Майстер Слова

Весела

Кажеш  ти,  що  не  самотня.    
Кажеш  ти,  що  весело  тобі.    
Ти  гуляєш,  п'єш,  смієшся.    
Мамулі  буси  на  собі  порвеш.  

Проводиш  всю  ніч  у  розпусті,            
Тілом  кохаєшся  з  ніким,
Зустрінеш  ранок  ти  не  в  дусі,
Потім  знов  наноситимеш  грим.

В  душі  твоїй  є  тільки  сміх
Переконуєш  ти  геть  усіх,
Але  секрет  знає  твій,
Той,  що  вітер  -  буревій.

Сказати  все  -  не  зможеш  їм,
Що  ти  самотня,  дню  не  рада,
Що  вдома  ти,  являєшся  ніким,
І  душу  розриває  зрада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024

Кличе на кров

І  знову  кличе  нас  дорога,
І  знову  на  душі  туга,
За  рідним  домом  і  сім'єю,  
За  тим,  що  знищила  війна.

Ми  вдінемо  важку  броню,
Намажемо  багнюкою  лице,
Приготуємо  до  бою  зброю,
А  ще,  заточимо  свої  слова.

Не  бійся  брате,  я  з  тобою,
Не  плачте  мамо  -  повернусь,
Не  пиячте  батьку  -  Ви  опора,
Не  піддавайся  сину  -  розлючюсь!

В  тяжку  годину  -  заспівайте,
Слова  розвіють  смуток  Ваш.
В  бою,  брати,  зі  мною  станьте,
Пізнає  ворог  пекла  лють.

Пройдуть  віка,  складуть  легенди
Про  мужність  воїнів  добра,
Про  порятунок  всіх  померлих,
Про  те,  що  вільна  в  них  душа.

А  зараз  кличе  нас  дорога,
Зараз  треба  проливати  кров.
Щоб  сталося  у  нас  майбутнє
І  діти  були  вільні  від  оков.


Присвячено  зневіреним  серцям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024

Нехай душа насолодиться

Нехай  душа  насолодиться,
І  все  згорить  і  відродиться,
Твої  губи  мене  торкнуться  -  
І  стіни  світу  похитнуться.


Зірка  впала  до  кімнати,
Але  нема  коли  нам  спати.
Не  піду  вечором  до  брата  -
Не  буду  вечором  лиш  сам.

Нехай  душа  насолодиться,  
Нехай  гуляє  цілу  ніч.
З  тобою  я  зустрівся  -
Давай  влаштуємо  цей  світ.

Ми  потанцюємо  до  ранку,
Коли  настане  білий  день.
А  потім  кава  десь  на  ґанку,
Солодка  втіха  для  сердець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002860
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024

Листочок Мудрості

         Доброго  вечора,  шановне  Панство!  Представляю  до  вашої  уваги  Листочок  Мудрості.  Нехай  Ваш  шлях  залишиться  лиш  Вашим,  нехай  усі  хто  у  пітьмі  -  знайдуть  дорогу  до  світла,  що  живе  в  серцях.

[b][u]Перша.[/u][/b]
Гроші,  це  не  основне  у  вашому  житті.  Це  спосіб.  Основним  є  те,  на  що  ви  –  витрачаєте  Гроші.

[b][u]Друга.[/u][/b]
Навчайте  своїх  дітей  керувати  фінансами  як  найшвидше.  Ваші  знання  збережуть  вашій  дитині  десятиліття  часу,  яке,  в  свою  чергу,  витратили  ви  на  розуміння  фінансової  грамотності.

[b][u]Третя.[/u][/b]
Ніколи  не  забувайте,  що  усе,  що  ви  читаєте  –  написано  людьми.

[b][u]Четверта.[/u][/b]
Якщо  ви  ще  й  досі  не  розумієтеся  на  основах  відкладання  зароблених  коштів,  то  ні  про  яке  фінансове  благополуччя  не  може  йти  мова.

[b][u]П’ята.[/u][/b]
Наш  Всесвіт  має  три  площини.  Вони  присутні  у  всьому  і  є  основою  усього  що  існує.  
Наприклад:  
Людина  існує  у  трьох  площинах,  які  доречі,  рівні  між  собою  у  потребах.  Цими  площинами  є:  Фізичний  світ  (довжина),  Інтелектуальний  світ  (ширина),  Духовний  світ  (висота/глибина).

[b][u]Шоста.[/u][/b]
Те,  що  ви  кличете  собою,  те,  що  є  ви,  всередині  своєї  голови  –  це  електро-магнітне  випромінювання  усієї  нервової  системи  вашого  тіла.

[b][u]Сьома.[/u][/b]
Щоб  дізнатися  Істину  не  потрібно  нікого  слухати.  Для  цього  необхідно  знати,  що  Логікою  пояснюються  вчинки,  а  також  усе,  що  слідує  за  ними.

[b][u]Восьма.[/u][/b]
Ваші  бажання  є  продуктом  духовної  площини.  Вони  виникають  коли  емоції  у  незадоволеному  стані.  Незадоволення  виникає  тоді,  коли  до  вас  надходить  інформація  від  інших  людей,  що  вже  споживали  це  бажання,  щодо  його  якості  обов’язково  зробити  життя  кращим,  а  емоційний  стан  задоволеним.

[b][u]Дев’ята.[/u][/b]
За  допомогою  Часу  вимірюється  положення  усіх  об’єктів  Всесвіту  через  певний  період  руху.  Якщо  усе  у  Всесвіті  зупиниться  і  завмре,  то  Час  перестане  бути  потрібним.

Майстер  Слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Розповідь третя. Початок.

         [b][u]Початок[/u][/b]
[b]  [i]Корінь  події[/i]  [/b]
         Колись  давно,  ще  коли  предки  молилися  багатьом  богам,  ходили  по  землі  постійні  війни.  Саме  тоді,  відбулося  зародження  зла,  відбулося  те,  чого  ми  так  не  хотіли.  І  вже  не  згадати  причин.  Чому  саме  таким,  чому  саме  про  це,  і  чому  воно  досі  живе.
         Воно  росло,  розвивалося,  ховалося.  Пройшло  вже  1000  років,  і  зрощене  байдужістю  до  нього,  зло  повстало  з  попелу,  щоб  знову  нанести  удар  у  серце  сучасного  світу.
 
[b]  [i]Просто  виживав  [/i]  [/b]

     
   Проявлялося  воно  поступово.  Спочатку  злий  народ  організував  маленькі  кампанії  по  захопленню  і  анексії  територій  слабких  держав  сусідів.  При  тому,  полягаючи  у  організації  об'єднаних  націй,  смикав  за  ниточки  і  вів  себе  так,  наче  для  його  спокою  необхідно  задовольнити  потребу  зміни  кордонів.  Потім,  злий  народ  вирішив  знисилити  і  розірвати  вже  свого  головного  суперника  -  країну  У.
         Протягом  довгих  років,  злий  народ  домінував  на  території  країни  У,  поступово  втілюючи  різноманітні  злі  задуми  з  народом  добра  -  голодомори,  геноциди,  знищення  культури,  історії,  придушення  бородьби  і  т.і.  Але  ніяк  він  не  міг  зточити  волю  до  життя  та  існування  доброго  народу.
         32  роки  назад  добрий  народ  зумів  все  таки  розбити  кайдани  і  звільнився  від  впливу  Злонара.  Але  історію  було  стерто,  традиції  майже  згасли.  І  це  призведе  до  того,  що  злий  народ  проведе  заходи  щодо  обману  і  нав'язування  своїх  ідей  з  розбрату  в  Країні  У.  
Протягом  24  років  в  Країні  У  йшли  формуючі  націю  процеси.  Розвиток  демократії,  становлення  на  світовому  ринку,  збагачення  культури.  Також  свій  вплив  на  різні  сфери  проводив  і  Злонар.  Впровадження  своїх  агентів,  руйнування  оборонної  промисловості,  розкоадання  молодої  держави.
         8  років  тому  Злогар  скористатися  можливістю  і  зміг  анексувати  полуострів  Країни  У  та  організувати  військові  формування  на  сході  цієї  молодої  держави.  
Завдяки  проведеним  заходам  Країні  У  довелося  зовсім  кепсько,  і  це  призвело  до  формування  затяжного  військового  конфлікту.  Але  це  і  дало  змогу  доброму  народу  зростити  в  собі  сили  для  подальшого  протистояння.  
         Плинув  час  і  потроху  все  почалося  забуватися,  звикати  люди  почали  до  того,  що  йде  війна  і  зовсім  перестали  це  все  помічати.  
         Злонар,  тим  часом,  не  отримавши  належного  відбору  від  світу,  бажаючи  розширити  свій  вплив,  бажаючи  відновити  свою  могутність  та  велич,  змінити  розподіл  сил  у  світі,  він  зрощував  в  собі  ненависть  до  доброго  народу  і  переконував  своїх  людей  у  вірності  придуманих  історій.
         Два  роки  тому  у  Країні  У  народ  обрав  новітнього  часу  президента  прагнучи  здолати  те,  що  так  сильно  в'їлося  у  державний  апарат  -  крадіянство  і  кумівство.  Це  була  надзвичайна  перемога  над  планами  і  устоями  злого  народу.  Змінилося  усе,  і  ворог  почав  ворушитися,  розуміючи  що  плани  його  можуть  не  здійснитися.
         Сьогодні,  думаючи  що  добрий  народ  ослаблений  обманом  і  розбратом,  Злоран  розпочав  жорстоку  нищівну  війну.  І  не  жаліючи  нікого,  руйнуючи  усе,  отримав  серйозний  опір,  якого  не  чекав.
         Тепер  Країна  У,  веде  визвольну  війну  за  своє  життя,  і  як  воно  все  було,  і  що  до  цього  привело,  розкаже  далі  народу  мого  перо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

Доля дикого Звіра

Стомлені  віки  впали  донизу,
Очі  мої  побачили  напружений  день.
Сльози  дітей  зворушили  одвічну  кригу,
Пролунали  ноти  печальних  пісень.

Це  є  те,  що  потрясло  увесь  наш  світ,
Гарматними  пострілами  знищило  сон.
Ворог  влаштував  нам  неосяжний  гніт,
Бо  хоче  взяти  собі  всенародний  трон.

У  крові  його  паща,  він  наче  дикий  звір,
Розриває  усі  розуміння  людської  моралі.
Він  не  зупиниться  тут,  в  це  ти  повір,
Він  не  зупиниться  поки  існує  кохання.


Діти  цієї  війни,  йдуть  на  звіра,  на  смерть,
І  нізащо  не  віддадуть  йому  нашу  волю.
З  полум'я  битви  загартується  твердь,  
І  зламає  звіра  хребет,  бо  немає  іншої  долі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

Об'єднанні зусилля

Доброго  вечора  шановне  панство.
До  вашої  уваги  пропоную  ідею  об'єднаних  зусиль.
За  допомогою  спільного  мислення  група  поетів  може  розвинути  твір  до  епічного  рівня.  
Українська  казка  є  проєкт  у  якому  кожен  автор  має  змогу  та  право  опрацювати  тему  кожної  розповіді.  Проаналізувати.  Та  запропонувати  вдосконалення  або  розширення.  Усі  слова  захищені  -  є  мораль  та  честь,  тому  імена  усіх  учасників  буде  внесено  до  авторів  твору  у  рівній  значимості.  
Проєкт  містить  в  собі  задум  розширення  культурного  капіталу  народу.  
Дякую  за  ваш  час.
Майстер  Слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023

Розповідь друга

[b]розповідь  друга[/b]  
[u][b]Позиція[/b][/u]

   Одного  дня,  у  центрі  концентрації  людей,  стояв  легендарний  вибір.  Погода  склалася  байдужістю  до  неї.
   Хіба  має  значення  будь-що  коли  життя  треба  вберегти.
   Моя  позиція  має  у  фундаменті  своєму  проєкт,  свободи  теорему.  Добрий  народ  країни  У  мав  і  має  мудрість  практикувати  саме  таку  філософію.  Філософія  свободи.
     Також,  позиція,  має  властивість  змінюватись.  Пройшов  свій  шлях,  до  кінця  дійшов,  пізнав,  зробив,перетворив.  Позиція  моралі  та  сили  духу.  Пізнання  народом  досягнуто  крізь  війну  та  кров.  А  може  ми  дійсно  піддамося  слабкості  й  безсиллю?  Мабуть,  я  сильно  в  цьому  сумніваюся.  Таких  серед  сил  народу  доброти  немає,  такі  давно  програли  і  грати  довго  не  могли.  
   Головна  позиція  вільної  держави  У  полягає  у  тому,  що  кожна  людина  має  право  робити  усе,  усе  що  побажає.  
   Так,  це  трохи  дивно  може  виглядати.  Але  сила  слів  у  тому,  що  вони  вирішують  позицію  змісту.  Кожна  людина  приймаючи  у  собі  українця  розуміє  чого  буде  вартий  для  неї  вибір  способу  мислення.  За  допомогою  книги  урегулювано  і  визначено  моральні  принципи  суспільства.  Українці  попіклувались  навіть  про  дотримання  такого  ведення  життя.  Тому,  оце  усе,  воно  і  коштувати  таких  слів.  Технологія  свободи  ідеальна  коли  ти  можеш  все.  А  можеш  ти  усе  якщо  умі  будуть  не  проти.  А  коли  проти  хтось,  то  може  бути  небезпека  конфлікту  інтересів.
   Позицію  вибирає  спосіб  мислити  у  плані  розміру.
   Через  жахи  війни,  добрий  народ  постійно  сердився.  Довго  терпів  атаку  в  голові.  Носив  печальний  звіт  від  світу  про  втрату  усього.  Руйнація  фундаменту  думок.  Прагнення  до  знищення.  Така  філософія  у  ворога,  злого  народу.  Зло  має  за  мету  звести  до  нуля  добро.  Їх  наче  балансує  філософія  про  невірний  крок.  Я  рекомендую  усім  нізащо  не  втрачати  віру  ваші  та  мої  ідеї  протягом  життя.  Тримати  філософію  моралі  важко.  Особливо  коли  її  хочуть  зтерти  з  обличчя  землі.  Тут  немає  суперечок.  
   Позиція  має  носити  розумний  характер.  Кожен  бачить  свій  розумний  хід.  Протягом  війни  жителі  країни  У  показали  достойний  рівень,  навіть  досить  могутній  рівень  своєї  ціни.  Вони  варті  набагато  більше  ніж  держава.  Голова  держави  спрацював  вирішально.  Служби  сипалися  та  принесли  шкоду,  яку  частково  виправлено.  Народ  злякався,  але  довів  свою  якість  людської  раси  та  довів  сил  свого  розуму.
   Ворог  відпрацьовував  операції.  Їх  характер  лютий,  насправді,  вони  ж  злий  народ.  Ми  не  так  їх  розуміємо.  То  є  силова  структура.  Громадяни  організації  РФ  є  ресурсами  для  їх  правителя.  Відношення  до  розхідного  матеріалу  пояснення  чи  роз'яснення  не  потребують.  Та  й  вони  самі  про  себе  ніколи  не  думають.  Народ  зла  їсть  твоє  серце  і  думки  краде  -  будь  обережним.  Ворог  стріляє  або  ні,  чому  ворог?  Злий  народ,  зла  позиція,  підла...  Ракетами  знищуює  мирне  населення.  Гвалтує  та  знущається  зі  слабких.  Москальський  воїн.  Але  люди  країни  У  не  рахують  їх  за  воїнів.  Скоріше  м'ясо,    ну  ви  зрозуміли...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972779
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023

