| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Сонця промінчик збудив у ві сні,
Подарувавши надію.
Я - у тобі, а ти - у мені,
Вір мені, я ж тобі вірю.
Сонця промінчик ковзнув по щоці.
То від мене тобі поцілунок.
Погляд один, рука у руці...
Віра - наш кращий дарунок.
Сонячно, тепло від думки: Люби！
І посміхайся надії.
Ти ж - у мені. Ну а я - у тобі.
Вір. Попри все. Я же вірю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
Ти прийшов, немов ввірвався вітер
До грудей, де тиша та імла.
Тепле й лагідне вдихнув повітря -
І душа відчула: Я - ЖИВА！
З пелюсток троянд ти став стіною,
Шоб нікуди не звернула, шляхом твердо йшла.
Ніжно вітер шепотів : 《Ти будеш вік зі мною！》
Подих мій дав відповідь: 《Допоки я жива..》
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018
Життя порозкидало пазли.
Шматочки - гострії кути.
Події, імена та назви...
Туди - сюди, сюди-туди...
Збирати - сили не знаходжу.
Ламати легше - в одну мить！
У напівтемряві порожній
Так важко щось не загубить.
Картинку скласти у єдине:
Образи, біль і спомини, як сон,
Ось тут - теперішнє моє, що зараз непомітно плине,
А там - майбутнє, мрії... Потім то！
Не вистачає пазлів, щось не йдеться,
Й життя - полотно гідне Пікассо.
Лиш сонечко в вікні заглянуло й сміється:
《Ти, мабуть, загубило щось？Дивися, ЦЕ не то？》
Промінчик теплий впав, долоню розігнувши,
І очі не повірили собі...
Маленький, сонячний, такий зворушливий...
Невже це МІЙ？- 《Та так. Тримай. Тобі...》
Один фрагмент. Одна маленька частка！
Лишень одна - а ЯК змінилися світи！
Скорившись долі, так співпали пазли.
Тепер я знаю: то був точно ТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018