Світлана Вітер

Посвята звільненню полонених

Найдовша  в  житті  та  хвилина  чекання  була.
Ось-ось...  Вже  у  небі  вогні  літака  заморгали.
Серця  затремтіли  і  тиша  на  мить  залягла,
Як  наші  герої  на  землю  рідненьку  ступали.

А  потім  обійми,  міцніші  за  тисячі  пут,
Які  розлучили  з  ріднею  здавалось  на  віки.
А  їх  зберегла  та  любов,  що  лишилася  тут,
Коханих  молитва  і  віра  була  їм  за  ліки.

Неволя  змінила  їх  погляд,  змарнілість  в  очах
І  перші  сліди  посивіння  струсила  на  скроні.
Несила  збагнути,  як  кожен  з  них  вистояв  шлях,
Незлічених  днів,  що  судився  їм  бути  в  полоні.

Ще  довго  у  сни  їм  приходити  будуть  страхи,
Бо  навіть  словами  не  зможуть  вони  передати
Тортур  і  принижень,  яких  завдали  вороги,
Та  воїна  дух  не  вдалося  нікому  зламати.

Усіх  Божа  милість  окутала  щастям  згори.
Летять  сльози  радості,  стрімко  змиваючи  втому.
І  жовто-блакитні  на  плечі  лягли  прапори,
Моя  Україна  синів  дочекалась  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019

Самотня хата

Зажурливо,  спершись  на  тин,  стоїть  батьківська  хата
У  вікна  заглядає  вишня  й  листатий  горіх.
Яка  ж  вона  світла  була  і  на  радість  багата,
Коли  вся  родина  збиралась  на  рідний  поріг.

Джмелі  на  подвір’ї    гули  у  засіяних  квітах
І  жваво  цвірінькали  днями  смішні  горобці.
Собака  з  котом  притулялись  до  баби  та  діда,
Купаючи  дружно  свої  язики  в  молоці.  

Злетіли  роки,  мов  до  вирію  білі  лелеки,
Позвали  старих  у  небесну  і  вічну  блакить,
По  різних  дорогах  роз’їхались  діти  далеко.
Замок  на  дверях  тягарем  непомірним  висить.

Цієї  зими  дах  полатаний  став  протікати.
Припало  давно  пилюгою  віконце  бліде.
Не  вийде  білити  причілок  напровесні  мати
І  батько  горище  змітати  уже  прийде.

Хтозна,  коли  нові  господарі  за́йдуть  до  хати,
Чи  будуть  латати  й  наводити  знову  красу.
Тріпоче  схвильовано  вишня  з  горіхом  листатим.
Стираючи  росяну  з  вікон  вечірню  сльозу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019

Пироги з бабусиної печі

В  думки  зайшов  далекий  літній  вечір,
Коли  уся  родина  за  столом.
І  пироги  з  бабусиної  печі
Повільно  й  гордо  дихають  теплом.

Духмяний  запах  спеченого  тіста
Гуляє  по  подвір’ю  паничем.
Пиріг  вже  третій,  ще  б  з  одного  з’їсти
І  почуватись  справжнім  силачем.

Дідусь  сміється,  вуса  потирає:
«А  ну  до  лоба  доторкнись,  мала́,
Ну  що,  наїлась,  лоб  твердий?»  -  питає,  -
Отож,  рукам  бабусиним  хвала…

Тепер  і  ми  в  духовці  при  нагоді,
Як  беремося  пироги  пекти,
Бажаємо,  а  не  вдається  й  годі,
Той  присмак  неповторний  зберегти.

А  час  із  печі  злизує  шершавість,
В  ній  господиня  не  пече  давно.
Вернути  юність,  зупинити  старість
Нікому  в  цьому  світі  не  дано.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019

Зелене море

Біжить  авто.  Поміж  густих  ланів
Дорога  в’ється  плавним  серпантином.
І  долітає  запах  з  берегів
Від  гречки,  конюшини  і  люпину.

Зелене  море  хвилями  рябить,
Суцвіття  пишні  вітром  оповиті.
Спіймавши  літа  життєдайну  мить,
Сюркоче  коник,  схований  у  житі.

А  вдалині  високі  і  стрункі
Вп’ялися  в  небо  стебла  кукурудзи.
На  їх  верхівках  білі  і  легкі
Хмарини  всілись,  як  смішні  картузи.

Ще  милі  зо  дві  і  у  жовтий  тон
Природа  пофарбує  все  довкола.
Це  соняхи  беруть  у  свій  полон,
Неначе  сонце  прилягло  на  поле.

Спинитися.  Поринути  в  красу.
У  розсип  квітів  поглядом  упасти.
Як  на  журбу  не  гаяти  часу́,
Прийдуть  хвилини,  викупані  в  щасті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840585
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.07.2019

В обіймах дощу

Пустився  дощ  зненацька.  Літня  злива.
Ховатись  навіть  думки  не  було.
Додому  бігла  під  дощем,  щаслива.
А  він  вкривав  цілунками  чоло.

Краплини  теплі  гладили  волосся
І  весело  збігали  по  руці.
А  деяким  настирливо  вдалося
Рум’янцем  зашарітись  на  щоці.

Пилок  зривався  з  липового  цвіту
І  падав  позолотою  до  ніг,
Кружляв  у  танці  у  поривах  вітру,
Грайливо  лоскотав,  як  тільки  міг.

Ховались  під  навіси  перехожі,
Летіли  слідом  погляди  німі.
А  я  і  дощ,  такі  щасливо  схожі,
Здалось  на  мить  лишилися  самі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019

Вона пішла

Можливо,  він  згадає  і  не  раз,
Усе,  що  міг  відчути  тільки  з  нею,
Жалітиме,  що  не  назвав  своєю,
Коли  йому  давала  доля  шанс.

Притисне  срібний  хрестик  до  грудей,
Та  не  загоїть  тим  душевну  рану,
Збагнувши,  що  увів  себе  в  оману,
Коли  не  серце  слухав,  а  людей.

Коли  вже  звично  не  побачить  в  ній
Гарячої,  як  літній  день,  любові,
Яку  щоденно  очі  волошкові
Несли  для  нього  з-під  шовкових  вій.

Вона  пішла,  спокійно,  без  образ,
Запам’ятавши  той  далекий  погляд,
Який  сказав,  що  їм  не  бути  поряд,
Тепер  не  він  її  дороговказ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019

Ромашка

Напевно,  у  минулому  житті
Я  білою  ромашкою  зростала,
І  промені  від  сонця  золоті
Жовтогарячі  на  чоло  спадали.

Дзвінкої  пташки  слухала  пісень,
Стрункою  підіймалася  стеблиною,
Вмивала  пелюстки  свої  щодень
Прозорою  і  чистою  краплиною.

Люблю  ромашки,  називаю  їх
Сестрицями  своїми  білолицими.
Ховаю  втому  серед  трав  м'яких,
Ділюся  про  кохання  таємницями.

Для  захисту  природа  не  дала
Шипів  і  сил  не  гнутися  од  вітру.
З  народження  матуся  нарекла
Світланою,  в  очах  тримаю  світло.

Я  вдячна  їй,  своє  ім'я  обожнюю,
Тягнусь  до  сонця,  падаю  в  росу.
І  серед  поля  з  квіточкою  кожною
Ділюся  щастям,  що  в  душі  несу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019

Запахло дитинством

Йдучи́  серпантином  углиб  метушливого  міста,
Думками  заплутавшись  у  повсякденності  справ,
Відчула,  запахло  в  повітрі  далеким    дитинством.
Той  запах  летів  по  газону  від  скошених  трав.

Спинилася.  В  очі  вдивляється  день  ясноокий,
В  якому  під  сонцем,  окрилене  вітром  дівча
Левадою  мчить,  ледве  видно  у  зелені  кроки,
Лоскочуть  стеблини  стрункі,  дістаючи  плеча.

Матуся  завдання  дала,  тож  спішить  помічниця,
Сніданок  гарячий  несе  косарям  чимскоріш.
Похлюпує  в  банці  студена  джерельна  водиця,
Посвистує  вітер.  Всі  звуки  злились  впереміш.

А  з  другого  краю  спадають  посріблені  роси,
Коса  дідусева  виводить  незвичних  пісень,
І  стеляться  ранньою  свіжістю  рівні  покоси.
Не  стерти  зі  спогадів  щастям  наповнений  день.

Хвилина,  і  знову  ховаються  впіймані  миті,
Та  все  в  голові  не  втамуються  щемні  думки.
Спасибі  тобі,  моя  доле,  за  сонцем  налиті,
За  справжні,  дитячі  сільські,  босоногі  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019

Матусі

Спасибі,  матусю,  за  все,  що  я  маю,
За  щирі  твої  почуття,
За  перший  найкращий  у  світі  дарунок  -  
це  світле  і  щедре  життя.
За  другий  у  нім  найдорожчий  дарунок  -  
твою  незрадливу  любов,
За  ніжний  з  дитинства  ранковий  цілунок,
За  радість  від  теплих  розмов.
За  пройдені  з  успіхом  гарні  дороги,
Освітлене  сонцем  ім'я,
За  кожну  молитву,  сльозу  і  тривогу
В  цю  мить  тобі  дякую  я.
Хай  літ  не  торкаються  грози  з  вітрами
І  линуть  від  нас  віддалік.
Ніхто  і  ніколи  не  стане  між  нами,
Ти  в  серці  моєму  навік!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835337
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2019

Мамина любов

Лиже  мати  кицька  кошеня  пухнасте,
До  грудей  припало  носиком  дитя.
Скільки  в  тій  любові  ніжності  і  щастя,
В  погляді  німому  –  справжні  почуття.

Горне  дзьобом  квочка  під  своє  крилечко
Жовтлячка  малого,  що  від  гурту  втік.
Скільки  в  тій  любові  ласки  до  малечі,
Тільки  їй  судився  шлях  у  цілий  вік.

А,  крильми  змахнувши,  зовсім  інша  мама
У  гніздо  під  стріху  комара  несе.
В  тій  святій  любові  не  знайдеш  ні  грама
Ненависті  й  люті.  В  ній  –  найкраще  все.

На  подвір’ї  тихо  колискова  лине,
На  руках  у  неньки  синьоокий  син.
Та  любов  –  безмірна,  віддана,  всесильна.
Їй  лиш  не  підвладний  цього  часу  плин.

Матері  старіють,  виростають  діти.
В  них  свої  домівки  і  життя  своє.
Жаль,  що  з  них  не  кожен  буде  розуміти:
Вони  доти  діти,  поки  мама  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2019

Травень в місті і в селі

Травень  той,  що  виріс  в  місті  
В  свої  перші  вихідні
Цвіт-бузком,  зеленим  листям  
Розпустився  у  вікні.
І  щасливий,  не  рахує,
Скільки  пройдених  років,
Він  із  друзями  мандрує  
Із  відерком  шашликів.
Швидше  з  міста  на  природу,  
Де  є  тиша  і  краса,
Де  вдивляється  у  воду,  
Молода,  густа  лоза.
Ну  а  той  в  турботах  травень,  
Що  лишається  в  селі,
Має  він  свою  забаву  –  
Посадити  картоплі.
Від  стежини  до  стежини  
Розбрелись,  мов  комашня
Від  старого  й  до  дитини,
На  городі  –  вся  рідня.
В  господині  там  порядки,  
На  усе  свій  переділ,
Як  струна  гітарна,  грядки
і  картопельки  наділ.
Хоч  ніколи  й  не  торкався  
її  руки  манікюр,
І  навряд  чи  приглядався  
модний  одяг  «від-кутюр».
В  ресторанах  не  бувала,  
Не  судивсь  їй  легкий  шлях,
Світла  усмішка  сіяла  
Із  важким  кошем  в  руках.
Пахнуть  руки  ті  землею,  
Мозолисті,  як  життя.
Травень  слідує  за  нею,  
Вередує,  як  дитя.
То  струсив  дощі  на  плечі,  
А  то  сонечком  припік.
В  цьому  світі  певні  речі,  
Є  безцінними  повік.
І  важку  селянську  працю  
Видно  буде  на  столі,
А  в  думках  постане  бабця,  
З  її  травнем  у  селі.
Все  засіяне  в  городі,  
Бог  дав  сили  й  допоміг.
Лиш  тоді  і  на  природі  
З  травнем  вигрітись  не  гріх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2019

Цінувати миті

За  моїм  вікном  росла  берізка,
Зустрічала  в  китицях  весну.
Заплітала  літо  в  свої  кіски,
Проводжала  осінь  затяжну.

На  заваді  не  була  нікому
І  несла  у  вікна  холодок.
Я  вслухалась  і  знімала  втому
Щебетанням  птахів  між  гілок.

Взимку  на  свої  тендітні  плечі
Накидала  білосніжну  шаль
І  ховав  у  світлі  сонця  вечір
Цю  красуню  під  свою  вуаль.

Якось,  повертаючись  додому
Без  важких,  настирливих  думок,
Погляд  мій  завмер  на  місці  тому,
Де  виднівся  зрубаний  пеньок.

Вся  на  мить  якусь  заціпеніла.
Що  це,  а  красуня  наша  де?
Вперше  за  всі  роки  не  зустріла,
І  в  дорогу  вже  не  проведе.

Зрізали  берізоньку,  трухлявий
Стовбур  із  середини  відмер,
А  гілля  високе  кучеряве
І  знакỳ  не  дало  дотепер.

Ось  така  історія  життєва,
Часто  і  в  людей  буває  так.
Хтось  повільно  тліє,  хтось  миттєво,
Без  помітних  зовнішніх  ознак.

Ми  своє  здоров’я  не  цінуємо
З  багажем  неспокою  й  образ.
Злагоду  і  щастя  імітуємо,
Не  на  людях  плачучи  не  раз.

А  життя  вимірює  хвилинами
Кожну  нашу  дію,  кожен  крок.
Притаївши  янголів  за  спинами,
Дасть  пройти  незавчений  урок.

Та  ми  знову  в  метушні  буденності
Грузнемо  в  проблемах  і  гріхах,
В  їхній  хаотичній  нескінченності
Б’ємо  пил  по  стомлених  шляхах.

Відцвітають  весни,  нас  не  радують,
Ми  не  помічаємо  краси,
А  шумлять  літа,  лише  нагадують  -
Повертають  до  зими  часи.

Як  важливо  світу  посміхатися,
Цінувати  миті  в  доброті.
Щирими  і  вірними  лишатися
Богу,  людям  і  своїй  меті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019

Книга долі

Вітри,  вітри..метуть  торішнє  листя,
Заплутують  волосся  і  думки.
В  мої  жалі  і  радості  вплелися,
Гортають  книги  долі  сторінки.

