| Сторінки (8/750): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Важка демографічна картина в обкраденій Україні.
Громадськість б*є вже на сполох, щомиті піднімаються хвилі.
Психічні, онкологічні хвороби більше зростають нині.
Кричить немовлятко... В аптеці немає цілющого зілля.
Нервові стискання. Панує пневмонія і туберкульоз.
Нестримані сльози. Медицина безсила. Де всі умови?
Гіпертонія, інфаркт і інсульт та діабет...! Це не прогноз!
У мовчазності наша злочинність живе. Це, - сказано мовно.
Нам поважати треба працю розумну та призначення знань.
Час підганяє: жвавіше, скоріше. ...Люд, врятуй рідний свій край.
Здаля, крізь тінь густу світиться: совість і честь, верховенство звань.
Сьогодні в Україні тішить долю людини, мабуть - онлайн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Кипить піною байдужості світ. Брехунів дзвенить злослів*є.
Не дайся горю, не гасни, будь мудрим люд. Вже час підганяє.
Зваж свій кожен день на вітрах у рідному своєму подвір*ї.
Ми всі мов поле без сонця. Зрадженість, продажність не зникає.
Земля. Ростуть квіти і дерева, могили і мрії людські...
Стоять верби з опущеним гіллям, мов чують горе країни.
Шумлять про топтану долю і сьогоднішні дні неспокійні,
Шумлять і про не знайдене щастя у непоказній годині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
На нас блакитними очима дивиться прийдешняя весна.
Вона ніжно-молода , усміхається чисто і святково.
Цвітіння в природі. Білий квіт у тріумфі. Пора голосна,
В ній радість, осріблена сміхом і тихі, як поле, розмови
І свіжості таємниця збудлива у чутному диханні,
А шовковисте, лагідне повітря, як поцілунок вітру.
Земля випромінює присуд долі, а наше життя - плоди.
Все, ніби казку, приємлю. Хтось чекає, кличе чи шле привіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Вітаю тебе найповніша тиха річка країни.
Дунай! Ти пам*ятаєш мужніх предків славні походи:
Чумацькі, бурлацькі і давні козацькі. Час не згоди.
Ці муки й болі, солдатські могили, війни родини.
Колись про тебе складали поети пісні невгасні,
Які і сьогодні лунають. Через століття пройшли.
Вони до неба сягають. Чуйні слова та вродливі.
У них єдність кровна звучить. Сльози нестримні тут вчасні.
Нікому не випити твої повені наш Дунаю.
Пливеш пробиваючи гори. Не даєшся ти горю.
Несеш безсонні, блакитні води до Чорного моря.
...Струмить прорізаючи долини лиш течія одна.
У хвилях правдиво інколи сивина прблисне,
А рум*янцю іскорка жива - купається в повазі,
Де колір воронованої криці - щирість вікова.
Іскрин життя не змиє, не розтисне Дунай тужливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
Немає сенсу закривати очі на останній факт.
У кожного з нас є примхи свої і навіть дивацтва,
Приховані муки, коли погляд і подих мов важель.
Від букви до букви люди лукавлять про фейк і теракт.
На це свою руку наклав "вселенський" шкідник - капітал.
Хвороба автономію має на опорі живій
І сили захисні має людина - згортання крові,
Імунна система - плоті щит та здоров*ю - " номінал".
Який розпізнає й видаляє сторонній елемент,
Обмежує деструктивний вплив його, знищує злобу
Та передбачає і попереджує про хворобу
І забезпечує видужання... Зникає інцидент.
Все незабутньо никне, що кров*ю підтекло в народі.
Тремтить капіталізм та безсердечності готує "фарш" -
Вакцину з чипом. Самовдоволеність, впевненість їх фарс.
...Замало з нас зробити гуманоїдів та роботів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2020
Перетворилося у пекло життя на українських просторах,
Та сонце в диму світить на землю полянську, засіяну горем,
Де марево згарищ, палахкотіння заграви, у маках трава.
Підступний чобіт фашиста навічно залишив слід свій кровавий.
Минули десятиліття гіркої долі в лихолітті війни.
Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, згорів у вогні.
Немає цілого міста й села, нема такого поля, гаю,
Де б не пролилася кров солдата - захисника рідного краю.
У наших серцях пам*ять не згасне про тих, хто віддав хвилі життя.
Врятуймо наш рідний край зниклих могил... Війні не дамо вороття,
Бо скрут і туга ножами проймає наше бідне кожне дитя
І пережиті давно сподівання втрачають свої почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2020
Постривай, солдате! Зупинись, нехай спочинуть ноги.
Хоч не бачив ти своїх дітей, пройшов усі дороги.
Розкажи, не сердься про війну і мужній дух народу
І про час тривог початку, про гарант безсмертя роду...
До Берліна він дійшов, знищив геть фашистську вражу кров.
Повернувся переможцем, забилось мрійно серце знов.
У духовному двобої той шлях призначено пройти.
Вищий дар людської долі - у собі людяність знайти.
Йшов по вулиці солдат, його родина вже чекала.
Шерех під ногами і тільки травиченька мовчала...
Скільки літ прожив боєць на світі, не узнає й мати.
Втомлений, зазнавши біль і горе, поспішав до хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2020
Хочеться, щоб зникла реальність кожної війни.
Наче б не існувала вона на нашій Землі.
Навіть не віриться, що ми у полоні вини
Перед тими, хто жив і йшов на смерть, в бою поліг...
Вже давно відгриміла та Вітчизняна війна.
Змінюються покоління солдатів країни.
Кров жива пролита за перемогу...Знов весна
Неспокійна, бо на Землі бентежно й понині.
І при думці, що зло коїть не вперше людина,
Коїть споконвіку не раз, стискається серце,
Каламутиться розум, плаче кров*ю калина.
Спокій зневаживши, страх ворог незримий несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872783
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2020
Світ слів і мови від народження оточує всіх нас.
Обпікає долю нашу життям суворим без прикрас.
Чуєш дзвін у злитках втілених думок горнеться в пісок?
До цієї теми з року в рік влада не зробила крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2020
Зріє злиденність в душі, хто не знає рідної мови.
Щирість роздолля її, мелодії звуків готових
Слово створює майстерно красу та чарує мозок.
Мова - дивний витвір людини і виховання модус.
Слово - найшвидше і найтонше доторкання до серця.
Сяє живою водою, чашою горя до денця
І стає гострим ножем, металом у горні і пером.
Слово у тяжку годину повертає віру в добро.
Проявляє у кожній людині гординю, свій голос
І гнітить нерозуміле і зле, та діє на когось...
Необдумане, нетактовне приносять біль і біду.
Словом можно вбити, оживити. І це все на виду.
Ще посіяти тривогу, безнадію , з таврами світ.
І розсіяти сумнів, одухотворити "Заповіт".
Поетична грань живе у слові, втілена в природу
І вона немислима без неї, як дитя без роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872675
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2020
Шпак - вісник пори року - весни, погоди і суєти.
Птаха знають усі. Та хочу про нього розповісти.
З ним пов*язано вже багато прикмет і навіть легенд.
Наші сади розцвітають і злилися ноти пісень.
Ці пернаті по-сусідству з людьми жити прагнуть здавна.
Розумом славиться птах. У нього здібність це не одна.
Він соліст, парадист. Всі слова іметує пернатих...
Цвірінчить як горобчик, скреготить як сорока, хтозна.
Та немов сова кричить. Відтворює будь-які звуки
Кішки, собаки. Балує, після довгих днів розлуки.
Шпак щодня проводить дезінфекцію своєї хати.
Він приносить рослини, які про життя вміють дбати.
Всі пернаті природі славу несуть, дивують наш день.
Кожний птах - це лікар...Дихать не може земля без пісень.
Вже розквітла весна. Врочистість, свіжість чарує людей.
Їхній крок у житті все тяжчим стає , час сумний іде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Кожне життя- не річ, не товар, яким можна маніпулювати
Та дозволено знищувати для досягнення своєї мети.
Вірусна хвороба, карбоване слово, війна...Що нам ще ждати?
Скрижаніли люди, не бажають зернами дозріти до "черти".
Знову недоля і отрута в душі, темінь, неспокій та втрати.
Горе знається з нами. Ми знищуєм не тільки здоров*є своє
Та своїх майбутніх дітей. покоління цілі і це - не жарти.
Звикли ми скромно мовчати, хоч нас скоро гріхів рука обів*є.
