| Сторінки (2/106): | « | 1 2 | » |
Поглянь, яка чудова ніч —
Таємнича пора.
Дивись, їй зорі впали з пліч,
Наче наші літа.
Прозоре небо огортає нас,
І у дрімоті завмирає час.
Мов пензель геніального митця,
Полонить наші втомлені серця.
Приспів
І місяць вишиває сріблом-золотом,
Співає колискову ніжно й солодко.
Мандрує тихо горами й левадами,
Кохання сипле щедро зорепадами.
Під сяйвом дивовижних свіч
Дозріває роса.
Ця українська тиха ніч ―
Неймовірна краса.
Блукає вітер поміж травами,
Співають цвіркуни отавами.
Вустами щирими, дівочими
Ця ніч любов нам напророчила.
Приспів
І місяць вишиває сріблом-золотом,
Співає колискову ніжно й солодко.
Мандрує тихо горами й левадами,
Кохання сипле щедро зорепадами.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026862
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
Так добре стрічати зорі
з усмІшкою на вустах.
Світанки ясні, кавові ―
з цілунками на щоках.
Ти ― мій всеосяжний Всесвіт,
Галактика почуттів.
А я ― палкий шлях у безвість,
бентежність усіх часів.
І скільки б ночей минало,
чи ранків би не сплило...
Нам мало... Нам завше мало,
неначе і не було.
Я, певно, зізнатись мушу,
аж стишує кроки світ:
душа покохала душу ―
п’янкий зорепад століть.
І хай собі там орбіти
долають безмежність днів ―
ми поруч, неначе діти,
аж інколи бракне слів.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
Я жінка з ароматом кави.
Я жінка з ноткою ванілі.
Я та, що любить влітку трави,
а взимку – заметілі білі.
Я часом равлик, часом – дзиґа.
Подеколи така спекотна,
іноді зимна, наче крига.
То повна справ, то безтурботна.
Буваю тиха, наче квіти.
Буває, б’ю, мов громовиця.
Я та, що з пахощами літа,
я та, що із польотом птиці.
Люблю я книги, дощ і зорі,
повно браслетів на зап’ясті.
Я жінка з крапелькою моря.
Я жінка з ароматом щастя.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
А ти поклич мене, де Верховина
збирає в жменю тихі зорі неба.
Поклич, де непротоптана стежина.
Мені так того треба... Чуєш треба!
Чекай мене, як стане вечоріти,
де бистрі ріки та гучні пороги.
Тобі лиш варто того захотіти
й до мене приведуть усі дороги.
Приспів:
Прошу, сховай мене у своє серце,
де ватра із палких бажань горить.
Сховай, прошу, ажень на саме денце,
де водограй любові струменить.
Я маю знак. Я бачив сни пророчі,
де ми бескиди й кручі подолали.
Із неба зорі падали щоночі.
І гори нас від осуду ховали.
Ці гори знають наші таємниці.
А полонини ― мрії та бажання.
Проте мовчать громи і блискавиці
про наше заборонене кохання.
Приспів:
Прошу, сховай мене у своє серце,
де ватра із палких бажань горить.
Сховай, прошу, ажень на саме денце,
де водограй любові струменить.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
…бачиш, як світ сповився
час вже прийшов ― озвися
вихор уліг в стремено
крутиться, веретено
міць у тобі, мов криця
час вже прийшов ― зведися
кинь всі страхи позаду
зріє у тобі задум
кинь весь тягар, що маєш
час вже прийшов ― ти знаєш
там, куди розум рветься,
це вже не знадобиться
стежка в душі – дивися
час вже прийшов ― будися
шлях проясніє зрячим
в кого серця гарячі
час вже прийшов ― прокинься...
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
твої мрії в моїх думках
твоя сила в моїх руках
твої сни на моїх вустах
омий мою душу
це танець каміння
на стародавній землі
плачу й сміюся із часом
танцюючи танець прозріння
у безкінечній імлі
із всесвітом разом
мої сльози в твоїх очах
моє серце в твоїх руках
моя пісня в твоїх садах
омий мою душу
це танець каміння
на стародавній землі
плачу й сміюся із часом
танцюючи танець прозріння
у безкінечній імлі
із всесвітом разом
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
Вибери собі сон
із полиць, що ввігнулись від книг,
із історій п’янких чи дзвінких,
може, з телевізійних інтриг
чи з прочинених навстіж вікон.
Просто вибери собі сон.
Вибери собі жанр,
територію і персонажів.
Обери які хочеш пейзажі ―
мегаполіси, гори чи пляжі,
а чи зоряне сяйво Стожар...
І створи собі свій календар.
Чуєш, он починається дощ?
Він приходить, щоб нам стукотіти,
нагадати, що ми все ще діти,
з нами плакати, з нами радіти
та змивати пилюку із площ...
Він ще любить, коли у нас сон,
барабанити у підвіконня.
Він лікує так нас від безсоння,
каже, щоб не зривались спросоння,
й вимиває нам шибки вікон.
Ну, а ти собі вигадай сон,
де у тебе все так, як захочеш.
І нехай дощ по стріхах дзюркоче.
Ти вигадуй, вигадуй щоночі...
Просто вигадай собі сон...
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Як тобі, Лесю, було світ долати?
Наперекір проти течій одній
вірити, жити, творити, кохати…
Як ти ці рими зуміла шукати?
Як тобі, леле, вдалось виживати
в цій невгамовній вселенській борні?
Як тобі, Лесю, із неба глядіти
на свої фото, на вірші, книжки,
що зарясніли повсюди, як квіти?
Знаєш, про тебе розпитують діти,
вірші твої декламують поети,
й Лесями дочок своїх звуть жінки...
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
То моє місто.
То його горять ліхтарі,
його мерехтить бруківка.
Митарі, праведники, шахраї,
безхатьки, миряни та багатії…
То лунає його платівка.
Віриш, знайду, немов уві сні,
наосліп усі крамниці.
Я пам’ятаю навіть старі
міста цього таємниці.
Уявляєш, тут навіть
"Китайська стіна".
Я можу тобі розповісти
про назви та всі ці чудні імена
вулиць у цьому місті.
То його околиці та сади,
його закони та устрій.
Його городи́ і його плоди
та люди, що йдуть назустріч.
Знаєш, тут озеро й витий шлях,
церкви́, де луна «Осанна».
Місяць гойдається на дротах,
а вище хіба що Чумацький шлях ―
Божа краса філігранна.
То моє місто. Його сніги.
Там на «Барвінку» його човни
спогади горнуть на веслах.
Й тихо вартують чоловіки,
щоб довгокосі їхні жінки
гойдали малят на персах.
То моє місто. Його зима,
його сирени, його війна.
То його веселощі та хрести…
Його турботи, будні, свята..
Його поля і його жита…
Воно не боїться нової весни.
Бо то моє місто, мої світи,
де грають на вулицях
діти війни.
©Ольга Береза
* Китайська стіна - довжелезна 9-ти поверхівка на кільканадцять під'їздів у місті Новий Розділ.
* Барвінок - назва місцевого озера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Ця чорна кава у новій кав’ярні
так нагадала про оту ― стару…
Де вище поверхом була книгарня,
а там книжок, що слів не доберу.
А там полиць, де я, бува, малою
блукаю і вигадую світи.
І попід них пірнаю головою,
неначе то якісь чудні мости.
І вся книгарня видавалась дивом,
а продавчині ― мовби вартові,
що пильно стежили. А я лякливо
тягнулась до полиці угорі.
Мені здавалось, там найцікавіша
магічна книга, де живе душа.
Дістала. Розгортаю. А то вірші ―
поскладані у стовпчики слова.
Чомусь ця кава у новій кав’ярні
так нагадала про оту ― стару…
І якось сумно… що нема книгарні.
Й чомусь болить, що слів не доберу.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Вдосвіта тихо із нашого двору
сивий туман підіймається вгору.
Глибоко дихають хмари пузаті,
гаснуть до вечора зорі рогаті.
Наче у фільмі із кіноплівки,
сонце крізь вікна вростає в домівки.
Променем стелиться поміж гардини.
Як тобі, крихітко, спалося нині?
Що тобі снилося? Де в снах бувала?
Он на столі уже вистигла кава.
Місто прокинулось, як і щоранку.
Мабуть, й собі заварю філіжанку.
От би гайнути ― бажання закралось.
Ми так хотіли… та все не вдавалось.
Мріяли… Вірили… Дива чекали…
Все якось згодом та іншими днями.
А на верхівці найвищого храму
Бог знову пише свою телеграму.
Якось не віриться в плин цього часу.
Ми розуміємо це не одразу.
Трясця! Як швидко злітають літа.
Ранок, день, вечір ― і року нема…
Діти зростають, теж вредні, як ми.
Хай вони зможуть, що ми не змогли!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
***
Мені б тебе на мить,
на вечір, ніч, на рік…
Нехай мені щастить
в тобі зоріти вік.
Вкриватися теплом,
допоки світ трива.
Немов солодким сном
впиватися сповна.
Ти в снах моїх щораз
зухвало до межі.
Так ніжно раз у раз
торкаєшся душі.
Я цю палку любов,
яку не всім дано.
Під шепіт молитов
сховаю під ребро.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
У сни вростає сивина
траншеями глибокими.
А нас зміцнила ця війна
вогненними потоками.
Бо наша зброя у душі
міцнішає й твердішає.
І наше полум’я броні
із вірою сильнішає.
Спимо із зброєю в руках,
і свищуть кулі вихором.
А сила роду, немов птах
щитом нам волю виборе.
За ці степи і за ліси.
За усмішку коханої.