А  я  з  життя  виписую  цитати,
Шукаю  сенс  усіх  його  подій
І  так  спішу  тепло  комусь  роздати,
Хто  прихистить  його  в  душі  своїй.

Попереду  незвідана  дорога,
Хтось  піде  поряд,  хтось  убік  зверне.
І  тільки  ті,  хто  посланий  від  Бога,
Не  лишать  у  самотності  мене.

А  я  не  підведу,  не  розчарую
Ні  друзів,  ні  коханих,  ні  Творця.
І  де  б  я  не  була  –  завжди  відчую,
Як  б’ються  рідні  в  унісон  серця.

Мені  б  лише  краплину  світла  й  щастя
Осяяти  життєвий  небосхил,
І  ниточку  червону  на  зап’ястя
Як  захист  від  невдач  і  темних  сил.

В  руках  добро  нестиму  без  вагання
І  навзаєм  відкрию  почуття,
Лишивши  слід  не  просто  існування,
 А  пам’ятного  щедрого  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019

В твоїх очах

В  твоїх  очах,  як  перший  промінь  сонця,
Я  світосяйну  усмішку  ловлю
І  янгола  святого  охоронця
Прошу  у  ній  не  бачити  жалю.

В  твоїх  словах,  як  шепіт  буйнотрав’я
Знаходжу  спокій  і  душі  розмай.
У  пристрасті  піднявшись  в  позахмар’я
З  тобою  відкриваю  власний  рай.

В  твоїх  обіймах,  як  в  полоні  літа
Я  запасаюсь  теплих  відчуттів
І  назбиравши  липового  цвіту,
Готую  чай  з  медових  почуттів.

У  сні  твоєму  зоряною  зливою
Торкнусь  бажань  бурхливої  ріки.
Прошу,  запам’ятай  мене  щасливою,
Якщо  нас  раптом  розведуть  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2019

Я - Українка, цим ім'ям горджуся

Я  –  Українка,  цим  ім’ям  горджуся.
Сміюсь  і  плачу  на  своїй  землі.
У  тиші  кожен  день  новий  молюся
За  мир  і  хліб  насущний  на  столі,

За  всіх,  кого  люблю  і  поважаю,
Дай,  доле,  щастя  і  здоров’я  всім.
У  серці  віри  я  не  полишаю,
Що  прийде  світла  радість  в  кожен  дім.

Згорає  свічка  гіркою  сльозою
У  вічну  пам'ять  дочок  і  синів,
Які  за  волю  взялися  за  зброю,
Й  живими  не  вернулися  з  боїв.

Я  –  Українка,  буду  шанувати
Усіх,  кому  завдячую  життям.
А  за  тривоги  і  найважчі  втрати
Ніколи  не  пробачу  ворогам.

Земля  моя  навіки  вічні  буде
Найкращою  у  всій  своїй  красі.
Повітря  набере  у  вільні  груди,
Хліба  густі  купатиме  в  росі.

Під  мамину  чуттєву  колискову,
Земля  дала  мені  снагу  свою.
Я  за  велінням  Бога  рідне  слово
Нащадкам  від  душі  передаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830004
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.03.2019

До матусі спішу на обід

Небо  сипле  у  двір  снігопадами,
День  насуплено-сивий,  як  дід.
А  я  душу  сьогодні  порадую  -
До  матусі  спішу  на  обід.

І  лишень  двері  скрипнуть,  відчується,
Як  смачненьким  із  кухні  війне.  
Аромат  на  порозі  тупцюється,
Закликає  до  столу  мене.

Мамин  супчик  і  хліб  зі  скоринкою,
Смак  дитинства,  тепла  і  турбот.
І  млинці  круглощокі  з  начинкою
Зводять  дух  на  вишневий  компот.

Закрадеться  з  минулого  в  спогади  
Присмак  щастя  дитячих  років:
І  обійми,  і  мамині  погляди,
Й  поцілунки,  як  сонце,  палкі.

Безтурботно  змішається  з  радістю,
Неповторний  той  запах  і  смак.
А  на  вікнах  налиплою  заздрістю
Снігопад  залишатиме  знак.

Ти  присядь  біля  мене,  ріднесенька,
Відпочинь,  натомилася  вже.
Світла  доля  з  розквітлими  веснами
Хай  ці  миті  для  нас  береже.

16.03.2019.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019

Навіяв дощ

Весняний  дощ  буянить  у  шибки,
По  склу  мережить  хвилями  картини.
Наввипередки  бігають  струмки,
В  калюжах  тонуть  срібні  намистини.

У  тих  дзеркалах,  наче  кораблі,
Пливуть  хмарини  вкриті  сивиною,
І  кожна  з  них  тримає  на  крилі
Своє  дірчасте  решето  з  водою.

Заплутавшись  в  оголене  гілля
Гойдає  вітер  липи  і  каштани,
На  втоптаних  стежинах,  як  маля,
Довершує  свої  грайливі  плани.  

А  у  домівці  затишок  заліг
Пухнастим  кошеням  на  підвіконні.
Вдивляюся  у  сірий  блиск  доріг,
Замислено  підпершись  на  долоні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828403
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.03.2019

Присвята мамі

З  нагоди  жіночого  свята  найдорожчій  людині  у  моєму  житті  –  мамі  присвячую

Мамочко,  моя  найкраща  в  світі,
Ти  для  мене  –  все  моє  життя.
Лиш  з  тобою  ця  весна  у  цвіті
І  на  серці  квітнуть  почуття.

Я  в  твої  обійми  загорнуся,
Найдорожчий  серця  твого  стук,
І  тихенько  Богу  помолюся,
Щоб  беріг  тепло  найближчих  рук.

Хай  не  буде  на  твоїй  стежині
Ні  тривог,  ні  болю,  ні  жалю.
Це  тобі  душа  співає  нині,
Як  безмежно  я  тебе  люблю.

Як  тобою  я  завжди  пишаюсь,
Ти  навчила  сіяти  добро.
Звідусіль  на  твій  поріг  вертаюсь,
Скільки  би  доріг  не  пролягло!

Я  в  твоїй  купаюся  любові,
Не  замінить  її  цілий  світ.
І  ціную  кожну  мить  з  тобою,
Та  прошу  живи  до  сотні  літ.

08.03.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019

Вітання всім, чиє імення жінка!

Вітання  всім,  чиє  імення  жінка,
Кому  весна  пасує  до  лиця,
Чиї  ні  логіка,  ні  поведінка  
Розгадані  не  будуть  до  кінця.

Як  загадка,  як  вічна  таємниця,
П’янить  жіночий  голос  і  краса.
То  ніжна,  то  зваблива  чарівниця,
Усе  їй  дарували  небеса.

По  задуму  Господь  творив  слабкою,
Та  зрозумівши,  хто  такий  Адам,
Він  жінку  силою  нагородив  такою,
Що  не  усім  Адамам  по  зубам.

Земна  богиня,  і  свята  і  грішна.
То  приміряє  ангельське  крило,
То  як  журба  накотиться  торішня
Пустити  може  бісика  в  ребро.

Жіноча  доля,  як  її  збагнути?
Важкі  у  неї  ролі  цілий  вік.
Та  щастя  зможе  істинне  відчути,  
Як  буде  поряд  справжній  чоловік.

Отож,  бажаю  вірної  любові,
Хай  буде  мир  і  спокій  у  серцях,
Хай  не  підводять  успіх  і  здоров’я,
Весна  хай  завжди  буде  до  лиця.

Хтось  думає,  що  я  іду  на  принцип,
Чоловіків  оцінюю  здаля,
Та  я  збагнула,  що  немає  принців,
Тому  чекаю  свого  короля.

08.03.2017  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019

За кожен день я дякую Всевишньому

За  кожен  день  я  дякую  Всевишньому
Та  ангелу  за  місію  важку,
Й  батькам  своїм,  які  для  мене  вишили
Стежину.  Як  на  білім  рушнику
Цвіте  на  ній  любов,  літами  вигріта
І  ніжність  мами,  й  татів  сильний  дух.
То  з  усмішкою,  то  сльозами  вимита,
Та  ні  на  мить  я  не  спиняю  рух.

В  дорозі  різні  люди  зустрічаються,
Хто  любить  й  добротою  огорне,
А  хто  крізь  зуби  сухо  привітається,
А  потім  в  спину  каменем  жбурне.
Така  вже  поведінка  не  дивує,
В  гріховнім  світі  всі  ми  не  святі.
І  хто  на  що  багатий,  те  й  дарує
На  фоні  конкуренції  в  житті.

Не  мали  б  сліз,  не  відчували  б  щастя,
Складне  не  замінялося  б  простим.
Колись,  я  вірю,  кожному  воздасться  -
Всі  ходимо  під  Господом  одним.
У  кожного  свій  ангел  за  плечима,
Чиясь  молитва,  як  ріка  бринить.
І  все,  що  нам  дано  перед  очима  –  
Одна  безцінна,  незворотна  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019

Лише любов дає всьому початок

Лише  любов  дає  всьому  початок,
Життя  дає  і  віру  в  майбуття,
І  з  посмішкою  ранок  зустрічати,
Ловити  в  такт  на  двох  серцебиття.

У  захід  сонця  милувати  очі
І  мріями  летіти  до  небес,
І  замість  «мушу»  відчувати  «хочу»,
Мандруючи  з  добром  у  світ  чудес.

Нехай  молитва  з  вуст  злітає  щира,
Як  захист  від  неправди,  бід  і  зла,
Щоб  замість  воєн  дочекатись  миру
І  щоб  любов  по  всіх  шляхах  вела.

Любіть  всім  серцем  і  кохані  будьте,
В  душі  нехай  завжди  бринить  весна.
Любов  знаходьте,  бережіть,  цінуйте.
Нехай  на  щастя  квітне  вам  вона.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2019

Їм добре вдвох

Їм  добре  вдвох.  Все  інше  неважливо.
Хтозна,  який  їм  шлях  відміряв  Бог.
Вони  цінують  зараз  бережливо
Той  час,  що  є  у  них  один  на  двох.

Вона  очима  ловить  світлий  погляд
Його  грайливо-теплий,  як  весна,
А  він  радіє,  що  сьогодні  поряд
З  ним  її  щира  усмішка  ясна.

У  пристрасті  своїй  горять,  мов  зорі,
В  обіймах  замикнувши  цілий  світ.
Кохання  їхнє  -  то  бурхливе  море,
Що  не  зміліє  і  за  сотню  літ.

А  в  них  є  миті,  як  мізерні  крихти
І  тікають  годинники  життя.
Замало,  певно,  раз  в  житті  прожити,
Щоб  ті  до  дна  допити  почуття.

Вона  і  він.  Вуста  не  роз'єднати,
Що  в  поцілунку  довгому  злились.
Навчила  доля  їх  не  відкладати
Ні  грама  того  щастя  на  "колись"..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2019

Завари, матусю, чаю трав'яного

Завари,  матусю,  чаю  трав'яного
Та  посидь  зі  мною,  спогади  верни.
Серцем  пригорнуся  до  серденька  твого,
Ніжно  доторкнуся  до  його  струни.

Проведи  в  дитинство  і  візьми  на  руки,
В  платтячко  із  бантом  знову  одягни.
З  далечі  долинуть  "баю,  баю"  звуки,
Хоч  на  мить  полину  в  найсолодші  сни.

Легко,  як  метелик,  слідом  босоногим
Пробіжусь  по  стежці  навздогін  вітрам.
У  твої  обійми  упаду  з  дороги
І  любов  до  крихти  всю  тобі  віддам.

Заплети  в  косички,  мов  малу  дитину,
Помандрую  знову  в  тридцять  літ  назад.
Щастя  тихі  кроки  в  цю  блаженну  днину
Заквітують  цвітом,  як  вишневий  сад.

Розіллється  пісня  чистою  рікою,
Радістю  п'янкою  вийде  з  берегів.
Лагідним  наспівом  душу  заспокою,
Найсмачнішим  чаєм  з  запахом  лугів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019

Святвечір

Дочекалась  рідна  хата  велику  родину,
Діти  з’їхались  на  свято  з  далечі  доріг.
На  стіл  стелить  сива  мати  білу  скатертину,
І  запрошує  ласкаво  до  вечері  всіх.

Пахне  риба  і  капуста  смажена  з  грибами,
Щойно  з  печі  борщ  парує,  голубці  з  пшоном.
Огірочки  прямо  з  діжі,  миска  з  пирогами.
Пампушки  за  ніс  щипають  свіжим  часником.

І  вареники  солодкі  вже  медком  политі,
І  тушкована  квасоля  пихкає  в  горшку.
Вінігред  милує  око,  жде  своєї  миті.
Та  узвар  із  груш  і  яблук  в  самому  кутку.

Подають  на  стіл  внучата  страви  і  напої,
Вже  красується  по  центру  запашна  кутя,
Всі  емоції  змішались  з  запахами  хвої,
І  по  справжньому  вирує  радістю  життя.

Батько  з  клуні  сніп  приносить,  на  покуті  ставить
І  розказує  малечі  значущий  обряд.
За  вікном  темніє  швидко,  а  у  хаті  править
Тепла  злагода  родинна  і  святковий  лад.

Вщухли  навіть  заметілі,  в  небо  споглядають,
Чи  зійшла  зоря  вечірня  людям  сповістить,
Що  Христос  ся  народився.  Янголи  співають,
Диво-новина  над  світом  звісткою  летить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820371
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2019

Пірнаю в засніжену зиму

Пірнаю  з  порогу  в  засніжену  зиму,
Сніжинки,  як  диво,  торкаються  вій.
І  кожну  хвилину  легку,  невловиму
Заводить  у  казку  хурделиці  рій.

В  душі  оживають  про  зиму  куплети
Виблискує  сріблом  вечірнє  шосе.
І  пам’яті  спалах  крізь  білі  замети
Мене  у  далеке  дитинство  несе.

Десь  там,  я  маленька,  згори  на  санчатах
Під  наглядом  маминим  весело  мчусь.
Розгін  набираю  зі  снігом  лапатим,
На  щічках  рум’янцем  щасливим  свічусь.

Закутала  ненька,  лиш  світяться  очі,
Важкий  на  мені,  але  теплий  кожух,
У  валянках  ноги  і  шарфик  лоскоче,
Який  намагаюся  скинути  з  вух.

Немає  тривог  і  турбот  сьогодення,
Окрім  рукавичок  промоклих  й  взуття.
У  всіх  нас  є  те  невичерпне  натхнення,
Яке  нам  дарують  моменти  життя.

В  ту  ж  вмить  схаменуся,  що  вдома  чекають.
І  спогад  пірне,  як  в  замети  сліди.
Дитинство  це  те,  що  у  часі  втрачають,
Зберігши  його  у  собі  назавжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018

Троянди

Згадалися  мені  з  дитячих  літ
В  саду  троянди,  що  садив  мій  дід.
Яких  лишень  сортів  там  не  було,
Усе  подвір’я  дідове  цвіло.