Сьогоденні підходи чинуш до законів - ряд освітніх проблем.
Геть порушені санітарно- гігієнічні правила, норми.
Наша система здоров*я слабка, вже ніяка- здавна під вогнем
І її персонал кинутий на виживання , кинутий в жорна.
Спосіб життя, поведінка системи , як і відсотки здоров*я
Громадян України в жахливому стані. Щось треба міняти.
"Хвора істота у владі і вже не одна"- це лікаря слово.
Бо коли людина здорова, вона майже все може здолати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871588
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2020
Людям шановним Бог дарував цей талант особливого смислу.
Хист натхнення засобів художніх і на образ вплинути вміння.
Дійсний поет - митець над словом, наче творець див, краси цвітіння.
Філософської сентеції мудрець нестандартного мислення.
Механічна суміш стилів письма, мов перші розмовні умови.
Образність, упередженість, точність - це властивість і риси життя.
Простота, стислість і ритмічність, тотальність - ніби самі почуття.
Знаки розділові- відтінки дихання, інтонація мови.
Майстра рима проявляє голос - шлях пера. Оживає віра...
Висловити факти, дії правди, даруючи любов і тепло,
Бо знаменність людини закладена у труді, боротьбі, слові.
Афоризм мудрий, хоч древній: "Життя коротке, а мистецтво вічне."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871258
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2020
По-різному ставляться до Батьківщини сини...
По-справжньому згасає патріотизм без вини.
По-всякому пестують люди і тіло своє.
Хитнувся світ та помітно рід людський зникає.
Часи лихі, часи нещастя - сумні всі дати...
Роки гріхів - всім забуте треба пригадати.
Життя, мов дзеркало, де бачимо нашу сутність.
Людська біда. Знов самотність смерті брови супить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870851
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2020
Люди п*ють з власних рук отруту - ця справа викриває ситу "знать".
Свідчать факти останніх років, хто народи позбавляє долі.
Нас віддали на страту владні сноби, треба швидко захист шукать.
Зрілі олігархи більше всіх лукавлять, прикладів геть доволі.
Зло - найвища їх культура.Метою всього життя є лиш гроші.
Зріє глобальна екологічна криза. Природи гине вокал.
Буде безлюдна пустиня, каменів гори, і місія грому.
Люди! Довіртесь щирій правді, як мечу, бо всьому іде фінал.
Дійсність страшна: отруєні річки, озера, ставки, навіть весна.
І задушливе шкідливе повітря та голі ділянки "лісні",
Сотні зниклих видів тварин і рослин, відкрита гібридна війна,
Небезпечні дороги, лабораторії...Влада вже у багні.
Так грабують комори, які багатьом поколінням належать.
Це бездумне втручання невдячних людей у природні процеси.
Кліматичні аномалії загроза всьому...І планеті зле.
І сьогодні_ відплачує Бог чи природа незвичайним вінцем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870464
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2020
Минули роки, змішались суспільні устрої...Гребемо далі,
Де потрясають світ нищівні війни, злочини, марево згарищ.
Є часу сіль, є духу спіль...На землі зникло вже слово товариш.
Нас сушить лихо, духовні пута і думи журливі недбалі.
Мов ті журавлі розлетілися люди по далеких чужинах.
Не скрізь вони знаходили надійний та небезпечний притулок,
Не всюди їх зустрічали з розпростертими руками без смути.
Цілюща пам*ять жаліє землю, де бідує люба родина.
Довірливе, друковане слово - розрада і світла надія.
Лиш Батьківщина, як ніхто, може влучливо твоє серце погріть,
Де мерхне білизна і знов легко хижацька віддзеркалює хіть.
На ріднім порозі жити в тривозі - це приховати не смію .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869894
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.03.2020
Пройшов він білий світ віками створений,
Здобутий величчю релігій і могил.
Над ним ясніє німбом чистий небосхил,
І синява німа бовваніє поряд.
Тож Хрест - символ християнства, захист, сила.
Це знак святий спокути, осяйність світу.
Як знак чотирьох вітрів- вічний чесний слід.
Знамена хресні мають могутні крила.
У Християнстві Хрест усьому початок,
Яким освячують та благословляють.
І лагода з добром душу полюбляє,
Смолистих пахощів пронизує нас чад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869659
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 27.03.2020
Як наш Всесвіт виник, так і завершиться існування його
Заборонні дії в природі - час біологічної зброї.
Мабуть, росте винахідливість інтелекту думки чужої.
Карантин навіть став господарем у кожній хаті сьогодні.
Буде пізно, коли згадаються слова навіщо голова.
Туго думає дурень, що не торкнеться вірус його віку.
Зневажає влада свій народ - кричать так погляди без ліку.
Міністрів і "чинуш" некомпетентність видно, як ти не ховай.
На планеті нашій коронавірусу об*явлена війна.
Ненаситні люди вже підняли ціни на продукти, ліки.
У трагічні дні в них проснулись хіть звірини та дії дикі,
Кров*ю вони вже лягли і на папері. Діє вірус здавна.
Мабуть, високий статус, становище псує цілком людину.
Кожен шукає вигоду й зиск і до правди відроду не звик.
Розшифровка генетичного коду, неначе стогін чи крик.
В Бога пограти спроба - пориви головні до самотини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2020
Дихання весни знов розкрило ніжну душу природи.
Дихнула раз, другий і набралося сонце відваги.
Ось спалахнув радісний та життєдайний променів вальс.
Гаряче повітря сипнуло на земну щедру вроду.
Заметушилися, побігли швидше мовчазні хмари
І в усмішці широкій розпливлося блакитне небо.
Що суджене людині, хоч небагато ще їй треба...
Кохання, щастя, сяйво дня і мелодія флояри.
Та щире слово від близьких і вірних друзів почути.
Весна... Підвелася, потягнулася, оглянулася.
Все зеленіє, одягає живу красу після сну.
Вогонь в очах, гріє віра. Нам цю весну не забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Живи з перемогами та під чистим небом.
За щастям земним мабуть бігати не треба,
Не треба його ніколи навіть шукати.
Воно поруч... Світлий ранок- всьому початок.
Людино! "Виробляй" стійкість, емоційний тон,
Щоб поважав тебе не лиш Основний закон.
Брехні не піддавайся, яка нас обвила.
На душі безсилля не плоди, не тлій,- живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868719
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2020
Знов вірусні діла і неостиглих ряд слідів.
Неспокій непокоїв - корони вістря в бутті.
Сім*я, родина, Батьківщина - поняття віків,
Слова святі, та чи потрібні кожному в житті?
Бездарні шаліють, кривдять народ божевільно.
Сліпим, жорстоким, мабуть, став Всевишній до людей.
Без спокою вбачається життя - лихо спільне.
Багато помилок... Паніка куди нас веде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2020
Над землею, мов срібною рікою, в*юниться туман.
Бавиться яскравою росою зелено-рутий лан.
Пісня життєдайна по гаях звучить, несе надії.
Ласкою ранок віє, наш люд рожевим світлом мріє.
Українській землі світову славу приніс соловей.
Божа пташка - душа і ніжність природи, гордість людей.
Спів досконалий пернатих - райської творчості витвір.
Повертає туга створінь поодинці із вирію.
Лиш самці спочатку прибувають до теплого краю.
Місце для майбутнього гнізда так дбайливо шукають,
Сповіщають про це голосним співом весняним вітрам.
Самка почувши "соліста" пару собі вибирає.
Хвиля горнеться в пісок, а пісня серце обіймає.
Може солов*їна слава нам тільки болю завдає.
В тривожну мить всесвітньої незгоди в життя не грають.
Соловейків не знайти, які однаково співають.
Є мовчазні дати, де співати батько припиняє.
І відчуває подих дня, тільки крила не складає.
До справи він береться - повітря рятує від мошок,
Та несе малечі мух, жучків, павучків і мурашок.
Час летить. Невідворотній світ. Вже юні пташенята.
Голосу для співу не жаліють наші молодята.
Наче маленька пташка, та горде серце, щедра врода,
Хоч здавна вона відома, зараз написалась ода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Чарівниця весна... Вже пару собі обирають птахи.
Лебедина вірність - чистий, ясний погляд навіки- віків.
Знак уваги заяснів. Єднання. Залунав веселий спів.
Світ на себе задививсь, давні біліють грядою шляхи.
Тиші простору, голубіє небокрай і вітер грає.
