| Сторінки (5/500): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Хлопчик Вітя каже мамі:
-Тато наш - не молодець,
Мене вчив казати правду,
А сам - той ще брехунець!
Набрехав він тьоті Ірі
(Двері он її навпроти,
Як тебе не було вдома -
Тато їй приносив шпроти).
Намолов наш чесний тато,
Що тут поруч, недалечко,
Десь живе корова в нього,
Ще є курка і овечка.
Він казав учора Ірі:
-Ти - модель, повинна знати,
Що з коровою моєю
Тут тебе не порівняти.
Моя курка - геть без мозку,
Синя, наче не прилавку,
Вся обскубана й облізла
І холодна, наче Мавка.
Тьотя Іра так сміялась,
(Тато їй приносив гречку)
І сказав, що лягла спати
Десь його дурна овечка.
Отак тато забрехався,
Та нехай він міру знає,
Бо таких тварин і близько
У квартирі в нас немає.
Вдома ввечері сьогодні
(Татові таке й не сниться),
Що зустріне його курка
Дуже схожа на тигрицю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018
Я повертаюсь у нашу велику, талановиту сім’ю. 17 жовтня нещасний випадок відсторонив мене від творчості (з чоловіком різали дрова, електропилка ланцюгом розтрощила ліве око і все навколо нього). Далі - обласна лікарня, операції, життя, схоже на пекло, і звикання до нових умов існування. Трагедії я в цьому не бачу, вдячна Богу, що залишив руки, ноги, одне око, трішечки глузду, а головне - ця халепа не відібрала в мене почуття гумору! У нашому поетичному клубі я знову займу своє скромне місце, буду насолоджуватись вашими творами і звеселяти всіх своїми жартами. Дякую долі, що звела мене з вами, всіх вас обіймаю і люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2018
Дівчинка Натуся з татом
Відпочинок влаштували
І в сімейному альбомі
Всі світлини розглядали.
Тато з мамою - туристи
(Гарно знято на світлині),
Ось із ними - альпіністи
На засніженій вершині.
Мама там струнка, тоненька,
Підкоряла скелі просто,
Зараз в гори не полізе –
Важить вже за дев’яносто.
Дуже пильно і уважно
Роздивлялась фото Ната
І в розпліднику приматів
Дівчинка впізнала тата.
Милувалась, дивувалась,
І до тата обізвалась:
-Тебе мавпи оточили,
А матуся десь сховалась?
-Ось же мама,- тато каже,-
Ззаду неї став горила,
Він сердитий, бо матуся
Всю красу його закрила.
Відібрала в нього кашу…
-Дуже дивно,- каже Ната,-
Серед мавп матусю нашу
Навіть важко розпізнати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810725
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.10.2018
Вклавши спати ляльку Барбі,
Дівчинка маленька Тася
Запитала маму прямо:
-Звідки я така взялася?
Мама розкриває тему:
-Ти була від нас далеко,
І у дзьобику своєму
Нам приніс тебе лелека.
На просте таке питання
Відповісти донька просить:
-Що тоді лелека робить,
Як всіх діток порозносить?
Мамі тут сказати легко:
-Пам’ятай, моя дитино,
Тоді зразу той лелека
Стає схожим на скотину.
На роботу він не ходить,
Кличе в гості куму Ганьку,
Жлуктить пиво на дивані
І жує свою тараньку.
І не хоче відлітати
В теплий край кудись далеко,
Йде в гараж, де вже зібрались
Друзі всі його - лелеки.
Цілу ніч там випивають,
Обговорюють всі теми,
А за діток забувають,
То вже - мамині проблеми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810037
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.10.2018
Захотів Петро на старість
У житті усе спізнати,
А то все - робота, діти…
Може варто й погуляти?
Вечорами веселився
(Кума Валя - недалечко),
Біс в ребро йому вселився,
Став Петро скакати в гречку.
Але пам’ятав, що треба
І сім’єю дорожити:
Старість вже не за горами –
Треба ж десь віка дожити!
До дружини підлизався
(Сковорідку купив нову),
Трішечки в коханні клявся,
Далі вів таку розмову:
-Ганю, мила, сказать правду
Буду я тебе просити:
Якби я завів коханку,
Чи змогла б мені простити?
-Ну, аякже,- Ганя каже,-
Це побачиш зверху, з неба,
Зразу ангелом ти станеш!
Мертвому прощати треба…
І провідувати буду -
В нас он цвинтар недалечко…
Враз позбувся Петя блуду,
Не стрибає більше в гречку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809507
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.10.2018
Таня виросла, вже в тілі,
Дівка враз доросла стала,
Правду знати захотіла -
Тому неньку запитала:
-Скажи, мамо, а це правда,
Чи мені усе наснилось,
Що я в тебе не за планом –
Випадково получилась?
Мама тут зітхнула тяжко,
Якось гірко так скривилась:
-Що мені тобі сказати?
Зовсім ти не получилась!
Вся вдалася в свого тата -
То родитись було нащо?
І брехлива, й дурнувата,
І така, як він - ледащо.
Ти вже двадцять років маєш –
За роботу не берешся
І до ранку десь гуляєш,
В ресторани й бари прешся.
І ніхто тебе задурно
Там не буде напувати,
Ти - розпусниця і хвойда,
Така точно, як твій тато.
Де той покидьок нещасний?
Тільки й знаю, що він Вітя,
Таких, як ти, недолугих,
Наробив дітей по світі.
-А ти, мамо, добра штучка
(Я й не знаю свого тата),
Який їхав, таку й здибав,
В чому ж я тут винувата?
Було б дивним у цій справі
(Мені точно вже не снилось),
Щоб у вас - такої пари,
Щось розумне получилось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Де подітись у відпустку?
Я із милим - екстремали:
То ж до матінки-свекрухи
У село Яри помчали.
З тої радості свекруха
Нас так щиро зустрічала –
За колоду зачепилась,
Впала - ногу вмить зламала.
Так старалась показати
Всі манери свої гарні,
А так вийшло, що на місяць
Опинилась у лікарні.
Того ж дня вже подзвонила:
-Щоб не сталось в вас розпусти,
Берись, доню, до роботи,
Терміново квась капусту!
У цій галузі, признаюсь,
В мене успіхів - не густо…
Звідки мені було знати,
Як там квасять ту капусту?
Тут прибігли консультанти –
Всі сусідські молодички:
Була кожна тут гарантом,
Розказала сільські звички.
За знайомство пили зразу,
Розважались без упину,
І за цим сільським указом
Квасимо вже третю днину.
Лежать овочі на купі,
У діжках і в банках - пусто…
Може завтра вже, нарешті,
Дійде черга до капусти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018
Починаючи вже зранку
Молода дружина Віка
Кожен день безперестанку
Гризла свого чоловіка:
-Не так став! Чого зігнувся?
Видно, що на двійки вчився…
Як отой індик надувся!
Добре, що хоч зранку вмився…
І з якої це причини
В черевики нові взувся?
І чого з роботи рано
Позавчора повернувся?
Цілий день сидиш в конторі,
А така мала зарплата,
Пришелепуватий трохи -
Весь удався в свого тата!
До начальника не вмієш
З гарними прийти словами,
Розуму, як кіт наплакав,
Стільки - як в твоєї мами.
Чоловік: -Терпіти більше
В мене вже немає сили…
А мої батьки для тебе,
Що поганого зробили?
Тут вже Віка розійшлася:
-Ти мене таке питаєш?
Бачите - батьки у нього!
Буцімто ти сам не знаєш:
Щоб в житті зробить щось путнє -
В них не вистачило сили,
Та найбільша їх провина -
Що вони ТЕБЕ зробили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807753
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.09.2018
Лежить Петя на дивані
(Таки добре натомився),
З дискотеки прийшов рано,
Цілу ніч там веселився.
Телефон не дав заснути.
Батьки з дачі. Петро злиться:
-Що за люди, уже зранку
Їм не спиться й не сидиться!
В телефоні вже співає
Солоденький голос мами:
Петрику, синочку, як ти?
Чи не скучив вже за нами?
Кидай все і їдь на дачу,
Любий мій, мене ти чуєш?
Місяць, як тебе не бачу…
Там, напевно, голодуєш?
-Я бажання твої знаю,-
Підключився потім тато,-
Тут на тебе вже чекають
Шашлик, пиво і дівчата!
-Я на це не поведуся,
І мене ви не займайте:
Буряки свої й картоплю
Там самі собі копайте.
Хлопчик я уже дорослий –
Повних двадцять років маю,
За дівчат, шашлик і пиво
Я вже якось сам подбаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807224
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.09.2018
Парубок Микола здуру
Наплів Варці, що кохає
І готовий одружитись –
Наміри серйозні має.
Через день уже забувся,
Що казав там після чарки,
Робив вигляд, що не знає
Дівчини такої Варки.
Вирішив сидіти вдома,
Щоб не стрітись на дорозі,
Раптом двері відчинились -
Стоїть Варка на порозі.
- Перше, ніж пообіцяти -
Треба думать головою,
І якщо ти вчора клявся,
Що одружишся зі мною,
То сьогодні уже пізно
У цій справі відступати,
Я не з тих, кому ти в душу
Можеш легко наплювати!
Я на третій вже розмові
Розкусила твою вдачу:
Є відсталість розумова -
Тут уже й сліпий побачить.
Те, що пикою не вдався -
Воду нам з лиця не пити.
Заїкання? Слава Богу!
Будеш менше говорити.
І не треба мені тикать
Довідку із психлікарні.
Що дітей не можеш мати -
Докази твої тут марні.
-Може, досить? - Коля каже,-
Скільки можна вже довбати?
Те освідчення фальшиве,
Все, що можу я додати.
Варка каже: -Я не буду
Тебе більше діставати:
Будеш лишнє говорити,
То я можу й відспівати.
Мені зовсім не потрібна
Твоя опера ця мильна,
Якщо дівка хоче заміж -
Медицина тут безсильна!
Щоб від Варки відчепитись,
Не вникати у турботи,
Вже на другий день Микола
Втік у Польщу на роботу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806664
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.09.2018
П'ятирічний Віля з татом
Мовчки фільм дивилися:
Там індійці щось кричали,
Чогось метушилися.
- Тату, що воно за люди?
Всі у пір'я вбралися,
І фломастерами дивно
Так розмалювалися?
- Це індійське плем'я дике,
Бачиш, як гуртуються,
Розфарбовують всі пики -
До війни готуються.
Вороги, як їх побачать -
З переляку впадуть всі,
І забудуть, що тримали
Лук і стріли у руці.
- Наша мама,- каже Віля,-
Воювать збирається,
Скільки туші на тих віях,
Очі - аж злипаються.
Біля пупа, в бровах кільця,
Й в носі теліпаються,
Крем, помада на обличчі,
Пудра обсипається.
І наколка в неї класна,
Вибриті виски смішні...
Ті індійці - всі нещасні,
Не такі вони й страшні.
Наша мама переможе
Будь-якого вояка,
Як нам, тату, пощастило,
Що вона страшна така.
У те плем'я піде в шортах,
Їм покаже кулака,
Вони крикнуть: - Бачим чорта!
Дадуть зразу драпака!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806123
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.09.2018
В санаторії - знайомства,
Залицяння - без обману,
Через три дні вже курортні
Розвиваються романи.
Один зразу кинув оком:
За столом - сусідка гарна...
Пропонує ненароком
Час провести вдвох не марно.
Познайомилися: Лера,
В бізнесі є перші кроки,
Артист цирку він - Валера,
Стаж - уже п'ятнадцять років.
Розказав, що вже п'ять років
Сам живе, бо розлучився,
І хоч вільний, незалежний
Та кохать не розучився.
Чемно в дверях пропускає,
Компліменти - як годиться...
Але враз - куди він хилить
Розкусила молодиця.
Покаталися на яхті
(Бий тебе нечиста сила,
Каже, гаманець забувся) -
То й за нього заплатила.
Потім бреше, що велика
Черга біля банкомату
І тому не зміг сьогодні
Тут отримати зарплату.
Через тиждень наша Лера
Бачить, що кіна не буде,
Виказала все Валері,
Так, щоб чули усі люди:
- Обдурити кожну хочеш?
Думаєш, що в цьому здібний?
То ти вільний, нежонатий,
Чи нікому не потрібний?
Ти, брехливий голодранцю,
Сам на себе будеш злиться,
Бо жінки дурні й наївні
Вже давно перевелися.
Враз представився артистом,
Захотів здобути славу?
З таким шлюбним аферистом
Я не раз вже мала справу.
Я сама сюди примчалась,
Щоб не так відпочивати,
Як знайти якогось дурня
І до нитки обібрати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805564
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.09.2018
В офісі дівчата дружно
Справи всі відклали
І секрети всі жіночі
Видавати стали.
- Прикрашає оце диво
Мою праву ручку:
Вчора в мене був коханець
І приніс каблучку.
Тепер голову ламаю,-
Пояснила Яся,-
Як сказати чоловіку,
Де вона взялася?
- Теж мені, знайшла проблему,-
Обізвалась Рита,
- Ну скажи, що попросила
В мене - поносити.
- І чого б це я боялась?
Скажи, що купила,
Хіба що, не маєш права?-
Научала Мила.
Зоя каже: - На думки ці
Час ти тратиш марно.
Скажи: - Ось преміювали
За роботу гарну.
Програміст Олег навпроти
Чув усю розмову,
Тож відклав свою роботу,
Вставив мудре слово:
- Та скажи, що на дорозі
Ти знайшла каблучку,
Чоловік ще й обцілує
Твою гарну ручку.
Моя Іра місяць тому
В парку біля стежки
Знайшла просто випадково
Золоті сережки.
Щодо знахідок у неї
Такі пішли злети -
Позавчора вже приносить
Срібного браслета!
А ще був кулон, намисто...
Є десь добрі сили,
Тож з дружиною мені
Дуже пощастило!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805237
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.09.2018
Дві подруги за кавою -
Віка і Христина,
Обговорюють новини
В нашій медицині.
- Я в газеті прочитала,-
Торочила Віка,-
Наші винайшли учені
Ефективні ліки.
Ця мікстура не доводить
Людину до гробу,
Залишилось до цих ліків
Винайти хворобу.
Скільки нового відкрито,
Це ж не просто звітність,
Чого лише тільки варті
Тести на вагітність!
Без лікарні і без черги,-
Розпиналась Віка,-
Ощасливити ти можеш
Свого чоловіка.
І не треба говорити
Тут йому багато:
Оці смужечки покажуть,
Що він стане татом.
Допила повільно каву,
З'їла торт Христина,
Встала, трохи походила,
Розрівняла спину:
- Те, що я вже залетіла
І без теста ясно,
Це, без сумніву, стається,
І доволі часто.
Цього винаходу мало,-
Зітхнула Христина,-
Якби ж воно показало
Від кого дитина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804663
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 28.08.2018
Анжеліка розгубилась,
Погляда в кутку на нішу...
Чоловік прийшов з роботи
Не як завжди, а раніше.
Він щось хоче пояснити,
Виправдовується зразу,
Анжеліка догадалась -
Щось приховує, зараза.
- По тобі я, милий, бачу,
Хочеш розіграти драму?
Що за ніжності телячі?
Говори відверто й прямо!
- Ну... ти ж знаєш, дорогенька,
Я не вчитель і не ректор,
В мене фірма чималенька,
Я - поважний там директор.
