| Сторінки (1/40): | « | 1 | » |
Вести свою лінію, кипіти своїм майбутнім
Навіть, коли часом бере з-за плечей
Всупереч перепонам далеким та присутнім
Не відводь, чуєш ? Не закривай очей
Страх не в ті взутися – людська природа,
Але на випадок треба бути готовим
Світ доста тісний, коли зустрів заброда
Дивись в обидва, чуєш ? Будь раптовим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
Його вбила куля, а мене - горе,
В окопі чекало і враз приповзло.
Літає скрізь страх, та повітря прозоре,
А небо сміється усім нам назло.
Мільярди сердець розділились надвоє...
(а може на п'ять чи розбилися вщент)
З них кожне повік тепер буде героєм !
З них кожне повік - то живий монумент !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Коли впаде світ під хмарами,
Я поділюся своїми крилами,
Ти, напевне, - своїми карами,
Що лежать кам'яними брилами.
Не руйнуй другові шлях пилами,
Спокушаючи його барами.
Треба жити своїми силами,
А не вічно туманними чварами.
Ми - це те, що створили парами,
Оживляючи понад схилами.
Коли світять у очі фарами,
Головне не кидатись вилами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Трава давно не була такою зеленою...
Мої очі, напевно, ожи́ли тепер.
Стільки днів я була не шаленою,
Ніби в глиб хтось заліз і помер.
Стільки днів я жила із рутиною,
Не чекаючи змін в пустоті.
Я залишилась (наче) людиною,
Я залишилась в душ чистоті.
Можна взяти до рук лук із стрілами,
Натягнути струнку тятиву,
Полетить авантаж (хоч із крилами) -
Я ж бо знову нарешті живу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Збережи мої сни
і став на повтор їх, коли я не поруч.
Хіба ж то не буде весни,
Якщо тобі раптом ліворуч?
І як то палатиме ніч,
Якщо усе сяйво обернеться димом?
Не видно усмішок під гримом,
Навіть від світла мільйонів свіч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Твої обійми – рідний дім:
Заходжу – зачиняєш двері.
Тут не почую навіть грім,
Живу у власній біосфері.
Тут я росту (ще є куди),
І грію те́бе з середини.
Прооперую всі судини,
Лише б закінчити суди.
Де можна так спокійно спати,
Щоб без тривог стрічати ранки?
Як можна сильно так кохати,
Щоб разом будувати танки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021
Час і дні все летять безтурботні.
Я ховаю себе в морській піні.
Знаю, кращих за тебе сотні,
Та для мене вони лише тіні.
Хіба варто мені їх шукати ?
Серед тіней отих найкращих,
Серед душ числа пропащих
Я тебе лиш хотіла б кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Пальчик на губи, а потім ще нижче.
Тіло тремтить? То сідай трохи ближче.
Ніжно цілуй і стискай трохи плечі.
Буквально ще мить і скидаємо речі.
Далі тіла заховаєм на ліжку,
Я на тебе́ покладу свою ніжку.
Бачу повільно заплющуєш очі -
Добраніч, коханий, і гарної ночі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Якого кольору любов ?
Чи вірить вона в силу неба?
Може краснюча, як от кров?
А в небі хіба є потреба ?
Мені сказав якось мудрець:
«Любові кольору немає.
Із нас є кожен сам митець,
А небо разом всіх приймає».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Та навіть твоя асиметрія
У моїх очах симетрична.
Кожна іскра - твоя геометрія.
Безупинна.
Моя.
Електрична.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Шукаю тебе у очах перехожих,
Хоч знаю, що рідні за тисячу миль.
Тут сотні блакитних, та зовсім несхожих,
Немає отих-от із кольором хвиль.
Немає отих, що для мене, як зорі
Палають весною там десь вдалині.
Я може розтану в твоїм тихім морі,
Та не загублюся в твоїй глибині.
16.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Ти називаєш себе поетом.
Травиш душу ранковим сонетом,
Потім о восьмій біжиш на роботу,
Де з нетерпінням чекаєш суботу.
Пляшка вина вже пуста за годину,
Трохи іще - і лицем в скатертину.
Восьмий будильник кричить по обіді:
Ти не на голках, але в піраміді.
Завтра робота борги по навчанню,
Куриш цигарку – сьогодні останню.
