта,
Я і їх попрошу захистити від бід.
Я богів всіх проситиму, грецьких і римських,
Скандинавських, слов`янських, земних, неземних,
Вберегти тебе мила від зла і напастей,
Шанс даруючи зранку на видих і вдих!
Якщо нам заплановано жити окремо,
Зустрічати світанки один на один,
Я молити богів не забуду все рівно
Шлях встелити тобі із росистих краплин.
Насадити троянд, попрошу, чи ірисів,
На узбіччі доріг по яким будеш йти,
Дати янгольських сил аби в капосних бісів
Не було й перспективи влізати в твій дім..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2019
Назавжди я поряд за подих від тебе,
За мить чи за погляд примружених вій,
Я поруч кохана, як вірний твій стебель
Укритий плодами і листям всіх мрій.
Куди б не пішла ти, я десь недалеко,
Чи справа чи зліва, за поступ, за крок,
Мов небо, повітря, як вітер, лелеко,
Я твій до останніх всіх м`язів й кісток!
Хоч де б не заспала, я поруч дрімаю
Аби були кращі за дійсність всі сни,
У ніжок посиджу на ліжечку скраю,
Бо може захочеш ти чай, чи води.
Ми попліч у бідах, все спільно здолаєм,
З тобою нам сполом і чорт не страшний,
Я кожну хмаринку, що йде небокраєм
Зітру, лиш би погляд не був твій сумний!
Нам разом шляхами, удвох бездоріжжям
За руки тримаючись, йти ще і йти,
Я ж знаю, любове, улюблена пісня,
Яка у душі твоїй рідній звучить!
Я знаю, що хочеш, до чого ти прагнеш,
Бажання, смаки і думок всіх потік…
Усе це я знаю, а ти знати маєш
Лиш те, що я поряд з тобою навік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2019
Розкуйовджене волосся і розхристані дві плоті,
Пальці, дотики, долоні, спрага наче ватра в роті.
Наші янголи в сум`ятті, до вікна сором`язливо
Відвернулись і Амур лиш споглядав на грішне диво.
Вітер, хмари розірвавши, вмить насіяв нам любові,
Кров згустівши стала медом, серце вирвалось з неволі.
Проросла любов, аж груди, розривало те коріння,
Пристрасть, драма, погляд, стогін! Не кохання-божевілля!
Море диких почуттів в нас, нерозсудливість, блаженство,
Все відкрито і без фальші, без підробок, близько, чесно!
Проростало пристрасть-сім`я, листя в серце, лоза в душу,
І цілуючи знов губи, шепотів, що ніжно вкушу.
Вдих і видих, мед по венах і роса між теплих стегон,
Гріх затягував в безодню, крила прагнули до неба!
Та я зрісся з твоїм тілом, одне ціле, мов кущ в полі,
Корінці впустив кохання, у твій сад, я вдячний долі.
Мед потроху став вже кров`ю, янгол мій давно не в шоці,
Пригадалось, не забулось…Я ж кохаю тебе й досі.
То був день чи ніч, хто знає? Не скриплять вже двері раю,
Божевілля те в думках лиш, хоч все добре й пам`ятаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2019
Хто сказав, що життя це фінансовий звіт,
Що в грошах справжнє щастя, а радість в багатстві?
Я б віддав все, що мав…Все, що мати би міг,
Лиш за погляд зелених очей, наче в казці.
Я б пів серця віддав…Кращу частку життя,
За один імпульс тіла, що рвонув у мій бік,
За гарячі вуста чи за мить почуття,
Такі ніжні, як в мене…Я б віддав, й впав до ніг.
Лиш за дотик руки чи за слово «любов»,
Що сказала б мені, я готовий на жертви!
Вмить на небо злетів чи у пекло пішов
За тобою…За тебе…Не страшно померти.
Хто сказав, що життя особисто твоє?
Що не можна його дарувати коханій?
Що любов тимчасово у серці живе
І межа в неї є, чи кордони та грані?
Це не так…Хто кохав, певно знає той вже,
Безкінечна любов і безмежне кохання!
Сенс не в тому аби лиш підкласти плече,
А й віддати життя за любов без вагання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
Вже замість спогадів лиш маки,
Немов від кулі рани в серці,
В сумній трагедії століття,
Знов чорт дрімає в табакерці…
Святкують радісно і досі,
Тиранів двох жертовний задум,
Було що болем, стало святом
І не знайдеш ніде вже правду.
Вже не скорбота в людських душах,
Не сльози крапають в цей траур,
Старих світлин обличчя кружать
Під марш фальшивого параду.
Пісні Кобзона, діти в формі,
Та іграшкові танки всюди,
Хоч ветерани схожі ззовні,
Герої справжні вже забуті…
А в нас війна…Щодень загиблі,
Лежать в землі знов чиїсь діти,
А на болотах тупі вівці
Бажають пекло повторити.
Ніколи знов…Залиште мертвих
Нарешті в спокою, навічно!
Живіть майбутнім, досить крові…
Живим і вбитим разом тісно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
Я світанок зустріну, поки ти ще у ліжку,
На сніданок зготую, нам зі сонця омлет,
День новий знов розкрию, мов Ілаєву книжку,
Ну, а вазі прозорій дам ромашок букет.
Круасанів не буде і узвар замість соку,
Грінки з маслом простенькі, кава теж не «LUWAK»,
Та я впевнений, разом ми подякуєм Богу,
За щасливі хвилини й філіжанку в руках!
Моє щастя не срібло, а мета не багатство,
Кожен день мій з любов`ю, мов дарунок волхвів,
Може хтось передбачить свою долю завчасно,
Та я хочу з тобою, бути в таїнстві днів.
Засинати лиш поруч…Прокидатися разом,
Штори кожного ранку відкриваючи в світ,
Аби кожна хвилина, кожна мить, пазл за пазлом,
У картину складалась, наших радісних літ.
На зефірових хмарах у блакитному небі,
Янгол знову малює, нам шляхи на цей рік,
Розтираючи пензлем фарби доль акварельні,
Вичисляє обставин і миттєвостей збіг.
Аби ми не блукали, щоб трималися поряд,
Бо не буде нам щастя поодинці в житті…
Колись пилом осядем на розпечених зорях,
Але поки на кухні – кава, я, й поруч ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Помовчи зі мною про кохання,
Не кажи, прошу, нічого про любов,
Хай ця ніч, можливо і остання,
Стане тишею німою, для нас двох.
Заховай в шухляду згаслу свічку,
Щільно шторами прикрий у світ вікно…
Ми ввійдемо вдруге в життя річку
І знов склеїмо розбите щастя-скло.
Помовчи зі мною про розлуку,
Поки поряд ти, я серцем всім живу
Взявши за узду печаль і муку,
Виганяю за поріг гірку тугу.
Помовчи зі мною про бажання
І душею ти відчуй, що хочу я…
Кажуть люди, золото-мовчання,
А терпіння наше, це саме життя.
Помовчи…І я не зроню й слова,
Хай за нас шепочуть римами серця,
Ми і так все знаєм підсвідомо,
Що я твій навік, а ти лишень моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2019
Увійду в твою душу я босим,
За собою прикривши ледь двері,
Все, що в рими заховано й досі,
Прочитаю на м`ятім папері.
Прочитаю про пристрасть і долю,
Про кохання, що сниться ночами
І розбиту на пазли неволю,
Вшиту в пам`ять міцними нитками.
Увійду весняними дощами,
Змию всі негаразди, проблеми
І вологими, в краплях вустами
Епілог прочитаю поеми.
Увійду в твою душу тихенько,
Без сорочки, з оголеним тілом…
Дай ми Боже і ти сива ненько,
З нелегким увинутись цим ділом.
Я впаду там в душі на коліна
Аби ти доторкнулась до скроні,
Щоб відчула яка мені рідна,
Розцілую гарячі долоні!
Прочитаю тобі вірш останній,
Між рядків, свій ховаючи смуток,
Хай звучить у душевній вітальні,
Мого серця життєвий набуток.
Я залишу тобі скромну збірку,
Вірші скажуть гарніше за мене…
Увійти мені дай на хвилинку,
В душу рідну її Божа нене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2019
Тобі б у янгольських зігрітися руках,
Прикрити голе тіло пір`ям білосніжним
Між бірюзових хвиль блукаючих в пісках,
Біля Мальдівських островів чи може Фіджі.
Удвох з коханим у шикарному «Жюль Верн»,
Спокійно снідати б на Ейфелевій вежі,
Гуляти мовчки вдень бульваром Сен-Жермен,
І проводжати поглядом старих Peugeot кортежі.
Тобі б шампанського… «Chateau Montus» вина,
Чи «Маргариту» з лайма й срібної текіли,
Коктейль «Самбука бум» смакований до дна
І білу яхту біля сходів вверх до вілли.
Тобі би танці та гітари перелив,
Трьох мексиканців смуглих в пончо і сомбреро,
Аби твій день складався із сюрпризів-див,
Й було назавжди над тобою синє небо!
Щоб квіти й кава зранку, у вечері театр,
Аби Європою круїз і різні люди…
Та, ось на жаль, у тебе є газдівство, сад,
А у хліві тебе чекають, свині й кури.
Чекає посуд в хаті, діти, чоловік,
Козяче вим`я жде, недоєне з учора
І твій улюбленець, маленький бичок Філ,
Якого в світ цей принесла стара корова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2019
Засолодити губи поцілунком ніжним
І юність згадуючи, провалитись в сни.
Між тимчасовістю застрягнути і вічним,
В надії з мріями чекаючи весни.
