| Сторінки (1/69): | « | 1 | » |
Осіння ностальгія наздогнала мене аж тепер. Чи може то вже зимова?
Я втомилася він постійного перебування вдома, від чудних новин, від відсутності спілкування, від нав'язливих речей, від віртуального життя.
Щодо відсутності спілкування я не уточнила.
Спілкування з людьми.
Бо якщо розібратися, я кожний день розмовляю із кактусом, котрий у мене на робочому столі з'явився відносно недавно, щоб дах не поїхав. Я навіть почала вести щоденник, ну, щоб думки реалізувати. І.
тут важливо,
я зрозуміла, що все, що у мене було, я не оцінювала як годиться.
Вільно рухатись по вулиці в напрямку універу, магазину, парку, вокзалу. Рухатися без додаткових речей на обличчі, без додаткових QR-кодів, без страху.
Бачитись із друзями, їздити додому, відвідувати громадські заклади, кіно,
піти на китайський обід біля Дунаю.
Найбільше мені не вистачає фотографій.
Я трохи інакше уявляла світ..
Я думала він буде завжди відкритий.
Думала він не буде фальшивий, буде справжній.
Та з усіх можливих залишився такий як є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932419
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Мені чомусь не пишуться гарні наповнені змістом вірші.
Я не знаю, як гарно придумати риму, натхнення зникло.
Не пишу більше, бо виходить чим раз, тим гірше.
Якщо чесно, то я вже й відвикла.
Якраз мені це здалось очевидним,
Що зникли сумні думи і не пишуться рими
Я просто скажу, що натхнення зникло,
Зникло, бо я почуваюсь щаслива.
Шедеври часто створені в часи розпачу й болю.
Запилились між рядками шедеври мої.
Мені відболіло. Людські змінилися ролі
І в серці поселилися чудові люди нові.
Віджило, тепер все по-новому
♥️
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Будь уважним, і тобі не доведеться шкодувати про втрачене.
Не бійся завтра відкрити очі і здивуватися від побаченого.
Оминай стороною людей, котрі з тобою остаточно не згідні.
У теперішніх великих людей також колись були злидні.
Нехай вітер в обличчя і дощ у волоссі,
головне не зупинятися —
для щастя не потрібно багато грошей.
Не затримуйся у непотрібних, не своїх і в їхніх калюжах.
На світі так багато тихих людей з океанами в душах.
Можливо, зараз ти почуваєшся рибкою в глибокому синьому морі,
Та чекай моменту, коли тебе побачать косаткою в далекому блакитному просторі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Як безкінечно важливо знати, що тебе чекають не чомусь, а просто.
Хочуть тобі щось дати, подарувати незалежно від часопростору.
Чекають у кожному вчора і в кожному неможливому завтра.
Чекають і знають, що ти обов'язково прийдеш, бо ти — найкраща і усього на світі варта.
Люблять твої помилки і за те, як ти мило умієш злитися.
Люблять тебе за те, що ти є і не можуть любити втомитися.
Ти просто будь і ніколи не смій сумніватися.
Ти важлива, від тебе не можна без причин відірватися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Я бачив тебе щасливою..
Таку усміхнену і натхненну.
Мені здалася ти, на хвилину,
Мрією нездійсненною.
Ти чомусь так світилася,
Так світилася, що мені стало тепло.
Ми з тобою давно відділилися
Ти далеко, та насправді до тебе три метри.
Я помітив, що ти змінилася
Зникла твоя дитяча наївність
Я розбив її, вона на милицях
За це б обійняв тебе міцно.
Я знаю, знаю, ми пройшли це місце
Репетирували десь десять разів
Мене в горлі трохи щось тисне
Ми репетирували, але я не вмів.
Я думав, що як пробіжить час
То, по суті, нічого не зміниться
Ти мене любитимеш, а я через раз
Куди ти від мене дінешся.
Куди тепер я подінусь,
Якщо тебе бачу щасливу.
Я був дурний, це мій мінус
Тоді я тебе покинув.
Я бачив тебе щасливою,
Таку усміхнену й не мою.
Ти з ним сміялась і тішилась зливою
А я під дощем стою.
Стою і тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Кожний вірш із серій, що є вище несе під собою думку про одну й ту ж людину. Я створювала акаунт з думкою про неї, виставляла вірші і тексти з думкою про неї. І так само, йду звідси з думкою про неї.
Цієї людини більше немає в моєму житті. І я не знаю, добре це чи погано. Лише знаю, що в кожного свій шлях і кожен може його спробувати змінити.
Натхнення вичерпалось і не залишилось й сліду, як і від тої людини.
Я не категорична, але також маю гордість, хоч у жодному з віршів чи текстів цього не видно.
Я йду, але це не означає, що я закриваюсь від усіх. Обов'язково повернусь, коли зустрінеться хтось, хто знову надихне на нові вірші.
Можливо. Не обіцяю, що зупинюсь лише на цьому.
Бажаю наснаги і нових ідей тим, хто сюди загляне і читатиме мої абсурди, можливо вони вас також колись на щось надихнуть😄
Дякую)
Успіхів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877583
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Всяке в житті буває. І люди різні бувають. Одні окрилюють вас, вдихають нове життя, інші — зав'язують руки і не дають дихати. І знаєте в чому найбільший парадокс?
Найчастіше, то бувають одні й ті ж люди в різні періоди.
Істина, яку так старанно вчить життя:
"Вчіться на чужих помилках, а не на своїх" І відпускайте людей, котрі колись від вас відвернулися. Цінувати вони вас все одно не почнуть, навіть якщо ви пообіцяєте їм золоті гори. Та для чого їх обіцяти людям, котрим ви не треба? Будьте горді, і переживайте цю самотність самі, бо ви в любому випадку заслуговуєте кращого ставлення, навіть якщо так не вважаєте.
Я вірю, що десь там на мене чекає щось велике. Хоч зараз моя сутність розбита і переповнена якимись дрібними переживаннями, я все одно вірю. Кожен заслуговує на любов, але не кожен заслуговує на страждання. Тим більше, якщо вони через людей, котрих ви любите або колись любили.
Та я не думаю, що когось можна більше не любити. Якщо людина прийшла у ваше життя і ви щиро занесли її в своє серце, то звідти її вже ніколи не можна забрати.
Але якщо ви лише подумали, що занесли її в серце, а насправді привели лише до нього, то я сумніваюся, що вона довго буде чекати, поки ви її полюбите, чи поки будете робити вигляд, що любите.
Мені здається, що переді мною безвихідь. Назад шляху немає, а вперед я не знаю як рухатися. Та я все одно вірю. Вірю у те, що кожен має право бути щасливим і цінувати себе і своє оточення, точно так само, як цінує свою улюблену іграшку, мурликаючого збоку кота і запах теплих сирників. У кожного різні захоплення і різні на шляху зустрічаються люди. І лише ми в змозі з'ясувати, що для нас добре і, що погано.