За Україну я і ти
до оборони станемо.
Сила духу тримає Укнаїну!
Сила духу нам зміцнює серця!
Сила духу від батька і до сина!
Переможною стане мить оця!
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
Приходить день, коли любов
усміхається ізнов.
І вітер радості війне.
Душею ти обійми мене,
і вище хмар душа сягне.
Просто руку свою дай
і більш уже не відпускай
За мить до сну тебе знайду,
понесу у синю даль,
укриту зорями вуаль.
Без вороття лиш за мить до сну,
тебе у всесвіту вкраду.
Просто руку свою дай
і більш уже не відпускай.
Не обіцяй, не присягай.
Тільки вір у майбуття,
бо ти і є моє життя.
Таке без меж щире почуття,
коли у серці квітне рай.
Просто руку свою дай
і більш уже не відпускай.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022
Така бентежність, що бракує слів...
Таке тепло, що паморочить душу...
А пам’ятаєш, ти колись хотів
обрамити це все в коштовну мушлю?
Пригальмувати цей стрімкий потік,
і стишити бажань нестримний вирій.
А з’ясувалось, що вона твій лік:
солодкий, мокрий та зухвало щирий.
Така любов, що створює мости...
Таке бунтарство, що горить повстанням...
А ночі... Ночі ― Господи прости...
Немов уперше, а немов ― востаннє.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Я в тобі розчинюсь, і нехай не перечать нам зорі.
У тобі потону, як тонули в Бермудах човни.
Тільки без вороття, як бувало у вирі історій.
Тільки без каяття, як буває у мріях весни.
Ми такі, як усі, зодягнемось в коштовну оздобу
й заховаємо в тиші думок золоті почуття.
Або, як не усі ― потаємно влаштуємо проби:
одне одному враз розтечемось по венах життям.
Я в тобі поселюсь і нехай не бунтує сумління.
У тобі я розквітну, як квітнуть в Едемі сади.
Ти лише відгукнись, як відгукує сонцю насіння.
Може я у тобі залишу́ найцінніші плоди.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022
Як тепло пахне цей осінній день.
Отак стежками йдеш в обіймах вітру...
Кружляє лист, а ти собі ажень
пірнаєш у золочену палітру.
Ця осінь, мов шепоче: "Не журись.
Дивись, яка довкіль могутня сила.
Ця боротьба зведе потужну вісь,
згаптує вам міцні, як криця крила".
Ця осінь сипле вірою із жмень,
кує броню у душах на підмогу.
Як тепло пахне цей осінній день,
наближуючи нашу перемогу.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
І знову осінь, знову люди-парасольки
снують туди-сюди, коли надворі злива.
Одні з них змочують під тим дощем долоньки,
а інші - з сумом розбігаються квапливо.
Бо час осінній, то немов дитектор правди:
на песиміста вкаже й знайде оптиміста.
Одні ж бо в осені шукають тільки вади,
а другі - скарб знайдуть у золотому листі!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Припиніть помирати за кожного!
Не для цього вас Бог рятував.
ЗСУ не для цього звитяжно так
наші села й міста визволя.
Ви живіть! Попри біль пережитого.
Просто дихайте… Глибше. Сильніш.
За того волонтера убитого,
що окопи копав босоніж.
Бо ви мусите жити! Учитися!
За ту дівчину з Бучі, котра
у підвалі назавжди лишилася
із підручником мови в руках.
Помиляйтесь! Кохайте! Але живіть!
Не соромтесь своїх почуттів.
За солдата, що мріяв про це щомить,
та не встиг, бо у танку згорів.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Де кручі Дніпрові,
де бистрії води
там пам'ятник сили здіймається ввись.
То князь Володимир
у часі негоди
за нашу звитягу щоденно моливсь.
Кий, Щек і Хорив
записались до війська.
І Либідь сестра одягнула шолом.
Аби переможна
полинула пісня.
Щоб не проливалася праведна кров.
І сила повстала:
могутня, прадавня!
Дух Краю озвався у наших серцях.
Аби перемога
вкраїнська і славна
нам стала всесильним щитом у віках.
----------------------------------------------------
Моя нескорена Україно!
Моя сильна духом земля!
Назавжди ти повстаєш із руїни,
щоб золотились полями жита.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2022
Бог не поїхав з України
в Європи, Азії, світи...
До нас схилився на коліна,
щоб піднялись з колін всі ми.
Тримає оборону з нами,
сітки плете, борщі готує.
В халаті білому щодня він
пораненим життя рятує.
І на передовій сміливо
іде Вкраїну захистити.
Пожежникам дарує сили
вогні нещадні погасити.
Бог поусюди волонтерить
і тут у нас, і за кордоном,
аби усі, хто цього прагне,
змогли вернутися додому.
Бог не покинув Україну -
тут оселився на віки.
Й не судить тих, хто взяв торбину
й дітей, та рушив у світи.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Україно моя!
О поранена пташко!
Чую тихий твій плач, відчуваю твій біль.
О матусю моя!
Знаю, знаю, це важко...
Як злетіти тобі?
Вороги ж звідусіль.
О рідненька моя!
Не сумуй за синами,
що невинні у землю сиру полягли.
Подивись, моя люба,
що і поміж нами
є такі, що в любові до тебе зросли.
Україно моя!
Повний келих любові!
Я порину у тебе, й нема вороття.
Мов калина,
що вбралася в крапельки крові,
будь прекрасна, але не впади в забуття.
Рідна земле моя!
Хоча зітнуті крила
і кляпом, бува, затуляють твій рот.
Знаю, вірю –
у тебе знайде́ться ще сила...
Опирайся на нас і лети до висот!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2022
Переможемо! Знаю. Бо ця перемога за нами!
Хай наш праведний гнів постирає пітьму на віки.
Україна свята буде горда своїми синами.
І народять чудових дітей українські жінки.
Тут наш світ. Тут земля наших пращурів, наших нащадків.
Солов'ї вечорами співають найкращі пісні.
Тут наш дім і наш сад. Через річку вузесенька кладка.
Й журавлі в небесах і жита у полях золоті.
Переможемо! Знаю. Бо дух український озветься.
З діда-прадіда міць пророста в душі нашим синам.
Навертаються люди до Бога, до мови, до серця...
Переможемо! Вірю! По вірі хай буде всім нам!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
У неї багато імен. У тебе багато облич.
Обоє – далекі прибульці з чужої планети.
Вона вже засвоїла твій всепереможний клич.
Надійно ховала твої божевільні секрети.
Вона усміхалась, коли ти швидко й нервово їв,
збирала вустами з чола твого крапельки поту.
Сміялася щиро з твоїх геть нерозважливих слів,
та щонайцінніше – в любові дала тобі цноту.
А ти говорив їй: “Не вір, бо не твоя ця війна”.
Показував руки: дивись, як мозолі печуть.
У неї багато імен, та думка була одна.
У тебе багато облич і всі як одне течуть.
Ти знав, що для тебе уся і тільки у твій намет,
й віддячив, як завжди, цілунком зрадливого Юди.
Ви не із цієї планети – ви з різних, чужих планет.
Нізвідки прийшов ти і знову ідеш у ніку́ди.
Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
Ти час мій… вимір мій... мій божевільний простір.
Ні більше, ані менше… Ти – мій горизонт.
Шепоче на плечі тихенько янгол вкотре:
“Яке?! Він боротьба, він твій таємний фронт”.
І поки я навшпиньки йду варити каву,
він голосно сміється: знає, вочевидь,
що наш двобій з тобою – то кипляча лава
і що не відступлю від тебе ні на мить.
Така жага, ажень сади Едемські бліднуть,
коли тобою квітну, вилюблена в ніч.
Ти у мені ввімкнув моє жіноче світло,
в якому запалала сотня протиріч.
Де ми удвох, коханням спраглі, зголоднілі,
блаженно грішимо, допоки я тобі
галактика… світи… тату Плеяд на тілі…
Шепоче янгол: “Ні! Ти злива у вогні”.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
Життя іде… та ні, летить стрілою.
А ми собі, як і було колись,
пірнаємо у світ із головою,
мчимо, сумуючи чи сміючись.
А ми собі, як дітьми, вірим в диво,
хоч і душа, буває, заболить.
Проте усе частіше жартівливо
ми відмахнемо неприємну мить.
А пам’ятаєш, як колись, малими
гадали, що здійснити можна все.
Самі собі здавалися значними,
й хотіли побувати бозна-де.
Знаходили для радості причину…
Видумували власний алфавіт…
І перед сном, пірнаючи, в перину,
ми мріяли порятувати світ.
Найбільше щастя ― аби рідні поруч.
Нам добре було вдома, як ніде.
Найбільша мрія ― аби світ без горя.
Коли й тепер так ― вберегли себе!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Сіяє зіронька різдвяна,
колядники то тут, то там...
На шибці, мов на порцеляні,
мороз Різдво малює нам!
Благослови нам, Боже, днину
на радість, щастя та добро.
Нехай в цю мить Свята Родина
огорне нас усіх теплом!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
Зима… Різдво… І свічечка горить…
Десь за вікном хурделиця танцює.
У шибку янголясик дзеленчить ―
тихесенько співає: «Алілуя!»
Мов блискітки гірляндових вогнів
у п’єці тріскотять сухі полінця.
І страв святих, як в році місяців,
і пампухів на таці аж по вінця.
Сніжинками набиті подушки
чекають, щоб забрати мою втому,
та я ховаю носа у зірки,
ті, що робили вчора із соломи.
Нарешті чути коляду й у нас,
і «Нова радість» із порогу лине.
