| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Я бачив світ очима песиміста,
Що мною вже давно оволодів,
Блукав німими вулицями міста
Й дививсь на дощ крізь призму сірих днів,
Та якось я ішов осіннім парком
Й раптово до життя вернувсь мій хист...
Тепер я посміхаюсь білим хмаркам.
Я знову мрійник, знову оптиміст!
Я вірю, що за рогом нас чекає
Крилате щастя, і воно моє!
Для когось виходу уже немає,
Та не для мене... Вихід завжди є!
Я знов люблю осінній дощ із листя.
Любов в моєму серці та в крові.
Люблю ранкове сонячне намисто,
Що радісно виблискує в траві.
Люблю життя і тих, хто його любить,
Та мій песимістичний антипод
За ці слова мене колись погубить
В страшному вирі рокових пригод...
Можливо, саме зараз він сховався
В моїй душі навіки в глибині,
Але не вірте... Ні! Я не злякався:
Мене чекають довгі й світлі дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2018
Сонце намагалося пробитись
Крізь мембрану дощових хмаринок,
Щоб промінчики змогли пролитись
Із небесних золотих шпаринок.
Сонце намагалось врятувати
Від депресії людей осінніх:
Стомлених, що вічність могли б спати
На горищі у сухому сіні...
Сонце намагалось, але марно.
Люди лиш дивились без надії
В небо дощове, похмуре й хмарне,
І ховали в ньому свої мрії...
Я дивився на людей із вікон,
Слухав тишу у німій квартирі,
Депресивним і похмурим ликом
Проводжав птахів в далекий вирій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2018
В траурній компанії самотності
І меланхолічної печалі
Я сховавсь від світу, мов монах.
Безпощадний дух невідворотності
Моторошних і страшних реалій
Оселився у моїх думках.
Демони осінньої депресії
В закутках похмурої кімнати
Затаїлися й сидять без дій.
У обіймах ревної експресії
Можна було цілу вічність спати
В тиші незворушній та німій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2018
Сповнений натхненням дивним я блукав,
Мов юродивий самітник босий,
Між багряних й чарівних садів
Й бачив, як червоні й стиглі яблука
Заплела Радосінь собі в коси
В гурті молодих осінніх дів…
Щиро і натхненно посміхаючись,
Дівчина Радосінь Вереснева
Щастям огорнула цілий світ,
Але між гіллям дерев ховаючись,
Її мама – Осінь королева –
Вже чекала на журби прихід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806761
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.09.2018
Всесвіту начхати… Він не хоче знати,
Скільки довгих років у сирій й глибокій
Ямі безнадії мушу я снувати
Між буденних й сірих днів згубивши спокій.
Всесвіту начхати, де я мушу спати,
Чи я їв щось зранку сидячи на ґанку,
Як утамувати страх в пітьмі в кімнаті,
Чи клювать я буду на брехні приманку.
Всесвіту начхати, як там мої тато
Й мама, чи їм зараз поміч якась треба.
Всесвіту начхати, чи я буду мати
Понад головою мирне синє небо…
Скільки ще чекати, щоб до мене в хату
Смерть зайшла з фатою і мене без бою
Обняла, мов мати, закувала в лати
Й віддала навіки Всесвіту рукою…
Так питань багато Всесвіту задати
Хочу до нестями мудрими словами.
Скільки ще стріляти злих думок гармати
Будуть? Я втомився довгими роками
Сенс життя шкати, краще запитати
Всесвіт, бо він знає, що для нас є раєм…
Скільки ще чекати, доки пелехатий
Всесвіт мене візьме й понад небокраєм
Полетить зі мною, а тоді назавжди,
Розчинившись в зорях, всю мою свідомість
У собі сховає, і частинку правди
Я тоді дізнаюсь, але невагомість
Змусить все забути і переродитись
У новому тілі, щоб на синьобілі
Хмари й жовте сонце з захватом дивитись
Все життя й сидіти в ямі почорнілій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806121
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2018
Я хотів би бути Донкіхотом,
Воювати з вітряками без кінця,
І присвячувати всі свої походи
Ясній вроді твого ніжного лиця.
Я хотів би бути витвором Шекспіра
Й серед днів буденних, навіть, злих,
Почуттями захлинутися без міри
І з тобою залишити світ живих.
Я хотів би народитися у Трої...
Я б тебе тоді, мов принц Паріс,
Що Єлену в Менелая вкрав без бою,
Ухопив би й за край світу десь поніс.
Я хотів би бути, та не можу.
Я ж не принц і не герой – простий студент,
Тож коханню, що мене завжди тривожить,
Не збираюсь зводить вічний монумент!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2018
Не говори і замри хоч на мить.
Тихше... Ти чуєш, як літо мовчить
Там за вікном й бродить зі сном
Так невловимо, неначе фантом?
Лагідна втома і сонний дурман.
Пізно... Підкошує млявий обман.
Ось й дрімота... Фішка проста:
Ти її хутко впіймай за хвоста.
Ніжна знемога і спокій німий
Нишком крадуться у час цей нічний.
Очки злипаються. Спатки пора.
Вже закінчилася з днем твоя гра.
Просто розслабся, думки відпусти.
Скоро потрапиш ти в інші світи.
До сновидінь поспішай, за межу...
Я – літнє Сонце – тебе розбуджу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2018
(Весняний натюрморт)
Павлові Тичині
Весна так безгомонно в’ється монотонно,
Весь світ фарбує сонно й світло-срібнотонно,
Малює землю пензлем зелено-нетлінно,
Руками водить всюди золото-насінно…
В повітрі тепер чути світопотепління.
Швиденько проростає все першонасіння.