Розповідь перша

Сьогодні  Різдво.  День  народження  Бога.  Це  могутнє  свято.  Ми  ще  досі  живі.
У  минулому  році,  а  саме  у  лютому  –  світ  змінився.  Сусідня  держава  вирішила  знищити  нас.  Нападали  вранці.  Затримались  на  два  дні  від  запланованої  дати.  Ракети  та  авіація  трощили  аеропорти,  вокзали,  військові  бази,  склади…  Мить  незбагненного  страху  та  розпачу.  Феномен  незламності  серед  народів.
Але  усе  набагато  складніше.
Наш  народ  України,  він  давно  стомлений,  від  вже  давно  усе  переоглянув  та  все  пізнав.  Тому  українці  такі  добрі.
Росіянин  править  своїм  народом  за  допомогою  техніки  об’єднання  проти  ворога.  Тому  що  оце  правління  тривало  так  довго,  воно  стало  частиною  характеру  росіянина.  І  саме  тому  росіяни  такі  злобні.
Отже,  злий  народ,  він  заздрив  іншим.  Вважав  себе  кращим  за  інших.  А  також  злий  народ  постійно  брехав.  І  так  сталося,  що  добрий  народ  вважається  слабким  через  свою  доброту  та  довіру.  Але  козаки  знайшли  могутній  опір  нав’язливому  мисленню  злого  народу.  Це  була  філософія  свободи,  рівноправ’я,  благородства,  честі  та  здоров’я.
Сучасне  Україна  мала  в  серці  свободу.  Росія  прагнула  поневолити  та  знищити  за  це  Україну.  Розпочалася  жорстока  та  безчесна  війна…
Поняття  всього  так  не  плутав  ще  ніхто,  за  весь  час.
Добрий  народ,  вільний  народ.
Злий  народ,  зневолений  народ.
Героїчне  протистояння  двох  світів  розгорнулося  на  світовій  арені  серед  людей.
Чи  досі  має  значення  для  чого  усе  зроблено?  Чи  має  якусь  суть  питання  справедливості?  Особливо  для  дітей,  які  загинули,  які  зґвалтовані  та  які  бачили  смерть  та  катування  своєї  рідної  крові.
Але  у  Різдво,  люди,  вони  трохи  інакші.  Люди  вірять  у  дива.  Просять  диво,  дарують  його  іншим.  Пісня  лине  вулицями,  коляда,  посмішки.  Сила,  яка  змінює  усе,  вона  тут  присутня  однозначно.  Адже  любов  все  одно  переможе.
Співайте  пісні,  даруйте  надію,  прагніть  до  світла.  Як  буде  так,  то  і  злий  народ  програє.  Тож  гарного  вечора  Україно  та  мій  народ.  Син  божий  народився…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971515
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023

Ты мой свет

   Коли  хтось  займає  місце  в  твоєму  світі.  І  це  місце  є  твоє  дзеркало,  саме  тоді  народжується  такий  твір.  
   Пропоную  до  вашої  уваги  наступну  пісню.  


Вечером  в  небе  плавно  погасло  
Теплое  сонце.
Ты  берёшь  мою  руку,  ловишь  мой  взгляд.
Я  понимаю  -  идти  надо.

Мы  идём  переулком,  я  держу  твою  руку,
Мы  идём  быстрим  шагом.
Ты  согреешь  меня,  я  прикрою  тебя,
Мы  успеем  уйти  от  хитрых  взглядов.

Но  дороги  не  врут,  подъем  слишком  крут  -
Там  нас  уже  ждут.
Но  нас  не  найти,  ведь  мы  ходим  в  тени,
И  если  так  нужно  ты  меня  отпусти.

Мы  ведем  себя  тихо,  что  бы  не  было  лихо,
Мы  несем  важный  груз.
А  ты  давай  не  томи,  ведь  ждут  корабли
И  на  небе  ночном  ты  все  звёзды  зажги.
     
         Ты  мой  свет,  и  ты  мой  враг,
         А  порой  ты  бываешь  просто  так.
         Ты  не  друг  мне,  ты  не  мой  брат.
         Но  без  тебя  нельзя  прям  никак.

Звёзды  зажглись,  звёзды  горели,
За  снами  людей  звёзды  смотрели.
Стрелки  часов,  так  медленно  плыли,
Про  нас  с  тобой  в  темноте  позабыли.

Я  смотрю  на  тебя,  а  тебе  нет  огня,
Ведь  ты  всё  дала  звёздам.
Сужается  круг,  играют  тени  как  плут,
Ты  ни  за  что  не  замёрзнешь  тут.

Мы  бежим  по  дороге,  твой  час  на  погоре,
Вдруг  не  слушают  ноги.
Здесь  западня,  холод  просит  огня,
Но  твои  пусты  ладони.

И  рассвет  уже  близко,  под  росой  станет  чисто,
К  тебе  вернеться  тепло.
Ты  возьмёш  мою  руку,  словишь  мой  взгляд,
И  я  пойму  -  истину.
 
         Ты  мой  свет,  и  ты  мой  враг,
         А  порой  ты  бываешь  просто  так.
         Ты  не  друг  мне,  ты  не  мой  брат.
         Но  без  тебя  нельзя  прям  никак.


Майстер  Слова  
12.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966398
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2022

Балада Воїна Русі

Балада  Воїна  Русі

Той    настав  час,  коли  випробовує  нашу  міць  той  ворог,  що  давно  вже  зачекався  своєї  помсти,  за  те,  до  чого  йому  ніколи  не  дістатися.  
Шановне  панство,  Ви,  уже  відчули  ті  жахи  і  скуштували  саме  тих  сліз.  Цей  біль,  біль  вашої  душі,  саме  він  робив  і  зробить  вас  могутніми  на  цьому  шляху.  Але  не  до  кінця.  До  кінця  героями  Вас  робить  вибір,  той  що  зроблено  вже  вами,  як  тільки  пролилася  наша  кров.
Пишаюся  усіма  Вашими  словами,  і  свої  слова  у  темний  час  для  Вас  брати  я  маю  дати.  Нехай  вони  лунають  там  де  смуток  і  цей  смуток  згасне  від  вогню  палаючих  сердець  роду,  якому  немає  переводу.  Бо  це  не  фізичний  стан  і  не  матеріальна  нація.  Нація  Українця  –    це  духовне  просвітлення  усіх  народів.  Через  тисячу  років  війни,  через  гніт  ярма  безбожних.  Тому  нас  ніколи  не  здолати,  бо  не  здолати  дух  людського  благородства,  не  здолати  сміливість  й  мужність  людей  свободних,  як  не  здолає  підлість  чесність  та  як  не  принесе  умисел  зла  тої  користі  і  вірності,  що  приносить  вчинок  із  добра.
Так  само  йду,  той  темний  шлях,  що  пропонує  ворог.  Пропонує  він  втонути  у  крові  і  люті.  Безумство  просто  є  на  полі  бою.  І  чую  я  серед  людей,  що  треба  стати  злим  і  безпощадним,  бо  ненависть  в  їх  душі  за  те,  що  вчинено  тим  нелюдом.  Але  не  буду  я  уподобати  їхні  вчинки.  Вони  зроблені  ніким.  А  ми  є  щось,  щось  те  чого  бракує  людству.  Воно  тягнеться  до  нас.  І  як  би  важко  не  було,  не  вподобайте  зло  і  не  примножуйте.  Бо  прагне  воно  до  того,  щоб  Ви,  стали  як  вони  і  відповіли  тим  самим.  
Силу  взяти  треба  там,  де  дім  ваш  і  багаття.  Пам’ятайте  –  ми  дещо  бережем.  А  зберегти  це  можна  тільки  якщо  ви  зможете  себе  тримати.  І  так,  це  неможливо.  
Коли  вбиваю  ворога  –  його  я  поважаю.  Співаю  пісню  для  його  загиблої  душі.  До  пекла  проводжаю  голосом  своїм.  Полоненого  лікую  і  годую.  Пораненого  і  без  зброї  ворога,  і  що  тікає,  я  без  приводу  не  вбиваю.
Ми  можемо  і  не  робити  цього  всього,  але  чи  будемо  тоді  ми  найсильніші  і  чи  залишимось  людьми?  
Баладу  Воїна  Русі  у  складний  час  співаю.  Для  вас,  для  них  і  для  усіх  тих…

Небо  у  вогні,  руки  у  крові.
Це  все  насправді,  а  може  в  голові.
Не  здамось  нізащо  і  не  підемо  в  полон.
А  ворог  мріє,  щоб  це  був  лиш  сон.

Пекло  на  землі,  на  моїй  землі.
Доля  нас  полюбить  і  в  бою  не  згубить,
Кулі  оминуть  –  пізнає  ворог  лють.
Беззахисних  вбиває,  а  від  воїнів  тікає.

В  серці  цілий  світ  і  волю  як  граніт,
Не  подужають  тирани,  що  підло  вдарять  рано.
Станемо  з  братами  і  не  дивлячись  на  рани
Розіб’ємо  те  зло  –  де  б  це  не  було.

Чуєш  мене  мамо,  уже  прийшов  світанок
Витри  свої  сльози  –  звучить  могутня  проза,
Про  воїнів  незламних,  героїв  нездоланних,
Повернеться  твій  син  і  радість  разом  з  ним.

Чуєш  мене  тато,  що  встиг  вже  поховати
Своє  одне  дитя  –  не  йди  до  забуття.
Твоє  місце  серед  нас,  для  відплати  саме  час,
Ми  йдемо  всіх  визволяти  і  катів  убивати.

Рідна  моя  кров,  побачитись  ще  б  знов.
Мила  моя  сестро  –  прекрасні  очі,  чесні.
Про  мене  пам’ятай  –  могутню  прозу  грай,
Облаштуй  життя,  свою  любов  пізнай.

Холодно  чи  ні,  пролітають  дні.
Коли  до  них  дістались,  то  люди  посміхались.
Пригорнув  до  себе  маленьке  цуценя,
Воно  весь  час  шукає  де  його  сім’я.

Небо  у  вогні,  руки  у  крові.
Це  все  насправді,  а  може  в  голові.
Не  здамось  нізащо  і  не  підемо  в  полон.
Дамо  нелюдам  пізнати  жахіття  в  унісон.



Майстер  Слова
22.11.2022  м.  Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966390
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022

Сенс

       Вітаю,  Вас,  шановне  панство.  
       Я  думаю  інколи  про  усі  світи  і  сенси  в  них.  Навіщо  створені,  навіщо  все  ж  існують,  як  вони  функціонують.  Коли  енергія  скінчиться  і  він  застигне,  і  що  ж  треба  зробити,  щоб  той  світ,  що  згас  -  знову  ожив.  То  як  думаєте?    У  всього  є  мета,  ціль...  Хіба  не  так  кажуть  люди?  То  навіщо  створено  наш  світ?  Яка  його  мета?  І  коли  він  завершить  свою  задачу?  Що  буде  з  ним?

Тінь,  спокій,  вулиці  думок.
Весь  світ  існує  там.
А  час  -  виконує  стрибок,
Та  шансу  не  лишає  нам.

А  може  все  оце,
Те,  що  зветься  справжнім,
Воно  тільки  в  голові?
Просто  уривки  відображень.

Мабуть  нічого  не  існує.
Живемо  ми  у  казці.
Наш  розум  десь  мандрує,
Але  чому  -  не  ясно.

Подумайте  самі.
Життя  -  колись  погасне,
Згаснуть  всі  вогні...
Чи  це  реально?  Панство?

Я  думаю,  що  ні.
Думка  -  нехтує  пространством.
Десь  там  у  далині
Є  вихід  з  цього  рабства.

Що  ж  знаємо  всі  ми?
Наш  світ  якої  назви?
Про  що  співаємо  пісні?
Яке  маємо  багатство?

І  все  оце,  і  те.
Чи  справді  має  сенс?
Бо  всі  біжать  за  цим  -
Фокусують  весь  свій  інтерес.

Так  і  буде  далі,
Розум  вже  привчили:
Що  не  осідлати  хмари,
Що  не  зупинити  хвилі.

   Дякую  за  увагу.  Пам'ятайте    -  весь  світ  існує  всередині  вас.  Гарного  часу!
Майстер  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022

Люди з усіх світів

Вітер,  
В  полі  грає,  завіває.
Чуєш  музику  бою?
Яку  ми  граємо  з  тобою.

Сонце,
Нещадно  томить  нас.
І  ніхто  не  відступить  назад  -
Поруч  з  вільним  не  може  бути  раб.

Дощ,  дощ,  дощ.
Впав  до  долу  -  тримай  оборону.
Поки  дивиться  весь  світ.
Поки  людство  причиняє  гніт.

І  не  треба  більше  ніяких  слів  -
Рахуємо  кількість  розбитих  голів.
Старі  речі  інші  змісти  носять,
Пощади  не  буде,  пощади  й  не  просять.

         Люди,  з  усіх  світів,
         Всюди,  з  усіх  сторін,
         Будуть  бити  ворогів,
         Покажуть  жорстокий  фільм.


В  небі,
Усе  як  завжди,  усе  без  змін,
А  у  нас  те,  що  цінують  на  землі,
А  у  нас  все  заради  вершин.

Довго,  довго
Ворожнеча  світом  ходить,
І  кожен  новітній  час,
Війною  вона  вчить  серця  мас.

Як  треба,  треба,
Поводитись  і  жити,
Розкажуть,  що  потрібно  хотіти.
І  заради  цього  усі  будуть  служити.

Та  не  буде  миру  в  цих  світів,
В  них  багато  різних  голосів.
Могутня  зброя  і  усі  слова,
Роблять  так,  що  тремтить  душа.


         Люди,  з  усіх  світів,
         Всюди,  з  усіх  сторін,
         Будуть  бити  ворогів,
         Покажуть  жорстокий  фільм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955677
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022

Без вагань

Люди  розкажуть  вам  про  війну,
А  потім  порадять  кохать  лиш  одну.
Люди  так  люблять  небезпечну  гру,
І  ніяк  не  збудуєш  від  цього  стіну.

Триває  цикл  вічних  протистоянь,
Невже  це  Інь  так  врівноважує  Янь?
Життя  прекрасне,  ти  ж  на  нього  поглянь.
Але  люди  лиш  знають,  як  стрілять  без  вагань.

Сонце  розжарить  асфальт  і  бетон,
І  всі  все  забудуть  наче  то  був  лиш  сон.
Люди  не  хочуть  ніяких  страждань,
Тому  і  загинуть  в  світі  бажань.

А  зорі  і  далі  не  зможуть  збрехати,
Зорі  підуть  -  настане  час  вставати.
Вставати  у  світ  де  не  хочеш  ти  знати,
Чому  люди  ідуть  війною  на  брата.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022

Зима

 Доброго  дня!  Шановне  Панство,  усі  люблять  чистий  білий  сніг,  і  коли  приходить  зима,  усе  навколо  захоплює  чарівна  магія.  Бачення  Майстра  Слова:

Сегодня  небо  поменяло  свой  цвет,
С  синего  на  серый.
А  значит  здесь  скоро  будет  снег,
И  все  вокруг  станет  белым.

Голодные  вороны  будут  сидеть,
На  голых  деревьях.
Города  Украины  заметёт,
И  никто  никуда  не  поедет...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936919
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2022

У тому домі.

А  в  тому  домі,  там  у  ньому,
Тихо  так,  і  в  той  час  гнів.
І  зовсім  їм  все  не  по  чому,
Вони  лишили  дітей  снів.

Ти  бачиш  небо,  бачиш  зорі,
Пливеш  по  океану  всіх  світів.
А  їхні  очі  зовсім  кволі,
І  їм  не  милий  власний  крів.

Чому  так  сталося,  чому  без  долі?
Як  вийшло  так,  чому  без  мрій?
Бо  вони  не  знали  в  житті  любові,
Ще  й  марнували  час  весь  свій.