Самка висиджує малих, а самець - охороняє їх
І вартуючи гніздо, він попереджує завжди своїх...
Небезпека, та мати швидко пухом яйця прикриває.
І батьки подалі разом відлітають, - строгі, молоді.
Так відволікають від дітей, домівки ворогів вони.
Долю виклика забули лебеді про всі щасливі сни.
Тихо в небі, тихо в полі і знов - тихо стало на воді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020
Звичайно, на планеті є що славити нині...Любов - це сила.
Безсоння...Кохання, мов спів життя краси, політ душі, не тіла.
Дзвенітиме тиша від ласки, тоді світанно поллється тепло.
Правдиві вірні друзі, любов, добро, кажуть, розвіють хиже зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867311
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 08.03.2020
Жіночність. ЇЇ роль не скінчиться на планеті цій людній.
Приносить у це життя родинний вогонь, чари кришталю,
Вогонь любові і щастя, всі високі, святі надання.
Жіноча доля пульсує, як темінь вечорів, сяйво дня.
Блискучі слова: жінка - мати, жінка - сестра і дитина
Та жінка - дружина, розрадниця, кохана і єдина.
В історії є доказ цікавий, актуальний, важливий,
Як приклад кохання, добра, вірності і любовних долин...
Жіночність- це світанкові зорі і материнська сльоза,
Це мирні діброви, повінь буйна, інколи сильна гроза.
Вшануймо вірну жінку-трудівницю, берегиню життя.
Хай свято Весни і квітів завжди красять осяйне буття!
Вітаю всіх жінок зі святом 8 Березня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Країна мала й має велику культуру, науку,
Мільйони талановитих людей, жебракову муку.
Духовна, політична руйнація іде майбуття.
Бажають нас загнати хапуги владні у небуття.
Історіє, дай нам снаги, сили. Набридла каламуть.
Ми бачим все, кого, куди несе, яка потрібна суть...
Катастрофічні втрати чи відчуває покоління?
Біда, ярмо колоніальне це все не сновидіння.
Ось розгортається картина,-лиш ворюги мають все.
Голодомор і геноцид скрізь Україну знов несе.
Ми наступаєм на граблі, часто б*ємо себе в груди.
Не вчить нас минуле, то ж зникають селища і люди.
Народ на себе задивись. Хто тисне, розумом збагни.
І хто від чого відхиливсь, і кому хочеться війни.
Згадаймо батька й матір, про гнівну долю, що спалахне.
Дивись: хвороби йдуть, освіта - "жуть"... Ніщо не обмине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866958
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2020
Збурений простір. Ми вимірюємо юним поглядом милі.
Несвідомо вітер налетів. Раптом захитався корабель.
З неймовірною швидкістю розчарувались бентежні хвилі,
Бо СКР не поспішаючи, йшов, а наші очі пили далеч скель.
Ми сповиті в ранній тіні, а розбурхане море, наче вир.
Дружні вали з наділеною силою здіймались угору.
Так погрожували вони нам тривалим штормом. Мутнішав зір.
І на бак корабля валилися величезні сльози моря.
Срібною піною розсипаються хвилі, у прірву впада.
Хочеться у розпач поринуть і в непізнане думку втопить.
Вітер шумить, ноти достатньо звучать. Іде з норд-весту біда.
Ми не просимо щастя у долі за сльози чиїсь ні на мить.
Судна кидає з боку на бік, збільшує схили. Доля сумна.
Наче ходе палуба ходуном, зірки стоять ненадійно.
Загартоване стогне залізо від гніву царя Нептуна.
З болем ридають русалки, коси розметаючи на воді.
У полоні ефіру радіохвилі бушують незримо.
А на штурманській карті наш курс корабля виринає з пітьми.
Поєднались радість і туга у серці матроса, як рима.
Назву порту приписки не можуть стерти ні час і ні шторми.
Дружба на флоті - сила і згусток тепла, життєдайний пломінь.
Кличуть землю покинуті зорі, місяць приміряє вінець.
Злякано, покірливо каються хвилі. Ледь чути їх гомін.
Мов змія, піна шалено шипить, наче каже: шторму кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2020
Поважати кожну істоту вчили нас з давнини.
Крізь роки до нас прийшов символ - український рушник.
Він символізує донині чистоту почуттів,
Глибину безмежної любові усіх хазяїв.
У рідній хаті оберіг захищає оселю.
Добра людина все життя не черствіє душею,
Стеле рушник близьким і друзям та звичайним гостям.
Люди прагнуть правди, добра, ніхто не буде телям.
Рушники в*язали і брали, коли йшли у свати.
Своєрідні святині ідеалів і чистоти,
Невід*ємна частина родинних свят і обрядів.
Ними вітають, їх дарують на згадку, на радість.
Це щемливий спогад дитинства і пам*ять про матір.
Лаконічність, образність, неначе мислення майстра.
Розмаїття тонів, мов зорить вишивальниць Весна,
Кожна ниточка з любов*ю казково заплетена.
Рідний символ - здобуток культури нашого роду.
Український рушник, мов вишита доля народу.
Візерунками переплелися людські радість і біль,
Щастя і горе... Щирість в душі. На столі - хліб і сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Держімося землі, нині твердь її тримає нас, як щит.
Надійний, не тільки на папері, як у недрах моноліт.
Широкий світ, теплом весни сипнуло. Оновлення збагни.
Парує слід зими. Спинися, глянь. Подумай і не стогни.
Своїм життям, добробутом ми лиш зобов*язані землі.
Вона не тільки грунт родючий, тавром вже стала на чолі.
Берегти повинні всі її, шанувати, величати,
Яка придає сил рости і жити, тихо спочивати.
Всіх матінка-Земля народжує, ласкає і ховає.
...Помітний дім. Не пустим в хату ми біди. Це кожен знає.
Наступний рік - нова цікава книга, розгорнемо собі...
Зустрінемо ми тут блакить весни та ряд добрих справ судьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865262
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.02.2020
Наш дім - це Всесвіт, де ми всі маленькі мізерні істоти,
Які безцільно і неосмислено принижуєм себе.
Сама природа, як орієнтир моралі відточений.
Відхилення від норми аморальне, грішно-розбещене.
Спотворення дару любові вже у суспільстві тривожне.
Зросли позашлюбні стосунки, інцест, статева розпуста.
Продовження роду людського... Сьогодні в розпачі, Боже.
В нещасті світ. Нащо на Землі узаконені пустощі?
Хворіє істота, бурна механічна причина росте -
Неадекватне використання всіх частин свого тіла.
Хвороба з Європи прийшла, втопталася поволі в пусте.
Хай буде сонце нам учитель, коли десь зростають крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864842
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2020
Контрактний підхід до моралі - демократія наша.
Це значить: поширені випадки обману, наклепів,
Неправди і несправедливості до окремих людей,
Порушення податкової системи та ще дещо...
Розквітли організована злочинність і насильство.
Безкарними виявляються вбивці. Гроші їх сила.
Теракти, війни...Час іде, світ відділив себе від нас.
За все відповідаєм ми! Закон за межею погас.
Мораль вимагає жертв у практичних деталях життя.
Вона пропонує підпорядкованість нормам буття.
Так тільки нормальне суспільство захиститися може
Від гноблення, жорстокості, несправедливості, мора!
Повинна моральність автономною бути не для втіх.
Тут логіка проста: дія законів стосується всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864470
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2020
Наче небо поближчало, пом*якшало. Синява чує: йде весна.
Дихання її бажає розкрити в очах ніжні пелюстки душі.
Бджоли у вуликах тихо гудуть у полоні тепла, в тумані сну.
Мабуть, скоро вже зазеленіє природи краса, загудуть хрущі.
І весна відчине нам двері, знов побачимо самоцвіти з роси
Та назустріч весняним вітрам, як у казці, сипне біла пороша,
Пахне яка водяною свіжістю, хоч прагне зупинити часи.
Де початок, там кінець. Земля квітує, їй родить - природна ноша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864278
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2020
Задумливі наші гаї, здавалося-іділія тай годі...
Але природу не красять вони, де багна і сміття до гори.
Безмежні і неповторні поля зеленіють, хоч гнуть їх вітри.
Всі хлібні рослини наливаються соком при добрій погоді.
Їм хочеться подихати снігом, зігрітись під вечір зимовий
І бути вдячними в неозначений час в долі білой хлібини,
А поки під вітром лиш шепочуть вони між собою в родині:
"Тяжке життя на зрілому стеблі і тяжкий клімат-нездоровий."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2020
Сьогодні життя людське нестигло-коротке, недремне.