Купається у сонці ніжнотонно місто.
Дерева вже квітують рясно та барвисто.
Одягнені красою білосніжно вишні
Махають гілочками, наче панни пишні!
Напоєні весною клени та каштани
Хитаються поволі безневинно п’яні.
Із килимів веселка сяє трав’янисто.
Весна деревам в коси вішає намисто.
Небесна, жовта куля сонячно й вогненно
Впивається у серце променем натхненно.
Земля вся ненаситно спів вдиха глибинно
І колесо життєве крутить швидкоплинно.
Весна одна з мільйонів світ коха грайливо,
Спросоння знов щебече, ллє дощенно зливи,
Розпилює парфуми квітами пахучо,
Всіх вітром обіймає легко та жагучо.
Квітень, 2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801603
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.08.2018
У темних лісах за сяючим містом,
Де сонце грається світлом барвисто
В стрімких і прозорих струмках,
Ти можеш знайти химерну будівлю
Й залишитись в ній на самотню ночівлю,
Якщо перебореш свій страх.
Коли увійдеш в ту будівлю знадвору,
Побачиш в ній двері в кінці коридору
У чорній й огидній смолі...
За тими дверима похмура кімната,
В якій все життя я мушу спати
Й висіти в обіймах петлі.
В кімнаті нема абсолютно нікого.
Врятуй мене від мене самого,
Прошу і благаю врятуй...
У мене зомліли і руки, і ноги.
Почуй тихий клич про допомогу,
Прошу і благаю почуй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2018
Все дістало… Ти втомився і лежиш, мов труп, безсилий…
Ти злякався й безнадії поховав себе в могилу...
Ти заснув і заховався в непробудний сон на вік.
Думаєш, що ти ліг спати й від суспільства просто втік?
Не хвилюйся... Ти в безпеці. Спи тихенько і спокійно.
Я в твій сон також порину. Опиратись безнадійно...
Спи й пригадуй, як учора геть усі найкращі друзі
Із тобою безневинно заблукали в кукурудзі,
Там на полі, де дитинство роздає солодку вату
І вкладає в тепле ліжко, щоб ти міг спокійно спати…
Спи й пригадуй, як учора ти прийшов у перший клас
І потрапив в м’ясорубку армії суспільних мас,
Де учитель так старанно кожен день тебе учив,
Але ти його не слухав, тільки дратував і злив...
Спи й пригадуй, як учора в вісімнадцяту весну
Так раптово і зненацька ти потрапив на війну,
Де думки стріляли в тебе, й ти поранений кричав
Від безвиході та муки, між бажаннями держав...
Спи й пригадуй, як учора ти її поцілував,
А вона, твоя єдина, між мільйонів інших мав
Розчинилась і забула всі зізнання і слова,
І твоя душа зів’яла, наче квітка нежива...
Тож сьогодні пробудися і розплющ нарешті очі,
Роззирнись, поглянь навколо і з’ясуй, чого ти хочеш
Від життя... Усе змінилось! Ти змінився назавжди!
Відчуваєш біль і втому від буденних днів й годин?
Чуєш, як шалений стукіт нержавіючих машин,
Що колись людьми їх звали, у кімнату, де один
Ти сидиш й тремтиш від страху, пробирається в цю мить?
Знаю... Чуєш й відчуваєш, та не хочеш говорить
Про свої дрібні тривоги. Ти бажаєш втекти в сон
Одягнувши депресивний, лячний, траурний фасон,
Та не можеш задрімати... Все то люди винуваті:
Їхні ненависні крики заважають тобі спати
І літати в снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795154
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2018
Безжальні демони безсоння
Мене дістали вже давно,
Тож я сиджу на підвіконні
І депресивно п’ю вино,
У божевільному екстазі,
Немов під кайфом наркоман,
Дивлюся на розбиту вазу
В надії розгадати план
Всевишнього, чи, мабуть, долі,
Що уготований для нас,
Але все марно... Мов в неволі
Мене тримає підлий час...
Сиджу самотній у кімнаті
Шукаючи без сенсу сенс
Життя. Вже краще існувати
Наклавши філософський ценз
На всі думки... Щоб розчинитись
В обіймах п'яних соннярів
І незворотно загубитись
У пущі невеселих днів,
Крізь сон у вільному польоті
Лечу в безодню, наче птах,
Із мідним присмаком у роті
Й гіркою кров'ю на губах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2018
Обожнюють студенти пари
На них літати через хмари
Можна в снах, німих й приємних...
Ходити в коридорах темних
Можна в снах... Немов дитятко,
Куняти і спокійно спатки
Можна в снах... Усе забути
Назавжди і крізь сон почути,
Як лектора солодкий голос
Колише, ніби в полі колос
Вітер, можна лиш на парах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2018
Від вихідних до вихідних, від сесії до сесії
Крізь довгі й смутні місяці і хаос нескінченний
Так безтурботно й весело тягнулись наші дні.
Ми намагались жити в кайф, драйвово й без депресії
І легко оминаючи страшний тягар буденний
Шукали вперто й ненаситно істину в вині,
Постійно й наполегливо відвідували секцію
Із марнування часу і співали під гітару
На повну викладаючись рокових пісень.
Не соромно зізнатися: нудні й повчальні лекції,
І навіть модульні роботи, й сонні семінари
Спокійно ми прогулювали кожен божий день.
Тепер одне питаннячко засіло у свідомості:
Куди й до чого ми дійшли навчаючись два роки?
Чому колись такий яскравий і прекрасний світ
Втонув в холодній, не просвітній й темній невідомості?
Чому швиденько й непомітно чорне і глибоке
Суспільне море тягне нас в безодню, мов магніт?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2018