Тепер  пізнай,  ціну  свободи,
Знай,  що  буває  темний  бік.
Не  будеш  ти  тонути  в  броді,
То  й  не  пізнаєш  гіркий  вік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022

Мудрий

   Зазвичай  кожен  робить,  що  він  знає,  що  він  може.  І  коли  сон  проходить  він  вдіває  звичну  робу.  Пише  зошит,  шиє  рани,  п'є  чаї,  ходить  до  храму.  Кожен  робить  саме  те,  на  що  здатен  -  що  знайде.  Він  шукає  сенсу  там,  він  боїться  коли  крах.
     А  коли  тебе  несе,  світлим  змістом  наповнює.  Коли  ти  сам  усе  не  знаєш,  а  всі  вони  давно  твою  стежинку  витоптали,  та  й  не  просто,  цілеспрямовано  топтали.  
     Тоді  навпіл  усе  життя  розріж,  та  подаруй  тій  справі,  що  не  дала  тобі  згнити  у  канаві.  Інакше  доля  буде  злитися,  інакше  доля  повернеться  і  не  змилиться.
     
Сів  мудрий  у  костра,
Іскри  в  небо  полетіли,
Вони  згасли  там,
Зорі  тихо  гомоніли.

Подих  був  різким  -  
Рани  ще  кровоточили.
Ворог  був  близьким,
Мудрого  там  оточили.

Мудрий  бився  так,
Наче  він  единний,
Наче  звір,  як  птах,
Зовсім  як  неспинний.

Ворог  відступив  -  
Зазнав  смертельних  ран,
Мудрий  трохи  відпочив,
Приготувався  бити  клан.

Клан  все  розумів,
Це  була  звичайна  справа,
Війна  за  місце  своїх  синів,
Жорстока  з  усіма  розправа.

Мудрий  бачив  інший  світ,
Тому  прийшли  сюди  шакали,
Мудрий  володів  знаннями,  
Він  не  програє,  вони  не  мають  тями.

Шум  зник,  усе  затихло,
Чути  -  хтось  крадеться,
Мудрий  вуха  на  гостро.
І  гра  у  хованки  почнеться.

Вбивця  робить  хід,
У  костра  Мудрого  не  має,
Мудрий  атакує  слід,
І  бідолазі  макітру  отсікає.

Скільки  ще  убивць?
Мудрий  точно  знає,
Усі  упадуть  вони  до  ниць
Силу  мудрого  ніхто  не  осязає.

       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021

Никто не курит.

   Вітаю  Вас  на  цій  сторінці,  панове.  До  уваги.  Цей  твір,  має  наміри  темні,  має  спогади  жорсткі.  Прошу,  ознайомтесь.

И  никто  не  курит,
И  никто  не  пьёт.
По  очереди  входят,  
В  туманный  поворот.

Мы,  Дети  Теней  -  
Стоим  у  ворот.
Кто  из  нас  последний?
Ответ  очень  прост.

Смехом  раздаётся,
Наш  смелый  разговор.
У  нас  ничего  нету  -
Мы  не  ведаем  комфорт.

Мы  нагло  презираем,
Большое  большинство.
Руки  потираем  -  
Разбить  хотим  его.

Ночные  дети  Теней,
Правила  не  знают,
Не  знают  утешений,
Только  лишь  страдают.

И  никто  не  курит,
И  никто  не  пьёт.
Все  нервно  ожидают  -
Теневой  налёт.

Интересно  кто  же,
Из  них  победит.
Тот  кто  жил  без  кожи?
Или  тот  кто  не  бежит?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933028
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2021

Люди тьмы и Люди света

 Шановне  Панство!  Доброго  всім  часу  у  добі.  Сьогодні  я  розповім  тобі,  а  може  розповім  йому  та  їй,  цікавий  віршик  свій.  Заходьте  і  пізнайте  слово,  і  про  що  воно  говорить.  Цей  твір  він  про  усіх,  і  про  нас  і  про  них.  Кожен  з  нас  таким  буває  -  сьогодні  добро  він  обирає,  а  завтра  в  розпачі,  у  болі  він  когось  позбавить  долі.  Прошу  Панове!

Люди  тьмы  и  люди  света,
Собрались  у  парапета.
Долго  спорили  о  том,
Чей  же  будет  птичий  дом.
Они  смеялись  и  ругались,
Светом  -  тьмой  они  бросались,
Долго  спорили  о  том,
Чьи  же  будут  звёзды  днём.

Люди  света,  люди  тьмы,
Умирали  от  тоски.
Шутки  больше  не  спасали,
А  слова  все  -  болью  стали.
Люди  думали  -  дурдом!
Почему  же  он  во  всём?
Потом  искали  виноватых  -
Истребляли  самых  знатных.

Тут  блеснула  в  небе  бритва!
Значит  скоро  будет  битва.
Значит  снова  тьма  и  свет,  
Зальёт  кровью  парапет.
Не  решить,  не  остановить,
Какая  прочная  здесь  нить.
Нить  связала  всех  их  вместе,
Теперь  идут  по  кругу  мести.

Света  люди,  люди  тьмы,
В  битвах  рушили  миры,
Силу  тратили  напрасно,
Хоть  и  знали,  что  опасно.
Люди  света  -  тьма  людей,
Люди  тьмы  -    свет  идей.
Идея  заключалась  в  том,
Что  бы  заразить  всех  сном.

И  вот  однажды  Тьма  и  Свет,
Остановились  на  обед.
Они  устали  и  стонали,
Их  силы  быстро  угасали.
Тогда,  в  тот  миг  и  нужный  час,
На  них  напал  миров  альянс.
И  люди  тьмы,  и  люди  света,
Проиграли  людям  ветра...

Войну  ведёт  за  птичий  дом,
За  парапет  и  водоем,  
За  весь  мир  и  место  в  нём,
За  звёзды,  небо  и  луну,
И  даже  за  гитарную  струну.
Дом  ветров  и  дом  воды.
Эти  двое  сил  полны,
Их  часа  ждет  народ  земли...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932527
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2021

Мнение простака.

 Это  мнение  основано  на  чувствах  к  себе  и  своему  народу.

   [u]Это  не  политика  и  не  коммерция.  Это  простая  мораль.[/u]

   Я  думал  однажды  о  том,  как  приятно  дойти  в  деле  до  момента,  когда  ты  улучшаешься  и  переходишь  на  новый  уровень.
   Наше  государство  постоянно  требует  улучшений.  Но  как  показывает  практика  -  наше  государство  никто  не  улучшает.  То  ли  специалистов  нет,  то  ли  никого  это  не  интересует.
   Я  думаю,  что  всё  нужно  переписать.  Старое  выбросить  и  написать  удобное  для  нас  своё.  Новые  законы.  Новые  схемы.  Новые  порядки.
   А  зачем  нам  наработки  старших  дедов  90-х?  Которые  работают  только  в  пользу  этих  дедов?
   Я  больше  чем  знаю  -  это  всё  реально,  осуществимо  и  выгодно  для  народа.
   Никто  не  хочет  терять  власть.  Потому  не  пропустят  такой  вариант.
   Ведь  это  же  они  наняли  меня,  украинский  народ,  что  бы  править  мной.  А  я  их  нет,  не  нанимал.
   Нам  нужно  разрушить  в  своих  сердцах  виденье  того,  что  всё  это  -  невозможно,  неизменяемое  и  безнадежно.  Нам  нужно  всем  понять  -  мы  в  одной  лодке,  плывём  на  один  остров  и  ссорится  друг  с  другом  здесь  совсем  не  вариант.  Я  не  зову  и  не  хочу,  что  бы  вас  звали  на  Майдан.  Это  сразу  отметка  -  разрушители  нашего  блага.  Я  зову  вас  простить  друг  друга,  очистить  свой  разум  от  этого  гнева  и  вспомнить  о  чем-то  святом.  Нет  думайте  плохо  про  своих.  Не  сейте  семя  вражды.  Это  им  нужно.  Это  наша  слабость.  
   Я  не  говорю  и  не  одобряю  и  тем  более  не  предлагаю  вам  собратся  под  аппаратом  управления  и  кричать:"Кто-то,  Геть!"  "Ганьба!"  и  т.д.  Я  зову  вас  придти  и  спокойно  заставить  выполнить  свои  обязанности  и  обещания  того,  кто  их  давал.  А  то,  пообещал  и  что?  Геть?  Нет.  Нет.  Нет.  Пусть  теперь  это  ему,  как  проклятие  будет,  пока  не  выполнит.  И  так  это  сделать,  что  бы  никто  больше  не  посмел  обещать,  давать  слово  и  не  выполнить.  Мораль.  
   Я  вас  зову  объединится  мысленно,  выбрать  идею,  определиться  в  том,  что  мы  хотим  видеть  в  будущем.  Я  зову  вас,  что  бы  мы  вместе  переломили  это  негативное  мышление  о  происходящем  у  нас  в  стране.
   Я  зову  вас...  Я  такой  же,  как  и  вы  -  сын  своего  народа  желающий  жить  хорошо.  Я  зову  вас  не  трощить  все  вокруг  собираясь  в  толпы  воющих  людей,  что  палят  костры  у  дверей  государственного  аппарата.  Люди!  Оглянитесь!  Зачем  всё  это?  Можно  и  по  другому.  Я  про  среди  своих.  А  вражеский  народ  необходимо  бить  и  гнать  с  нашей  земли!  Вы  же  видите  -  не  работает  этот  погром  в  сторону  народа  и  страны.  Видите?  Очередная  политиков  игра!  Против  конкурента.
   Я  зову  вас  принять  решение!  Зову  всех!  Обращаюсь  к  сердцам  и  умам!
   Кем  они  будут  без  вас  править?  Кому  и  что  продадут?  Кого  наймут?  И  так  далее...
   Не  нужно  идти  путём  разрухи  -  разруху  пожнёшь.  Не  нужно  страстно  толпами  им  там  кричать.  Подумать  нужно  и  быть  мудрым,  подписи  собрать,  печать.  Отменить  их  глупые  законы,  законы  новые  писать  и  у  парламента  мест  200  настойчиво  убрать.
   Много  скажет  :  "Реальность  совсем  другая,  и  на  словах  всё  просто,  все  слова  мастера!".  Это  мнение,  ваше,  мы  все  прекрасно  знаем,  может  от  этого  мы  и  страдаем?  
 Что  скажете  на  это?  Кто  оспорит  мнение  поэта?  
   Это  мнение  простака  -  кто  если  не  мы  остановит  это  издевательство  над  нами?  Кто  заставил  нас  обманутыми  быть?  Кто  это  всё  уладит?  Так  вот.  Мы  не  рабы!  У  нас  есть  ресурсы,  земля,  люди,  история,  потенциал.  И  только  мы  имеем  право  использовать  всё  это,  как  мы  хотим.  Но  все  сидят  по  норам,  все  обезверились,  ушли,  бросили  на  самотёк  судьбы.  Решение  этих  вопросов  и  ними  же  мы  были  вновь  убеждены,  что  это  нельзя  изменить.    
   Я  вас  зову,  послушайте,  прислушайтесь,  обдумайте  и  не  спешите.  Это  не  подшивание  на  бунт,  заговор,  смещение.  Это  для  духовной  чистоты,  для  чистоты  сознания.  И  не  виню  я  вовсе  никого.  Я  обращаю  ваше  вот  внимание  на  зов  истинной  стези.  Я  такой  как  вы,  хочу  такое  же  как  вы.  И  я  хочу  при  власти  видеть  тех  хозяев  которые  заботятся  о  своих  владениях,  людях,  поколениях  и  тех  кто  защитит  интерес  всего  народа.  
   А  чего  хотите  вы?  Новых  тех  же  старых?  Может  быть  войны?  А  может  н  чего?
 Так  вот....  зову  вершить  судьбу  свою  себе  самим,  народ.  Зову  сделать  так,  что  бы  детям  можно  было  это  дать.  А  не  вечность  глупости  орать,  вымогать,  погибать  а  потом  в  политику  играть  ради  того,  что  бы  других  политиков  этим  всем  свергать.
   Что  делать  нужно?  Ничего,  подумайте  про  нас.  

   Я  всего  лишь  обычный  человек.  И  я  найду  тот  способ,  я  найду  вас  -  обычных  граждан,  простых,  решительных  ребят,  что  любят  развивать  и  строить,  что  знают  как  нужно  обещания  все  выполнять.  И  тех  найду,  что  слову  цену  знают  и  не  продают  его  за  бабки  и  не  отдадут  даже  за  шантаж.  

   Мое  мнение  может  фантастично?  А  может  это  сказочный  рассказ?  Ну  и  плевать,  раз  так.  Ведь  раз  вы  опустили  руки,  сдались,  вам  нет  места  среди  нас  -  Украинского  народа.  Ваше  место  среди  какого-то  там  сброда.  Смотрите  в  стороне,  как  можно  ничего  не  изменить.  Оставьте,  плюньте,  никогда  не  верьте  или  верьте  только  в  беспомощность  всех  вас.  Придет  тот  человек,  придет  за  вас  все  проблемы  разрешает,  а  вы,  а  что  же  вы?  Ищите  отговорки  дальше.  Как  же  невозможно  воспитывать  государственную  власть.  Как  же  не  реально  изменить  судьбу  всех  нас.

   Мораль.  Вот  что  нужно  видеть.  Сотрудничество.  Вот  как  нужно  трудности  решать.  Вера.  Вот  чем  заставляют  исполнять.  

 Спасибо  всем  не  равнодушным  жителям  моей  страны.  Я  знаю  сколько  вы  отдали.  Я  знаю  как  болит  внутри,  в  душе  у  вас.  И  я  зову  вас...  Я  хочу  что  бы  вы  поверили,  когда  
 веришь  -  ты  можешь  достигать  вершин  без  материальных  масс.
   Способ  есть,  нету  воплощений  этого  вопроса.    
     Вывод.
         Титры.  
             Новый  день.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932524
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 01.12.2021

Время пришло

[u]1  куплет[/u]

Время  хищник,  ветер,  слёзы,
Наши  души  вполне  серьёзно
Рвали  сети  -  плен  им  не  нужен,
Стены,  сковы,  выход  обнаружен.

Время  съедает  минуты  и  годы,
Образы,  пламя  и  день  суровый.
Кто  же  сыграет  все  наши  роли?
Выйдет  на  площадь  кричать  до  боли?

[u]Припев[/u]
Время  пришло  любить,
Время  обо  всем  забыть.
Вечность  ждёт  меня  за  окном,
Верю,  это  всё  было  сном,  всё  было  сном...

И  пришло  время,  что  бы  любить,
Не  забудь  свое  бремя  просто  обнулить,
Вечность  -  манит  меня,  
И  день  от  дня,  нужно  больше  тебя....

[u]2  куплет[/u]

Время  бежит,  ты  его  догоняешь,
Важные  смыслы  потихоньку  теряешь,
Слова  ты  находишь,  защита  кругом,
Стакан  наполняет  хмелящий  ром.

Время  хищник,  рвет  паруса,
Тонут  в  море,  глубина,  небеса,
Время  идёт,  ни  шагу  назад
Что  выбираешь?  Рай  или  Ад?

Припев.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930934
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 15.11.2021

Істинна сила

Може  вже  зупиниться  усе?
Бо  світ  поглинув  дикий  хаос.
В  ньому,  я  на  мить,  знайду  тебе
Та  викраду  із  ранку  і  до  ранку.

Закурю,  ту,  гірку  цигарку,
Так  швидше  пройде    час.
Час  пройде  до  сніданку,
В  якому  всесвіт  залишає  нас.

І  відстань  втратить  силу  в  раз,
Коли  стану  подумки  я  з  нею.
І  серед  сотень  людських  мас,
Вона  відчує,  як  я  її  лілею.

І  зав'яжуться,  ті  особливі  вузи,
Навічно  і  нізащо  незабутні.
Померкне  все  -  навіть  сяєво  зірок,
Бо  кохання  -  полум'я  могутнє!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021

Что - то в них

Там  что-то  в  них,  тут  что-то  в  нас,
И  бьют  порой,  меня  судьбы  порывы.
Я  видел  сон,  сон  высший  класс,
Там  люди  -  все  правила  сменили.