Щось ти юначе розбився ущент,
Бери себе в руки, нещасний студент!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Маленька, створена з твого ребра;
А довгі пальчики, щоб гладити твоє волосся;
А скільки ж вміщено у ній добра
І голос ніжний серед безголосся.
Маленькі ніжки зранку у росі,
А рученята тягнуться уверх за плечі;
Білі ромашки хаотично у косі.
Для тебе це усе найкращі речі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
Напиши мені віршик дощем на вікні.
Так, щоб краплі змагались, котра переможе
І вкінці ти сказав: «Як це круто, чи ні?
І за що тепер щастя скажи мені, Боже?
Теплі ранки і дні, і такі ж вечори,
Я живу - це не просто тяжке існування.
Мені кажуть «люблю», а не сам говори,
Хоча поряд із нею мені досить й мовчання…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Я люблю твої очі, наповнені ніжністю вкрай.
Я люблю наші ночі, пройня́ті теплом до світанку.
Я люблю говорити тихенько на вушко "зіграй".
Я так хочу прожити з тобою життя до останку.
Я так хочу навік залишитися жити в тобі,
Відчувати життя, що вирує, кричить, бо кохає.
Йти за руки удвох, в різні пори, по нашій тропі,
Але й навіть тоді, коли шляху ніхто з нас не знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Від твоєї опіки – о́піки,
Від усмі́шки - ламає градами.
Не залиє дощами тропіки.
Ідеал не обліпить вадами.
Знаєш, я більше так не граюся,
Мені вистачить звуків щирості:
Перед Богом тихенько каюся,
А з тобою не знаю милості.
Твої очі - пекучі іскорки,
Моє тіло, знедавна, - решето
І думки твої, як ті нишпорки:
«Для чого ви отак-от брешете?»
Наші ночі такі знебарвлені,
А серця мають різні станції.
Ми навік волі не позбавлені,
Що не скажеш у бік дистанції.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Моя кохана, моя нескорена краса,
Не підпускай до серця інших стріл.
Най буде мною лиш розплетена коса,
Най буде нашим лиш злиття ранкових тіл.
Моя кохана, чекай на дотик мій,
Живи, люби, не став між нами стін,
Не розглядай відкриту пащу змій.
Ми відбудуємо нам вежу із руїн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Це складний симбіоз невідомих порід;
Тяжко з’єднаний біг нелегких хромосом;
Тісно сплетений лід посивілих борід,
Обігрітий теплом й тихим голосом.
Це хиткий хмарочос, що летить в давнину;
Пеклом спалене сонне земне покриття;
Мить, що змушує скласти важку данину,
Прикріпивши до себе наймення життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Твої листи не пахнуть зов'ялими трояндами,
Не вражають мого серця тонкощами любові,
Не світять ні зорею, ні вогнями, ні гірляндами.
Не торкають і слова віч-на-віч при розмові.
Мій друже,
Створений для інших ніжних тіл,
З тобою лиш одним я нібито сама.
Твої листи зайня́ли весь мій стіл,
Та кожна буква в них зовсі́м німа.
Мій друже,
Та який до біса з тебе рятівник?
Троянди в’януть серед юних літ,
А ти не оживиш. Не оживеш - не чарівник.
А я слізьми збираю цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Обійми мої плечі коли впаде сніг
Обігрію теплом навіть в люті морози
Наші стежки зійшлись і навряд чи це збіг
Але хіба варто робити прогнози?
Але хіба варто нам падати з ніг?
Ти тримай хитке щастя покИ маєш зір
Я додам йому ясності й потяг до зброї
Ми удвох заховаєм його серед гір
Так щоб мріяли хвої
Так щоб спав тихо звір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Не кажи, що слова - то пусті береги,
Що ховають за спинами слід або межі.
Хто розкаже, ми друзі чи злі вороги?
Просто неба сидим чи ми замкнені в вежі?
Хіба море сховає всі наші сліди?
Може, сонце зігріє й загоїть всі рани?
Краще тихе і ніжне на вухо: «Не йди…»
Ніж дивитися в очі крізь зорі й екрани.
Що завадить ділити нам ліжко на двох
І ховати під ковдри оголені стани?
Ці життя як періоди різних епох,
В яких ми не раби й не титани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Нащо ти думкам окреслюєш кордони?
Нащо виставляєш непотрібні заборони?
Світ відкритий, хоч дверей чимало.
Позбувайся всьо́го, що тебе тримало.
Час складний та люди не простіші:
Хтось на колесах, хтось життя все – піші.