Я  бігала  малою  між  кущів,
Купалась  в  росах  лагідних  дощів.
І  кожен  кущ  чиплявся  за  рукав,
Заглядав  в  очі  і  не  відпускав.

Ставав  хмільним  увесь  вишневий  сад,
Вдихаючи  солодкий  аромат.
Від  сили  вітру  між  отих  красунь
Дзвеніла  радість  розсипом  відлунь.

А  дід  до  себе  квіти  пригортав,
До  них  слова  з  любов’ю  промовляв.
І  прикрашали  ніжні  пелюстки
Життя  складного  дідові  роки.

Та  раптом  у  підступний  долі  час
Дідусь  навіки  відійшов  від  нас.
І  неймовірне  сталося  в  саду.
Відчули  квіти  серцем  ту  біду.

Схилили  низько  голови  з  жалю
Без  дідового  тихого  «люблю».
Як  сонце  потяглось  до  небокраю
Пішли  за  дідом  стежкою  до  раю.

З  тих  пір  в  руках  тримаючи  букет,
Приходить  в  спогад  рідний  силует
Троянд  розкішних  бархатне  чоло
Нагадує  про  дідове  тепло.

І  пам’ятати  нам  дає  про  те,
Що  там  де  є  любов  -  усе  цвіте.
Хоч  на  якому  б  ти  не  ріс  стеблі,
Краса  душі  –  найвища  на  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2018

Пахнуть квітами мамині руки

Пахнуть  квітами  мамині  руки,
Полем,  літом,  волошками  в  житі.
Небом  осені  в  миті  розлуки
Пахнуть  руки  найкращі  у  світі.

Черемшиною,  рутою-м’ятою,
Що  тримають  в  п’янкому  полоні,  
Свіжим  хлібом  і  рідною  хатою
Пахнуть  мамині  теплі  долоні.

Пахнуть  світлим  дитинством  і  казкою,
Що  навчала  добра  і  любові,
Сонцесяйним  промінням  і  ласкою,
Навіваючи  сни  кольорові.

Поцілунком  до  них  прихилюся  я,
За  неспокій  попрошу  пробачення
І  подвою  в  обіймах  матусиних
Кожну  мить,  що  розлукою  втрачена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2018

Нас розділяло небо над землею

Нас  розділяло  небо  над  землею
І  плетиво  незміряних  доріг.
Я  не  впивалась  ніжністю  твоєю,
Ти  не  пірнав  у  глиб  очей  моїх.

Сплітала  доля  в  різному  узорі
У  радості  і  в  смутку  наші  дні.
Без  тебе  ночі  рахували  зорі,
Що  у  моєму  падали  вікні.

Тепло  шукали  ми  в  обіймах  інших,
Нас  розділяли  люди  і  міста.
Я  не  тобі  присвячувала  вірші,
Всміхались  не  мені  твої  вуста.

Та  долі  мить,  розвіявши  розлуку,
Подарувала  диво-відчуття.
Коли  ти  вперше  взяв  мене  за  руку,
Здалося,  ми  знайомі  все  життя.

В  очах  злетіли  мрії  зорепадом,
Від  хвилювання  голос  пересох.
Давай  самотність  лишимо  позаду
І  щастя  пошукаємо  удвох.

Лише  тобі  писатимуться  вірші,
Горітимуть  у  пристрасті  вуста.
І  щоби  нас  не  розлучали  більше
Ні  люди,  ні  бажання,  ні  міста.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2018

В тумані знову тоне місто

В  тумані  знову  тоне  місто,
І  десь  у  тому  молоці
На  волю  просяться  іскристо
Далекі  сонця  промінці.

Та  сивина  не  відпускає,
В  тій  втаємниченій  імлі
Дарма  шукати  неба  краю,
Воно  припало  до  землі.

В  осінню  тишу  світанкову,
Яку  Всевишній  заросив,
Немов  народжуєшся  знову,
Вдихнувши  в  себе  нових  сил.

Усе  відкинувши  посутнє:
Хвалу,  здобутки,  відчуття,
Мить  між  минулим  і  майбутнім
Твоє  оцінює  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812404
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.11.2018

У пам'ять актриси Марини Поплавської

З  останнім  клином  журавлів,
З  останнім  подихом  тепла,
Осінній  ранок  догорів
Її  дорогою  до  тла.

Неначе  чорне  вороння,
Злетіла  звістка-новина,
Що  обірвалося  життя,
Жива  натягнута  струна.

Сльоза  в  очах,  в  душі  печаль
І  давить  несвідомо  час.
За  мить  ми  скажемо  «прощай»,
За  мить  відпустимо  від  нас.

Із  хрипом  вирветься  з  грудей
Та  незбагненна  таїна,
І  глухо  щемом  загуде
У  голові:  чому  вона?

Вона,  закохана  в  життя,
В  дітей,  в  роботу  і  в  людей,
Не  всі  розкрила  почуття,
Ще  безліч  планів  та  ідей.

Талант  від  Бога  прийняла
І  з  тим  добром  ішла  до  всіх.  
Усе  хотіла,  все  могла,
І  дарувала  людям  сміх.

Тепер  та  усмішка  ясна,
Що  гріла  безлічі  сердець,
На  фото  тиха  і  сумна
По  тілу  стелить  морозець.

Нестримно  капає  вогнем
Віск  на  запалених  свічах.
Небесний  янгол  сивим  днем
Заснув  у  неї  на  плечах.

Вона  воскресне,  і  не  раз..
З  екранів  і  в  далеких  снах.
І  сонцем  в  спогадах  майне
Її  земний  красивий  шлях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810928
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.10.2018

Минулі дні вриваються у пам'ять

Як  світлий  спалах  блискавки  вночі,
Минулі  дні  вриваються  у  пам'ять.
Знаходять  до  дверей  старі  ключі,
Відкривши,  душу  радують  і  ранять.

В  знайомі  і  далекі  голоси
Пірнаю,  наче  в  озеро  студене.
Занурююся  серцем  в  ті  часи,
Які  по  бездоріжжю  йдуть  до  мене.

Малює  спогад  стежку  у  траві
І  повертає  до  моєї  школи.  
Все  кублиться  думками  в  голові,
Лиш  тут  побачу,  наяву  -  ніколи.

Бо  школа  вже  красується  нова,
Там,  де  була  стара,  туман  лягає.
А  в  пам'яті  моїй  вона  жива,
По  коридорах  дітвора  гасає.

Важкий  портфель  з  книжками  на  плечах,
О,  як  його  хотілося  позбутись.
Згадавши,  знову  смуток  на  очах,
На  день,  на  час,  в  ту  мить  хоча  б  вернутись.

Скрипуча  хвіртка,  з  дерева  паркан,
В  осінніх  квітах  все  шкільне  подвір’я.
І  однокласник,  вічний  хуліган,
З  цукерками  іде  на  перемир’я.  

Заходжу  в  клас,  он  парта,  це  моя,
Завжди  сиділа  я  на  першій  парті.
Для  серця  ті  сучасні,  що  стоять
Тепер  тієї  ж  цінності  не  варті.

Старий  учитель  хмурить  брови  знов,
Крізь  хмари  із  душі  сміється  сонце.
Його  до  учнів  батьківська  любов
Була  для  нас  надійним  охоронцем.

Історія  відкрита  у  руках,
Параграф  за  параграфом  листаю..
Напевно,  хтось  на  інших  сторінках
Колись  мою  історію  зчитає.

Несу  її  з  віршами  до  людей,
Хто  омине,  а  хто  і  доторкнеться.
І  почуття,  що  вирветься  з  грудей,
Можливо,  тим  же  спогадом  проллється.

Нехай  теплом  вертаються  ті  дні,
Що  лист  в  календарі  перегорнули.
Яке  б  сучасне  не  жило  в  мені,
Є  невід’ємний  погляд  у  минуле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2018

В Житомирі осінь. Іду на роботу бульваром

В  Житомирі  осінь.  
Іду  на  роботу  бульваром.
У  небі  пливуть  голосні  журавлині  ключі.
А  спогад  відносить  
В  той  час,  як  спішила  на  пари,
Торкає,  осівши  багряним  листком  на  плечі.

Всміхається  юність,  
Повз  мене  біжить  по  узбіччю.
Душа  ненароком  у  дітях  впізнає  себе.
Як  швидко  минулося  
Вже  дев’ятнадцять  по  двічі.
Незмінно  високе  лиш  небо  в  очах  голубе.

Думки  безголосі
Журбу  проганяють  без  права
Відтінки  туману  моїм  додавати  літам.
Не  встелиться  осінь  
В  душі  на  не  скошених  травах,
Я    їй  ані  літа  свого,  ні  весни  не  віддам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2018

Надумало літо прийти у гостини до осені

Надумало  літо  прийти  у  гостини  до  осені,
Зібрало  гостинці  і  наших  сягнуло  країв.
Торкнувся  світанок  землі  чудодійними  росами
І  сонячний  погляд  гарячий  в  очах  затаїв.

В  повітрі  розсипались  золотом  сонячні  промені,
І  змусили  жмуритись,  певно,  від  щастя  усіх.
Похилені  трави,  дощами  осінніми  стомлені,
Зіпнулись,  як  струни,  стіною  обабіч  доріг.

І  навіть  вітри  залягли  без  найменшого  подиху,
Не  втримавшись,  тільки  горіхи  зі  звуком  летять.
Шепочеться  листя,  свого  не  приховує  подиву,
Вже  б  мало  летіли,  та  знову  прийшла  благодать.

Усе  ожило,  розбрелися  мурахи  стежинами,
На  спинках  тендітних  щось  тягнуть  додому  не  раз.
Хай  навіть  відміряє  кроки  це  літо  годинами,
Яке  ж  воно  справді  на  дотик  приємне  в  цей  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2018

Ну здрастуй, Осене

Ну  здрастуй,  Осене,  заходь,  тебе  чекаю.
Наповню  груди  свіжим  подихом  твоїм.
З  тобою  вип’ємо  калинового  чаю
І  я  про  мрії  заповітні  розповім.

Носило  їх  на  крилах  вітру  жарке  літо,
З  ключем  лелечим  відпустило  вдалину.
А  я  лише  просила  душу  обігріти
І  не  лишати  у  самотності  одну.

В  похмурий  день  мені  б  закутатись  в  кохання,
Під  шелест  листя,  що  тріпоче  за  вікном.
На  двох  ловити  мить  світанку  і  смеркання,
Слова  зізнання  шепотіти  перед  сном.

Коли  вкриватимеш  ти  золотом  дороги,
Згадай  про  мене  і  познач  на  них  сліди
Того,  хто  посланий  мені  для  щастя  Богом,
Та  без  вагань  назустріч  долі  проведи.

Я  не  боятимусь,  що  стеляться  тумани,
І  що  рясні  дощі  накриють  почуття.
Коли  побачу  цілий  світ  в  очах  коханих,
Збагну,  вони  і  є  усе  моє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2018

Я вдячна літу за дарунки

Я  вдячна  літу  за  його  дарунки,
За  найтепліше  сонце  на  плечах,
Дощу  рясного  свіжі  поцілунки
І  за  веселку  радісну  в  очах.

За  те,  що  мандрувало  по  дорогах,
У  спеку  поспішало  до  води.
І  знов  вело  до  рідного  порогу,
Сховавши  в  травах  вигріті  сліди.

За  повні  жмені  аґрусу  й  малини,
І  за  сережки-вишні  наливні,
На  кущиках  чорниці-намистини,
І  під  листком  суниці  запашні.

Налиті  сонцем  сливи  й  абрикоси,
І  солод  на  вустах  від  кавунів,
І  на  житах  вусатих  легкі  роси,
І  захід  сонця  з  хором  цвіркунів.

Біля  вікна  грайливі  ластів’ята,
І  дятел  розпашілий  у  садку,
На  чай  -  чебрець,  меліса,  дика  м’ята,
У  хмарах  небо,  наче  у  вінку.

Скажу  спасибі  літу  на  прощання,
Воно  застигне  в  усмішці  моїй.
Підходить  осінь  тихо,  без  вагання,
Вже  завтра  вийду  я  назустріч  їй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2018

Прапор майорить

Під  вільним  вітром  прапор  майорить:
Два  кольори  сплелися  воєдино,
Де  перший  -  неба  мирного  блакить,
А  другий  -  хлібне  поле  України.

До  полотна  вустами  доторкнусь,
Наповнить  груди  незбагненна  сила.
В  любові  Батьківщині  присягнусь,
Тримаючи  в  руках  державний  символ.

Він  гріє  душу  сонячним  теплом,
Вселяє  дух  незламного  народу.
Хай  цю  святиню  з  шаною  й  добром
Передають  від  роду  і  до  роду.

Нехай  живе  у  кожному  із  нас
Патріотизм  і  гордість  за  країну.
Цей  нелегкий  і  героїчний  час
Гуртує  нас  під  прапором  єдиним.

Вітаю  вас  зі  святом,  земляки!
Бажаю  щастя  й  не  втрачати  віру.
Молюсь  за  Україну  всі  роки,
Дай,  Боже,  нам  скоріш  діждатись  миру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803941
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.08.2018

В серці з Україною

Пролечу  замріяна  я  над  Україною
І  барвінком  вистелю  на  шляху  сліди.
Закріплюся  коренем,  проросту  калиною
І  нап’юсь  холодної  з  джерела  води.

Вітром  несподіваним  у  житах  сховаюся
І  вдихну  всі  запахи  хліба  та  землі.
До  тополь  із  кленами  тихо  привітаюся,
Заспіваю  пташкою,  сівши  на  гіллі.

По  камінню  теплому  пробіжу  струмочками,
Річкою  нестримною  вмию  береги.
У  шовкових  травах  я  зацвіту  дзвіночками,
Світлим  сонця  променем  ляжу  на  луги.

Краплею  прозорою,  скинута  хмариною,
Стежкою  ґрунтовою  весело  скочусь.
Де  б  я  не  схилилася,  тільки  б  з  Україною,
В  серці  з  Україною  піснею  озвусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2018

Я в юність влетіла з тобою на крилах

Я  в  юність  з  тобою  влетіла  на  крилах,
Твій  голос  весною  в  душі  розливавсь.
І  я  говорила,  що  вперше  щаслива,
Ти  в  очі  дивився  й  лише  посміхавсь.

Тебе  я  гукала  піднятися  в  небо
Удвох  відкривати  незнані  світи.
А  ти  відповів  "мені  цього  не  треба.
Щасливо,  бувай,  відпускаю,  лети".

Не  стало  розправлених  крил  за  плечима,
Без  них  підіймалась  в  омріяну  вись.
Світилися  зорі  твоїми  очима,
А  потім  зривались  і  падали  вниз.