Блукати стежками у тихих снах по лісу,
Ногами босими торкаючись трави,
Зі слів і нот давнішніх створювати пісню
Про перші дотики любимої щоки.
Про перший довгий погляд пристрасний у очі
І дотик пальчиків тендітних на вустах…
Ми з нетерпінням так чекали тої ночі,
Аби зійти зі стежки на любовний шлях.
Аби прокинутись на ранок не дітьми вже,
І разом мріяти…Любити…Жити вдвох…
Так щиро ми тоді надіялись, що завше
Кохання наше берегтиме Господь Бог.
Засолодити губи з отроцтва між снами,
Між тимчасовістю і вічністю піти
Назустріч першому коханню, щоб думками,
Знов доторкнутися любимої щоки.
Торкнутись теплих стегон вперше десь підвечір,
Відвівши скромно погляд від твоїх грудей,
І легким пледом сірим вкривши юні плечі,
Додому ранком провести аж до дверей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2019
Бракує сонця в небі…Ластівок…Тепла,
А я без цього дива просто лиш існую…
Коли і в мене вже художниця-весна,
Сад пофарбує сонний знову по фен-шую?
Малюю золотом форзиції кущі,
Рожевий ніжний цвіт мигдалю степового,
Тюльпанів, дев`ять десь, у вазі на вікні…
І стільки ж раз зримую про кохання слово.
Малюю проліски блакитні для душі,
Для серця кольору додам від анемони
І трохи крокусів й мускарі у плащі,
Як символ березня, заквітчаної моди…
Бракує сонцю поки світла і тепла,
Замало кольору аби душа воскресла…
Я вже казав тобі, що ти моя весна,
Моє кохання вічне, зіронька небесна?
Що може то насправді зовсім не зима,
Тому виною є, що серцю щось бракує,
А те, що випита надія вже до дна
І навіть янгол голос розуму не чує…
Додам зеленого до жовтих кольорів,
Рожево-білого…Бузкове і червоне,
А в небі синьому провісників-граків,
Я намалюю лиш для тебе моя доле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2019
Душа розхристана…Самотня поетеса,
На Ти зі Всесвітом, на Ви чомусь з людьми,
Ти мов з французького роману баронеса,
В якої кращі друзі, сумніви й думки.
На дні життя з пером, ти мариш сьомим небом,
Холодні руки тягнеш до бездушних хмар,
П`єш чай шипшиновий з густим травневим медом
І уявляєш, в порцеляні тій, нектар.
Розбите серце ніжне…Доля ставить пробу,
Відбиток розпачу на змореній душі,
Відсік Дамоклів меч останню в житті спробу,
Знайти від хвіртки щастя втрачені ключі.
Холоне чай з шипшини, липнуть в меду губи,
Бажання крикнути, торкнутись словом хмар,
Та десь у грудях, вкотре, помирають звуки,
Які так прагнули літати мов Ікар.
Пусте вікно у двір, на вулиці безлюдно,
В душі така ж зима і серце наче лід,
Малюють хмари в небі образи так чудно,
А ти вже третій день не вийшла за поріг.
Сидиш, чаюєш знову, думаєш про долю,
Римуєш, в зошиті у кліточку, слова,
Про пристрасть й щастя чиєсь скріплене любов`ю…
А замість крапки, на листі лежить сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2019
Крилатий блазень на плечі
Шепоче розповідь про пристрасть,
Щоб маска розпачу вночі
Лягала щільно на обличчя.
Щоб я сидів у напівтьмі,
З Морфеєм граючи у нарди,
І очі згадував твої,
Їх силу чарівної зваби.
Аби не спав…Торкався стін,
Де тінь-примара прослизнула,
І після «Отче наш» й амінь,
Нарешті пам`ять щоб збагнула-
Даремно все…У напівтьмі,
Хай блазень гомонить крилатий,
Згорілих спогадів вогні
Святкові не освітять шати.
Через кватирку заповзе
З повітрям промінь одинокий,
В душі залишивши тебе,
Даю я серцю знов неспокій.
А все для того, щоб читав
Мені до кави янгол пресу
І натякав, і говорив:
"Без тебе я помру, замерзну".
Я тілом навіть без вогню
Згоратиму до тла щоночі
І душу знов не збережу,
Якщо в твої не гляну очі…
Щоб блазень білокрилий мав
Можливість насміхатись й завтра,
Дам доступ до любовних ран
І відповім йому: «Це карма».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2019
Замольфарена нічка, затуманені зорі,
Місяць сонний на плечі вже накинув халат
І розказує соснам про їх долі дівочі,
Посередині лісу загадкових Карпат.
Одягнула Говерла з біло-срібних волокон,
Перед зустріччю з вітром снігове негліже,
А з північного схилу гори Гемби самотньо,
Змерзлий Шипіт під кригу в ніч ховається вже.
Плачуть вівці в кошарах, годівниці не милі,
Пахне сіном неволя, світ закритий для них,
А десь хвилі із неба, по крутій полонині,
Кожен сонячний ранок починають свій біг.
Піп Іван Чорногорський ребром лисим на сході,
Другим боком на південь ялівцем вщент обріс,
Одягнули ялинки, шуби всі по погоді,
І мов білий ведмедик став карпатський наш ліс.
Спить у хащах-дібровах віковічна самотність,
Юні паростки олень благородний жує,
Навкруги тут лиш тиша…Та це все ілюзорність,
Бо в цих горах, буває, смерть й собі здобич жде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2019
Обіцяй мені бути щасливою,
Без «але», без «мабуть» і без «може»,
Промокати до нитки під зливою
Ніжних фраз на гріховному ложі.
Обіцяй мені бути щасливою!
Розчинятися медом у чашці,
Орхідеєю ніжно-примхливою
Розквітати щоранку, мов в казці!
Обіцяй…Підіграй…Обмани мене,
Заспокій мою душу словами…
Тобі теж, від неспокою, часто зле,
Знаю, може здаватись ночами.
Обіцяй, не хворіти, не плакати,
Не страждати, й без суму прожити,
Кожен день, кожну ніч…Дати знаками,
Все мені це відчути, вловити.
Надішли білий аркуш з лелеками,
Чи відправ мені звістку із вітром,
Щоб не жив я одною лиш спекою,
Щоб не висох, мов озеро влітку.
Обіцяй стати жінкою сильною
І не впасти під примхами долі!
Обіцяй залишатись красивою,
У життєвій, душевній неволі.
Обіцяй…Підіграй…Обмани мене,
Заспокій мою душу словами…
Тобі теж, від неспокою, часто зле,
Знаю, може здаватись ночами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2019
Я голодний тобою, ненаситний в бажаннях,
Знов торкався б руками теплих стегон, грудей,
Цілував, як в останнє, вдень, опівночі, зрання
І віддав серце в ранах лиш тобі, мов трофей!
Я б шукав тобі квіти, розгрібав сніг руками,
Хай би пальці холодні в таловині згубив,
Знов боровся завзято із минулим й гріхами
Лиш знайти б тебе в місті, де колись загубив.
Я голодний тобою! Спраглий серця з душею,
Тої суміші райських і пекельних ідей,
Того жару від тіла, краплі родимки скраю,
Що приковує погляд, на обриві плечей.
Ненаситний в бажаннях, кров по венах пульсує,
Серце й розум постійно на війні, в боротьбі,
Там у нетрях душі десь, дика пристрасть бушує,
А думки ріжуть пам`ять на шматки в голові.
Я голодний тобою, крутим вигином стегон,
Полотном шовковистим, трохи нижче пупка…
Як ужився в цій плоті, янгол ніжний і демон?
Хто керує коханням, Бог чи все ж Сатана?
Я голодний і спраглий, ненаситний і впертий,
Стелю ложе у мріях, палю свічі в пітьмі,
І хай досі не знаю, з ким тепер спиш, та де ти,
Я цілую твій носик і вуста в кожнім сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2019
Мабуть не вмерли сподівання, хочуть жити,
У тимчасовості щось вічне знов зросте.
Допоки пам`ять є, не можна не любити,
Тебе пізнавши, цілувати не тебе!
Лишень твоїм вустам властива насолода,
Чий смак забути неможливо за роки,
Хто кине камінь у нащадка Гесіода,
За щирість слів в рядках бездарної строфи?
Який вже рік лежить у льосі кам`яному,
«Pinot Noir» французьке й свічка-оберіг…
Все те, що так любив набило вже оскому,
Й думки бояться з хати вийти за поріг.
Не мрію з осені, не марю знов тобою,
Минуле-скошена трава, гріх не болить...
Можливо, я колись ще з доленьки розкрою
Третину літ життя, як чистий білий лист.
Останній лист буття без нашої любові,
Без мрій і спогадів, якщо можливо так.
Десь загубились журавлі ті довгодзьобі,
Що мали б щастя принести на крилах нам.
Давно не мрію, справді, все в житті відносне,
Лякає тлінна тимчасовість почуттів,
Думки, пусті надії й хвилювання млосне
І кількість справжніх друзів в гущі ворогів.
Залежне все, облудне, штучне, ефемерне.
Гріховна пристрасть не реальна в плині літ,
Хтозна куди вітрила, доля знов поверне,
Та я весь час беріг любов, як тільки міг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2019
У кожній усмішці мить щастя,
Промінчик Господа мені,
Що яскравіший за вогні,
На шиї, грудях і зап`ястях,
Богів всіх грецьких у броні.
У кожнім погляді Софійки,
Моє майбутнє й радість днів,
Ранковий щебет солов`їв.
З плющем, зарослої вщерть, хвіртки
І цвітом весняних садів.