Відбуваю всі наради,
І успішний, всім на диво,
Делегації стрічаю,
Дбаю за корпоративи.
Мусить бути шеф розкутий,
Це не просто забаганка,
Зараз так повинно бути...
Словом - в мене є коханка!
- Господи, яка це радість!
Що ж ти не сказав раніше?
А я завжди так боялась...
- Германе, вилазь із ніші!
Відсвяткуємо всі разом,
Бо це все-таки подія,
Вип'єм дружно за коханку,
Хай вона десь там зрадіє!
Завести амури всякі
Молодий не завжди зможе,
Мати любку в твоїм віці -
Це уже на подвиг схоже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804335
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.08.2018
Кажуть, в нас в прокуратурі
Всі закони знають,
А мене ось - безневинну,
По судах тягають.
Розкажу все по-порядку,
Бо це справжнє диво:
Погуляли ми добряче
На корпоративі.
Скільки випила - не тямлю,
Але добре знаю,
На столі я танцювала
(Це ще пам'ятаю).
Далі що було - не знаю.
Прокинулась - тихо...
На столі я спочиваю...
А це що за лихо?
І чого всі перестали,
Раптом їсти й пити?
Думала - всі на балконі,
Вийшли покурити.
Щоб закликати до столу,
Стала я співати,
І продовжила свій танець
Гола танцювати.
Так хіп-хопом захопилась -
Тут признатись мушу,
Що патологоанатом
Віддав Богу душу.
Мені, дівчині порядній,
Звідки було знати,
Що у морзі на столику
Ніззя танцювати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803989
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 22.08.2018
П'ятикласники в майстерні
На уроці розглядають
Свого вчителя і стенди
(Ще нічого тут не знають).
Трудовик бурчав: - Найгірше
З п'ятим класом починати,
Ці придурки, як ті мавпи
Тільки вміють щось хапати.
- Мене звуть Вадим Петрович
(Враз усі затихли діти),
Я навчу вас на уроках
Інструментом володіти.
Ви повинні пам'ятати:
Чи то холод, а чи спека -
Зобов'язані всі знати
Добре техніку безпеки.
У станок не треба пхати
Гайку, кнопку, чи монетку,
Щоб ніхто із вас не всунув
Свого пальця у розетку.
- Дуже дивно,- каже Ліза,-
Там же дірочка маленька...
- Хіба туди палець влізе? -
Запитав відмінник Венька.
Тут Петрович враз запнувся,
Зробив паузу велику,
(Ці дітиська противнючі
Його збили з пантелику).
-Боже мій, які дебіли!
Нащо ж пальцем колупатись?
Адже можна в цьому ділі
Простим цвяхом скористатись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2018
Старі баби на подвір'ї
(Віра і дві Алли)
Обговорюють газети
Й різні серіали.
- Ось новини прочитала
В “Бульварі Гордона”,
Тут теж люди обминають
Всілякі закони.
Наша дівка Віталіна
(Пишуть без обману)
Вийшла заміж за... отого...
За Джигарханяна.
-Та ж він старий і нікчемний,
Вже й не може грати,
Подивіться ви на нього:
В натурі - горбатий!
-Далі пишуть - обібрала
Армена до нитки,
Добралася українка
До його калитки!
Отаке-то женихання,
Це не роль зіграти...
Хай би знав - не завжди добре
Молоденьку брати.
- Хай не плаче, що дружина
Поступила грішно:
За подружні обов'язки
Вона взяла грішми.
Як не може пень трухнявий
В ліжку щось зробити,
То, звичайно, доведеться
Грішми заплатити!
Після цього - розлучились,
Та що там казати,
Вміють скрізь дівчата наші
Гроші заробляти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803311
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.08.2018
На співбесіду до шефа
Прийшли секретарки,
Бо звільнив учора в гніві
Помічницю Дарку.
Претенденток було троє:
Перша - не підходить.
Вона - явно старувата
І шефу не вгодить.
Друга - чорна і погана,
Наче десь із Бірми,
Ця вже точно не годиться,
Бо це - лице фірми!
Розгляда директор третю -
Усе зло в нім вмерло:
Від шикарної блондинки
Аж дихання сперло!
Отут є на що дивитись,
Та що тут казати,
Цю не можна упустити -
Треба зразу брати!
За такий прекрасний вибір
Не осудять люди,
Один бюст чого лиш вартий -
Розмір шостий буде!
Тих відправив, а блондинку
Увів у курс справи:
Показав робоче місце,
Де варити каву...
Дав завдання: терміново
Наказ друкувати,
І забіг через годину
Щоб його забрати.
Секретарка сопе тихо,
Щось собі мудрує:
- Поламався Ваш комп'ютер,
Зовсім не друкує!
- Я в житті своїм не бачив
Ще такої дури...
Приберіть же своє вим'я
Із клавіатури!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802927
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.08.2018
Надя в Польщі за п'ять років
Гроші добрі заробляла
І в Києві на Подолі
Враз житло собі придбала.
Ще купила на базарі
(Європейські мала звички)
Балакучого папугу
У якоїсь там п'янички.
У квартирі - все шикарно,
Серце вже палає в грудях:
Зараз прийде хлопець гарний
І освідчуватись буде.
Прийде він не сам - з батьками
На оглядини до Наді,
І за гарний вибір сина
Вони дуже будуть раді.
Ось і гості. Жених зразу:
-Ти, Надійко, справжнє диво...
Вніс папуга корективи:
-Вона п'є горілку й пиво!
Хлопець палко: - Я кохаю,
Бо для мене ти найкраща...
А пернатий аж стрибає:
-Дівка ця уже пропаща!
Парубок: - В тобі, Надіє,
Бачу щирого я друга...
-Вона шльондра і повія! -
Надривається папуга.
Батьки враз схопились з місця,
Розгорілися в них лиця,
А папуга не вгаває:
-Непросипна це п'яниця!
І жених уже белькоче:
-Я не знав про це, Надійко...
А із клітки птах торочить:
-Це брехуха і злодійка!
Вмить квартира спорожніла,
Втік жених і зникли гості,
Дурна птаха верещала:
-Щоб ти луснула від злості!
Надя ледве не зомліла,
Навіть ще не встигла сісти,
Крик папуги вивів з себе:
-Дур-р-ра, дай же мені їсти!
Вже на другий день Надійка
(Кому мала що казати?)
На базар пташиний бігла,
Щоб тварюку цю продати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802629
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.08.2018
Чоловік бурчав на кухні
До дружини Маргарити:
-Хоч сьогодні постарайся
Уже путнє щось зварити.
Від капусти з буряками
Світу білого не бачу,
Я без м'яса і сметани
Чоловічу силу втрачу!
Жінка слухала зітхання,
Мовчки посуд перемила,
Далі, в плані харчування
Чоловіку пояснила:
-В телевізорі - он бачиш,
Іде гарна передача:
Дядько там кролів розводить,
Бо живе на своїй дачі.
А з кролицею той кролик
Подивись, що виробляє!
Цей вухатий їсть травичку -
Зовсім м'яса не вживає.
Бачиш, сила чоловіча
Тут від м'яса не залежить.
В тебе в ліжку - всі хвороби:
Геморой, ангіна, нежить...
Ради чого тебе м'ясом
Я повинна годувати?
До котлет ти дуже ласий,
Що я з цього буду мати?
Так що скоса, чоловіче,
Ти на мене не дивися,
Бути схожим на мужчину
Он у кроликів повчися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802200
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.08.2018
На жіночих модних курсах
Фахівець аж розпинався,
Всім жінкам роздав анкети
І до кожної звертався:
-Сконцентруйте своє вміння
Ради свого інтересу:
Де найбільше потрясіння
Вас доводило до стресу?
Всі моменти пригадайте,
Те, що вас в житті дістало,
Відповідь в анкеті дайте:
Що найбільше схвилювало?
-На роботі була тиша,-
Написала швидко Міла,-
По столі пробігла миша -
То я мало не зомліла!
-Був найбільший стрес у мене,-
Пригадала тут Марічка,-
Я на кладці послизнулась
І шубовснула у річку.
Написала в графі Тома:
-Навіть важко уявити,
Я боюся дуже грому -
Це мені - не пережити!
А Світлана усі стреси
В голові перебирала,
І найбільше потрясіння
У анкеті написала:
-Позавчора мій коханець
(Вірила, що воно путнє)
Клявся - ввечері загляне,
Буде ніч ця - незабутня!
Свічки, музика - все справне,
Нову постіль застелила,
На коньяк і всякі страви
Всю зарплату я вгатила!
Вночі бігала на ганок,
Виглядать його стомилась,
Стрес і сльози - вже під ранок,
Бо це падло не з'явилось!
І не знає, скотиняка,
Що цим жінку можна вбити!
Це - найбільше потрясіння,
Яке важко пережити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2018
Галя палко так кохала,
Заглядала пильно в вічі,
Але доленька так склалась -
Розлучилась уже тричі.
Тож у службу для знайомства
Лист відвертий написала
І свої всі побажання
У об'яві розказала:
-Була замужем три рази:
Перший чоловік - ледащо!
Другий теж - така зараза,
І від першого - не кращий.
Щоб нічого не робити -
Перший забавляв казками,
За порадами і грішми
Їздив до своєї мами.
Другий - на день разів десять
Дарував і небо, й зорі...
І сказився, як сказала,
Щоб поїхати на море!
Третій був - ще та скотина!
Робив вчинки нехороші:
Скрізь брехав він без упину
І виносив з дому гроші.
Нащо такі кавалери?
Як із ними далі жити?
Брехуни і фантазери,
Як же їх таких любити?
Підберіть для мене мужа,
Щоб простий був і нормальний,
Любить буду його дуже,
Життя буде - ідеальне.
Якщо я уже беруся
Отакого годувати,
То щоб в ліжку він на совість
Міг усе відпрацювати.
Не біда, якщо нап'ється,
Чи піде колись наліво,
В мене теж гріхи бувають,
Не така ж я свята діва!
Ви мені вже посприяйте!
Де моя та половина?
Ось внизу моя адреса.
З нетерпінням жду. Галина.
Заповітні ті бажання
Так у Галі й не збулися,
Бо нормальні всі мужчини
Вже давно перевелися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801508
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.08.2018
Викладач на біофаці:
-Чи є розум у тварини?
Хто із них по інтелекту
Стоїть ближче до людини?
Студент Ігор всім доводив,
Що дельфін багато знає,
І по розвитку своєму
Вищу сходинку займає.
-А собака більше знає,-
Заперечила тут Дарка
(З нею вдома проживає
Дресирована вівчарка).
У собаки - не інстинкти,
Він по-людському міркує,
Знищить ворога, де треба,
І хазяїна врятує.
Володимир став у позу
І розмахував руками:
-Порівняти ясний розум
Можна тільки з пацюками!
Гризуни ці довго можуть
Своїм розумом прожити,
Бо людині дуже важко
У капкан їх заманити.
Хтось доводив, що примати
Результати показали...
Встала тут студентка Ната,
Свою версію сказала:
-В кожного своя є ніша
(Це відомо нам зі школи),
Та з усіх найрозумніша
Буде самка богомола.
Вона знає, що немає
Того справжнього кохання,
Нареченого вбиває
Зразу після парування.
І не треба її думать
(А тут розум не підводить),
Чи прийде, чи вже покинув?
Чи до іншої десь ходить?
І живе собі надійно
Богомолова самиця:
Чоловік не прийде п'яний,
І її спокійно спиться.
І не треба її прати
Ті шкарпетки, чи футболки...
Нам, жінкам, ще вчитись треба
У комахи -богомолки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801149
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.07.2018
Вже розсердив маму зрання
Другокласник - синок Ваня,
Тож відклала всю роботу
І взялась за виховання.
-Попід вікнами чужими
Бігаєте, лобуряки,
М'яч гамселите без міри -
Гавкають на вас собаки.
Скаржилась уже на тебе
Он сусідова Ірина:
Вона з песиком гуляла -
М'яч поцілив її в спину!
А кому прийшла ідея
Дві яблуні обчухрати,
І ті яблука зелені
Один в одного жбурляти?
І не треба всій малечі
Дурний приклад подавати!
Хто навчив сусідську Раю
Точно у мішень плювати?
Хто з вас дідову ломаку
Намагався перебити?
А “Діролом” усю лавку
Умудрився обліпити?
Щоб мені перед сусідом
Червоніть не довелося -
Будеш в хаті до обіду!
В кого ти таке вдалося?
Пам'ятай і знай надалі:
В мою косу, любий сину,
Кожен твій поганий вчинок
Додасть сиву волосину.
-А ти, мамо, що творила?
Навіть страшно уявити!
Ти була - ще та бандитка,
Мабуть, всіх хотіла вбити!
Скільки вчинків непристойних
Учинить тобі вдалося,
Бо у нашої бабусі
Посивіло все волосся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800771
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.07.2018
Молодиця гарна Мілка,
(Всім на заздрість, що й казати)
Вирішила з понеділка
Життя нове розпочати:
-Правду люди в селі кажуть,
Не сховаєш в мішку шила,
Не з одним я чоловіком
В житті цьому согрішила.
Дякую тобі я, Боже,
(Бо від тебе не сховатись),
Що я вчасно схаменулась
І за розум буду братись.
Як робила моя ненька -
Піду в церкву і покаюсь,
Про всі свої походеньки
Я на сповіді признаюсь.
На трьох аркушах великих
Усе грішне написала,
Щоб нічого не забути -
Разів кілька прочитала.
-Але що ж тепер виходить?
Як його надалі жити?
Це крім свого чоловіка
Більш нікого не любити?
Бо на сповіді - це легко
Усе батюшці признатись,
А тоді - уже не можна
Більше з Ігорем кохатись!
З Мустафою всі стосунки
Доведеться розірвати,
Ізю й Гарика забути...
Що я з цього буду мати?
В житті в церкві сповідатись
На старості встигне кожна,
А грішити і блудити -
Тут і запізнитись можна!
Старість вже не за горами,
Кому буду я потрібна,
Як я зморшками покриюсь
І волосся стане срібне?
Швидко аркуші порвала:
-Бий тебе нечиста сила!
Всі гріхи, що назбирала,
Сама собі відпустила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800348
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.07.2018
Ніч. Не спить дружина Міла.
Що за доленька така?
З макогоном зустрічала
Чоловіка - пияка.
Боже мій, таки з'явився!
Алкоголік і ледащо,
Щоб ти тим вином вдавився,
Все життя твоє пропаще!
Я вже звикла, що додому
Можеш ти не доповзти...
І це ж треба - перед ранком
Принесли тебе чорти!
-Тихо, жінко, не сварися,
Дійсно, тут кругом чорти...
Не один же я їх бачу,
Їх побачила і ти!
А ти кажеш, я п'яниця,
І додому повзу рачки,
Що горілка мені сниться,
Бо це біла вже гарячка.
Я був з друзями у шинку,
Вибачай, дружино мила,
Оцю всю нечисту силу
Ти у хату заманила!
Те рогате, те хвостате,
Кожне так на тебе схоже,
Можна тут біди чекати,
Тож рятуйся, хто як може.
Я не буду їх чіпати,
Тут я чесно оправдався,
Я іду культурно спати,
А ти з ними розправляйся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2018
-Доброго здоров'я, куме,
Й довго Вам прожити,
Віддали Нікусю заміж -
Можна й відпочити.