Не вистачає часу для спілкування, на стосунки.
І зустрічаємось з красою, підлістю недаремно.
То відчуваємо радість, то горе, вникаючи в суть.
І нашу душу трясуть прояви мерзотності, любов.
Чи суворе щастя, години торжества і страждання.
Дні тисне зимові весна. Чуємо її розмови...
Все відступає, як людська ціна. Знову зневажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863927
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2020
Набридло людям правило багатих: що хочу - те і роблю,
Але тягнуться жити і працювати в безладі, хаосі.
Наш основний документ- Конституція, розумом зроблений.
Сплюндровані іудами права громадян,злочинів- хаща.
Кого карати, судити за порушення змісту закону,
Який виокремлював у найвищій моралі добро від зла.
Усі правила існування в суспільстві приносили користь.
Вони упорядковували життя для всіх зі світом тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863619
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2020
Моя Батьківщина - зозулина туга чи батьківські відлунки.
У формуванні наших думок, почуттів чужа тішиться мутність.
Відіграють вирішальну роль суспільство та суспільні стосунки...
Тому розбещує нас хаос, спотворює благородну сутність.
Вина підступає до скронь. Берегти не вмієм родовий вогонь.
Відповідальний владний люд пустив у світ закони злої долі.
Натомність радості народу жменька обіцянок у долоні.
Вдихнувши дії їхні, ми українці станемо босі й голі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2020
Теорія еволюцій - фактів дана плутанина.
Високий розбіг свідчить - відсутній предмет для дискусій.
Згадаєм погляди Дарвіна - оживає картина.
У кого ум заслаб, давно придбав язик, елей лакуз.
Завжди цей природний добір - сліпий і несвідомий був.
Без прийдешнього, не обдарований зором - це не жарт.
Життям наділені люди Землі забули про табу.
Сьогодні кличе воно, чи шле привіт? Може, зве назад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862513
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2020
Тільки тепло, добро і щирість самої людини
Допоможуть стати щасливим у нашому світі.
Істини вічні, і в наші метушливі години.
Кожне серце здатне на радість у владній блакиті.
Щастя- це наявність усього доброго потроху.
Вчасно, природно і водночас під власним контролем.
Позитивне, досконале, бажане не за роллю.
Рівень з гідністю, справжній і творчий, не захололий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862370
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 24.01.2020
В нове ступивши коло, в людей зникають витрати на все.
Освіта і медицина змінюють щодня своє лице.
Іде із віку в вік неспокій, темінь в майбутнє зло несе.
Терпіти більш немає сили царів з чаруючим вінцем.
Мистецтво вже інструментом гине державного соцвпливу.
Стає історія важким знаряддям в руках владних людей.
Практична байдужість один до одного є біль щемливий.
Уявлення про непристойність живе нашим "полем чудес".
Нам неуцтво затуляє життя тут лукавою тінню.
Чи не від неї у нас, в Україні, бездарні реформи,
Які затуманюють всю правду недбайливою лінню.
Печальні: самовражений спалах, його істини норми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2020
Хмари, мов білосніжні вершини зими.
Сірий туман - одна і та ж речовина.
Вниз крапельки води сипнули намистом,
Вмились гаї в ранні незнанні години.
Свіжістю віє від прохолоди роси.
Тиша незвична схилилась над лісом.
Срібні хмарини пливуть у лагідну синь.
Змінені строки, межа, дихання землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020
Дії, факти, злочини проти людського суспільства
Дають свідчення про порочність природи людини.
Ганебні вибухи влади, геноцид - істини біль.
Безумна поведінка у більшості з нас щоднини.
Чиновники геть обтяжені серйозним пороком...
До соціальної напруги веде стан країни.
Корупція, жадоба кривдять люд знову жорстоко,
Бо втрачена гармонія тіла й духа донині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020
Знову серце торкає струни сумовиті.
Нас знедолили, принизили, знесловили.
Влади свита, як велич світу гордовита,
Опускає народ на дно, - так глумиться зло.
Провокує нас на безліч ганебних вчинків.
Де відчуження, ворожість жертва обману.
А несправедливість, нахабність - суд і вчитель.
Влади продажність - безцеремонна омана!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2020
Сили набирають дружні колоски жита й пшениці,
Зерна живого світу, невмирущого, як твердь земна.
Лакомий землі шматочок та не кожний вдовольниться.
Дні в труді, в скорботі ночі, Батьківщина в серці одна.
Злаковий і картопляний край - це українські поля.
Не байдужий до тебе ніхто, починають труїти.
Довга, довга дорога народу, вже втомилось теля.
Стерлись жорна надії. Досить нам безсилля плодити...
Наші ниви без меж, злакові хвилі краси давнини.
Перед якими, навіть і час відступає безсило.
Він стирає з лиця міста і навіть держави, як сни.
І руйнує храми, палаци, а зерно колоситься...
Вже минають віки, згасли світи, живе паляниця.
Поле у щедрім колоссі, і скоро почнуться жнива.
В радість співають млини, їх серця чарує пшениця.
Біла хлібина, добра зернина для нас буде жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861435
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2020
Знову закуріли дими, вогнище тисне. Виють пси.
У чорно-сірій золі пеньки, як обгорілі стовпи.
Горять школи, сади, вагони, склади, зникають ліси.
Гектари в занепаді, бездиханні посадки, степи.
Людина володар світла, тепла, що дає нам вогонь.
На жаль, він приносить не тільки затишок, радість, добро.
Нам величезні збитки несе халатність рук і долонь.
Скрізь гинуть люди, майно, тварини, рослини... Де розслід?
Вогонь часто називають добрим і злим, ненаситним.
Злочинці допускають появи лютого полум*я...
Зникають сліди у мареві згарищ, людей голоси.
Зло домовляється всяк... Страховий спрацьовує поліс.
Матеріальні надбання всі повинні ми зберегти.
Пожежа- це небезпечне явище мирської біди.
Злочинність- біль Вітчизни, а господар - символ доброти.
Сумнота хмура,коли запрацюють чесно всі Суди!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Свої у нас долі і є власна у кожного путь.
Як добре під вечір слухати життєві сонети.
...Початок стежин, самотності жах куди нас ведуть?
Обсіли нас присмерки і на дорогах замети.
Всі наші сльози -це не пухнастий розсипаний сніг.
У серці нездоланне горіння і втрати живих.
Знак слави і мужності породжує підлість і гріх.
Не приховати цвітіння багатих, злочини їх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860782
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 09.01.2020
Природа лукава, щось смуту велику надумала.
Не справжню білокрилу Зиму привів до нас Дід Мороз.
Старенька і горбата, а в погляді туманна суміш.
Обіймища зволожені, ходить без холодних погроз.
На бабі полатаний кожух і чоботи подерті,
На голові хустка дірява, волосся сиве стирчить.
Байдужість в очах: ось далі пустельні, ось голод гряде.
Земля зголодніла за снігом, тільки чомусь ще мовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020
Ввічливий вираз, гречне ставлення до людини-
Мабуть не крапля гірка і для нас не новинка.
Риси ці історичні, українського роду.
Мовні формули і культура- розум народу.
Предків глибинне коріння чи вчить спілкуванню?
Школа, вуз, семінари значні миті навчання.
Кожна родина-частина єдиного людства.
Ввічливості не чутно, наче стало безлюдно.
Розігнавшись йдемо у цивілізований світ.
Милосердя і доброта наш феномен чи хіт?
Чи відродимо втрачений знайомий етикет?
Хай допоможе нам культура, кожного "портрет"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2020
Українська мова - не сирота, бо люба людині.
Має вона світову славу та слов*янську родину.
Досконалість, прихована енергія, білі крила,
Музикальність, мелодія звуків - цілюще вітрило,
Котре творить почуттєвій зв*вязок суспільства й народу.
Світе ясний, світе вчасний країні дав щедру вроду.
Звуки рідної мови, наче образ рідного краю.
Я люблю і тому знаю співзвучне слово"кохаю".
В серце істоти вливається золотоносна ріка.
Гнучкість, приємність - мовна сила, яка достатньо легка,
Що виблискує хвилями мелодій народні пісні.
...Рясно звучать,- виразно, сонячно на людському "жорні".
Мова - життєдайний ручай, течія вічна, співуча.
Це дихання дібров, подих трав і гір, - земля родюча.
Це нив зростивших добрий урожай і радості струна.