Коли  я  не  чула  землі  під  ногами,
Ти  брів  по  стежках  навмання  будь-куди.
Наскільки  ми  різні  збагнула  з  роками,
І  з  пам’яті  стерла  всі  наші  сліди.

Говорять,  що  двох  протилежностей  сила
Єднає,  притягує  їх  як  магніт.
Любов  не  спроможна  підняти  на  крила,
Якщо  ви  по  іншому  бачите  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2018

Прощання з літом

В  серпневі  ночі  входить  прохолода,
Вмостилась  на  порозі  літа  осінь.
Вже  скоро  спека  перейде  в  негоду,
Доріжки  рясно  вкриють  сині  роси.
Садова  горобина  у  намисті
І  яблуні  пострушують  дарунки,
А  дощ  безжально  на  зеленім  листі
Свої  залишить  жовті  поцілунки.
І  заголосить  вітер,  як  уміє,
Із  птахом  відлітаючим  на  пару,
І  луг  туманом  вранці  посивіє,
І  сонце  заховається  за  хмару.
.  .  .
Сміється  літо,  фарби  ти  згущаєш,
Усе  яскраве  вкривши  сивиною.
Гукаю,  літо!  Ти  мене  лишаєш?!
Люблю  тебе!  Чому  ти  так  зі  мною..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2018

Батьківська хатина

Наче  вишита  хустина,  
З  візерунками  хатина,
Білосніжна,  у  вишневому  вінку.
Ясним  сонечком  зігріта,  
Теплим  дощиком  умита,
Всього  бачила  на  довгому  віку.

Повертають,  мов  лелеки,  
В  хату  батьківську  здалека
Діти,  внуки  ненадовго  у  село.
Зустрічають  батько  й  мати  
І  запрошують  до  хати,
У  якій  панує  затишок  й  тепло.

У  щасливу  теплу  днину
Вся  збирається  родина,
Найрідніші  голоси  разом  бринять.
Все,  здавалося  б,  як  хочуть,
А    серця  чомусь  тріпочуть
І  невпинно  дні  без  вороття  летять.

Коли  літній  день  дотліє,
Знову  хата  опустіє,
Листя  жовте  встелить  батьківський  поріг.
Осінь  випаде  туманом
І  хатину  із  батьками
Огорне  журбою  далечінь  доріг.

Щоб  розвіяти  тривогу
І  як  шлях  розлуку  довгу,
Не  цурайтесь,  приїжджайте  у  село.
Поки  є  кому  стрічати,
Поки  є  і  батько  й  мати  –  
В  тій  хатині  буде  затишно  й  тепло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2018

Я під небом з тобою одним

Я  під  небом  з  тобою  одним
Для  польоту  розправила  крила.
Та  своїм  почуттям  неземним
Доторкнутись  до  тебе  несміла.

Дивний  потяг  відчула  душі,
Наче  рідну  споріднену  душу,
А  в  житті  ми  з  тобою  чужі,
І,  напевно,  змиритися  мушу.

Я  під  сонцем,  що  світить  на  двох,
Твою  усмішку  серцем  ловила,
Серед  болю  твого  і  тривог
Тихо  Бога  за  тебе  молила.

В  твої  очі  несла  крадькома
Свою  ніжність,  турботу  і  ласку
А  ночами  складала  дарма
Нашу  добру  і  радісну  казку.

Я  під  тим  же  дощем,  що  і  ти
Змию  мрії  свої  кольорові.
Я  благаю  тебе  відпусти,
Якщо  в  серці  не  маєш  любові.

Та  чи  вистачить  сили  мені
Коли-небудь  забути  про  тебе,
Не  згорівши  у  тому  вогні,
Який  зіркою  посланий  з  неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2018

З Медовим Спасом!

Медовий  Спас  протоптує  стежину
І  запахами  входить  у  двори.
Іду  до  церкви,  у  руках  корзина,
Несу  духмяні  літечка  дари.

Янтарний  мед,  букет  на  Маковія,
Вода,  рум’яний  маковий  пиріг.
Мрійливий  вітер  травами  повіяв,
А  сонце  промінь  кинуло  до  ніг.

Вплету  з  букету  квіти  у  волосся,
Любисток,  айстри,  чорнобривці,  м’яту.
Голівку  маку  й  золоте  колосся,
Аби  здоров’я  і  краси  додати.

Спечу  млинці  до  меду  і  до  чаю,
Зі  смаком  тим  нових  чекаю  змін,
Хай  Божа  ласка  душу  зігріває
І  благодать  несе  церковний  дзвін.

Впустіть  і  ви  Медовий  Спас  в  оселю,
Хай  він  збере  родини  в  добрий  час.
Хай  голови  п’янить  від  того  хмелю,
Який  любов’ю  оселивсь  у  вас.

Нехай  запахне  щастя  чорнобривцем
І  буде  мирним  наше  майбуття.  
І  хай  щодень  медово  золотиться
Дароване  нам  Господом  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2018

Мрії

Скотилося  сонце  у  воду  з  узвишшя,
Промінням  торкнулося  лагідно  ніг.
На  пляжі  морському  вечірньої  тиші
Я  Музу  впіймала  з  далеких  доріг.

Присядь,  моя  подружко,  поруч  зі  мною,
Думки  перелітні  мої  впорядкуй.
Під  вітер  грайливий  і  звуки  прибою
На  чистому  аркуші  мрії  змалюй.

Я  мрію  сюди  повернутися  з  часом,
Ловити  хвилини  доби  золоті
І  в  літні  обійми  з  розбігу  упасти
Разом  із  коханим,  єдиним  в  житті.

Я  мрію  про  те,  щоб  в  родинному  колі
Ростити  дітей  у  любові  без  меж.
Щоб  не  для  війни,  а  для  миру  і  волі,
І  впевнено  знати  навіщо  живеш.

Бажаю,  щоб  довго  у  добрім  здоров'ї
Мене  зустрічали  з  дороги  батьки,
Тепло  розливалось  у  кожному  слові
І  стишили  хід  швидкоплинні  роки.

Я  мрію  плекаю,  щоб  швидше  із  фронту
Сини  України  вертались  живі,
Щоб  зчистились  неба  усі  горизонти
І  купчились  хмари  лише  дощові.

Тінь  усмішки  тихо  сковзнула  вустами,
Вселяючи  крихти  надій  находу.
Єднає  молитва  мене  з  небесами,
І  мрії  здійсняться,  я  вірю,  я  жду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2018

Між небом і морем

Між  небом  і  морем,  де  ніжиться  вітер,
Де  сонце  свій  шлях  на  воді  золотить,
Де  хвилі  шепочуться  ледве  помітно,
Мій  погляд  злітає  в  бездонну  блакить.

На  гладі  морській  білі  чайки,  як  мрії,
Змахнувши  крильми  понеслись  навпростець.
Вривається  в  душу  легка  ностальгія:
Все  має  початок  і  має  кінець.

Курортного  літа  сліди  майже  стерті,
Здійснилось  одне,  інше  щось  не  збулось.
Та  кожне  завершення  у  круговерті
Це  завжди  початок  нового  чогось..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2018

Все змінюється, все минає

Світлана  Вітер
23  липня  о  23:03  ·  
Все  змінюється  з  часом,  все  минає,
А  в  спогадах  нічого  не  змінити.
Яким  було,  таким  і  пам’ятаю,
Любила  і  продовжую  любити.

Місцевість,  де  в  дитинстві  я  зростала
Змінилась,  що  й  відразу  не  впізнати,
Геть  під  ставком  стежки  позаростали,
У  них  слідів  моїх  не  відшукати.

Замулилося  озеро  до  краю,
Не  видно  лілій  світло-жовтуватих,
А  я  немов  альбом  в  думках  гортаю,
Пригадую,  як  з  рук  кормлю  пернатих.

Без  поспіху,  босоніж  пам’ятаю
Біжу  назустріч  вітру  з  сінокосу
Він  грається  зі  мною,  розвіває
В  косички  не  заплетене  волосся.

Стоять  хати,  в  них  тіні  зазирають,
Порозбрідалась  молодість  по  світу.
Старі  пішли  у  вічність  і  немає
Кому  тих  хат,  крім  сонця,  обігріти.

Хатин  отих  самотніх  вже  чимало,
І  хоч  ростуть  ще  по  сусідах  діти,
Та  галасу  такого,  як  бувало
За  наших  днів,  сьогодні  не  зустріти.

Все  змінюється  з  часом,  все  минає,
Роки  сільські  позаду  залишились,
А  серце  до  дрібничок  пам’ятає
Ті  кроки,  які  в  часі  розчинились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800734
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2018

Під музику вечірнього дощу

Під  музику  вечірнього  дощу,
Наповненого  звуками  роялю
В  своїх  думках  тебе  не  відпущу,
З  тобою  в  ритмі  вальсу  закружляю.

Збігають  краплі  чистої  води
З  моїх  долонь,  спрямованих  до  неба,
А  я  знаходжу  в  них  твої  сліди.
Цей  літній  дощ,  він  схожий  так  на  тебе.

Як  після  спеки  благодатний  гість
Такий  же  ніжний  і  як  ти  жаданий.
Нехай  відлуння  грому  розповість:
Десь  поряд  я  прозорим  вітром  стану.

Хай  блискавки  тобі  освітять  шлях
І  в  придорожніх  дощових  дзеркалах
Ти  на  легких  хмаринах-кораблях
Знайдеш  моєї  гавані  причали.

Стіна  дощу  між  нами  упаде,
Розмиє  простір  довгої  розлуки.
І  міст-веселку  небо  возведе,
Щоб  нам  скоріше  поєднати  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018

Забудь

Прошу  тебе,  забудь  мій  в  тернах  шлях
Та  не  зови,  і  я  забути  хочу
Про  ту  солодку  пристрасть  на  вустах
Омріяні  далекі  дні  і  ночі.

Ти  мій  важливий  у  житті  урок,
В  душі  уже  залишив  слід  глибокий.
Про  тебе  все  частішає  думок,
Все  більший  поселяється  неспокій.

Не  зможу  я  тебе  чим  далі  час
Зі  свого  серця  вирвати  без  болю.
Давай  разом  забудемо  про  нас,
Мені  пора  шукати  іншу  долю.

І  не  пірнати  в  грішні  почуття,
Бо  затишку  не  варто  в  них  шукати.
Торкнулась    я  на  мить  твого  життя
Як  невагома  знахідка  і  втрата.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018

Дві зорі

Заблимали  в  небі  дві  ясні  зорі
Близенько,  немов  одна  одну  тримались.
Можливо,  то  янголи  наші  вгорі
В  той  час  між  собою  про  нас  домовлялись.

В  яких  тільки  ми  не  блукали  краях,
Виднівся  твій  слід  і  відразу  ж  губився.
Замислило  небо  осяяти  шлях,
Щоб  ти  в  моїй  долі  нарешті  зустрівся.

З  тих  пір  мені  інших  не  треба  доріг,
За  руку  візьми  й  поведи  без  вагання.
Єдиною  бути  в  обіймах  твоїх
Для  мене  найбільше  у  світі  бажання.

Гарячих  сердець  неземні  почуття
Я  вірю,  що  нам  зберігати  удасться.
Тепер  лиш  збагнула,  що  сенсом  життя
Є  просто  щоденне  невимірне  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018

Відпочинок

Проводить  відпочинок  хто  як  звик,  
А  я  люблю,  щоб  було  що  згадати.  
Я  -  Вітер,  від  природи  мандрівник.
Сьогодні  душу  радують  Карпати.  
Ні  з  чим  їх  непорівняна  краса,  
Захоплюючі  у  полон  простори.  
Увесь  наш  світ  -  суцільні  чудеса.
А  краще  гір  бувають  тільки  гори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2018

Щедрий урожай

Вкриває  сонце  променями  плечі,
Лоскочуть  злегка  зеленню  грядки.
Над  головою  ластівки  щебечуть,
У  кіш  лягають  свіжі  огірки.

Рознісся  запах  зірваного  кропу,
Розкішним  листям  виглядає  хрін.
А  літній  день  не  стишує  галопу,
З  самого  ранку  він  бере  розгін.

Все  встигнути,  допоки  світить  сонце,
Бо  поле  щедрий  урожай  дало.
Гарбузи  на  боках,  як  охоронці,
З-під  листя  споглядають  на  село.

І  помідори  вдягнені  в  жупани,
Чекають  черги  плигнути  у  кіш.
А  біля  них  на  плетені  паркани
Квасоля  в’ється,  зріє  чимскоріш.

А  он  стручки  зеленого  гороху,
На  листя  вклались,  наче  олівці.
Візьму  у  місто  я  всього  потроху,
Виглядайте,  з  валізою  в  руці.

Картопля  рання  землю  пробиває,
Все  закликає  «забери  й  мене».
В  раю  зеленім  сумно  не  буває,
А  що  тяжіло  душу,  все  мине.

І  настрій  огірково-часниковий  
Сплітається  із  запахом  розсолу.
Ховаються  у  банку  трилітрову
Зелені  огірочки  для  засолу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2018

Чуже весілля

Чуже  весілля,  дивограй  пісень,
Застільних  тостів,  бесід  нескінченних.
А  я  в  своїх  думках  малюю  день,
В  якому  будеш  ти  мій  наречений.

І  як  в  обіймах  потону  твоїх,
Відверто  й  ніжно  зазирнувши  в  очі,
І  цілий  світ  побачивши  у  них,
Тобі  віддам  усі  світанки  й  ночі.

Як  хочу  йти  дорогою  життя,
Долаючи  тривоги  і  розлуки.
В  твої  палкі  пірнати  почуття,
Тримаючись  до  старості  за  руки.

Чуже  весілля  винами  п’янить
І  вже  за  обрій  свято  добігає.
А  я  поміж  людей  самотню  мить
І  терпкий  смуток  в  усмішці  ховаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018

Впізнай мене

Впізнай  мене,  знайди,  єдиний  мій,
Летять  літа,  курличуть  у  тривозі,
Впізнай  мене  в  ромашці  польовій,
Що  зацвіла  самотньо  при  дорозі.

Впізнай  мене  у  ластівці  швидкій,
Що  носить  літо  на  крилі  у  себе,
В  малій  хмарині  чистій  і  легкій
Впізнай  мене,  поглянувши  на  небо.

Торкнуся  ніжно  я  твого  чола
Ясною  світанковою  зорею,
І  наче  янгол  дотиком  крила,
Тебе  позначу  долею  своєю.

Впізнай  мене  вночі  серед  зірок,
В  сузір’ї  над  своєю  головою.
Можливо,  даль,  в  один  єдиний  крок
Є  відстанню  між  мною  і  тобою.