У кожнім русі рук і ніжок,
Мій легкий бриз гірських озер,
Де всі легенди й до тепер,
З потертих, ветхих, жовтих книжок,
Віщають про земний Едем.
У кожнім дотику Софійки,
Вся ніжність янгольських тих крил,
Які дають натхнення й сил,
І мов найкращі в світі ліки,
Життєвий згладять крутосхил.
У кожнім тім «гу-гу» надія
І мого серця вся любов!
Душевна радість всіх розмов-
Моя усміхнена Софія,
Де я б не був, куди б не йшов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2019
Дивлячись під ноги вікнами сліпими
Розбрелися тихо хати по селу,
Лист тремтить останній, на кривій осиці,
Мов боїться впасти мертвим у траву.
Ні дороги в полі…Ні пісень, ні вітру,
Місяць навіть в небі, тут вже не сріблить,
Ні круків зимою, а ні бузьків влітку…
В просторі панує одна стала мить.
Розбрелися хати, наче вдови чорні,
Згадують щось рідне, кожна щось своє,
А в яру за лісом, роги від корови,
Та кістки обгризані лежать де не де…
Нікому радіти ні дощу, ні сонцю,
Сіно почорніло із минулих літ,
Журавель з колодця, ржавому відерцю,
Дав уклін прощальний й втомлено приліг.
Ні мишей церковних, ні самої церкви,
Нема школи, клубу, тиша навкруги…
Тільки дід старенький, що не може вмерти,
Ходить немов привид вже які роки.
Сам один на світі, між руїн та згарищ,
Розмовляє тихо з вітром і дощем…
Хрест, труна готові, та хто поховає,
Так й живе з думками, дідусь день за днем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
На різдвяну квітку впало свято,
Снігу навалило до колін…
А на небі молодий мій тато,
Мамі колядує, й стрийко з ним.
Десь там поряд бабця плете діду,
З шерстяних ниток зелений шарф,
Хліб пече пшеничний до обіду,
Варить з груш і слив смачний узвар.
Янголи по стежці хмари-поля,
Колядують в білих кожушках,
А за ними дітки малі ходять,
З печивом й цукерками в руках.
Разом всі співають про Ісуса,
Про Марію, зірку й Віфлеєм…
Час від часу, є таки спокуса,
Щоб очам, відкрився той Едем.
Посміхнеться мати мені зверху,
Тато, сніжку кине у вікно,
Все на світі має свою чергу,
Не спіши…Живи…Твори добро.
Десь на небі пращури святкують,
Хай летять колядки знов до них,
Я донині із дитинства чую,
Батьків спів і материнський сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2019
Дав колись архангел, два крила дитині,
Серафими вчили, що таке політ…
Немав щастя хлопчик, немав і родини,
Бо прийшов невчасно він у грішний світ.
Молодим забрали небеса хлопчину,
Хмари стали дахом, горизонтом дім,
Рятував він душі у лиху годину,
Та останню душу вже спасти не зміг…
Янгол однокрилий пролетівши степом,
Впав з небес на землю в поле за селом,
Поглядом блакитним попрощався з небом,
На якому жив він, сто літ байстрюком…
У грозу серпневу блискавка спалила,
Білі ніжні пір`я лівого крила,
Промочила очі на Олімпі Діва,
Що не врятувала янгола Вона.
В ніч Варфоломія плакав хтось за вмерлим,
Зоряні канати душі волокли,
А над мокрим степом бушували грози
І дощем змивали сльози сироти.
Знов один на світі…Не дитя…Не янгол,
Вкотре не потрібний небу і землі,
З мамою простився, не зустрівся з татом
І крило згоріло в грозовім вогні…
Не кидайте друзі, янголів безкрилих,
Не цурайтесь сиріт, дітей-байстрюків,
Не вина то їхня, будьте милостиві,
Щоб людьми зостатись посеред гріхів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Брила з льоду моя доля,
Поміж айсбергів так схожих,
Гонить пристрасть її в море
Під прості слова: Дай Боже.
Те, що зверху над водою
Плечі, голова і руки,
Вкрила хвиля, що собою,
То життєві всі сполуки.
Не суди мене по плоті,
Дар батьків це моє тіло…
Бог дав щастя і любові,
Гаспид гріх впихнув уміло.
Я ж тому такий мов крига,
Наче висічений з льоду
І хтозна коли відлига,
Змиє впертість з мого роду.
В моїх буднях так багато,
Течій тих, що знов відносять,
Брилу-долю в теплі води,
Де верхівку вітри зносять.
Де знов тануть мої ночі,
А вік-айсберг в штиль безмежний
Тратить всі свої бажання,
Й вигляд, нібито, кремезний.
Невблаганно там зникає,
Накопичене багатство
І єство за небокраєм,
Вже шукає райське царство,
Аби з громом мою душу,
Вітер з хмарами на північ,
В Антарктичну поніс стужу,
Де бере початок Вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2019
Знов насипало мрій, немов листя в саду,
І думки повсідалися на гілля айви
Тихо впавша троянда грудьми в лободу,
Не спроможна на ноги підвестись до весни.
У засохлій траві під деревами сплять
Розхристані думи і розсудливі плани,
А над полем кружляє стурбований грак,
Для горіха шукаючи місце на мапі.
Лиш дзьобаті лелеки в Єгипті давно,
Десь на нільській акації молодь навчають,
Як їм вижити в світі, як звити гніздо,
На своїй мові предків урок викладають…
А в нас знову мрячить, заховався дощ в сніг,
І негода з айвових дерев лізе в душу,
Якби цвіт хризантем врятувати я міг,
І зігріти тіла їх тендітні у стужу.
Ви пробачте мені, захистити не зміг,
Прошепочу в саду, доторкнувшись до теми,
У людей, як і в квітів, життєвий є біг-
День народження й смерть…Розв`язання дилеми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2019
Я мовчу…Все в душі…І беззвучні вуста,
Море слів розливаю на аркуш прим`ятий,
Мокрий сніг вже панує у змерзлих містах
І стоїть пів хреста на розірваній даті!
Вино в плямі засохлій схоже на серце,
Мить, здається, одна, і воно запульсує,
Страх нікчемний приходить ніби не вперше,
І я згадую Господа нашого всує.
Вже гріховні думки між молитвами сплять,
Сумнів вічний ховається в темній кімнаті,
День за днем виривається в світ тихе «блять»,
А так хочеться фраз, щоб красиві й крилаті.
Бог і демон в душі…І вино на столі,
Пляма схожа ще більше на серце у ранах,
Був колись я гравець, козир був в рукаві,
А життя не здавалося «фата моргана».
Вкотре в келих наллю…Та пити не хочу,
Віршів двісті для неї, про негоду лиш п`ять,
Три присвята із них: сонцю, вітру, дощу…
А у двох зашифрую знову слово це «блять».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2018
Бетон і сніг лежать…В повітрі запах крові…
А десь під плитами розмова про сім`ю,
Про старшу донечку у містечковій школі
І про хрестини, що планують на весну…
Упавших кілька тисяч зірваних снарядів,
Страшних, сумних двох сотень, сорок двох ночей,
Було достатньо, щоб під кляту канонаду,
Навік став мертвий АД й залИшився нічий.
Захисники стійкі розбитої остроги,
Вітчизни заповітної батьки й сини,
Звичайні юні хлопці з двору, що навпроти,
На смерть боролись з супостатом в дні зими.
Знов орди зрадників розлючених в атаці,
Скажена зграя псів нацькованих з Кремля…
«Пробач кохана» і « люблю», останнє мамці,
І мерзне з льодом на очах сира земля.
Ущент розрізані надії й сподівання,
Вже вкотре ворог цілить у замерзлий стяг…
Лежить без ніг двохсотий на морозі зрання,
І ніби жде своїх братів в скорботний шлях.
Ридала тихо плоть кривавого Донбасу,
Залізо плавилось, на пил зійшов бетон,
І навіть Господу здавалось час від часу,
Що це останній в світі справжній рубікон…
Нам не забути згиблих всіх у терміналах,
Нам вік пробачення просити у живих,
Таких відважних синів-Кіборгів не знала,
Країна синьо-жовтих рідних кольорів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2018
Мовчки вітер-двірник в Латорицю носить,
Темно-жовті листя зморених алей,
Гріє руки у проміннях сонця осінь,
Теплий залишок рахуючи ночей.
Дні погожі, щемно в кошики складає,
А промоклі викидає у вікно,
У святкові днини, губи витирає,
Попиваючи з Мукачева вино.
Кволий Місяць в небі з хмарами воркує,
І чіпляє рогом кожну за плече…
По Чумацькому шляху кульга крокує,
Мудра Вічність із притупленим мечем.
В землю втуплюються свіжі верболози…
А я спогадам віддався перед сном,
Як розплутував розкішні русі коси
І звисав вустами над твоїм чолом.
Милував очей зелених довгі вії,
Дужки брів тоненьких палко цілував,
І у ребусі-очах ловив тінь мрії,
Знов запитуючи в тебе: Чи вгадав...
Мрії, мрії мої…Спалені надії,
В кігтях соколи в Паланок віднесли,
Кривим колесом з циганської кочії,
Давні спогади кружляють в голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018
Тулився стеблами пшеничними до скроні
Вінок одягнутий в очікуванні див,
А ти у теплий віск вдивлялась на долоні,
Так ніби доля і любов ховались в нім.
Шматок маленький щастя кожен раз на свято,
Щоб серцем вірним покохати на віки…
Хіба у Господа ти просиш забагато,
Тепла очей коханих й дотику руки?