Та, яка нас вчить берегти всіх красу і любов здавна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859738
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2019
Тиха засніженість теплих дум, бажань на душі.
Сірі тумани, дощі... Ждемо сріблисті сніги.
Лист останній спадає, мов календар залишив.
Люд в земній турботі ціною своєї снаги.
Ясна зірка благословила людям мирний час.
Сипляться з неба сніжинки - білі квіти дощів.
Світе мій, Україно!.. Новий рік спішить до нас.
Не сумуйте земляки, всі підвладні чарам слів.
З боєм годинника піднімемо келихи ми.
І дванадцять проб*є - ігристий напій оживе.
"Світ знайомий пізнаю", - озветься-пискне миша.
Сніготаль. Людина і мораль. Все це не нове...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859552
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2019
Ще декілька днів, хвилин- прийде довгожданна мить
Годинник нам вчасно дванадцять проб*є без жалю.
І пролунає в хатах веселий дзвін кришталю.
Повік силу новорічних бажань вже не згасить.
Тому Віра, Надія, Любов з*являться знов.
І зірка у зеніті загориться судьбою.
У світі всім почуватися добре собою,
Коли він небайдужий до тебе і ти - без змов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859423
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 27.12.2019
Чумацький Шлях- гігантське срібносяйне скупчення зірок,
Яке перетинає небосхил на межі туману.
Прихована величезна лінза для всіх космічних ок,
В яких сам погляд - холод. Галактику бачим в екрані...
Це грандіозна картина - світло-сиві вічні плями.
Сузір*я Андромеди космічна розгадка утворень.
Усі зоряні системи велетенські до нестями.
Помріяти хочеш...!? Там фантазіям досить простору.
Сягає мирний розум людський у недремну безодню.
Володаря безмежні глибини - манлива чужина.
Епоха гіпотез... Вільна істота - постать господня.
Все, мабуть, казка і ніби наснилась висот сторона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2019
Жадоба підкорила хилу людину,
Тому заручником грошей легко стала.
- Хто сіє розбрат, біду в країні нині? -
Не розберу, чий рік надходить останнім?!
Сьогодні Батьківщина гримить на весь світ:
Духовне жебрацтво верховодить людьми.
Життя українця тепер тонше за нить,
Тут гроші зло, беззаконня плодять за мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2019
Життя людини зовсім не чернетка, не блокнот, не зошит.
Не можна там помилки закреслити та аркуш вирвати.
У зрадника народу і країни розуму схиб зовсім.
Чорніюча чорнота у душі, мабуть, це не видумки.
Джерела долі забуті в слові. Їх закони - вискребки.
Зникає радість, як і слід, зникає наш український рід.
Суворою красою мови звучить життя, як витівка.
Все відступило в жести, звуки. Слави навіть втрачаєм цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858554
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2019
Хорали птичі, щедрі ниви, тиха течія ріки.
З солом*яною стріхою хата там, де зріють зірки.
Порослая оксамитовим мохом, де погляд не кинь.
Повільно пульсують віддзеркалені у світі віки.
В одній із хатин на березі Ворскли, в місті Полтаві,
В родині козацькій жила дівчина - Маруся Чурай.
Вона пісні майстерно співала, не знаючи слави.
Чарівна зовнішність і мистецтва краса, голос- ручай.
Складало любляче серце віршами пісні і думки.
Розлука з коханням для неї стала тяжким ударом
І по краплині сточила душа ще великі рядки.
Переживання і туга вчували і строфи труда.
Почути кроки життя воскресають цей зболений час.
Цвіте, рясніє пам*ять, поглядом вимірює шляхи.
Мов голубий вогонь до світла тягнеться любов не раз.
Ганебний вчинок - це хлопця-зрада...Отрута за гріхи.
Благословенний біль далеких мук в коханні наяву.
В чарівних відблисках зорі живуть священні сторінки.
Мов спалахи багряні вростають за правду світову
Сліди розталі вічності минулі нечужі роки.
Чурай-поетеса народна і легенда- людина.
Більш трьох віків по нашій землі ходить спадщина її,
Бо слово й почуття ніби з*єдналися воєдино,
Сягають межі синього неба, як в ті давніЇ дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858527
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 19.12.2019
Вночі ти підніми свої очі вгору, в таємниче зоряне небо.
Відкриється небесна картина казок - міріади далеких зірок,
Які створюють химерні фігури, загадкове сузір*я шалене.
Безмежні простори світила палять ширми в невідомість чорних дірок.
Історія світобудови - книга відкрита. Всесвіт перед очима...
Людей уява малювала божества та пристановище на небі.
Сузір*я, як міфічні герої, священні тварини зв*язані з ними.
Гігантське скупчення зірок схилились з висоти - шанують честь планети.
Небесний килим - загадка космічних утворень, світ незвіданих глибин.
Його візерунки всі неспроста,- так думали наші люди віками.
Розумні істоти здавна ховаються в сутінках галактичних долин.
Крізь чорну товщу дивляться зірки - горіти прагнуть сяйвом до нестями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857027
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2019
На Землі вся еволюція завершилася з появою людства.
Розвиток його в біологічних системах Всесвіту стає лютим.
І з*являється жадоба, завдяки якої в тривозі білий світ.
Не по добрій волі гине рід. Простір, сон і дійсність, знов думок політ.
Щира дружба кригою пливе в народі. Є долар, євро нам рідня.
Завелась гадюча зграя у державі. Ми ще Європі не рівня.
Плаче земля та важкими стали гектари, їхній здіймається біль.
Хто долин, лісів і нив господар, і хто володар наших, міст і сіл?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856808
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2019
Існування нормального облаштування суспільства - правди вершина.
Це не мрія, а тверда надія, до якої прагне добра людина.
Кожен повинен володіти невідчужуваними правами життя.
Тільки шляхом стійких тенденцій і істини сил ввійдемо ми в майбуття.
Там, де є початок і не дрібний розум, відроджують у нас почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2019
Над питанням буття завжди замислювалося багато різних людей.
І міркують над ними всі сучасники, розпиляючи кожен свій день.
Ще роздумувати будуть наші нащадки, не знаючи мирних ночей...
Люд стане багатим лиш тоді, коли скине ярмо з жебракових плечей.
Принципи і питання на денному порядку владі не загасити.
Ми не починаємо з нуля, предки підготували грунт - право жити!
Кожне життя велике полотно, де малюємо самі сутність свою,
Це різноманітніші події і факти, погляди на світ, на зорю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856048
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2019
Думка кожного вченого, мовою фізики, захоплена красою.
Світовлаштування - оплата захоплення відчуття, переживання.
А живопис художника, мов розкидані молекули фарби сонця.
Почуття теплі параметри світогляду. Усіх тривожить вічний "вальс".
Світ раціонального розміркування, як недремність синапсів буття.
Аргументи спростовують чисте до епіфеноменального сміття.
Доля - фінал життя, ніхто не думає про смерть. Нас чомусь веде сліпець?
Вже гірким став мед, дні, неначе соти, та розійшовся в кольорах свинець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2019
В людині зло, мабуть є наслідок відчуждення, приниження.
Нужда, хвороби, горе, сльози - паростки своїх гріхів, вини.
Відповідальність влади зачинена для правди і надії.
Спотворення моделей "віри" - це уряду ворожі дії.
Культура наша - найголовніший фактор порочного життя.
Криваві злочини і муки заганяють світ у небуття...
"Держава, в нас доля з тобою одна", - кажуть брехливі уста.
Усі соціальні проблеми викликають цей ряд запитань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2019
Існуючі всі уряди затавровані думкою Руссо.
Його літа давно віджилі. Ці слова згадую наче сон:
"Людина народжується вільною, але всюди в кайданах".
Не знаю, коли замаячить та правда. Це наша задача.
У нашій великій державі контрактний підхід до моралі.
Тому поширені випадки обману, неправди, печалі.
Знущання, несправедливість зріє не тільки до бідних людей.
Корупція у сфері бізнесу, влади вже росте день у день.
Організована злочинність, насильство забирає життя.
Моральні здібності і ресурси людства зріла втома буття.
Ілюзію слов*янського миру несуть нам чужі небеса.
Обов*язки і ідеали лише знає щаслива сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854854
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2019
Існування людського суспільства в дзеркалі літописних століть.
Управління земними ресурсами і нині на тому стоїть.
Переплелось теперішнє й колишнє і минулого нечутно.
