Коралова

Сторінки (1/2):  « 1»

Рада

                           

Просили  і  мама,  і  тато
у  раду  нових  депутатів.
В  неділю  ішли  на  дільницю:
і  мати  в  новенькій  спідниці
та  в  чоботах,  що  в  півзарплати,
іде  обирать  депутата;
і  тато  собі  нарядились:
тут  новії  штання  згодились,
сорочка,  піджак  і  краватка  -
ідуть  обирать  депутатку.
І  тягнеться  люд  звідусюди:
"Ура,  нова  рада  в  нас  буде,
якої  не  було  донині;
наведене  порядок  в  країні:
хапуг  і  нездар  геть  із  хати;
піднімуться  врешті  зарплати,
і  легше  ставатиме  побут,
ростиме  загальний  добробут..."  

Зібралися  в  раді  обранці:
Батьки,  їхні  діти,  коханці,
Кумасі,  куми  і  знайомі
У  власному  нібито  домі
Із  "Прада",  в  "Армані",  у  "Гуччі"  
(Всі  бренди  зібрались  до  кучі).
Яка  тут  до  біса  зарплата,
Не  жити  на  ній  депутату,  
Бо  конче  йому  необхідні
Будинки  і  дачі  небідні:
Ну  так,  трьох-п"яти  поверхові
В  Одесі,  у  Харкові,  Львові
І,  як  же  без  цього,  в  Cтолиці,
На  Кіпрі,  в  Монако,  у  Ніці...  -
Собі  і  дружині,  і  дітям  -
Усім  запасти  треба  вспіти.
А  ще  що  найменш  по  машині
Усім  у  великій  родині
Ціною  зо  дві-три  квартири,
І  церква  на  власнім  подвір"ї,
І  яхта  щоби  на  причалі,  
костюм  від  Роберто  Каваллі,
І  так,  невеликі  дрібнички
годинники  і  запальнички,
сережки,  шпильки  і  колечка  -
у  золоті  все  безперечно,
брендоване  і  в  діамантах  -
та  інші  такі  варіанти.
Ото  вдовольнити  всіх  спробуй;
Який  тут  загальний  добробут.
І  що  їм  до  тих  "нищебродів"
на  фермах,  полях  і  заводах,
що:  "жити  зовсім  не  уміють,
багато  їдять  і  хворіють,
хоча  все  для  них:  і  реформи,
"успішні"  по  змісту  і  формі,
і  гасла  гучні  фарисейські,
і  ціни  наскрізь  європейські.
Та  де,  -    не  цінують  невдячні,
паплюжать  усе  необачно,
ще  й  ставити  сміють  вимоги
і  звітів  чекати  розлогих,
й  питати,  чому  це  донині
нелегко  їм  жить  в  Україні...".

Ось  так  метикують  пихаті
про  власний  народ  депутати,
про  тих,  кому  мали  б  служити,
але  не  дають  вільно  жити.

То  ж  думайте,  батько  і  мати,
у  раду  кого  обирати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019


"Обраним"

Хлоп»ям  малим,  цікавим  був  колись  ти,        
Матусі  усміхався  із  колиски,                                                  
До  затишку  тягнувся  і  тепла,                                              
Душа  така  незаймана  була.                                                      

Та  звідки,  із  яких,  скажи,  глибин,                                    
Піднявся  морок    пекла  на  поверхню,                        
З  яких  гнилих  боліт  і  трясовин                                            
Така  пиха  роздута  й  така  зверхність                        
До  всіх,  хто  нижче  статками  і  рангом,
(Для  них  бо  лише  писаний  закон),
До  "маси  сірої",  яка  від  ранку
Й  до  ночі  заробляє  "твій  мільйон".  

Звідкіль  у  тебе  хиже  ненажерство?                                
Де  ти  вхопив    хворобину  таку?                                                
Що  позабув  і  дружбу,  і  братерство,                                
Геть  загубивши  на  своїм  шляху:                                        
І  честь,  і  гідність,  й  незлобливу  вдачу;  -                    
Усе,  що  в  дар  отримав  від  зірок,                                        
На  владу,  на  маєтки,  землі,  дачі    -                                
Усе  міняєш  радо  крок  за  крок.        
                                   
І  все  то  тобі  мало,  мало,  мало,
І  все  то  ти  ніяк  не  наїсися,
Усе  -  до  рук,  що  тільки  в  око  впало,
І  ні  людей,  ні  Бога  не    боїшся.
А  як  уміло  можеш  ти  брехати      
У  нищівній  за  владу  боротьбі,
Усе  за  неї  ладен  ти  зламати:
«Хоч  і    руїни,  та  усі  тобі...»..  

Увірував  у  власну  винятковість,                
Що  нібито  дає  лишень  права,
А  відданість,  обов"язок  і  совість,
Для  тебе  усього  тільки  слова,  
Слова:  без  вмісту  й  безперечно  зайві,
Та  певно  зайвим  є  й  здоровий  глузд,
Інакше  ти  б  прислухався  принаймі
До  грізних  слів,  що  вилітають  з  вуст,
Зневіреного,  втомленого  люду,
(Чи  може  ти  історію  не  вчив?)
Він  довго  терпить,  але  швидко  судить;
І  так,  щоби  тиран  навік  спочив.

І  серце  твоє  вкрилося  іржею                                                        
І  в  подиху  -  нудотний  запах  тління
І  місце  –  в  потойбіччі,  за  межею
Любові  іскрометного  горіння.
За  гратами,  за  мурами  в»язниці,
Що  власноруч  збудована  тобою
Із  жадібності  і  лихих  амбіцій,
В  постійному  із  правдою  двобої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836237
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2019