Хіба не варта ти любові до безтями,
З думками грішними і потягом до змін,
Коли дзвонити забуваєш навіть мамі,
Бо поряд в ліжку, томний, зачекався Він?
Підводиш карі очі, манікюр для нігтів,
Ховаєш в русий колір юну сивину,
Сама собі в свята даруєш квіти білі,
Вечірню усмішку закутавши в тугу.
Щаслива в гості йдеш у сукні від Pollardi,
Неначе грішний світ давно вже впав до ніг…
А вдома вкотре біля дзеркала в халаті
Сльозою теплою змиваєш з душі біль.
Була б дружиною ти кращою у світі
І берегинею домашнього вогню…
Тобі, насправді, й не потрібні квіти білі,
Аби лиш хтось нарешті шепотів: "Люблю".
А поки випічка для себе лиш на кухні,
З порожнім келихом в Різдво на самоті,
Й жіноча віра в те, що дотики розкуті
Тобі не тільки будуть снитися вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018
Мій оберіг, моє кохання, амулет мій,
Давно захований у сріблі ланцюжка,
Та кожен раз коли цілую на ніч хрестик,
Тобі всміхається розхристана душа.
Даремні мрії на майбутнє, марні плани,
В`яжу знов грішну пристрасть у морські вузли,
Хоча кохання, як і спокій, вже не з нами,
Його пригадую, до нині, залюбки.
Літають янголи, мов голуби повсюди,
З них пір`я падають на втомлених людей,
Спіраль намотують від серця в душу думи,
Згадавши пристрасть й гріх недоспаних ночей.
На небі мокрим пальцем намалюю сонце,
На хмарі янгола…Тебе біля ставка…
Під ритми музики смуглявої Beyonce,
Воскресне зморена від розпачу душа.
І хай струна кохання ніжно обірветься,
А звук мелодії всередині помре,
Смішний Амур-бешкетник вірю доторкнеться,
До серця вістрям стріл рятуючи мене.
Птахи на кронах вишні замилують джазом,
Піднімуть голови кульбаби у садку,
Хай не судилось прокидатися нам разом,
Любов, як талісман все рівно бережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2018
За сірим деревом, під ковдрою зі снігу,
Стоїть душа моя закутана в тугу
І жде щасливої миттєвості чи збігу,
Хоч тінь побачити за шторами твою.
Січневий вечір кутав темрявою місто,
Померхле світло ледь жевріло в ліхтарях,
Немов із опери льодової іскристо,
Лежало небо на наковзаних стежках.
Вікно насичене гірляндовим бурштином,
Стікало килимом на синюватий лід…
І, там за склом із візерунків, дивним чином,
Вловив я тихий твій, веселий, щирий сміх.
Примружу очі в щасті…Вії сніг притрусить,
В уяві, ти в святковій сукні за столом,
Десь під ялинкою лускунчик горіх лущить…
А я кидаю позір спраглий на вікно.
Стою мов вкопаний, рубає мороз пальці,
Застиг, як сяйво на Алясці, погляд мій,
Ти знов кружляєш за фіранкою у вальсі,
У товаристві новорічних свіжих мрій.
Вже злився з містом сонним…Зрісся з ліхтарем я,
Здається з вітром розчинився вже в імлі,
А ти любов моя, ще й досі мить таємна,
Лиш силует різдвяний в жовтому вікні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2018
Приніс північний вітер на поріг стеблину,
Зронив дозрілий колос три зерна до ніг,
З виттям вгризався цвях іржавий в домовину,
За крок до осені спинивши життя біг.
Стара верба в селі пожовкла передчасно,
Мабуть від тіл дитячих схованих в землі
І лиш барвінок на весні тут квітне рясно,
Так ніби сльози з неба впали голубі.
Ніхто в селі не вижив…Ні одна дитина,
Вже посиніли пальці в кулачках навік,
І плаче поряд із вербою горобина,
Коли на хрест дитячий сипле перший сніг.
Давно зрівнялися могилки з диким полем,
Давно їх душі поміж янголів живуть…
Ось тільки пам’ять віддає й до нині болем,
Коли по селах, люди, в мідні дзвони б`ють!
Німіють янголи на хмарах, Діва шепче,
Молитву щиру, склавши руки до грудей,
Лишень Господь себе, дивуючись, не вперше
Питає: Я для чого сотворив людей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
Нехай стирчать цвяхи в зап`ястях,
Струмком засохне кров між пальців
Десь на порозі смерті вранці,
Колись ковтну і я причастя.
Святе, останнє вже причастя,
Оцтом просочене вщент слово…
Як це душі моїй знайомо,
Сміх саркастичний замість щастя.
Нехай стирчать цвяхи, на згадку,
Про дружбу вмертвлену у зрадах,
Про мрії та любов в принадах
І фальш весняного світанку.
Про недовіру і байдужість,
Того, кому відкрив вмить душу…
Я залишити цвяхи мушу,
Аби собі привити мужність.
Нехай стирчать цвяхи, на пам`ять,
Як натяк на байдужість ближніх,
Забутих ворогів колишніх,
Що серце вже моє не ранять.
Нехай стирчать…І не виймайте,
Із болем також можна жити,
З ним краще інколи й творити,
Я майже звик до нього…Майже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
Чекав чогось від когось довгими роками,
Не йшов, не падав, не вставав і не боровся,
Лиш цілував в молитвах грішними вустами
Лице іконочки, потріскане від сонця.
Сидів в іржавій клітці і чекав на спокій,
Любов чекав безмежну, пристрасть, щастя, долю,
А чай заварював гіркий, душі самотній,
Не випускаючи її в політ на волю.
В житті безмежно все надіявся та вірив,
Що сонця промінь ніжний душу відігріє,
Бо раз Господь Всевишній Сам шляхи відміряв,
Ніхто вже долю ту обрізати не сміє!
Безмовних янголів обтяжував гріхами,
Топив нещадно у вині думки та мрії
І на світанку, грішний, босими ногами,
Навколо церкви хороводив щонеділі.
В хандрі, із білих крил, нервово пір`я смикав,
Та фарбував, безглуздо, в чорно-сірий колір…
Було в душі погано - Бога завжди кликав,
А попускало трохи…Гріх життя з історій.
Чекав кого? Чому не жив? До чого прагнув?
Несе кленовий лист життя, безжальний вітер,
Тримає келихи Діоніс, хмільний Бахус,
Де в клітці втратив вже піввіку, й не помітив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2018
Кладу до низу глянцем кольорове фото,
Аби під поглядом не бути кожну мить…
Та знов підходжу до світлини трохи згодом,
Торкнутись пальцями до надпису на ній.
«Коханому»… І все… Одне-єдине слово,
Ні слів любові й рим у тлінності життя,
До божевілля мило, трохи загадково,
Одне лиш слово, крапка… І жива душа.
Сюжети пам`яті від сподівань предвічних
Лягають крихтами з облуплених цеглин,
На загадковий погляд, ніжний і магічний,
Очей, відтінку стиглих з Греції маслин.
Блідий, розмитий відблиск смуток напророчив,
Поклавши промінь-мітку на душі мечем,
Ледь відвернувшись до вікна у темінь ночі,
Відчув я легкий дотик голкою в плече.
Гуляє погляд по кімнаті прохолодний,
Тремтить, немов від вітру, світло ліхтарів…
Донині я твоїм коханням ще голодний
І хворий пристрастю, на диво лікарів.
Вже вдруге свічка гасне на плиті каміну,
Крупинки долі сиплють з цегли тлінних тіл.
Я обійму тебе…Колись…Я в це ще вірю…
І ти, любов моя на фото, в це повір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
Прийду на день в село, пройдусь навколо хати,
Стоїть черешня ще, ровесниця моя,
Впізнав старий собака…Не зустріла мати,
Бо я давно вже в цьому світі сирота…
Колись зі школи йшов, а матінка чекала,
Хоч не любив, з шкварками, з тіста галушки,
Але з`їдав в обід, бо мати обіцяла,
Смачний десерт, з вишневим джемом пиріжки.
Коли вночі приходив, юнаком безвусим,
Вона сиділа в кухні, справа від вікна…
Хіба ж я знав тоді, що сам її примусив,
Недосипати ніч, чекаючи дитя.
Чекала з війська сина, з танців чи з роботи,
Куди б не йшов у світ, в яких краях не жив,
Чекала все життя, у дні негоди, поки…
Хрест не встромили в сиру землю між могил.
Чекала завжди вірно, до хвилин останніх,
Лицем до вулиці, тримаючи в руці,
Потертий збіглим віком молитовник давній,
Що дарували їй, ще в юності ченці…
Сиджу на сходинці, собака треться в руку,
Хвостом знов вертить і радіє мов дитя,
А я лиш згадаю про мамину науку,
Любов й терпіння материнське все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018
Привіт…Привіт тобі…Ти модний знов по світу?
До Відня, Праги, Риму, потім у Мілан?
А я ось вдома був, та вкотре на схід їду,
Був під Дебальцеве і захищав курган.
Така чудова борода і стильний одяг,
У кожнім русі видно впевненість в собі.
Що там? Війна ще йде… Шкарпетки мокрі, протяг,
Та раз на тиждень гірко плаче дощ вночі.
Гарненька зачіска…А в мене друг з Волині,
Він, під один стриже усіх нас гребінець,
Два роки майже, із перервою, донині.
Чому з перервою? Та вхопив був свинець.
Круті тату на шиї…Окуляри «PRADA»?
А в мене з всіх тату один лиш є тризуб,
Він там де серце в грудях, вибитий на пам`ять.
Хто набивав? Нема вже…Він загиблий друг.