Як душно слухати про світ - мало правди і шепітно, безлюдно.
Цивілізації давнішні... Тим результатам прийшов занепад.
Шляхом прогресу рух людства обтяжливий, наче він має нелад.
Голодомори, землетруси, епідемії, владний реформізм,
І з горем злилися якості людські: жадібність, злість і егоїзм.
Сьогодні світ роздирають контрасти. В життя не можна гратися.
Витрачають країни міліарди на зброю, і знищують рай.
Як іншим не вистачає ресурсів на годування народу.
Хвороби, дисбаланс неприродний і мажори калічать вроду.
Людина не власник цієї Землі, а лише арендар її.
Природа відплачує за ставлення грубе і за сльози свої.
Людські здобутки різних справ ясно видно і бачимо втрати теж.
Крилатий крок істоти стає бездумним, важчим і не має меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854474
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2019
За рахунок іншого ніхто не повинен жити.
Ставитись так треба до всіх. Мабуть, правду не скрити.
Спільним горем вражений лихом народ в Україні.
Демократія справжня - це коли добре людині.
Жодна людська істота, як ми, не живе на Землі.
Задля чого працюємо і на кого - взагалі?
Для свого існування, своя у кожного мета.
Засіб рішення знайти неначе цнота є свята.
Поки не навчимося стан інших враховувати.
Є ще питання, відповідь нам на яке не знайти.
Сум людський потрібно радості сльозою омити.
Цей підхід і принцип усім - без егоїзму жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853994
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2019
Знов чинять люди людям зло. В людині людяне, де ж воно?
Наступним поколінням приносить шкоду неуцтва зерно.
Творіння Боже стогне бідне та страждає і понині.
Таке буття каліче душі, помикає дух країни.
Слова святі і рідні - Батьківщина - ненька- Україна!
Любов і мир дадуть надію, буде щастя у людини.
Набридли злидні, горе, знедоленість, економічний крах.
Щоденні страждання, розчарування життєві - рабський страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2019
Лиш у нашій країні не позивають справедливо.
Юридична особа продажна, за гроші щаслива.
Зріють почуття невизначеності в питаннях буття.
Відчувається невпевненість та небезпека життя.
Тут ніхто не судиться по правді, хто зразу зрозумів.
Треба мати гроші на затрати - задобрити "панів".
Люд вагітніє бідою і породжує злочинства.
Винне беззаконня, бо в руках його - діла насильства.
Кожна людина надію, мабуть, кладе на марноту.
Привселюдний грабіж. "Чинуш" не відігнати від норви.
В Україні справедливості не залишилось слідів.
На майдані спіткнулася істина, совість мучить гнів.
Де нечесні обвинувачування, збуджена віра.
Сфабриковані процеси, люд обережніше звіра.
Правосуддя створюють правду, соціальний занепад.
Твориться незвичайне в народі - з*являється нелюд.
Наше суспільство вказує на свої тяжкі пороки.
Ціни, зарплати вельмож зросли фанатично за роки.
В багатьох руки заплямлені кров*ю, "не чують" вини.
Сили моральності... Знову не діють у світі вони.
Серце і пальці здавна опорочені беззаконням.
Непідвладне життя... Шкіриться корупція драконом.
Так злослівно всі говорять, мов язик шепоче зраду.
Злидні вже здавили горло, сили не дають поради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853580
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2019
Хоботок москіта десь проникає крізь шкіру людини.
Вприскує у кров жертви своєї отруйну речовину.
Люди, змахніть із чола отруту дум, не ждіть і години,
Бо від кожної " комашні" згаємо всю Батьківщину.
Сиротіє серце, і сиротіють діти України.
Десь загублений початок у течії шляху життя.
Сліпнуть очі в сльозах. Спинимо не вікові хвилі сивин!
Обпікають душі шляхетні слова: "Прийшло каяття".
Наслідки зла калічать наш розум і почуття донині.
І очевидний доказ тому на Землі - всяка війна.
Хай засяють в Україні дні лиш теплі жовто-сині!
Досить шаленого духу-вогню, у нас країна одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853004
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2019
Здивувались люди:" За що у хвилях горя потонули?"
"Через нещастя, хто нам кладку проведе?" - ще десь гукнули.
Тож з*єдналися - страх, обурення і несміливі руки.
Мов спиняючи пустоту, пізнали ми великі муки.
Кожній людині треба розрада - заспокоїти душу.
Необхідно протистояти стражданню, коли всім душно...
Вражене воно - злочинці на свободі. І де ж та правда?
Очі сльозинка коле - плачу... Наша кров до миру прагне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2019
Кажуть, що грам досвіду, коштує тонни теорій.
Вірно так, коли йдеться про зміст земного життя
Знають люди із власної практики, книг історій
Про кінцеву мету існування і цінність буття.
Типи життєвих позицій... Це питання по суті.
Уряд, суспільство нам точать мозок за право людське.
Топить нас горе глибоке, бідні люди забуті.
Тижні голодні, знеможена доля, в душах - бридке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852319
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2019
Кожна людина вважається частиною світобудови.
Не єдина пізнавальна здатність у житті власний наш розум.
Інтуіція, п*ять органів чуття , пам*ять, усього вдосталь.
Ум абстрактний, прикладний, як регулятор функцій має розмах.
Навіть твердження це не дає підстав бути йому найвищим.
Ум- засіб розуміння і єдине джерело змісту знання,
А в практичних справах мудрість сильніше це розуму висновок.
Хто вважає ніби все знає- злослів*я , одним словом- брехня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852269
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2019
Всесвітня історія знає наче всі форми свободи.
Вони реальні: деспотизм, демократія, монархія,
Де самосвідомість стає боротьбою, свідком незгоди.
Занепад системи моралі. Модель лиш міняє назву.
Згадаймо про бувале, про потужну зброю, що вбивала.
Історія людства: знищено тисячі мільйонів людей.
Часи двох світових, лютих війн. Земля в крові утопала.
Диктатори в собі вчувають Бога. Там зло і смерть гряде.
Зазнали горя Хіросіма, Нагасакі в дні ті сірі.
Загроза атомної зброї стоїть на дорогах війни.
Сідлала смерть і страхітні конфлікти в Руанді, Заірі.
На демократичних принципах жертви теж не мали вини.
А люди гинули, вмирали в непокорі та свідомо.
Той погляд розплати дає нам факти часів геноциду.
Знущання, переслідування владою світу відомо.
Надходить мить найглибшій думі про причину суїциду.
Горять і гаснуть зорі, топче світ якась "найвища раса",
Як Гітлер, Піночет, Пол- Пот... Хто і що таких рождає знов?!
Палає наповнена болем правда, набридло раяти.
Вона хоче кричати на весь світ: " Почуйте мою мову!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851806
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2019
Чи завжди мова і думка ідуть вільно поряд з нами ?
Людина думає, як правило, не лише словами.
І може письмо було первинним стосовно мовлення,
Бо запис перш за все міцніше знака установлення.
Так, усне мовлення - це система певних мовних знаків.
Слова завжди залишаються тим, що було спочатку.
І відповідно до думки, мовні знаки - чинні звуки.
Історію розвитку письма знають розум і букви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851138
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2019
Достигли вже умови, щоб зрозуміти, де міститься помилка,
А наслідки виходять без уявлень, тому бідна в нас готівка.
В теорії чи в експерименті та на жаль ми бачим результат.
Картина спостереження - відсутній досвід, усім реформам - мат.
Відверто кажучи: " Якістю і цінам мій народ таким не рад.
Пояснення цього сам є факт - в Україні життя не йде на лад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850845
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 08.10.2019
Люблю проростання думок за межею атмосфери землі.
Я відпускаю фантазію, як музику, у вільний політ.
Сягає розум у космічну безодню до зіркових воріт.
Розгадку великих утворень мені розкрили хмари малі.
Всі зоряні велетенські системи - галактики частини.
Лише через терни ми проникаємо у незвіданий світ.
Та міряти треба кожен свій крок. Людство, пригадай "Заповіт"
Де сон і дійсність , хвилі думок, увесь народ - це Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2019
На дворі осіння вітряна ніч, лише пливе місяць по небу.
Стоїть клен на краю воріт, наче на варті і береже наш рід.
Коли вітер загуде, дерево тремтить, крихтить, наче старий дід,
А вітер гасає, шматує, ламає його, як злобний недруг.
Утомиться та притихне на годину і знову далі шумить.
