| Сторінки (1/42): | « | 1 | » |
**********
Коли звичайні крила замість рук –
Не втримати оздоблень, і на брук
Вони спадають мокрими листками...
Не втримати означень та дрібниць...
Еклектика заплутаних різниць
Шершавиться застиглими мазками...
Не втримуються риси на лиці,
Немов маленькі місячні людці,
Які існують лиш в хисткому сяйві,
Зникають та відновлюються з ним...
Не втримати цей прохолодний дим,
І навіть жалкування тільки зайві.
І вже в скупій відвертості своїй
Шматує наші стяги буревій,
Розгойдує будівлі на гілках,
З полиць кудись летить невтримний посуд,
І нам уже не до пташиних скарг...
І в снах побачить крихітний опосум
Ламкий, укритий інеєм полин,
Чужих сузір'їв небувалий плин,
Чужих істот пронизливе кружіння…
Не втримати... Та мабуть, і не слід...
І відпливуть, втрачаючи тяжіння,
Двори, кав'ярні та сплетіння віт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839912
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2019
Гори шафрановi вкритi рiзьбою ходiв та отворiв,
Зроблених в каменi здавна малими й старими вiтрами.
Далi, мiж хмар, наче струни, натягненi вежi,
Далi – лиш те, що згубилось одвiку в небесному мoрi,
Те, що, ламаючи променi свiтла, яснить кольорами,
Стрiмкiстю мурiв неначе змiтає усталенi межi.
Стяги безмірними крилами зрушують свiт, i, здається,
«Повний вперед!» – пролунає за хвилю безмовна команда.
Гомiн і спів, передзвін кришталевий – вiдсутнi ремарки,
Буря вдягає вітрилами вежі, у щоглах сміється
(Може, то тiльки полоски туману прозорим глiсандо)…
Рвуться у простiр живi галереї, колони та арки,
Сніжне мереживо сяє – летючi повiтрянi сходи.
Зверху, на шпилi – там роза вiтрiв променіє вустами.
Дихають шелестом зали, шепочуть, насвистують хитро,
Нiби з тяжінням земним досягнувши таємної згоди…
З бiлого скла, кришталю й порцеляни раптово постане
Замок співучих вiтрiв i вітрил у повiтрi creatus ex vitro.
*creatus ex vitro – утворений зi скла (лат.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019
*******
Коли птахи у вітах засинають,
Коли м’яким стає дзеркальне скло,
Стає пустим розгадане число,
Сузір’я повертаються і навіть
Звучать; коли зустрінуться ті звуки,
Скипить повітря блискавками крил,
Ліхтарні феї золотистий пил
Розбризкають по стоптаному бруку…
Коли в каміні розквітає жар
Подіями з книжкової полиці,
Коли стіна придуманих традицій
Розвіюється клаптиками хмар…
Коли чекання живиться теплом
Німих посвідчень та безмовних бесід,
Із рухом пальця рухається всесвіт,
Маленький всесвіт за фігурним склом…
Чи не тоді покличе непокоєм
Очеретяна флейта за собою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2019
********
І знову вогнища прозоре шепотіння,
А у зірок такі тоненькі голоси!
Розвіяних думок барвисте павутиння
І срібний дощ, однаковий в усі часи.
Чи я щасливий? То є загадка довіку,
А відповідь все змінюється з плином літ,
Бо щастя – лиш одне з отих давнішніх вікон,
Що звикли ми крізь них вдивлятися у світ.
Я озирнувсь назад, застигнувши на сходах:
Усе схилилося перед своїм Творцем;
І все моє життя – один легенький подих,
Маленька крапля перед вічності лицем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2019
*******
Зав’язані на сто морських вузлів,
Дороги збіглись, як в калейдоскопі.
Ти плачеш? Ні, не треба більше слів.
А що ж потрібно? Погляд, подих, попіл?
Колись він прийде, той нестримний час,
Розвіється, розсиплеться, розквітне,
Наблизивши у сотні тисяч раз
Те, що здаля лишалось непомітним.