Закликаю читачів, котрі коли-небудь це прочитають:"Не бійтесь любити, бути щасливими і робити те, що подобається. Життя таке коротке, встигніть все встигнути. У світі так багато важливих речей, котрі здаються буденними і звичайними, зумійте помітити їх. Будьте впевнені у своїх діях і завжди кажіть" так" на спонтанні пропозиції. З таких, найчастіше, стаються найкращі спогади. А це — найбагатше, що людина може досягнути. Ніколи не бійтесь помилитися, бо тоді не дізнаєтесь що правильно, а що ні, і завжди пробуйте ще раз. Довіряйте близьким людям, і завжди кажіть правду. Живіть так, як хочете ви, бо лише ви встановлюєте межі своїх фантазій і правил. Будьте неправильні, ніхто не досконалий і ніколи ним не стане, бо ідеальний лише манекен, а люди живі і вміють думати. Це те єдине, що нас відрізняє.
У світі не існує однакових людей. Кожний унікальний. Людино — ти особлива! У світі така одна.
Я хочу, щоб ви знали і почувались особливими. Нехай вашому натхненню не буде меж, а ваші вчинки завжди будуть правильні для вас і, неважливо, як це бачить хтось інший.
Ви маєте право виглядати, поводитись і думати, так як хочете і любити себе такими, які ви є. Не дозволяйте себе любити і цінувати менше, ніж це робите ви самі. Лише більше."
Люди роками відновлюють себе по частинах після жорстоких подій, котрі розбили їх на шматки і тому ви не повинні дозволяти звертатися до вас на нижчому рівні, ніж ви заслуговуєте. Піклуйтеся про себе, цінуйте себе і любіть.
І нехай це буде найкраще, що я коли-небудь написала.
Для чого це? Я просто хочу феєрично піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877581
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Загубися в мені. Сьогодні, завтра й навіки.
Ночі холодні, ясні: ті, котрі сумом налиті.
Вгорі темне небо повністю зі́рками вкрите
Нехай скаже мені, як життя це прожити.
Я багато не прошу, лише загубися в мені,
Крилами вкрию, зроблю тобі рай на землі.
Піднесу на місяць в серпанку ясної ночі
І довго дивитимусь в твої блакитні очі.
Загубися в мені, будь ласка, сьогодні
Бо так важливо, щоб не минув час
Здається, навіть зірки на все згодні
Щоб нарешті щасливими бачити нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Лише ніжність до тебе лишилася.
Ні прокльонів, ні образ, ні злості.
Так буває в житті, помилилася.
Тепер гірко тій [зірці] від млості.
Вже не вперше, бува помилилася.
Не співпали, як бачиш, шляхи,
Коли падала, трохи втомилася,
І в ту мить загадав мене ти.
І шкода, що 5 років пройшли,
[Зірка] впала, а ми розійшлись.
Казала, що в житті моєму є ти.
Значить, зустрінемось ще колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Не забудь, на прощання, мене обійняти.
І ніколи не повертайся, якщо хочеш піти.
Доведеться реальність таки прийняти.
Ми так і не стали рідними, як не крути.
Тягнулись до того, що нам не належить.
Загублені розбитими надіями,
Не торгуємо ні собою, ні небом.
Топили себе у собі, як море хвилями.
Все одно не знаємо чим дорожити.
Є щось тонше, краще і дорожче.
Весь час спішимо замість того, щоб жити.
Щастя не в грошах і час не купиш за гроші.
Мене, на прощання, обійняти не забудь.
Розпливемось з тобою, як кораблі.
Слухатись розуму, щоб знов не тонути.
Ми так і не стали рідними, як не крути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
Як прийняти життя без тебе?
Я, здається, не зможу і, здається, не хочу.
Знаю, що ти до мене із неба.
В думках з собою тебе за́вжди волочу.
Ти душу безжально рвеш на частини,
Та я за тобою і в вогонь, і в воду.
Мене вже тошнить шукати причини,
Що ти завжди сам і любиш свободу.
Спектри кольорів з відтінками смутку.
Вечірній захід не червоний — блідий.
Подарував ти якось мені незабудку,
Щоб сьогодні забути і просто піти.
В окремих випадках душа безлика.
Скільки вічностей є у хвилині?
Незнайома людству мудрість велика:
Як не згубитись в іншій людині?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
Прощайте.
Подумки цілую вас в лоб
тому що, ви вмерли для мене.
Нашій любові давалося тисячі спроб.
У любові нашої опустіли вени.
Розділились частини наших матерій,
У серці і в мозку матричні збої пішли.
Завмерли куски невтілених серій,
Демони заспокоїлись на днищі пітьми.
Прощайте,
Колись могутньо шанований мною,
Улюблений і такий простий.
Помиляємося в людях порою.
Різними течіями буде́мо плисти.
Прощайте.
Подумки цілую вас в лоб
тому що, ви вмерли для мене.
У нас із вами були тисячі нових спроб,
Та серце ваше для мого стало студене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873637
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2020
Подивися на світ крізь сито.
Що ти бачиш?
Просій через нього навчання.
Друзів, бажання, кохання.
Щось залишилося?
Мовчання.
Не бійся, ти така не одна.
Тобі залишилося сито.
Тепер ти не будеш сумна.
Міст, за спиною спалений, так яскраво світить.
Нехай буде їх купу, мостів ти згорілих.
Немає у світі таких, як ти — сміливих.
Той, хто тебе зараз за руку тримає.
Вважай, що сильно тебе кохає.
І той хто так близько, поряд з тобою.
Нехай буде вічно твоїм героєм.
Друг твій буде тією розрадою.
Той, що завжди дає добру пораду.
Тримайся купи, сумна розбита людино.
Ти в світі така не сама-єдина.
Візьми до рук сито, просій той світ
В тебе ж попереду багато щасливих найкращих літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873332
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.04.2020
Я не хочу тебе пам'ятати.
До дітька мені просто знати,
Що ти собі десь там живеш.
І від життя лише кайфи береш.
Я видалю всі твої фотографії,
Ні з ким більше не їстиму мафіни.
Буду як вільна лісова лань.
Тобі не шкода, і мені не жаль.
Я знищила б усе на світі.
Спогади в голові бетоном залиті.
Не приборкаю в собі ту печаль.
Тобі не шкода, а мені — жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2020
Люди завжди повертаються туди, звідки починали.
Ніколи не продовжують писати листи, котрі колись почали.
Не завжди спалюють те, що так знищив час.
Тримають попіл в собі, попіл, бо вогонь погас.
Так нещадно рвуть шматки недокінчених справ.
Насправді, думають, що час той ще не настав.
Так часто помиляються щодо "сьогодні",
Від того бувають такі злі, злі, як акули голодні.
Залишать нехай то все за плечима
Відкриють очі, подивляться на світ очима.
Не обертаються жаліти про спалені мости.
Будують знову нові свої світи.
Нові сторінки для нових подій.
Довжелезний список здійсне́нних мрій.
Забуті кімнати де замкнена любов.
Нехай не повернуться туди знов.
Не втопляться ще раз у ложці води.
Не знайдуть минулі свої сліди.
Будуть нові шляхи свої обирати
Так як кожний день в календарі нова дата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873244
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.04.2020
Я відпускаю тебе кожний день
І кожний день до тебе повертаюсь.
Із шумним шелестом легень.
В своїх руках я вітер відчуваю.
За вітер ще ніхто ніколи не вхопився,
І ніхто ніколи за вітром не пішов.
Як шкода́, що ніхто з нас не змінився,
І десь всередині терпкий глибокий шов.
Мене не загадаєш вже у зі́рок,
І вінок для мене не сплетеш .
Не покличеш в кличному відмінку,
І додому, як-не-як, не проведеш.
У тужбі́ не буду кілька років.
Та не скажу, що зараз весело мені.