Стомилася  я  бути  невпізнаною,
Летять  літа,  а  ми  усе  чужі.
В  житті  так  важко  бути  не  коханою,
Ще  важче  з  порожнечею  в  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018

Я їду до Львова

Не  може  ніщо  мене  так  збагатити,
Покращити  тонус  і  серцебиття,
Як  змога  проста  мандрувати  по  світу,
Захоплено  й  легко,  бо  рух  –  це  життя.

Я  знову  в  дорозі,  до  славного  міста,
Попереду  Львів,  кілометри  летять.
І  радість  в  очах  неприховано  чиста,
І  сходить  якась  неземна  благодать.

Везу  із  Полісся,  вам  друзі  -  львів'яни,
З  теплом  і  любов’ю  частинку  душі.
До  вас  в  ці  хвилини  ще  ближчою  стану,
Для  мене  усі  ви  давно  не  чужі.

У  вулички  ваші  зануритись  хочу
Наповнені  шармом  інтриг  і  легенд.
І  вже  ароматами  кави  лоскоче
Злетівши  у  спогад  улюблений  бренд.

Свій  ранок  почну  в  романтичному  Львові,
І  буду  ловити  в  заручники  час.
Нестримно  зізнаюся  Львову  в  любові,
А  разом  із  ним,  певно,  кожному  з  вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2018

Любов, як Божий дар

Візьми  мене  за  руку,  мій  коханий,
Та  у  квітучі  поведи  поля,
Хай  літній  день  у  запахах  духмяних
Благословляє  небо  і  земля.

Давай  на  мить  загубимось  у  травах
І  приймемо  любов,  як  Божий  дар.
І  скупані  у  сонячних  загравах
До  кучерявих  підіймемось  хмар.

Нахилять  в  нашу  сторону  голівки,
Люпин,  ромашки  й  польовий  горох.
І  шелест  крилець  божої  корівки
Розвіє  тишу,  у  якій  ми  вдвох.

В  твоїх  очах  знайду  шалені  ночі,
А  ти  в  моїх  -  блакиті  глибину.
Твій  рідний  голос  тихо  прошепоче,
Люблю  тебе,  лише  тебе  одну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018

А я щаслива

А  я  щаслива,  знаєш,  я  щаслива,
Ніхто  моїх  не  бачитиме  сліз.
Чи  світить  сонце,  чи  гуляє  злива,
Усе  на  краще  –  мій  в  житті  девіз.

Хто  лиш  торкнувсь  моєї  долі  краю
І  залишитись  в  ній  не  обіцяв,
Нікого  я  за  руку  не  тримаю,
Той  свою  роль  вже  до  кінця  зіграв.

Я  далі  йду,  усміхнена,  по  світу,
Родина,  друзі,  все  ж  я  не  одна.
І  хоч  в  роках  давно  панує  літо,
Квітує  рання  на  душі  весна.

Ти  зазирни  в  мої  щасливі  очі,
У  них  відбилось  небо  голубе.
Для  щастя  повноти  діждатись  хочу,
Щоб  в  тому  небі  бачив  ти  себе.

Я  поділюся  всім,  що  тільки  маю,
І  подарую  світлі  почуття,
Мені  б  лиш  чути  «я  тебе  кохаю»
В  дорозі  довжиною  у  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2018

Присвята українським воїнам

Хоробрий  солдате,  закоханий  у  Батьківщину,
В  руках  твоїх  зброя,  в  неспокої  серце  щемить.
Тобі  завдяки  маю  кожну  щасливу  хвилину.
Дивлюсь  в  чисте  небо,  про  тебе  згадавши  в  ту  ж  мить.

Не  знали,  святкуючи  наших  дідів  перемогу,
Що  знов  доведеться  боротись  за  волю  свою.
Покинув  ти  справи,  ступив  на  військову  дорогу,
А  я  з  молитвàми  про  мир  за  тобою  стою.

Для  мене  ти  приклад  відваги  і  стійкості  духу,
Прошу,  бережи  себе,  так  як  зумів  до  сих  пір.
Завжди  попередження  янгола-вісника  слухай,
Цінуй  найдорожче,  смертям  усім  наперекір.

Хай  вистачить  віри  і  сил  до  останнього  бою,
Хай  рідних  любов  зігріває  тебе  вдалині,
Дозволь  я  тебе  обійму,  український  герою.  
Не  знаючи  навіть  тебе,  ти  вже  рідний  мені.

Підхопить  слова  твої  теплі  мелодія  вітру.
І  стане  так  легко,  і  в  серці  розквітне  весна,
Чекаю  той  день,  як  летітиме  звістка  по  світу
Про  те,  що  в  моїй  Україні  скінчилась  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793422
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2018

Не спиться у зоряну ніч

Далеко  за  північ,  та  щось  мені  знову  не  спиться,
Блукаю  твоїми  шляхами  у  зоряну  ніч.
Напевно,  з  турботою  скажеш,  що  так  не  годиться,
А  сам  до  світанку  ітимеш  з  думками  навстріч.

Мені  б  доторкнутись  плечей  твоїх  сильних  руками
В  ту  мить,  як  журливо  самотність  тебе  огорне,
Спрямовую  погляд  на  місяць,  що  світить  над  нами.
Лиш  він  в  одночасі  зустріне  тебе  і  мене.

На  відстані  долі  зустрілися  наші  бажання,
В  надії  на  зустріч  в  душі  розлилися  теплом.
І  зорі  шепочуть  повірити  в  справжнє  кохання,
Під  тихим,  квітучим,  весняної  ночі  крилом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2018

Зустріч випускників

П'ятнадцять  років  збігли,  як  один,
З  тих  пір  як  ми  отримали  дипломи,
І  теплу  зустріч  в  кольорах  світлин
На  довгу  пам'ять  збережуть  альбоми.

На  рідний  повернулися  поріг
І  ностальгічно  в  зелені  бульвару
Здалось,  що  інших  не  було  доріг,
Неначе  знов  разом  йдемо  на  пари.

А  доля  склалась  в  кожного  своя,
Для  руху  різні  роздала  вітрила.
Приємно,  що  життєва  течія
Ніяким  чином  дружби  не  змінила.

І  захопили  спогади  рясні,
Вдалося  з  ними,  хоч  на  мить  забутись
І  юності  згадати  світлі  дні,
В  які  з  любов’ю  хочеться  вернутись.

Спасибі,  що  зібратися  змогли
Та  як  жилося  щиро  розказали.
Які  б  дороги  знов  не  розвели,
На  все  життя  нас  доля  пов’язала.

Бажаю,  одногрупники  мої,
Всім  щастя,  оптимізму  і  любові.
Хай  залюбки  на  зустрічі  нові
Приходять  всі  у  доброму  здоров’ї.

Хай  той  далекий,  незабутній  час
Породжує  в  душі  щоденне  свято,
Бо  почуття,  які  єднають  нас
Словами  неможливо  передати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2018

Таке просте маленьке слово "мама"

Таке  просте,  маленьке  слово  «мама»,  
А  скільки  в  ньому  ніжності  й  тепла.  
Любові  безкорисної  віками  
Я  більшої  ніколи  б  не  знайшла.  

Як  та  любов  безмежна,  материнська,  
Що  гріє  душу  поряд  й  вдалині.  
Сьогодні  мамі  я  вклоняюсь  низько  
За  це  життя,  дароване  мені.  

Лише  до  мами  серцем  прихилюся,  
Коли  воно  у  відчаї  болить,  
Проситиму  пробачення  в  матусі  
За  кожну  з  болем  пережиту  мить.  

Не  виразити  жодними  словами,  
Не  оспівати  з  радістю  в  піснях,  
Як  я  люблю  свою  найкращу  маму,  
Молюсь  за  неї  на  усіх  шляхах.  

Таке  просте,  чарівне  слово  «мама».  
Злетіло  першим  з  вуст  воно  у  світ.  
Прошу  у  Бога,  щоб  могла  так  само  
Гукати  «мамо!»  ще  багато  літ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2018

Писав листа солдат

У  тих  полях,  де  зараз  квітнуть  маки,
Писав  листа  солдат  своїй  рідні.
Відбили  знову  всі  важкі  атаки,
На  мить  здалось,  що  він  не  на  війні.

Пливли  по  небу  чистому  хмарини
І  він  по  них  додому  долітав,
До  діточок,  матусі  і  дружини.
А  на  папір  бажання  виливав.

Писав,  як  скучив..  що  наснилась  хата
І  їх  квітучий  яблуневий  сад,
Виймає  з  печі  хліб  духмяний  мати,
В  колисці  блимає  дві  пари  оченят.

Писав  про  те,  що  вірить  в  перемогу,
Що  в  спогадах  дитячий  лине  сміх
І  як  додому  приведе  дорога.
В  кінці  листа:  люблю,  цілую  всіх.

Ще  встиг  папір  згорнути  пожовтілий,
Як  вибух  за  спиною  пролунав,
Краплини  крові  в  землю  полетіли
І  лист  осиротілий  поряд  впав.

А  там  далеко  звісточку  солдата  
Чекали  з  листоношею  всі  дні,
Лиш  похоронку  дочекалась  мати,
А  найдорожчих  слів  синівських  –  ні.

Блукав  той  лист,  як  перекотиполе,
І  тільки  вітер  перечитував  слова,
Стогнав,  сердився,  завивав  із  болем,
А  то  лякав,  як  криками  сова.

Лише  вітрам,  напевно,  що  відомо
Які  солдатські  ті  слова  були,
В  останню  мить  несказані  нікому
В  полях,  де  рясно  маки  зацвіли.

       09.05.2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791023
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.05.2018

День Пам'яті

У  моєму  місті  знов  цвітуть  каштани,
Наче  тисячі  запалених  свічок.
Рік  за  роком  сивочолі  ветерани
Свій  у  вічність  неминучий  роблять  крок.

Їхня  молодість  обпалена  війною,
Де  життя  та  смерть  ставали  на  вагу.
Пам’ятаймо  наших  воїнів-героїв,
Перед  ними  ми  в  довічному  боргу.

Плаче  небо.  На  очах  сльозою  втрати
Повертаються  зі  спогадів  бої.
Вічно  молоді  солдатки  і  солдати  
На  стареньких  фотографіях  своїх.

Червоніє  в  маках  українське  поле,
Де  лишались  кров’ю  скроплені  сліди.
Здобувати  волю  знов  судилась  доля.
І  здобудемо,  як  прадіди-діди.

У  день  Памяті  залиш  на  мить  турботи,
Запали  свічу,  нехай  горить  вона,
Щоб  хвилиною  мовчання  та  скорботи
Вшанувати  всіх  полеглих  імена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790907
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2018

На фронт проводжала

На  фронт  проводжала  єдиного  сина,
Обличчя  гаряча  сльоза  обпекла.
Якою  важкою  була  та  година,
Що  матір  і  сина  навік  розвела.

На  фронт  чоловіка  збирала  дружина,
Тривожно  горнула  дитя  до  грудей.
Якою  важкою  була  та  година,
Яка  відібрала  батьків  у  дітей.

На  фронт  юнака  проводжала  дівчина,
Клялися,  коханню  не  буде  кінця.
Якою  важкою  була  та  година,
Що  мрії  розбила  і  вірні  серця.

Тією  ціною  для  мене  з  тобою
На  рідній  землі  розквітає  весна.
Вклонімося,  люди,  Вітчизни  героям,
Увічнимо  в  пам’яті  їх  імена!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790902
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 08.05.2018

Вишиванка

А  мені  сорочку  мама  вишивала,
Квіточку  до  квітки  із  любов'ю  клала.
Будеш,  моя  доню,  ти  її  носити,
Будуть  мою,  люди,  квітоньку  любити.
На  сорочці  білій  маки  червоніють,
Мамині  відтінки  мою  душу  гріють.
Одягну  на  свято,  серцем  пригорнуся,
Хай  же  тобі  руки  не  болять,  матусю.
Хтось  можливо  бачить  лиш  сорочку  білу,  
Бісером  розшиту,  вдягнену  на  тіло.
І  нехай  сьогодні  безліч  вишиванок,
А  в  моїй  є  сонце,  захід  і  світанок,  
Росяна  доріжка,  українське  поле.
Не  зів'януть  квіти  мамині  ніколи.
Як  любов  безмежна,  будуть  вічно  жити,  
Бо  навчила  мама  вірити  й  любити,
Бо  привчила  мама  до  краси  і  праці.
Горда  і  щаслива  я  у  вишиванці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2018

Мамина любов

Немає  в  світі  більшої  любові,
Як  найніжніша  мамина  любов,
У  поглядах,  у  серці,  в  кожнім  слові
Без  будь-яких  обмежень  і  умов.

І  ця  любов  віками  не  зітреться,
Я  свято  бережу,  її  як  скарб.
У  дні  важкі  лише  вона  озветься,
Прикрасить  будні  тисячами  фарб.

А  прийде  радість  –  в  сто  разів  примножить,
Без  заздрощів,  байдужості  й  образ.
І  буде  наче  ангел,  на  сторожі,
І  вбереже  від  помилок  не  раз.

Я  вдячна  Богу,  що  можливість  маю
Щоденно  знати  мамину  любов.
Блаженне  щастя  душу  зігріває
В  обіймах  тихих  маминих  розмов.

Склонюсь  на  руки  найтепліші  в  світі,
Як  добре,  коли  поряд  є  вони.
І  почуття,  як  весен  буйноцвіття,
Торкаються  життєвої  струни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2018

Мій Житомир

Мій  Житомир,  Поліський  мій  краю,
Із  житами  сплелося  в  тобі
Небо  мирне,  високе,  безкрайнє,
Наче  очі  твої  голубі.

Я  зізнаюсь  тобі,  що  кохаю
Кожну  стежку  із  вулиць  твоїх.
І  немає  теплішого  краю,
Куди  я  повертаю  з  доріг.

Поспішаю,  йдучи  на  роботу
Добрий  настрій  тримати  щодень,
На  хвилину  забувши  турботи,
Посміхнутись  з  теплом  до  людей.

Хто  захоче  з  гостей  запитати,
Що  в  Житомирі  гарного  є?
Що  ж,  скоріше  йдемо  мандрувати,
Покажу  рідне  місто  своє.

В  ньому  світло,  спокійно  і  чисто,
Хоч  до  гіда  ще  статус  далекий,
Доведу,  наше  славиться  місто,
Не  лише  тим,  що  шиє  шкарпетки.

Повернемо  на  Замкову  гору,
Де  у  центрі  є  пам’ятний  знак,
(Заснування  зазначено  пору)
А  навкруг  тихий,  затишний  парк.

Давні  храми,  що  ніби  до  сонця
Із  минулого  тягнуться  ввись,
Купола,  дзвони,  арки-віконця
З  історичним  минулим  злились.