Зруйнує вмить пронизливий містраль
Картонні бутафорії уявлень,
Розгорнеться небесна магістраль,
Невідворотна, мов цвітіння яблунь.
Старого світу, звичного до сліз,
Розірвуться полотнища зветшалі,
Зітреться в порох зношений ескіз
Без страху, без докору і без жалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2019
********
[i] Вже протягом кiлькох столiть дрiмав собi цей замок
i, здавалось, не збирався поступатися часовi,
намiрюючись одного разу знов пробудитися вiд свого сну…[/i]
Колись тi вежi, що минулим снять,
Буяли квiтом пiзнього бароко,
З тих каменiв, де спогади бринять,
Струмився спiв вигадливо-високий…
А що тепер? Зостався тiльки вiн,
Сумний тепер у зношенiй перуцi…
Фасад, вiдбивши заблукалий дзвiн,
Мовчить собi. А звуки ще зберуться,
Немов метелики на сяйво свiч,
Що зачаїлись в срiбних канделябрах…
А сон, не вiдлетiвши (дивна рiч!),
Залишився спочинути на лаврах,
Що заступили брами. Так, вiн жде,
Коли луна бентежливих пiдборiв
Торкнеться зводiв, де й розквiтне, де
Органним зойком з безлiччю повторiв
Згорить. Тоди крiзь подих матiол
У вiкнах колихнуться силуети,
I вишукане плетиво вiол
Складе давно забутi менуети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2019
*********
Ще блискавиці не згоріли
Сповна в закругленому серпні,
Коли буденність постаріла
Знялася цедрою з поверхні.
І щось наміряли потоки,
І хтось намріяв мимоволі,
Вдивляючись багатооко,
Пробігти семантичним полем.
І десь, між хащами дурману,
В лавандовій пересторозі,
Пройти крізь грань мерідіану
На давній стоптаній дорозі.
І золотавими човнами
Пливти в зеленій рівновазі,
І залишатись іменами
В кутах старих дороговказів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
*********
Я шукав тебе в промінні
Фіолетового сонця,
Серед дикого каміння,
Між бескидів-охоронців;
Серед втрачених ілюзій,
На вершинах і в безодні,
Я шукав в нестямній тузі
Завжди, вчора і сьогодні;
В лабіринтах дивних формул
І законів незбагненних,
В одчайдушних криках шторму,
В теплих спалахах вогненних;
В нескінченнім ритмі танцю,
Серед тіней полохливих...
Від твого цілунку, вранці,
Я прокинувся, щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
[i] ...і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре,
і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику,
ані болі вже не буде, бо перше минулося.
(Книга Об'явлення, 21:4)[/i]
Добре, що світ не абсурдний, як нам видається,
Він пізнається...
Він управляється тим, хто засвітлює душі,
Хто не байдужий.
Владарем вимірів та часових перехрещень,
Згорнутих речень,
Хто впорядковує інформаційні піщинки,
Наміри, вчинки.
Слово – і кожна частинка отримає місце
В морі чи в місяці.
Подих – і виникне те, що в уяві не мрілось,
З величі й милості.
Плетива матриць, складна неповтореність кодів –
Захват і подив.
Грані здвигаються, квітнуть фрактальні множини,
Низки ожини.
Ні, Він не зважить пустим з небуття відродити
Сонячні квіти,
Сивого песика та кошеня необачне,
Все, що утрачено.
Він поміняє реальність розгублених значень
Просто, неначе,
Кнопки торкнеться із написом "все повернути",
Все осягнути.
Дотик – і висохнуть сльози, і не пом'януться,
Не обізвуться.
Лише тієї любові душа не зреклась би,
Лиш збереглась би.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838785
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2019
*******
Міжконтурний світ, межичасся, міжфоновий іній,
І сонячний диск виглядає несправжнім і сивим…
На площі віконного скла проростає курсивом
Історія літ королівства засніжених ліній.