Я  взял  перо  -  ударю  там,
Где  тонко,  где  так  -  что  про  него  забыли.
Теперь  весь  мир,  принадлежал  он  нам,
И  как  хотели  -  так  мы  его  крутили.

Они  ищут  в  нас,  мы  ищем  в  них,
Не  понимая,  что  всё  таки  ценили.
И  может  быть  наступит  сдвиг,
Хоть  раз  при  нас  и  мы  его  прожили.

Но  нет!  Во  век!  Природа  человека.
Не  уступить  и  доказать,  что  победили.
И  да!  О,  да!  Игра.Стратегия.  Потеха.
Всё  те  же  страсти  у  людей  в  сердцах  ожили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889744
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2020

Тёплый ветер

     Шановні  браття,  шановне  панство!  До  вашої  уваги  твір  про  кохання.

Зачем  молчишь,  зачем  не  знаешь  почему?
Зачем  грустишь?  Зачем  идёшь  во  тьму?
Зачем  не  любишь,  а  льешь  в  сердце  яд?

Прошу  останься,  ты  мне  так  нужна,  
От  старых  потерь  разболелась  голова,
Этой  ночью  нам  не  нужны  слова.

Ты  мой  друг,  я  верил  тебе  всегда,
К  чёрту  тех,  у  кого  сгнила  душа,
К  чёрту  тех,  кто  говоря  -  молчит.

Посиди  со  мной,  посмотри  в  мои  глаза,
Расплавится  воск,  догорит  свеча,
А  потом  ты  уйдёшь  домой.

   Тёплый  ветер  мне  прошептал,
   Всё,  что  было  -  было  не  зря,
   Упали  тени  -  приласкали  любя,
   В  твоих  ладонях  я  сгораю  до  тла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889733
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 25.09.2020

Вещи

Время  просто  текло,
Вечно  -  неуловимо.
Время  стирает  всё,
Бездушно  -  неотвратимо.

И  все  эти  старые  годы,
Просто  память,  что  сердце  разит,
И  все  знакомые  тропы,
Высокой  травой  поросли.

Но  было  ли  это  всё  с  нами,
Горят  ли  звёзды  в  дали?
А  может  мы  придумали  сами,
Все  эти  ночные  огни.

Дети  стали  мужами,
Мужи  стали  стары,
И  они  давненько  играют
Как  маленькие  с  детьми.

Их  время  заберет  и  раздавит,
Растопчет  камень  в  груди,
Назначит  новые  грани,
Уничтожит  причины  внутри.

Но  есть  вещи,  которые  время,
Не  тронет,  не  сможет  задеть.
Эти  вещи  -  новое  семя,
Ну  а  семя  нужно  садить.

И  выростит  юное  племя,
На  вещах,  что  невозможно  забыть,
Это  всё  -  вселенское  бремя,
Круг  который  нельзя  прекратить.

И  как  бы  песок  не  старался,
Он  никак  не  сможет  убить,
Тех,  кто  в  душе  оставался,
Тех,  кто  так  хотел  во  мне  жить.

Время  будет  течь  дальше,
Время  будет  крушить,
Но  оно  никогда  не  достанет,
То,  что  мы  продолжаем  любить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881909
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2020

початок

 Мудрый  глупец  понял  определенный  ход.
 Итак  -  всё  просто.  Люди  -  только  они  влияют  на  всё.  Потому  нужно  найти  человека.  Многие  думают,  и  что  же  он  будет  мне  делать?  Кофе?  Отчеты?  Книги?  
   Слабая  мысль,  не  берите  её.  Конечно  же  он  будет  делать  для  вас  деньги.  Он  просто  и  безидейно  -  человек  приносящий  деньги.  Как  он  это  делает  нас  не  должно  беспокоить.    Позаботится  стоит  о  его  отношениях  к  нам.  Это  сильная  мысль.  Подарите  ему  возможность.
     А  вот  и  определенный  ход.  А  что  если  человека,  что  приносит  деньги  заменить  на  человека,  который  приносит  человек,  которые  приносят  деньги?
     Это  сложная  система  выйдет.  Оставайтесь  на  человеке  с  деньгами,  заведите  двух  таких.  А  потом  подумайте  про  это  улучшение.
       Развивайте  свое  финансовое  умение.  И  смотрите  на  это  не  так  как  на  деньги.  Смотрите  как  на  всё  что  вы  смотрите.  
       Какой  ваш  доход.  Как  вы  его  распределяете.  Как  живете  вы  и  всё  ваше  окружение.
       Устраивает?  Если  да,  вы-  глупец,  эти  буквы  не  для  вас,  пойдите  и  устройтесь  поудобнее  в  своем  комфорте  и  оставьте  нас.  Не  устраивает?  Это  хорошо.  Ибо  только  недовольствие  открывает  возможность  реформировать  что-то.
       И  не  трать  время,  на  все  эти  фишки  про  быстро  стать  богатым.  Так  не  будет.  Богатство  -    способ  мышления.  Преобразив  сознание  -  преобразишь  и  свой  мир.
     Что  нужно  делать?  Потрать  время  на  свою  идею.

     тебе  нужно:
1)  Анализ.
     Проведите  анализ  ситуации.  Не  переживайте  за  деньги,  даже  если  у  вас  их  мало.  Умейте  решать  без  денег.  
2)  Создайте  план.
     Главная  задача  планировки  -  самый  эффективный  путь  к  цели.  У  тебя  есть  цель?  Верно?
3)  Провести  саму  организацию  процесса.
     Делай  дело,  работай,  мысли,  управляй.
4)Надёжный  контроль.
     Не  забудь  сделать,  вот  и  наш  человек,  что  приносит  деньги  и  появился.  Мы  воспитали  его.
5)  Регулировка.
     Об  этом,  очень,  поговорим  потом.

       Не  заморачивайтесь  этим.  Искусство  познать  не  за  день  суждено  и  не  за  жизнь.  Имея  много  предприятий  нужно  мыслить  гибко  и  не  терять  линию  событий.
     Вот  вам  и  мануал  по  "  управлению  судьбой".  Ведь  всё  равно,  всё  сведётся  к  духовному.  Существует  миллион  мнений.  Но  моё  одно:
 Запомни,  мы  работаем  в  3  пространствах.  Это  тело,  наш  интеллект,  духовный  мир  (эмоциональный).
   Ты  должен  тренировать  свое  тело.  
   Ты  должен  читать  книги.  
   И  ты  должен  воспитать  человека.
Да,  только  воспитав  человека,  ты  воспитаешь  в  себе  сильный  духовный  мир.
   Как  это  поможет  разбогатеть?  Очень  просто  -  быть  учителем  древняя  почетная  профессия,  дающая  зароботок  намного  ценнее  денег.  Посмотрите  на  мир  иначе.  Всё  ресурс,  слова  -  самый  дорогой.
   Это  и  есть  определенный  ход.  Он  интересный  и  непредсказуемый,  но  он  очень  прост.  Думай  что  всё  получится  и  всё  решаемо.  Ведь  так  оно  и  есть.  Действуй  когда  это  нужно.  Делай  определенный  ход.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871667
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 12.04.2020

Мудрий Глупец

   Идея  Мудрого  Глупца,  как  вы  уже  осознали,  это  мудрость  и  глупость.  Так  вот,  такое  вот,  воооот  такое  вступление.  
     Мудрый  глупец  будет  рождать  на  свет  свои  могущественные  мысли.  И  вот  одни  из  них  :

   *  Все  на  свете  мысли  не  записать.  Мудрый  глупец  хотел  сказать.  Знание  мира  одного  и  того  же  -  не  может  заставить  всех  осознать.  Много  путей,  что  бы  одну  вещь  достать.  Но  не  зачем  врать  -  им  сложно  одним  путем  другой  мир  узнать.

   *  Отношения  между  людьми.  Основной  рычаг  влияния  это  отношения  людей  к  тебе.  Заработать  его  можно  только  сделав  достойные  для  этих  людей  вещи.  Совершив  результативный  труд.  И  чем  больший  труд,  тем  сильнее  влияние.

         Вот  так  Мудрый  Глупец  попробует  с  помощью  суперсилы  слов  сказать  всё  что  он  может  сказать.  
         Сам  Мудрый  Глупец  прожил  сотни  лет  исповедуя  разные  дисциплины  развития  ума  и  тела.  Он  понял  :
         
   *  В  моем  мире,  по  очереди  то  светло,  то  темно.  В  моем  мире,  основной  источник  тепла  -  Солнце.  В  моем  мире  есть  и  другие  источники  тепла  и  энергии.  Но  солне  мощнее  их  всех,  как  в  физическом  так  и  в  духовном  плане.

   *  В  моем  мире  есть  люди.  В  моем  мире  люди  это  создатели  и  разрушители.  В  моем  мире  только  люди  умеют  что-то  создавать,  например  вещи,  драгоценности,  транспорт,  проблемы.  В  моем  мире  даже  если  бы  все  были  бы  умными,  они  нашли  бы  тупого.  В  моем  мире  люди  все  на  свете  поделили.  Добро  и  зло,  чёрное  и  белое,  территорию,  пространство,  линейку,  музыку  на  ноты,  жизнь  на  возраст,  расстояние,  всё  поделили,  даже  сами  себя  люди  поделили.  В  моем  мире  у  людей  есть  чувства.  В  моем  мире  живут  не  только  люди.
   

       Спасибо  за  время,  уделенное  глупой  мудрости!  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871648
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 11.04.2020

Що таке дощ.

     Оце  я  мислив,  шановне  Панство,  що  таке  дощ,  і  для  кожного  він  однозначно  свій,  означає  своє  і  ніщо  це  не  змінить.  Але,  маю  гарну  віршовану  думку  і  пропоную  до  вашого  огляду  вірш  про  дощ:


Насупилося  небо  -
Змочити  хоче  нас.
Ми  всі  чекали  мертво,
То  нехай  настане  час.

Полетіли  перші  краплі,
Розбилися  об  низ,
Всмоктали  пори  жадні
Почувши  дощу  бриз.

Море  трохи  хвилювалось,
Небо  відпустило  дощ,
Усі  кругом  сховалися
І  усе  поглинув  дощ.

І  ніби  не  складалося,
Але  земля  все  п'є.
Дощ  просто  забавляється
Вітром  щось  мете.

Він  замиє  світу  рани,
Змиє  трохи  бруд,
Дощ  чисто  бездоганний,
Та  зразковий  тут.

Він  відає  печалі  -
Вершить  уявний  суд.
А  як  захочуть  далі,
Дощ  зводить  пари  люд.

Життя  все  осязає,
Коли  проходить  дощ.
Він  усіх  понапуває  -  
Щоб  ніхто  не  всох.  

   

     Дякую!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871643
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.04.2020

Там не живет зло

Догорели  до  тла,  все  слова,  что  вчера,
Чуть  не  разрушили  сушу,  они  ранили  душу.
Я  их  бросил  в  огонь  -  ты  их  больше  не  тронь,
Они  тобой  управляют  -  делать  зло  заставляют.
По  дороге  я  шёл  туда  где  нашёл,
Любовь  и  тепло,  туда  где  светло.
Там  люди  молчали  -  они  слова  уважали,
Там  ты  это  -  ты,  там  нету  нужды,
Быть  богатым  и  сильным,  быть  лучше  других.
Там  мерятся  нечем,  там  горят  свечи,
Люди,  птицы  и  звери  жить  просто  хотели.
Им  никто  не  мешал  и  ничего  не  внушал.
Про  войну  и  богатство,  про  великое  братство,
Про  народы  и  славу,  про  войну  и  награды.
Они  просто  прощали  -  всё  понимали,
Они  вовсе  не  знали,  что  такое  "нормальный".
Там  ты  это  -  ты,  ты  это  мечты,
Не  работа,  не  деньги,  не  должность,  не  страх,
Не  достижение,  не  цели,  не  как  Вы  всем  спели.
Там  нету  значений,  Богов  и  умений,
Никаких  положений,  царей,  рабов  и  делений,
Там  есть  только  ты  -  ветер,  небо,  цветы,
Звёздная  пыль,  на  звёздах  времени  быль.
Это  место  нельзя  спутать  с  другими,  
Где  ещё  нет  вражды  между  своими?
Туда  я  пошёл,  но  чуть  не  дошёл,
Такая  судьба  -  не  уходит  вина,
За  то,  что  сказал,  что  словами  бросал,
Обиды  и  злость,  так  теперь  повелось,
Бесконечно  иду,  по  кругу  в  аду,
И  не  понимаю,  за  что  я  страдаю,
Всех  их  вспоминаю  -  на  пути  их  встречаю,
И  они  возвращают,  то,  что  я  уронил.
Спалил  я  вчера  все  злые  слова,
Не  трогай  их  зря,  а  то  и  твоя  стезя,
Замкнется  в  круг  мести,  и  не  будешь  ты  в  месте,
Где  ты  это  -  ты,  ветер,  небо,  цветы,
Там  ты  это  -  ты,  ты  это  мечты.
Там  не  живёт  зло,  там  твой  внутрений  мир...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865850
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2020

Безумство

Вечір  добрий,  шановне  панство!  А,  що  ви  знаєте  про  безумство?  

Я  был  безумен,
И  они  шли  все  за  мной,
Им  ведь  было  уютно,
Быть  за  безумца  спиной.

Я  создал  им  веру,
И  рассеял  покой,
Определил  всему  меру,
И  они  -  обезумели  мной.

Мне  было  очень  приятно  -
Люди  верили  мне,
И  они  так  опрятно,
Погибали  во  мгле.

Они  молились  всегда,
Веря  в  то,  что  безумно,
Возводили  святые  дома,
Считая  себя  очень  умными.

Но  я  был  безумцем,
А  они  шли  все  за  мной,
И  единственной  целью  -
Был  сон  внеземной.

Отсутствие  знаний,
Рождало  в  них  страх,
И  люди  без  колебаний,
Выбрали  безумный  очаг.

А  когда  я  стал  прежним,
Они  -  убили  меня,
И  продолжили  верить,
В  безумство  огня.

Это  было  пределом,  
Безумством  вечного  дня:
Они,  ради  веры  
Разорвали  на  части  себя.

Прошло  много  лет,
И  я  слышу  во  тьме  -
Кто-то  кричит:  "Нет!",
Сгорая  в  безумном  костре.

Прошло  много  лет,
Меня  не  было  и  нет,
А  они  всё  ищут  ответ,
Как  найти  мой  свет.

Но  я  же  ведь  был  безумцем,
Потому,  что  не  было  меня,
Они  просто  очень  хотели,
Создать  ничего  с  небытия...

       The  FIN

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862455
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 24.01.2020

За моим

Как  вернуть  то,    что  было  забыто?  
Как  увидеть  тех,    кто  ушел  давно?  
За  моим  окном  город  огромный
Медленно  уходит  на  дно.  

И  все  бегут  -  улетают  в  небо,  
Спешат  поезда  в  синюю  даль,  
А  я  вчера  продал  свои  билеты,  
Тем  кому  так  хочется  от  сюда  сбежать.  

Припев:
За  моим  окном  -  храбрые  тучи,  
За  моим  окном  -  мировой  дурдом,  
За  моим  окном  -  теплые  камни,  
За  моим  окном  -  мечты  против  фактов


Как  понять  то,    о  чем  мечтают  птицы?  
Как  узнать  о  том,  что  впереди?
За  моим  окном  миром  убогим
Уверенно  жизнь  догорит.  

И  все  хотят  не  сойти  с  дороги,  
И  в  карманы  свои  побольше  нагребсти,
А  я  вчера  попрощался  с  детством,  
Ведь  и  ты  хочешь  от  сюда  уйти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854785
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2019

Чай

Веде  туди  мене  дорога,
Де  мої  друзі  роблять  чай.
Сучасний  світ  -  одна  морока,
Для  когось  пекло,  для  когось  рай.