Я хочу, щоб ти був за кілька кроків,
Зв'язувались руки щоб в вузли тісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873086
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.04.2020
Особливого в тобі нічого немає,
Плід уяви моєї лише.
Ніхто тебе добре не знає.
Мій ідол розіб'ється, як щось крихке.
І очі у тебе зовсім звичайні,
І ніякого немає в них неба.
дуже часто бувають печальні.
Що тобі взагалі для щастя треба?
І смієшся ти так, як кожний другий.
Не знаю, що особливого в цьому є.
Життя розділяю на дві смуги.
Перекотиполе і ім'я твоє.
У тебе найгірший у світі характер.
Ти завжди мовчиш, коли є що сказати.
А слова пекучі, як з пекла.
Хоч часами даєш добрі поради.
На свої роки ти досить мудрий.
Та я вже нічого й ніколи не попрошý.
В твоїх очах я зáвжди осудна.
І ти добре знаєш, що я зараз брешý.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2020
Я лише тепер, увечері, зрозуміла.
Що розійшлись ми з тобою навік.
Я ж дотепер без тебе не вміла.
Треба вчитись будувати знайомства нові.
Випадково кожний день тебе згадую.
Ненавмисно, випадково, чи не так?
На хвилину підкорена твоєю владою.
Продовжую жити, без жодних ознак.
Лиш тепер розумію, що всі дні однотонні,
А думала я, що так сильно щаслива.
Ночі тепер вже не часто безсонні.
Я сплю, щоб приснитись тобі, не приснилась?
Я не хочу нічого чекати,
Я просто хочу змиритись.
Мені набридло від чогось втікати.
Хочу почати краще жити.
Все б нічого, та юність, та що була з тобою.
Кожний день мене топче своїми роками,
Ті роки пролетіли повз мене юрбою
А я залишилась сама,
без років і без тебе,
сама зі своїми страхами.
Ми знайомі з тобою не рік і не два(цілих сім).
Не півсотні, на жаль, і не тисячу років.
Як шкода, що не ти зараз тут, а печаль,
Котра ніяк не дасть мені спокій.
З твоєю постаттю часто блукатиму.
Пам'ятатиму, як на тебе дивилась.
Я повідомлень твоїх досі чекатиму:
"Привіт, ти сьогодні мені приснилась)".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Хай котиться то все під три чорти.
Я вже втомилась — опускаю руки.
Відпущу́ й любові тої втрачені роки,
Роки засмученнь і роки розлуки.
Нехай прийде вже той осудний день.
Той день, коли емоції заіржавіють.
Нехай стоятиму я вкопано, як пень.
Стоятиму, й мої вуста відкритись не посміють.
Нехай стрілки́ годинника зупинять час.
Нехай він не відлічує ті згубні ро́ки.
Нехай довкола всі пройдуть повз нас,
А ми стоятимемо поруч, — близько, — але мовчки.
Нехай той день буде останній в тому році,
Коли з тобою бачились ми знову.
Нехай у нас з тобою вже не буде "потім"
Нехай у нас залишиться лише "по тому".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872422
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2020
Мені б зараз в дитяче літо
Безтурботне, живе і таке коротке.
Бігати по росі і зривати медові квіти,
Знати що й завтра літо і часто їсти солодке.
Міряти кроками відстань, щоб знати
Далеко додому тобі чи мені.
Бігти додому, як закличе мати
Дивною бути і дивні співати пісні.
Я хочу рибинок у зворі ловити.
Кривитись від квасного кваску.
Глину в піску розводити
Глибину виміряти недалеко в струмку.
Нехай повернеться вечір червоний.
Червоний, як сонця захІд.
І день, такий кольоровий
Коли булочки були на обід.
Я хочу в літо дитяче.
В літо, коли все буйонить
Я сіно буду загрібати.
Лише поверніть мені його.
Прошу поверніть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
У вас не буде ще шансу, щоб жити.
Ніхто не поверне роки ваші юні.
Головне зараз почати спішити жити.
Не рахуйте поми́лок, неважлива їх сума.
Нехай не існує для вас "дотепер",
Хай існує лише "від сьогодні".
Я вірю, що вас чекає багато "прем'єр".
Живіть, так як хочете ви, а не так, як "модно".
В далеку безодню сховайте минуле.
І перестаньте боятись туди повернути.
Не згадуйте про те, що вже було.
Куди важливішим є те, чому ще бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Ви не для мене, а я не для вас.
Мені раптом на думку це спало.
Ви не для мене, я не для вас.
Даремно я стільки років чекала.
Нічого за собою вони не несуть.
Ті марно(чи ні) на вас потрачені ро́ки.
Хороше було й не дуже, не суть.
В нас обох бувають заскоки.
Ми чомусь так влаштовані дивно:
Ви мовчите і не так мене розумієте.
Я постійно вам щось пояснюю,
А ви не чуєте, і слухати не вмієте.
Мені часу трохи знадобилося
Щоб дійшло, що я не цінність для вас.
Час проминув, а ми не змінилися.
Ви не для мене, а я не для вас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Як дивно, що з народження Бог розум не дає.
І з часом він по суті (розум) не завжди приходить.
Чому мені без мудрості час шкоди завдає?
А серце без розумності теж сильно шкодить?
Чому роки пропущені нічого не навчать?
Роки з питаннями, що добре й що погано.
Чому, як розум вирішить, то серця кричать?
Тоді, як серце вирішить — бажання розуму безсиле?
Поми́лок купу зроблених, відкладених під стріху,
До уваги ніхто й ніколи не брав.
Чому те недосерце чекало лиш на втіху?
А слова, як пух, той недорозум цінував?
Дивний є той світ, і дивні в ньому ми.
Дивне теж бажання щасливим бути.
Серця слухати, будь ласка, не спіши.
Старайся розумом ту істину збагнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020
Пустим залишилось повітря.
Нульовий вагон опустів.
Станція "Стрий" залізнична.
Там ти мене й зустрів.
Лютневий вечір безшумний,
Вечір терлоти й мерехтінь.
Ліхтар за вікном розумний,
Світив лиш на нашу тінь.
Знати ніхто не повинен,
Як виглядали обриси сірі.
Винен, ти завжди будеш винен.
Винен мурашкам на шкірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870297
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.04.2020
Знайди того, хто знає як витягти сонце під час грози.
Того, хто ніколи не бачить твоїх сумних очей,
Того, хто не поділить тебе між людьми.
Хто знає ціну твого сміху, і важливих для тебе речей.
Знайди того, хто любитиме щоки твої
Хто можливе з неможливим поєднає.
Знайди того, хто злих думок розжене рої
Того, хто серед тіл, в тобі людину розпізнає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Знаєш, що я думаю? Ми – люди, нічого не варті. Ні людяності, ні доброго ставлення, нічого. Ми не варті піщинки того, чогось доброго, що коли-небудь могло бути. І це зараз я не зачіпаю актуальну тему коронавірусу, хоч і та тут пасує. Ми не варті тих, котрі без зайвих слів нас люблять. Люблять по-своєму і віддають всього себе нам, істотам. Ми егоїстичні і горді до них, бо звикаємо і вважаємо, що так має бути і так треба. Ми буваємо люті на них, що нас дістають. Та потім ниємо, що нас не люблять.
Я, насправді, ненавиджу людей. Здається, це найскладніша істота на Землі, марсіянин, і той друг. Мавпи людяніші, ніж самі люди.