А на ялинці, десь серед прикрас
в прозорій кульці спить Свята Родина.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Дівчинко, ти обіцяй собі жити,
так щоби риска, ота поміж дати
мріяти вміла й шалено кохати.
Дівчинко, ти обіцяй це здійснити.
Знаєш, життя безупинно лякає…
Стишує кроки й гальмує гормони,
то враз влаштує нові перегони.
Не піддавайся: щоранку ж світає.
Ти глибина, ти безмежність і диво.
Сяй помаленьку, для сонця, для себе.
Ти полюби своє внутрішнє небо
й витри із пам’яті «це неможливо».
Дівчинко, байдуже, хто там де вештав ―
ти обирай свої власні світи.
Бо коли будеш такою, як решта,
хто ж тоді буде такою як ти?..
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
У парку блукала… Навмисне губилась в дощі.
Як діти, буває, уся до клітин промокала.
Сміялась до сонця, на зорі вдивлялась вночі.
В опалому листі над ранок щораз засинала.
Руда кучерявенька пані в розкішнім вбранні
красиво ступала у жовтих яскравих панчішках.
В руках парасолька, в зіницях гарячі вогні,
в устах її дихання вітру, грайлива усмішка.
У парку на неї чекав одинокий скрипаль,
всі струни його вібрували для неї в молитві.
Вона танцювала й виводила ніжками «Па»,
із листям кружляла у повному ніжності ритмі.
Я бачила їх… Вони вдвох усміхались дощу.
Я чула, як тихо вона промовляла: «Коханий…»
Як він шепотів: «Я тебе більше не відпущу….»
І як вона ніжно до нього зверталась: «Мій пане…»
Він їй дарував із ранкових туманів вуаль.
Вона йому золотом світ навкруги прикрашала.
Я бачила їх… І я чула, як плакав скрипаль,
коли його осінь під білим покровом зникала.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Примхи її жіночі стирали йому усі спогади –
мов вимітали все те, що траплялось до неї.
Він відчував лише їхні сплетіння, думки і здогади.
І смакував її дотиком, і упивався поглядом,
наче вона – то якась неземна панацея.
Наче вона – віддзеркалення мрій його, снів і задумів.
Ніжно тремтіла на кінчиках пальців. Сміялась.
Так, ніби серце її цнотливе, не кривджене зрадами.
Вогко стікала уся в обійми його водоспадами.
Дихала, ніби молилася і завмирала.
Наскрізь вростала у нього. Він – в очі пірнав попелясті.
Знав, що намріяла каву, і дім, і дитину…
Як же між вигнутих стегон вустами хотілось припасти.
Як нескінченно, невпинно хотілось все більше і часто…
Просто хотілось, без роздумів і без причини.
Ніяковів біля неї, вдихав її запах квітчастий.
Каву варив і чавив туди соку цитрини,
дмухав, аби охолола, й вливав у горнятко смугасте.
А в голові щось кричало, аби не профуркати щастя,
наче вона – то від Бога йому десятина.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Люблю відчувати твій запах кохання ізранку,
коли непомітно я вся до клітинки мокрію.
Люблю, як в обіймах твоїх я тремчу, наче бранка,
як ніжно сповзає вбрання, мов пелюстка лелії.
Як очі мутніють, як серце в живіт утікає,
як м’яко торкаються пальці до спраглого лона.
Як розум туманно шалених цілунків благає
і як на чолі у росі бринить щастя солоне.
Як сил вже немає, щоб опір бажанню чинити,
як подих стає до тремтіння глибоким й чуттєвим.
Ти знаєш… Розбурхати можна, та важко спинити.
Цілуй до останку, любов не буває миттєва.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
Блукає ніч поміж жіночих звивин,
шаріється на вигині стегна.
Стікають карамелі і оливи,
вигукуючи наші імена.
Оголене любовне протиріччя…
Хоч промовчи, а краще – прокричи,
як дві душі, неначе два обличчя,
закохано вінчались уночі.
Енергія бурлить, мов згусток плазми,
шматує серце щастям раз у раз.
У кожного, хто любить, свій діагноз…
А я люблю, коли в душі оргазм.
© , Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021
Мені на плечі впав кумедний янгол
у мештах дербі й з теплими руками.
Ми танцювали з ним уявне танго
і мандрували десь межи світами.
Мені здалось, він з іншої епохи:
у датах, числах, іменах блукає,
працює перекладачем у Бога
і все хороше раєм називає.
Казав мені, щоб дихала щасливо,
бо все, у що ми віримо воскресне.
Усе в житті є хвилями й важливо,
аби котрась з них голову не знесла.
Ми сіяли усі слова крізь сито,
щоб віднайти найбільш цінніші ноти.
Хоч мешти його цокали сердито,
та крила дарували ніжний дотик.
Я вчора впала янголу на плечі
чи то на голову звалилася нарешті.
І реготав над нами п’яний вечір,
коли я приміряла його мешти.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021
Крізь рамена міцні незграбні
й душу твою розперезану
мерехтливо стікають краплі –
солі у променях Всесвіту.
Одкровення вустами тануть.
Наші перетини зрушені,
бо наголо зустрів світанок
тишу коханням спокушену.
І на осуд усім холодним,
тим, що блукають безоднями:
їхнє місце – одне поза одним,
наше – лише одне в одному.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021
Він мовчки від неї таки божеволів –
чи то від її досконалої вроди,
чи то від характеру вкрай вибухового.
У неї було всього повно й доволі:
вар’ятства, сміливості й глузду здорового.
Любив її сліпо і геть безнадійно,
так віддано, аж до шалених фантазій.
Любив її примхи і всі дивні фрази.
Із нею було йому добре й спокійно,
коли навіть різко кидала погрози.
Від неї він просто-таки шаленів –
чи то від її ніжних рук та дотиків,
чи, може, від сонного хриплого голосу,
як тихо щоранку, без зайвих слів
вона називала його Мегаполісом.
І він їй ніколи й ніде не перечив,
нічим не засмучував, не дратував,
до неї горнувся, коли вона спала.
Безмежно любив геть усі її речі
і зовсім дурів, як надовго зникала.
Аж до неможливості нею пишався
і сам собі заздрив потай раз по раз.
Він щиро обожнював свою Доріс –
уже сто разів би на ній одружився,
та він лише кіт на ім’я Мегаполіс.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Я так хотіла саме оцю ніч,
коли удвох самі в чужому домі,
де нам ворожить мерехтіння свіч,
а ми немов знайомі й незнайомі.
Я встигла лише мовити тобі,
що тут писала б неймовірні вірші.
А ти всміхнувся і сказав: “О, ні!
Ми будемо в будинку цьому інші”.
І ми сміялись, й плакали удвох,
були собі мов зовсім невідомі.
На зламі всіх світів і всіх епох
кохалися свідомо й несвідомо.
Бентежно, щиро і, на диво, дивно
нам у цю ніч все видавалось іншим.
Ти цілував шалено і невпинно,
а я писала і писала вірші.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021
Колись здавалось, що слова не ті
і що стосунки складені з інверсій.
Є почуття, але немає сенсу,
бо хто ми одне одному в житті?
Ти схожий на розквітлий тихий сад
і тепло пахнеш вечорами літа.
В м’яких і дужих безборонних вітах
уміло розігрів мій листопад.
Казав мені не вчитись у біди,
а лиш у щастя: кожну мить любити.
Я знаю, в тебе в серці є магнітик,
котрий мене від самоти збудив.
З тобою наче визріла в душі.
Тепер не прагну дива. Уже інша.
Так швидко виростаю з своїх віршів,
як діти виростають з одежин.
Вся зодягнулась у твої слова.
Довіку вже не виросту із тебе.
Смакую кожен дотик твоїх стебел.
А сенс якраз і був у почуттях.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
Майже щоночі їй хочеться стрибнути в небо,
так, щоби відгомін люду не було чути.
Краще шугання вітрів та пташиний щебет,
а знизу дахи, що є прихистком для отрути.
Майже щоночі їй хочеться все призабути.
Вона не любила пояснювати йому,
чому п’є лиш вистиглу в зимних долонях каву.
Носить білизну із запахом тіла й чому
все те, що табу, є найбільше для неї цікаво.
Вона не любила в розмові високі октави.
Часто у сутінках чула, про що кажуть стіни,
всі бесіди їхні у сотні гучних голосів.
Клала вату до вух і закутувалась у хустину,
аби лиш не чути тих схожих на скрегіт слів.
Й молилась про те, аби швидше вже день підоспів.
Вона не боялася десь виглядати смішною,
із купою незрозумілих для натовпу звичок.
Стрибала в фонтан, прикидалася часом німою.
Усім перехожим вдивлялася наскрізь в обличчя
й не завжди відгукувалась, коли хтось її кличе.
У неї були сині стоптані вщент черевики
й стара парасоля з минулого тисячоліття.
Ще ранець на плечі тендітні – доволі великий,
розіпханий книгами, бутлем води та повітрям.
Вона не боялась здаватися пані з привітом.
Усе, що їй треба, у неї так ніби й було,
але серед люду здавалась усім збайдужіла.
Крім нього. Він пильно тримав понад нею крило
та дбав, щоб в котрусь із ночей до небес не злетіла,
і млів від білизни із запахом її тіла.
Він відчував її шкірою наскрізь й усю,
як відчувають тепло, і повітря, і воду…
Мив черевики, сплітав їй волосся в косу
й боявся сполохати, як доторкався зісподу.
Та цінував як найбільшу в житті нагороду.
А над світанком, коли вона все ж засинала,
він цілував її шию, і плечі, й зап’ястя...
Дихав крізь пасма волосся, котре розпускала.