Веди  та  мчись,  моя  маршрутка,
Чаю  чашку  хочу  я  перехильнуть.
Смачний,  міцний  і  ще  ватрушка,
Мій  смак  не  просто  обмануть.

І  от  зробив  я  пересадку,
На  синю  лінію  метро,
Сьогодні  не  курив  я  травку,
Чи  може  десь  це  вже  було?

Чай,  чайок,  моє  чаїдло,
До  тебе  мчуся  -  ти    чекай!
Сьогодні  в  тижні  день  -  неділя,
І  я  не  на  весiлля,  а  пити  друга  мого  чай....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854746
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.11.2019

Пусть

Пусть  сегодня  на  кухне  свет
Не  погаснет.  
Пусть  сегодня  любовь  -
Не  умрет.  
Трудный  путь  однажды  
Становится  ясен,
И  ясно,  что  сделано,
Того  не  вернуть.
Это  жизнь  и  в  ней
Случаются  страсти  -
Иначе  как  еще,
Ты  станешь  живым?
И  если  вдруг  ты  стал
Одиноким  однажды,
Помни  есть  всегда
Ещё  один  друг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853700
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 04.11.2019

Гармонія та щось і ще

Що  шукаєш?  Ніколи  не  знайдеш.
Хіба  не  знаєш?  Знаєш,  врешті  решт.
Усі  питання,  усе  тепло  зірок,
Не  відають  зізнання,  закриті  на  замок.
Гармонія  кохання  -  це  неможливий  крок!
Технологія  бажання  -  всесвіту  урок.
Життєва  мудрість  знає,  говорить  в  унісон,
Вона  душі  є  рани  увічненні  багром.
Життєва  мудрість  грає  -  гармонію  плете,
Мудрість  вимагає  -  життя  понад  усе!
Якщо  її  шукаєш,  ніколи  не  знайдеш.
Наче,  ти  не  знаєш,  наче  ти  збагнеш,
Як  пальці  набирали,  семизначний  код,
Як  розум  утрачали,  тонули  серед  вод,
Чому  вони  страждали?  В  умі  -  переворот,
І,  як  вони  мовчали,  не  складали  од.
Людське  життя  цікаве,  вселенський  оборот.
Скільки  мислень  носить  світовий  мішок?
Життєва  мудрість  скаже,  натякне  чуток,
Скільки  хто  не  мав  би,  потрібен  ще  ковток,
Життєва  мудрість  сяє  -  гармонія  свічок,
Вони  охороняють  чистоту  струмка  думок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2019

Я любовь

   Вітаю.  Я  багато  чую  від  людей,  що  любов  зруйнувала  їх  світ,  що  вони  тепер  нещасні  і  не  знають,  як  їм  жити.  Тааааак,  так,  так!  Таке  кажуть  усі,  хто  когось  втратив  і  відчуває  страшний  душевний  збій.  Пропоную  інший  погляд.  Дивіться:

Когда  нет  больше  слов,
И  вокруг  вдруг  никто  не  друг,
Занемели  руки  от  оков,
И  нужно  разбить  замкнутый  круг.

Тебе  кажется,  что  кромешная  тьма,
Сдавила  до  предела  грудь,
И  течёт  по  жилам  она,
Разъедая  вены  как  ртуть.

Тогда  ищи  силы  в  огне,
Что  дает  тебе  любовь,
И  ты  сможешь  показать  мне,
Солнышко  и  свет  вновь.

Ты  разгонишь  ледяное  молчание,
Спокойно  сможешь  вдохнуть,
Ведь  любви  к  человеку  касание,
Всевозможным  делает  путь.

Запомни  -  никогда  не  отчаивайся,
Запомни  -  я  рядом,  я  тут,
Я  любовь  -  всего  смысл  и  суть,
Даже  когда  ничего  вернуть.

Я  сильнее  любого  и  всех,
Я  причина  воин  и  краха,
Ради  меня  свершается  грех,
Из-за  меня  ненавидят  брата.

Я  любовь  и  не  хотела  того,  
Но  люди  сделали  меня  виноватой,
В  том,  что  я  стираю  под  ноль,
То,  что  им  жизненно  важно.

Я  любовь,  я  люблю  Солнце  и  снег,
Я  любовь  -я  твоя  всему  радость,
И  мне  больно,  когда  ты  при  всех,
Клеветаешь  на  меня  эту  гадость.

Ты  не  понял  меня,  о  нет,
Что  ты  слова  потерял  и  свет,
Я  не  буду  виновата  во  век,
И  в  том,  что  умер  в  тебе  человек.

Обращайтесь  ко  мне  за  огнём,
Он  живёт  абсолютно  во  всём,
Он  живёт  у  неё  за  окном,
И  не  нужно  владеть  здесь  умом.

Я  любовь,  я  найду  все  слова,
Верну  ушедших  друзей,
Разобью  оковы  и  да,
Разорву  этот  круг  из  страстей.

Потому  берегите  меня,
Я  любовь,  а  не  чья-то  вина,
Я  просто  так,  навсегда  и  не  зря,
Я  выбрана  тобою  стезя.

   Усім  кохання!  Дякую!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.10.2019

Питаннячко

       Доброго  усім  настрою,  Панове.  
 Я  багато  часу  присвячую  роботі  та  спілкуванню  на  цій  роботі  з  якими  хочеш  людьми.
 Часу  замало,  але  все  ж  таки,  я  сьогодні  напишу,  до  вашого  погляду  просто  донесу.
   Усі  слова,  що  того  достойні,  навіть  якщо  вони  зовсім  не  пристойні!  
   Але  ні.  
   Непристойностей  не  треба.
   Я  і  так  зумію  привести  Вас  до  шедевра.  
   То,  що  ж  я  пропоную?
   Пропоную  розглянути  різноманітну  не  гру  слів,  а  наприклад  різноманітну  гру  речень,  так,  якщо  задуматись,  то  ти  щось  завжди  знаходиш,  у  всьому.  А  хіба  тут,  не  мільйон  віршів  різних  авторів,  та  й  різних  в  не  стандартному  плані.  Поетика  і  поезія,  музика,  картини  і  інше,  що  колише  вітрила  наших  емоцій,  тут  мільйон  віршів,  сотні  одних  відомих  і  невідомих  поетес  і  поетів  та  просто  чудаків,  то,  як  знайти  його,  того  слова,  що  пробирається  через  усі  бар'єри  твоеї  душі  і  змушує  відчувати,  до  болю,  душевного,  до  сліз,  до  сміху  або  захвату,  тоді  ми  пізнали  глибину  речей,  емоційно  і  повністю,  і  ми  хочемо  ще,  інакше  заради  чтого  тут  всі,  я  веду  до  того,  що  не  важливо  знаеш  ти,  як  потрібно  писати  вірно  вірш  той  чи  інший  чи  ні,  це  просто  технічне  знання,  воно  не  робить  людину  поетом,  творець  має  відчувати  те,  що  має  бути  в  музиці  далі,  а  не  знати  це,  тих  хто  володіє  технікою  вірша,  таких  мільйон  і  вони  всі  наче  однакові,  в  музиці  теж  так,  скільки  людей  вміють  грати,  але  вони  просто  вміють,  а  не  відчувають  що  далі  грати,  і  от  ми  тут,  у  пошуках  того  майстра  майстра  слова,  що  словом  переверне  весь  світ  вмить,  і  ми  тут  заради  нього  і  особливе  те,  що  слова  майстер  це  кожен  з  нас,  хіба  не  так?
   Досить  демогогії,  слова  вони  усе,  але  нічого.  
   Простенький  вірш,  для  душі  і  суму,  а  може  і  не  тільки.  
   Представте,  що  Ви,  людина,  яка  дізналася  усе,  що  Ви,  бібліотека  всесвітніх  знань,  думайте  як  вона.
   Але  дійсно,  спробуйте,  це  змінить  вірш,  представте  саме  так,  витратьте  3  хвилини  на  концентрацію,  назвемо  це  медитаційний  тренінг,  я  такий  самий  в  театральній  студії  проходив,  хочеш  зіграти  планету  -  думай  як  планета.  
   Розпочнемо:

Слова...Думки...Тиша  всесвіту...
Хіба  вона  існує?
Кожен  з  нас  питав:
"Що  ж  це  всім  керує?".
Кожен  йшов  по  вулиці  брудній,
Кожен  відчував  -  його  щось  роз'їдає.
Тепер  скажіть  мені  "чому?"  -  
Можливо  хтось  і  знає:
Усе  взялося  і  знов  повернеться  в  пітьму?
І,  як  вода  від  смерті  утікає?
Я  жив  життя,  я  бачив  світ,
Робив  те,  чого  я  не  бажаю,
І  не  дивлячить  на  все,
Я  все  одно  не  маю  тями,
З  чого  вишиті  зірки,
Чому  так  довго  не  згасають?
Чи  треба  справді  йти,
Помолитися  до  Бога  в  храмі?
Він  жив  життя,  і  ти  робив  те  саме,
Але  ніхто  із  нас  не  був,  як  ота  от  хмара.
Про  неї  знаємо  все  ми,
З  неї  дощ  йде  ввечері  і  ранком,
Та  не  слова,  та  не  думки,  
А  прості  прозорі  каплі...
Тоді  чому  ж  це  думаємо  ми,
Що  знайшли  всі  грані?
Ми  не  можемо  позбутися  "війни",
Поміж  собою  і  тим  хто  з  нами,
Але  збираємося  у  всесвіт  йти,
Цікаво,  з  якими  це  дарами?
Невже  думаємо  ми,  що  з  цим  лайном,
Ми  подружимось  з  могутніми  світами?
Тепер  скажіть  мені  "чому?",
Можливо  хтось  і  знає:
Слова...  Думки...
Все  те,  що  не  вмирає...

   Дякую  за  увагу,  розмір  не  має  значення  )
   Так  кажуть  ті,  у  кого  все  мініатюрне,  але  воно  виконує  функцію  великого.
   Заходьте!
   Майстер  слова  Вас  завжди  вислухає!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019

Воно

А  гра  буває  різною,
Гра  буває  зовсім  непомітною,
На  одній  лінії  метро,
На  кінцевій  станції  воно  -
Перехопило  подих  -  понесло,
Ти  посміхнулась  дуже  тепло,
І  моє  льодяне  серце,
Розтало,  по  жилам  потекло....

Скажи,  чому  так  не  чесно,
Мене  час  забирає  недоречно,
Твої  наймиліші  руки,
Мого  тіла  найстрашніші  муки,
Твої  губи  доторкнуться  до  моїх,
Мої  очі  знають  правильний  підхід,
Та  вже  не  буде  тих  питань,  
Які  вели  нас  до  пристрасних  зітхань.

Хтось  з  неба  снігу  натрусив,
А  хто  його  про  це  просив?
Все  навколо  стало  білим,
Все  навколо  стало  милим,
А  твоя  гра  скінчилася  так  швидко  -
Все  навколо  стало  непримітним,
А  мій  годинник  показав,
Той  час  коли  тобі  сказав.....

Скажи,  чому  так  не  чесно,
Мій  час  спливає  не  доречно,
Твої  солодкі  руки,
Моєї  душі  неймовірні  муки,
Ніколи  вже  так  не  буде,
Ти  покинула  майбутнє,
Не  прозвучать  ті  запитання,
Які  все  знають  про  кохання....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831697
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.04.2019

Герой

Упало  солнце  за  горизонт,
Туда  идет  наш  конвой,
Где  я  не  был  никогда,
Там  ночь  не  бывает  темна.
Там  завтра  опять  стрельба,
Догорает  чья  -  то  звезда,
Смотрю  в  глаза  ребят,
И  вижу  там  -  страх...

Ещё  один  день  -  и  война,
Ещё  один  шаг  и  она,
Окутает  меня  сырой  землей,
Ещё  один  выстрел  и  друг  мой,
Полетит  на  крыльях  домой,
Спи  спокойно,  родной,
На  гробовой  доске,
Напишут,  что  ты  был,  что  ты  был...
Герой!  Герой!


Небо  горит  военным  огнем,
И  мы  под  ним  вперёд  идем,
Неясно  что,  восход  или  закат,
Ночь  или  день  -  артиллерии  раскат.
Справа  или  слева  мой  враг,
Промок  от  дождя  или  крови  бушлат?
Не  верю  в  то,  что  не  вернусь  домой,
И  в  то,  что  ты  больше  не  со  мной...

Припев


2011  рік              Майстер  Слова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831696
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 04.04.2019

Следы

На  мокром  асфальте  следы,
Следы  приводят  домой,
Домой  где  нас  ждут  отцы,
А  если  никто  не  ждет  -  ждет  покой.

Покой  есть  в  шуме  листвы,
Листва  зеленеет  весной,
Весна  не  боится  грозы,
Не  боится  грозы  -  дом  родной.

А  во  тьме  загорели  огни  -
Шумный  город  ночью  не  спит,
Не  спит  от  зари  до  зари,
И  все  тайны  ночные  хранит.

Шумят  за  окном  провода,
На  столе  чай  для  двоих,
Кто-то  выпьет  всё  до  дна,
Кто-то  выпьет  всё  за  двоих.

На  мокром  асфальте  следы,
Следы  приводят  домой,
Домой  где  нас  ждут  отцы,
А  если  никто  не  ждет  -  ждет  покой.

Тусклый  свет  и  запах  вина,
Вино  помогает  уснуть,
Уснуть  навсегда  до  утра,
Утро  зовёт  снова  в  путь.

Путь  по  осколкам  стекла,
Стекло  от  разбитой  мечты,
Мечты  где  дома  много  тепла,
Не  в  мечте  дома  ждут  -  шипы.

А  мечта  упала  с  небес,
Небес  втоптанных  в  грязь,
Грязь  не  видит  чудес,
Чудеса  дают  волшебную  связь.

На  мокром  асфальте  следы,
Следы  приводят  домой,
Домой  где  нас  ждут  отцы,
А  если  никто  не  ждет  -  ждет  покой.

Уверенно  катит  стрелка  часов,
Время  вспять  не  вернуть,
Не  вернуть  упавших  мостов,
Мостов  к  сердцу  в  грудь.

Медленно  действует  яд
Яд  ностальгии  времён,
Времён  где  ты  не  один
Не  один  возвращался  назад.

Назад  по  асфальтным  следам,
Следы  оставлены  мной,
Но  земля  не  верит  слезам,
Слезам  упавшими  за  тобой.

На  мокром  асфальте  следы,
Следы  приводят  домой,
Домой  где  нас  ждут  отцы,
А  если  никто  не  ждет  -  ждет  покой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830834
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 28.03.2019

Твоя дорога

Доброго  дня!  Шановні  пані  та  панове,  пропоную  до  Вашої  уваги  вірш  присвячений  життєвому  шляху!  Насолоджуйтесь.

И  всю  жизнь  идёт  игра,
Добро  и  зло,  свет  и  тьма.
В  игре  присутствует  стезя  -
Твоя  дорога,  твоя  свеча.

Что  выбрал  ты?  Как  поступил?
Чью  душу  в  жизни  исцелил?
Кого  разрушил?  Кого  предал?
Кому  все  знания  отдал?

Дорога  тёмною  бывает,
Где  люди  -  человечность  забывают,
Где  люди  близких  убивают,
Где  люди  нелюди  теперь.

Не  ведан  свет  такой  дороге,
На  ней  рассудок  полон  зла,
Там  только  холод  на  пороге,
И  тлеет  медленно  душа.

А  кто-то  выбрал  путь  добра,
Его  не  разрушает  пустота,
Он  знает  боль,  но  раны  лечит,
Он  зажигает  в  людях  свечи.

Такой  путь  сложен  и  высок,
Не  каждый  сможет  его  пройти,
Не  нажимая  на  курок,
Всю  ненависть  в  себе  простить.

Есть  третий  путь  -  баланса  сил,
Спокойный,  мудрый  и  великий,
Путь,  где  идущий  не  забыл,
Что  такое  суд  безликий.