-Та який там відпочинок!
Ви ж знаєте Ніку...
Буду людям через неї
Відроблять довіку.
Скільки коштів ми вгатили
Тільки на застілля!
Брали ж участь у проекті
“Чотири весілля”.
Довелось продати, куме,
Новеньку автівку,
Думав, виграють на щастя
Весільну путівку.
Та ця радість обминула
Мою доцю Ніку,
Вона там же влаштувала
Концерт чоловіку.
Накаркала тоді сваха
(Як в воду дивилась),
Бо Нікуся через місяць
Уже й розлучилась.
А ми з жінкою дурієм,
Де тепер що брати?
Позичили двісті тисяч -
То треба ж віддати!
Донька добре погуляла:
-Давай гроші, тату!
Та й повіялась у Київ
Женихів шукати.
Отут, куме, у індійців
Треба нам повчитись,
Бо там жінка з того жиру
Не буде біситись.
Чоловіку на весіллі
Дарують рушницю,
Не для того, щоб підстрелив
Зайця чи лисицю.
Жінка там себе поводить,
Як те янголятко,
Бо на лоба її зразу
Ліплять жирну цятку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799608
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.07.2018
Баба Ганя в нас моторна,
Не присяде ні на мить,
Зранку все переробила,
Внука Влада уже вчить:
-Двадцять років, хлопче, маєш,
А дурний, як отой пень,
За комп'ютером бездумно
Ти проводиш день у день.
Сидиш в замкненому крузі
(Хоч немає тут вини),
Назбирав дівиць у друзі,
Ти ж не знаєш, хто вони?
Тобі, може, і не сниться,
Що дівуля отака
Може буть якась п'яниця
І шукає простака!
-Ви - віджиле покоління,
І програма в вас не та,
Бо Вконтакті, чи в Фейсбуці
Ви, бабусю, - темнота.
Просто, вам не зрозуміти,
Бо тут техніка складна,
В вас освіта - вісім класів
І така ви не одна...
Ще у вас є дурна звичка -
Обзивати всіх зірок,
Там одна лиш Полуничка
Варта десятьох дівок!
Баба Ганя завагалась
(Розказати саме час),
Тоді Владику призналась:
-Вибрики бувають в нас.
Маєм ми погані звички,
Кожна фея - то змія!
Ота Ляля Полуничка -
То, насправді, була я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2018
Надя - дівчинка маленька,
Може дечого не знати,
Тому вчила її ненька
Без дорослих не гуляти.
Бо ще є погані дяді,
Що багато всього знають,
Вони п'яні й некультурні,
І дівчаток ображають.
Підросла мала Надійка,
Наливалось соком тіло,
В школі вчилася на трійки,
Вже й на вулицю кортіло...
Мама дівчинці торочить:
-Будуть дяді приставати,
Вони, гади, ще й захочуть
Навіть секс пропонувати.
Обережна будь, дитино,
Адже зараз це не диво,
Будуть всі тобі давати
Наркоту, горілку, пиво...
Далі підуть нічні клуби,
Дискотеки з цигарками,
Доведуть тебе до згуби,
Слухай, доню, тільки маму!
Вже розквітла дівка Надя,
Стала матінку питати:
-Де ці всі погані дяді?
Скільки ще мені чекати?
Я вже дівчина доросла,
Що я маю вам казати?
Йду на вулицю я, мамо,
Буду їх сама шукати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798904
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.07.2018
Люди у селі вже знають:
Кожен день після обіду
Мати лає доньку Майю,
Так, що чують всі сусіди.
-В кого ти така вдалася,
Що за розум не взялася?
Віддали тобі все краще,
А ти - он яке ледащо!
Ні роботи ти не маєш
(В цьому, певне, усі біди),
Цілі ночі десь гуляєш,
Потім спиш аж до обіду.
Он куми мої казали
Й люди бачили в селі,
Як ти гола танцювала
Десь у барі на столі!
Майя каже: -Хоч неповну,
Дам я відповідь таку:
Всі претензії, шановна,
Пред’явіть виробнику.
Я ще можу в суд подати
І спитать виробника,
Чом я вийшла не стандартна
І бракована така!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798515
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.07.2018
На автобусній зупинці
Тая вії підправляла,
Довго стрілку малювала,
Поки в око щось не впало.
Звісно, почало сльозитись,
З туші потекли потьоки,
А тут стало ще й казитись
На біду і друге око!
Тая сльози витирає –
Стала хусточка вже чорна,
Аж тут бабця підбігає
Дуже жвава і моторна.
Таки встигла, слава Богу,
Доведеться ще й чекати…
Поки вирушать в дорогу –
Почала все оглядати:
Ще людей не назбиралось,
Недалеко хлопчик скаче,
На автобусній нікого,
Тільки дівка якась плаче.
Бабця зразу йде ло Таї
(Як таке тут пропустити?),
Що до чого - не питає,
Зразу стала говорити:
-Не плач, дівчино, так гірко,
Ще зустрінеш свою долю,
Не таке то щастя - заміж,
Нагуляйся собі вволю.
Я колись, як дівувала
(Як його вже не крути)
Із лиця була потворна,
І страшна, така, як ти.
Якщо я - така погана,
Пішла колись під вінець,
То й для тебе десь знайдеться
Може, хоч якийсь вдівець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2018
У психолога - клієнтка:
-Що маю робити?
Із проклятим чоловіком
Як надалі жити?
Бо розуму як не мав,
Вже й не буде мати,
Ще й приховує від мене
Третину зарплати.
Вечорами йде на пиво,
Пропиває гроші…
У Вас є, казали люди,
Методи хороші.
То ж порадьте мені тихо
(Бо була я всюди),
Як здолати оце лихо
І жити, як люди?
-Візьміть аркушик паперу,
Опишіть все горе
(У сім’ї, я бачу зразу,
Негативу - море).
Запишіть обман, зневагу,
І сльозу, й образу,
Покладіть все у конвертик
І дійте одразу:
Треба все це негативне
Знищити, спалити,
І новим життям щасливим
Починати жити!
-Зрозуміла. Після цього
Він не буде жити!
А з листом, що написала,
Що мені робити?
І могильна тишина
Навкруги повисла,
Бо в психолога повільно
Щелепа відвисла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797838
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 02.07.2018
Став допитливий Альоша
(Скоро піде в перший клас):
-Де беруться вдома гроші?
Так багато їх у нас!
Тато каже: -На це, сину,
Є предмет один хороший:
Маю паличку чарівну,
Це вона дає нам гроші.
Раз махнув - і є сто гривень,
Хоч стою на однім місці,
Ще махну, і до кишені
Покладу ще гривень двісті!
Через день - хлопчина плаче:
-Годі, тату, вже брехати,
Твоя паличка ледача,
Я втомився вже махати.
Не дала нам ні копійки,
Не зважала на турботу,
Заслужила вона двійку
За незроблену роботу!
-Тут, Альошо, не так просто,
Треба знати ще й пароль,
Вчасно ці слова сказати,
Тоді будеш ти - король!
Із трьох слів це заклинання
(Знає мудра голова),
Махну паличкою й мовлю:
-Пред’явіть ваші права!
І тоді купюри всякі
В мій стрибають гаманець…
Отака, синочку, казка,
І щасливий в ній кінець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797482
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.06.2018
Жили Костя і Маруся
Як всі люди у селі,
Мали хату, хлів, корову
І старенькі «Жигулі».
Костя - чоловік недбалий
(Про це знає навіть Жучка),
Вже пів року, як зламалась
В «Жигулях» у дверцях ручка.
-Прикрутити нема часу,
Із ремонтом не зберуся,
Зараз їду у майстерню,-
Костя пояснив Марусі.
-Костю, милий мій, в машині
Можеш все ремонтувати,
Тільки я тебе благаю,
Оцю ручку не чіпати.
Знаєш, що в таку хвилину
Може жінка відчувати,
Як коханий із машини
Біжить дверці відкривати?
Всі жінки, які це бачать –
Зразу бісяться від злості:
-Чим Маруся за нас краща,
Що так годить її Костя?
Ні фігури, ні освіти,
І краси тої не має,
А він бігає, як цуцик,
Її дверці відкриває!
Я в машині - королева,
Знає кожна поганючка:
Мене панною зробила
Зламана у дверцях ручка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018
Восьме Березня позавтра –
Коля має знати,
Щось жінкам своїм коханим
Треба дарувати.
На всі гроші із зарплати
Іще вчора вранці
Накупив він подарунків
І заніс коханці.
А дружині Коля каже:
-Буде дуже круто:
Ради тебе - зроблю подвиг:
Стрибну з парашутом!
Жінка сяє: -Подарунків
Вже мені не треба,
Це ж Колюня ради мене
Буде летіть з неба!
Враз подругам сповістила –
Вони мусять знати:
Є ще справжні чоловіки
І вміють кохати!
Тож на свято всі зібрались
Далеченько в полі,
Усі погляди - на небо,
Аж ось летить Коля!
Приземлився, жінка скаче
(Має повне право),
Дружно подруги стрибали
І кричали «Браво!»
Парашут віднесло вітром,
Він угору пнеться,
А Микола лежить тихо
І не ворухнеться.
-Піди, синку, подивися,
Чи дихає тато?
Невже йому так хочеться
На землі лежати?
П’ятирічний Даня швидко
Дістався до тата,
Нахилився, обдивився
І почав гукати:
-Тато дихає,- кричить він,-
(Так, щоб чула кожна)
Тільки, мамо, біля тата
Дихати не можна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796761
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.06.2018
Знаю, що існують відьми,
Які роблять відвороти,
Впевнений - шкідливі звички
Неможливо побороти.
Але раз мені вдалося
Із палінням зав’язати!
З радості я так напився,
Що насилу вліз до хати…
Хоч характер маю добрий –
Пробудивсь в мені п’яниця:
Став вже дуже я хоробрий
І пішов по молодицях!
Ну, а там (це всім відомо)
Куриво, м’ясце, горілка,
Розслабляюсь (це ж не вдома),
Бо під боком гарна жінка…
Люди добрі, ви ніколи
Не надійтеся на диво,
Бачите, це грішне коло
Розірвати неможливо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796386
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.06.2018
Гарно друзі погуляли
(Пікніки вже зараз в моді),
До безтями напилися
Всі учора на природі.
Хто з ким був і що робили -
Пригадати намагались,
Через силу вірні друзі
Один одному признались:
-За ніч, друже, так втомився –
Рано я не міг устати,
Навіть з жінкою твоєю
Удалося переспати.
-Та я бачив всю картину,
Де там вас чорти носили,
Підійти і щось сказати –
Не було вже в мене сили.
Збунтувалося все тіло
(Тут не буду я брехати),
Мені раптом закортіло
Із твоєю переспати.
Скажу правду, дуже довго
Я чекав цього моменту!
Та я дуже невезучий –
Там було вже два клієнти.
Поза чергою ще влізли
Два районних депутати,
Бачу я - не дочекаюсь,
Та й пішов додому спати.
Чого я такий нещасний?
Як його у світі жити?
Навіть другові за зраду
Не вдається відплатити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795937
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.06.2018
Мама Юрчика ще зранку
Привезла до баби Дусі:
Дитсадок в них на ремонті -
То ж виховує бабуся.
Бабця казку прочитала,
(Хоч не було на це сили),
Разом щось намалювали –
Тоді Юру відпустила.
Хлопчик бігав по кімнатах,
З радості почав стрибати,
Стільчик в кухні перекинув,
І бабуню став повчати:
-Не хвилюйтеся, бабусю,
Перестаньте Ви кричати,
У Вас стільчик невеликий,
Його можна враз підняти.
От у нас - біда стряслася:
У нас тато дострибався,
Щось у спальні перекинув,
А підняти не старався.
Щось важке, напевно, впало,
Я ніяк не можу взнати…
-Якщо впало,- мама каже,-
Це вже й краном не підняти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795582
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.06.2018
Троє друзів розмовляли
(Всі недавно оженились,
Від весіль, і як гуляли -
Гарні спогади лишились).
-Моя Зоя, - Олег каже,-
Не дружина - просто мрія:
І на кухні, і у ліжку
До пуття зробить все вміє.
Усіх хлопців пригортала
(Не важливо, де навчалась),
Зате все опанувала
І тепер мені дісталась!
Тут Петро вступив в розмову:
-А я мріяв, щоб дружина
Розуміла мою мову
Й народила мені сина.
Мені з Олечкою, хлопці,
Пощастило, як нікому:
Розродилася нормально,
Вчора вже забрав додому.
Хоч знайомі ми півроку
(Люди кажуть, що це мало)
Достроково мені двійню
Олечка подарувала!
Прийшла черга до Миколи,
Який хоче похвалитись,
(Хоч казав, що він ніколи
Не наважиться женитись):
-Щодо вибору дружини
В мене була своя мірка:
Серед інших виділялась
Молода штангістка Вірка.
Еталон краси у мене –
Це моя нова машина,
Вибирав, щоб була схожа
З «Нивою» моя дружина.
Мало жерла, була скромна,
З виду щоб була красива,
Обережна, економна,
І щоб мала кінські сили!
Щоб усе тут розказати -
Не вкладешся у хвилинку,
То ж продовжили розмову
Наші хлопці вже у шинку.
За своїх дружин хороших
(Щоб не влізла тут коханка),
Пропили у шинку гроші
Й розійшлися перед ранком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795200
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.06.2018
Мама вкотре йде до сина,
(Він недавно оженився)
Може щось йому потрібно?
Бо вночі чогось приснився…
-Слухай, сину, тільки маму,
Дивлюся все в твоє вікно:
Ти на кухні вариш каву -
Дружина дивиться кіно.
З нею будеш ти голодний:
Готувать вона не вміє,
Рано супчик їв холодний,
А вона у ліжку мліє!
Тут дружинонька з’явилась:
-Дякую тобі, мій милий,
Боже, фільм такий цікавий,
Головне - кінець щасливий!
Чоловік узяв газету,
Здивувалась навіть мама,
Бо написано в програмі:
«Непроста сімейна драма».
Мама розум свій включила:
-В сім’ї сварка - тема вічна,
Якщо так, повинно в фільмі
Все закінчитись трагічно…
Та невістка це питання
Пропустила поміж вуха:
-Дуже радісно скінчилось,
Бо померла там свекруха!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794839
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.06.2018
Дуже я люблю природу:
Дощ і сонце - все хвалю,
Та з усіх природних явищ –
Ожеледицю люблю.
Ось коли мені, нарешті,
Усміхнеться сама доля:
Буде у ногах валятись
В мене Петя, а чи Коля!
Усе - вулиці, дороги,
На каток щоб були схожі,
Упаде якийсь невдаха –
Я швиденько допомОжу.
Ось-ось має він упасти
(Треба тут накинуть оком) –
Я вже гепнуся з ним поряд,
(Ніби зовсім ненароком).
Бо який з них посковзнеться,
(Знайти треба цього лося),
З одним навіть (разом впали) –
Полежати удалося!
Поки встанемо на ноги,
Обійматися тут можна,
Будем проклинать дороги,
(Хоч про інше мислить кожна).
Щоб із кимось поєднатись –
В нас тусовки зараз в моді,
Кращий спосіб для знайомства –
Тільки ожеледь в природі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794436
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.06.2018
У психолога на курсах
Почались заняття зрання:
Фахівець підготувався
І провів анкетування.