В льодових покоях навік заколисаний сумнів,
Застиглі видіння в повітрі заплетені мостом,
А там, на дзеркальній поверхні між зюйдом та остом,
Пустими вітрилами знітились тіні безшумні.
Насниться сюїта для флейти–стріли льодяної –
І в лінзах століть заніміють здивовані скальди,
І крига колон обізветься глибоким контральто –
Вже вкотре із рук висковзає сріблясте каное.
І може, не варто блукати в безмір’ї суміжнім?
І може, зчарує та біла захоплива зброя,
Стрункої основи, єства кристалічного прояв,
Недвижимий насип крижинок в годиннику сніжнім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2019
********
Хутким промінцем, що сяє
Цікавинами легкими,
Пробігти книжковим краєм,
В тісних лабіринтах літер,
Між аркушами цупкими,
А далі – за підвіконня,
Униз, де полює вітер...
Доріжкою за хвилину
Між постатями півоній
У ліс трав'яний ввірватись,
Де зріють роси краплини
В нефритовій оболонці,
Де зелені терпкуватість,
Де листя намет сплітає,
Просвічують проти сонця
Прожилки та капіляри...
Зібрати пилинки таїн,
І раптом знайти забуті
Надтріснуті окуляри –
Скляну величезну браму,
Не скритись, не обминути,
Портал у чиєсь минуле,
Розвіяне за вітрами...
Або й не минуле навіть,
А просто колись заснуле,
Немов листяні фрегати,
Мов позачасова заводь.
І смутку вже не навіє
Пошкоджений навігатор,
Лиш відблиск впаде на вії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
**********
Хвилі розгойдують доріжку,
Що веде до самого неба.
А навколо — лиш зоряні стіни,
А навколо — лиш купол
безмірного собору.
Як же не впасти на цій доріжці?
Вона вузенька і, напевне, хистка.
А я ж... я зовсім не звикла
до зоряної висоти.
А хвилі знов і знов приставляють
До самих ніг ту доріжку химерну...
То добре вже, спробую. Якщо не встою —
Доведеться промокнути наскрізь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838680
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 13.06.2019
********
На сьомому небі під кулею аеростата
Птахами не стати...Та можна нарешті згадати
Пропущені дати.
Наблизився час – то чому б нам не випити чаю,
Як завжди, звичайно? І краще б його не пролити
У небо відкрите.
Бо що ж, як не вистачить нам індукційної сили?
Та ми й не просили...А втім, то не лихо – по світу
За вітром летіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019
**********
[i]Після цього я бачив чотирьох ангелів,
що стояли на чотирьох кутах землі, щоб не віяв
вітер на землю…(Книга Об’явлення, 7: 1-3)[/i]
Хронометра стукіт – уміло поставлена пастка
Для творів, для спогадів, для кораблів паперових...
Розбудженим роєм з-під пальців злітають підказки,
І відблиски сяють на біло-сріблистих покровах.
І низка подій – рольовою невпинною грою,
І сітка гілок на вікні – вітражем ілюзорним,
І вже не змінити того, хто назвався героєм,
І вже не здолати кордону між білим і чорним.
Почуй же скоріше, бо я – твій невизнаний геній,
Бо я – в механізмі годинника, в злому полоні,
Бо всі посилання розпливчаті, мов безіменні
Незвідані землі епохи захвату колоній,
Бо скоро на чолах предвічне ім’я заясніє,
Бо скоро чотири вітри вже відпущені будуть,
І радісним подивом зміниться плач Єремії,
І білі вісонні убрання замають усюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838587
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2019
*********
В’юнкий вітрець торкнеться винувато
Свічних зіниць, і заплете мережі,
І дим заповнить – ні, вже не кімнату, –
Самотню келію у дикій скелі,
Різьблену нішу на вершині вежі,
Спіральну мушлю на підводних брилах...
І точка відліку – зубець на стелі,
І точка збігу – штрих на небокраї.
Знайомий трепет: крила чи вітрила –
Не обертатись, не діставши цілі...