Идущий  третьим  -  научил:
Любить,  прощать  и  ненавидеть,
В  равновесии  держать  весь  мир
И  может  кое-что  предвидеть.

И  тебе  лишь  только  выбирать,
Кем  быть,  куда  шагать,
Кого  любить,  где  умирать...
Кому  открытся,  а  кому  соврать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830829
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2019

Роздуми

Роздум  перший:

Десь  у  небі,  десь  у  морі,  а  можливо  і  у  зорях  моє  кохання  тліло  –  горе!  Вона  пішла  -  вона  забула,  вона  чекала,  а  коли  вона  тікала  -  усі  кінці  вона  рубала.  Навіщо  так  зі  мною  мила?  Навіщо  ти  мене  манила?  А  тепер  я,  як  непотріб,  засмердівся  в  чийомусь  роті  -  все  болить,  що  було  в  серці,  усі  ті  ночі  були  стерті...  Все  болить,  чого  й  не  було  -  те  кохання  не  минуло,  перетворилось  в  жорстокий  світ,  який  тепер,  як  вічний  гніт.


Роздум  другий:

Світло  гасне  -  день  пройшов.  Ніч  на  дворі  -  тихо  шепче  вітер  зорям,  про  людей,  які  жалілись,  і  як  вони  за  це  платились.  Своїм  життям  та  щастям  близьких,  де  вони  вкрай  помилились,  як  серед  лісу  загубились  -  лісу  спаплюжених  думок.  Туди  їх  вів  лжепророк.  А  той  лиш  злісно  посміхався  -  він  зовсім  смерті  не  боявся,  він  вів  людей  шляхом  простим  –  той  шлях  коли  ти  не  простив,  образи  близьким  своїм  друзям,  той  шлях  він  вів  у  світ  ілюзій:  злих,  німих,  жорстоких  та  кривавих.  І    люди  зовсім  забували,  що  є  добро,  втрачали  віру…  А  зорі  все  йому  казали:  "Досить!  Зжалься  вітре!  Нехай  вони  не  пам’ятають,  є  ще  й  ті  хто  досі  знає  про  милий  дім,  своїх  дітей,  про  добрий  намір  без  злих  ідей…"  Так  ніч  пройшла  -  стало  світло,  замовк  той  хитрий  вітер,  зійшла  одна  зоря  є  Сонце,  зігріла  серце  у  віконце,  поборола  страх  пітьми,  гралась  весело  з  дітьми…


Буває  сумно,  буває  радісно,  усе  оце  проходить  і  залишається  роздум...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826606
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.02.2019

Песнь Солнца

Тени  прошлых  лет                                                                Am,  C
Напомнили  про  дом                                                            G,  F
Напомнили  про  волшебный  свет                      
И  друзей  в  нём                                                                          

Где  вы  есть  теперь?
Где  цветёт  весна?
Кого  ласкают  руки  той,
Что  со  мной  была  нежна?

   Жизнь  -  небеса,  я  -  звезда,                                            
   Догораю  и  не  знаю  больше  тепла,
   Жизнь  небеса,  я  -  звезда,
   Угасая  я  сжигаю  всё  до  тла.

Тени  прошлых  лет,
Пролились  дождём,
В  лужах  я  нашел  ответ,
Что  с  моим  огнём.

Что-то  потеряв  -
Мы  что-то  обретём.
Главное  не  сдаваться,
Пока  мы  идём.

   Жизнь  -  небеса,  я  -  звезда,
   Догораю  и  не  знаю  больше  тепла,
   Жизнь  небеса,  я  -  звезда,
   Угасая  я  сжигаю  всё  до  тла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826270
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 21.02.2019

Колись прийде весна

Україно,  моя  мила,
Моя  змучена  душа,
Я  впав  до  долу  і  піднявся.
Чи  підніметься  вона?

Рідна  ненька,  ти  ж  не  вбивця,
Знаю  я  -  не  мститель  ти,
Коли  скінчиться  небелиця?
Коли  сюди  захочуть  йти?

Хтось  бачив  все,
І  не  знав  нічого.
Хтось  взяв  чуже,
І  заліз  на  гору.

Україно,  скажи  мені,
Я  сам  залишився  з  тобою?
Не  вірю  я,  адже  тоді,
Дістанешся  ти  злому.

Скільки  часу  ми  пройшли?
Збили  руки,  ноги,  душі.
Скільки  ще  треба  бородьби?
В  собі  або  на  суші.

Зневіра  серед  нас,
У  нас  не  має  цілей,
Так  проживемо  час?
Так  без  нічого  зникне?

Колись  прийде  весна,
Україно  -  ти  заквітнеш.
Чекає  вся  сім'я,
Чекає,  вірить,  мріє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821886
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2019

Утро вечера мудрей

У  вечности  тоже  есть  конец,
Конца  нет  только  в  вопросах.
В  ответах  нету  смысла,
Ты  поймёшь,  когда  станешь  взрослым.

Красоты  нету  вовсе  нигде,
Уродливыми  вещи  сделали  люди.
Вселенная  похожа  везде,
А  мы  сами  себе  судьи.

Где-то  там,  за  звёздами,
Где-то  там,  кто-то  живёт,
Всё  у  них  пахнет  розами,
Всё  у  них  наоборот.

Ты  будешь  там,  где  должен  быть,
Поверь  -  ты  там  был  всегда.
Порою  высокую  карту  можно  накрыть,
А  вот  низкую  -  не  всегда.

Утро  вечера  мудрей,
Не  ищи  истину  -  забей,
Вечера  утро  мудрей,
Она  сама  придет  -  проверь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821880
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.01.2019

Слова на листе

Слова  на  листе,
Словно  ожили,
Они  говорят:
"Ты  должен  быть  сильным."
Они  захрипели,
О  главном,  о  жизни.
А  я  посмотрел  -  
"Да  пошли  вы!"

     За  окном  пролетали,
     Огни  и  деревья,
     Убитый  кондуктор,
     Не  требовал  денег,
     Пальцы  дрожали,
     Они  не  хотели,
     Но  строки  писали,
     Про  твоё  преступление.

                           Припев:
         А  я  всё  сижу,
         В  холодном  парадном,
         Иногда  закурю,
         Иностранную  марку.
         Иногда  вспоминаю,
         Что  мне  говорили,
         Те  слова,  что  на  листе,
         Словно  ожили.

А  давай  ты  и  я,
Закроемся  в  морге,
А  можно  этот  морг,
Будет  у  моря?
А  можно  в  нём  останутся,
Только  живые?
А  мёртвые  посмотрят  и  скажут:
"Да  пошли  вы!"

     За  окном  пролетали,
     Огни  и  деревья,
     Убитый  кондуктор,
     Не  требовал  денег,
     Пальцы  дрожали,
     Они  не  хотели,
     Но  строки  писали,
     Про  твоё  преступление.

                           Припев:
         А  я  всё  сижу,
         В  холодном  парадном,
         Иногда  закурю,
         Иностранную  марку.
         Иногда  вспоминаю,
         Что  мне  говорили,
         Те  слова,  что  на  листе,
         Словно  ожили.

И  все  в  голове  -  словно  ожили...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821395
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 14.01.2019

Положение вещей

Ветер  дует,
С  моря  дует,
Ветер  снова  взялся,
За  старые  дела.

Люди  воюют,
За  что-то  воюют,
Люди  снова  собрались,
Сжечь  всё  до  тла.

Что  ты  построил?
Что  ты  разрушил?
Вылез  на  сушу,
К  проклятым  домам.

Заряжены  башни,
Оружием  вашим,
Что  бы  разбита,
Была  голова.

А  дождь  всё  падал,
К  земле  он  падал,
Ничего  он  не  продал  -
Его  душа  цела.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820134
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 04.01.2019

Система

 Доброго  дня  шановні  Панове!  Сьогодні,  ввечері,  я  вирішив  представити  до  Вашої  уваги  такий  собі,  трохи  бунтівський  твір.  Чому  так?  Якщо  Ви  згадаєте,  колись  мали  місце  і  силу  такий  клас  як  "панкуха".  Цей  твір  присвячено  їм,  та  усім  хто  їх  пам'ятає.  По  доброму.  Я  не  прихильник  цих  хлопців,  але  вони  дали  багато  свого  у  певний  час.  Дякую!


Cистема  решает  что  сделать  с  тобой,
Система  ни  за  что  не  даст  тебе  покой,
Ты  должен  за  неё  -  пойти  воевать,
Ты  должен  системе  -  жизнь  свою  отдать.

Сегодня  в  системе  появился  закон  -  
Что  ей  принадлежит  твой  родной  дом,
А  завтра  ты  увидишь  в  огне  небеса,
Что  бы  система  жива  была  всегда.

Системой  должен  править  какой-то  олигарх,
А  если  это  вера,  то  правит  патриарх.
Система  говорит,  что  мы  все  равны,
Только  если  твои  руки  не  коснулись  -  казны!

На  улице  горели  ночные  фонари,
Это  тоже  система,  что  дарит  огни,
Ну  а  наша  система  не  дарит  ничего,
Она  только  забирает  всё  то  что  не  её.

Система  сказала:"Свобода  не  умрёт!",
Но  свободы  система  вовсе  не  дает,
И  пламенные  речи  система  говорит,
А  кто  её  обидит  -  тот  в  костре  сгорит.

И  когда  система  выбирает  лицо,
Свободу,  что  нам  дали  превращают  в  не  бытьё,
Система  всех  обманет  -  она  умнее  всех,
Система  не  рассчитана  на  чей  то  успех.

Очень  скоро  система  займётся  и  тобой,
Ей  всё  равно  кто  ты  там  такой,
Ты  гражданин  своей  системы,  ты  -  патриот,
Система  от  тебя  многого  ждёт.

В  мире  ещё  много  таких  же  систем,
Все  они  полны  непонятных  схем,
И  если  ты  не  хочешь  любить  свою  систему,
Она  тебя  предаст  и  поставит  под  стену.

Ну  а  кто  же  придумал  всю  эту  систему?
Всё  поделить    и  воевать  -  дилемма!
Кто-то  должен  править,  а  кто-то  воевать,
Солдат  -  умрёт,  а  правитель  будет  спать...


     Твір  присвячено  нескоренним  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820133
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 04.01.2019

Птахи

   Доброго  вечора,  шановне  Панство,  Хотів  би  Вашим  очам  повідати  деякі  слова,  вони,  як  та  ріка  не  закінчуються  з  часом,  але  прорізають  тверду  породу  серця  та  душі.

     Отже,  про  що  піде  мова?  Тема  сьогоднішньго    твору  -  птахи.

 Вони  летять,  вони  співають,  не  знають  горя,  не  знають  болі.  Птахи  начхали  на  неволю,  їхнє  небо  це  життя  -  сенс  всього  пташиного  буття.  І  кожна  пташка  добре  знає,  що  без  квітів  -  ягід  не  буває.  Що  по  весні  вони  всі  разом  повернуться  прям  одразу  у  рідний  край,  де  шумить  дубовий  гай.  А  в  гаю  вже  зачекались  -  дерева  листячком  набрались,  щоб  затишно  було,  щоб  пташка  звила  своє  гніздо.  
   І  от  одного  собі  разу,  птахи  не  повернулись.  
   Що  ж  могло  такого  статись?  Що  скоїлось?  Подивились  всі  на  захід,  подивились  всі  на  схід  і  на  душі  затверднув  лід.  
     Тепер  в  гаю,  стояв  тут  табір,  табір  мав  смертельний  намір.  Високі,  сильні,  старі  дуби  пішли  у  табір  на  кілки,  пішли  у  табір  на  стовпи,  пішли  у  табір  на  дрова,  пішли  у  табір  на  ще  купу  речей.  
     Залишились  лише  старіші,  лиш  ті,  що  мають  більше  листя,  щоб  маскувати  табір  від  очей,  тих  палачей,  що  хотять  спалити  табір,  від  тих  хто  має  той  же  намір.  Дуби  стояли  і  тужили,  пісні  пташок  тут  не  дзвеніли,  дуби  стояли  і  мовчали,  похмурились  коли  брати  кричали,  бо  не  можуть  захистить.  
     А  птахи  про  це  дізнались,  вони  країв  всіх  не  цурались  -  полетіли  там  де  тихо,  де  не  ходить  людське  лихо.  Пташкам  все  ж  одно,  за  що  те  людство,  за  що  воно,  одне  онгого  не  любить  і  вбивають  людей  люди.  
     Вони  продовжили  життя.  Вони  то  знають  -  виросте  нове  дитя,  виросте  і  новий  гай,  старий  гай  пробач  -  прощай.  Дерева  теж  не  засмутились  і  там  де  живуть  птахи  поселились.  І  виріс  новий  ліс,  де  повно  дикиз  кіз,  де  різновидність  всіх  птахів  наче  зібрано  з  усіх  світів.
       Табір  зник,  залишились  лиш  шрами,  що  завдані  людьми  без  тями.  То  теж  таке,  колись  ми  знайдемо  своє,  колись  ми  знайдемо  той  гай,  де  не  війна  а  водограй.
       Птахи  вони  нас  надихають,  у  душу  нашу  проникають,  і  змінюють  наш  світ.  Птахи  летіли,  птахи  співали,  нічого  вони  не  знали  -  тільки  як  жити.

 Дякую  панове!  Гарних  Вам  вражень!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819462
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.12.2018

Дворник

Я  вышел  во  двор,
Сигарету  подкурил,
Дворник  попросил,
Дворник  попросил.

Я  вышел  во  двор,
Сигарету  подкурил,
Не  выбрасывать  бычок,
Дворник  попросил.

Я  пришёл  на  остановку,
Там  стояли  люди  -
Молчали  и  ждали,
Каких-то  там  иллюзий.

В  автобусе  тоже,
Ехали  немые  люди,
С  каменными  лицами  -
Как  у  горгулий.

Ну  а  небо  не  нагрела,
Горящая  звезда,
Птицы  пели,
Холодная  весна.

По  радио  сказали  -
Надежда  умерла,
Я  в  это  не  поверил  -
Надежда  есть  всегда!
       
                   Припев
     Небо  во  мне,  сказало  молчать,
     Небо  просило  до  конца  здесь  остаться,
     Небо  во  мне  запретило  кричать,
     Небо  приказало  мне  не  сдаваться!
     Ни  за  что!


Я  вышел  во  двор,
Сигарету  попросил,
Дворник  угостил,
Дворник  угостил.

Я  вышел  во  двор,
Сигарету  попросил,
Меня  дворник  угостил,
Мне  дворник  прикурил.

День  растворился,
В  городе  ночном,
Ночь  спутала  все  сны  -  
Раздев  до  пустоты.

Я  по  улице  гулял,
Мне  не  хватало  простоты,
Там  где  война  -
Рушатся  мосты.

Ну  а  вороны  кружили,  
Над  прогнившими  сердцами,
Добычу  свою  ждали  -
Искали  месяцами.

Люди  мне  сказали,
Наша  родина  мертва,
Я  в  это  не  поверил  -
Во  мне  родина  жива!

                   Припев

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819459
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 30.12.2018

За закрытой дверью

Доброго  дня  Панове  та  Пані!  
колись  я  знав  одну  дівчину,  яка  от  дуже  не  хотіла  виходити  з  дому,  і  це  надихнуло  написати  таку  от  пісню.  Дякую  що  завітали!  Насолоджуйтесь!  Твір  2012  року.

За  закрытой  дверью,
Ты  смотришь  в  монитор,
Пишешь  мне  сообщение,
За  закрытой  дверью,
Может  быть  там  комфорт?

В  телефонную  трубку,
Прошлое  позвонит,
Ты  ему  не  ответишь,
А  промолчишь....
Ты  просто  промолчишь...

За  закрытой  дверью,
Ты  построила  мир,
Зал  с  прозрачными  стенами,
Тебя  раздавил,
В  обороне  играет,
Равнодушие,  боль,
Оборону  не  пробьет,
Больше  чувство  -  любовь...