Декілька років назад я зрозуміла купу речей:
— не всі люди — люди.
— жартуючи, люди ЗАВЖДИ кажуть те, що думають.
— ще купу всього про людей і про жорстокий світ, несправедливість і час.
З роками я перестала вірити про останнє тире. Я думала, може мені в мої юні роки лише здалося, що таке може бути, з ким не буває.
Не здалося.
Так, я частково наївна. Чому частково? Тому що, дорослішаючи в сучасному суспільстві, я розумію, що довкола все страшенно дивне, і всі так байдуже до того ставляться, ніби нікому до цього нема діла.
Я намагаюся зберегти ту наївність, бо як писав Ремарк, — втративши наївність, назад ти вже її не повернеш, — і тому є речі, яким я досі щиро дивуюсь.
Я розумію, люди самі від себе такі не стають, але все можна змінити, якщо захотіти.
Людські емоції і відносини.
До біса складна штука. Біда в тому, що коли хочете зробити краще, робите ще гірше. І назад вороття нема.
Ми так багато не договорюємо.
Або говоримо забагато. Заплутуємо, ускладнюємо. Немає, щоб просто обійнятись, взятись за руки і пережити той момент мовчки.
Люди так багато не розуміють, неосвічені і не хочуть вчитись, та я зараз не про освіту.
Про відносини. Це також наука, праця і мудрість. Тут також треба прикласти сили, щоб потім було легко.
Не йти, бо так буде краще без "напрягів". Хтось готовий прикласти зусиль, а хтось готовий піти лише, щоб не морочитись.
Люди некласні.
• • •
І для тебе.
Йди під три чорти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868865
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.03.2020
Я бережу тебе як зіницю ока, як умію, стараюсь.
а ти кажеш, що йдеш від мене, бо я тебе не ціную.
• • •
Люди, як вами бути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868862
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Я хочу бути дрібною у твоїх долонях. Відчувати як ти намагаєшся заховати мене від зла і поганих людей. Вберегти від подій, котрі могли б мені зашкодити. Бачити, що ти мене любиш і всіма силами намагаєшся захистити. Раніше ти такий не був, однако, це те хороше, що в тобі було і я про це знала.
Я хочу відчувати свою руку в твоїй мужній руці(не навпаки) . І просто бачити, що для тебе важлива.
Ти виріс.
Ми були одинакові, але зараз ти набагато вищий, і я відчуваю твою мужність над собою.
І ти теж.
Кажеш, що я стала маленька. Та насправді ми просто подорослішали, і ти взяв за мене відповідальність.
І пішов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868411
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.03.2020
Напиши мені через пару днів.
Ти чудово знаєш, що я дуже чекав.
Твій образ перед очима закам'янів.
Я одразу відпишу:"я скучав".
Півроку тебе вже не бачив.
Не бачив зелених очей.
Я ніколи собі не пробачу.
Без тебе темних ночей.
Я боюсь тебе ображати.
Заглядати у очі сумні.
– Коли зможу тебе обійняти?
А ти:
– 29 лютого,
на весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868410
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.03.2020
Любов - чума.
Любові не існує.
І крапка в реченні оцім.
Любов - тюрма.
Любов над тим панує,
Хто сітку самознищення для себе сплів.
Дебіл лиш той,
Хто дав надію,
Обняв, поцілував і закохав.
Дебіл лиш той,
Не вміючий любити,
тепер, як страус голову в пісок сховав.
Любов - ядро.
Ядро всіх бід,
Печальних і сумних історій.
Любов - фігня.
Одне велике дно.
Виходу з якого я не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
Іноді люди йдуть не тому що не люблять вас.
•
А тому що так треба.
•
Тому що так буде краще.
•
Можливо ти любиш мене більше, ніж життя, але ситуація вимагає інакше.
•
Руйнується все, що ми створили разом.
•
Останнє, що ми робимо разом — спалюємо всі мости.
•
І чомусь приходить думка, що пройде десяток або й менше років, і ми знову зустрінемось.
•
Так неочікувано.
•
Раптово.
•
То доля знову втілить свій злий план. Програється нами.
•
Є два варіанти:
•
Ми привітаємось, перекинемо пару слів.
Дізнаємось, що у обох все класно і розійдемось.
•
Або
•
Мовчки, переглянувшись, пройдемо повз.
•
Я в двох випадках потім заплачу.
•
Тому що зараз, попри те, що я ось уже майже 5 рік, люблю тебе більше, ніж життя, стараюсь зрозуміти, що інколи люди йдуть навіть, коли люблять
•
Бо так буде краще.
•
І нехай ніколи ніхто не дізнається, скільки я буду тебе любити.
•
P. S.(скільки стане життя).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866632
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Квіткою вкрита
Росою умита
Моя зірка
Небесне тіло
Торкнутись боюся.
Погляд вогненний
Перед ним я здаюся
Ти ж з неба впала для мене.
Ніжна, примхлива
Улюблена, мила
В тобі загубився
І з цим змирився.
Ти блискітка світла
Для мене розквітла.
Я піду щасливий з тобою в світи.
Ти тільки світи, для мене світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Я починаю жити без тебе.
Не скажу, що кращі часи.
Мені, тепер, тебе вже не треба.
Будь ласка, більше не приходи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865849
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.02.2020
Я проживаю тебе, як умію. Та точно не так, як можу.
Я не використовую всі можливості, які ти підносиш.
Люблю дощ, але не виходжу в погоду негожу.
Часто не помічаю, коли ти щось просиш.
Часами я не бережу себе, в ситуації різні потрапляю.
Нерідко у мене емоційно вичерпаний стан.
Нестабільну поведінку й манери собі дозволяю.
Хоч і обіцяю, що не буду. Ніяк не приборкаю думок тан.
Мені сумно, що ти проходиш повз мене, ніде не закарбувавшись.
Не займаєш найперше місце в моєму списку.
Я помічаю тебе лише, коли до подій ретельно підготувавшись,
Святкую, що покинула зону комфорту, і всі мліють від мого блиску.
Мені сумно, що люди, котрі приходять, потім йдуть.
Я не люблю твої злі ігри, та це не означає, що ти навмисно.
Мені сумно, що я деколи не знаю у чому вся твоя суть.
І тому, я як операційна система в новтбуці, переважно "висну" .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865697
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2020
На станції метро – вітер.
Донорської крові – літр.
Весна – один сонячний промінь.
Розчавленість – один сумний спомин.
Рука в руці – міцний вузол.
Ім'я чиєсь десь там вгрузло.
Наполовину наповнена склянка.
За тиждень нова п'янка.
Волосся на вітрі – гарно.
Видно ключиці – вульгарно.
Рука не в руці – буквально.
Любов нерозділена – печально.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Ви бачите в "перехожих" людей?
Я — ні. Я.. — зовсім ні.
Я бачу в "перехожих" тіней.
Котрі, ніби вві сні.
Забиті проблеми,
Проблеми — ні з чого.
Пояснять поемою
Скільки є всього.
Гіпотека, кредити,
Комунальні, низька зарплата.
День пройшов і змінилася лише дата.
Забули, що життя — половина.
Зовсім не радіють весні,
Ви живете, ви — людина.
Що більше треба в житті?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020
Ти — світло в похмурий день.
Ти — зірка, звечоріло — зійшов.