Доторкнемося  давнього  міста
Розкажу,  хто  такий  Шодуар,
В  парк,  що  вабить  до  себе  туристів
Ми  йдемо  через  Старий  Бульвар.

Неймовірні  фонтани  по  ходу
Ряд  дитячих  атракціонів,
Милуватися  йдемо  на  воду,
Шумить  Тетерів  у  напівтоні.

Його  два  береги  єднає  
Підвісний  пішохідний  міст.
Панорама  красу  відкриває,
Це  одне  з  найкрасивіших  місць.

Як  захочеться  вам  для  розради
Доторкнутися  серцем  мелодій,
Наша  «Ракушка»  -  літня  естрада,
Там  частенько  концерти  проходять.

А  на  схилах  ріки  на  узвишші,
Наче  щедре  тепло  від  долонь,
В  парку  Слави,  в  березовій  тиші
Горить  пам’яті  Вічний  вогонь.

Час  спочити  на  лоні  природи,
Велич  скель  зможе  вас  надихнути,
Коли  сили  відновляться,  згодом,
Ми  продовжимо  наші  маршрути.

По  піщаному  пляжу  пройдемось,
В  лоні  ліса  міський  гідропарк.
І  повітря  у  хвої  нап’ємось,
Гіркувато-терпкого  на  смак.

Прогуляємось  вздовж  узбережжя,
Закропитись  смачненьким  підем.
Там,  де  водонапірна  вежа
Унікальна  кав’ярня  вас  жде.

Ресторани,  крамниці  і  виші
Зустрічатимуть  нас  на  шляхах,
Переконливо  знаю,  не  гірші,
Ніж  в  столиці  та  інших  містах.

Щось  цікаве  можливо  побачити,
То  з  одної,  то  з  інших  сторін.
В  цьому  плані  мені  слід  відзначити
«Дім  з  примарами»,  плоский  «без  стін».

І  якщо  не  були  до  цих  пір
Завітати  даю  вам  пораду,
Милувати  і  душу  і  зір
Надбанням  Ботанічного  саду.

У  музей  космонавтики  підемо
Невагомість  космічну  відчути,
Про  яку  від  бабусі  чи  діда  
Ще  з  дитинства  доводилось  чути.

А  Кого  ремесло  зацікавить,
І  речей  старовинних  набір
Їх  історію  вам  представить
Наш  музей  «Ремісничий  двір».

Філармонія,  кінотеатри,
Драмтеатр  відвідати  час,
Та  зуміла  не  все  розказати,
Що  б  іще  зацікавило  вас.

А  на  згадку  вірші  подарую,
І  свої  навзаєм  почуття.
І,  як  зможу,  словами  змалюю
Я  закохане  в  місто  життя.

Мій  Житомир,  Поліський  мій  краю,
В  мою  долю  ввійшов  тільки  ти.
Чи  змогло  б  моє  серце,  не  знаю,
Ще  десь  так,  як  з  тобою  цвісти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789714
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2018

Біжать роки, а я все жду

Біжать  нестримно,  як  вода,  роки.
Минає  місяць,  інший  наступає.
То  повертають  з  вирію  пташки,
То  знов  ключем  осіннім  відлітають.

А  я  все  жду,  що  ти  мене  знайдеш.
Весною  станеш  на  моїм  порозі.
І  вже  не  буде  перепон  і  меж,
Щоб  ми  зійшлися  на  одній  дорозі.

Наснилося,  йдемо  по  саду  ми,
Купаючись  у  сонці  і  в  коханні.
Нехай  в  обіймах  лютої  зими
Сон  передбачить  здійснення  бажання.

Нехай  той  сад  насипле  у  траву
Дари  весільні  –  яблука  червоні.
І  доля  посміхнеться  наяву,
Твій  слід  позначить  на  моїй  долоні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2018

Моє село

На  час  відпустки  хтось  планує  море,
Когось  високо  в  гори  завело,
А  я  спішу  на  чуднівські  простори,
У  край  дитинства,  у  своє  село.

Бейзимівка  –  як  пісня  колискова,
Тут  мої  перші  кроки  і  слова.
Її  серцебиття  не  випадково
Я  чую  скрізь,  куди  б  не  забрела.

Ще  на  під’їзді  до  стежин  знайомих,
Що  пішки  не  один  сходила  раз,
Відходять  всі  тривоги,  біль  і  втома,
На  мить  якусь  забувши  точний  час.

Лишень  відкрию  хвіртку  на  подвір’я,
Як  радісно  хвостом  виляє  пес,
А  із-за  хати  літнє  надвечір’я
Горить  багряним  заревом  небес.

Красуні  сливи  нахиляють  віти,
Солодкий  скуштувати  просять  плід.
І  чванькувато  виглядає  з  квітів
Рудий,  як  сонце,  наш  старезний  кіт.

Перед  очима  в  спогадах  зринає,
Неначе  вчора  в  білім  фартушці,
Мене  матуся  в  школу  проводжає
Із  ніжним  поцілунком  на  щоці.

А  ще  згадалось,  в  лузі  перед  хатою
Збиралися  для  ігор  дітлахи.
Ми  всі  тоді  здавалися  крилатими,
Минаючи  кропиву  й  реп’яхи.

Ті  спогади  дорогою  щасливою
Гортають  плівку,  як  старе  кіно.
Отямившись,  накриє  наче  зливою,
О  Боже,  як  же  все  давно  було.

Пройдуся  до  ставка,  в  траві  присяду,
Спливає  швидко,  як  роки,  вода.
Знаходжу  в  тиші  для  душі  розраду,
Лиш  тут  вона  навіки  молода.

Ніколи  в  світі  не  зречусь  любові,
Яка  дана  з  народження  мені,
Ні  до  людей,  що  рідні  є  по  крові,
Ні  до  місцин  у  рідній  стороні.

Якою  б  не  була  подальша  доля,
Куди  б  вона  мене  не  завела,
Шляхи  зійдуться  до  землі  святої,
До  серцю  найдорожчого  села.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789479
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.04.2018

Живе надія

Я  виглядала  не  один  десяток  літ
Того  єдиного,  що  долею  зоветься.
А  на  тобі  зійшовся  клином  цілий  світ,
Ти  увірвавсь  до  мого  стомленого  серця.

Та  знов  одна,  в  чужої  долі  на  краю.
Навіщо  дав  мені  Господь  тебе  пізнати?
Немов  над  прірвою  бездонною  стою,
Тебе  не  сміючи  коханим  називати.

Коли  щасливий  ти  –  не  підійму  очей,
Щоб  не  змогли  вони  всю  правду  розказати,
Як  ти  приходиш  в  мої  сни  серед  ночей
І  не  даєш  дороги  наші  розв’язати.

Я  пам’ятаю  кожне  слово  з  вуст  твоїх,
Далекий  погляд  наче  ріже  по  живому.
Проходиш  мимо  і  земля  іде  з  під  ніг,
Душа  кричить:  я  не  віддам  тебе  нікому.

Насправді  ж  голос  мій  схвильовано  тремтить,
Як  тільки  маю  змогу  бути  біля  тебе.
Рахую  день  за  рік,  коли  щасливу  мить
Себе  знайти  в  твоїх  очах  дарує  небо.

Твого  життя  торкаюсь  струнами  душі,
І  попри  те,  що  ця  любов  приносить  муки,
Живе  надія,  що  твої,  а  не  чужі
Мене  до  серця  пригорнуть,  зігріють  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018

Мій берег дитинства

Мій  берег  дитинства,  колиска  у  травах,
Кульбабки,  як  сонце,  доріжка  в  росі.
Туди  повертають  мій  сон  і  уява,
Туди,  де  в  гостини  збиралися  всі.

Рідня  як  зійдеться,  бувало,  до  ночі
Розмови  і  співи,  і  спогадів  рій.
Ті  усмішки  світлі  і  радісні  очі
Лише  збереглись  на  світлині  старій.

Біленька  хатина,  під  вікнами  квіти,
Здається  ніщо  не  змінилось  з  тих  пір.
Та  вітер  шепоче,  змінилось,  як  діти,
Мов  птахи,  залишили  батьківський  двір.

Садок  яблуневий,  ще  дідові  руки
Садили  його,  берегли  з  року  в  рік.
Тим  садом  любуюсь  в  полоні  розлуки,
Тривалість  якої  найдовша  –  навік.

Як  затишно  тут  навесні  вечорами,
В  рожевому  цвіті  красуні  стрункі.
Від  того  тепло,  що  бабуся  ще  з  нами,
Та  щастя  хвилини  такі  нетривкі.

Мій  берег  дитинства,  сліди  босоногі,
Повітря  сільського  з  запасом  нап’юсь.
Хоч  скільки  в  житті  не  судилось  порогів
Душею  я  тільки  сюди  повернусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789348
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.04.2018

Ти наснився мені

Ти  знову  сьогодні  наснився  мені,
В  очах  прочитала  я  ноти  кохання,
Але,  як  зірок  мерехтливих  вогні,
Твій  голос  розтанув  у  тиші  світання.
Не  зможу  тебе  в  світанковій  зорі
В  обійми  свої  із  теплом  загорнути,
І  шепотом,  ніжно  сказати  люблю,
І  стук  твого  серця,  як  власний,  відчути.
Не  зможу  поринути  в  бездну  очей
І  в  них  накупатись  в  любові  гарячій.
Один  порятунок  холодних  ночей  -
Просити  Морфея  миттєвих  побачень.
Від  сну  відриваюсь  в  надії  на  те,
Що  небо,  почувши  молитву-прохання,
В  дороги  твої  мою  стежку  вплете,
Якою  мене  приведе  до  кохання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018

Мамина творчість.

У  нашій  оселі  цвітуть  круглий  рік  диво-квіти,
Улюблена  вишивка,  витвори  маминих  рук.
Торкаюся  поглядом  того  розкішного  цвіту,
І  вмить  відчуваю,  як  серце  прискорює  стук.

Рожеві  троянди,  ромашки  і  маки  червоні
Шовковими  стрічками  стеляться  на  полотні,
А  я  від  тієї  краси  у  п’янкому  полоні,
До  неї  любов  передала  матуся  мені.

Натхнення  душі  і  весни  оживає  на  полі,
Ті  квіти  ніколи  не  зронять  своїх  пелюсток.
Барвисті  мережки  сплелись,  як  стежини  у  долі,
Бо  творчість  для  мами,  неначе  повітря  ковток.

Мов  пісня,  роботи  її  розлітаються  світом.
Пишаюсь,  цілуючи  руки  її  золоті.  
Талант,  що  від  Бога,  зійшов  і  зацвів  буйним  цвітом,
Довіку  нехай  бережуть  його  сили  святі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789175
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.04.2018

Монофон-вірш про весну

Відчула,  війнуло  весняно  ваніллю  від  вишень,
Весільне  вбрання  величаво  вдягнули  вони.
Вже  восьму  відстукує  вечір,  відтінками  вишив
Вогні  веселкові  вечірньої  височини.

Виманює  вулиця,  важко  вже  всидіти  вдома.
Виспівує  вітер,  верхів’ям  в  вікні  ворухнув.
Вдивляюся  вдаль,  враз  відходить  виснажлива  втома.
Всміхаюсь.  Виходжу.  Весняної  вроди  вдихну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2018

На берегах душі

На  берегах  душі
Зустрінь  мене  привітно
І  очі  в  очі  подивись  мені.
Давно  вже  не  чужі
І  стали  цілим  світом
Для  мене  лиш  твоїх  очей  вогні.

Твій  смуток  розділю,
Якщо  мені  дозволиш,
Примножу  радість,  серцем  прихилюсь.
Зізнаюсь,  що  люблю,
Якщо  і  поневолиш,
Твого  полону  я  не  побоюсь.

На  берегах  душі  
Побудь  зі  мною  поряд
І  подаруй  миттєвості  життя.
Давно  вже  не  чужі
Твій  голос  і  твій  погляд,
Я  з  ними  поринаю  в  забуття.

Туди,  де  сотні  мрій
Сплелися  воєдино
В  очікуванні  тихого  люблю.
У  вирії  подій
В  думках  до  тебе  лину,
Щодень  за  тебе  Господа  молю.

Ти  чуєш,  це  тобі
Пташки  співають  в  гаю,
Бо  знають  –  ти  найкращий,  ти  один.
Не  пожалкую  я,  
Що  інших  і  не  знаю,
Окрім  твоїх  незвіданих  стежин.

Коли  ж  тобі  чужі,
Далекі  мої  мрії,
Твої  дороги  доля  омине.
На  берегах  душі
Залиш  мені  надію,
Що  просто  пам’ятатимеш  мене.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2018

Туга за юністю

Йду  понад  рікою.  У  сріблястих  росах,
У  траві  високій  губиться  мій  слід.
Розвіває  вітер  на  ходу  волосся
І  вплітає  в  нього  черемшини  цвіт.

Густі  верболози  похилили  віти,
Плюхає  об  беріг  хвилею  вода.
Та  в  отих  обіймах  ніде  смутку  діти,
Як  в  люстерко,  юність  в  спогад  загляда.

Де  ж  ти  загубилась,  чом  не  повернешся,
Не  зігріють  серце  вісімнадцять  літ.
Промайнеш  думками,  тихо  озирнешся
І  сипнеш  в  долоні  облетілий  цвіт.

Не  можливо  тугу  усмішкою  скрити.
На  душі  лягає  нот  печальних  звук.
Скарб  найбільший  маю,  це  можливість  жити.
Тільки  час  стікає,  як  пісок  із  рук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2018

Мамина осінь

Звернуло  сонце  стежкою  на  осінь,
Холодні  роси  берегом  лягли.
Заплутались  тумани  мамі  в  коси,
Та  їх  красу  змінити  не  змогли.

Вона,  як  завжди,  квітонька  весняна,
Дарма,  що  жовтий  лист  вкриває  шлях,
Осінній  день  нудьгою  їй  не  стане,  -
Добром  зійде  в  натруджених  руках.

В  душі  палкій  не  відцвіте  ніколи
Вишневий  сад  у  білому  вбранні.
Дівчина  юна  на  порозі    школи
На  фото  усміхається  мені.

На  мить  той    рідний  погляд  стисне  груди,
Покличе  неповторна  далина.
Туди  життя  повернення  не  буде,
Де  ронить  цвіт  сімнадцята  весна.

Злітає  в  небо  пісня  журавлина,
Крізь  пальці,  мов  пісок,  збігає  час.
На  крилах  долі  я  до  мами  лину,
І  хай  вона  не  розлучає  нас.

Два  рідних  серця  в  тихій  благодаті
З  надією  чекатимуть  весни.
А  мамині  літа  -  птахи  крилаті,
Хай  не  спішать  до  вирію  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2018

Я хочу стати твоєю

Я  хочу  стати  мрією  твоєю
Єдиною,  досяжною,  легкою,
Всміхатись  вранці  ясною  зорею,
Вночі  лишатись  самою  близькою.