Думав: “О, Господи, як же в житті усе вчасно”.
Й дякував за божевільне та крихітне щастя.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021
В голові таргани здуріли,
показилися, як від голоду.
Чи понапивались текіли –
і їм начисто знесло голову.
Маю вічно-хронічну потребу –
лиш тебе одного кохати.
Залікуй моє хворе НЕДО.
Вже не можу НЕДОсипати.
Вже не хочу НЕДОпалків в серці,
НЕДОвіри та НЕДОмовок.
Тарганам моїм знову здається,
що у них ненадійний сховок.
Каву вкотре НЕДОварила.
Знаю, знаю: НЕДОсконала.
Просто я тебе НЕДОлюбила,
я тебе НЕДОстатньо мала.
НЕДОтішилась, як любились,
НЕДОгледіла долі знак.
Таргани, схоже, вже змирились,
а метелики все ще ніяк.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
У мене в запасі лише пара рук
та келих білого грайливого вина.
І дурниці, що вино не смакує.
За вікном прошмигують
голови буйних перук,
а мене одна думка марудна мордує:
«Що в тих головах?
Що під копицею зачісок-кіс:
чорнявих, білявих, рудих,
а то й ясно-срібленьких?
Може, спогади, роздуми, мрії,
турботи чи стриманість сліз?
Може, з радості сміх
чи хихикання з нервів слабеньких?»
За вікном був чужий,
наче з іншого виміру світ,
якому ті люди невпинно кричали:
«Осанна!»
Раптом з шибки навпроти уздріла,
як мене розглядав рудий кіт.
І в очах його видима думка була:
примарна, зухвала, безкарна
і неординарна,
така своєрідна і дещо бунтарна.
Йому спо́кою не давала моя голова:
чорнява, із зачіскою аж по плечі.
Він вивчав мене від Різдва,
щодня і що Божий вечір.
Йому знати хотілося,
що в тій моїй голові — щось вагоме і цінне,
чи ємність для макулатури?
Я кота того бачила вчора у власному сні:
він отам будував філігранні дивацькі фігури.
Рудий кіт так пізнати хотів мій розхристаний світ,
так бажав, так вдивлявся
й мене пізнавав знову й знову.
Я промовила майже нечутно: «Агов!» і «Привіт!»
Ну а далі була дуже дивна для мене розмова.
................................................................
Рудий Кіт так вивчав мій розхристано-правильний світ,
так бажав, так вдивлявся
й мене пізнавав знову й знову.
То не просто був кіт з моїх снів —
то збирач моїх слів.
Я любила рудого кота за дотепні розмови.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
Ти журавель – я твій політ і крила.
Ти корабель, а я твої вітрила.
Ти сонце – я тепло й проміння.
Ти совість – я твоє сумління.
Ти музикант – я пісня та балада.
Володар ти – я сила, воля й влада.
Ти красень – я для тебе врода.
Ти переможець – я твоя винагорода.
Ти море – я безмежна хвиля.
Ти шлях – я кожна твоя миля.
Художник ти – я полотно й картина.
Ти сирота, а я твоя родина.
Король ти – я вінець твій і корона.
Ти виноград – а я цілющі грона.
Як ти ніщо – то і мене немає!
Коли ти все – я стану твоїм раєм!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Чи за нами оте небо плаче?
Чи за нами в нього тихий щем?
Пам’ятаєш стримано гарячий
ніжний поцілунок під дощем?
Так немов лиш двоє нас на світі
і на двох лише одні уста.
Ми забули серцем володіти.
Істина була, як день ясна.
Молоді, закохані, босоніж…
Шепотіли: «Я не відпущу».
Відчували стукіт серця з-поміж
шуму барабанного дощу.
Почуття надійно-безнадійне…
Дощ і парасолька не рятує.
Заховай мене в своїх обіймах,
бо з тобою й дощ мене цілує.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
Не запитуй, чому опустила так плечі донизу.
Це лиш схил до землі, аби відштовхнутись й злетіти.
Їй нестерпно ходити босоніж по гострому лезу
і вже ба́йдуже те, що круки чорнокрилі поблизу,
бо у неї сьогодні на серці зродилися квіти.
Отакі, як вона щораз мріяла у подарунок –
не пістряві, без кольок, духмяні та ніжні на дотик.
Ну, а ще вона мріяла сукню в дрібний візерунок,
щоби, мов поцятковану, в сотні іскристих краплинок.
А до сукні ще навіть прикраси, що схожі на ноти.
Ще учора було їй так ніяково за ці мрії –
бід довкіл не злічити, а в неї якісь забаганки.
А тому в черепку посадила кімнатні лелії
і купила за знижкою сукню, фасон – ностальгія.
Ну, а далі – з бажаннями й мріями грала в мовчанку.
Та сьогодні чомусь відлягло, а чи то збунтувалось,
все змінилось у мить, як дізналась про стан материнства.
Хоч вона ще не знала, що саме у ній відбувалось,
бо її то до сліз, то до сміху нараз проривало.
І нахлинули спогади родом аж ген із дитинства.
А ще він… Як її цілував день у день, мов сп’янілий.
Говорив, що як сонце вона – не надивишся вдосталь.
Пригадались усі його дотики до її ліній,
і його сивина, і сорочка в улюблений синій.
І як дуже любив, коли все було щиро та просто.
Стрепенулась, вдихнула повітря й розправила спину.
Відшукала у пам’яті номер, який не забути.
“Я спитати... Привіт! А ти маєш для мене хвилину?
Не повіриш... Я доньку народжу для тебе чи сина”.
Усміхнулась й пішла, щоб купити омріяні квіти.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Там, де стікає крига, завжди стає свіжіше…
Нам би вина у келих, нам би писати вірші…
Навстіж розкрити штори, шибку пробити наскрізь,
і розпростати крила, і полетіти вдалеч.
Нам би ще горизонти, де незабудки квітнуть,
килим із трав під ноги й каву з самого Відня.
Небо вгорі ванільне, і помаранчем сонце…
Бога у грудях нам би й ангела-охоронця.
Там, де темніші ночі, зорі горять ясніше...
Нам би любові в очі, нам би кохати більше.
Щоб відчувати силу й знати, на що спроможні,
ми ж бо лише в любові справді непереможні.
Там, де сміються діти, ангели не ридають...
От би нам замість цукру дати добра до чаю.
Нам би спитати в квітів, де ті стежки до раю.
Може, у незабудки, поки ще пам'ятає?..
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Я знаю, що не личить зовсім
казати першій, що люблю.
Але чомусь мені в цю осінь
це видалось за маячню.
Ні-ні, усе це лиш відносно,
нехай це буде мрія, чар.
Твоїх очей небесна просинь –
мов недосяжний блиск стожар.
Так тепло. Йду за місто боса –
якась неправильна пора.
Собі шукаю мудрий спосіб
любов цю вкласти до пера.
Хоч ти і не збагнув ще й досі,
що я тобі – твоя весна,
в моєму серці стільки млості,
що вистачить на двох сповна.
Я, певно, що промінням стану,
на перевалі твоїх літ.
Твого осіннього роману
я буду наймиліший квіт.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
О, як мені його бракує,
він мій нестримний віртуоз.
Та чи за мною він сумує
у величі бурхливих гроз?
Люблю шалену його вдачу
і норов блискавичний теж.
Як він, ніколи не заплачу
і не приборкаю пожеж.
Так не станцюю на асфальті.
Я кожну мить із ним ловлю.
Він падає. Він робить сальто.
І я його таким люблю.
Хоч безбентежний, як хлопчисько,
і невиправний восени,
уся тремчу, коли він близько,
і миті тій нема ціни.
Нічний, вечірній чи ранковий –
це він натхненник моїх рим.
Він зветься ДОЩ! І він – чудовий!
Мені так добре спиться з ним.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Серед сотні дихань монотонних
ти мій подих відшукати зміг.
Забери мене зі стін бетонних,
укради від усього й усіх.
Посели в віддаленій хатині,
де нема людей і покриття.
Де переверну в одну хвилину
дриґом догори твоє життя.
Я розквітну крізь твої ключиці
і підсяду на твою струну.
Я застигну у твоїх зіницях,
як комаха в краплі бурштину.
Упаду на дужі твої плечі,
наче зорі, голими грудьми.
Щоб не марнувати нашу втечу,
ти і мій весь світ переверни.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Навіть гадки не мала, що десь ще існують такі:
без страху до любові, без боязні втратити віру.
І не знала, що в образі геть одинокого звіра
розгораються атоми сильні й водночас легкі.
Бережи його, Боже, він має у собі світи,
кожен світ його – наче з дитинства солодка цукерка.
До очей його можна дивитися, як до люстерка,
увійти у них і залишитися там назавжди.
Бережи його, Боже, він має до мене ключі.
Бадьорить мої дні, наче кава ранкова в горнятку,
він розгадує серце моє, як важливу загадку,
і читає уважно мене по складах при свічі.
Бережи його шлях, він будує надійні мости,
збережи його вміння в житті цінувати й краплину.
Я в ньому поселюсь, як у мушлі яскрава перлина,
і всередині нього коштовністю стану рости.
Його струни не рвуться, а зріють, як в полі жита.
Бережи його, Боже, він вміє долати пустелі.
Його сни збережи у моїй кольоровій постелі
й теплу хвилю його десь понизу мого живота.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Напівподиху, напівдотику,
напівкроку живу тобою.
В царстві хаосу і еротики
я напівзапаковую зброю.
Я напівзаліковую рани
і напівзамасковую кроки.
Напіврясно цілую вустами
і не вірю напівпророкам.