Бо для дальшої роботи
Йому треба було знати
Про відносини сімейні,
Тому мусив запитати:
-Що ви будете робити,
(Для жінок було питання)
Чоловік не вперше зрадив,
І ця зрада не остання?
Деякі жінки питання
Разів кілька прочитали,
Зважували, прикидали,
Тоді відповідь писали.
Одні пишуть: -Це жахливо!
Як з таким надалі жити?
Тільки на високій ноті
З таким треба говорити!
Інші: - Бігти до коханки,
Патли їй повиривати!
На чужих щоб чоловіків
Перестала зазіхати.
Половина жінок пише:
-Тут не треба зволікати,
На розлучення заяву
Треба зразу написати!
Некрасива відповіла:
-Треба просто все забути,
Тільки ласкою удасться
Чоловіка повернути.
Одна пише: - Не спішити,
І прикласти усі сили,
Треба взнати достовірно -
Може все наговорили!
Та одна тут наймудріша
Навіть думати не стала,
Лиш питання прочитала -
Зразу нижче написала:
-Якщо тільки я узнаю,
Що повівся так зі мною,
Впевнена на сто процентів -
Зразу стану я вдовою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794198
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.06.2018
Був у всьому позитивний
Гарний парубок Тимоша,
Але мав скупу натуру -
На дівчат не тратив гроші.
Тільки гарними словами
Кожну дівку обсипав,
Не водив у ресторани,
Квітів теж не дарував.
Тимофій завжди встигає:
Встріне дівку симпатичну -
То запрошує люб’язно
На вечерю романтичну…
Вже від нього повтікали
Юля, Надя, Зоя, Руся,
Залишилась на приміті
Однокласниця Маруся.
Їй в коханні Тиміш клявся,
Говорив прекрасні речі,
Як удвох в чудовім місці
Проведуть сьогодні вечір:
-Буде столик невеличкий,
Спів пташок тут буде чути,
І освітить це все свічка,
Вечір буде - незабутній!
-Пошукай дурних, Тимошо,
Відповіла тут Маруся,
Бо на твій гараж сьогодні
Я уже не поведуся!
Я скажу тобі відверто,
Оте правило народне:
-З милим в курені кохатись,-
Зараз вже воно не модне.
Тільки повний недоумок
В гаражі запалить свічку,
Щоб з таким придурком жити -
Краще кинутись у річку!
Треба завтра вже Тимоші
В гаражі дещо міняти,
Свіжу постіль постелити
Й нову дівчину шукати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793734
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.05.2018
Молодий водій Микола
У машинах розбирався,
В автопарку недалеко
На роботу влаштувався.
Було кайфу, як ніколи,
Добре так було кататись…
Та на другий день Микола
Захотів розрахуватись.
Водії тут обступили:
-Що таке? У чім причина?
План же виконав учора,
І тямущий ти хлопчина…
-В мене вчора здали нерви,
Це був справжній апогей!
Я б ніколи не подумав,
Що у нас начальник - гей!
Мені соромно признатись,
Він до мене приставав:
На виході у воротах -
В губи враз поцілував!
А старий водій регоче:
-Звідки чутка ця береться?
Шеф багато знати хоче,
Та не все йому вдається.
В губи кожного цілує,
Заглядає в кожну шпарку,
Щоб узнать, яке з нас падло
Із бака злива солярку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793373
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.05.2018
Потерпав дурний Микола
Скрізь від свого язика:
Фрази він ніяк не зв’яже
Без крутого матюка.
Слів приємних у запасі
В лексиконі не знайшов,
І щоб вирішить проблему –
До психолога пішов.
А психолог дуже радий
(Недаремно гроші взяв),
Про культуру спілкування
Цілу лекцію читав.
-Привітайтеся з сусідом,
Ось зустрілись ви удвох…
-Цього гада ще вітати?
Ідіота? Щоб він здох!
-Ви при зустрічі повинні
Припідняти свій кашкет,
І здоров’я побажати -
Так нам каже етикет.
Ось, приміром, Ви в лікарні:
Треба тут звертатись чемно,
Добирайте слова гарні –
Зробіть лікарю приємно.
Гінеколога не треба
Геть далеко посилати,
Зміст один і той же буде:
-Йдіть, лікарю, працювати!
І проктологу в палаті
Без трьох букв треба сказати:
-Із приємними речами
Вам сьогодні справу мати.
Що Ви будете робити?
(Я на прикладі побачу):
Продавчиня в магазині
Вам не всю віддала здачу…
-В мене б тоді від образи
Все єство заговорило,
Ще не було тої відьми,
Щоб мене так обдурила!
-Вам, за нашим етикетом,
Треба мовить: -Вибачай,
А та здача, люба пані,
Нехай буде Вам на чай!
Після курсів тих Микола
Геть нітрохи не змінився,
В поведінці і в манерах,
Правда, дечому навчився:
Всіх з поклоном посилає,
Й підійма свого кашкета:
-Як же добре, що навчили
Мене цього етикета!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018
Жанна, як і всі матусі,
Доброго шукала зятя,
Свою донечку Ірусю
Починає научати.
Все вона розрахувала
І продумала зарані,
Як відбудеться сьогодні
Перша зустріч в ресторані.
-Це не клоун десь якийсь там,
Який скаче на батуті,
Місяць тому, як отримав
Він диплом у інституті.
Архітектор – будівельник,
Спеціальність ця хороша:
Люди завжди щось будують -
Будеш мати купу грошей!
Тобі вже якраз шістнадцять -
Це для дівчини нормально,
Покажи, що ти доросла,
І поводься ідеально.
В ресторані придивися,
Що він буде замовляти,
Чи в вас буде хоч щось спільне –
Це повинна врахувати.
Вночі ледве дочекалась
Із побачення Ірусю:
-Не образив? Не напився?
Я за тебе так боюся!
-Що ти, мамо, він тихенький:
Якусь гарну сказав фразу,
Запросив за крайній столик,
Тоді квіти вручив зразу.
Собі тістечко замовив,
Морозиво, якийсь чай…
Я ж таке не буду їсти,
Тут, як хочеш - вибачай!
Я взяла собі горілки -
Закусити чимось мушу?
То замовила картоплю,
Відбивну, салат і суші.
Я - в свої шістнадцять років
З’їла й випила немало,
Він на це все подивився -
Його гикавка напала!
Я ж добряче веселилась,
Пила й гуляла, як усі,
Кавалер мене додому
Відправив ледве на таксі.
Та ти, мамо, не турбуйся:
Розлучились ми, бо різні…
У мої шістнадцять років
Заміж вийти - ще не пізно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
Уся світиться від щастя
Наша баба Катерина,
Бо приїхала у гості
З внуком донечка Дарина.
Надокучило малому
Усе в хаті роздивлятись,
Взяв м’яча і дві машинки
І майнув надвір погратись.
А сусідки - дві бабуні,
Стали хлопчика питати
(Одна Віра, друга Дуня -
Усе ж вони хочуть знати):
-А як звати твою маму? –
Запитала баба Віра,
Я кажу - вона Світлана,
А ось баба ця не вірить.
А Русланчик, всім на диво,
Хлопчик дуже балакучий,
Навіть те, чого не треба -
Залюбки усе озвучив.
-Мою маму звати Даша,
І так звати кицьку нашу,
Мама вдень пиляє нігті,
Варить чай і манну кашу.
Тато каже: - Вона - киця,
Її треба обминати,
А як дуже мама злиться,
То не треба зачіпати.
-А про тата, що розкажеш?-
(Веде слідство баба Дуня)
-Мама каже, що зустріла
На біду оцього дурня.
Тато наш ще та скотина!
Бо порядку він не знає:
Усі речі, як дитина
Не збере, не поскладає.
І бабуся ось казала,
Як жере, то аж упріє,
А на шубу заробити
Нашій мамі він не вміє.
Вчора мама розкричалась,
Що він не горить, а тліє,
І вночі із нею в спальні
Навіть спати - й то не вміє!
Ще бабуся говорила,
Що така в неї робота:
Годувати нас і тата -
Паразита й ідіота.
В нас із мамою одна є
Дуже гарна таємниця:
Мама завжди виглядає
Молодого дядю Гриця.
Як немає вдома тата
(Це не можна вам казати),
Дядьо Гриць тоді приходить,
А я йду надвір гуляти.
Якраз вчасно покликала
Катерина внука в хату,
Бо ще дечого багато
Міг Русланчик розказати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792068
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.05.2018
Всім Мариночка казала:
-Та хто ж із нас без гріхів?
І назло всім - відбивала
В дівчат їхніх женихів.
З кожним дівка розважалась:
-Хі-хі-хі і ха-ха-ха!
Все кохалась, цілувалась
І котилась до гріха!
Та помітила Марина -
Тільки в ліжко всі зовуть,
Кавалери, наче, й хвалять,
Тільки заміж не беруть!
-Клявся ти, що не забудеш,
Що я буду тобі сниться,
Ти ж казав, що скоро будеш
Тільки на мені жениться!
-На тобі, Марино славна,
Що я тільки не казав,
І женитися, як личить,
Може, здуру, й обіцяв.
А як зліз - вернувся розум,
Наче хтось устиг шепнуть,
Чудернацькі твої пози
Тут в могилу заженуть!
То ж, Марино, будь здорова,
Хоч цей метод не новий,
Я вже шостий, хто від тебе
Утікає, ледь живий.
Так розлучниця Марина
Розплатилась за гріхи…
До своїх дівчат вернулись
Усі блудні женихи.
Як та риба у ставочку -
Всі зірвались із гачка,
А Марина в холодочку
Сама бавить байстрючка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791746
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.05.2018
Як ніколи, вже в полудні
Притомилась баба Валя,
Та й зайшла до баби Христі
(Разом колись дівували).
-Розкажу тобі новини:
Оце йду якраз з лікарні,
Про сучасну медицину,
(Хоч новини ці й не гарні).
Заболіло в мене око -
Я ж іду до окуліста:
Там вже черга, бо набилось
Тих людей із сіл, і міста!
А там мені пояснили,
Що сюди не треба пхатись,
Є такий сімейний лікар -
То до нього записатись.
Взяти паспорт, код, і ще щось,
Заключити з ним угоду,
(Оте щось - напевно, гроші,
Де взяли дурну цю моду?)
Занесуть це все в комп’ютер,
Заведуть на тебе справу,
І тоді вже лікуватись
Будеш мати повне право.
Той сімейний обдивиться,
Де і в чому в вас потреба,
Якщо сам не тямить в цьому –
То пошле, куди вже треба.
Вже до двох займати чергу
Доведеться, що ж робити?
І сімейному, і тому
Треба буде вже платити!
-Та це ж хто таке придумав?-
Здивувалася Христина,-
Певно, його не боліла
Голова ніколи й спина…
-Одна жінка в Міністерстві -
Доктор Смерть вона зоветься,
Хоче винищити всіх нас,
Та ніяк їй не вдається!
Хоч людей в нас хворих стільки,
Не лікарня - ціле лихо…
Хай лікується в ній часто
Ота клята Супруниха!
-Не журися ти, Валюшо,-
Скалить зуби баба Христя,-
Я до лоба примотала
Ось із капустини листя,
До колін лопух приклала,
Листя хрону ще й до спини,
Навчимося виживати,
Ми без тої медицини.
Вип’єм чарку, з’їмо шкварку –
Іще скоро ми не вмремо,
Як дасть Бог, то ми з тобою
Ту Супрун переживемо!
В нас - народна медицина,
Буду прямо я казати,
І все їхнє Міністерство
Можем теж кудись послати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791460
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.05.2018
Хвалилася вдома жінка,
(Бо прийшла з корпоративу),
Як вітали свого шефа
Від усього колективу.
Чоловік там теж працює
(На вечірці були разом),
Трохи злився на дружину –
Випить не дала, зараза!
І ще вдома про роль жінки
Стала лекцію читати,
Як вони помилки шефа
Вміють вчасно виправляти.
-Нас мужчини поважають,
Це ж не просто якісь жарти,
Стоячи за нас всі пили -
Значить, ми чогось та й варті!
Чоловіка це дістало
(Не вдалося вволю пити),
Захотілось усю правду
Про традицію розкрити.
-Встати завжди ми хотіли
(Буду правду говорити),
Щоб ви в вухо не шипіли:
-Скотиняко, досить пити!
Вже нажлуктивсь, як свинюка,
Волочи тебе додому…
Було б тобі не женитись,
Заливатися самому!
То вже, п’ючи третю чарку,
(Поки можемо стояти)
Стараємось компліменти
Разом з тостами казати.
А жінки сидять, радіють:
-Нас шанують в колективі!
І від того просто мліють…
А не знають того дива,
Що вже на четвертій чарці
За жінок ми забуваєм,
А коньяк, горілку й пиво -
Все до себе пригортаєм.
Ця вечірка не вдалася,
Буду, жінко, я казати…
Ти вважаєш, що я п’яний?
То іди окремо спати!
А щоб ти не сумнівалась
(Тебе буду поважати),
Ці слова завжди з любов’ю
Буду, стоячи, казати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018
Не вгодив професор зранку
Молодій дружині Валі:
-Не обіймеш, не пригорнеш,
Все сидиш у тім журналі,
Бо для тебе ця наука
Є дорожчою за мене…
Як так буде, то з тобою
Я розлучуся, Семене!
-Цить, Валюшо, заспокойся,
Ввечері підеш на танці…
Тут цікава ось замітка,
От розумні ці китайці!
Де беруться у них сили
Так науку розвивати?
Прилад вже такий зробили -
Можуть всі його придбати.
Якщо станеш біля нього,
Просто будеш говорити -
То ця лампа при розмові
Буде ясно нам світити.
Валя в крик: - Тобі чим-небудь,
Аби голову забити,
Таким дурням ці китайці
Будуть всяке говорити!
-Ні, Валюшо, якби пристрій
Нам вдалось собі придбати,
Від твоєї лиш розмови
Освітили б дві кімнати.
Уяви, як це чудово,
В мене в грудях аж розквітло,
Від твоїх повчань і сварок
Не платили б ми за світло!
А як прийде твоя мама
І на мене буде злиться -
То лампочка в коридорі,
Й навіть в ліфті загориться!
Не відпустять твою маму
На заслужений спочинок
За її таку роботу
Буде вдячний весь будинок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790956
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.05.2018
Завітали рідні люди
До старої Василини:
Вийшла донька, двоє внуків
Із новенької машини.
Бабця рада, метушиться,
Діточкам налила квасу…
-Зараз, мамо, Ви збирайтесь,
Бо в нас дуже обмаль часу.
Донька зразу пояснила
Про мету візиту свого,
Дуже прямо і відверто
Перейшла до головного:
-В нас сім’я, великий бізнес,
(Всі ми хочем добре жити)
Вам не можу я уваги
Скільки треба приділити.
Мені важко - за роботу
І за Вас переживати,
Вік будете доживати
У столиці в інтернаті,
Буде в Вас своя палата,
Персонал у них хороший,
За це місце у притулку
Я вгатила стільки грошей!
Дуже добре Вам там буде,
Є сусідки по палаті,
І ми за Вас не забудем –
Будем часто приїжджати…
Внуки з радості стрибають,
(Бо ж права їхня матуся),
До старої промовляють:
-Та не плачте Ви, бабусю!