Я  хочу  бути  радістю  для  тебе,
І  малювати  в  твоїх  буднях  свято.
Коли  потрібно  –  прихилити  небо,
А  прийдуть  грози  –  хмари  розігнати.  

Оселю  нашу  вигріти  серцями,
За  руки  взявшись  мандрувати  світом.
Щоб  крокували  нашими  слідами
Та  мама  й  тато  нас  гукали  діти.

Скажи,  що  недаремно  виглядаю,
Що  ці  думки  на  двох  здійснити  вдасться,
З  тобою  долю  випити  до  краю,
Твоїм  ім’ям  своє  назвати  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2018

У батьківській хаті

Я  знов  просинаюсь  у  батьківській  хаті,
Радіє  світлиця  ранковій  зорі
В  кутку  рушники,  як  лелеки  крилаті,
Мов  гнізда,  вкривають  ікони  старі.

Тут  пахне  дитинством  і  завжди  спокійно,
В  душі,  озирнувшись  назад,  защемить.
І  сонячний  зайчик  пройдеться  по  стінах,
Ввірветься,  як  спогад,  і  зникне  за  мить.

Згадаю,  як  вранці  матуся  будила:
«вставай,  моя  доню,  до  школи  пора»
І  вулиця  наша  стає  галаслива,
Біжить  на  уроки  її  дітвора.

І  тільки  приходить  субота-неділя,
У  двір  поспішаємо  гратись  у  квачик,
В  руках  не  планшет  і  не  спінер  з  мобільним,
А  плюшевий  мішка,  скакалка  і  м’ячик.

Це  все  ще  було  у  дитинстві  моєму,
Змінились  бажання  і  пріоритети,
Підійду  до  мами  і  міцно  обніму,
У  неї  в  обіймах  згадається  все  те.

А  ти  пам’ятаєш,  питаю  у  мами,
Як  вдвох  вчили  алгебру,  твори  читали,
І  в  грубці  вогонь  тріскотів  вечорами
За  те,  щоб  вернутись  в  той  час  –  все  віддала  б.

Лишилося  спогадів  дуже  багато,
Дивлюсь  старі  фото,  сміюся  чи  плачу.
Частенько  навідуюсь  в  батьківську  хату,
Бо  довгу  розлуку  вона  не  пробачить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018

В останню путь

Провів  дружину  літній  чоловік
В  останню  путь  за  сиві  видноколи.
На  самоті  без  неї  ще  не  звик
Та  мабуть  і  не  звикнеться  ніколи,

Що  вранці  не  подасть  вона  на  стіл
Смачний  і  запашний  на  двох  сніданок,
І  приховає,  що  немає  сил,
Аби  йому  не  зіпсувати  ранок.

Дорослі  діти  світом  розбрелись,
Спілкуються  все  більш    по  телефону.
Такої  ж  миті  щастя,  як  колись,
Без  неї  він  не  знатиме  до  скону.

Лише  тепер  картає  він  себе,
На  схилах  літ  соромився  сказати,
Що  її  очі  –  небо  голубе,
Продовжує,  як  в  юності,  кохати.

Коли  лягали  зморшки  на  чоло,
Вся  їх  любов  належала  онукам,
На  себе  завжди  часу  не  було,
З’явився  час,  коли  прийшла  розлука.

Букет  її  улюблених  жоржин
Під  хрест  кладе  тремтячими  руками,
Розкаже  все,  що  вислухав  з  новин,
І  побреде  самотніми  стежками.

Не  бійтеся  сказати  лишній  раз
Люблю  коханим,  дивлячись  у  вічі,
Допоки  в  них  вогонь  життя  не  згас,
Допоки  в  пам'ять  їх  не  ставлять  свічі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2018

Поминальна неділя

Усіх  помянемо,  хто  в  серці  продовжує  жити,
Хто  рідним  по  крові  й  по  духу  був  близьким  завжди,
Кого  у  розлуці  не  зможемо  вік  розлюбити,
Хто  в  спогад  приходить,  зі  смутком  лишає  сліди.

У  цю  поминальну  неділю  усіх  помянемо
І  замість  ридань,  хай  молитву  промовлять  вуста.
Господь,  упокій  їхні  душі  у  Царстві  своєму,
А  ми  покладемо  дарунки  для  них  до  хреста.

Там  крашанки,  паски,  цукерки  на  чистій  хустині.
Свіча  воском  плаче,  в  ту  мить  навіть  вітер  затих.
Вшановують  пам'ять  близьких  своїх  в  кожній  родині,
Які  просять  в  снах  на  цім  світі  молитись  за  них.

Могилки  освятимо  всіх,  хто  у  вічність  дорогу
Обрав  в  небесах,  залишивши  землі  майбуття.
Хай  довго  чекають  на  нас,  а  ми  будемо  Богу,
Щоденно  молитися  з  вірою  в  вічне  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787546
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.04.2018

Батьківський поріг

Знов  сонце  поза  хмарами  дрімає,
Небесна  даль,  як  сивина  віків.
В  такі  хвилини  радо  пригадаю
Я  сонячний  поріг  своїх  батьків.

Відчувши,  із  теплом  назустріч  йдуть,
Відкриті  навстіж  двері  і  серця.
Вони  єдині  нас  найбільше  ждуть
З  любов’ю,  що  не  матиме  кінця.

Привіт,  матусю!  Таточку  привіт!
І  ніби  обіймаємось  крильми.
Хоч  скільки  не  було  б  нам  зараз  літ,
Як  добре  залишатися  дітьми.

Молюсь  за  них,  вертаюся  до  них.
Щаслива,  маю  два  гарячих  сонця.
Як  би  ж  той  час  Господь  спинити  міг,
Який  дарує  світло  в  їх  віконцях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2018

Зустрінь мене, до тебе йду весною

Зустрінь  мене,  до  тебе  йду  весною,
Цілющих  трав  зібравши  на  ходу,
Розпушеною  в  китицях  вербою,
Блакитнооким  проліском  в  саду.

Поклич  мене,  відлунням  відгукнуся
Співучими  струмками  з  гір  зійду.
Привітно  ясним  сонцем  усміхнуся.
Як  теплий  дощ,  в  обійми  упаду.

Ти  передай  мені  нестримним  вітром
П’янкі  слова  «Тебе  кохаю  я».
Прошепотять  вуста  їх,  як  молитву,
Повторюючи  в  ній  твоє  ім’я.

Пробач  мені,  в  дорозі  забарилась,
Шукала  й  не  знаходила  твій  слід.
Можливо,  я  не  раз  тобі  наснилась,
Минали  весни  і  десятки  літ.

Та  я  вже  близько,  доторкнись  душею
До  струн,  немов  до  таємниць  епох.
Самотність,  залишивши  за  межею,
Єдиним  цілим  станемо  удвох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2018

Мелодія любові

Я  для  тебе  зіграю  на  струнах  своєї  душі,
Огорну  тебе  піснею  серця,  що  вірно  кохає,
Теплий  спогад  найпершої  зустрічі  вмить  нагадає,
Ні  твій  погляд,  ні  голос  не  будуть  для  мене  чужі.

Зазирну  в  твої  очі  і  в  них  я  побачу  життя,
Зовсім  інше  від  того,  що  я  марнувала  без  тебе,
І,  здається,  слідкує  за  нашими  кроками  небо,
Чи  нам  вистачить  віри  і  сил  зберегти  почуття.

Час  покаже,  яка  із  мелодій  тобі  важливіша,
Із  любові  зіткана,  чи  та  що  розлуку  несе.
Я  тобі  не  скажу,  що  ти  значиш  для  мене  усе,
Бо  присутність  твоя  на  моєму  шляху  значно  більша.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018

Простіть мене

Простіть  мене,  мої  кохані  люди,
За  ті  хвилини,  у  які  я  злюсь.
Кажу  не  раз,  що  більше  так  не  буду
І  знову  не  завчасно  зупинюсь.

Знесилена,  у  час  важкий  тривожний
Вам  кидаю  образливі  слова,
Які  назад  вернути  не  спроможна
Запізно  визнаю,  що  не  права.

Можливо,  обділяю  вас  увагою
І  щось  не  те  у  поспіху  роблю,
Той  вимолити  гріх  у  Бога  прагну  я.
Простіть  мене,  я  дуже  вас  люблю.

Простіть  мене,  мої  хороші  друзі,
Що  не  завжди  на  вас  я  маю  час
Кажу  не  раз,  що  буде  по  заслузі,
В  якийсь  момент  якщо  не  знайду  вас.

Простіть,  не  часто  душу  відкриваю,
І  рідко  з  вами  бачуся  в  житті.
Біжу  кудись  і  завжди  не  встигаю,
А  миті  пролітають  золоті.

За  те,  що  недоречними  словами
Я  виражаю  часом  почуття.
За  все,  у  чому  винна  перед  вами
Простіть.  Без  вас  пусте  моє  життя.

Простіть  мене  всі  ті,  кого  дратую,
Хто  в  недруги  у  списки  записав.
Ніколи  перед  вами  не  звітую
Та  кожен  з  вас  мені  лиш  сил  додав.

Із  чистого  листа  розпочинаю
Писати  долю  в  цей  блаженний  час.
Простіть  мене  і  я  усіх  прощаю,
Жду  прощення  від  Бога  і  від  вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2018

Я ангелом стану твоїм

Я  можу  дивитись  на  тебе  годинами,
І  знаю,  що  не  надивлюсь.
В  обіймах  твоїх  почуваюсь  дитиною,
Радію  і  щиро  сміюсь.

Спішу  і  набутись  ніяк  не  встигаю
З  тобою  в  омріяну  мить.
Схвильована  радість  від  твого  «кохаю..»
Сльозою  в  очах  затремтить.

Коли  не  повірить  ніхто  в  твої  сили,
Ми  будемо  вірити  вдвох.
Я  б  зірку  бажання  для  тебе  струсила,
Лише  б  допоміг  мені  Бог.

Спіткнешся  в  дорозі,  я  вітром  прилину,
За  руку  тебе  підхоплю.
Від  тих  ворогів,  що  стрілятимуть  в  спину,
Стіною  тебе  заступлю.

Літаю  щаслива  у  просторі  думки,
Молитва  вкриває  вуста,
Дай,  доле,  такого  солодкого  трунку
На  всі,  що  належать,  літа.

Любові  моєї  невимірна  сила
Дасть  відсіч  незгодам  усім.
Якщо  небо  скине  для  розмаху  крила,
Я  ангелом  стану  твоїм.

Лиш  знай,  мене  змусити  падати  в  ноги
Не  зміг  ні  один  чоловік.
Я  вірною  буду  тобі  всю  дорогу,
Рабою  –  не  буду  повік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018

Ранок

Ранок  починається  не  з  кави,
І  боронить  Бог,  не  з  цигарок,
А  з  приємних  посмішок  ласкавих,
Позитивних  на  весь  день  думок.

З  носика  вологого  рудого,
Що  торкає  руку  «Мяуу..  ам»
І  коли  спинаєшся  на  ноги,
По  квартирі  робить  та-ра-рам.

Ранок  починається  не  хмари,
Яка  сонно  за  вікном  снує,
А  із  сонця,  що  в  очах  коханих
Незалежно  від  пори  встає.

Ранок  починається  з  любові,
Яка  в  серці  береже  тепло.
Добрий  ранок  там,  де  всі  здорові,
Я  молюсь,  щоб  так  завжди  було.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2018

Весна свої обходить володіння

Весна  свої  обходить  володіння,
Як  шовк,  травичку  стелить  молоду.
Мов  павутинки,  сонячне  проміння
Заплуталося  в  сонному  саду.

Веселими  струмками  сніг  збігає,
Галявиною  пролісок  зацвів.
Весні  очима  синіми  моргає,
Радіє,  першим  він  її  зустрів.

Верба  плакуча  розпустила  коси,
У  них  пахучі  китиці  вплела,
Гуляка-вітер  аромат  розносить,
Всіх  сповіщає,  що  весна  прийшла.

Ще  день  і  будуть  птахи  прилітати,
Долаючи  далекий  шлях  назад.
Щоб  в  ріднім  краї  гнізда  сповивати
І  в  них  своїх  ростити  пташенят.
 
Природа  щохвилини  оживає,
Всміхається  заквітчана  земля,
Мені  весна  своїх  пісень  співає,
Наспівую  разом  із  нею  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786940
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.04.2018

Знайда

У  закутку  безлюдного  району
На  східцях,  які  снігом  замело
Стояв  пакет  намоклий  із  картону,
До  нього  людям  діла  не  було.

Та  раптом  зупинилася  дівчина,
Відчувши  ніби  ворухнулось  щось.
Заглянула  здивовано  очима
В  пакет  і  серце  кров’ю  облилось.

Маленьке,  змокле,  згорнуте  в  клубочок
Залишене  безжально,  як  сміття.
Руденьке  кошеня,  м’який  комочок,
З  останніми  ознаками  життя.

Вхопила  стрімко  у  гарячі  руки,
Зірвала  шарф  пухкий    із  голови,
Закутала.  Ну  ось,  скінчились  муки,
Ти  тільки,  миле  сонечко,  живи.

Вже  вдома  відігріла,  накормила,
І  молочка  в  тарілку  налила,
Полікувала  ранки,  бруд  відмила,
Тепло  своєї  ласки  віддала.

Залишила  його  у  себе  жити,
Щасливчиком  назвавши  в  той  же  день.
Взялось  мале  довірливо  дружити,
Хоч  натерпітись  встигло  від  людей.