Чи є медалі в мене? Ось всі нагороди,
Осколки два маленькі, в руку та плече.
А чи болить питаєш? Тільки в дні негоди,
Тоді і ниє сильно, крутить та пече.
З прикрас у мене тільки, жовто-синя стрічка,
Мені колись її кохана в бій дала.
Як звати дівчину? Марія…Ох, Марічка,
Вона в медблоці в нас і досі медсестра.
Шикарні туфлі в тебе, шкіра італійська…
А я в цих берцах взимку, влітку і в дощі,
І сплю в брезентових хоромах коли нічка,
Спокійна, місячна без криків й метушні.
Тобі пасує борода, а я той тиждень,
Не міг голитися, не було в нас води,
Буває так із того боку, ворог тисне,
Що лиш рятує Бог…Та звісно молитви.
Ну все…Бувай-давай, підходить он мій поїзд,
Тобі на захід, у Європу, я на схід.
Життя мов казка дивна, нереальна повість,
Нехай щастить нам всім…Європі там привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2018
Любов придумали, приклеїли до рами,
Хотіли пристрасті та драми з почуттів…
Та ось довіри ваза, зліплена роками,
Лежить уламками від кришталевих днів.
Нема кохання в нас, у часі розчинилось
Вже навіть спогади, вкрив морок і туман,
Свята вода…Мольфарка чи біблейське диво,
З душі не вирвуть із корінням біль-дурман.
Троянда розпачу у кольорі пурпуру,
Покрита інієм печалі та туги
І шлях відносин грішних, наш театр абсурду,
Вже сухолистом вкрили з півночі вітри…
Все через силу й досі…Втратили кохання.
Спитати в серця би, чи справді хоч було?
З небес нам янгол кинув вирок на страждання,
Влетіла каменем розлука крізь вікно!
Уламки скла лежать, між ними наші душі,
Немов дві горлиці, останній помах крил…
Любов в агонії і сльози неминучі,
Готовий реквієм і хрест важкий із брил.
В брехні змагалися…А правда розсудила,
Тепер мов кров з обличчя, витираєм біль.
Казав тобі кохана, незрівняна, мила…
А сипав жменями на свіжі рани сіль.
І ти у яму боргову також не сіла,
Казала любиш, віриш, знаєш, бережеш…
Поглянь на вазу із уламків, ось довіра,
Хіба цього в житті ми прагнули? Невже?
Від нині горла рвем, на різних барикадах
І кожен з кров`ю захищатиме своє…
Застрягши раз в житті, у цих болотах-зрадах,
Втопили в них, на жаль, ми повністю себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018
Застиглий рік застряг у бабиному літі,
І павутинням доторкнувся до щоки,
Чіпляють янголи крилом осінні квіти,
І брови хмуряться у ранньої зими.
Ці айстри жовто-мідні, чимось зачепили,
Нам відвести від них так важко погляд свій…
Бджола остання намагається щосили,
Забрати залишки нектару в сонний рій.
Яскраві квіти в клумбі серцю нагадали,
Що тимчасове все у нашому житті,
Не так було у нас...Не так, коли кохали,
Були нам пори року завжди милі всі!
Дощі за комір куртки…Спека серед літа…
Було нам байдуже, а що там за вікном.
У нас в серцях бурлило справжнє dolce vita,
Метою й діями так схоже з грішним сном.
Так схоже з айстрами, що тішать мої очі,
У літі бабиному мідної пори…
Можливо ти сьогодні десь посеред ночі,
Почуєш в голосі знайомому: Прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018
В рукав заховані армади сніжних хмар,
Кожух природи сперечається з морозом
І сірим інеєм звисає теплий пар,
Під ніздрям сивого коня, пропахлих просом.
Давно запряжені в один скрипучий віз,
Дві долі скріплені, споріднені та схожі,
Стоїть закутий в тишу голодранець ліс,
Ідуть два виснажених серця на морозі.
Рипить, хрипить під ходаками білий сніг,
Аби дійти до хати…Буде відпочинок...
Мотуззям скручений на возі, в`язень-хмиз
Комусь жаліється на долю, дивним чином.
Мабуть приречений померти у ярмі,
Старенький дідів кінь, єдиний годувальник,
Бреде, з прокльонами бурчливими зимі,
Та чує вітер тільки монолог страждальний.
Гуде, пече у грудях, боляче давить,
Немов сухі легені дим там вижимає
І рве суглоби стерті, чортів той артрит,
Ще вовком в полі, дикий сівер завиває…
Знов хриплий кашель грішну душу розірвав,
Сирі недопалки згасають на узбіччах…
Аби дійти нарешті…Лиш би кінь не впав…
Аби дійти і повечеряти при свічах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2018
Мов янгол крилами, буджу тебе цілунком,
Грудей гарячих доторкаючись вустами
І зачаровано милуюся малюнком -
Мостом прозорим між реальністю і снами.
Моя ти Фрейя неземна розплющ вже очі,
Холоне кава в чашці без твоїх обіймів…
Вже й моє серце остиває після ночі,
Мов надивилося сюжетів грішних фільмів.
Бог дав красу земну і чарами припудрив,
Амур впустив у серце стріли-орхідеї,
Аби під ніжним шовком соковиті груди,
В мені розбурхували пристрасні ідеї.
Цвітучі клівії впадають в ейфорію,
Встидлива папороть фарбує жовті коси,
І зайчик сонячний розтрушуючи мрію,
З плечей стрибає і зникає у волоссі.
Яскравий промінь в улоговинці лопаток,
Свої ідеї вимальовує сакральні,
А на потертому паркеті бог-світанок,
Танцює вальс весни під музику Вівальді…
Прим`яте, голим тілом, гладиш простирадло,
Рукою теплою торкаєшся перини,
І ніби кішка абіссинська елегантно,
Мені показуєш на тілі м`які вгини…
До біса чорну каву…Клівії та промінь,
Не піднімайся з ліжка, світ нас зачекає,
У мене серце не остигле…Інше в камінь,
Тепер хай Ерос безсоромний про нас дбає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2018
На вершині дивосвіту, наче янгол,
З перебитим безрозсудністю крилом
На колінах я стою і вкотре з Богом
Тиху бесіду веду про зло й добро.
На вершині світу-скелі, наче камінь,
Що ось скотиться недбало кудись вниз,
Я тримаюся тремтячими руками,
За дощами віку, сточений карниз…
А десь в хаті там, за сірим горизонтом,
До якої вірно прагне погляд мій,
Жде терпляче мене мила й безумовно,
Знов святковий накриває для нас стіл.
На вершині кам`янистій, мов струмочок,
Не глибокий духом, тілом ще слабкий,
Я навприсядки, сутулячись, в клубочок,
Дні і місяці намотую в роки.
Життя річка протікає не помітно,
А я й досі не почув вердикт з небес,
Чи розтягнуться роки-нитки повільно,
Чи заплутані повиють життя хрест?
На вершині цього світу я даремно,
Та й вершина це чи пагорб на шляху?
Марно відповідь шукаю в бутті вперто,
Час втрачаючи безглуздо на віку…
А в садочку десь за сірим горизонтом,
Хати рідної очікує поріг,
І заплакана кохана там самотньо
Гладить ніжною рукою білий стіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018
Віддав на страту б свою душу за країну,
Й стояв за наш народ, неначе за сім`ю,
Бо завжди мрію про Державу я єдину,
Та плачу серцем проклинаючи війну...
Криваве море сліз і крики на Майдані,
Йде знову в наступ "Беркут" на дітей й батьків,
І всоте просить в Бога, сива, змерзла пані,
Прощення щирого за вбитих дітлахів.
В сльозах, душевно просить, долі для народу,
За внуків й діток молить Господа стократ
І носить чай гарячий, поки десь зі сходу,
Холодне сонце не торкнеться барикад.
Чи будуть зміни ці? Я вам клянусь, не знаю.
Чи мрії здійсняться на краще, десь-колись...
Бо я давно до влади віри вже не маю,
А за народ, душа нестерпно ще болить.
Віддав би душу вмить...Та, як без неї жити?
Молитись потім за стражденних, як всіх тих,
Чию надію, не змогли століттям вбити,
Ні турки з ляхами, ні шведи й москалі.
Морили голодом, зганяли до Сибіру,
Саджали в тюрми на загублені роки,
Та не зламали дух, не задушили віру,
Покласти гордість на коліна не змогли!
Ми до весни доживемо...І не одної,
І після "Плине кача" заспіваєм всі
Наш гімн, "Червону руту" та пісні знайомі,
Які живуть у серці та горять в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018
Мокрого листя в багаття підкину,
Нехай воно пломінь хоч трішки вгамує.
Хай знищить та вб`є єдину причину,
Яка моє серце і душу руйнує.
Дим сірий, крізь листя і хмиз до небес
Мої почуття і думки вже відносить,
Чому грішний демон розлуки не щез,
Хто душу страждати мою нині просить?
Навіщо на шлях вже забутий ступив?
Хай жив, уві сні я...Там теж можна жити,
Любов розірвавши, думки зітру в пил,
Зі серцем розбитим, скажи, що робити?
Летить наді мною розвіяний прах,
То він до розлуки щитом був, бронею,
Тепер над руїнами білий лиш стяг,
Який увінчав із мотузкою рею.
На ній, мов пірат, кохання повисло,
І вітер бездушний його теліпає,
Лиш серце бунтує, наче навмисно,
Підбурює розум, що все пам’ятає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018
Запах тіла твого трішки незбагненний,
Голі плечі-мармур, шия, ніжність рук,
Як шкода, що вік людини такий тлінний,
Та життя-роман, ще встигне в свіжий друк.
