| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Посмотри в окно
Посмотри в окно,
но не так как смотрят по утрам,
спеша в метро и на роботу,
Уставшый от систем да правил человек,
Что нам так подобен.
Ты только посмотри
Там шум толпы заменит звуки листопада
Присмотрись,
и ты увидишь
что скрывет суета
и вечный круг движення,
что как имла над городом весит,
тайники скрывая.
Посмотри в него
там глубина рутинных дней
и мир
что прячется за маской,
где кукловод заводит ключ.
Ти только посмотри туда,
Да знаю,
все теже парки,
дом навпротив
и дерево что с тобою вместе подросло.
Но только присмотрись,
там мир играет в сказку
где дети словно краски.
Украсят твой настрой.
Посмотри в окно.
Там не только непогода,
посмотри в его не так как смотрят все.
Там лишь наратив что выдумал ты сам
Взгляни наверх
там небовзвод что кроет солнце
лишь в твоем уме.
Но ти не верь, не лжи себе.
Пускай с окна карикатури не делают настрой и хмурий день.
Ты главное присмотрись в окно
И там едва увидев красату
замри,
и снова и снова посмотри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890820
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.10.2020
А Я выхожу из дома
А Мне кажеться меня где то ждут.
И Снаружи и в окнах
Лица воображаемих людей
В сети воображаемих друзей
А я выхожу из дома
А мне снова й снова страшно пасть в обличии своем.
Где стыд и голод, вдруг постучаться в дверь.
Холодным ветром и бездумной жизню
Попреветствуя меня.
А я выхожу из дома
Как сам не свой, а лишь собран кемто
И словно зеркала как сотни оброзов и взглядов
Что Мирно борятсь за трон.
Да і я совсем не против, скореий наоборот
Ведь стало би они моя частица.
Еще и еще одна версия меня
Несуществуещего я
А я Выхожу из дома
А мне кажеться он давно немой.
Бетон, обои, й окна
Что стали мне,
так некпривычно спасителем моим.
А я вновь вернусь домой.....
........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890818
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.10.2020
Сьогодні я сів в убер
А хтось на фронті став під кулі,
Ті що боролися за правду,
опинились під землею
І лиш дощ б'є у столичні вікна й труби.
У квартиру, де вона чита листи і гірко плаче.
Сьогодні я викликав убер
А когось тривожно небо.
Воно падало залізом на вояк,
на тих хто став героєм
і на простих хлопжаг,
І лиш на мить, квапливо вигляне з окопу,
так загинув ще один солдат.
і мурашки ніби струм під шкіру та по тілу,
потривожить її сон.
Сьогодні мене везе убер.
А когось везуть, так кінцева не теплі стіни.
Він не витримав удару кулі
А вона удару в серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Ты уходишь от шумной толпы -
Подальше от дешевых бульварных рассказов,
Что из уст в уста твердят цены за жизнь,
Мол, до гроба перспектива быть литейной душой,
А ты уходишь от шумной толпы,
Вдали от банеров и глупых купцов,
Где капли дождя бьют азбукой Морзе,
Где ветер дует в парус,
провожая всех с причала.
Туда, где небеса рисуют, как Клод Моне
И звезды на черном покрывале расскажут,
о чем так пристально мечтал.
И только тогда в твоем царстве
странствуют добрые вести.
И ты вновь сбежишь от шумной толпы,
где огни согревают, собою тлея.
И с собою возьмешь надежду -
так же крепко, как любовь.
Ведь ты уходишь от шумной толпы
И, уходя, заберешь с собою лишь прошлое и новое.
Где столь далекий горизонт
размывает солнца блики,
И мерцает во тьме маяк
освещая дорогу в городской бардак
И снова день и снова мрак.
И снова тянет в путь как Жан Беливо
как моряка что сбился з курса,
как безыдейного сценариста,
И ты уходишь от шумной толпы
Вновь сбежишь от обезумевших людей
где обретёшь тишину и греющий покой
где вновь и вновь найдешь все ключи й ответы
куда вновь, сбежишь от шумной толпы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841291
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.07.2019
Где-то в поле слышен затворов свист.
Там пал еще один солдат.
Под последний аккорд гитары
провожают пацаны в окопах.
Кто-то скажет громкие слова .
Кто просто помолчит.
И эта тишина, громче всех, что мы несем.
Под последний аккорд,
комиссары несут солдата.
Идет так невзначай, тихо дождь.
И только мать, среди черных зонтов,
все плачет и плачет.
Выстрелами в бездонное небо
провожают в путь солдата.
Сила ведь не в пуле, слабость тех,
кто за ними стоит.
И в этот вечер засветит луна.
Она холодна, как никогда.
На небо вознеслась звезда,
и эта звезда для него.
Эти облака будут помнить всех и вся.
Что хоронили в землю молодых солдат.
Будет плакать вся родня, и небо с ними.
Будет помнить трава в поле,
что тело обвивала молодых вояк.
Лишь униформа, и пару фото
в память о храбром серце пацана.