Міцніше і міцніше обіймає гарну істоту природи.
Розлючений, злий, непривітний, могутній і нездатний на вроду.
Розбурханий вітер зриває листя, кидає додолу за мить.
Ламає те бідне заплакане, обшарпане живе дерево.
Ніяк не вгамується, бешкетує, майже все бере у полон.
Стає боязно Землі, кличе покинуті зорі. Вразив "дракон".
Осіння непогода - лихо, печаль і дощі та клопіт людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850488
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2019
Буття, де звершується багато несправедливих вчинків,
Невинні страждають, кривдники виходять сухими з води.
Життя людське скороминуще, звісно, в нас нечесні суди,
Воно не інакше, як школа, та у ній хто ж тоді вчитель ?
Історія людства дає немало прикладів горя, війн,
Де більшість людей стають одержимі владою країни.
І їх не хвилює бідність та спустошеність Батьківщини,
І скрізь жадобою розкинулись думки, не буде віри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849834
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.09.2019
Тумани сірі кубляться над землею. Свій час , мабуть, споважнів.
Лазурево небо поступово набирає білястих тонів.
Стає похмурим, сердитим та раптово проясняється знову
І декілька сонячних променів ласкаво змінили умови.
Замріяна, мила і щедра неповторна осінь. Небо без сліз.
З дерев сиплеться пожовклий, висохлий лист. Холоне вітер і ліс.
Прощається лист з гілками Кудись летить, розлучившись навіки,
Спадає помалу і сумно лягає на картину велику...
Сади задиміли, безлюдні поля, наче земля спочиває.
Всихає трава і тільки малесенький кущ калини дрімає.
Коралі на промені сонця горять, чекають осінні дощі,
Які прошумлять, сипнуть холодне намисто на дерева, кущі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849419
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.09.2019
Осінь, поля спорожніли. Щире слово від влади не чути...
Журно ключі журавлині летять і нам їх крик не забути.
Всім не жити без рідного краю. Наші мрії в мареві дум.
Світу спокуси... Газовий вогонь золотіє , мабуть, і струм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848965
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2019
Біжить моя доріжка у майбутнє, як змія стрімка.
Із року в рік шлях у вічність , сум утрати і розлуки.
Поріг, батьківський дім, матусин голос, невтомні руки,
Любов*ю грівши серце батька, люба - Тілігул-ріка.
І почуттям, і всім словам потрібна рідна сторона,
Тому що року завжди ми згадуєм близьких і батьків.
Кипіння пам*яті міцніше і дорожче гарних слів.
Вона обпікає душу, а серце полонить "луна".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2019
Люду знедуженому доводиться часто вірити лікарю,
Вірити діагнозу, лікам, що їх встановив доктор елітний.
Довіряють йому своє життя за допомогою розуму.
Протилежні їм результати і події - це надії розчерк.
Розум і віра - поняття, які виключають одне одного.
Думка, істина, глузд, логіка, впевнене слово, теза святого...
Час утверждає миті, хвилини. Розум складає мудро роки.
Повноправний день у державі, коли собівартість знають "зірки".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848505
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2019
Людина егоїстична за своєю натурою.
Вона сповнена пихи, заздрощів і не є дурою.
Ревнива, скупа, непередбачена, дуже лукава,
Найкращий у світі має сан, володар і управа.
Зажери-злочинці, плачте, ридайте над лихом своїм.
Воно наближається вже полум*ям прокляття у нім.
Очима світлими навкруги зорить подій начало...
Не варто змінити вирок, щоб все зло потік не мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2019
Не можна мовчати про війну, про хижацькі олігархів дії.
Хай буде совість нам учитель і тоді правда святом спалахне.
Життя не просто річ, товар, яким маніпулюють влади мрії,
Який знищують під час досягнення мети. Тут видиво - одне...
Порушення моральних законів людьми, мабуть, входить у звичку.
Їхня совість мовчить, приборкується багряним розхристаним злом.
Сьогодні брехня і правда схрестили мечі та це бій не звиклий.
Ми визнаємо: геноцид в Україні, смерть і муки відомі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2019
Життя людини обмежено кількістю часу, мабуть, завжди,
Але існування людства вже обжите на планеті Земля.
Хоч кожне покоління недосконале залишає сліди -
Старіє, занепадає, вмирає. Здобутки бачим здаля.
Усі покоління силою розума взяті - всемогутні.
Ріка життя ніколи не зміліє. Живе у нас надія.
Шляхи епох...На п*яти наступають корпоративні трутні.
Обсіли присмерки злодійні. Люди! Хто ж світом володіє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2019
Сьогоднішній світ бачить жорстокість поведінки людини.
Жорстоке насильство в суспільстві - основна загроза війни.
Державна хвороба - хвора культура, відчута причина.
Байдужість - відзвук її. Люде, не чуєш своєї вини?
Спотворення віри моделей, переживання і дії...
З*являється реакція злоби - захист від загрози зла.
Тому культура порочного життя, справа без надії,
Формує етику і моральні почуття без сил тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019
Країни земле, в тобі ховаються початки початків,
Часи проростань і народжень - безутішні ритми віків,
Часи врожаїв, хуртовин і вітрів, усіх посух, дощів.
Природа мовою мовить стихій, щоб голосно звучати.
На все відлунилась душа. Моє серце болить і горить.
Шумлять вітри шалені з краплинами води. І це не рок.
Тумани, наче зріють, знову на небі тремтіння зірок.
Радіє у день чернозем, вже немає спекоти, жари.
Сумують наші оголені, порожні ліси і луги.
Не ходить череда і худоба забула свіжість трави.
Вже гомін птахів стихає, а ми думи шукаєм нові.
Осінні хорали співали нардепи, мов кожен "слуга".
Та землю, як древню повість, вже пустили в продажу гласно.
У рідний край, що тішив зір, імли сповзає велика тінь.
Здається барвистість поволі згасає, пропадає синь.
Ось знов кипить течія безглуздя, як свічі, зорі гаснуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847069
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 04.09.2019
Серед націй гине ціла раса у державі
Нищить і гнобить, калічить влада всі октави.
Хитра спекуляція є кригою в народі.
Гримнув грім - стиснув страх, зрушив сили у природі.
Гроші кормлять розум, виє хуга у глибинах.
І життя, як сон страшний, у збуджених стежинах.
Задля правди надія лиш одна в очах цвіла.
Люди Вітчизну в серце увібрали, щоб жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846623
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2019
Бізнесмен в політиці. Одна правда - бандит у бізнесі,
А господар в нестабільності, в душі не має впевності.
Десь загублена громадська дисципліна. Закон, мов бірка...
Вже відсутні справедливість, милосердя. Жадоба вперта.
Право не має людина бідна на особистий простір.
Знов телесне взяло гору, тому недоля шле духовність.
Скрізь панує ворожнеча, зло. Праці люд не бачить просвіт.
Течія думок струмить в епосі його, в житті - духота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846284
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2019
В ритми голосно сплелись думи. Вітчизну грабували, нищили, палили.
Тепер заброди різні калічать вроду, бо вже стогнуть животворні сили.
Невже на посміх людям владним щира ненька - багатолика Батьківщина.
Щось чується ясніш зітхання долі, бо розгублена істина донині.
Історія людської культури дихає тяжко, "суворий" досвід роду.
Неопалима купина - поетичне відображення долі народу.
Попід зорями прошуміла магічна властивість природної картини.
Рожеквітна рослина символізує незнищеність моєї країни.
Освічені люди називають просто прозаїчніше світло - ясенець.
Бо листя схоже на ясень-дуб черешчатий -нам розповів знайомий чернець.
Неопалима- збереглася сьогодні на узвишшях карпат серед дерев.
Повік не стерти, не спалити образ, нездолати країни чистих джерел.
Знаходе квітку художник чарівну, швидко знімає мережку цікаву,
Побачену Мойсеєм на Фавор-горі.Це Біблією здобуте право.
Ікона "Неопалима купина" на основі порівняння творіння.
Це Богоматер з Сином із незгораємим кущем. Диво не знає рівня.
Надприроднього в такому горінні немає нічого, досліджено все...
Довкола квітів скупчується олія -невидима хмарка розсерджена.
У дні спекотні квітуча рослина виділяє речовину ефірну.
Пари спалахують голубовато - зеленим вогнем, горять ненамірно.
Якась мить пролітає, вогонь згасає, але стоїть неушкоджений кущ,
Стоїть така ж рожеквітна весела рослина, мов фантазійна купина.
