| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
[quote]Нумо, душа моя сказала,
Такі напишемо для тіла мого вірші (бо ми - одне)...
(Уолт Уітмен)[/quote]
І
нехай у тебе ніби у склянку вином ave! ллють
щоб потім його ж і випити - ну і люд
найважче буде не захлинутися ним авелю
найважче прийняти лють
мужчини за твій вогонь прив'яжуть тебе до скелі
жінки заскиглять пісні хором із сиренами
найважче буде не втратити душі келію
найважче не бути скинутим із арени
ІІ
як дездемонину шию стискала мавра рука
їм
стисне бісова твоя правда все що могла стиснути
приготуйся що зради почнуться з брата
першим був каїн
хоча до останнього не хотів повірити сну ти
і правда тобі ніби кокаїн
іти по життю чесним - тягнути плуг
до каменю випаленим сонцем лугом
брехня звідусіль - вибух ще кілька секунд глухо
але ти не втомлювався і слухав
іти по життю чесним - іти оголеним
хай натовп поштивий набожно хилить голови
сміливці кричать на все горло
ave!
співають кантати
але пам'ятай авелю
для них як ліхтар ти
зір сліпить твоє нутро голе
тому хто це спробує прочитати
ІІІ
життя це аукціон то ціни - то не нагороди
ти звісно привабливий лот
але покупця цікавить обгортка врода
гаряча спокуслива плоть
лише твоя плоть
тільки трапиться якась пройда і
один
два
три
продано
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2018
канонний вдих/видих чи хвиля іде - прилив
надсадно хтось диха над самі вуха чи море сниться
ти колір - ніхто достеменно не вивчив ще твій уплив
на очі людей. та і яка різниця
якщо життя - в'язниця
живи собі потай - променем через скло
камінням фундаменту порохом на полицях
канонний червононосий клоун невдалий клон
щасливих. допоки завмер ти - посмішками на лицях
допоки ти не в мисливцях
ти випав зі своїх графіків станів граф
графин для думок; зі спогадів - випав сніг
якщо би в рулетку - певно б усе програв
якщо би слабким був - певно б не падав з ніг
від втоми. додому - ні бо тебе там ніх-
-то не чекає ні-
-хто ми каємося чи ні
х
то ми чи хтось зняв реаліті про двох покидьків
або пише книгу - її томи стали нам середовищем існування
прокльони чи справді наше то листування
~~~~
ти вигадав календар у якому нема зими
ти вигадав залізницю із двох лиш станцій
але твоє серце - пазл із тих що тікають мало не босими
і більше не повертаються
~~~~
ворота очей відчинені відпочив почин затягнувся в справу вчепись і рухай
а шторм свій надвечір надсадно прошепочи
уже над потрібні вуха
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2018