Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
У нашому однокімнатному світі стояв запах м'яти і кориці.
Мені завжди було цікаво про що він думає, коли йому не спиться.
У нашому світі було тихо і затИшно.
Я б назвала його раєм, та там бувало надто грішно.
Наш світ був нашим бункером, нашим сховищем,
Нашого світлого і таємного родовищем.
Ми завжди палили свічки і читали книги,
Ми навзаєм розтоплювали один в одному кригу.
У нашому світі було чутно платівки і шепіт,
Ми завжди були разом, ніби між нами хтось причепив магніт,
Ми пили терпкий чай і їли малину,
Він любив, коли я ніжно цілувала його спину.
У нашому однокімнатному світі стояв присмак ніжності і спокою.
Та поцілунки його були найміцнішою горілкою.
А його голос п'янив мене швидше, ніж суміш хмелю й солоду.
Ми один одним тамували відчуття спраги й голоду.
Тепер нашого світу не знайдеш навіть на світлинах,
А він приходить лише у моїх снах.
Я завзято малюю наш силует на парканАх і на стінах.
Та назавжди лишаю "нас" жити у цих кострубатих римах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Чому б не перейти на "Ви",
Коли вже остогидла фамільярність,
Коли ми вже давно знову чужі.
І це не змінить жодна філігранність
Твоїх думок і моїх вчинків, наших слів.
Ми перестали слухати та чути.
Наш дім дорогоцінний спопелів,
І знову нам його вже не здобути.
Чому б не перейти на "Ви",
Коли по-іншому вже зовсім не доречно
Коли до болю більше не значні
Усі слова і вибачення гречні.
Коли уже душа перегоріла,
Коли уже думками не про вас,
Коли не тягнеться до мене ваше тіло
Коли співають пташки не про нас.
Чому б не перейти на "Ви",
Коли не перейдемо разом більше броду,
Коли я не цілую більше вам руки,
А вас уже не манить моя врода.
Чому б не стати знову лиш знайомим
Із тим, з ким точно не складеш життя?..
Навіщо нам минулого вагони,
Коли із ними попрощатися пора?..
Давайте просто будемо на "Ви",
Щоби при зустрічі вже не ховати очі.
Вдамо, що то були не ми,
Вдамо, що просто перехожі.
Давайте просто будемо на "Ви"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Хочу втрапити з тобою під дощ.
Вночі.
Серед безлюдних львівських площ.
Мовчи.
Словами не поруш священну тишу.
Дивись.
В бездонності твоїх очей себе я лишу.
Увись.
Ми підіймаємося через хмари.
Тримай.
Мою руку в своїй. Здається, марю.
Пірнай.
У мою душу, як у річку.
Гірську.
Лиш не лишай губами стрічку.
Гірку.
Твої зап'ястя — мої крила.
Лечу.
Ти моя віра й моя сила!
Кричу.
Стискаю міцно так долоню.
Відчуй.
Я хочу бути завжди поряд!
Почуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Навіть, коли сьоме небо впаде на голову,
Я стоятиму поруч, триматиму твою руку.
Скільки не було б страху й мороку,
Скільки б не літати над головою круки.
Ти моя спина, і я буду тобі спиною.
Навіть, коли зірветься скажений вітер,
Буду стояти незламно, стану тобі стіною
Ти не відрікайся від мене тільки.
В дощ я буду плащем тобі, взимку літом,
Я стану твоєю осінню і весною.
На скам'янілому полі я посію тобі квіти,
Лиш дозволь мені просто бути поруч з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Буйно квітнуть ружі.
Лягає вечір на місто.
Ми стали безмежно байдужі.
І щось міняти вже пізно.
Накину ж на плечі коцик.
Закрию двері залізні.
Ми думали, що ми схожі
Насправді - нестерпно різні.
Сонце втече за хмари.
Бо люди йому так огидні.
Не цінуємо, що б не мали.
А після плачем, що злидні.
І ти уже знищив му душу.
А я твоє витягла серце.
Зірву при дорозі ружу.
Закрию розпахнуту дверцю.
Зів'яли пахучі ружі.
І ніч упала на місто.
Ми стали такі байдужі.
Занадто...занадто пізно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2018