Ти — зернина у жмені.
Ти — як блискучий шовк.
Ти — надія в безнадійний час.
Ти — хвилина, коли часу немає.
Ти — мій дім, ти моя пора.
Ти — вогонь, котрий не згасає.
Ти — ранковий сонячний промінь.
Ти — натхнення у миті нічній.
Ти — любов, ти знахідка долі.
Ти — любов у тиші моїй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020
Ти наче морська коса:
Мілка, тимчасова, довга.
Можливо, зірки – це роса,
А небо - квітка роси повна.
Ти наче весняний час:
Світло й тепло розпускаєш.
А, може, чарівний пегас
Через тебе добро посилає?
Ти, як вода, в спекотний день,
Завжди і всюди потрібний.
Ти – джерело моїх натхнень.
Світ проти тебе завжди дрíбний.
P. s. Останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2019
Пропадають в мільйонах завжди
Колись дорогі нам люди.
Якби ж можна було зв'язок зберегти,
І брати людей тих з собою всюди.
Не тримати в серці лише,
А тримати, часами, й за руки.
Дивитись на світ через їхнє плече.
Страшної не зазнати розлуки.
Не спіткнутись об сльози і сум,
Байдужості, поразок не знати.
Краще разом іти в гучний міський гул,
Разом – весь світ пізнавати.
І зірки нехай свідками будуть,
Як разом добре буває.
Нехай хоч зірки не забудуть.
Чогó люди не пам'ятають.
Пропадають в мільйонах завжди
Колись дорогі нам люди.
Як шкода, що тепер це "колись"
Ми з собою беремо всюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Як убого звучить відлуння.
Чи кричу я, можливо, тихо?
Твоє жорстоке мовчання
Приносить мені лише лихо.
І до мене доноситься шум,
То зірки шурхотять, бо сяють.
Потоки повітряних дум
В голові не стихають.
І лихо хай ходить по п'ятах,
Нехай гострим лезом лякає.
Я знаю, ти вмієш кохати.
Лише кого кохати? Не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2019
І нехай мої спогади гріють душу. Нехай назавжди закарбуються в пам'яті, і прокручуються сотні разів.
•
Бо чим людина в житті багата?
•
Емоціями і моментами, коли захоплювало дух.
•
Слізьми і сміхом.
•
Подіями, які перевернули життя з ніг на голову.
•
Людина тоді живе, коли має що згадати,
•
але найбільше тоді,
•
коли поруч є ті, з котрими можна це зробити разом, особливо, коли їх є 19.❤️
P.S. Цієї осені ми стали дорослими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835621
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.05.2019
Викинусь на берег китом,
Птахом повисну у небі.
Останнім засохлим листом
Залишусь висіти на клені.
Вітром над містом здіймуся.
Поривчасто дихати буду.
Між мріями я не здійснюся.
Між ними швидше забудусь.
Оживу в раритетному авті.
Під краплею на білій смузі.
Пройду між замкáми по старому мості –
В невимовній розлиюся тузі.
У словах протопчу стежки.
Віддамся на вітрову хвилю.
Обірву всі можливі зв'язки.
Піду,
про тебе забувши,
за невизначену милю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835481
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.05.2019
Чому важко говорити про щось важливе?
•
А чому не важко говорити образи? Чому не важко починати сварки?
•
Але.
•
Чому важко сказати "дякую", "будь ласка" і "вибач"?
•
Дійсно, чому?
Бо люди бояться перед кимось бути приниженими.
•
Якщо ви кажете "дякую", це означає, що ви прийняли щось, за що треба подякувати.
•
Вартувало б.
•
Якщо людина вважає, що так має бути, то в такому разі не дякує зовсім.
•
Якщо ви про щось просите, то кажете "будь ласка".
•
Вартувало б.
•
Якщо ж людина вважає, що так має бути, вона наказує. Точніше, не вживає "будь ласка".
•
Якщо, ви кажете "вибач", це означає, що ви визнаєте те, що щось зробили неправильно.
•
Якщо ж людина вважає, що так має бути – вона не вибачається.
•
Чому важко говорити про те, що важливо?
•
Тому що, ми опустимось до тої межі, яку собі встановили. Яку, за нашими мірками, пересікати не вартувало б. Бо це руйнує зону комфорту в якій сидимо, як в пансері.
•
Важко говорити про щось важливе, бо воно вже не стосується лише нас, але й того, хто про це знає.
•
Переступити свою межу, пройти через самих себе.
•
Або ж боїмося тому, що хтось може розтоптати щось, що важливе для нас.
•
Хоча, знаєте, з цього треба посміятись.
•
Чому? Бо сміх продовжує життя і допомагає забутися в турботах. Робить важкі думки легкими і, жартуючи, можна сказати щось важливе.
•
Тоді воно не сприймається серйозно, а доступно.
•
Взагалі найкраще мовчати, бо важливе треба відчувати, а не говорити про нього.
•
Важливе цінує мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834954
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.05.2019
Ти❤️ - моя невідомість.
•
притягуєш.
•
Ніби сила тяжіння.
•
Ти❤️– життя..
•
моя сила.
•
Життя❤️ - це і є невідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834733
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Двінок... Відповідаю.
(хвилююсь,
бо цього дзвінка чекала давно)
Я відтоді про тебе нічого не знаю.
І от, дочекалась. Очевидно - дано.
– Привіт, як живеться?
Скучаєш? Як справи?
А в мене щокою скотилась сльоза:
Живий..
Бо чекала дзвінка від твоєї мами.
Про якесь нещастя сказала б вона.
– Не хворієш? Смієшся?
Це чудово, я рада. –
Із радістю вдавано я відповім. –
Ти живеш, нещасть не стається.
.. і славно.
Не дзвони, я більше не відповім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019
А що ж береже тебе і мене?
Якась невидима сила?
Ти знаєш, любов, вона не мине,
Як би я не просила.
І хочеш, не хочеш, а бачити треба,
Як живеться тобі.. і мені.
Ти знаєш, я часто дивлюся у небо,
І прошу:
"Не приходь до мене вві сні"
І нехай ситуація жваво
По мені проїдеться краном.
Не дивися на мене лукаво.
Я не стану твоїм тираном.
Я піду, не хвилюйся, піду.
Не нівеч ти питаннями душу.
Обов'язково потраплю в біду.
І тебе хвилюватися змушу.
Побачу, як сумно тобі.
Бо я знаю, що ти мене любиш.
Та ні, це не втіха мені.
Просто впевнитись,
що мене не забудеш.
Бо не здійснений вирок ти мій.
Вподобання тепер не змінити.
Загорну я тебе, як сувій.
І буду на тебе молитись.
Та я розумію: життя непросте.
І доведеться жити без тебе.
А сумління моє все росте:
Що ти до мене – із неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2019
Знаєте той момент, коли люди зависають?
•
коли про щось згадали і зависли. поринули в той спогад, відтворили ті емоції. зависли між реальністю і невідомим. знаходяться у просторі.
•
це – хороший момент. це те, що дозволяє нам пережити щось повторно.
•
щось, що не повернеться.
•
не відтвориться знову.
•
думка плавно переносить людину в ту мить, яка була колись важлива, наприклад. що є краще, ніж пережити щось знову, нехай не фізично, але все ж.
•
не розумію тих інших людей, які руйнують цей стан, коли помітять, що хтось "завис". чи то проводять рукою перед очима, чи то гукають.