Вам самотньо там не буде,
Ось, як тільки підростемо -
Зразу ми до Вас в палату
Нашу маму привеземо.
Вам удвох там буде добре:
Гарні й чисті там палати,
Будете всі дні і ночі
В Інтернеті зависати.
То ж збирайтесь, бабо, швидше,
Ви вже тут не зволікайте,
І для нашої матусі
Зразу місце там займайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790658
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.05.2018
Зоя подругу зустріла:
Побалакали про моди,
Анжеліці розказала
Про свої нічні пригоди.
-Вчора я в нічному клубі
Погуляла, як хотіла,
Я таке там виробляла,
Навіть те, чого не вміла!
Йшла додому перед ранком,
Було страшно як-не-як,
Бо за мною в темнім парку
Не повіриш - біг маньяк!
-Який жах,- Анжела каже,-
Щоб не сталося біди,
О Господи милосердний,
І спаси і відведи!
-Ти, Анжелко, не повіриш:
Точно так маньяк сказав,
Як на мене подивився,
А тоді тікати став.
Тоді я за ним вже бігла
(Він п’ятами накивав)
Відплатити захотіла -
За що жахом обізвав?
За колоду зачепилась,
Полетіла сторчака,
Ось коліна позбивала,
Тут набила синяка…
Ходять десь живі, здорові
Отакі ось маньяки,
А я чесна і порядна
Маю від них синяки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790385
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.05.2018
На рибалці вірні друзі
(Досі дружать ще зі школи)
Швидко риби наловили -
Пощастило, як ніколи!
Юшку швидко тут зварили,
Випивка - все як годиться…
Після трапези, як завжди,
Кожен починав хвалиться:
-Оце, хлопці, я як вип’ю,-
Першим розпочав Данило,-
Заспокоїтись не можу,
Поки не дам комусь в рило.
Ну, звичайно, тут не буду
Я нікого із вас бити:
Я один, а вас то - двоє,
Зможете мене втопити!
-Я як вип’ю,- Олег каже,-
То стаю геть нікудишній,
Дуже хочу зразу спати,
Відчуваю, що скрізь лишній.
Ось і зараз - десь приляжу,
Вже злипаються повіки,
Розбудите мене, хлопці,
Бо отак засну навіки.
Вітя каже: -Після чарки,
(Кажу правду, не хвалюся)
Дуже роблюся сміливим,
Навіть чорта не боюся!
Я пішов би в саме пекло,
Я б з дияволом змагався,
А чи навіть з сатаною
І нічого б не злякався!
-Що ти мелеш? - Олег каже,-
Твою жінку хто не знає?
Та вона в своїй подобі
Усю нечисть представляє!
-Ну, щоб Таньку не злякатись…
(Тут в собі я розібрався),
До такого стану, хлопці,
Я іще не напивався!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790090
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.05.2018
Дід лікарю розказував:
-Мені вже під дев’яносто,
П’ять дружин похоронив я,
А оце беру вже шосту.
Лікар перестав писати,
Окуляри враз підняв,
Діда виміряв очима,
А тоді питати став:
-Скільки ж років нареченій?
(Якщо десь таку знайде)
-Молода і непорочна
Вже за мене не піде,
То беру я стару дівку
(Нехай робить перші кроки),
Їй якраз оце учора
Виповнилось тридцять років.
Лікар потом весь покрився:
-Вибачте, тут все непросто,
Якщо тридцять нареченій,
То Вам буде дев’яносто!
Можуть бути різні стреси,
Будуть явища побічні,
Хвилювання, тиск, кохання -
Може кінчитись трагічно!
Дід сказав: - Ну це не диво,
Я повинен Вам сказати,
Дівки в ліжку хворобливі -
В мене так померла п’ята.
Яка ця - тут я не знаю,
Не спинюся я на цьому:
Як цю, шосту, поховаю,
Сватать тоді буду сьому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018
-Куди, куме, розігнались?
Бачу, ледь не плачете,
Заклопотані Ви чимось,
Що й людей не бачите?
-Ось купив три мандарини,
Кока-коли пляшку,
Поспішаю у лікарню…
-Захворіла Машка?
-Та ні, куме, в мене інша
На це є причина:
Потрапила у лікарню
Хороша людина.
Чоловік цей незнайомий
Міг піти у небуття…
Уявіть, цієї ночі -
Врятував мені життя!
-Ну, я бачив Вас у клубі,
Там на дискотеці,
То це там Ви піддалися
Такій небезпеці?
-Та ні, куме, в мене трішки
Змінилися плани:
Після танців опинився
В коханки Світлани.
А Ви ж знаєте Світлану
І її замашки,
Вже під ранок, то згадав я
Про дружину Машку.
І якраз переді мною
У квартиру нашу
Заліз злодій - грабувати,
І розбудив Машу.
-А, коханий, повернувся?
Згадав свою милу?
І дубовим макогоном
По тім’ї вгатила.
Падав, вдарився об ніжку,
Тепер він - каліка:
Нерухомо лежить в ліжку –
Кома в чоловіка.
Оце все було б зі мною,
Коли я приперся…
Ну, це щастя, що цей злодій
До квартири вдерся!
То ж несу йому гостинця,
Всім буду казати,
Що це подвиг - серед ночі
Життя врятувати!
Ще й велику нагороду
Йому вручить треба,
Бо не кожен чуже горе
Зможе взять на себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789490
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.04.2018
У банкіра доця Лера
Вередлива дуже стала:
Не такі всі кавалери –
Всі вони її дістали!
Гарик - цей носив букети,
Лера в крик: -Який ти дикий!
Це жахливо, некультурно -
Дамі принести гвоздики!
Жорику мораль читала:
-Ти - бухгалтер в мого тата,
Може б я тебе кохала,
Якби став ти депутатом.
А Тарасу заявила:
-З водіями я не знаюсь,
Не спитавши твого чину,
Познайомилася… Каюсь!
І Гогену докоряла:
-Ніс у тебе геть негарний,
Як з тобою поруч стану –
Буде виглядать вульгарно!
Аспірантові Гаврилу
В грубій формі відказала:
-Подивись на своє рило,
Он тебе свиня впізнала!
Та ви з нею чимось схожі,
Бо при будь-якій погоді
Комплімент сказать не може
І з грязюки не виходить.
І студенту Тимофію
В істериці говорила:
-Про таких навіть не мрію,
Чим ти кращий від Гаврила?
Такий злидень, як ти смієш
Отак близько підійти?
Ти відсталий, бо не вмієш
Навіть перейти на «ти».
Тимофій не розгубився
І звернувся так до Лери:
-Це освідчення від мене
І від решти кавалерів.
Не з великої любові
Всі ми кажем «Ох» і «Ах»,
Нам потрібна твоя тачка
На литовських номерах.
І шикарна та квартира,
Що татусь тобі придбав,
І гараж біля будинку
До душі усім припав.
Хоч і ти зробила губи,
Як у Лободи Світлани,
Збільшила в три рази груди
(Хочеш всіх ввести в оману)?
Ми це все не оцінили
(отакі всі барани),
І плювати ми хотіли
І на тебе, й на чини!
Всі тобі ми хором скажем:
-Не така ти, Леро, цяця,
Бо без таткового банку
Ти - як та в калюжі паця,
Яку будуть обминати
Навіть отакі студенти,
Тут - ні дати, ані взяти,
Ти не варта ані цента!
Через місяць татка зняли,
Запроторили за грати,
Тепер довго Лера буде
Кавалерів виглядати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
На автобусній зупинці
(Люди там усе читають)
Я в об’яві прочитала,
Що на курси набирають:
Наречених всіх навчають
До заміжжя що робити,
І як зразу по весіллі
З чоловіком треба жити.
Курси - це якраз для мене:
Через місяць (це не сниться)
Іду заміж за Семена,
Може дещо і згодиться!
Зразу гроші заплатила
(Нас зібралось там чимало),
Того ж дня уже під вечір
Тут навчання розпочали.
Розказали, що це щастя -
З чоловіком в парі жити,
Це - від Бога подарунок
І ним треба дорожити.
Максимум вділити ласки,
Грати роль, хоч ти й не рада,
Навіть розказати казку,
Як ота Шахерезада.
Йому сипать компліменти,
Хоч і там немає за що,
Всерівно хвалити треба,
Хоч воно - таке ледащо!
І ще довго торочили:
Роль відіграє білизна,
А того не врахували,
Яка в нас дороговизна!
Якщо стрінги (два шнурочки)
У дві сотні тут влетіли,
Скільки ж тоді треба грошей,
Щоб покрити усе тіло?
Кілька днів ще нас учили,
Що коханому казати,
Називати часто «милий»,
І як в очі заглядати…
Цілий тиждень присвятили,
Що в спиртному - певна доза,
І увагу приділили
У інтимі різним позам.
Тьху! Америку відкрили!
Та я втричі більше знаю,
Їм не снилось, що я в ліжку
Із Семеном виробляю!
Ще казали, що не можна
Все робити у півсили:
Як зітхати, цілувати –
Нас на практиці учили.
А в останній день зібрали
Нас в якомусь інтим-клубі,
В документі написали,
Що готові ми до шлюбу!
Мені зразу через тиждень
Після шлюбу прояснилось,
Що на курсах обдурили,
Що мені таке й не снилось…
Бо чого там не сказали,
Що з голоду можна вмерти?
Що крім сексу й поцілунків
Чоловік мій хоче жерти!
Що хвороба ця хронічна…
Щоб зі мною в ліжку спати,
Я приречена довічно
Його за це годувати?
Цілу тисячу там здерли
Так би мовить, за навчання:
Якщо я стирчу на кухні,
То до біса те кохання!
Люди добрі, всім я раджу,
Вам і вашій половинці,
Щоб ніколи не читали
Тих об’яв, що на зупинці!
Грошам вашим із тих курсів
Вже не буде вороття,
А як жити з чоловіком –
Вас навчить саме життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Баба Домка грошеняток
З пенсії навідкладала,
Тож від моди не відстала
І мобілку вже придбала.
Вадик-син, невістка, внуки
У столиці проживають,
Непогано заробляють
І свою квартиру мають.
А торік придбали дачу,
І хвалилась всім Домаха,
Що купив синок машину,
Зветься вона «Євробляха».
І в селі всім розказала:
-Олігархом Вадик став,
І оту круту машину
Аж з Німеччини пригнав!
І сусіди добре знають
(Їх Домаха задовбала)
Як її всі поважають –
Внуки і невістка Алла.
А на свято - була Трійця,
До Домахи завітали
Такі ж баби - відпочити,
Всі новини розказали:
Як було сьогодні в церкві,
Як отець Василій правив,
І що Вітька Гавриленків
Варчину Марго знеславив.
Тут в Домахи на весь голос
Обізвалася мобілка.
-Внуки гучність тут включили,-
Пояснила баба Мілка.
Це, щоб всі, хто є, почули,
Як Домаху люблять діти.
Тихо! Зараз ми почуєм,
Що там будуть говорити.
-Алло, мамо,- в телефоні,-
У нас зараз обмаль часу,
Вислухати постарайтесь,
І в дорогу вже збирайтесь.
Ми всі їдемо на море,
(На руках уже путівки),
Мій водій до вас прибуде –
Буде голуба автівка.
Відвезе він вас на дачу:
Будете за всім дивитись,
По можливості (це ж літо) –
Трішки будете трудитись.
Треба все пересапати,
Прополоти всі грядки,
Помідори підв’язати,
Поливати огірки.
Консервацію закрити
(Ви вже досвід маєте),
Ми не будемо Вас вчити,
Ви все добре знаєте.
Скрізь помиєте в кімнатах,
І вазони поливайте,
Там, де рибки - не забудьте:
Корм і воду поміняйте.
І картоплю не забудьте,-
Розпиналась в трубці Алла,-
Покропити й підгорнути
(Ми її ще й не сапали).
Тут Домаха перебила:
-Не збивайте мене з мислі,
Я вам зараз скажу гарно
(В бабів щелепи відвисли).
-Чуєш, Алло, я оглухла
Вже від цього крику й гаму,
На все літо на городі
Постав раком свою маму!
Хай слухає соловейка,
Жайворонка і зозулю,
А від мене одержите
Величезну гарну дулю!
Бабам смішно: -Що, Домахо,
Люблять діти? Хай їм грець!
Ховай свою гарну дулю,
Будем їсти холодець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2018
Дівка Галя працювала
В городній бригаді,
На роботі скрізь встигала –
Батьки були раді…
Та прийшли якісь укази
(Ми до цього звикли),
Землю всю розпаювали –
І бригади зникли!
Галя в місто подалася,
Хоч доля й лукава,
Дуже швидко влаштувалась
Продавати каву.
Їй швиденько пояснили,
Щоб вставала рано,
Готувала капучино
І американо.
В невеличкому лоточку –
Все тут в шоколаді,
Працювала в холодочку,
Не те, що в бригаді.
Правда, люди вередливі,
Та дівка не плаче:
Ну, подумаєш, комусь там
Кава не гаряча!
Тим гірка, а тим солодка –
Всім не догодити,
Тут якби чим більш продати,
Грошей заробити.
Тому трішки не долила,
Не додала здачу,
Перед людьми проклинала
Роботу собачу.
Спритно напій продавала
(Ху, яка задуха!)
Раптом з черги пролунало:
-Що це? В каві - муха!
Громадяни, всі ви свідки,
Що я не брехуха,
Подивіться - в філіжанці
Ось плаває муха!
Галя слів не добирала:
-В мене усе свіже!
Ви чого розверещались,
Наче вас хтось ріже!
Та від ваших оцих криків
Ця муха оглохла,
Вона в тому капучино
Іще зранку здохла!
-Буде правильно «оглухла»,-
З черги підказали…
-В мене вуха вже попухли,
Всі грамотні стали!
Та всі разом не кричіть так,
Чи ви показились?
Як це муха може плавать,
Як вона втопилась?
І до вечора вже в Галі
Виникла турбота:
Через ту прокляту муху –
Знов шукай роботу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788378
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.04.2018
У рекламі говорили,
Що стараються для нас,
Нове диво вже створили –
Винайшли новий матрац.
Це «Дормео» - не якесь там
На пружинах, як колись!
І хвалити цей винахід
В телевізорі взялись.
Радить всім ота Руслана,
Що співала «Дикі танці»,
Також свідчить її мама,
Що у вас немає шансів
Вдома добре відпочити:
Усе тіло буде нити,
Тільки ви з оцим «Дормео»
Будете нормально жити!
А тоді сказав мужчина,
Що матрац - є лікувальний:
Перестала боліть спина
(Ну хіба це не похвально?)
Відпочивши, зразу брався
Для дружини все зробити,
І готовий уже зранку
Їй у всьому догодити.
Я ж на другий день у місто
Добиралася щосили,
Щоб матраци ці застати,
Щоб же їх не розкупили!
Продавці там позбігались:
-Гарний вибір,- всі казали,
Спритно все запакували,
Із покупкою вітали.
Я на весь оцей пакунок
Заплатила добрі гроші,
З ним не впхалась у автобус –
То привіз таксист хороший.
Зразу я матрац - на ліжко,
Нову постіль постелила…
Отепер уже я буду
І кохана, і щаслива!
Чоловік кохати буде,
Як в кіно отой Ромео,
Буде вдома все робити,
Як полежить на «Дормео».