Напівсонною, напіввбраною
до кімнати впускаю ранок.
Крає сонце напіврозжарене
з ночі місяць на півсерпанок.
Напівстримано, мов окрилено,
затулю твої очі вустами.
Всі тривоги твої знесилені
я напів розітну думками.
Напівзнайдено, напіввтрачено…
Все в бою ти напіввідстояв.
Наше цінне напівпобачення.
Я сьогодні напів твоя.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Жінки зачинають життям під тобою
згустком пульсуючих ритмів у часі.
В лоні вже серце стукоче жагою,
а лоно гойдається десь на терасі.
Чекає на каву терпку з кардамоном,
ребра рахує із раю вигнанцю,
гидить пронизливим одеколоном
і вже починає гукати їй: «Мамцю!»
Вона ж упирається гучно і моцно
вихлюпом, болем та вкрай ефемерно.
Мов непорочна, вмліває жіночно
від думки, що в ній зародилося зерно.
Брунявіють Всесвітом Єви від тебе,
змелюють огріх на праведність жорна.
Й мовить архангел крізь заростки стебел:
«Адаме, не сій куди-небуть ті зерна».
Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Ліжко моє пам’ятає твій запах донині,
пахне йому твоя сила у поті кохання.
Як воно так увійти й прорости у людині?
Що це? Бажання, змагання чи, може, пізнання?
Як воно це – дотулитися дна, що є небом,
колосом стигло наповненим впертися в Космос?
Ти пізнавав усе так, ніби був живим нервом,
й пальці твої наче мали м’який власний голос.
Дивна ця мить, мов усе поза виміром часу,
хвиля кохання минає тривалістю в вічність.
Будь у мені і в уяві, і в снах, і щоразу
щиро смакуй цю тремтливо-глибоку магічність.
Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Тримай мене. Я нині п’ю вино.
Тримай надійно, незрадливий друже.
Чомусь мені на серці залягло
все, що колись здавалося байдужим.
Вино терпке – і терпко на душі…
Тримай мене, як незабутню зірку.
Б’ють за вікном по клавішах дощі,
ну а мені лунає: «Гірко! Гірко!»
Спини мене. Я далі п’ю вино.
Тебе тримаюсь обома руками.
Я думала, мені вже все одно.
Я справді отак думала роками.
Тримай мене, аби не впасти в гріх.
Ми досі, як в дитинстві, – пам'ятаєш? –
любов шукаєм, як насліпо в грі –
«тепліше, дуже тепло, обпікає».
Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
Подаруй мені, Боже, із вишні сережки,
нехай серце забуде, що сплили літа.
Я роками шукала найкращої стежки,
а вона споришем й чебрецем поросла.
Подаруй мені, Боже, намисто з калини,
хай добавлю краплинку краси у цей світ.
Мені треба лиш сонця, води та людини,
і знання, щоб цінити життя й родовід.
Я намисто оте зодягну, як святиню,
не для блиску, чи шат, Геростратових лавр.
Я калиновим дивом ворота відчиню,
для засмучених душ вділю кольору-барв.
Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021
Курличе сон на світанкове небо.
Село у травах, стежка заросла.
Збудіть, збудіть мене бодай хто-небудь,
допоки я у сон той не вросла.
Мені самій прокинутись несила,
щаслива ж бо до трепету душі.
Суха земля дощу собі просила,
і ліс вкривався цвітом черемші.
А ген за полем сонце променіє,
крильми просіює тепло крізь сито.
Як струм жаги вдихає і п’яніє
моя Земля, яку в красу сповито.
Погрожує із неба громовиця,
та не боюсь – у неї добрі очі.
Цей сон, мабуть, ніколи не досниться
він повертається, як і зоря щоночі.
І десь на зламі стоптаних доріг
за той світанок хтось приймає плату.
А полудень, як білий оберіг,
мою й твою нотує кожну дату.
Дрімає у поклоні стара вишня,
їй, мабуть, теж наснилася весна.
І заглядає до душі Всевишній,
аби вона була, як день ясна́.
Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021
Я намалюю на вікні сніжинки,
на звукозаписі поставлю хуртовину.
Заплющу очі на якусь хвилинку
і уявлю Різдво й Святу Родину.
Таємну ніч, любов’ю оповиту,
різдвяних янголів у білому убра́нні.
Як військо Неба, як Господню свиту,
що межи зорями співатимуть: «Осанна!»
Запахне сіном, хвоєю й свічею,
і тріскотітимуть сухі дрова квапливо.
Колядуватиму з Різдвяною зорею,
і прокричу: "Привіт, Різдво! Я вірю в диво!"
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Візьми мене у тихі зорепади,
хай заздрять нам палкі зірки плеяд.
Бо я — твоя й кохаю не заради,
не через те що,
не тому що й не навряд.
Візьми мене у спогади та мрії,
у виткані бажаннями думки.
Бо я — твоя симетрія й стихія,
з життя твоєї книги сторінки.
Твоє свічадо і твої скрижалі,
веселиці твоєї кольори.
Бо я — твоя! Візьми мене й надалі
до себе в незбагненні вечори,
до сивих снів та до кавових ранків.
Я буду тобі легша за сльозу,
бо я твоє сплетіння до останку
чи то у ясний день, а чи в грозу.
Твоя розрада й сплеск адреналіну,
з собою в день новий мене поклич,
як сонце, що нема йому заміни.
Одну-єдину з тисячі облич
візьми мене у старість зі собою,
де ми зіграємо і буде нічия.
А може, і дам виграти без бою.
Бо я тобі своя! Бо я твоя!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
Вчора босоніж ішла, в ноги врізалась стерня.
Ніби щетина з землі виростала стогоном,
що уявляла себе плодоносним пагоном:
сильним, упертим, як не топчи — нескореним.
І стоголосо, неначе з самого дна,
росами вмила самотньо свої покоси.
Мов із коріння озвалась у дивний спосіб:
«Я вже колишня, бо зрізали мої коси.
Ще ніби й тут, та для світу уже, мов відсутня.
Нині – теперішня. Хтозна, чи завтра майбутня?
Люди, живіть, допоки і вас не скосять,
не покладуть у холодні глибокі стоси.
Просто живіть. Байдуже ваші шати.
Серце до серця. Впивайтесь вустами в уста.
Вам, як мені, надважливим є, щоб проростати.
Вся метушня, крім любові, така пуста».
Вчора стерня аж до крові колола п’яти,
мов розсікала затоптаний нами час.
Серед причасть отих сил не було змовчати:
«Скошена, стоптана, стерта, але могутня.
Ні, не колишня, повіки одвічно присутня —
в стеблах теперішня, у насінинах — майбутня».
Вчора мені, як ніколи, хотілось прощати
щедрим дарунком, наче медовий спас.
Просто прощати, кохати, кохатись, кричати…
Не відкладати. Завтра не буде нас.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Як вино, то напівсолодке.
Якщо кава — напівгірка.
Коли квітка, то незабудка.
Як кохання, то у віках.
Якщо жити — аби нівроку.
Як сміятись, то лиш гуртом.
Коли йти, то відважним кроком,
а ховатись — то під крилом.
Як любити, то до нестями.
Якщо мріяти — всім єством.
Як пишатися, то синами,
а творити — то на добро.
Якщо друзі, то лиш надійні,
а як спогади — то ясні́.
Як стосунки — міцні, постійні,
а цілунки — палкі й рясні.
©Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Видруковую давні світлини на принтері
й пригадую стежку, що бабця втоптала.
Ходили по ній фарисеї та митарі,
збиралась юрба та дітва щебетала.
А вздовж тої стежки бабусина щирість:
дві яблуні, сливка та грушка зростали.
І я по суботах в чоботях на виріст
березовим віттям її підмітала.
Було непочатого краю роботи.
Ні миті намарне ‒ за сонцем встигати.
Вода із криниці носилася вкотре
в посушливі дні ярину поливати.
А як ближче свята, ‒ як бджоли звивались.
Пеклися завиванці, вудилась шинка,
білилася хата, вбрання готувалось
і пахла духмяного хліба скоринка.
Просила бабуню бодай відпочити,
подовше поспати хоча б на хвилину.
Мені ж так хотілося байдики бити,
чкурнути до подруг кудись на годину.
Ото пригадалось. До щему пробрали
ті спогад-світлини ‒ минуле на принтері.
Як бабця всміхаючись серцем шептала:
«Ой, доню, та висплюсь колись вже на цвинтарі».
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019
Пересиплю до жменьки із серця свого молитви,
понесу їх до лісу, у закуток тиші й безлюддя,
де обвисли зеленим рядном із дерев хоругви,
де нема неправдивого підступу та кривосуддя.
Там надихані Богом верхівки смерек та модрин
і шапки пелехатих дубів, що ціловані сонцем.
Взори дивних тайнописів тканих тенет-павутин
і мелодія вітру, спів птиць та галуззя у танці.
Там нема коловерті та лігва безумних людців
з того виру когорти, що нищить святі заповіти.
Лише сльози течуть по корі вікових мудреців,
та здригаються гори, бо плачуть Адамові діти.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2019
Він малює дитину. Вона береже фігуру.
Підсолоджують мрії ‒ учора купили кота.
Куранти у скронях пульсують, як бій ‒ понадміру.
Заповзають мурашки під білу оголену шкіру.
У кожного свій апогей і своя висота.
В неї ‒ браво кар’єра. Він знову малює дитину.
Замасковують мрії, три тижні мандрують ‒ вояж.
Вона вчить іноземні, освоює мертву латину.
Набирає вагу. Позбувається вщент нікотину.
Накопичує в банку доволі пристойний тираж.
Він потроху звикає, та все ще малює дитину.