Сірник стає попілом в руці. У повітрі сон і дійсність , і думок політ.
В долини з гір сповзає святковість сонця, ночей. Мир і краса чарують світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845973
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2019
Порочна природа людини - слід причини хвороби суспільства.
В державі соціальне напруження не спадає, край насильству.
Терплячий змучений український народ, інакше так би не жив...
Приречено людство буде, де влада має теж великий нарив.
Як інструмент зла, недосконала культура робить хворих людей,
Бо саме впливи культурні головний фактор, злодіянь колізей.
Хто любить багатство, той ніколи не насититься ним у житті,
Початком шахрайства, кражі, брехні мають посади на "висоті".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845049
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.08.2019
Розум отруєний, серце замкнуте, у спину устромлений ніж...
Став уже наш народ жебраком, бо владні люди пішли на грабіж.
Втіха чекання в несонній душі, тільки правда життя не мине.
Хай ніхто істину не жде, не кляне та мрія втішає мене.
В світі порвалося чесне життя, а в серці кублиться зневір*я.
Людство зробити повинно, щоб зберегти мир і чисте повітря.
Справи великі може зробити кожна благородна людина.
Відвернемо війну, збережемо природу, залікуєм руїни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2019
Велетень - дуб крислатий, розлогий чорніти став від горя й болю.
Кров у мене холоне від вигляду його тяжкої недолі.
В*яне листя, сохне, гине без надії, гордий вітер тривоже.
Тихо схлипують гілки сухі, вже огидло це лихо негоже.
Дуб кричить безмовно світу: "Допоможіть мені і лісам, землі."
Мов благає: "Люди! Дайте нести нам життя на зрілому стеблі."
...Знов минає рік за роком, зникають ліси до самої межі.
Ставим справу на своєму...Всі природи муки - наші,не чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
Вже знеможена історія народу, як життя і честь людини.
Має героїчні, трагічні, щасливі і злополучні сторінки.
Українці бідують на власній землі, та це не доля країни.
Нами тут все відчуте, пережите. За майбутнє тривожать думки.
Гірко згадувать , що відбулось, неможливо скинути спомин з плечей.
Дні і ночі не вщухає у нашій державі ця невтримна війна.
Думка журлива, схвильована скрипка та стогнуть давно денні речі.
Тільки десь у тиші дзвони плачуть, а в серці обірвалася струна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843503
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2019
Минуле парує, патріарх медицини Авіценна казав:
"У кожного лікаря є три знаряддя - слово, рослина і ніж."
Немає представника зеленого світу, щоб його він не знав.
А десь на далекій паралелі землі жили русалки раніш...
Тепер легендою стали вони. Знання - загублений початок.
І парубок Василь з блакитними очима був свідком тих років.
Він зрадив русалці, за що і став кентаріусом наслідком чар.
У васильку вогник живе з тієї пори молодих голосів.
Немов маленькі шматочки чарівної, небесної блакиті
На Землю впали та розсіялися сині яскраві волошки.
Не голосна їх краса. Колір глибокий прагне спокою в світі.
Глибини прозорі так зупиняють погляд людини холодний.
Та звеселяють душу, наче сплітаються тим чаклунським вінцем.
Плетуть вінки дівчата до свята і щодня мов з рослин Хірона
І волошкові квіти, як оберіг здається їм завжди вінцем
А промінь золотом рясним на невгасимому синьому лоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019
Білий світ, що "радує" нас нині має рани застарілі.
Стогне від влади наша ненька Україна з тавром на тілі.
Йде з віку в вік неспокій, поки лихо на рідному порозі
І одним життям не вмієм жити. Дружба проливає сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843136
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.07.2019
Зітхнув важкий удар. Стомлений звук не зміг розправити тон.
Зависнувши в повітрі, він почав повільно осідати.
Пішла затяжна пауза,- захопилися менші дзвони,
Неначе злетілась галаслива зграя галок співати.
Ось знову відгукнувся головний дзвін серед звуків міста.
Зграя дружньо сполошилася і закричала гучніше.
Галасувала сувора музика церковного змісту.
Співучо-рвучний дзвін набирав сили і ставав міцніше.
Тепер у зітханні головного чути було жалобу.
Удар його стогнав і стогнав низько з гарчанням протяжним.
Усі дзвони крили розмову, дякуючи Божому слову.
Високі святі поривання людей приводять до тями.
Ревуть дзвони, як наче розривають повітря на шматки.
Можливо їм не вистачає живих повнокровних звуків.
Та спільний ритм мов щось нам хоче сказати в потоці життя.
І дійсно, повідомляє про благовіст, і про тяжкість мук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842879
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2019
Кожного художника світ майже загадковий, мінливий.
Як дорога до істини, він є необхідний, сміливий.
Де біль за біль чужий, тривога за всі тривоги прийдешні.
Біліє даль грядою осель, де буття все незалежне.
Де віра надії, сила краси неповторної миті
І суща схвильованість мрій на диво вже закохані в світ.
Вони довірливі, вдячні та вмиротворені до добра.
Теплом життя душа горить, кличе творчість пензля і пера.
Свою філософську наповненість тут має кожна деталь.
Малюючи вроду, проявляється правда, колір, мораль.
І кожна травинка пульсує, як живий нерв організму.
Написана без прояв зла, жорстокості і егоїзму.
Рукам натрудженим не сором своє добро у світ нести.
Краса така багата, що жар душі добрався до мети.
Бо величава картина зупиняє погляд людини.
Вбираючи очима працю митця, відчуєш глибини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
У світі горя тяжчого нема - неповаги існування
Суспільне середовище діяння соціальної біди.
Змінено русло життя, порядку і правди - влади творіння
І кодексу власних законів та звичаїв, правил орди.
Тому народжуються вчинки підлі і злочинці жахливі.
Найгірші риси люду - жадібність, агресивність і байдужість.
З людьми такими не варто мати справи навіть і сміливі.
Не можна до їхніх порад прислухатися, зникла порядність.
Взаєморозуміння головним повинно стати у бутті,
Тоді не буде прикрих багатьох конфліктів між всіма людьми,
Не зрозумілих самогубств, страждань, напастей у сяйві життя.
Потрібно нам навчитися долати зло і силу гніву тьми.
Людино! Злу пощади не давай, країни недругів карай.
Рішучість, сумлінність у добрих справах завжди дають результат.
В житті є багато проблем, але за державу не забувай.
Бо крадіям не місце у владі. Прийшла для них година страт.
У мріях суспільство, де нормальне життя, зростають духовно,
Та наше добре майбутнє - це ні міраж, ні оптичний обман.
Його оазиса шлях розпочинається вже безумовно.
День людських голосів - на жаль, вись підвладна незагоєних ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841985
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2019
Вода, вогонь, повітря і земля є живий планетний простір.
Весь час вони активно діють і впливають на людей.
Земля квітує. Вічно їй родить, поки гріє сонця промінь.
Живому розцвітати і рости. Життя шумить, гуде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019
Життя яскраве і не передбачене людьми,
Коли проходить геть врівноважено, спокійно.
Без лиха і суму не знали би радості ми.
Не було б горя, тоді щастю не мали би лік.
Важливо знаходити "золоту" середину
І вірити в краще, радіти тому що живеш.
Слова живі просяться на волю, як і репет.
Коли мрієш бути щасливим, вогнем спалахнеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2019
Із язиків лакуз лунають оди пишні і тече елей.
Тривожать звуки їх брехливі, бо вуха підвладні чарам слів.
Пролунав по Україні, знову обманюють простих людей.
Напруга стугонить, за кругом круг, за другом друг - сучасний спів.
Коли у світі брак правдивих слів, що не знайдеш чесне слово,
Твою мізерність видно, як і не ховай. Ти - владний скупердяй.
Чому звикли ми мовчати і терпіти - тиша загадкова.
Нам відчинила двері, вікна всі весна, а для чого згадай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840954
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2019
Гаряче і холодне, вологе і сухе, день і ніч, низ і верх -
Система двох протилежних сил, що взаємодіють один з одним.
Утворюють і підтримують життя у природній круговерті.
Світи пливуть, приманюють казками і час здається чарівним...
Любовно- лагідні години, прихильні почуття, світлі мрії.
Життя людське, та від нього холодним потом віє правда серця.
І соціальна справедливість - необхідність цеї влади дія.
Вже скільки згасло зорів віри, скільки доль людей за кордон несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840923
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2019