За  закрытой  дверью,
Ты  сидишь  вспоминаешь,
И  память  терзает,
Тебя  на  куски,
Живьем  разрывает,
Крови  алые  капли,
И  душа  умирает,
Выход  ты  не  можешь  найти...

Кофе  не  хочет,
Простить  и  помочь,
Алкоголь  не  сможет,
Прогнать  все  прочь,
И  снова  у  тебя  болит  голова...

За  закрытой  дверью,
Ты  станешь  как  тень,
Выйти  боишься,
К  себе  целый  день,
Остыли,  погасли  твои  огоньки...

Серое  солнце,
Тебя  не  согреет,
И  ты  это  знаешь,
Его  обнимаешь,
За  закрытой  дверью,
Ты  спрятала  сердце,
Сердце  устало,
Разбилось  -  упало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819415
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 29.12.2018

Если спросишь ты

Если  спросишь  ты:
"Почему  я  одинок?"
Отбросим  все  мечты  -
Пусть  это  будет  нам  урок.

Меня  этим  прокляла  судьба,
Когда  я  молод  был,
Это  жизни  моей  стезя  -
О  любви  давно  забыл.

Не  чувствую  я  больше,
Того  волшебного  тепла,
Спасаться  нужно  было  раньше,
Сейчас  душа  стала  холодна.

И  мне  хочется  влюбится,
И  хотел  бы  я  найти  тебя,
Или  в  пепел  обратится,
Что  бы  не  познать  такого  бытия.

Но  сердце  просто  бьется,
Но  грудь  спокойно  дышит,
Нить  безумия  не  рвется  -
Голос  страсти  намертво  молчит

Когда  спросишь  ты:
"Почему  я  одинок?"
Я  принесу  тебе  цветы,
В  которые  жизнь  вдохнуть  не  смог...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819413
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.12.2018

Моё окно

На  улицах  погасли  окна,
А  моё  окно  до  сих  пор  не  спит  -
Для  блуждающих  горит.

Ты  приходи  ко  мне,
Среди  ночи,  
По  дороге  разбитых  фонарей.

Давай  скорей,
И  ты  увидишь,  как  жизнь  прекрасна,
Среди  звёздных  дней.

И  если  кто-то  будет  против,
Если  кто-то  станет,
Тебя  держать.

И  причина  будет  не  любовь,
У  тебя  есть  место,
Что  бы  убежать.

На  улицах  погасли  окна,
А  моё  окно  до  сих  пор  не  спит,
Для  тебя  мой  друг  горит...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818781
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 24.12.2018

Що є люди?

Що  є  люди?  Що  є  навколо?
Бійки  за  владу,  суперечки  за  мову.

О  небо  синє,  вічне  небо,
Нам  твоя  мудрість  більше  не  треба.

І  кожен  скаже,  що  кожен  знає  -
Дорогу  свою  він  сам  обирає.

Тоді  чому  ж  це  долі  не  має?
Чого  ми  стали,  як  розігнана  згая?

Живе  щось  у  серці  -  нізащо  не  вмирає,
Про  це  на  небі  кожна  зірка  співає!

А  що  стало  люди?  Що  стало  навколо?
Пішли  сини  -  взялися  за  зброю.

О  море  чорне,  бездонне  море,
Хіба  ми  винні,  що  з  нами  горе?

Ворог  у  мені?  Чи  він  поза  мною?
Хіба  оце  зло  долають  стіною?

Летіли  птахи,  летіли  на  волю  -  
Непотрібні  думки  їх  не  крають,  не  томлять.

Воїни  сплять  -  їх  вогні  не  згасають,
Поки  є  хтось  -  про  них  пам'ятають.

Що  буде  люди?  Що  буде  навколо?
Розізлиться  народ  та  й  лиха  накоїть...

           Шановне  Панство,  пропоную  до  вашого  огляду  музичний  вірш,  написаний  мною  під  дією  емоцій  пов'язаних  із  ситуацією  на  нашій  землі.  Я  вірю,  настане  день  -  ми  переборимо  усі  ці  злидні.  І  навіть  якщо  не  вірить  вже  в  це  ніхто  -  я  все  одно  вірю.  Бо  є  я,  і  є  Ви.  А  ті  хто  продав  себе  і  свій  народ  -  вони  не  ті  на  кого  варто  звертати  увагу!  Дякую!  Щастя  всім!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818547
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2018

Нет!

И  не  свет,  и  не  тьма,
И  не  друг,  и  не  враг,
И  не  жив,  и  не  мёртв
Я  иду  вдоль  дорог.
Жизнь  догорела  до  тла,
И  вокруг  ни  любви,  ни  тепла,
Ни  огня,  ни  воды,
Только  ангельская  пыль.

Припев:

Здесь  ветер  звучит  по  другому,
И  номера  телефонов,
Не  имеют  никакого  значения  
Для  нас  всех,  нет!
Разговоры  с  тишиной,
Разрешите  на  покой,
Свет  моих  городов,
Мне  не  видать  ни  за  что,  нет!


И  не  пусто,  и  не  полно,
Выдано  по  нормам,
Части  речи,  обрывки  слов,
Не  могу  порвать  оков.
Эти  лица,  или  маски,
Настало  время  для  развязки,
Крутых  сюжетов,  дерзких  драм,
Свое  сердце  им  отдам.

Припев:

Здесь  ветер  звучит  по  другому,
И  номера  телефонов,
Не  имеют  никакого  значения,
Для  нас  всех,  нет!
Разговоры  с  тишиной,
Разрешите  на  покой,
Свет  моих  городов,
Мне  не  видать  ни  за  что,  нет!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818544
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 22.12.2018

Обычная

Обычная  квартира,  обычные  обои,
Обычная  посуда,  обычно  я  в  запое.
Привыкли  пальцы  к  струнам,  и  замолчала  муза,
Я  просто  молча  пел  о  том  чего  не  будет.
А  дым  летел  всё  к  свету,  а  дым  игрался  мною,
Он  задал  ряд  вопросов,  связанных  с  судьбою.
Мои  глаза  устали,  мои  глаза  болели,
Они  всё  проклинали,  они  не  всё  успели.
Радио  шумело,  Америку  накрыло,
Что-то  не  сумело  -  время  загубило.



Во  дворе  сидели  вороны  на  заборе,
Чего  они  хотели?  Смеялись  с  разговора,
Я  для  них  играю  последние  аккорды  -
Вороны  вспоминали  молодые  годы,
Утро  наступило,  сны  все  раздавило,
Солнце  подыграло,  беспощадно  ослепило,
Дома  вокруг  стояли,  бесконечно  долго,
Здесь  я  вырос  с  ними,  был  влюблен  тобою,
Но  время  уходило,  и  ты  ушла  по  следу,
Прошла  тихонько  мимо,  покинув  мое  сердце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818224
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 19.12.2018

Месяц

Закончился  день,
И  выползли  звёзды,
А  я  всё  смотрел,
На  небо  как  взрослый.

На  моём  чердаке,
Уютно  и  снежно  -
Ближе  к  вселенной,
Глубокой  вселенной.

Земля  задрожала,
От  метро-червяков,
И  люди  бегут,
За  чужим  челноком.

Не  замечая,
Как  падает  снег  -  
Он  любит  нас  всех,
Любит  нас  всех.

                 А  месяц  всё  смотрит,
                 А  месяц  всё  видит,  
                 Он  молча  меня  -
                 Ненавидит.
                 А  месяц  всё  знает,
                 Он  мысли  читает,
                 Меня  забирает,
                 Во  сны  забирает.  

Звёзды  горели,
Волшебно  запели  -  
Меня  никто  не  ждёт,
В  тёплой  постели.

И  я  наблюдаю,
Как  вечность  мерцает,
Огнями  играет  -  
Манит  и  манит.

Пьяный  сосед,
По  улице  бродит,
Он  не  хотел  -
Но  душу  угробил.

А  люди  смеются  -
Бросают  камнями,
А  сами  как  твари  -
Тёмные  твари.

                 А  месяц  всё  смотрит,
                 А  месяц  всё  видит,  
                 Он  молча  меня  -
                 Ненавидит.
                 А  месяц  всё  знает,
                 Он  мысли  читает,
                 Меня  забирает,
                 Во  сны  забирает.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817625
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 15.12.2018

Портсигар

Рука  в  карман,  в  кармане  -  портсигар,
Он  полон  тем,  что  называется  -  самообман,
С  ним  дружит  то,  что  в  спичечном  коробке,
С  ним  дружит  что-то  не  здоровое  в  уме.

Рука  с  кармана  -  самообман  нужен  мне,
Самообман  подкурят  спички  в  коробке,
Самообман  курит  то,  что  в  моей  груди,
Он  так  сладко  забирает  мои  дни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817623
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2018

Одно Воспоминание

   В  меме  є  один  цікавий  спогад.  Він  наче  промінь  розсікає  темноту,  він  наче  змінює  мій  розум.  Різко  так,  і  плавний  перехід  без  вороття  у  попередній  стан.  Я  паціент  свого  буття,  я  мученик  і  я  блаженний.  Один  лиш  спогад  звідти  маю  я,  і  він  зумів  змінити  всім  усе  життя  :

Юные  руки  каснулись  войны,
Нежные  губы  напились  кровью,
Её  глаза  -  увидели  смерть,
А  тело  упало  на  грязный  снег.
Пальцы  дрожали  чувствуя  страх,
В  небо  летел  -  огненный  прах,
Сердце  за  жизнь  крепко  стучало  -  
Пришла  война  и  всё  сломала.

Пришла  война  и  всё  забрала,
Оставив  безрассудство  и  боль.
Пришла  весна  и  залечила  раны
Напомнив  всем  про  любовь.

А  над  юным  телом  битва  сверкала,
Великих  амбиций  и  идей,
И  тут  она  -  внезапно  встала,
С  глазами  как  не  у  людей.

Этим  глазам  просто  мести  мало  -
Замкнулся  круг,  кричали  "Браво!".
Скажите,  как  они  такими  стали?
Выиграли  битву,  душу  -  проиграли.

Всё  что  было  в  жизни  святое,
Растоптали  горящею  рукою.
Демократия,  свобода,  равенство  и  братство,
Привели  нас  обратно  -  в  рабство...

Юные  руки  каснулись  войны,
Нежные  губы  напились  кровью,
Её  глаза  -  увидели  смерть,
А  тело  упало  на  грязный  снег.
Пальцы  дрожали  чувствуя  страх,
В  небо  летел  -  огненный  прах,
Сердце  за  жизнь  крепко  стучало  -  
Пришла  война  и  всё  сломала.

                             Присвячено  жертвам  революції.  
                             Нехай  той  час,  нарешті  всіх  навчить,  
                             Не  буде  нас  -  не  будуть  діти  жить...

Майстер  слова  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018

Внутрішній світ

Я  бачу  як  живе  в  мені,
Без  краю  всесвіт  у  пітьмі,
Цю  темряву  створили  люди,
А  потім  -  розкидали  по  всюди.

Люди  бачать  різний  світ,
У  когось  там  вічний  гніт,
Хтось  дитину  поховав  -  
В  середині  помер,  пропав.

Злий  думки  свої  не  знав,
А  брехун  їх  заховав,
Лицар  загубив  в  пітьмі,
Добре  серце  в  бородьбі.

Той  птах  що  літав,
До  землі  за  нею  впав,
А  вона  його  забула,
Бо  давно  вже  з  другим  була.

Плинув  час,  точився  камінь,
Не  люблять  бога  в  тому  храмі,
Злі  монахи  воювали
Жінок  "невірних"  повбивали.

А  потім  народилося  дитя,
З  жагою  помсти  до  кінця,
Він  буде  вічно  пам'ятати,
І  не  зможе  тихо  спати.

Дві  сторони  -  добро  і  зло,
В  душі  відбувається  воно,
Майстер  мудрий  і  великий,
Впав  до  долу  перебитий.

Тільки  він  битися  не  став,
Бо  силу  свою  добре  знав,
Пожалів  дурних  людей  -  
Вони  зібрали  палачей.

Згубили  майстра  тай  кінець,
Наділи  радості  вінець,
А  син  його  прийшов  до  них,
І  більш  ніхто  не  бачив  їх.

Люди,  люди  хто  Ви  є?
І  навіщо  Вам  своє?
Щоб  за  це  все  воювати?
Одне  одного  вбивати?

Я  добре  чую  як  в  мені,
Кричить  той  світ,  що  у  вогні,
Це  я  його  так  запалив,
Щоб  кожен  темний  там  згорів.

Я  добре  знаю,  що  в  мені,
Заквітне  всесвіт  по  весні,
Там  добро  віднині  буде,
Його  також  створили  люди.

Не  відвернулися  від  мене,
Коли  на  дворі  було  темно,
Просто  так  нагодували,
Світло  залюбки  віддали.

І  вона  мене  чекала  -
Нікого  іншого  не  знала,
Птахи  додому  прилітали,
Для  неї  слова  мої  співали.

Батько  сина  обійняв,
Чарку  більш  не  хиляв,
Ніхто  ні  в  кого  і  ніколи,
Нічого  не  забрав,  не  вкрав.

Добрий  знав  свої  думки,
Чесний  дойде  до  мети,
Лицар  нічого  не  згубив,
Він  також  когось  любив.

Майстер  думками  говорив,
Сидів,  мовчав  і  закурив,
Люди  думали  про  те,
Хто  його  коли  знайде.

Гарний  сон,  весела  казка,
Пісня  лине,  щезне  маска,
В  цьому  храмі  бога  люблять,
Монаха  тут  нічим  не  куплять.

Зло  не  мало  сили  зовсім,
І  головне  -  перед  усім,
Люди  розуміли,  пробачали,
Людьми  нарешті  люди  стали.

Таким  є  світ,  що  у  мені,
Колись  живе  він  у  пітьмі,
А  потім  весь  горить  в  вогні,
Щоб  знову  жити  у  весні.

                         Роздуми  на  довільну  тему,  а  саме  :  "Внутрішній  світ".  
                         Роздуми  стали  віршами.  Гарного  настрою  Панове.  Потрібних  думок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817458
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.12.2018

Дом

Дом  напротив  моего  -
Там  окна  меняют  цвет.
В  нём  много  всего,
На  собиралось  за  много  лет.

В  доме  горит  -  свет,
Балконы  терпят  людей,
Он  хранит  -  ответ,
Тоски  и  грусти  моей.

Возле  дома  лужи  растут,
Небо  смотрит  на  дом,
На  крыше  птичий  уют,
Разразил  смелый  гром.

Дом  постоянно  молчит,
Серьёзный  такой  -  целый  день,
Сколько  к  нему  говорил  -
А  он  мне  хмурую  тень.

Однажды  он  встретит  рассвет,
Пустой,  уставший,  седой,
Однажды  откроет  секрет,
А  я  уже  буду  с  другой...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817343
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.12.2018

Звичайний випадок?

Їхав  сьогодні  у  звичайній  Київській  маршрутці.  Побачив  наступне:

       Усі  ми  знаємо,  що  погода  зараз  не  дуже  радує:  повно  слизького,  підступливого  тротуару,  кальобухи,  що  можна  промочити  добре  ноги,  якщо  не  вгледіти,  туман,  то  мороз  то  дощ,  то  не  зрозуміло  що  та  інше.  У  такий  час,  маршрутне  таксі  нашого  міста  просто  забите,  наче  ото  комусь  поробилося  і  він  вирішив  запхати  трактора  у  таврію.  Але  нічого,  наче  їдемо,  наче  без  лайки.  Подивляємося  один  на  одного  тяжкими,  змученими  очима  та  і  все  на  цьому.

       Наче  нічого  не  примітного,  про  що  тут  писати?  А  от  про  що.  