Приховує мрії у морі книжок ‒ книголюб.
На благодійність відмірює рівно третину,
потайки на сиротинець дає копійчину.
Вона ж черговий відкриває у місті паб-клуб.
Але з часом принишкла, поникла у діях й думках.
І йому не до мрій, бо й своя вже поколює спина.
Ще буває насниться колиска у вранішніх снах,
та вже рідше і рідше тримає він пензля в руках.
Він потроху забув, як воно малювати дитину.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2019
Вишивка – сила предків
і роду благословення,
передання для нащадків
сакрального одкровення.
Нетлінна містична дія,
збережена крізь віки,
аби не згорала надія
потоку живої ріки.
Вишивка – лінія долі,
невпинне програмування,
потужне прагнення волі,
до вірних дій поривання.
Безмежне поле любові,
вишите мудрим взором,
засіяне ще в основі
могутнім Небесним покровом!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Давно вже просяться на ніжки
новенькі в сіточку панчішки.
У шафі є сукенка ладна,
така файнезна, чоколядна.
Купила-м і нема де вдіти –
робота, хата, малі діти...
А на табо́рику туре́бка.
То й що, що зламана заклепка,
зате у барву з моїм па́ском.
Пасує всьо із шиком-ло́ском.
З-під ліжка виглядають мешти.
Чи то піти би де нарешті?
Я до люстерка... От халепа!
Мені би ще фрезу́ри треба.
Зберу волосся у хвоста.
Нічого начебто... Краса!
Вже кі́ко буду кремпува́ти?
На себе ла́хи й геть із хати.
Мене так кличуть переміни,
піду си куплю ліґумі́ни.
Іду я вся така на ґлянц,
аж вітер робить реверанс.
Так цокають мої підківки –
їм ґратулює аж бруківка.
Я у такім чудеснім стані,
як ніде жодна є́нча пані.
Спацерува́ла аж до площі,
там мармуля́дки найдорожчі.
Наліво дорогий генде́лик –
там бармен льо́та, як той джмелик.
Направо з пля́цками цуке́рня,
така мацьо́нька і майстерна.
Купила-м файні марципа́ни.
Отак півкі́ля. Може, ста́не.
Ну от і всьо. Пора до хати,
бо вже зачи́ло ся смеркати.
Іду. Вся квітну, як те літо.
І як там вдома мої діти?
Напевно, ги́цают по ліжку
або по стелі ходять пішки.
У мене ниньки є прогрес...
У чоловіка буде стрес,
ще й, може, буде дуже зло́сний.
Мені аж вже від того млосно.
Приходжу. Мало не зомліла.
Аж стерпла. Де ся діти діли?
Сусідка мала пантрува́ти.
Іду сусідоньку шукати.
І на порозі носом в носа
таким ударом, що аж зносить...
Наш татко. Зовсім і не злосний.
Такий весь слічний, скрупульозний.
Посмарував мастиков капці.
Каже: «Відвів дітей до бабці».
Я рот відкрила і два ока:
«Ба що сі стало? Та нівроку!»
Як добре, коли усе файно.
Вуста малюю. Вже. Негайно.
Ми довго – до самого ранку
собі зробили на двох рантку.
Дубова лавка. Зорі. Небо.
Мені так того було треба!
І тут я всьо зметикувала –
то все з панчішок ся почало!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Це буде не сьогодні і не завтра,
не тут, не з нами і не в цьому світі.
Голодна, гола, неправдива правда
напише нам у докір заповіти.
Ми виросли із правил, із обмежень,
із заборон. Звільнилися душею.
Не зчули серед вражень застережень,
тепер наш Всесвіт поза мережею.
Це буде не сьогодні і не завтра.
Не тут, не з нами та не в цьому світі.
Ми виросли… Та є ще й інша правда:
не доросли, бо серцем ― все ж як діти.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856720
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2019
Якби в серці були нотатки ―
саме серці, а не в голові, ―
не плекали б ми так наші статки ―
пізнавали б світи нові.
Якби в серці був внутрішній лікар ―
позаштопував рани нитками,
від страждань дав цілющі ліки, ―
чи хворів би хтось тоді нами?
Якби серце своїх мало свідків,
котрі би не відали втоми.
Вони б почепили всім мітки,
поділивши на друзів й знайомих.
І не факт, що для тих, хто нам другом,
ми б не стали лише перехожим.
Якби в серці людей були ваги ―
переважили б нас судом Божим.
А якби серце мало ще й гальма ―
не долали б нові ми маршрути.
Серце, може, і тим унікальне,
що воно вміє бачити й чути.
Не дивіться у очі, як в море,
до душі заглядайте й до серця.
Не запалюйте у серцях зорі,
якщо там вже сіяє сонце.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856719
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2019
Я летіла,
наче зовсім не мала тіла.
Я воліла,
серцем прагнула та прозріла.
То від Єви ―
сила-вміння долати лева.
То від Шеви ―
влада-воля, як в королеви.
То від моря ―
змию біль та приглушу горе.
То від неба ―
громом вивільню крила з себе.
Від землі то ―
єдність з Богом та з цілим світом.
То від роду ―
сила духу, з коріння – врода.
То від віри ―
нездоланність у повній мірі.
Від любові ―
поклик серця та сила волі.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2019
Кохай життя, немов свою кохану.
Краплини радощів хай змиють смутку тінь.
Смакуй, хай післясмак життя жаданий
відлунням буде серед поколінь.
Прощай, бо жаль кладе свої окови,
що годі скинути ― заковує серця.
Люби життя, як немовля у лоні,
немов невісту, що ступає до вінця.
Милуйся тими, хто душею рідний,
кому із уст твоїх слова ― солодкий мед.
Життя ― то мить, яка для тебе квітне.
Життя ― то шлях, то твій до неба злет.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856685
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2019
Не забуду. Але й не заплачу.
Не захоплює уже і не п’янить.
Навіть якщо більше не побачу,
навіть коли зовсім, ні на мить.
Не забуду. Але й не покличу.
Що було — туманом відійшло.
Вдруге на душі не закурличе.
Зникло і зів’яло, відцвіло.
І нехай вже потім ані слова,
мов не знались, наче й не були.
Повз пройду, як пані гонорова —
ніби в серці з льодом холоди.
Не жалітиму. Хіба я можу?
Все було лиш тільки на словах.
Лише жарти, погляди і, може,
було трохи запалу в очах.
Перебігло. Перейшло. Перешуміло.
Спалахнуло і згасилось вмить.
Наче й не жило… Та відболіло…
Не забуду, бо в душі щемить…
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Дзюркоче навесні струмок –
то мамин голосок.
В саду сміються солов’ї –
то мамині пісні.
Гойдаються в полях жита –
то мамине життя.
А в житі волошковий рай –
то мамин диво-край.
Сміється сонце знов і знов –
то мамина любов.
А сльози з неба – то хіба
що мамина журба.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Люби мене понад усе,
як зорі — небеса.
Люби мене, кохай мене,
як ніжний квіт — роса.
Як книгу мене розгортай,
мов з глека з мене пий.
В своєму серці заховай,
на сім замків закрий.
Читай мене, немов псалом,
неначе мед, ковтай.
Як повний місяць за вікном,
у душу заглядай.
Люби мене більш за усе,
як птиці — небосхил.
Кохай мене, жадай мене,
допоки стане сил.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Чомусь так добре пам’ятаю день,
коли малою вчилась вишивати.
Наспівували давніх ми пісень
і пили чай із запашної м’яти.
Надворі було чути сміх дітей,
мене до них так серденько просило.
Голівки шитих на рядні лілей
також до сонця за вікном хилило.
Маленька голка з вушком череватим
ніяк не вміла трафити де треба.
Смішив мене мій хрестик кострубатий,
такий великий, наче на півнеба.
З невмілих рученят втікали п’яльця.
Енергії не було де подіти.
Вколола собі аж до крові пальця
й чкурнула в двір — туди, де були діти.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Що ліпить нас?
Життя. Чи ми самі.
Що гірше?
Комплекс меншовартості.
Чи фактор переваги.
Шукаю відповіді в кожному псалмі.
Знаходжу плюс ― в амбітності.
І мінус ― у відваги.
Комусь любов —
значно глибша за море.
А декому —
менша, ніж голки вістря.
Одним — небо ясне, прозоре.
Другим — сіре й на голову тисне.
Комусь гріх —
елемент випадковості.
Просто сталось так —
прояв слабкості.
Іншим —
повний занепад духовності,
втрата раю й життя без радості.
Неоднакові.
Всі по-різному.
Так несхожі.
Але всі ми — знакові,
неосяжні, відмінні, розбіжні ми.
Кожному — своє.
У всіх — по-всякому.
Крок у майбуття…
Рух у нескінченність…
Незбагненні шляхи в невідомість…
Наше буття —
то наша свідомість.
Чуже життя —
то тільки хибна видимість.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
В мого Ангела різьблені крила,
Присутність його непомітна.
Щире серце, яка ж то сила.
А усмішка ― неначе рідна.
В мого Ангела світ на зіницях,
в руках — доброї кави горнятко.
Мені часом буває насниться,
що я з ним, мов мале дівчатко.
Разом нам дуже просто і звично,
він вчить думати про майбуття
і не вимінювати свою вічність
на коротеньке вигідне життя.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831271
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 01.04.2019
У серпні достигають груші,
отаву косить вже косар.
На сонці мама сушку сушить,
худобу десь жене скотар.
З піску будує пишні замки
русяве чепурне дівча.
Видзьобує все до останку
розсипане зерно курча.
Вмостились ластівки на дротах,
сивий сусід горілку п’є.