Та якби ж я була знала,
Що нікчемна та реклама,
Бо збрехав отой мужчина,
І Руслана, й її мама!
Чоловік мій - скотиняка,
Цілу ніч хропе і спить!
Оце мені така дяка?
Тут уже душа кричить!
Бо раніше на пружинах
Не боліла його спина,
А, бувало, й без матраца,
Він справлявся, як мужчина!
Це «Дормео» доконало,
І тепер я добре знаю,
Якщо тільки йде реклама -
Телевізор - вимикаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
Молода невістка Варка
З свекрухою не мирилась,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха - як сказилась!
Кожен день не знає нащо
Хоче сина рятувати,
І невістку - це ледащо,
Треба вижити із хати.
-Ти - пройдисвітка й повія,-
Починає день свекруха,-
Сину зовсім ти не рівня,
Та хіба мене він слуха?
Та тебе ж бомжі й п’яниці
По всіх селах волочили,
А щоб від них відчепитись
Певне, вже не було сили?
Та на тебе глянуть гидко,
Подивись, на що ти схожа,
Он мордяка - вся червона,
Як у тому саду рожа!
Та невістка не журилась,
Звикла вже до цього Варка,
І в ранкову оперету
Перетворювалась сварка.
-Правду люди в селі кажуть:
Кривобока ви і коса,
Як ішли весною заміж –
Пузо було вище носа!
Тут ще треба розібратись:
Ваш синок - чия дитина?
Не з одним ви чоловіком
Гралися під кожним тином.
Знають вас у кожній хаті
І на кожнім повороті,
Щодня бігли до ворожок
І робили привороти.
І лише один знайшовся,
Бо він тоді добре впився:
Ви чар-зіллям напоїли,
То він здуру й оженився!
Ви забули, як Галина
Вам всі патли обірвала,
Як в хліві з її Максимом
На гарячому застала?
Тут невістка розійшлася
(Вже свекрухи було мало)
До свекора підскочила,
На весь голос верещала:
-Вас яка вкусила муха,
Що не скажете ні слова?
Розсудіть, хто з нас брехуха:
Я, чи жирна ця корова?
-За що мене й мого сина
Отак доля наказала?
Кожна з вас сказала правду
І нічого не збрехала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
Баби - Маня і Явдоха
У садочку посідали,
Де були і що почули
Одна одній розказали.
-Я із сином говорила
(Він живе аж у Канаді),
Скільки доброго почула
Від дітей, дружини Наді.
Хокеїст мій син Микола,
По льоду ганяє шайбу,
Ще й онуків побачила
По отому… як це… скайпу!
На край світу та Канада,
Подумати треба тільки…
Як же добре, що винайшли
Телефони ці - мобілки.
-Ой не дуже воно добре,-
Перебила баба Маня,-
Ось давай ми пригадаєм
Наше буйне дівування:
Що ми тільки виробляли…
І гуляли завжди вільно,
Не боялись, що хтось зніме
До подробиць на мобільний.
Он ти з Петром, що робила
В сіні, що біля Секлети?
Це щоб зараз, то виклали б
Вже до ранку в Інтернеті.
-А ти з Павлом на горищі
Кохалася аж до ранку!
Він тебе тоді покинув
І узяв руду Оксанку.
-А як ми в ставку купались?
Без нічого - зовсім голі!
Нам було, що показати,
Дякуючи мамі й долі.
Всі принади виставляли,
Хоч самі це добре знали,
Що у лозах, очеретах
Хлопці завжди підглядали.
А щоб в них були мобільні,
Чи оті… як їх … смартфони?
Доведи, що ти не гола
Там у тому телефоні!
-Пам’ятаєш, тебе п’яну
Аж на хутір занесло,
Це щоб зараз - на екрані
Бачило б усе село!
Он Олена согрішила,
Як була у кума Петі,
А сьогодні всі вже знають -
Прочитали в Інтернеті.
Ми грішили й не боялись
У дівоцтві тих законів,
Як же добре, що не було
В нас мобільних телефонів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787510
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.04.2018
В місті Києві в готелі
Поселились три дівиці,
Прибули всі на нараду,
Що проходила в столиці.
Познайомилися зразу,
Причастились, як годиться,
І про себе розказали
Як живеться, і з ким спиться.
Сара каже: -В мене Ізя
Ювелір, мене кохає,
Наче гномик у тій казці –
Золото охороняє.
Кожен день цілує ручки,
Проявляє скрізь турботу,
Ось ці персні і обручки –
Це усе його робота!
Гульнара своє торочить:
-Мій Хасан - це те, що хочу,
Мені завжди допоможе,
На Хоттабича він схожий.
Із ріденької борідки
Висмикне він волосину,
Подмухає - і у мене
Вже стоїть в дворі машина.
Він - як з казки, і ми разом
Щастя ділимо надвоє,
Дуже добре мені мати
Отакого ось героя.
Галя слухає, зітхає,
(От везе отим дівчатам!)
Прийшла черга, таки треба
І про свого розказати:
-Мій Іван - низький, шмаркатий,
Схожий на Телесика,
До дівчат завжди приходив
Із сусідським песиком.
-Я Іван-царевич,- каже,-
Я з тобою хочу бути!
І у ліжку, аж до ранку
Падло, не дає заснути.
А як кажу, щоб женився,
То манера тут така –
Перетворюється зразу
На Івана-дурака.
Лежачи зі мною в ліжку,
Щиро клявся там мені,
Що приїде незабаром
Сам на білому коні.
А це милий натякає,
Що не будемо ми вдвох…
І я зразу догадалась,
Що той кінь давно вже здох!
А минулого вівторка
Наступила в нас розв’язка:
Живіт росте, а принц утік -
Ось така у мене казка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018
Познайомилася Тая
З Грицем в жовтому береті,
І як зараз це буває -
Здибалися в Інтернеті.
Ось нарешті, через місяць
У кафе вони зустрілись,
Гриць вручив Таїсі квіти,
Потім вдвох за столик всілись.
Принесли їм тортик, чаю,
Тая зразу починає:
-Я нечесних обминаю
Й тобі зразу заявляю:
-Якщо тільки у розмові
Будуть ноти брехні й фальші -
Я встаю й виходжу звідси
Тріумфальним гордим маршем!
-Та не вмію я брехати,-
Заспокоїв Грицько Таю,-
Буду правду я казати,
Тобі чесно обіцяю.
Тая впевнена і горда
У своїй тут перемозі,
Але далі все розкрилось
У такому діалозі:
-В мене ноги, як в козулі,
Переваг у них багато…
-Ну, це правда,- Гриць дівулі,-
Такі ж довгі й волохаті.
Тая далі: - В мене очі,
Як волошки - скаже кожний.
-Та зате на твоїм носі
Почепитись легко можна.
-Груди ось - без силікону,
Крім квартири маю дачу…
-Дуже дивно, де ж ті груди?
Тільки блузочку я бачу.
Тая далі: -А волосся?
Меліровка тут до діла…
-Якесь воно поскубане,
Наче його гусінь з’їла.
-День робила манікюри,
Це в салоні - дорого…
-Та з такими пазурами
Можна йти на ворога!
Тая зблідла і крутилась,
Часто ойкала, зітхала,
Із-за столу підхопилась,
На все кафе закричала:
-Отакі козли не в моді,
Бо невдячна ти скотина,
На твоїй дебільній морді
Навіть не росте щетина!
Ще ти - хам, падлюка, бидло,
Це про тебе правда вся!
Перед тим, як гордо вийти –
Дала дзвінко ляпаса.
-Що ж не так? Казав же правду!-
З болем вирвалось у Гриця,-
Це вже шоста покидає
Й кожна з них дає по пиці!
Аж тепер я зрозумів,
Дорогі мої дівчата,
Щоб ви мене покохали –
Треба завжди вам брехати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
Щось із бабою зробилось:
Чи то так, чи здуру,
Почала вона вивчати
Китайську культуру.
Ото цілий день товчеться,
По книжці мудрує,
Усі речі розставляє
Тільки по Фен-шую.
І для діда одягнутись
Стало ціле горе:
Зранку - шафа у кімнаті,
А вдень - в коридорі.
Тут штани свої поклав
(Стілець біля ліжка)
Та під вечір - нема штанів,
Є з фікусом діжка!
Вночі діда притиснуло
(Є така потреба),
Баба міцно вже заснула,
Дід йде куди треба.
За щось раптом зачепився
(А це було крісло)
Так упав, мало не вбився,
Щось у спину влізло…
І в старого тут не склалось
Щодо етикету,
Бо не було вже потреби
Йти до туалету…
То на голову упаде
Зеркало з полиці
То на кактуса він сяде -
Баба б’є по пиці,
Отак дід помучивсь з місяць,
Пішов у розвідку
І його (він ще нічого!)
Прийняла сусідка.
А покинута бабера
Вже майже не чує,
Сама в хаті шкандибає,
Зате ж по Фен-шую!
А старий біля сусідки
Прекрасно ночує,
Накінець-то він позбувся
Клятого Фен-шуя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786667
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.04.2018
У парку біля кіоску
Однокласниці зустрілись -
Вже дорослі Ната й Оля
(Колись разом в школі вчились).
Оля дуже здивувалась
(Вчилась в школі на п’ятірки),
Ната так перебивалась -
З одиниці та на двійки…
Оля каже: -Була, Нато,
Ти страшна і дурнувата,
Як же сталось, що тепер ти
І щаслива і багата?
В школі в тебе з вчителями
Розгорялись завжди страсті,
Бо екзамена ніколи
Не могла сама ти скласти.
Як же прикро,- каже Оля,-
Я ж відмінниця була:
Золота медаль у школі,
Два дипломи досягла!
Я думала - зустрінеться
Чоловік мені хороший,
Та кому така потрібна?
Ні роботи, ані грошей…
Ну, а Ірку пам’ятаєш?
В неї була медаль срібна,
Три дипломи, уявляєш?
Теж нікому не потрібна!
-Дякую за компліменти,-
Стримано сказала Ната,
Про життя й свою кар’єру
Почала розповідати:
-Раз зібралося нас кілька
Отаких ось дурнуватих,
У кафе пішли місцеве,
Від душі щоб погуляти…
А як випили добряче,
Тут ні сіло, ані впало –
Я пішла до Караоке,
Голосно співати стала.
Тут мужчина враз підскочив
(Чи бармен - я вже забулась),
Дав мені аж п’ятсот гривень
І сказав, щоб я заткнулась.
Таким способом я стала
Дуже добре заробляти,
Зрозуміла, що так можна
Знаменитістю враз стати!
Я у мріях не літала
Високо, аж десь у хмарах,
Завжди добрі гроші мала
В ресторанах і у барах.
Було весело і легко
Там для публіки співати,
За три роки я вже мала
Круту тачку й гарну хату.
Якщо колись хтось заїде
Бува, в барі по мармизі –
Не біда, я ще покажу
Усю себе у стриптизі!
Ноги криві й волохаті
Виручать мене щоднини,
Тут валютою заплатять,
Щоб я злізла із жердини!
Ната хитро усміхнулась,
Олю зміряла очима,
Пригадала всі образи,
І єхидно процідила:
-Крім медалі і дипломів,
Що із тебе, Олю, взяти?
А тепер ти догадалась,
Хто з нас справді дурнуватий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
Вдівець Іван подумав якось:
-Таки треба ожениться…
І сусідка хоче заміж,
Бо давно уже вдовиця.
Натякнув удень Марії:
-Ввечері прийду з букетом,
Може збудуться в нас мрії –
Заспіваємо дуетом.
Вдень умився, поголився,
Поскладав на крісло клунки,
Телевізор подивився,
(Там було щось про дарунки).
В телевізорі сказали
(Здивувало це Івана),
Що найкращий подарунок –
Це японська ікебана.
Різні види показали,
На ваш вибір - майстер –клас,
Ще сказали: -Ці букети
Ощасливлять завжди вас.
Нащо тратити зарплату
На троянди і тюльпани,
Якщо можна з сухоцвітів
Скласти в банці ікебану?
Все зробив, як ті японці:
Суху гілку встромив скраю,
Чорнобривці, як те сонце,
Скляну банку прикривають.
З очерету взяв мітелку,
Деревій сухий знайшов,
Приладнав листок із клена –
До Марії з цим пішов.
Як було там - що казати?
Жених вилетів із хати,
З матюками вслід Івану
Полетіла ікебана…
Отаке – то нещасливе
Було сватання в Івана,
І розбила оте щастя
Ідіотська ікебана!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
-Чуєш, Васю, -Галя каже,-
Ось в журналі прочитала,
Що канадці дослідили
І трактат свій написали:
Щоб до старості в мужчини
Завжди все ішло на лад –
Треба зовсім без причини
Щодня їсти шоколад.
Вася дуже здивувався
І напружив свого лоба:
-Для канадців їхня слабкість –
Дуже вже важка хвороба.
Та без них я добре знаю,
Щоб вони там не писали,
Додає здоров’я й сили
Наш часник, горілка й сало!
Іноземці - що з них взяти?
Вони ж геть не вміють пити…
Не додумались до того,
Щоб це диво дослідити.
Оті вчені не навчились
До пуття хазяйнувати,
Зразу видно, що не вміють
Гроші вдома рахувати.
Для нас - зовсім нерозумно
Гривні в шоколад гатити:
За ці кошти можна в Дарки
Всю горілку закупити.
Кидай, Галю, ті журнали,
Витирай з губів помаду,
Вип’єм чарку, з’їмо сала –
Буде все в нас в шоколаді.
В ліжку завжди дам я раду,
Ти в мені не сумнівайся,
Справлюсь я без шоколаду –
Твій до гробу вірний Вася!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785797
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.04.2018
Біля хати бродить Вітя
(Він сьогодні - без обіду),
І це ж треба, щоб нечиста
Принесла його сусіда!
Не хотілось в такім виді,
Щоб зустріли його люди:
З допомогою сусіда –
Все село сміятись буде.
-Вітю, голубе, що з вами?
Чув я крики ще до того…
Де ж це ви так постраждали?
Місця тут нема живого!
Що сказати чоловіку?
Відповідь таку він дав:
-Це через кохану жінку
Я так тяжко постраждав.
-Які нелюди в цім світі,-
З подивом сусід сказав,-
Щоб людину так побити,
Я вас зразу й не впізнав…
Вітя каже: -Так змісили,
Та їм цього було мало,
Що вся пика стала синя –
То ще й ребра поламали.
Ліву руку перебили,
(Добре, що лишилась права),
Ой, дружище, відчуваю –
Дуже кепська моя справа.
-Не дай, Боже,- сусід каже,-
До такого ось дожити,
Щоб за вірне це кохання
Отак тяжко заплатити.
Але ви хоч їх впізнали?
Часу тут не тратьте марно,
Повідомте всі канали,
Йдіть в поліцію, в лікарню!
Зітхнув Вітя: - Що доповнить?
Змушений сказати дещо:
Віддубасили по повній,
Це мої - дружина й теща…
Тепер довго я не зможу
До чужих жінок ходити –
За всі мої походеньки
Відплатили, паразити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Бодя втретє оженився,
Тож не став тут зволікати,
Як вести себе на кухні –
Почав жінку научати:
-Харчування - це наука:
Треба все збалансувати,
Їсти - щастя, а не мука,
Це повинна пам’ятати.