Легким подихом до скроні доторкнуся,
Хай палкі вуста відчують аромат,
Потяг серця, пристрасть, ласка…І спокуса,
Це любові й віри справжній результат.
Як шкода душі, що вік не милостивий,
І стрімкі роки, на жаль, беруть своє,
Лід розлук, мороз кохання…І відлиги,
Все було у нас, все буде і все є.
Та для мене нині ти така ж тендітна,
Як в той світлий день коли вдягла фату,
Не змогла часу безжальних ночей злива,
Жінки вроду змити з личка і красу.
Ну й нехай буде, що діти вже дорослі,
В цьому щастя й радість кожної сім`ї…
Пам`ятаєш, як з дівчатами йшли в гості,
А тепер чекаєм вдома їх самі.
Ти для мене люба, молода назавжди!
Сітка зморшок є? Та, стільки би біди…
В почуттях кохання головне, то справжність,
Скільки ж солі з`їли разом за роки!
Головне для нас, кохання не втопилось,
Не пішло під кригу в озері життя…
Нам колись з тобою в юності й не снилось,
Що наш крок за кроком разом, в майбуття!
Як колись для мене, ти красива й досі,
Хай нестримно зморшки й борознять чоло,
Та заплетені сивіють русі коси,
Я з тобою аж до смерті, все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018
В холодній пристрасті чекаючи відлигу,
Пульсує, б`ється серце, стиснуте в руках,
Забрала ти його погратися на втіху,
Мені ж залИшила кохання альманах.
Ти поверни мені зі снігу змерзле серце,
Нехай чужа його розтопить знов любов.
Таку холодну пані, покохав я вперше,
Мов іній, погляд твій, на куполах церков.
Сльози краплиночка замерзла на обличчі,
Не дев`ять раз живу на світі, наче кіт,
Твої бажання мила, дивні та незвичні,
Несуть в життя моє один суцільний гріх.
Чи вбережеш його? Подбаєш, чи я згину,
Струмочком теплої води у рукаві?
Я знов надією живу, як тижні сплинуть,
Нове ти серце зв`яжеш в березні мені.
З бавовни…З льону зв`яжеш, ніжне і тендітне…
З червоним в центрі, щоб горіло, як рубін!
Та збалансуєш в ньому з темного на світле,
З глибоким натяком до гарних в житті змін.
Яскраву голку срібну, в серце бавовняне…
Прошепотівши заклинання на любов,
Дихнеш душею на творіння це багряне,
Й нехай у грудях приживається воно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018
Без питань й таємниць…Все відкрито від нині,
Навіть нерви оголені наче дерева,
Ми звалились з небес, на покоси, безсилі…
Сліпу віру в стосунках тримати не треба.
Знов зачеплюсь думками за спогади давні,
Із минулого встану, як з колін, в повний зріст,
Хай прочинені гупають серденька ставні,
Я у тексті кохання, зредагую весь зміст!
Не мовчи…Відгукнись…Прошепчи, як нам бути,
Я ж Тобі на майбутнє, видав щастя-ключі.
Все прийму без образ…Без прокльонів...Ми ж люди…
Будь хоч раз вже відверта, щось скажи…Не мовчи!
Все в стосунках нове…Крім кохання напевно…
Про тривоги душевні я давно розказав,
Так реве по ночам грішна пристрасть сердечна,
Що з цим буде коханням, я не відаю й сам.
Сон не мій уночі…Почуття, як не справжні…
Ще й ця спрага душевна…Помолюся богам!
Закриваю в душі, щастя двері та ставні,
І вірші знов читаю, нічним, сонним садам.
Не мовчи…Відгукнись…Прошепчи, як нам бути,
Я ж Тобі на майбутнє, видав щастя-ключі.
Все прийму без образ…Без прокльонів...Ми ж люди…
Будь хоч раз вже відверта, щось скажи…Не мовчи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018
Мені чомусь не спиться, таточку, ночами…
Ти лишень мамі не кажи, вона ж заплаче,
Вона і так по вечорах мене сльозами,
Тремтіти змушує…А я затим руками,
Лиш тисну хрестик до грудей, де серце скаче.
Мені вночі без тебе, таточку, не спиться,
Холодні ніженьки під ковдрою, в шкарпетках
І казка мамина, сумна, як вовк й лисиця
Ловили рибу…Не така…Твого обличчя,
Мені потрібно до казок…Бо ти смієшся…
Я тільки нашому ведмедику, татусю,
Про те розказую, як хочу на коліна,
До тебе всістися…Я кожен день молюся,
Як ти навчив мене і зовсім не боюся,
Нічних бабайчиків, бо вже доросла й сміла!
Максим приносить мені з школи всі цукерки,
У мене їх вже ціла, таточку, шкатулка…
Ми не купуємо на свято феєрверки,
А я навчилася робити із серветки,
Троянду, таточку…Аби лиш повернувся.
Мені без тебе, татку, сумно засинати,
Як і тобі, мабуть… Ти теж не спиш ночами?
Мені так хочеться за шию обійняти,
Коли прийдеш до ліжка казку розказати…
А потім сльози витреш, на очах у мами!
Лиш повертайся ти до нас, татусю рідний,
Казали брат мені і мама, що з тобою,
Побачусь скоро, на весні, можливо в квітні,
Коли черешні зацвітуть на сході й півдні
І вже ніхто не буде марити війною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2018
Не знав…Не зміг…Не відшукав до серця ключ я,
Без тебе жити не навчився до сих пір…
Життя-дубова діжка, а любов-обруччя,
Яке тримало душі разом в клітці днів.
Тримав піщинку щастя у руці холодній,
Тримав й не думав, що дарунок це з небес,
Були в сумліннях кволих почуття голодні,
І гріх рубець залишив, мов Дамоклів меч.
Я так й не звик ще прокидатися без тебе,
Самотня кава зранку втратила свій смак,
Каштан, на вулицях ніхто вже не закине
Туди на верх, до сонця, звідки він упав.
Ніхто магнолію не змусить розквітати,
Коли панує осінь в мокрому саду…
Я так хотів любов в обіймах потримати,
А міцно взяв під руки втомлену хандру.
Не зміг з голубкою в гнізді я бути довго,
Безкрилим став відтоді, як від долі втік,
І сам накреслив словом кругом себе коло,
Спинивши серця в ранах кров`яний потік.
Не вмів…Не знав…Не міг…Тепер ось і страждаю.
Питав у янголів, як далі жити нам?
Обруч кохання кожну ніч з грудей зриваю,
А біль не йде з душі…Бо вжився уже там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018
Омитий дощами і вітром обдутий,
Стоїть при дорозі потрісканий хрест,
Висить в ранах тіло, цвяхи вбиті в руки,
Донині розп`ятий…Хоч й кажуть воскрес.
Донині страждає…Крізь очі прикриті,
Без сліз, що могли би текти кожен день,
Він дивиться мовчки, що коїться в світі,
Як люди собі, роблять з брата мішень.
Висить тіло Сина в кривавих патьоках
І мертві вуста наче просять води…
А в світлих хоромах, в інтригах і склоках,
Воюють за владу, над нами, попи.
Все золото світу їм треба вже нині,
Забули, як босий Христос йшов до них?
Зникає із храму вже образ твердині
І шепіт стає більше схожим на крик.
Воюють попи, рабства Божого хочуть,
З північних земель нам анафеми шлють,
Святять вбивчу зброю, стріляють, регочать,
А в нас, за загиблими, в дзвони знов б`ють.
Жиріють в палатах, в машинах, на яхтах…
А голий Ісус на хресті все висить,
Один Син у Бога,нема в Нього брата,
І тільки одне, за нас, серце болить.
Обпечений сонцем чи снігом покритий,
Стоїть при дорозі потрісканий хрест…
Прости нас Всевишній і Ти Сину вбитий,
За все, що Ви бачите з чистих небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2018
Там, де я без тебе, янголам не місце,
Не кружляють білокрилі в тих краях,
Хліб черствіє вмить і павутина висне,
В печі тій, в якій ти нам його пекла.
Там акорди брати важко в ранах пальцям,
Рвуться струни скрипки й хрипне саксофон,
Не звучить фламенко і не та там сальса,
Наче душу вийняв Бог з музичних нот.
Там гірке життя без тебе, нема дива,
Не цвіте в саду калина і бузок,
Доля нам там, двері в щастя, всі закрила
І повісила крицевий свій замок.
Там, де я без тебе, під вікном веранди,
Не насадить нам ніхто вже матіол,
Там нема в словах кохання, й долі правди,
І обріс плющем зруйнований престол.
Блідий віск свічок покрапав грішну землю,
Темний місяць, рогом, сонце затулив
І вода страждань зірвала бажань греблю,
Ту, яку я збудував коли любив.
Там, гірке життя без тебе, нема дива,
Не цвіте в саду калина і бузок,
Доля нам там, двері в щастя, всі закрила
І повісила крицевий свій замок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Ти пам`ятаєш, нами, зроблені вітрила,
Із шовку маминої сукні в тон небес,
Тоненькі, з гілки верби, крашені перила,
Штурвал із гудзика та балки хрест-навхрест?
Ми ревно так любили наш фрегат надії,
Я пам`ятаю й досі надпис олівцем,
Бо Ти кораблик той назвала «Наші мрії»,
Й плисти бажала йому завжди з вітерцем!
А пам`ятаєш, люба…Перший поцілунок,
І мокрі пальці від холодної води,
Незграбний, скромний мій дитячий подарунок,
Віночок сплетений з осінньої лози?