Жебрачка сперлась на ворота,
черствий окраєць там жує.
Кусає кропива у ноги,
далеко хтось когось кляне.
Пилюка вкрила всі дороги,
десь пхинькає дитя мале.
Стара сусідка знехотя́
віддала Богу свою душу.
А у саду одне хлоп’я
визбирує медові груші.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Мені нічого так не треба,
як віри у Твоїх очах.
Ввись часом прагну, аж до неба,
аби згубитись там, як птах.
І я нічого так не хочу,
як бути в Твоїх, Боже, планах.
Любов’ю в серці мироточу,
і вірою лікую рани.
Отак прожити б сотні літ,
але я знаю — все мине.
Навіть як проти мене світ ―
мені достатньо лиш Тебе.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829445
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 17.03.2019
Цятки-пацьорки на білім тарелі.
Силя́ю п’ять низок у барви веселі.
Найперша ― на радість! Най втішно вам буде,
щоб серце сміялось і в свята, і в будень.
Друга ― на щастя! На долю вам файну,
чудову, прекрасну, таку надзвичайну!
Здоров’я силя́ю на третю вам низку ―
бадьорості вам і в очах більше блиску!
На низку четверту удачу вплітаю ―
оту, що на успіх. Добра вам бажаю!
А п’ята ― любов. Низка ніжності й млості,
вона дасть вам крила й небачений простір.
Усе це зберу у грайливі коралі ―
для дівчини, жінки, поважної пані.
Так добре на серці… Зіпрусь на віконце.
Пильнуй мене, Небо! Цілуй мене, сонце!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Не боюся уже, як колись,
бо мені вже запізно боятись.
Не боюся, щоб сльози лились,
ані в когось щось перепитати.
… не зробити, не вміти, не знати,
не встигнути, чи не прийти,
як захочу — не відповідати,
прощати й казати: «прости».
Не боюсь виглядати безглуздо,
зустрічати серця кам’яні,
спіткнутися чи потонути,
бо була уже на глибині.
Уже байдуже осуд у спину,
роблю лише те, що люблю.
Не тремчу, як втрачаю силу,
не добираю жалю.
Вже не страшно не йти по прямій,
уже можу — в обхід та криво.
Не лякаюсь іти у свій бій,
не даю обрізати крила.
Мені є вже про що сказати
і я знаю про що молитись.
Мені є вже про що мовчати
та до кого серцем тулитись.
Вже гіркий шоколад — солодкий.
Вже живу, аби світ любити.
Бо життя є таке коротке.
Я уже не боюся ЖИТИ!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829083
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2019
Не тепер…
Не в цю мить…
Відпочину —
від смутку,
від болю,
а ще
від причини.
Хай серце поспить,
мов п'янке від чарчини,
щоб забутись
ще раз
бодай на хвилину.
Не нині…
Не в цей час…
Помолюся —
до малого Дитяти,
до Бога Ісуса.
Хай милість
нам зродить
сердечне прощення,
щоб прозріти
до істинного
одкровення.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829057
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.03.2019
День ще ніколи швидко так не догорав,
ніколи ще так палко не смеркалось.
Ще місяць так згори не позирав
та зорі гучно так ще не шептались.
І ніч така п’янка ще не була,
ще так не прагнула затримати світання.
За цим усім спостерігали небеса ―
в цю ніч зароджувалося нове кохання.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Ті очі у старім люстерку
про мене знають куди більше,
ніж навіть відаю сама.
Мені від того ніц не гірше —
за тим люстерком таїна.
За ним прадавні голоси
провадять непросту розмову.
І кожен раз умильно просять
не повіда́ти ніц нікому.
Жию́ немовби неумисне ―
сказати з того ніц нево́льно.
Лиш десь-колись щось з мене бризне
так ціхо-ціхо молитовно.
Лишень вода в ріці всьо знає…
Земля під шкіров стогне: «Чуєш?
За нами Бог згори пантрує ―
Богу не збрешеш і не здуриш».
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828657
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2019
У тобі є сонце.
У тобі є море.
Той вітер.
Простір.
Сади і гори.
У тобі є подих.
Роса та проміння.
Ніжність.
Емоції
до оніміння.
Бажання.
Політ.
Мрія та сила.
У тобі є віра.
Небо і крила.
У тобі є зорі.
Крапля й ріка.
Сила й безсилля.
Думка стрімка.
Лід і вогонь.
Безмежність та край.
В тобі є мрія.
Пристань і рай.
Музика.
Пісня.
Танець при зорях.
Серце твоє
в кольорових узорах.
Молитва і спокій.
М’якість та криця.
В тобі відкритість
і таємниця.
В тобі є сяйво,
що сяє сміливо.
В тобі є я…
І це справжнє ДИВО!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2019
Для двох немає таємниць ночами,
вони разом із вечором зникають.
Мов ангели, що понад небесами
мереживом на зорі осідають.
Шепоче тихо ніч їм колисанку,
аби заполонити і приспати,
згубити їх у зорях до світанку
і солодко про знане промовчати.
А хто ти в цьому світі, хто і звідки,
що в моє серце поглядом пірнаєш?
Нам зорі із небес за тихих свідків,
що ніч таємно нас благословляє.
Мені б затримати той ранок, що світає,
душею вірити, вустами смакувати.
І хай весь світ дивується й зітхає, —
я хочу твоє серце цілувати.
© Ольга Беоеза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
Відчуваю себе, наче птах,
що має потужні крила.
Йду не по стежці — по голосах.
Що за могутня сила!
Якось на хвильку здалося мені —
зорі ідуть за мною.
Але то сьогодні, а завтра — ні,
розвидниться — тай по всьому.
Не можу здрімнути — думки-шукачі,
хіба я кому що мушу?
Палаю, а ніч, немов до печі́,
дров підкидає в душу.
Перед очима за якусь мить —
я в житі, серед колосся.
Посріблений місяць, що зовсім не спить,
розчісує моє волосся.
Як розпізнати, що то воно —
справжнє моє кохання?
Ллє із душі, мов з відра молоко, —
вперше, наче востаннє.
Втекла би, сховалась від тих почуттів,
та що я, хіба щось вкрала?
Чом серце карає потоком вогнів
за те, що лише покохала?
Де ж назбирати таких молитов,
аби не згоріти тобою?
Чи варто було впускати любов,
чи стати було до двобою?
І що є страшніше у тій боротьбі —
перемога чи, може, поразка?
Як я втомилась, сама собі
кричу: «Відпустіть, будь ласка!»
Що то за любов? Не знаходжу слів.
Втекти? Та хіба я злоді́йка?
Стою серед сотні чужих колосків,
немов золота копійка.
А місяць шепоче: «Не йди, не тікай, —
мої коси вмиває в росах. —
Поки ще молода, люби та кохай,
бо назавтра
посріблю твої коси».
І раптом десь чую зяблика спів —
таж то сонце уже висо́ко.
Питаю: «Коли ж отой день підоспів?»
Ото наснилось нівроку…
Дивлюся на коси, а в них — колосся,
а ще ниточка — срібна-срібна…
Як же серце в цю мить життям налилося —
я духом до птаха подібна.
Встаю знов окрилена, наче орлиця.
Що за могутня сила?
Якщо вже кохаєш — годі спиниться!
Тож дайте розправлю крила!
©Ольга Беоеза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
***
Якщо плакати — лиш діамантами.
Як сміятись — то вголос щиро.
Як літати — то вже горизонтами,
а не мріями в тісній квартирі.
Якщо вдячними бути, то за усе —
і за вечір, і за світанок.
Комусь — можливо, за усмішку.
А комусь — і за сіль на рану.
Не варто шукати те місце в житті,
де вам начебто добре буде.
Але варто створити це добре собі
в тому місці, яке вам лю́бе.
Не шукайте у всьому пояснення,
а в житті користуйтеся кресленням:
вчіться тих, кого треба, підкреслювати,
а кого не треба — то викреслити.
Говоріть з кимось не про себе
і приходьте — коли ще чекають.
Не під ноги дивіться — у небо,
кохайте, якщо вас кохають!
Пам'ятайте — життя треба брати,
бо, нажаль, воно одноразо́ве.
Ви в малому знаходьте багато,
а у сірому — кольорове.
Живіть кожен день в гармонії,
життя — не чорно-білі смужки.
І пам'ятайте:
найкращі ваші лінії —
це лінії вашої усмішки.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827971
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.03.2019
Скільки тобі, панно?
Чи багато?
Королівський погляд з-під повік.
Віями змахнеш ти так крилато —
одним поглядом ти прикуєш навік.
Сяйво є в очах,
яскрава врода,
постава,
манера триматися.
Пити б з лиця твого воду.
Тобою б лише милуватися.
А було... Життя так пошкребе —
залишить в одній лиш сорочці.
Ти втрачала частину себе,
немов діамант при обробці.
І алмазами так неспішно
шліфували тебе літа,
аби нині ти так розкішно
відкривала для слів вуста.
Випробовування крок за кроком
вирізали одну грань за іншою,
аби ти навчилась глибоко
світло приймати,
ставати яснішою.
Ти знецінювати себе облиш.
Знаєш собі вартість — добре знаєш.
Ти сама по собі не блищиш.
Ти, як діамант, лиш сяйвом граєш.
Не питай, чому днями останніми
ти спотикалась об людей без варіантів...
Діамант, щонайтвердіший камінь
шліфують лише іншим діамантом.
Твоє сяйво — відлуння духовності.
Немає межі досконалості.
Як же гарно, що висока ціна коштовності
збігається із вартістю порядності.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Як на зіниці вляжеться жага —
всю душу вип’є, як той день світання.