Беззначні ролі, коли маєш слово.
Живи - народжений не випадково!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
У серця живого красу покладу сірий гай
Хай співають мені його роси від ранку й до ночі
Я душею погляну на простір обійму Дунай
І сховаю у ньому усі свої мрії дівочі
Я впаду із крутих берегів і розсіюсь в туман
І покрию собою на березі кожну травинку
Так природно подію на розум неначе дурман
Забираючи в бран твою кожну маленьку піщинку
Я блукатиму венами й мабуть залишусь в тобі
І пишатимуся тим що маю своє власне море
Задоволено збільшую кількість годин у добі
Щоб побути з тобою допоки ще серце прозоре
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Просякнуті ніжністю світлі відносини
У ковдру закутують райдужні сни
Байдуже на втрачені зими і осені
Бо чути як шириться пісня весни
Коли квітне світлий рай щосили
І в душах сіє щиру мить добра
Міняємо тіла що їх ми вже зносили
І жити треба: є ще нескорена гора
Бо треба чути вискіт білих чайок
Ловити в небі їхній радісний політ
Шукати правду серед людських байок
І мліти серед довгих юних літ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Твої відбитки в пам’яті не на руках
Дарують світло днів осяяних теплом
Вони залишаться слідами на віках
В воді загреблені осиковим веслом
Всі спомини обіймуть круглий зір
І підуть маршем під серцевий стук
Твій образ – милий тихий звір
Враз подає потужний дикий звук
Лишатись каплею під тоннами води
Витримуючи тиск що рівний нашим снам
Маленький крок початок вічної ходи
Зеленим судном відданий морям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Хто поклав в тебе стільки сміху?
Хто наповним ним твої вени?
Не даєш підступитися лиху,
Маєш прекрасні гени.
Хто сказав так любити сонце,
Обіймати очима землю
І приймати отак незнайомців,
Ніби з ними гатити греблю?
Твою душу помістять в музеї,
Але без прекрасних дарунків.
Щось є в світі краще за неї,
Або варте більших рахунків?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Я не перестану рахувати родимки на твоїм тілі
Кожного разу буду знаходити нові лиш на тобі
Спускаючись пальцями минаючи плечі білі
Вдивляючись в небесно-ясні очі голубі
Я не перестану рахувати родимки на твоїм тілі
І ранками буду з'єднувати їх хвилястими лініями
Створюючи нові ритми нові стилі
Прокладаючи шлях до наступної рожевими актиніями
Я не перестану губитись на просторах твого тіла
Але кожного разу буду знаходити потрібну дорогу
Помічаючи як біжить час розумію це те чого хотіла
Не відпускаючи обіймаю а тоді з неба на підлогу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Думай як знаєш
Але я маю право, чуєш, маю право
Анексувати тебе в своє життя
Екзальтованим бажанням обіймати
І змушувати дивитись на руки.
Ти кожного разу будеш сидіти
І втратиш здатність думати,
Але не про швидкість її кроків
Будеш постійно переходити на особисте
Потім губитись серед родинок на її тілі
Запевняю ти не побачиш того
Як і коли вона закриє очі
Але закривши свої, бачитимеш великі білі ромашки
Тобі буде здаватись що вона переможена
Але відкривши скриню знову не побачиш її крила
Вона - дифамація у просторі твого світу
Тому довкола тебе всі і застерігають
Потрібно було лише почути
Але ж сенс зник лише через твій непослух
Але ж я і не пропагую латентні репресії
Живи друже мій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Я жінка тому не приписуйте мені ролі
Я можу зіграти їх достойно й по волі
Але в час коли захочу цього сама
І аж ніяк коли прилине заохочень Ваших тьма
Я жінка і не від того що народилась нею
Я не буду страждати чи клювати печінку Прометею
Я захотіла бути і я є попри ницість Вашого бажання
І ні не думайте я не чекаю нізвідкіль прохання
Я жінка я не кричу щоб ви почули мене
Але я хочу щоб слухали це не розмова про одне
Я зможу запалити кожну зірку і навіть Ваші серця
І тоді повірте Ви втратите потребу в роботі кравця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Давай згуби мій розум
і перлами покрий волосся
І запускай в нього руки так як любиш ти
Увімкни на всю потужність безголосся
І твори любов нам так треба її знайти
Серед сотень чорних білих і рожевих ліній
Де вона лишала свої невидимі заплутані сліди
Ми холодними серцями зігріємо жовтневий іній
Аби тільки не зів'яли як Франкове листя рожеві сади
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867778
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2020
Краплі падають з неба
І все ж добре, що не на щоки
Але хіба так треба?