Над просинню дахів та водограїв,
Над клумбами, де віє матіола,
До смуг імлистих на стрімкому шпилі,
Що мимохіть обернеться на гномон, –
І вийде тінь із замкненого кола,
Свій шлях до нескінченності спрямує...
І вже не місто – міст у невідоме,
І вже не площа – площина Лапласа,
І контури стираються, існує
Лиш те, що поза простором і часом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838481
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2019
********
З лілового небозору
Спустився найперший лист,
Прозорий, неначе море,
Виразний, неначе змiст.
I oсь уже за дверима –
Повітряна довга путь,
Незрима, неначе рима,
Глибока, неначе суть.
Тодi я злетiв тремтливо,
Бо ждати уже не мiг,
Щасливий, неначе злива,
Безстрашний, неначе смiх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2019
**********
Пелюстки на дзвінкій воді
погойдуються, неначе
Легенькі човники, що зібралися
у незвідану путь.
Так і є: тут справжня маленька флотилія
Із тендітним метеликом на чолі.
Розгортається, маневрує, вирушає
На освоєння нового світу,
І не відає, що, насправді, цей світ
Не такий уже і великий:
Всього лиш дощове озерце
В моєму старому саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838377
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.06.2019
**********
Від холоду вода перетворилась на сніг,
А сонце — на жовто-червоний льодяник.
Такий собі заморожений, заворожений світ...
Правда, присипаний смутком,
Бо "льодяник” - то звучить весело
лиш теплої днини.
А скло заростає, вкривається
чудернацьким, небаченим сном.
А віхола тихо лоскоче той сон,
Промовляє-співає, переходить на шепіт:
– Від холоду мрії перетворились на сніг,
А серце — на жовто-червоний льодяник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838376
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.06.2019
**********
Жовті метелики падають додолу.
Що це? Осінь?
А може, початок нової глави,
А може, початок нового сюжету?
Гілля сплітається між собою, шепочеться,
Струшує цілі пригоршні метеликів.
Навіщо? Зачекайте!
Що подумає сонце, коли визирне
крізь хмари?
Напевне, образиться, сховається знов…
«Сутінків сірая суміш
Зблисне хоралом холодним…»
– Це поганий сюжет, – пробурмотів
насуплений клен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838259
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.06.2019
**********
Маленький мандрівник стукає у вікно,
А за вікном – тиша...
Вона причаїлась, вона спить, вона не відчинить.
Іди, іди звідси, маленький мандрівнику,
втікай швидше!
Ти заблукав серед своїх мрій,
Але навіщо тобі ця тиша?
Вона не врятує тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838258
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.06.2019
********
[i]Ще треті півні не співали…[/i]
Ще тримаються марева дивні
В площині таємниць та секретів,
Ще замріяні зоряні півні
Не співали – ні другі, ні треті…
Лиш безодня, прочинена змахом,
Лиш квазарів пелюстки опалі…
Двір змигне фіолетовим дахом –
І залишиться у задзеркаллі.
І прозорі повітряні пальці
Із обличчя зриватимуть маски,
І дощі, ці одвічні скитальці,
І наука не знати поразки…
Та зітхання вогнистої рути
Знов покличе з небес до порогу…
Там дрімає дитинство забуте
У кишенях пальта замалого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019
********
[i]sensus veris – відчуття весни (лат.)[/i]
Прозорі зимові зорі
Приречені до весни,
По залах – прощальний спалах
Сліпучої білизни.
У серці шалене скерцо
Пустило новий листок.
Співати? Ні, дивувати
Сюїтами пелюсток.
А хмари, мов ягуари,
З лілового кімоно
Зухвало і небувало
Вриваються у вікно.
Не лати – святкові шати:
Двори перейшли на твіст.
На сході…Та й справді, годі,
Бо в міста – весняний зміст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019
********
От і все…Кришталеві уламки –
Як уривки чужих пісень.
Не розвіюй повітряні замки,
Не буди учорашній день.