Де ж Ти тепер кохана? Всі моря обміряв,
Ходив, шукав і навіть з вітром розмовляв…
Я чорнобривців вдома стільки вже насіяв,
Бо кожен день твоє повернення чекав!
А ти не йшла до мене, не давала звістки,
Знов кожен зірваний букет мій засихав,
І мати сива, не дочекавшись невістки,
Мені сказала тихо: Бог любов забрав.
Десь там за обрієм, у вулканічні скелі,
Розбився парусник закоханих надій
І у брудних тавернах п`яні менестрелі,
Пісні співали про фрегат розбитих мрій.
Можливо й вийдеш з моря, я ще пам`ятаю,
Сліди тендітних босих ніжок на піску,
Вітрила з шовку сукні, чайок білу зграю…
І зчервоніле перше, радісне «Люблю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Дощ на Сході, дощ на серці,
Сирість в кожній клітці тіла,
На промоклі старі берци,
Муха втомлена присіла…
Мов снаряд упала осінь,
Неочікувано, стрімко
І останню в небі просинь,
Хмарами з Донецька вкрило.
Сирість сука…На півроку,
Тіло з бруду в сніг холодний,
І не ступиш в бік ні кроку,
Ще й сидиш вночі голодний…
П`ятий рік свистять тут кулі,
Вибух, рана, кров, судома…
А коли не бачать друзі,
Сльози душать: Як там вдома?
Як там діти, мама, тато?
Чи зібрали все до школи?
Знову снайпер з того боку,
Біля вуха звук знайомий.
Куля вгризлася в колоду,
Вкотре смерть тут пролетіла…
Боже…Тягне так додому,
Як війна ця вже набридла!
Сирість, сльота, кров, багнюка
І прокльони на всю глотку…
Вчора в тил відправив друга,
Ледь живого - втратив ногу…
Знов думки, що робить мила?
Як тримається сердешна?
Тільки б часто не хворіла,
Лиш би все гаразд…Не перша ж.
Так, не перша й не остання,
Хто чекає з поля бою…
Може сонце вийде зрання,
Попрощатися зі мною.
На душі, ледь посвітліло,
Дощ ще встигне набридати…
Дивно…Тихо, звечоріло,
Перестали щось стріляти.
Знов думками до родини…
Муха з берців відлетіла…
Сука, лиш би ці краплини
Не торкались мого тіла!
Дощ на Сході, сирість в серці,
На бліндаж упала осінь,
Чи прослужать зиму берци…
Чи весну побачать очі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
Два світи паралельні, однієї країни...
І розрізані навпіл, мрії, землі, життя,
Кров і сльози засохли, на лиці України
І в тумані, допоки, ще її майбуття.
Зацвіте десь у квітні, вишня ніжна в садочку,
Десь під листям померлим, стебло ніжне зросте,
Зірве мати шість квіток, молодому синочку
І на свіжу могилу, їх вона віднесе.
Повз високі вітрини, що рясніють над нами,
Її чорна хустина у скорботі пройде,
Повз шикарні машини, дорогі лімузини,
З білим скромним букетом, мати сива іде.
Десь лунають пісні знов, хтось кричить на футболі,
Мчить кортеж по проспекту десь весілля гуде...
Лише чорна хустина, крок за кроком, поволі,
Невагомий букетик, через місто несе...
Навкруги тиша мертва, на могилі є квіти,
Хтось приходив до сина і зронив тут сльозу,
Поряд свіжі могили, поруч теж чиїсь діти,
Вони теж не побачать, в новім році весну.
Впаде матір старенька, до хреста, на коліна,
Поцілує світлину і поправить вінок...
Не жевріє надія, вічним сном спить дитина,
А душа долетіла, мабуть вже, до зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
Ми зустрінемось з Тобою в небесах,
Щоб пробачення там вимолив я в Тебе…
Від сьогодні, сподіваючись, і в снах,
Щиро прощення проситиму для себе.
За незірвані букети всіх троянд,
Що не встиг до Твоїх ніженьок встелити,
За невирощений для кохання сад,
Мав Тебе в якому на руках носити!
За всі мрії світлі, що я не здійснив,
За нещирі мої, грішні поцілунки…
І за те, що в зимній вечір не хотів,
Ніжно дмухати теплом на змерзлі руки.
Що без усмішки сиділа у журбі,
За всі сльози чисті...За сльозинку кожну,
Ранком зронену на килим в самоті,
За сумну годину, за хвилинку Божу!
Що від сонця, в спеку, тіло не вкривав
Попрошу знов, слізно вибачення в долі…
Ти пробач мені, кохана, я не знав,
Що слова любові я тримав в неволі.
Якщо зможеш…Схочеш… Вибачай за все.
Ти пробач мені, криваві рани в серці…
Бог простить гріхи, вік спокій принесе,
Смерть відкриє в інший світ закриті дверці…
Ми зустрінемось, колись, на небесах,
Щоб пробачення там вимолив я в Тебе,
У молитві…Чи в римованих словах…
На колінах…Чи притиснувши до себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018
Я побудую, острів - радість для душі
І розфарбую його усмішками долі,
А недалеко десь, на трав`яній межі,
Зелені висаджу, стрункі у ряд тополі.
Я побудую, в морі, щастя для нас двох,
З міцних цеглин любові випечених серцем,
Змайструю дах надійний із гнучких гілок,
І журавель-колодязь, з радужним відерцем.
Я побудую, замок - затишок тобі,
Вітраж на вікнах з малахіту і рубінів,
Щоб сонця промінь ніжний, ранком навесні,
Лягав веселкою на чистій скатертині.
Я побудую, між лісів, для нас Едем,
Щоб кожен вечір матіолою розквітнув,
Аби там з кожним Божим прожитим вже днем,
Вогонь бажань любові й пристрасті лиш кріпнув.
Я побудую Тобі Рай на цій землі,
Якою грішною б вона нам не здавалась,
Й допоки в Всесвіті не згаснуть всі вогні,
Я будуватиму… Аби лиш Ти всміхалась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018
Душі емоції вже вирвались на волю,
І осідлали пам`ять сивого коня,
Щоб обігнати в полі, грішну мою долю,
Порад не слухаючи розуму й Творця!
Плету вінок зі слів…Шукаю в душі тези,
Аби придумати вагомий аргумент,
Який би спогади примусив навік щезнуть,
Кохання залишки розвіявши вже вщент!
Щоб там в майбутніх днях, я став самим собою!
На дві частини, вкотре, серце не ділив
З щитом і усмішкою, вийшов із двобою…
Нехай поранений та вибившись зі сил.
Щоб там в безмежності, коли остине в жилах
І стане тіло сильне, кормом для землі,
Вона в раю мені чи пеклі, не наснилась,
Щоб не гуляла десь там поряд навесні!
З кремневих нервів й вен, я виплету свій захист,
Бар`єр із роздумів та сітку з почуттів
І кров`ю темною на блідім тілі «Досить»,
Пером кривавим напишу я…А затим.
Я знов шукатиму у пам`яті кохання,
Яке Амур сердечний дарував мені
І вириватиму із вуст просте зізнання,
Що жаром магми у вулкані, спить в душі…
Душі емоції - отрути крапля в крові,
Безжальний морфій той, що тіло пеленав
Я вже підозрюю думки і серце в змові,
Бо я раніше цих страждань не відчував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2018
Ти, вкотре, ждеш своє кохання серед ночі,
Та граєш в білий день в сувору неприступність
І тільки дзеркала, сумна свята бездушність,
В твої, від сліз промоклі, зазирає очі…
Холоне в чашці жовтій одинока кава,
Струною скрипки б`є знов музика по нервах,
Невтішний пат в стосунках…Ця болюча тема,
Життя без пристрасті - одна суцільна драма.
Гаряче серце б`ється в збуджених вмить грудях,
Але закуте воно наче у кайдани,
Дорослий шлях жіночий, поки ще не взнаний,
Немов в пустелі ліг і сповнений безлюддям…
Сумуєш, маєшся у цій примарній волі,
Без тих безмежних почуттів, що є в кохання…
Ти ніжним пальчиком роздмухуєш бажання,
Коли над ліжком в спальні завмирають зорі.
Безжальний грізний час покваплюючи сонце,
Звабливий вечір всім народжує для втіхи,
А в місті сонному, бурхливі людські ріки
Проходять, вкотре, повз твого життя віконце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2018
Сидить між стін, дверей і вікон,
Дев`ятий день в полоні тиші,
Думками скутий, вбитий віком
Убогий дід в старенькій хижі…
У стелю погляд, плаче зрідка,
Весілля хоче пригадати,
Як гості їм співали «Гірко»,
Коли кохану вів до хати.
Як помагав фату знімати,
Із голови в русявих пасмах,
Та, як казала рідна мати:
Вона від нині твоє щастя…
Пройшло життя, в даль відлетіло,
Неначе стрічка фільму-драми,
Цвіло, плодило, посивіло,
Нема вже жінки, бабці, мами.
Відмучилась…Та й слава Богу,
Його залишила, ще жити,
Згадав вінок біля порогу,
В труні попарно жовті квіти.
Вже тиждень сам з думками в муках,
Навіщо він ще бачить сонце?
Одна лиш радість є в онуках,
Що гомонять, десь за віконцем.
Відмучилась…На тому світі,
Чекає в райських краєвидах,
Щоб разом перед сном сидіти,
На ганку там, в духм`яних квітах…
Дев`ятий день в полоні тиші,
А наче сам-один вже вічність,
Знов бешкетують в сінях миші,
А сивий кіт сидить на місці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2018
Багатий в любові, до світу, до ближніх,
На сотню і більше ще вистачить років,
На кожен з великих й невпевнених кроків,
Якими торкаюсь доріг я розбіжних.