Лишь остатки прошлого,
как осколки от гранат,
Розлетитятся весточкой
по всех дворах.
А завтра снова в поле,
падет еще один солдат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836935
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.05.2019
Мой дом- холодный мир, как Антарктида.
Здесь айсберг не подпустит никого.
Здесь тихо, словно в небесах все те же птицы, по небу плывут.
В ётом мире нет места суеты.
Во мне уже нет боли и любви.
Лишь день, лишь ночь,
лишь холод ветром занесенный,
будто в мое розпахнутое окно.
Мой дом - Антарктида.
Ведь так я и хотел.
Один, с собою,
средь безгранично белой пустоши,
барахтаться во тьме.
И лишь полярный свет все греет душу,
будто огонь в лесном гаю.
И ты, вряд ли будешь рада,
разбившись об скалы, сюда навеки заглянуть.
Мой мир - холодный айсберг размером в материк, и даже больше,
занесенный в море ветром, и расколот по частям.
Так помоги, прошу, собрать все эти части, будто пазлы.
Прости, но мой дом - это Антарктида.
И здесь вряд ли получится хоть что-то изменить.
И если так тут получилось, то лучше уходи. Но только не волнуйся,
ведь мой дом - Антарктида,
где я, один, буду барахтаться во тьме,
и так, да самого конца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835455
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2019
На суді зібрались палачі
В мундирах, і з палким бажанням крові.
Так, судіть мене судді без пощад,
по вашим принципам,
і по вашим прихотям.
Але не зламати,
не зігнути мене, і те що так сидить у грудях,
це сильніше вас
це міцніше ніж ваші кинжали і рушниці.
Судіть мене як вважаєте,
повісити бажаєте-так вішайте,
бажаєте посадіть за грати ковані,
за стіни забетовані.
Та ні бетон, ані залізом, ні вогнем
не зігнути дух тих демонів та янголів
що так сидять у душі і в серці.
Судіть, чого тянете той час,
видаючи шоу для приматів,
та лише десь з зали чути крик матері.
Ні суддя, мені себе ні капельки не жалко,
ні, в мене адвокат вирішив вийти,
судіть, по вашим листам та договорі,
судіть на смерть,
я не чикатиму пощади,
чи шнур на шию, чи вистріл в груди,
що більше вам до вподоби?
Судіть, та не схилюсь я перед вами,
не стану на коліна, на зігнути прутами,
так чому тянути час говорячи про вирок.
Судіть, судіть мене судді мої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2019
Десь за містом упав ангел.
Крила біліші за хмари
і очі намов у дітей.
Присланий на землю
словом божим.
Посланець небесних врат.
Десь у місті шум, та гам,
заповнені людьми алеї.
Але усі як не дивились,
та лиш діти вбачали
обліки ангелських крил.
Він ішов серед людей
що його омина,
немов туманом огорнутий,
вдивлявся в них,
та його ніхто не помічав.
Десь чути сирени
ніби серенади міст.
Ангел йшов через вулички,
парки і сірі будинки,
Граючись з дітьми
всі казали "ангел!".
І дехто помічав щось чарівне,
немов секундне видіння.
Він ходив день та ніч,
бачив горе та розбиті серця.
Побачив і смерть і життя.
Злоби переповнені моря.
І від цих пейзажів
зашився в кутку і тихесенько
собі так плакав.
Питань немов гора
чі заповнений чердак.
Десь за містом упав ангел.
Крила біліші за хмари,
і очі намов у дітей.
Присланий на землю
словом божим.
Посланець небесних врат.
Деколи ми не помічаємо янголів.
Деколи вони серед нас.
Деколи цей ангел тримає тебе за руку а
деколи він приходить коли погано.
Бережіть цих янголів, не давайте ним вирости нами.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
Країна холодних вітрів,
немов подих холодних гір.
Правила життя-не довіряй.
У спині с десяток ножів.
"Доктор читайте рецепти"
вони лізуть у душу,
стукають сильніше сердець,
І що робити, хто за правду той
з понівечоною спиною.
"І як тут не зламатись доктор?"
Адже у спині з десяток ножів,
поглядом бачим у всіх негатив
І насторожі кожен день,
ніби скоро бунт.
Це не хоронить наш світ,
та убиває всередині нас дітей.
"Доктор випишіть ліки"
Адже у спині з десяток ножів
Так потрібен хтось без кинжалів.
Розповім дідку свій пройдений шлях,
в очах стількі розуміння.
адже у нас у спині ножі.
І наврядчи доктор допоможе.
Прочитав усі скарги і сказано "терпи"
Та діло не в тілесній ранах, а нажаль....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Коли настане день
і зійде сонце, розквітуть троянди.
Коли настане час
я збиру квіти душі у фарби,
і розмалюю сурові стіни замків,
ти тількі повір у казку.
Коли настане час
шепоче солдат в окопі,
одітий в хакі.
Повернемось зі славою
західних вітрі.
Коли настане день.
Я прийду у храм старий і кволий.