•
у них немає права. вони не можуть. не можна звертатись до людей, котрі зависли. це їх стан на даний момент.
•
перезапуск.
•
це новий погляд. погляд під іншим кутом. це вдруге пережита мить. і байдуже приємний цей спогад чи ні. вирішувати не нам.
•
не треба "завислого" повертати до реальності. він сам повернеться, коли прийде потрібний час.
•
бо цей стан приходить, коли хоче, і йти має теж тоді, коли захоче. і ніякі инші зовнішні наслідки не мають до цього спонукати. можливо, це той простір, де людина пізнає себе.
•
це важливо, розумієте?
•
я часто перебуваю в такому стані. там добре. там мої друзі, моя невідомість.
•
єдине, що мене дивує, це те що зовні дивимось на конкретний об'єкт, але насправді погляд несфокусований.
•
куди насправді дивимось?
•
у минуле, майбутнє? у спогад, у самих себе?
•
може це і є безкінечність?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831260
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Подаруй мені затишок і хорошу погоду.
Це, напевно, єдине, що у тебе прошу.
Ти свідомо відпускаєш мене на свободу.
І не знаєш, що твоє серце завжди у своєму ношу.
Твої блакитні зіниці, ніби відблиски на зірках .
І мені хочеться в них потонути.
Над нами місяць, промінь на твоїх щоках .
Часто хотілося так з тобою заснути.
Ти чомусь не приходиш у мої сни.
І місяць вже так яскраво не світить.
Прошу, подаруй хоч крапельку весни.
Побудь зі мною, дай мені хвилину порадіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828440
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.03.2019
Твоя зрада ехом відбилася.
В голові моїй досі лунає.
В моєму серці вона поселилася.
А я думала, що так не буває.
Не знала, що так насправді стається,
Та наперед дізнатись не можна.
В такі моменти людина здається,
Бо не кожна так зможе, не кожна.
Ти для мене уже непридатний.
Думки тепер в мене нові.
Дивно, що хтось на це здатний.
Просто, вірність - вона в голові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2019
Чотири хвилини дається
На всі важливі слова.
Ніхто в житті не здається,
А Всесвіт все спочива.
Сузір'я знову зійдуться,
І зірка твоя упаде.
Шляхи у мить розійдуться.
В життя твоє успіх прийде.
Чотири хвилини дається
Для того, бо хто ще не знає.
У пам'яті все збережеться,
Бо Всесвіт на тебе чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Агов,
мій промінчик!
Давай поїдемо.
Поїдемо в даль, крізь незнаний шлях.
Забудемо про чужу релігію,
Відкриємо мрії в серцях.
Сядемо в поїзд, ввімкнемо комедію.
Побуваємо в різних містах.
Власний простір ми окреслимо межами
І загубимось в різних роках.
В Мадрид, до Канади,
У всі відомі місця.
В перехожих дорогу питати.
Напишемо додому листа.
Подивись тільки як тут красиво.
Позбираємо золоті зорі.
Ми навчимося вірити в диво.
Зустрінемо сонце на морі.
Попадемо під дощ у Нью-Йорку,
На американські гірки підемо
Купимо журнал у кіоску,
Агов, мій промінчик,
вже час,
йдемо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Знаєш, я більше про тебе не думаю.
Часто мовчу, над чимось роздумую.
Вже не плачу, але й не всміхаюся.
З метою вранці не прокидаюся.
Знаєш, ти мені більше не снишся.
Якось неважливо чи досі злишся.
Чи маєш проблеми, чи тебе щось турбує.
Коли я підтримую, ти все одно не чуєш.
Знаєш, я більше про тебе не згадую.
Не чекаю, коли втішиш порадою.
Життя без тебе байдýже, пропаще.
Дивно, але з тобою було б не краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827443
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.03.2019
Не такою тепер ти себе бачиш у дзеркалі, як раніше. Не так почуваєшся, як раніше. Думаєш не так, як раніше.
Бо одного разу те, що досі зігрівало тебе -
спалить. Миттєво.
І ти, все одно, скажеш "дякую". Будеш думати, що так треба, що так годиться.
І знатимеш, що насправді це не є правильним вибором.
Можливо, вже з самого початку це не був правильний вибір. Ти вирішила, що варто повірити долі. А про свій розсуд
забути. Заблудитися. Піддатися, бо
так добре.
(зігріваєшся)
Думаєш, що ніколи і ні з ким так добре не буде. Тепло з тобою,
найкраще.
Як шкода, що ти не знаєш: зовсім скоро перетворишся
в попіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827251
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Я бачив у тобі себе
Чи то, може, здалóсь.
Мабуть, відзеркалили очі.
Обійнявши тебе, мені довелось
це пізніше робити щоночі.
Я вві сні часто бачив,
Як руки сплітались
І волосся з обличчя звівало.
Собі б не пробачив, якби лихо сталось,
і її у мене забрали.
Я бачив, як красиво і вільно
Вона поруч мене крокує.
Здається, я став божевільним.
Мені її часто бракує.
Я хочу, щоб вона мені снилась,
І мрії свої дарувала.
Щоб зірка, на яку подивилась –
Миттю їй в руки упала.
Все для неї буде можливо.
І дні наші будуть шалені.
Знаєте, я вірив у диво,
Коли дивився в очі її зелені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Я дуже чекаю на тебе, людино моя.
Часто дивлюся в небо, там світить зоря.
Всі в душі моїй хмари у світло твоє поринуть.
І, можливо, зараз - марю, але впевнена – тебе я зустріну.
Невідомого потайки кроки відлунюють.
Часом чую, як близько вони розгулюють.
Ті думки, які не здійснилися,
Бо мріяти ми вже втомилися.
Між поривами часу бажання зустрілися,
Переплелися в пошуках забутого.
В той момент сни розлетілися.
Зустрінемось тридцять першого лютого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019
♥️💫
•
•
•
І за місяць прийде весна –
А разом із нею – ти.
Пануватиме тишина
Над прірвою висоти.
У весні цій ти проростеш
Новим пагоном крізь роки.
На колінах моїх заснеш.
Я торкнуся твоєї щоки.
Сіруватими хмарами небо
Обіцяє весну без дощу.
Я залишу тебе біля себе,
І нікуди не відпущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823715
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.02.2019
Для мене це важливо. Розумієш? Дуже важливо..Я хочу знати і відчувати, що ти зі мною. Що ти поруч і підтримуєш мене так, як я підтримую тебе, коли ти цього потребуєш або, коли Я бачу, що тобі це потрібно..Або коли ти дозволяєш мені тебе підтримати. Я хочу, щоб ти питав, як пройшов мій день, так, як мені буває цікаво, як насправді пройшов він у тебе. Я хочу, щоб ти відповідав правдиво. Щоб тобі справді було цікаво, як я почуваюся, так, як мені цікаво, коли я питаю тебе про самопочуття, і чи ти не захворів раптово. У той момент я б не хотіла боятися відповісти тобі, що я почуваюся погано, коли буду почуватися не дуже добре. Я хочу, щоб ти питав, як мій настрій, так, як я питаю тебе. Я хочу знати, що тобі приємно зі мною спілкуватися, так, як мені приємно спілкуватися з тобою. Я хочу знати, що ти ніколи мене не осудиш. Я хочу знати, що ти хвилюєшся за мене. Я хочу щоб ти вірив мені. Я хочу знати, що я важлива для тебе настільки, наскільки ти важливий для мене,
може навіть більше.