В кожній страві - це щоденно
Перед тим, як споживати –
Треба точно і ретельно
Калорії рахувати.
Готували усе жирне
Попередні дві дружини,
Дієтологи погані,-
Так пояснював Галині.
Галя - молодиця славна,
Хоч з забитиго села,
В харчуванні і коханні
Враз порядок навела.
Покришила кріп, петрушку,
Пів старого огірка,
З буряка зварила юшку –
Це вечеря ось така.
Бодя в крик: - Де м'ясо, соки,
Яйця, сир і камбала?
Галя встала, руки в боки,
І свій виступ почала:
-Буду вірна твоїй звичці,
Пора, голубе, вже знать:
Будеш пастись на травичці –
Козли м’яса не їдять.
Може там десь украдешся,
Ковтнеш куплений біляш,
Та у мене ти забудеш
За котлетку і гуляш.
Оце бачиш - на тарілці
Калорії твої всі,
Будеш жити - не тужити
На кропиві і вівсі.
Не розмахуй тут руками,
Та дивись краще під ноги,
Бо зачепишся за двері
Й поламаєш свої роги.
Бодя звик не відкладати
(Бо вагома це причина),
Буде завтра знов шукати
Вже четвертую дружину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785159
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.03.2018
Якось я сказав дружині,
Що вона мені не пара.
Знає тільки кухню, свині,
А в науці – геть бездара.
Що не має інтелекту,
У мистецтві - недотепа,
І до повного комплекту
Ще й затуркана дурепа.
Я тоді уже подумав,
Треба тут сказати зразу,
В нещасливу я годину
Ляпнув цю невинну фразу.
Жінка висновок зробила.
Та цікаво було далі:
Розвивалися події,
Як в бразильськім серіалі.
Продала корову й свині,
І літає, як на крилах,
Замок великий на дротині
В хліві на двері почепила.
Десь комусь вона дзвонила,
Приїхали якісь люди,
Навезли апаратури,
Розставили в хаті всюди.
Хлопці – майстри на всі руки:
Пояснили, де планшети,
«Однокласники», «Фейсбуки»,
Як сидіти в Інтернеті.
За науку цю хорошу
Дякувала їм дружина,
Віддала всі наші гроші,
Що збирав на запчастини.
Щебетала моя мила
Про «Контакт» і про «Ютуб»,
Що вона уже вступила
В інтелектуальний клуб.
За продані качки й свині
Мріяв я купити скутер,
Та дружина враз придбала
Сканер, принтер і комп’ютер.
Я забув, коли їв борщ,
І які на смак котлети…
Жінка зранку і до ночі
Зависає в Інтернеті.
І до мене вже говорить
Іноземними словами…
Поряд з нею - я вже дурень
(Нехай буде це між нами).
Я вже ясно зрозумів
(Це кажу і ледь не плачу),
Вже не з’їм я голубців,
Вареників не побачу…
Боже милий і єдиний,
Маю просьбу лиш одну:
Поверни мені дружину
Ту - затуркану й дурну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784971
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 29.03.2018
Зажуривсь чогось Микита:
На роботі не встигає,
Вдома ходить, як побитий,
Часто й голосно зітхає.
Тут його дружина Рая
Посадила біля себе:
-Розкажи про своє горе –
Усе знати мені треба.
Який ходиш ти, я бачу.
Поділись бідою, милий,
Бо собі я не пробачу,
Що печаль не розділила.
Коли ми вінчались в церкві,
Пам’ятаєш ті слова?
Бути в радості і в горі –
От де мудра голова!
Випадала нам розлука –
То це була спільна мука,
Народилась донька Маша,
То це була радість наша.
У житті - не тільки щастя,
І печалі буде море…
Тут нема біди в одного,
А це наше спільне горе.
Тут розчулився Микита,
Навіть десь сльозу зронив,
Подививсь на Раю ніжно
І тоді заговорив:
-Я не буду зволікати
І скажу тобі відразу,
Що коханка наша, Раю,
Завагітніла, зараза!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Два куми-пенсіонери
В генделику випивають,
Після третьої чарчини
Кум Василь розповідає:
-Наукових я трактатів
Уже стільки прочитав,
Що на старість дуже мудрим
Я філософом вже став.
Ось дивіться, в вас годинник,
Набігає годин стільки,
Все життя за рухом сонця
Так прямують ці дві стрілки.
Час - без краю, як до неба
Його не можна повернути,
Що було вчора - то нам треба
Все викреслити і забути.
Кум Максим тут завагався
(Ясний розум мав ще зрання),
Зрозуміти намагався
І почав із запитання:
-Ну, а тисячу тих гривень,
Як же так це може бути,
Торік позичили ви, куме,
То треба це мені забути?
-Це ж не я таке придумав,
Це каже світова наука.
Жити у суспільстві, куме,
Загадкова й складна штука.
-То повинна б вам сказати
Ця поширена наука,
Що ви, куме, не філософ,
А свиня та ще й падлюка.
І хоч ви розумний дуже,
Буду прямо вам казати,
Тисячу, учений муже,
Завтра мусите віддати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Вирішила моя жінка
Тиждень десь перепочити,
А дітей і господарство –
Все на мене залишити.
Надивилась телевізор
(А в нас є дурні програми),
Що доводять різним людям,
Як погано всім без мами.
Тут машина підкотилась,
Мама всіх поцілувала,
Поруч з водієм вмостилась
І рукою помахала.
Скажу, друзі, стало пекло.
Що вперед у руки брати?
(З того часу кожен ранок
«Отче наш» почав читати).
За щось братись - треба вміти,
(Щоб так жити – краще вмерти).
Я не знав, що мої діти
За день можуть стільки зжерти!
Чогось стало їх до біса,
Бачу, правда, всі мої,
Хоч я був ще той гульвіса
(Може ще є десь в селі).
Пішла така дурна мода –
Вдома всіх нагодувати,
Ще й кожному треба в школу
Бутерброд приготувати.
Поки всіх дітей я зранку
В ясла, в школу розіпхав,
У хліві кнуряка клятий
Вже дві клітки розібрав.
Тут качки, індики, свині –
Верещить усе живе,
А недоєна корова
На всю вулицю реве.
На городі, бачу, марно
Прикладать якесь зусилля,
На картоплі, правда, чисто –
Жуки з’їли все бадилля.
Цілий тиждень в цьому пеклі
Я крутився, скільки міг,
Щось там здохло, щось пропало,
Не догледів, не вберіг…
Як дружині все вдавалось?
Проявити скрізь турботу,
До ладу усе зробити
І ще й бігти на роботу!
Принесу я мішок глини,
Попри балачки й повір’я
Виліплю я жінку-бюста
І поставлю на подвір’ї.
Це не Статуя Свободи
І не Батьківщина-Мати,
Але жінку-трудівницю
Буде бюст цей прославляти.
Нехай бачать усі люди
І моя дружина мила –
Цю найвищу нагороду
Вона чесно заслужила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Дуже я люблю застілля,
І вже наче на роботу
Йду до друзів на весілля
Майже кожної суботи.
Треба там зловить букет,
Тоді заміж вийду зразу,
Бо мені уже під тридцять
(Кожна натяка зараза).
Всі конкурси і вікторини
Виграю – це не біда,
І випиваю я чарчину,
Бо дуже просить тамада.
Чесно п’ю за наречених
І майбутніх їх дітей,
За боярина і дружку,
За батьків, сватів, гостей.
І звучать численні тости,
Я від щастя просто млію…
Наречені, танці, гості –
Аж усе в очах рябіє.
Але вже в кінці весілля
Є для дівок щаслива мить:
Треба всіх тут розіпхати
І першою букет вхопить.
Тут я вже не можу пити
(Наче з виду дівка гожа),
Там не те, щоб щось ловити –
Я стояти вже не можу.
Бреду додому вся пом’ята,
Не стримую образ і зла,
Щоб не ті букети кляті –
Давно б заміжня я була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784258
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 25.03.2018
Сидить жінка біля столу
Сумна, повна каяття,
Бо вмовила чоловіка
З хати винести сміття.
Взяв пакет, із кухні вийшов,
(Золото – не чоловік)
За годину повернувся –
Не забуть цього повік:
Ніс роз’юшений, аж синій,
Хитається, ледь не впав,
Слід від палиці на спині
І розірваний рукав.
-Розумієш,- став казати,
Тільки вийшов за поріг –
Чорний кіт сусідки Нати
Враз дорогу перебіг.
Я ж відразу зупинився,
(Не вертатися ж до хати)
Через ліве я плече
Як годиться, став плювати.
Я в прикмети вірю свято,
Вже давно не атеїст,
Та хто ж знав, що ідуть ззаду
Два боксери й дзюдоїст.
Знаючи прийоми всякі,
Били мало, але з толком,
Відплатили, скотиняки,
За обпльовані футболки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784102
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.03.2018
До сусідів Пилип дзвонить:
(Ті якраз були на дачі)
-В вашій хаті є злодії,
Хоч вже смеркло, та я бачу,
Двоє в хату вже забрались…
Сусід з дачі аж волає:
-Виклич швидко поліцію,
А я уже виїжджаю!
Ввімкни світло і продовжуй
Там за всім дивитися,
Бо поліція в наш час
Може й запізнитися.
Добре, зараз,- Пилип каже,
Повідомлю тобі дещо:
Перед тим якраз у хату
Приїхала твоя теща.
-Тоді - стоп! Мене послухай:
Сиди тихо. Лягай спати.
І зроби усе можливе,
Щоб злодіїв не злякати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783916
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.03.2018
Прийшов Вадик до дідуся
Про життя все розпитати:
-Коли любиш дві дівчини,
Яку з них за жінку брати?
Перша дівка – дуже гарна,
Всі зовуть її Нінель,
Сорок вісім кілограмів –
Балерина і модель.
Другу дівку звати Ната.
Скажу тобі, діду, просто:
Ця розумна і багата,
Важить десь під дев’яносто.
-Як на мене – бери Нату.
Якщо твоя жінка в тілі,
Це велике в житті щастя –
Погойдатися на хвилі.
А про модель - що гадати?
Правду кажуть, а чи ні,
Що на дошках, любий внучку,
Ти належишся й в труні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Лежить Стьопа на дивані,
Поснідавши зрання,
А в його дружини Гані –
Сльози і зітхання.
Що сама вона все тягне,
Невже така мода,
Що у жінки крім дітей –
Кухня, хлів, городи?
Ще й ледачий чоловік
(Дав Бог дармоїда),
Всі в цьому роду такі
Із прадіда – діда.
-Що я - ледар, це ти, Ганю,
Лишнє вже загнула.
Ти бачила, як Писанка
Літака тягнула?
Різні у жінок є долі
На життєвій ниві,
Ти ж дивилася проект
«Зважені й щасливі».
Легко, думаєш, тягнути
Двадцять одну тонну?
Тобі цього не збагнути
До самого скону.
З чоловіка толку мало:
Ще й тягнути не почав –
Упирався, намагався,
І від розпачу кричав,
Обливався, бідний потом,
Наче десь у тропіках,
Бо зробили на проекті
Із нього дистрофіка.
І це ж треба – в день весілля
(Є ще дурість в нас така),
Відірватись від застілля
Й волочити літака!
Вся родина була п’яна…
Я судить беруся,
Що того аероплана
Тягла сама Руся.
Про свою нелегку долю
Не балакай більше,
Сама бачиш, що жінкам
Буває ще гірше.
А ти, Ганю, слава Богу,
Гарна і здорова,
Трішечки перепочила –
Іди рубай дрова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Повернувся із рибалки
Задоволений Микола:
Цього разу погуляли
Наші хлопці, як ніколи.
Вся компанія спізнала
Задоволення багато,
Була юшка і горілка,
Головне – гарні дівчата.
-Ну, і де ж там наша риба?
Жінка почала питати.
Як завжди Микола тихо
Починає белькотати,
Що на річці була хвиля,
Їм ніяк не пощастило…
Було кілька коропів –
Та їх всіх водою змило.
Жінка далі дістає:
-Брешеш, аж мені противно!
У рибалці вашій є
Щось хоч трохи позитивне?
Тут Микола аж засяяв,
Відказать не забарився:
-Позитивне вже є те,
Що ніхто з нас не втопився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783306
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.03.2018
Петро в РАЦСі аж хитався,
(Бо не їв нічого зрання),
Ледве уже дочекався,
Щоб іти до ресторану.
Перед входом там навіщось
Постелили рушника,
Тамада щось говорила,
Щоб була в руці рука…
І що він і його Нінка –
Стали чоловік і жінка,
Ділити будуть щастя й біди…
А зараз можна вже обідать.
За рушник той зачепився,
Коли кинувсь до дверей
І на землю покотився
На виду у всіх людей.
-Це я, люди, не з добра
Полетів, аж загуло,
Бо здоров’я вже не те,
Що у парубка було!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783099
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.03.2018
З відрядження Мартин їхав,
Захотілось їсти й пити.
В придорожному кафе
Вирішив перекусити.
Вмить принесла мила пані
Відбивну, пюре і квас.
Заплатив, як в ресторані:
-Ну і ціни тут у вас!
Мало того, що не дали
З двохсот гривень здачу,
Це, кажете, відбивна?
Я її чомусь не бачу.
Розміром – як п’ять копійок,
І тонка, як пластівець…
Економний у вас кухар,
В своїй справі – молодець!
Підійшла офіціантка,
Заспокоїла Мартина:
-Її будете жувати
Щонайменше дві години.
І для чого говорити
Всякі різні пакості?
Розмір – тут не головне,
Справа вся у якості!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782878
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.03.2018
Стало нудно у селі
Борисові жити,
То приїхав до Одеси
Трохи відпочити.
Перехожих він почав
Про житло питати,
Щоб не дорого і близько
Кімнату найняти.
-Так, щоб було зовсім поряд,-
Пояснював Боря,-
Щоб з кімнати в самих плавках
Зразу йти до моря.
Тут на щастя підвернулась
Одеситка Ціля,
Від радості стрепенулась
І взялась за діло:
-Таки добре мати справу
З вихідцем з народу,
Обіцяю для вас бути
Ще й екскурсоводом.
Покажу вам всі лимани
І театри, і кіно,
Найдорожчі ресторани,
Ще й місцеве казино.
Всі прогулянки по місту –
Від мене дарунок,
Покатаємось на яхті
(Це за ваш рахунок).
Якщо в мене ви наймете –
Вам не буде горя:
Будете ходити в плавках
Не тільки до моря!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018
Ранок звично починався
У консерваторії,
Різні звуки долинали
Із аудиторії.
Там співали вокалісти
З народним фольклором,
Перегукуючись поруч
Із камерним хором.
Якась група розбирала
Арії й кантати,
А сопрано намагалось
Верхнє до узяти.
Грали справно скрипалі
Складні етюди й гами,
(Хто не думав головою –
Той працював руками).
Враз роздався голос дивний
(Три октави було мало),
Чоловіче це сопрано
Цілий хор перекричало.
Тут професор стрепенувся
І різко голову підняв:
-Тихо, друзі! Яке щастя!
Та це ж те, що я шукав!
Це настільки ідеально,
Нам потрібний цей артист,
Для опери - геніально
Вже сформований соліст.
Який тембр! А сила звуку!
Готова ораторія.
Піду потисну йому руку
Від консерваторії.