Та поки не настав час,
вогнем та мечем за правду
Коли настане день?
десь чули молитву птахи
з вікон храму, серед ниток доріг
жінка щось шепоче про війну.
"Тількі повернись живим"
Слова сильніші гільз,
під шкірою ніби ударом струму.
Коли закінчяться дні
Подумки в голові дідуся,
ніша ніби груз під ноги.
Рахуючі копійкі-фальшиве золото.
Коли настане день.
І закінчиться театр"правда"
Зостанемось лиш вітром,
Чі попелом лежачим на траві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
так тут повелось,
народився коли все збудовано
на цифрових бумагаг.
Ой моя рідна земля.
Покидаємо домівки в погоні за славою,
мало хто доходить.
"Мамо пробач я емігрант"-
Говорить син
і що залишим за собою?
спогад?
чі гальмівний шлях ?
так тут повелось мамо
не в грошах щастя
але це не про нас час.
І вихід-нажати на стоп кран?
чи очікування на лінії кордонів?
Так з душею емігранта
не збудуєш царство щастя,
Ні, без неї тут ніяк
В сумнівах лиш біль тримаєм за зубами
і здавалось кожен не титан,
Але у нас пів країни
залізобетонних.
Готові іти до кінця як спартанська воля.
"Вибач мам я емігрант"
шепоче син із багажем в пів сотні.
І здавалось щастя не в грошах
Та не для всіх слова ці́ правда.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Десь за вікном взірвався знаряд
Малеча пита"Мамо мамочко що це?"
"Спи моя, це чародійка там чаклує."
Казки на ніч читає, а під очима смуток.
І завтра по телевізору передадуть привіт
Так, ніби хтось прийде та забере.
Режими і слова, лиш віра та надія.
Все на кучу, ця чаша повна сліз
Та завтра, по телевізору передадуть привіт
Десь за вікном вже стаї.
Почалося полювання.
Рвуть нас шматками і без пощади.
Дикі стаї виють за вікнами квартир.
Бетонні блоки не стіни замку,
і відчай огорта немов туман.
Та цієї ночі нам по телевізору
передадуть привіт.
Тут не місце телеглядачам,
і вірі в електронні помахи.
Десь за вікном небо
падає залізним комом,
і земля взлітає із під ніг.
Люди-та невже вам землі
видавалося мало.
Залізли на хмари,
і воно на нас впало.
Десь гинуть усі хто за правду.
Невже правді не місце серед нас?
Люди-одумайтесь, покайтесь.
Досить цих страждань.
Та все-ж наврядчи хтось почує
крик душі, що голосом
зриває петлі й вириваеється стрімко уперед.
Адже усі так хочим бути вище,
і падаєм все більше.
Та дивимось у телевізор,
де нам ще досі,
так пристально,
передають привіт..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2018
Еден, літав так високо. Ти-птах.
Ти був зі стайою, здавалось, до кінця,
але відбився, підбитий. І де твої ключі?
Не полетиш туди де добре.
Холод навіки у твоїй душі.
Еден не забути цей політ.
Змах крил неначе дотик електродом.
Ти поставив все на довіру та опинився скраю.
Чи твої брати тебе забули,
Чи вирішив залишити мрії стаї.
Еден, єдиний, неповторний.
Ночами погляд в небеса.
Зорі наче кличуть,
але під ногами знайома та земля.
Обломлена душа, як ті крила,
а в подумках все той політ.
Еден, птах-тепер ти орел.
Ще мить-і ти в небесах,
пройшов через обломки,
і ось без зграї гордий орел.
Політ немов подих волі в повні груди.
Та повертає туди, де шрифти падіння на землі,
де рідні сліди та пройдені дороги.
Еден, літаєш так високо. Ти-птах.
Незабутий цей політ.
Не забути цих доріг.
Пройшовши через усе
літаєш високо і гордо.
Так, Еден, ти птах....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2018
Принцеса Фален, ти була немов погода цих морів
бурі та дощі.
З тобою життя пригода і фарбами намальована картина.
Моя-без парфумів і Закинфського загару, такий оригінал.
Принцеса Фален,
здавалось, разом серед всіх, і все пройшли.
Та знятий кулон,
і де цей носпокій, що нас так оживляв?
Затихли моря, і моряк звик.
Не світить маяк, не б'є хвиля берега,
очікування нових змін
не принесе щось нове.
І хто ми тепер?
одне без одного-заблудші люди,
збиті координати і компас не допоможе.
Принцеса Фален,
не знайти тих часів, парфуми і білети.
Замінили непогоду тихі берега.
Тобі говорили про кохання,
і ти не та, зовсі вже не та.
Принцеса Фален, падіння не минуче
Так, падай, немов у безодню, відчуття вільного падіння.
Там не знайти спокою і рівноваги.
Всі не ідеали і тому оригіналів не заміниш.
там море відчуттів, стихії світу, та твій моряк ще незамінний.
Так! Принцеса Фален, падай, падай, падай....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2018