Я пишу тільки про те, що хочу я, але не знаю чого хочеш ти. І коли я питаю тебе про це - ти мовчиш. Мовчиш, коли я кажу тобі про щось незрозуміле, ти мовчиш, коли злишся, ти мовчиш, коли тобі сумно. Мовчиш тоді, коли не знаєш, що сказати, на відміну від мене. Просто тому, що
ти - не я.
І я знаю про це, тому не вимагаю від тебе більше нічого, бо я знаю,
що ти - не я
і, не можеш думати так як я, читати мої думки чи щось подібне. Ти не можеш робити те, що я хочу тільки тому, що - я хочу. Я просто знаю, що
ти - не хочеш.
І я знаю, що не можу тебе змусити.
Ти не думаєш про це. У цьому вся суть. Бо якщо ти щось хочеш, то ти це робиш логічно, правда? Дивно, але я не розумію.
І я тону у своєму безсиллі. Швидше за все,
я - сама
створила для себе випробування у якому програю. Тону в тисячі своїх "Я хочу" і не знаю як бути.
І мені сумно від цього.
Ти не підтримуєш мене, більше того:ти навіть не знаєш, коли мені це потрібно. Ти не питаєш, як пройшов мій день, як я почуваюся чи який сьогодні в мене настрій. Більше того:
ти нічого не питаєшся.
Ти не знаєш мене. Не знаєш, які книги я читаю, що я люблю їсти чи люблю я взагалі готувати. Ти не знаєш що я можу. Хоча,
я сама цього не знаю.
Та попри все ти дивуєшся, бо ти не знаєш і
не намагаєшся дізнатись.
Та це не заважало мені запам'ятовувати тебе. Як ти реагуєш в різних ситуація, що ти можеш сказати. Не завжди, щоправда, але часто я знаю який ти.
Ти не знаєш який мій улюблений колір чи те, що я люблю не всі числа у яких є 9.
Чому ти цього не знаєш?
Я, також, не знаю, який твій улюблений колір чи інші подібні дрібниці. І я знаю чому:
ти не дозволяєш мені дізнатися.
Ти не даєш мені пізнати себе. І не кажеш чому.
Я не знаю, яка причина, але щось сталося. Я не розумію. Я сумую за тобою таким, який ти був раніше. Хоча я знаю дещо інше: ти хороший, я ще більше розумію, який ти насправді хороший. Та не розумію, що не так? Що змінилося? А може
ти мене більше не любиш?
Я хочу бачити, що ти мене любиш. Я хочу бути твоєю частиною.
Я просто хочу бути
твоєю.
Розумієш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821389
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.01.2019
Розкажи мені щось сьогодні,
Нехай знову почую твій голос.
Згадаю, як напередодні
ти хотів, щоб була поруч.
Обійми мене, візьми волосся рукою,
Нехай запах відчую,
Бо без тебе немає спокою.
Та коли ти зі мною - живу я.
Нехай подивлюсь в твої очі,
І побачу окраєць неба.
І слухати, як шепочеш:
"Крім тебе нікого не треба".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
Під поїзд не кинусь і не вип'ю отрути,
таблеток багато не прийму для сну.
Спокусливу темряву візьмуся почути,
і щоб у сні тебе не побачити - у сон не пірну.
Розглядатиму світло на широкій стелі.
Де шукати тебе не знатиму.
Ти будеш із нею в дорогому готелі,
а я подушку твою обійматиму.
Її запах такий примарний для тебе,
думаєш, ніби торкнувся неба,
а я уявляю тебе біля себе.
І розумію:тобі мене вже не треба.
І ти в цей момент став такий щасливий.
Ваше дихання для тебе як кисень. Вона муркоче.
І відчуття осінньої зливи
ні вас, ні мене не бентежить цієї ночі.
Повз всіх перехожих тебе очима шукаю.
Колись була я для тебе важлива?
Знаєш, життєві уроки не пропускаю.
Та чи це пригодиться, коли відривають крила?
У мене тепер більше нічого немає:
усе моє із твоєї любові складалося.
І вогонь твій до мене згасає.
Ти в очі не дивишся.. Розумію що сталося.
Межа лягла між нами прозора..
Існує кінець, тепер розумію.
Розсипалась мрія моя раптом вчора.
Та я люблю тебе як умію.
Даремно на щось сподіватися
якщо різні долі давно вирішено.
Не треба більше потайки зустрічатися,
не є вже таємним те, що виявлено.
Слова твої пролітали крізь мене
і не пам'ятаю: то був сум чи жаль.
Ними можна було порізати вени,
щоб розвіялась щоденна печаль.
Ти пішов, зачинивши двері.
Я не знаю, який був твій шлях.
Сумні думки напишу на папері,
засну із твоєю пóдушкою в руках.
Я відчуваю, як руйнується щось важливе,
і прагну врятувати, бо бачу сенс у цьому.
Якщо треба, зроблю неможливе:
замкну я серце й тебе навіки в ньому.
І час цей не лікує, а чекає,
затамовує все, що ми так берегли,
убиває спогади, сторінку в житті перегортає.
Знає, що ми ніколи вже не будемо, як були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018
Сьогодні у нас третій рік.
А я ще ніякий від тих пір..
Думав: ми побачимо світ.
Та досі шукаю шляхи наших зір.
Одного разу назавжди втратив тебе.
А з тобою і всі думки, і майбутні замисли.
Ти була у мене поміж ребер, біля серця..
Тепер там залишилися зарослі.
У мене без тебе тепер усе неможливе:
буденні дні і ніяких новин.
Сняться сни, коли ми були щасливі,
твій сміх і запах найкращих хвилин.
Ти сміялася із моїх недотепних жартів.
Я тримав у руках твої холодні долоні.
Восени ми з тобою гуляли по парку,
там ти збирала кольорові листки кленові.
Ти любила удвічі великі светри
і моя футболка на тобі сиділа шикарно.
Ми пили чай у холодні зимові вечори.
І, пам'ятаю, як книги читали до ранку.
Я прагнув бути з тобою,
невидима сила тягнула мене до тебе.
Ти назавжди залишишся зі мною.
Я скучив. Як шкода, що ти на небі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2018
Ти залишишся зі мною,
І залишаться твої слова.
Ніколи не обертайся до мене спиною,
Коли у життя твоє прийде - вона.
«Чистою сторінкою» стане для тебе,
Мова її буде дзвінка.
Часто пригортатиме тебе до себе.
Твоєю частинкою стане вона.
У вас буде багато тем для розмови.
Ти захочеш слухати її сповна,
Усе здаватиметься кольоровим
Коли поруч буде вона.
Зустрічатимеш з нею світанки,
Щасливо будуть проходити дні.
Можливі для тебе будуть всі її забаганки.
Ти будеш дуже любити її.
Захочеш з нею сидіти до ранку,
На кухні, із чашкою кави,
І зранку, коли чекатимете сніданку,
Торкнеться ніжно руками.
Це - доля, ти зрозумієш.
Називатимеш її «зорею».
Щасливою зробити зумієш,
І сам будеш щасливий із нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
Не хочеться писати про людей.
Не хочеться, бо не всі люди - люди.
Не хочеться писати про дітей.
Не буде так, як хочемо. Не буде.