Най краще падають на щоки
І не мочать людські голови
Але так буде допоки?
Вони не просто падають донизу
Пронизують серце і тіло
Але яке кому діло?
І якщо це так, то чого ж ти мовчиш ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
Я збрешу, коли скажу про море,
Про його безкраї береги любові,
Які не несуть нічого окрім горя,
За ради котрих всі на все готові.
Я збрешу, коли скажу про чайок,
Про їх тихий вискіт й крики,
Які не несуть нічого, окрім лайок,
За ради котрих кожен ладен вбити.
Я збрешу, а чом би не збрехати?
Коли пускати брехні легче ніж ловити хвилі,
Коли пускати брехні легче ніж кохати,
Коли пускати брехні легче ніж долати милі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851143
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.10.2019
Я приймаю промені,
Крізь тіло пропускаю їх.
Я не знаю, хто в мені
Творить дитячий сміх.
Мене сонце цілує спілою,
Обіймає тонкі вуста.
Я цілую сонце лірою.
Ми спимо, як сплять міста.
Так на плечі лягають лінії
І крізь пальці тече вода.
Мені в небі хмари синії,
Як на очі ріже слюда.
Світові стихії падають
Проти ночі і світлих зір.
Так чого ж тоді їх згадують,
Коли падають в небо з гір?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851079
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.10.2019
Я чую кохання нещасного стони
І бачу згасає, як свічка душа,
Але не летять в неї люті прокльони -
Їй мудрість жіноча дорогу лиша.
Але ж і не хочуть закохані руки
Зробити із щастя руїну хитку.
Було б усім добре, якби без розлуки,
Але так не бачимо вірність чітку.
Одні лиш листи потримати в долонях
Притиснути міцно, облити слізьми.
І вщухне тривога, живуча у скронях,
Не скупиш її будь-якими слізьми.
Залиш мені спокій, поклич свою душу.
Так звідки ж взялося тонкеє чуття?
Для мене кохання - ходити по суші.
Поклич же, хай прийде моє забуття!
Летять три зозулі, зозулі з поклоном
І трепетно б'ються вже наші серця.
Та хоч би не впали калиновим гроном,
Їх краще не бачить очима мерця.
Я сина колиску і силу любові
У пам'яті, в серці до смерті зношу.
Бо жити потрібно у чесному слові
Натомість нічого у вас не прошу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Просто з неба впала сльоза,
Впала прямо мені на щоки...
В серце туго вплелася лоза,
Перед очима постали блоки.
Знову тремтіли розв'язані руки
І хвилювання сягало меж,
Душа відчувала знайомі їй муки
Серед руїн побудованих веж.
Ріки течуть і змінюють русла,
Змінюють форму, початок, кінець.
Серце гримить, ніби кров в нім загусла.
На голові знов блищить мій вінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2019
Мотузка стягає шию,
Врізається в шкіру вузлами.
Я мозок від бруду мию,
Але не своїми руками.
Мотузка стягає сильніше
І вже набувають вени.
Сьогодні тобі видніше,
Мене обпікають тени.
Мотузка мене обіймає,
Тримає обидві долоні,
Слова мої ж не пускає
І цілиться прямо в скроні.
Мотузку зірвати не в силах
І вже я лечу в невагомість,
До мене спускаєш на крилах,
Загублену часом свідомість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833404
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.04.2019
Пам'ятаєш запах осіннього листя?
Воно п'янило нам розум, наче вино.
Ми падали в прірву з рівного місця.
Ми падали з легкістю на самісіньке дно.
Вечірнього ранку світанки блакитні
Шукали нас пізньої ночі.
Садами блукали душі тендітні
І в темряві сяяли очі.
Коли ж пожовтіло осіннє листя,
Тримав в руці руку, але не мою.
Покинуті села, міста, передмістя
І вже біля прірви сама я стою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832785
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.04.2019
За далекими давніми горами
Між дубами старими прадавніми
Висоту там вимірюють зорями
Глибину величинами справжніми.
Там цвіте все рожевими квітами
Не було і руки посторонньої,
І життя не наділене бідами,
І очима лихими сторонніми.