Хай буде щемно, доки є снага,
і п’янко красномовністю кохання.
Хай буде млосно думкою без дна
і любо-мило дотиком очима.
Шептали мені вслід: «Якась чудна!»,
бо я сміялась дзвінко, безпричинно.
Так палко хтось запалює вогні —
на щоках, на устах і на повіках.
Лишень би не згоріти в них мені,
не потонути у нестримних ріках.
Хай буде слабко пестощами слів,
шалено, ніжно й до знемоги просто.
«Дивачка!» — шепотіли мені вслід,
бо я ішла посеред міста боса.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
Перед Боже лице стаю,
ген подалі, людське — позаду.
З свого серця сама дістаю ―
що набрала там радо й нерадо.
Вигортаю усе до дна.
Хіба можна щось затаїти?
А навколо лише звірина:
без гріха й без лукавства, мов діти.
Ще трава і земля, і зілля.
Голоси, громовиці й вітри.
Ще з любові трохи похмілля —
із самого дна й догори.
Розмотаю на талії крайку…
Небо високо птахом курличе.
Здойму вбраннячко із китайки…
Прости мені, Боже, тричі!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827904
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.03.2019
Уквітчай мене, мамо, щастям ―
так одразу й на все життя.
Уквітчай барвінковим листям,
пишним цвітом, як те вишиття.
Нашепчи мені, мамо, долю ―
таку я́сну, як Божий день.
Нашепчи, щоб не було болю,
наспівай до душі пісень.
Намалюй мені, мамо, втіху…
Та не будь-де ― в моє́му серці.
А ще ― мудрості, радості, сміху…
Намалюй мені вроди в люстерці.
Захусткуй мене, мамо, коханням,
та барвистим, як буйне літо.
Мудрим словом і мудрим мовчанням.
Захусткуй так на многії літа.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Доню, квіточко, чічко, лелітко…
Така ладна, як ружа-потіха!
Позолочена льоском, позлітко,
ви́чепурена дзвоником-сміхом.
На щоках грає латво рум’янок,
на вустах вогких ― сонце у росах.
У зіницях ― грайливий кришталик,
ясні китиці ― в шовко́вих косах.
Цвітко, зіронько, мамина пташко,
пам’ятай про своє коріння.
Хоч як у житті було б важко,
бережи свого серця проміння.
Слухай Ангела. Він розкаже
про непізнані таємниці.
Вказівним тобі пальцем вкаже
шлях до Божої до правиці.
Розглядай свої сни в насолоду,
то є інший світ ― нетутешній.
Спозирай у рухому воду,
вона знає твій день прийдешній.
Смійся серцем, тримай добро в оці,
люби Божий світ і кохай.
Проявляй лиш хороші емоції,
а недобрі ― ліпше не знай.
В тому світі ніц не є вічно.
Ти живи, доню, так, щоб світити.
Все найкраще тримай в душі міцно
і ніколи не квапся жити.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2019
У мене вірші від настрою ―
то прості, то складні, то з ідеєю.
Почуваюся інколи айстрою,
а буває навіть лілеєю.
Я із вітром на ти,
з громовицею.
Але можу плисти й за водицею.
У мене вірші від бажання,
то від ніжності,
то від кохання.
То повільно в віршах,
а то хутко,
та буває й мелодія смутку.
Я ж бо різна…
Я часом, як дзиґа.
Для себе я ― непрочитана книга.
То тихе життя, то шалене.
На тиждень сім п’ятниць у мене.
Сотні мрій є у мене такої,
і, гадаю, не в мене одної.
Всі вірші мої линуть від серця.
Ти лиш, світку, на мене не сердься,
що зроблю, що нестримна така.
Я не винна — я з твого ребра.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Так лине серденько до лісу —
до тих високих ясенів,
щоб відслонити ту завісу
до чистих листяних верхів.
Легко торкнутись до галуззя,
грайливо-кучерявих віт,
поринути у вир ілюзій,
де у гармонії весь світ.
Щоб дотулитися кори
й відчути непомірну міць.
Дуби, модрини, явори,
верхівки сосен та ялиць…
Аби пізнати краще світ
й себе у цьому дивосвіті.
Деревам крикнути: «ПРИВІТ!»,
ще травам і барвистим квітам.
Ця непорочна чистота,
цей свіжий подих у природи,
ця геніальна простота
дарує мені насолоду.
Так лине серденько до лісу —
аби читати його слово,
написане зеленим листом
на дивній, особливій мові.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Біжу, лечу…
Куди, сама не знаю.
За місто, в поле, де густа трава.
Де квіти самостійно виростають,
де обертом від щастя голова.
Тут рай —
літай, як вільна пташка!
Спішу надихатись,
натішитись,
набутись.
І на устах малюється усмішка,
аби до світу поцілунком доторкнутись.
Я так бажаю трохи того раю ―
де небо, сонце, трави,
Бог і я.
Щаслива я, бо я живу й кохаю!
Щаслива, бо люблю своє життя!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Мамо-лебідко, окрилена ніжністю!
Зіронько ясная в темную нічку.
Богом призначена, створена вічністю —
горнула до серця, тулила до щічки.
Матусенько-се́рденько, Небом дарована!
Сильна й ранима, весела й сумна.
Молитвою мовлена, дитям поцілована,
зворушлива, мила, найкраща, одна.
Матінко-янголе, любов’ю наділена!
Ласкою б’ється у грудях життя.
З Неба зійшла у жону перевтілена —
щоб на землі народити дитя!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Навчи мене, Боже, мудрості
у щоденній розмові з Тобою,
аби всі життєві труднощі
я долала твердою ходою.
Аби цінувала такі скарби,
які можна з собою забрати.
А світ малювала лише в фарби́,
що вміють любити й кохати.
Навчи мене, Боже, стійкості
летіти ключем журавлиним,
аби я не мала слабкості
зневіритись в прикрі хвилини.
Дай чути мені і бачити —
поради Твої вловити.
Навчи, коли треба — пробачити,
а як треба — благословити.
Постирай найгіркіші спогади,
немов ґумкою на папері.
Я хочу чути, мій Господи,
як Ти стукаєш в мої двері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826189
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2019
Спішу день за днем усе далі і далі ―
прокручую ось так життєві педалі.
Кручу́ся-верчуся, звиваюсь, як дзиґа,
а хочеться чаю й захопливу книгу.
Чи то на диван і цікавого фільму,
або коліжа́нок і бесіди спільні.
А ще каблучки і кудись прогулятись,
усім перехожим радіти, всміхатись.
Чи, може, за місто в зручних босоніжках,
а потім їх зняти і босій йти пішки.
Далеко-далеко кудись мандрувати ―
туди, де світає, коли ми йдем спати.
Так хочеться сонця і моря, і вітру,
а ще — навкруги кольорового світу.
Або до театру ― десь там, за лаштунки.
А може, побачення… Зорі… Цілунки…
Ще — квітів, обіймів і гарних емоцій.
Так хочеться щастя на кожному кроці!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Не мовчи…
Не дивись кудись наскрізь.
Тобі подарую світ.
За усмішку твою і, власне,
за кохання у кілька літ.
До тебе торкаюсь думками,
тебе випиваю до дна,
йду до тебе солодкими снами:
дивовижна, твоя і чудна.
Що з того,
що наївна для когось,
ну і що
що сміюсь, як дитя.
Я ― відлуння на твій щирий голос,
відгук твого серцебиття.
Не мовчи,
не дивися далеко.
Я для тебе в цей світ прийшла,
щоб водою тобі бути в спеку.
Я в тобі себе віднайшла.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
На синьому морі імла,
я схилилась тобі на плечі.
Чи то з нами жартує весна,
чи таки нетверезий вечір?
Розчиняюсь в твоїх очах,
спокій серця твого порушу.
Мені би тебе на вустах,
мені би до тебе в душу.
В горнятку холоне чай.
У сусідів — гучна гулянка.
Далі що?
Не кажи, не питай,
я подумаю про це зранку
або завтра.
Чи може я
не подумаю про це зовсім.
У цей вечір я лиш твоя,
в легкому халатику й боса.
Ти, як завжди, бажатимеш снів
найсолодших,
а далі — смайлик.
Ранок знову завчасно поспів,
вже на кухні посвистує чайник.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
А ти мене спини.
А ти мене поклич.
Зірви собі й мені
всі маски із облич.
Щоби без перепон,
без роздумів й вагань.
Аби лиш я і ти
без зайвих запитань.
Щоб подих у щоку,
а на устах роса.
Щоб руки у руках,
а в серці — небеса.
Щоб так до глибини,
до болю, до межі.
Щоб «Я тебе люблю!» —
не з уст, а із душі.
Щоб лиш для тебе я.
І тільки ти мені.
А ти мене поклич
хоча би уві сні.
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
Зацілуй мене ніжним поглядом,
тихим подихом обійми.
Знаю — завтра це буде спогадом,
так, неначе то були сни.
Таж то завтра… Сьогодні ба́йдуже,
бо сьогодні так хочеться слів.
Намалюй словами щось райдужне,
як веселку з семи кольорів.
Я з тобою немов переспівниця —
ти спитаєш, а я відповім.
Може, й вимовлю нісенітницю,
як не зможу добрати слів.
І нехай за вікном зносить голову,
там немає вітрам межі.
Я тебе від ворожого холоду
заховаю в своїй душі.
Лиш не дай мені, Боже, спіткнутися.
Знати б, де та межа за край.
Все колись таки має минутися,
та сьогодні НЕ ВІДПУСКАЙ!
© Ольга Береза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825904
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2019