А буде так, як зробимо, повірте.
І скаржитися будемо, а як?
Бо вибираємо ми не ті ВУЗи.
Й живемо добре, але хочеться інак.
І знищити і вбити. Без проблем
Тварину в лісі, для забави.
Навіщо нам оцих дилем?
Ми знаємо, що робимо. Ми праві!
Ліси зрубаємо ми дружно
І знищимо УСЕ живе.
Позабудовуєм округу.
Нам байдуже, бо ми ж є люди
Які святині, де святе?
Ідемо там, де заборона,
Все можна, бо усі – мовчать
Не буду ж біла я ворона,
Щоб виділятися ось так?
Всі роблять зле і про це знають
Не зроблю, скажуть, що слабак.
На людські душі не зважаєм
Бо знаємо: ми всі –чужі.
У різні ігри ми зіграєм
Без краплі совісті в собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812611
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2018
І пролетить як сон, ця подорож помітна.
Провчить нас совість за всі помилки.
Найбільше, що в житті ми можемо зробити –
залишатись в цьому світі людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2018
Здається, що прожив ти життя
і все ти про нього знаєш.
Та будучи в битві один на один,
із знаннями своїми - програєш.
Потім скажеш:"–Та воно складне,
без сенсу, якесь жорстоке".
А відповідь на питання просте:
потрібно ширше розкрити очі.
Ось ти кажеш, що знаєш життя,
бо прожив вже багато років.
А я скажу, що ти ще дитя.
Всіх не знаєш життєвих уроків.
Дивних істин, до яких не дійшов,
що відкрити в собі їх важко,
бо той шлях, який ти пройшов -
це всього лиш маленька шпашка.
Ніщо не вічне, про це ти знаєш?
Завжди у всьому знайдеться кінець.
Казати треба, що відчуваєш.
Не випробовувати чийсь терпець.
І повернеться на своє місце
усе, що сказане і, що було.
Для себе стати оптимістом.
Нехай на серці і замело.
І ніби виходу немає
із місцевих твоїх проблем, але
є люди, яким гірше буває.
Куди важче від твої дилем.
Май добре серце, це важливіше
аніж гроші, чи добрий спів.
І люди стають тоді мудріші,
Коли розуміють сенс своїх слів.
Нікому про це не кажучи́
Земля обертається так просто.
Постій хвилину і помовчи,
відчуй мотиви цього простору.
Не завжди мрії стануть реальністю.
Ти будь готовий до цих подій.
Полинуть вони назавжди з вічністю
через нестачу часу і твоїх дій.
І ти подумай чи кажеш правильно,
що знаєш усе ти про це життя,
бо не усе так як ми гадаємо.
Не таким є наше буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2018
Я житиму в книзі
Із піснями вітру.
Я буду не в змозі
Зірвати квітку.
Мою, що квітне,
І щоб не казала,
Не дуже привітна
З людьми я бувала.
Я вредна, я знаю.
Ще досить уперта,
Словами кидаюсь,
але я відверта.
Думок - вирій в мене,
Можливо, хтось знає.
Куди вони линуть?
В зірки! Й вибухають.
Й бажаннями котяться
Вони додолу. До свого схову.
Я знаю: я дивна
часами буваю.
Я ще дитина:
плачу, всміхаюсь.
Та хто в цій планеті
по-своєму не дивний?
Здається, ніхто.
І світ цей масивний.
Для мене. А я емоційна.
Можливо, це маска чи шлем.
Захист від маси проблем.
Буває, що тебе
заштовхнуть в павутину.
І в денному світлі
привчать до рутини –
щоденного пекла.
Й воно тебе вб'є.
Навіть якщо ти уперта.
Та вб'є не фізично.
Морально. Навмисно.
А що для людини у світі найгірше?
Не стусани й не синці,
І смерть не лякає.
Найгірше не смерть, а життя,
У якому життя немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2018
В житті довжиною півподиху
нічого не плануй, крім любові.
Тіло бережемо ми в одязі,
а почуття притаїлися в слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
І скільки не кажи, я не повірю,
бо холодно не зовні, а в середині.
Сьогодні докажи, що я любити не вмію,
Та я скажу тобі, що долею ми зведені.
Настане час, і все розкриється.
Пройдуть роки й нещастя омине,
Бо хто не любить, той уже не зміниться.
Той в грудях має серце крижане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Те, що йде не повертаючись
Очікування.. Як багато ми чекаємо у своєму житті: каву, коли її готує автомат, маршрутку, канікул. Очікуємо неймовірну мить, чи рахуємо дні до найкращої поїздки, хвилини до яскравої зустрічі, яку запам'ятаємо назавжди. Ви замислювались про те, чи важливі речі, які чекаємо, для нас? Чи варті вони того, щоб ми витрачали на них свій дорогоцінний час?
Людина, буває, керує долею, але не може регулювати те, що їй не піддається. Хвилини йдуть, а ми залишаємось такими як були. Єдине, що підвладне людству, — це витрачати, найдорожче що у неї є, з користю. Ніколи не шкодувати про те, що зроблено. Вимагати від Всесвіту своєї позиції у цьому світі.
Відновити зв'язок із старими друзями. Дружба, вона як вино: міцнішає з роками. Набуває нового рівня і стає вічною. Такі друзі вже не просто близькі люди, вони частина тебе, яку ти відкриваєш у собі поруч із ними.
Не витрачай час на минуле. Вірю, колись воно вартувало твоєї уваги, але зараз ти інший, і таким як був ніколи не станеш. Люди, які були рідними, стали миттєво чужими — це аксіома. У цьому немає чиєїсь провини. Найголовніше — це зрозуміти суть ситуації із твоїх спогадів, взяти те, що тобі пригодиться, і забути. Так годиться. Хоча вирішувати не нам.
Впевнитись у свої цілях. Мені здається, що без бажання, віри в себе, людина не може нічого, навіть якщо є можливості. Який сенс прагнути чогось, якщо тобі цього не хочеться?
Оптимізм незамінний у житті. Мені казали дивитись на життя «реальними очима». Та моя думка дещо інша. Так, від реальної ситуації подітись нікуди, але частинка оптимізму ніколи не завадить. Краще з вірою у світле майбутнє, ніж в суворій реальності із зав'язаними руками.
Для того, щоб не витрачати час марно, у мене ще одна порада. Будь неправильним. Правильність ніколи не була в моді. Частково ми піддавалися принципам, але світ надто правильний для нас. Так, я за божевільні вчинки, за шалені ночі і емоції. Саме емоції і спогади завжди залишаються нам на останок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782431
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Якби в часи моєї туги й жалю,
Дали мені три аркуші й перо
Я б написала все, що пам'ятаю
Про те, яка у нас була любов.
Веселий посміх, щирий-щирий сміх,
Сяйливі очі, голубі як море.
Букет квіток даруєш ти мені.
А потім ми чекаємо на зорі.
Спадає ніч і морок переймає.
Вже холодно стає, та ми удвох.
Мене так ніжно-ніжно обіймаєш.
Своїм теплом зігрієш ти обох.
Багато віри, стриманість й любов
Тобі настільки притаманні.
Мене так гріє знов і знов
Твоє кохання в кожному зітханні.
Зірками падали із неба
Наші бажання стриманих епох.
Та зараз, дивлячись у небо,
Ми розділяємо його на двох.́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018