Там живуть за своїми законами
І ніхто не керується гордістю,
Там солдати не ходять колонами,
Бо навчились миритися з совістю.
І лунає по волі дитячий там сміх,
Він лунає із закликом щирим,
Він все ж кращий ніж братом скоєний гріх,
Він навчає всіх жити із миром.
Між багряно-зелених заплутаних віт
Ніжної Мавки ступав зрання слід:
Один її помах з'являється цвіт,
Один її подих і тане скрізь лід.
І серед тих спокійних гам
Ніхто не чув про лихо.
Ніхто не бачив сам-на-сам
Воно блукали тихо.
Так в серці лісу стояв дім,
А в ньому міф живе роками.
Так і проблема була в тім -
Гуляє привид там ночами.
Одні казали: "То дівча!"-
Воно втопилось в морі,
Інші казали від меча
Убили її горе.
Тепер там ходить як мара
В руках тримає диво
Хоч з виду вона не стара,
Та ходить хворобливо.
Душею добра мирна,
Та таємницю знає.
Із долею була покірна,
Від злого ока правду приховає.
Отож бо ще коли була
Людиною серед людей
Багато оповідки чула
Заходила до всіх дверей.
Її цікавість світлі очі
Приваблювали душі милі.
Їй в темноті всміхались ночі,
Їй в хмурі дні співали хвилі.
Вона й тепер привітна,
Коли немає долі,
Коли не всім помітна
Така вже мимоволі.
Та пам'ятає вона й досі
Події сірих смутних днів,
Свої пориви безголосі
Сліди погашених вогнів.
Як ранком сонних ще садів
Блукала Правда несмілива
Сам Бог приборкати зумів
Її поволі норовливу.
Вона - довірливе дитя
Всміхалась всім ходила всюди
І трепетне серцебиття
Ледь-ледь тривожить вільні груди.
Приходивши в чиюсь домівку,
Несла з собою біль і крах
І так дамаючи верхівку
Шукав її давненько страх.
Дволикий ворог радості й печалі
Він стежив він її шукав,
Ховаючи людей подалі,
Лісами поряд десь блукав.
Тоді ж бо очі привида-дівчини
Все бачили і страшний гріх
Не скоєних проти тварини
У пам'яті навік зберіг.
Зберігся морок темної пітьми,
Та втрачене було життя.
Просила правда:"Волю не бери"-
У відповідь лунали страхове виття.
А поховали Правду темні хвилі рік,
Забравши вглиб вже бездоганне тіло,
Їй страх людський укоротив лиш вік,
Пішов собі гуляти світом сміло.
Тепер лісами привид-дівчина блукає
І не дає вона для страху влади
Вже стільки років правди все шукає,
Не може дати спогадам всім ради.
І ми не знаємо ще ще ховає від нас ліс:
Якісь історії, легенди, може, пісні,
Може, й не варті вони наших гірких сліз,
Може, не всі вони лихі й такі зловісні...
Блукаючи лісом щодня, щогодини
Стрічаєм небачених лих,
А їх би не бачити й кожної днини
Й людських отих помислів злих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
Нема на світі мук сильніше тортур слова:
Незграбний серця стук, страждає рідна мова.
Друкуємо думки, вмирає снів надія.
Навіщо сина віддала на хрест Діва Марія?
А ті - без віри! Хай живуть не знаючи спокою.
Ті - безсердечні, їх біда обходить стороною.
Тих лихо знайде в добру пору і легку годину,
А тим не жаль ні матір, ні обідрану дитину.
І ці, і ті однаково бажають меду-долі,
І наш страждаючий народ боровсь колись за волю.
Невже історія та сама? Знову страх, війна?..
Чию грішную душу спокусив Змій Сатана?
І ми повстанемо народом волі проти лиха,
І мати Правда заколише брехні вночі стиха,
І ми повстанемо народом за честь нашу й гідність,
І ми досягнемо вершини перемігши бідність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832703
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2019
Сльозами гіркими засій мою війну
Я із собою, як з тобою помираю
Чому не хочеш бачити мою вину ?
Чи може думаєш цього я не бажаю?
А чи прилинуть знову думи восени?
А чи самотність буде знов з'їдати?
Рядки графітом - то мої сини
Не мали часу мені жити нагадати.
Гроза просила впасти з неба вниз
Я вийшла знов тепер її стрічати
Мене любив, обнявши, морський бриз
Лиш він все знав: не вмію я кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832701
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.04.2019