Нам  не  дізнатись,  що  тій  знайді  сниться
І  чи  людське  забути  зможе  зло,
Та  облизавши  руки  рятівниці,
Своїх  пісень  те  щастя  завело.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786778
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 09.04.2018

Новина

Скотилася  сльозою  новина,
І  вилилась  із  радості  в  тривогу,
Як  розказати  вдома,  що  вона,
Під  серцем  носить  байстрюка  малого.
Бо  впевнена,  що  так  назвуть  батьки
Оте  ні  в  чім  не  винне  янголятко,
Його  ж  в  свої  сімнадцяті  роки
Не  хоче  щастям  визнавати  татко.
Позбутися…  у  голові  майне
І  стане  все,  як  і  було  раніше.  
Вже  завтра,  прийме  рішення  складне,
За  всі  шістнадцять  років  найскладніше.
Незчулася,  як  в  тих  важких  думках,
Пірнула  в  сон,  прилігши  на  дивані
І  сниться,  сидить  в  неї  на  руках
З  улюбленим  ім’ям  хлопчисько  Ваня.
Поглянь,  матусю,  я  синочок  твій,
Твої  у  мене  очі  і  вуста
Та  ж  неба  синь  виглядає  з  під  вій,
Як  сонечко,  чупринка  золота.
Мене  усі  любитимуть,  клянусь.
Бог  дасть  талант,  щоб  я  для  всіх  співав,
Глядітимуть  бабуся  і  дідусь,
Мені  про  все  це  янгол  розказав.
А  ти  закінчиш  університет,
І  татка  мені  знайдеш  до  пуття,
Кар’єра  теж  піде  твоя  на  злет..
Ти  тільки  не  лишай  мене  життя…
Прокинулась  дівчина,  градом  піт.
Пробач,  шепоче,  Господи  молю,
Допоможи  з’явитися  на  світ
Маленькому,  якого  вже  люблю.
І  знайде  сил,  усім  протистояти.
І  вже  вагань  не  лишиться  ні  грама
З  любов’ю  в  серці  до  свого  дитяти
Сміливо  скаже,  я  майбутня  мама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2018

Згадалось дитинство

Згадалось  дитинство,  бабусина  хата
І  передсвяткова  її  метушня.
У  кожного  справи,  роботи  багато,
Готується  дружно  до  Пасхи  рідня.

Старі  і  малі  в  однаковому  русі,
Ніхто  просто  так  не  марнує  часу.
А  я  –  помічниця  своєї  бабусі,
Печемо  із  нею  разом  ковбасу.

Вже  піч  розігріта,  стрибають  жаринки,
На  черзі  рум’янитись  паски  стоять,
Лоскоче  за  носа  запечена  шинка
І  яйця  в  лушпинні  з  цибулі  киплять.

Листок  на  столі,  де  меню  на  Великдень:
Печеня  з  картоплі,  котлети  і  плов,
Соління,  салати  і  смажена  риба,
І  вже  холодець  з  язика  захолов.

Готується  кошик,  рушник  вишиваний,
До  церкви  пора  вирушати  ось-ось,
Всі  знову  разом,  по  святковому  вбрані
І  радість,  усе,  що  хотіли,  вдалось..

Ті  спогади  душу  хвилюють  і  тішать,
Сьогодні  святкуємо  знову  разом,
Є  все  на  столі,  тільки  смак  зовсім  інший
І  вже  не  зберуться  усі  за  столом.

Святкуйте  Великдень  в  родинному  колі,
Хай  злагода  буде  в  оселях  у  вас,
І  всі  покоління  малі  й  сивочолі
Серця  поєднають  у  цей  світлий  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2018

У Тебе вірую

Спустився  вечір  п’ятниці  страсної.
Запалю  свічку,  в  смутку  помолюсь.
За  вчинені  гріхи  душі  людської
Прийняв  страждання  Божий  Син  Ісус.

В  годину,  як  Ісуса  розіп’яли,
В  ту  мить  й  до  смерті  самої  Йогó
Знамення  сталось,  темрява  настала,
Гріховний  світ  пітьмою  затягло.

Творець  страждає?  Хтось  промовив  в  слух
Чи  світ  руйнується?  Ті  думи  непрості..
Схиливши  голову,  Отцю  віддав  свій  дух
Спаситель  світу,  розіп’ятий  на  хресті.

І  землетрус  тоді  струсив  Єрусалим
Завіса  в  храмі  навпіл  розідралась
«Воістину,  що  то  був  Божий  Син»  -
Сказали  воїни  на  те,  що  відбувалось.

Він  був  похований,  а  за  два  дні  воскрес,
Сидить  праворуч  Господа  Отця.
Прийде  зо  славою  судити  із  небес
І  його  Царству  не  послідує  кінця.
…

Цілую  хрестик,  свій  на  грудях  оберіг,
Немов  торкаюся  болючих  ран  Христа.
Помилуй  Господи,  прости  усякий  гріх,
Прийми  молитву,  що  нашіптують  вуста.

Молюсь  на  образ  твій,  захований  в  душі,
Тривожно  в  вечір  цей  горить  свіча  моя
І  сльози  капають,  немов  з  небес  дощі.
У  тебе  вірую,  завжди  з  тобою  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786353
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 06.04.2018

Мій Янголе, я дякую тобі

Мій  янголе,  я  дякую  тобі,
Що  ти  не  залишав  мене  ні  разу,
Що  не  давав  коритися  журбі
І  злом  відповідати  на  образи.

Коли  з’являлись  сльози  на  очах,
Знаходив  несподівано  розраду
І  зупиняв,  як  обривався  шлях,
Не  раз  у  бездну  падати  завадив.

Завжди  знайомив  з  кращими  людьми,
Які  в  житті  опорою  ставали,
І  навіть  серед  лютої  зими
Теплом  душі  без  міри  зігрівали.

Я  відчувала  дотик  твоїх  крил
І  поринала  мріями  у  небо.
Ти  всі,  що  треба  двері  відчинив,
І  ті  закрив,  які  мені  не  треба.

Допомагав  піднятися  з  колін,
Коли  проблеми  тягарем  схиляли.
Мій  янголе,  земний  тобі  уклін,
З  тобою  я  всі  труднощі  здолала.

Тримаю  в  серці  світлі  почуття,
Добра,  краси,  гармонії,  любові
До  праці,  до  людей  і  до  життя,
Йду  стежкою  до  істини  святої.

Хтось  каже  «нещаслива,  бо  одна,
Ще  досі  не  дружина  і  не  мати».
Я  вірю,  зацвіте  моя  весна
І  серце  буде  навзаєм  кохати.

Я  сильна,  я  усе  переживу,
Хоч  дав  Господь  важку  жіночу  долю.
Мій  янголе,  лиш  про  одне  молю,
Не  відвернися,  будь  завжди  зі  мною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785751
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.04.2018

Зігрій мене. .

Зігрій  мене..  не  чаєм  і  не  кавою,
Розмовою,  обіймами  зігрій.
Тепло  твоєї  усмішки  ласкавої
Вселилося  в  одну  з  моїх  надій.

В  розмову  нашу  сонце  увірвалося
І  радістю  засяяло  чоло.
В  ту  мить  очима  я  тобі  зізналася  -
Мені  давно  так  добре  не  було.

Впусти  мене  в  свої  шляхи  незміряні,
У  серце  без  вагань  мене  впусти,
Для  тебе  щастям  стану  я  омріяним,
Спаливши  всі  з  минулого  мости.

Торкнусь  душі  твоєї  легким  спогадом,
В  твої  кохані  очі  зазирну.
Зігрій  мене  своїм  привітним  поглядом
І  подаруй  одну  на  двох  весну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018

Якби знала молодість

Якби  знала  молодість  квітуча
На  яку  стежину  їй  звернути,
Щоб  дійти  до  тебе  неминуче,
Щоб  роками  в  самоті  не  бути.

Де  ти,  моя  доле,  забарилась?
Зізнаєшся  не  мені  в  коханні.
Не  одна  весна  в  цвіту  наснилась,
Пелюстки  зронивши  на  світанні.

Рік  за  роком  яблуньки  і  вишні
В  сукні  наречених  одягала,
А  мені  на  зустріч  ти  не  вийшла
І  наряди  ті  не  приміряла.

Знов  вертають  птахи  перелітні,
Я  ж  у  відчай  падати  не  стану.
Бо  тебе  знайду  в  якомусь  квітні
І  з  тобою  в  молодість  загляну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018

З Україною в серці я. Акровірш.

Земля  моя  –  любов  моя  єдина,
Уславлена  красою  у  віках.
Куди  б  не  йшла,  у  серці  Україна,
Разом  із  нею  свій  долаю  шлях.
А  іншої  і  не  просила  б  долі,
Її  плету  мереживо  зі  смуг.
Навіки  по  моїй  пульсує  крові
Оспіваний  незламний  волі  дух.
Юнацького  запалу  не  втрачаю,
Він  в  моїх  справах  і  в  моїх  думках.
Свої  сліди  нащадкам  залишаю,
Енергію  землі  несу  в  руках.
Радію,  навкруги  лани  широкі,
Цілую  хліб  гарячий  на  столі.
І  вірю,  що  настане  мир  і  спокій.
Який  своїй  вимолюю  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785422
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 31.03.2018

Під одним небом

Чому  так  з  нами  повелася  доля,
Чи  в  тому  є  чиясь  із  нас  вина,
Що  ми  могли  зустрітися  з  тобою
Ще  в  ті  роки,  коли  цвіла  весна.

А  ми  могли  б  зустрітися  очима
І  залишитись  у  сплетінні  рук,
І  не  було  б  за  нашими  плечима
Очікувань  і  холоду  розлук.

Ти  був  так  близько  і  пішов  шляхами,
Які  тебе  від  мене  відвели.  
Та  відстань  скоротилась  між  серцями,
Коли  останні  весни  відцвіли.

Мені  судилось  лиш  з  тобою  знати  -
Така  любов  приходить  тільки  раз,
Щоб  вперше  і  востаннє  покохати
Й  не  помічати,  що  існує  час.

Можливо,  не  боятися,  з  початку,
Як  в  юності,  почати  все  з  нуля
І  залатати  в  серці  кожну  латку,
І  щоб  за  мить  з-під  ніг  ішла  земля.

Відчути  щастя  у  твоїх  обіймах
І  скільки  б  кроків  не  відвів  нам  Бог,
Якщо  пірнати  в  радість  -  то  подвійну
Якщо  ділити  смуток  -  то  на  двох.

Напевно,  коли  доля  пожартує
І  все  таки  ми  лишимось  на  «ви»,
Хоч  на  краю  землі,  тебе  відчую,
Під  одним  небом  тільки  ти  живи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018

Спалені мости

Під  ноги  падав  мокрий  сніг,
Неприязний  весні.
На  перехресті  двох  доріг
Зустрівся  ти  мені.
Пройшло  з  тих  пір  десяток  літ,
Як  ти  мою  любов
Розбив,  як  склянку  об  граніт,
І  з  іншою  пішов.

Зчитала  я  в  твоїх  очах
Холодний  сум  і  жаль.
Ти  сам  обрав  без  мене  шлях,
Ти  сам  сказав  прощай.
Я  не  питатиму  тебе
Щасливий  ти  чи  ні.
І  бачить  небо  голубе,
Що  байдуже  мені.

Назад  немає  вороття,
Як  спалені  мости.
Я  полюбила  те  життя,
 В  якому  був  не  ти.
Твій  погляд  не  розтопить  лід,
Так  сталось,  вибачай.
Я  залюбки  тобі  услід
Верну  твоє  «прощай».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018

У день народження вірша

З  роботи  плентаюсь,  буває,
Про  відпочинок  всі  думки.
Аж  раптом  муза  налітає,
Шепоче  на  ходу  рядки.

Як  бджілка  біля  квітки,  в’ється
Та  все  до  мене  пристає.
В  ту  мить  насправді,  чи  здається,
Якимось  іншим  світ  стає.

І  сонце  світить  яскравіше,
І  долинає  птахів  спів,
І  перехожий  веселіше
Привітним  поглядом  провів.

І  губ  натягнуті  куточки
Щасливу  посмішку  несуть.
У  записник  лягли  рядочки
І  в  них  уся  натхнення  суть.

І  вже  не  плентаєш  ногами,
Несе  окрилена  душа.
Скажіть,  трапляється  те  з  вами  
У  день  народження  вірша?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2018

Додому повернулися лелеки

Написаний  у  період  березня  2018  р.,  коли  Україна  рятувала  лелек  від  холоду  і  голоду

Додому  повернулися  лелеки,
Відчувши  на  землі  своїй  весну.
Проклали  шлях  незміряно  далекий,
Лишаючи  позаду  чужину.

А  тут  випробування  їм  судились
Зустріти  замість  звичного  тепла.
Ніч  березня  морозами  скотилась
І  землю  всю  снігами  замела.

Де  ти  пташино  душу  обігрієш,
Чого  поїсти  знайдеш  в  цих  снігах.
У  дні  важкі  як  вижити  зумієш
На  рідних,  найдорожчих  берегах?

Коли  гніздечко  зможеш  обладнати,
Яке  за  зиму  вітром  обнесло?
 Сидиш  в  зажурі  на  вершечку  хати,
Голівоньку  ховаєш  під  крило.

Не  зрадиш  ти  своїй  землі,  я  знаю,
Ще  заклекочеш  радісних  пісень.
Чом  зараз  порятунку  не  шукаєш,
Господарів  не  звеш  з  людських  осель?

Ще  зовсім  трішки  й  холоду  не  буде
Тримайся  пташко,  дочекайся  змін.
Хто  бачить  птахів,  погодуйте,  люди,
Вони  вам  щастя  принесуть  взамін.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2018

Він називав її нареченою

Він  називав  її  ще  в  школі  нареченою,
Готовий  був  подарувати  цілий  світ.
Вона  клялась  йому  в  коханні  нескінченному,
Твоєю  буду,  зачекай  ще  пару  літ.

Минали  дні,  а  їх  дороги  віддалялися,
Вона  –  навчатися,  він  -  в  армію  подавсь.
Хоч  на  шляху  йому  красуні  зустрічалися,
Та  він  ні  в  кого  більше  так  й  не  закохавсь.

А  її  очі,  як  завжди,  щоночі  снилися,
І  тільки  їх  він  серед  натовпу  шукав.
Одного  дня,  вони  усе  таки  зустрілися,
Здалось  йому,  що  цілий  світ  на  плечі  впав.

На  мить  вернувся  у  часи  хмільної  юності,
Замерехтіло,  затуманилось  в  очах,
Вона  шепнула,  познайомся  –  Олексій.
Блистіли  сонцем  дві  обручки  на  руках.

Лише  у  відповідь  зронити  він  насмілився,
Ти  бережи  себе  і  з  ним  щаслива  будь.
І  більше  поглядами  з  нею  не  зустрілися,
Відчув,  ті  очі  за  собою  не  позвуть.

З  тих  пір  життя  його  летіло  поза  планами,
Міняв  жінок,  чужі  країни  і  міста.
Вони  ніколи  не  були  йому  коханими,
Десь  в  серці  глибоко  жила  єдина  та.

Та,  якось,  він  закляк  від  новини  нежданої,
Коли  вже  сивиною  вкрилась  голова,
Що  рідні  діти  відреклись  його  коханої,
Вона  хворіє  і  давним-давно  вдова.

Злетів  до  неї,  наче  птах,  призваний  долею
І  зрозумів,  що  вже  давно  її  простив.
І  все  дорогою  у  Господа  вимолював,
Щоби  на  нього  дочекалася,  просив.

***
Як  бути  разом  небесами  вам  судилося,
Любов  луною  відгукнеться,  забринить,
Зійдуться  всі  шляхи,  щоб  тільки  ви  зустрілися
І  поєдналися  в  житті,  хоча  б  на  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018