       На  зупинці  вирішив  вийти  дідусь.  Такий  наче  і  не  маленький  дідусь  -  добре  вдітий,  заможний  селянин,  вгодований,  білі  вуса,  охайні,  пальто  сірого  кольору,  капелюх,  як  у  водіїїв  минулих  часів.  І  от  він  виходить,  звісно,  підковзується  і  падає.  І  наче  нічого  такого  тут  немає,  звичайна  справа  -  впасти  коли  гололід.  Але  ж  ні,  справа  стала  не  звичайною.  

       Щоб  Ви  розуміли,  той  дід,  коли  послизнувся,  він  так  летів,  що  перелетів  повністю  тротуар  і  впав,  аж  десь  під  тином  часного  будинку.  Впав,  наче  мішок  бараболі  -  на  ліве  плече  і  побачивши  під  час  того  грандіозного  польоту  усе  своє  життя  (на  справді  усе  це  виглядало  саме  так,  мабуть  уся  маршрутка  думала,  що  дід  проломить  той  тин  і  опиниться  у  дворі  якогось  гладкого  дядечки  "я  нічого  не  крав"  на  перевіс  з  3-ма  ротвелерами).  І  перше,  що  він  почув,  мене  просто  приголомшило.  

         Замість  теплих  слів  і  допомоги,  у  бік  нещасного  посипалося  від  водія:

-  Ах  ти  ж  старий  діду!  Ти  дивися  куди  ти  йдеш!?  Чи  нє?!!  Ти  шо?!!  Ти  шо  осліп  поки  їхав?  треба  бути  уважнішим!  Жахливо.  Як  так  можна?!  Дід  ти  нормальний??!!

           Так,  людині,  яка  тільки  що  вже  розпрощалася  із  внуками  в  польоті,  надав  допомогу  водій  транспортного  засобу  громадського  користування.  Водій,  який  молодший  у  три  рази,  має  довге  волосся(як  у  жінки)  і  набиті  щоки(як  у  того  пса,  що  хрюкає),  не  бритий,  у  якомусь  не  зрозумілому  затасканому  навіть  не  "савковому"  светрі  (  біло  -  молочно  -  кавовий  на  колір),  який  порушив  правила  дорожнього  руху  і  набив  маршрутку  так,  що  було  би  соромно  людині  таке  від  себе  допустить,  але  ж  набив,  як  камеру  для  катувань,  поїхали  консерви  до  нових  пізнань.  Оцей  водій,  зумів  такого  учудити.  Вірно,  раз  впав,  значить  треба  -  вилаяти.  

         Я  бачив  багато  свавілля  водіїв,  я  їх  пізнав  по  пред'явленню  посвідчень(неприємний  жест,  інколи  у  водіїв  вже  є  ти,  а  іноді  ти  тепер  не  ти,  по  іншому  вже  звешся,  головне  заплати  і  проблем  не  буде,  бо  7  грн.  це  серйозні  гроші.  навіть  діда  не  жаліють,  що  ж  там  я?)  і  здавалося  дивуватися  нема  чому,  але  такий  випадок,  змусив  мене  трохи  порозмислити  про  нас.  Чому  ми  такі  стали?  Браття,  це  риторичне  питання.  Найбільше  вразило  те,  що  йому  ніхто  не  допоміг.  Ніхто.  

         А  дід  встав,  обтрусився.  Він  вирішив  написати  свою  власну  історію.  Передихнув,  оглянувся  і  підійшов  до  автобусу,  що  тільки  но  приїхав.  Потім  стара  людина  допомогла  вийти  двом  жіночкам  літнього  віку  з  автобуса,  просто  з  вічливості.І  нарешті  дід  пішов.  Кожен  зробив  свій  вчинок  не  дивлячись  ні  на  що.  Така  от  суть.  Звичайний  випадок?  Чи  звичайний  випадок.  То  як?  



Дякую.  

Будьте  чемними.  

Не  забувайте  -  всі  ми  люди.

І  якщо  ми  будемо  усюди,

Тобто  всюди  люди  будуть,

Що  допоможуть  -  не  осудять,

То  тоді  не  знайдем  горя,

І  аж  до  будь-якого  моря,

І  до  найбільшої  гори

Буде  нам  простіше  йти.

 Не  сумуйте!  Заходьте  в  гості!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817341
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2018

Я люблю тебя

Бывает  ссоримся  однажды,
Бывает  ссоримся  и  дважды,
Но  это  вовсе  не  важно,
Рядом  с  тобой  прекрасно.

Рядом  с  тобой,
Хочется  быть  отважным,
Даже  во  времена,
Смертельной  жажды.

Я  хочу  твоих  слов,
Что  бы  не  слышать  голосов,
Всех  этих  дураков,
Что  не  верят  в  любовь.

Я  хочу  с  тобой  гулять,
И  под  небом  целовать,
А  потом  ещё  обнять,
И  на  ушко  прошептать:

Я  люблю  тебя....  Я  люблю  тебя.

Я  люблю  твое  тепло,
И  что  даришь  мне  его,
Я  люблю  его  хранить  -
В  сердце  бережно  носить.

Я  люблю  твои  глаза,
В  них  я  вижу  небеса,
Я  люблю  с  тобой  играть,
И  нелепо  танцевать.

Я  люблю  твою  мечту,
И  не  оставлю  одну,
Если  попадём  во  тьму  -
Я  тебя  не  отпущу.

Я  люблю  тебя  любить,
И  об  этом  говорить,
Я  люблю  тебя  носить,
Я  люблю  тебя...  я...

Я  хочу  с  тобой  гулять,
И  под  небом  целовать,
А  потом  ещё  обнять,
И  на  ушко  прошептать:

"Я  люблю  тебя....  я  люблю  тебя".


Присвяченно  Алісі  Юріївні  Красножен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817222
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 12.12.2018

Для Поетів.

     Тема  цього  твору  -  імпровізація.
     Шановне  панство,  письменників,  поетів,  сурово  прошу  не  судіть.  Сьгодні  вечором  не  знаю,  що  треба  в  тексті  учудить.  Тому  пишу  довільний  твір,  може  хтось  знайде  натхнення  у  тих  рядках,  що  я  пишу.  І  в  них  я  розкажу,  про  те,  як  слово  серце  ранить,  про  те,  як  слово  змінює  світи.  Тому  і  ми,  браття,  з  вами,  сьгодні  наймогутніші  творці.  
       Слово  може  надихати,  коли  ти  бачиш  глибину  небес,  коли  кохаєш,  щиро  сяєш,  коли  ведуть  твої  шляхи,  до  люду  доброго,  до  дому,  коли  цвірінькають  птахи,  а  кругом  тихо  -  тихо,  лиш  шум  вітру,  що  колихнув  листя  на  деревах,  вічних,  хмурих  і  безсмертних.  Коли  йде  дощ,  весна,  віє  теплом,  проросла  трава,  молода,  зелена  -    сповненна  життя.  Коли  тобі  подали  руку,  якщо  ти  впав,  хтось  не  відомий,  ти  бачиш  посмішку  на  тих  вустах,  і  очі  добрі,  але  не  знайомі,  важливо  це  хіба?  Вони  з  турботою,  задумані,  піклуються  про  нас,  очі,  що  без  мільйонів(дурних  купонів  тобто),  ті  що  виросли  між  нас.  Вони  чекають,  вони  страждають,  поки  ми  шукаємо  хто  з  нас,  в  чомусь  провинився.  Винуваті  всі,  або  ніхто.  
         Та  слово  може,  також  зранить,  може  загубить  буття.  Це  слово  зле  -  повно  обману,  знайдене  у  дирявому  кармані,  протухлого  пальто,  якоїсь  п'яні.  Але  зачепило  же  воно.  Не  слухай  ті  слова,  що  ранять,  не  вір  їм,  до  кінця  борись,  бо  темними  ночами  з  ними  ходить  хитрий  лис,  і  змінює  твоє  життя  він  на  своє,  словами  смутку  наганяє,  забирає  світло  твоїх  мрій,  пісень.  А  потім  він,  ними  скористає,  щоб  нового  дурника  знайти,  щоб  той  зумів  темними  шляхами  йти.
         Тому  панове,  обирайте  сторону,  для  нас  слова  -  емоції    та  образи,  що  до  людей  ми  донесем.Не  кидайте  словами,  поважайте  серця  шрами,  нехай  любов  залічить  все!  Імпровізуємо,  нехай  усе,  що  маю  я,  як  Майстер  Слова,  може  серед  Вас  усіх,  я  не  відоме,  ще  одне  ім'я.  Але  я,  як  Майстер  Слова,  повторюся,  віддам  усі  свої  слова,  щоб  ви  читали  -  до  серця  брали,  може  згадували  те,  що  я  писав  пишу  і  точно  напишу,  нехай  могутність  слова,  буде  з  вами,  нехай  всі  твори  несуть  істину  та  простоту.  Шановне  Панство,  я  Вас  вітаю,  до  столу  Вашого  прошусь!  Будь-ласка  дайте  сяду!  І  Ваших  творів  я  нап'юсь!  Шановне  панство,  вірнні  браття,  за  Вас  я  богу  слів  усіх  молюсь!  
         
Гарного  настрою!  Творчості  і  вогню  усім!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817218
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018

Дитячі барви

Солодкими  вустами,  
Доторкнутись  до  неба,  
Відірватись  від  них,  
Означає  -  померти!
 
Всі  слова,  що  стерли,  
Грані  реальності  -  
Вбили  спокій,  
почуттями  банальності.

Постійна  війна,  
За  серце  і  душу,  
Може  вип'ємо  вина?  
І  зійдемо  на  сушу?

Ніч  залікує
Усі  наші  шрами,
Океан  росповість,  
Про  щасливе  кохання.

Вікна  горіли  -
Міста  прикрашали,
Ти  за  ними,
Свої  очі  сховала.

На  дорозі  розлилися,
Дитячі  барви,
Надихнувши  життям,
Каміння  тротуару...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817201
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018

На белом листе

На  белом  листе  бумаги,
Я  рисую  небо  цвета  моря,
И  листья,  что  в  нем  оживают,
Между  нами  волшебно  петляют.

В  тишине  нежно  играют,
Лучи  солнца  не  согревая,
Я  забыл,  что  мы  не  летаем,
Мое  сердце  умирает.

Моё  солнце  молча  растает  -
Опустеют  комнаты  и  залы,
И  мы  предвкушаем,
Нарисованный  воздух,  вкус  краски,

Слова  пролетают,  между  стен  блуждая,  
Они  то  точно  знают  -  что  нужно  мне.
                           
                                                                               Припев
 
                                                         Я  вижу  как  ангел  с  неба  слетает,
                                                           Я  слышу  как  голос  его  в  тишине  тает,
                                                             Он  что-то  твердит  на  немом  языке,
                                                               Его  слова,  греют  душу  мне.
                                                         Ты  узнаешь  меня  по  тоске,
                                                           Что  безмолвно  играет  в  огне,
                                                             Нарисованный  снег  на  белом  листе,
                                                               Раскажет  тебе,  раскажет  тебе...



На  белом  листе  бумаги,
Я  рисую  поле  цвета  жизни,
И  всё,  что  в  нем  исчезает,
Вырастает  в  лучшем  мире.

Осколки  пальцы  рассекают,
Небрежно  догорая,
Чувства  просто  заставляют,
Разум  тело  умоляя.

Мертвых  не  молится,
Зачем  себя  стыдится,  
Лучше  превратится  -  
В  краски  на  белом  листе.

Слова  пролетают,  между  стен  блуждая,  
Они  то  точно  знают  -  что  нужно  мне.
   
                                                                                                   Припев

                                                               Я  вижу  как  ангел  с  неба  слетает,
                                                                 Я  слышу  как  голос  его  в  тишине  тает,
                                                                   Он  что-то  твердит  на  немом  языке,
                                                                     Его  слова,  греют  душу  мне.
                                                               Ты  узнаешь  меня  по  тоске,
                                                                 Что  безмолвно  играет  в  огне,
                                                                   Нарисованный  снег  на  белом  листе,
                                                                     Раскажет  тебе,  раскажет  тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817199
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 11.12.2018

Твоя мечта

Когда  наступит  темнота,
Тебя  спасёт  одна  звезда,
Она  светит  всем  всегда,
Твоя  мечта,  моя  мечта.

Когда  наступит  холодный  мрак,
Звезда  подаст  тёплый  знак,
Согреем  руки  у  костра  -  
Твоя  мечта,  моя  мечта.

Когда  с  тобой  упадём  до  дна,
Звезда  нагреет  все  моря,
И  станут  воды  как  небеса,
Твоя  мечта,  моя  мечта.

Когда  наступит  тишина,
Она  подарит  нам  слова,
В  словах  не  будет  больше  зла,
Твоя  мечта,  моя  мечта.

Когда  наступит  пустота,
Звезда  укажет  где  земля,
Там  будет  древний  вечный  сад,
Твоя  мечта,  моя  мечта...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817002
рубрика: Пісня, Лирика любви
дата поступления 10.12.2018

Что такое усталость?

Окончательно  стало  пусто  -
И  не  радостно  и  не  грустно,
Больше  нечего  сказать,
И  нечем  было  передать.
И  зачем  вообще  дышать?
Когда  не  можешь  ты  бежать,
Туда  куда  ведут  мечты,
Они  ведут  из  пустоты.
Кем  я  был  и  кем  я  стал?
Где  я  жить  перестал?
И  почему  я  так  устал?
Где  я  был  и  куда  стал?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816809
рубрика: Поезія, Очерк
дата поступления 08.12.2018

Философия

Из  пыли  рождаются  звёзды,
С  пепла  пробьется  росток,
Согретый  молодыми  лучами,
Он  тянется,  зеленеет,  цветёт.

Старость,  безысходность,  конец,
Хочется  ждать,  верить,  любить,
Но  место  займет  юнец,
С  поезда  нужно  сходить.

Малое  с  малым  связано,
Оно  формирует  сеть,
Всё  что  людьми  сказано  -  
Придуманный  нами  бред.

Вселенная  проста  и  надежна,
Не  пуста  -  холодна  и  тепла,
Из  пыли  рождаются  звёзды,
И  в  конце  они  снова  мгла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816800
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.12.2018

А там воїни сплять

А  там  квіти  лежать,
Там  де  воїни  сплять.
Там  дівчина  стоїть,
Її  серце  кричить.

Ти  дівчино  не  плач  –
Ти  солдата  пробач,
Що  з  війни  не  прийшов,
І  в  бою  смерть  знайшов.

Він  в  строю  захищав  –
Рідну  землю  свою,
Свою  матір  і  брата  –
Вшануймо  солдата.

Він  про  честь  не  забув,
Перемогу  здобув,
Ворог  тут  не  пройшов,
Був  розбитим  –  пішов!

А  там  воїни  сплять,
Там  де  верби  шумлять,
Там  співають  птахи,
Для  загиблих  пісні.

А  ти  пісне  –  лети,
І  до  всіх  донеси,
Ким  ці  воїни  були,
І,  що  ми  не  забули…

Як  сміялись  вони,
Не  злякались  в  пітьмі,  
Як  разом  в  бій  пішли  –
Лети  пісне,  лети!

А  там  воїни  сплять,
Ангели  їх  глядять,
Безсмертні  стали  вони  –
Пливуть  у  небо  їхні  човни…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816588
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018

Кохання

У  темному  небі,
Зорі  палали,
Хвилі  морські,
Піском  обгортали.

Місяць  тихенько,
Повзе  і  сміється,
Не  слухай  його  -
Забере,  не  напьється.

Вітер  блукав,
У  поле  зірвався,
Він  долю  писав,
З  життям  чужим  грався.

Вітер  блукав,
Море  стогнало,
Земля  у  рукав,
обох  їх  узяла.

А  я  все  стояв,
На  березі  світу,
Тихенько  співав,
Про  ту  ніжну  квітку.

А  я  все  стояв...
Відвернувся  від  неба,
Квітка  зів'яла  -
Серце  померло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018