Вибіг в коридор професор
І на голос побіг вниз,
Якусь арію мугикав,
Зачепився за карниз.
-Ви не чули, так протяжно
Гарний голос тут співав?
Поки я добіг до місця –
Він замовк і десь пропав.
-До цих звуків ми вже звикли,-
Прибиральниця сказала,
-Це сантехніку на ногу
Важка раковина впала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782707
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.03.2018
Вибрався ще зранку Жора
З кумом провести дозвілля.
(Перебрав добряче вчора
В своїх друзів на весіллі).
Кум сидить сумний, зітхає,
Демонструє своє горе:
-Бачте, куме, на три тижні
Їде Олечка на море.
Кума приїхала від мами,
Усмішка сяє на лиці,
Ретельно в сумки й чемодани
Пакує сукні й спідниці.
-Ніч не спав, не стулив ока,
Буде так тут одиноко,
Бо для мене ця розлука –
Це біда і справжня мука.
Вийшли в двір. Тут Жора каже:
-Перестань ти побиватись,
І з великою любов’ю
Допоміг би їй зібратись.
-Та ти що, її не знаєш?
Для мене - щастя ця розлука.
Як побачить мою радість,
То не виїде, зміюка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Семінар проводив в ВУЗі
Професор сексології.
Було куди цікавіше,
Ніж на біології.
Вчений тут наводив цифри
І різну статистику,
Що у сексі дещо схоже
На реальну містику.
Що є жінки - мазохістки,
Їм еротики замало!
То цілує, а то раптом
Батогом вас відшмагала.
Є такі, що відкидають
Надбання усякі цінні,
В перевагу виставляють
Методи нетрадиційні.
Говорив він цілу пару
Про жіночу поведінку,
Не природним всяким штучкам
Негативну дав оцінку.
-Може в вас є побажання,
Щось не ясно в тексті тім?
Тоді ставте запитання –
Я охоче відповім.
В юних тут питань багато
(Далеко ще до старості),
Що і як? Коли і скільки?
За всіх сказав староста:
-Дякуємо, професоре,
За прекрасний цей урок.
Нас цікавлять телефони
І адреси тих жінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018
Учителька заплакана
Мала вид нещасний:
-В нашім класі - трагедія,
Пропав журнал класний.
І я впевнена, Андрію,
Твоїх рук нечиста справа.
Знайте, діти, що це злочин,
Це не жарти, й не забава.
-Не такий він уже й класний,
Щоб так побиватись,-
Сказав Андрій, устаючи,
-Нащо хвилюватись?
Із пропажі ви зробили
Випадок нещасний,
Ви «Плейбоя» прочитайте –
Ото журнал класний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782301
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.03.2018
До лікаря на прийом
Прийшла пишна дама,
Аналізи показала
Й запитала прямо:
-Мені вже за п’ятдесят,
Це вже не шістнадцять,
То чи зможу я прожити
Ще так років з двадцять?
Лікар каже: Розкажіть,
Алкоголь вживаєте?
-Та ніколи, як же можна!
-То, може, гуляєте?
Потайки від чоловіка
Коханця не маєте?
А на пиво й цигарки
Самі заробляєте?
-Та про таке мені навіть
Подумати сором!
Усе життя керувала
Я дитячим хором,
Я не вірю в забобони,
Маю серце золоте,
В мене є свої закони:
Сім’я й робота – це святе.
-А не пробували ви
Стриптизом зайнятися,
Чи партнерами в інтимі
Інколи мінятися?
Хоч раз на рік дозволити
Курортний роман…
Дама зблідла: -Що ви, що ви,
Не соромно вам?
Лікар каже: -Не хочете
Такої мороки,
То тоді навіщо жити
Вам ще двадцять років?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
З учорашньої ще днини
(Давно такого не було)
На парковці всі машини
Білим снігом замело.
Стоїть суцільна кучугура,
Неначе справжняя гора,
Біля якої вже зібралась
Непосидюча дітвора.
З лопатами вовтузяться
У кучугурах мужики,
Скрізь - сопіння і бурчання,
Подекуди і матюки.
Краяв серце біль і відчай,
І крик старого водія:
-Відкопав уже четверту,
Й бачте - знову не моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018
Передачу «Ревізор»
Дививсь Микола вчора,
Проявить себе задумав
В ролі ревізора.
Знайшов в шафі рукавички
(Ті, що для городу),
Халат вдягнув і шапочку,
Яка вийшла з моди.
Жінка Настя розкладала
На столі провізію,
Коли раптом ввірвалася
На кухню ревізія.
-Коли витяжку ти мила?
Минув тиждень як-не-як,
Чом каструлю не накрила,
У якій лежить буряк?
В холодильнику в продукти
Тикав своїм пальцем:
-Чого стікера немає
На банці із смальцем?
Чого в тебе лежать поряд
Молоко і голубці,
Сир чому тут біля м’яса,
Та ще й тісто на млинці?
І тоді у праву руку
Черпак взяла Настя:
-А тепер за ревізором
Я влаштую страсті!
Не питайте, чим скінчилась
Перевірка кухні.
Були крики, істерика
І розбиті кухлі.
Ледве втрапив наш Микола
У кухонні двері.
Цього вечора ліг спати
Коля без вечері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782120
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.03.2018
Три подруги вихвалялись
Як рік Новий зустрічали,
У фантазіях змагались
І захоплено пищали.
-Я стрибала з парашутом,-
Каже радісно Орися.
Було страшно, але круто –
Ти летиш, неначе птиця…
Я,- продовжила Зоряна,-
На Мальдіви полетіла,
Там на пляжі засмагала,
Свого принца я зустріла.
-Ти чого мовчиш, Ірино,
Де тебе в цю ніч носило?
Доповзти додому рано
Не було вже, певне, сили?
-Та на кухні разом з вами,
За столом ми втрьох сиділи,
Ви пили і щось курили,
А я тільки салат їла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781915
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.03.2018
Шевченкову «Катерину»
Віка прочитала:
-За що ж, Катре, так доленька
Тебе покарала?
Розмірковує над твором
Заплакана Віка:
-А де ж його зараз візьмеш
Того чоловіка?
Ти один раз залетіла,
Що не говори,
А у мене з того дива
Байстрюків аж три.
Тобі, Катре, хоч трапився
Путній чоловік,
Гарно клявся, обіцявся
Не забуть повік.
З Московщини, іноземець,
Та ще й офіцер,
Бравий москаль у погонах,
Не те, що тепер…
В мене перший був падлюка,
А хвалився – меломан!
Другий бомж і алкоголік,
Третій – наркоман.
Дякую тобі, Тарасе,
За поему, як урок,
За покриток заступився
Великий пророк.
Бо ця істина відома
На усі віки:
Доки в світі буде жінка -
Будуть байстрюки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781914
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.03.2018
Наш Петро голодний зранку,
Випить надурняк охочий,
Іде до кума Василя –
Нібито провідать хоче.
Жінки в Польщу подалися,
Для сім’ї десь заробляють,
Ну, а Петро з Василем
Як не п’ють, то так гуляють.
Василь вже порізав сало,
Знайшов у банці огірки,
Хоч закуски було мало-
Пляшка, основне, й чарки.
Василь каже: «Непогано
Нам у світі цьому жити.
І це щастя – з вами, куме,
Чарку чи дві пропустити».
Петро собі наливає:
-В мене якраз навпаки,
То ви, куме, пропускайте,
А я вип’ю залюбки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781716
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 12.03.2018
Зародився план, ідея
У дружини в голові,
Що повинні бути в спальні
Всякі ігри рольові.
-Ти придумай якийсь образ,
Тихо підійди до ліжка,
Розкажи, що ти за птиця,
Погладь ніжно мої ніжки…
-Зрозумів,- і з тим я вийшов,
Побув трохи на дивані,
Зайшов у спальню, як веліли:
-Дієтолог я ваш, пані.
Раптом тут в моєї киці
Полізли очі аж на лоба
Та стали хижі, як в тигриці,
Враз заревла, як та худоба.
Підскочила, як на пружині
(Скінчилося життя тут мирне):
-В мені ти бачиш не дружину,
А лише корову жирну!
Він, бачте, лікар-дієтолог,
Не лицар і не масажист,
І не султан, не косметолог,
Тиран, мучитель, шантажист!
Як більмо тобі на оці
Мої зайві кілограми.
Все. Я завтра забираюсь
І їду на село до мами!
Бо тебе вже не хвилює
Все моє прекрасне тіло!
І не встиг я зоглядітись,
Як на мене полетіли:
Важка праска, креми, гелі,
Ваза, лампа і стілець,
Пудри, туші і гантелі,
Думав я – мені кінець.
Дивлюсь на руку перебиту,
Синяк вже око все закрив,
І серце плаче вже розбите…
Я висновок такий зробив:
-Кохайтесь, друзі, по- простому,
Нащо вам методи нові?
То ж обминайте, чоловіки,
Ці всякі ігри рольові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018
На базарі баба Настя
Сир і яйця продала,
Поки обійшла аптеки –
Вже й автобуса нема.
Вирушає баба пішки,
Хоч далеко до села.
-Як же болять мої ніжки,-
Свою пісню затягла.
Аж тут ззаду - мотоциклик,
Називається він «Ява»,
За кермом якийсь хлопчина,
А за ним сусідський Слава.
Зупинила: «Візьміть, діти,
Не покиньте в полі бабу…»
-Та куди вже вас подіти,
Причепіться якось ззаду.
Настя хутко примостилась,
Хлопців міцно обняла,
Заревів маленький транспорт –
Тільки курява знялась.
Тут дорожній страж порядку
Вигулькнув з кущів зненацька,
З своїм жезлом на дорогу
Він виходить гордо й хвацько.
Хлопці - газу, і повз нього
З ревом, свистом пролетіли.
-Зупиніться! Зупиніться!
До них ззаду долетіло.
-Та нехай вас грім скарає
І поб’є нечиста сила!
Клята баба спідницею
Усі номери закрила!
Два жевжики й стара баба,
Що із них тепер узяти?
Та по цій дорозі в ямах
Їх мені не наздогнати…
Баба каже: -Хоче їхать!
Куди ж тебе, дядьку, впхати?
Він думає – баба всіх вас
Зможе разом обійняти.
Освідчений, при погонах,
Зразу видно – не з села,
Десь-то в справах забігався,
Що й маршрутка утекла.
Голосує, бідолашний,
На дорозі без обіду.
Як же мені пощастило:
Він стоїть там, а я їду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Після чергової сварки
(Часто так трапляється)
У суді Микола й Рита
Врешті розлучаються.
Дає покази Микола:
(Перед цим поклявся суду,
Що не збреше він ніколи,
Правду тут казати буде).
-Ваша честь, моя дружина
Зовсім стала вже пропаща,
Це п’яниця, наркоманка,
І до того - ще й гуляща!
Скільки років, а не вміє
Ні спекти, ані зварити,
В ліжку - не горить, а тліє,
(Навіть сором говорити).
А учора ось з’явилась
Перед самим уже ранком –
Добре, що за дім згадала
Після ночі на світанку.
-Боже мій, яка неправда!-
Підскочила Маргарита,-
Ваша честь, я тільки правду
В суді буду говорити.
Я прийшла додому рано,
Бо була в сусідки Лери:
Цілу ніч ремонт робили,
Удвох клеїли шпалери.
Все нутро кипить в Миколи,
Аж червоні стали вуха:
-Запишіть у протоколі,
Що вона іще й брехуха!
Бо насправді тої ночі
Я був у сусідки Лери.
Ми там клеїли, це правда,
Тільки зовсім не шпалери.
Не гуляє десь ночами
Чесна і порядна Лера,
Бо вона приймає вдома
Усіх своїх кавалерів.
В бій вступає Маргарита:
-Бреше і не червоніє,
Що п’яниця я невмита
І до того - ще й повія!
Ваша честь, ночами пес цей
Часто вдома не буває,
Сам, падлюка, десь гуляє
І на тиждень пропадає!
Суддя зважував, вагався,
Щось у тексті виправляв,
Усміхався, дивувався,
Потім рішення сказав:
-Хоч ви пара ідеальна,
Інтереси у вас спільні,
З цього дня - це не формально:
Ви розлучені і вільні.
На правах сусідів добрих
Можете іти до Лери,
Випивати, розважатись
І втрьох клеїти шпалери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781546
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.03.2018
Кожен день бабуся Дуся
Однаково починає –
Дорослу онучку Люсю
Все на розум наставляє:
-Пора тобі, дитиночко,
Свою пару вже шукати,
Перескочило за тридцять –
Скільки можна вже чекати?
Усе їздиш по Єгиптах
І гуляєш по Мальдівах,
А того не помічаєш,
Що ти уже стара діва!
Дівка морщилась, зітхала,
Ще спросоння позіхала,
Як закінчила бабуся,
То тоді сказала Люся:
-Є у шоу «МастерШеф»
Гарний хлопець Браво Ектор,
Заміж я за нього хочу
І готуюсь до проекту.
Вивчила заморську кухню,
Холодець вмію зварити,
Хоч для мене головне –
Колумбійця обкрутити.
-Бачу, дівко, ти в круїзах
Увесь розум розгубила.
Схаменись, опам’ятайся!
Ти життя не знаєш, мила…
Та цей Ектор вже посивів,
Нежонатий досі ходить,
Бо спекти, а чи зварити
Йому ж ніхто не догодить!
Зроби соус з кока-коли,
Запечи йому вужа,
Не так стала біля столу,
Не того взяла ножа,
Не смачні качині шиї,
Де жовтки, а де білки…
Швидко полетять в помиї
Твої страви й тарілки.
То кальмара він захоче,
То якесь тірамісу,
В тебе забере, дитино,
І здоров’я, і красу.
Нерви буде всім мотати,
Бо до кінця своїх днів
Буде з радістю ковтати
Змій, жабів і тарганів.
Ти повинна врахувати
Ще одну важливу фішку:
За їхніми законами
Який буде він у ліжку?
Ти з цим Ектором щаслива
Не будеш ніде й ніколи.
Шукай нашого Максима,
Василя, Петра, Миколу…
Цьому звариш вареників,
Чи колись якусь галушку –
На руках носити буде
За борщ, кашу і за юшку.
Шукай, Люсю, чоловіка –
Тільки хлопа – українця,
Будеш з ним завжди здорова,
Й буде щастя - аж по вінця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781366
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 10.03.2018
В автобусі «Київ – Умань»
Пасажири - пани й пані
По місцях порозсідались,
І зайшов уже останній.
Знайшов місце біля пані,
Враз квиток їй показав,
Що гуляв десь на хрестинах
Їй навіщось розказав.
І коли автобус рушив -
Чоловіка сон зморив:
-Відпочити трішки мушу,-
Так сусідці пояснив.
На плече їй похилився,
Далі - вже на груди впав,
Та з огидою штовхнула,
Бідний аж на ноги встав.
Перед цим вона волала:
-Подивіться сюди, люди,
Цей п’яниця безсоромний
Вклався вже мені на груди!
-Я ж вас, дамочка, не знаю,
Вас я зовсім не люблю…
Випадково нахилився,
Я ж нічого не роблю!
Ззаду баба з цікавістю
За оцим спостерігала,
Тож звернулась до мужчини
І поважно розказала:
-Є такий в людей закон,
Не мені уже вас вчити:
Якщо, дядечку, вже вклались –
Тоді треба щось робити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018