Багатий в мовчанні…В нім золота стільки,
На вік мій достатньо, до самої смерті!
Хотів би волати, за долею бігти,
Та губи зціпились і ноги вщент стерті.
В коханні багатий, лиш надто багато,
Глибоких подряпин на грішному серці,
Немов на старому із дубу відерці,
З якого вино нам черпали на свято.
Багатий на друзів…У вірі багатий,
Що в цьому житті, ще не всі продаються,
Що щиро в біді, без вагань, обізвуться
І знов допоможуть упевненим стати!
Багатий на щастя, хоч все тимчасове,
Раз усмішка часто цілує обличчя,
Багатий на неї…Хоч є й протиріччя,
Чи варто сміятись, коли не все добре?
Багатий на долю…Могла й гірша бути,
Стількох вже знайомих немає на світі,
А мого життя, пломінь свічки ще світить
І капає воском на вірш в часи скрути.
Я дійсно багатий, допоки живий ще,
І хай тих грошей, як і всім, так замало,
Я радий що пекло мене не забрало…
Чи все ж забере, лише трохи пізніше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2018
Колись літав і я над тихими садами,
Збирав з нічних небес, для рими зорепил,
Ділився з вітром щиро, грішними думками,
Про те, як милу свою, віддано любив.
Як цілував блаженно голі її плечі
І поцілунками, вуста палкі вкривав,
Під мерехтіння догораючої свічі,
В трюмо-екрані затуманених дзеркал.
В дурмані ночі, дирижабль мого кохання,
Прикутий якорем до місячних болард,
Парив розхитуючись до самого рання,
Щоб встиг зібрати із душі її нектар.
Травнева тінь тюльпанів обіймала землю,
Бузкові пахощі п`янили мов «Мерло»
І хриплі стогони чіплялися за стелю,
Щоб протяг вранішній не виніс у вікно…
Та той нектар, мабуть, для мене був отруйним,
Він мов конвалій запах пристрасно душив,
Приємний смак любові, сповнений облуди,
Обвуглив душу зранку, кинувши без сил.
Так і живу весь час, обпечений коханням,
Солодкі спогади, конвалій білий сон…
Колись кружляв над містом виснажений янгол,
А нині темно й тихо за моїм вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2018
Відведи мене туди де пахне лісом,
Де весняний ранок, сил для нас бере,
Може спокій мій ховається за містом
І тому до мене вперто вже не йде…
Ні, не плачу я й не бідкаюсь на долю,
Не жаліюсь, друзі, вам на це життя,
Я подекуди лиш спокою бажаю,
Аби врешті втихомирилась душа.
Не страждаю від самотності та спраги,
Лиш дивуюся, коли всі навкруги
Оголяють проти мене гострі шпаги
Чи плюють байдужі в душу залюбки.
Не засуджую й нікого не картаю,
Бог своє земне дав кожному життя,
Я лишень смиренно в Господа питаю,
Чи туди веде мене Його рука?
В чистоті молитви зовсім не ручаюсь,
Грішний, впертий часто, часом сам не свій…
Та життя, людей і світ не проклинаю,
Бо життєвий шлях не ідеальний мій.
Рідна мамо, мила, де та безтурботність,
Де той затишок, з яким я жив і ріс?
Все в роках згоріло, у руках лиш гордість,
Вічна ноша грішна, що в безсмертя ніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2018
Чи спали янголи на хмарах, чи дивились,
Як на світанку я торкався твоїх губ,
До щік розпечених, грудей, очей і вилиць,
Як цілував веснянки на зап`ястях рук?
Ніч обнімала світ вологими руками,
З небес, на груди, Місяць ліхтарем світив,
Ти намагалася додому йти, до мами…
Та знову падала у вир із моїх слів.
Читав вірші я тихо, гладив ніжно плечі,
На хвилі пристрасті, душа мов той фрегат,
Шукала нібито попутних, теплих течій,
А тіло прагнуло цілунків і розваг.
Зіпріло свіже листя від твоїх обіймів,
Блукали равлики босоніж по росі,
Один за одним хриплі, голосисті півні,
Горлянки дерли на сусідському дворі.
Гілки духм`яні з м`яти, заплелися в коси,
Корівка Божа на оголеній руці,
Шовкових стегон дотик, незабутній й досі,
Та щира усмішка блаженства на лиці…
Чи в небі тішились боги, чи лиш сміялись,
Що наділили нас, гріховним цим добром,
Та нам було вже не до них, бо ми кохались,
В садочку літньому, за фермерським ставком.
Під ранок, травами, я ніс тебе додому,
В росі ромашки дикі липли знов до ніг,
Мені ж здавалося тоді, що попри втому,
Я все життя тебе носити так би міг…
Колись проситиму я в Місяця і Долі
Іще б одну для нас, таку бурхливу ніч,
Бо інші грішні ночі, на димок лиш схожі,
А ця, вогнем бажань була, ось в чому річ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2018
Хіба важливо друзям, скільки довгих років,
Як я не бачив Всесвіт у твоїх очах?
Кому цікаво те, що вдаваний мій спокій,
Стає нестримними бажаннями у снах?
Всміхаюсь сонцю вдень...А що мені робити?
Моє лице в сльозах, була би то ганьба.
Для чого знати всім, що можна так любити,
Щоб аж від тіла відривалася душа?
А потім голубом летіла в темінь ночі,
Туди, де втомлена на ліжку ти лежиш,
І мокрим, тулилась крилом в нічне віконце,
Крізь скло затемнене, гадаючи чи спиш…
Хіба для янголів важливо, що не любиш?
Що не цілуєш мене, навіть у думках…
Ти й досі пасмо русе пальчиками крутиш,
В простих і вирваних з душі, сумних віршах!
Ти й досі щиро усміхаєшся мені лиш,
Шепочеш пристрасно знайоме «Я твоя»,
Та це у пам`яті, на жаль, і що тут вчиниш,
Така романтиків вже доля рокова.
Важливо те лишень, що знаєш - я кохаю!
І хай в чужих обіймах стогнеш ти давно,
Моя свята любов, як пташка з небокраю,
Колись влетить вночі в прочинене вікно.
Важливо те, для нас, що світ любов тримає,
А почуття не вітер і не біг води,
Від завтра янгол мій хай лиш про тебе дбає…
Я розповім йому про всі твої смаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
Закрив би очі, щоб не бачити країну
Залиту кров`ю із прострілених грудей...
Вуста стулив би, щоб не крикнути від болю,
Почувши, вкотре, плач наляканих дітей.
Сховав ті квіти, що просочені сльозами,
Засипав яму, що очікує труну...
Сказав би тихо-тихо: Ой, не плачте мами,
Ми разом з вами, всі розділимо біду.
Зціпив би зуби сильно, щоб не проклинати,
Людей, що зброю підняли на наш народ.
Нестерпно жити нині…Та не час вмирати,
Допоки вберігає Україну Бог!
Створи Пресвята Діво най чудесне диво...
Зміни на милість, Боже, піднебесний гнів.
Хай сум розвіється, щоб серце вже не нило,
Не біля трун нехай лунає людський спів.
Нехай загояться всі рани України
І кара Божа оминає всіх і вся...
Забравши батька, а чи матір, у дитини -
На жаль, все рівно не скінчиться ця війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
В цей вечір плаче каяття,
Беру натхнення за основу,
Одним лиш розчерком пера
Знов відродити почуття,
Останню давши серцю спробу.
Я квітів сонячних тобі
Верейку повну подарую,
Щоб жовто-білі пелюстки,
Немов дукати золоті,
Осяяли оселю скромну.
Жіноче щастя і любов
Вмить підв`яжу я серпантином
І покладу десь під вікном,
Аби в халаті перед сном
Зненацька ти знайшла це диво.
Я радість та тепло душі
Сховаю в глечик з візерунком
І поряд з кексом на столі,
Який сам випечу тобі,
Залишу, вийшовши нечутно.
Всю пристрасть й ніжність покладу
В стареньку з ясеня шкатулку,
Щоб наче стрічку після сну,
Ти ранком їх вплела в косу,
Чи кинула недбало в сумку.
В цей вечір плаче каяття…
Та хто ж почує тихий стогін?
Лиш серця лінія крива
Розкаже всім про почуття,
Що в`їлися в душевний спомин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2018
Сухі рядки...Буденність фраз
І всі питання в порожнечу.
Один лиш видих: «Без образ»,
Навпіл розрізав щастя-час
І підштовхнув любов на втечу.
Із темряви минулих літ,
Немов зі снів, де все в спокусах,
Де все несправжнє, й гріх не гріх,
Де плач без сліз й беззвучний сміх,
Мов Нікс з`явилась діва руса.
Чи справді ти мене знайшла,
Богиня таїнства Геката?
Якими стежками життя,
Тебе у дім мій привела,
Свободи доленька крилата?
Стоїш одна біля вікна…
Та справжня ти, а чи примара?
Холодна усмішка сумна,
В очах висвітлює душа,
А на душі ятрить ще рана.
Тебе не було стільки літ,
Чому тепер переді мною?
Мов не відмолений мій гріх,
Що з пам`яті у безвість втік,
Залишивши лиш жменю болю.
Між сутінків пророчих снів,
Без слів, без дотиків, як кара
З`явилась ти лишень на мить,
Щоб взнати серце чи болить
І знову зникла, мов примара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018