У своїй непотрібності сяють –
Не стулити, не скласти, ні.
Лиш фіранки вітрилами мають
На розчиненому вікні.
Лиш, розсипані, пахнуть фіалки,
Мов духмяне старе вино.
Як в дитинстві, збираються скалки
У сіяюче полотно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019
*********
Ти не вмієш обертатись на сніжну лілею,
Ти не вмієш білим вітром нестись над землею;
Ти не вмієш цілувати пекуче каміння,
Ти не вмієш у пустелі пускати коріння,
Ти не вмієш танцювати на краю безодні,
Ти не вмієш обертати "колись" на "сьогодні",
Ти не вмієш підіймати блакитні вітрила,
Ти не вмієш навіть просто відрощувать крила.
Ти не вмієш із уламків складати розбите...
А цього і я, на жаль, теж не вмію робити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019
********
[i]Не важко уявити собі точку, непорушну у просторi.
Але цього замало. Нам також необхідна точка,
непорушна у часi.[/i]
I я стояв… А час проходив обiч.
Я вiдчував його гарячий плин.
Потiк облич, будiвель та видовищ
Зникав у струмi рокiв та хвилин.
Мiнялись кадри, постатi та рамки,
Кружляли з хаотичнiстю пiр’їн.
I стіни розлiтались на уламки,
Щоб знов за мить постати iз руїн.
Кругом поспiшно старилися дiти
I oбертались на сипучий cнiг,
Кругом – єдиний вир, не роздiлити,
I cам себе згадати я не мiг.
Не мiг згадати – що, чи може, хто я,
Не пам’ятав – людина чи гранiт,
З якою несусвiтною метою,
Куди прямує цей абсурдний свiт.
Забув, чому застиг тут одиноко,
Коли i ким породжений – забув,
Коли i ким, навiщо так жорстоко
Вшанований чи скараний я був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837899
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2019
*******
Колись давно мені здавалось
Без зайвих висновків і слів,
Що в світі безліч назбиралось
Сліпучо-кольорових див.
Що від тепла маленьких пальців
Пекуча крига розтає,
А квітів сонячні кружальця
Обличчя зрошують моє.
Що всі дорослі забувають
Cкладати ціле із частин,
Що люди справжніми бувають
Лиш наодинці, серед стін.
Що може світ перевернутись,
Коли я скою тяжкий гріх,
Що варто тільки посміхнутись –
І зброя упаде до ніг ...
Час минає
І лише підтверджує
Усі мої колишні відкриття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2019
*******
Якби вдалось, якби було можливо
У вихорі буденності злощаснім
До різних місць, однаково важливих,
Устигнути напевне і завчасно.
На сто частин подібних розділитись,
На тисячі дзеркальних відображень,
У сотні кадрів переповторитись
І розійтись слідами свіжих вражень
У різних напрямках; туди, де залишились
Моря і континенти невідкриті,
І де вірші, які ще не звершились,
Зоріють, наче сльози непролиті.
Туди, де хмар ефірні базиліки
Раптово обертаються на зливи,
До тих манливих місць, яких без ліку…
Якби вдалось, якби було можливо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019
********
[i]Про природу дощів...
[/i]
Дощі пішли... Куди — не знаю.
Вони-бо скритні, ті дощі.
І то не правда, що вночі
Їх таємниця оживає.
О ні, вони розповідають
Лиш те, про що їх не питають.
Він не повернеться. Удруге
Не пройде по своїх слідах,
Залишить тільки мокрий дах
Як зблиск відіграної фуги…
А дощ наступної години
Вже буде іншим і єдиним.
Вони ідуть собі кудись,
Бо суть буття для них у тому:
Піти лиш раз у невідоме,
Єдиним шляхом віднайтись.
Нам не збагнути їх. А може,
Ми теж на них у чомусь схожі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837615
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2019
********
Поверхня води, заперечивши спокій, натомість,
Кипить, розлітається бризками ультрамарину.
Пробитись назовні спішить світова підсвідомість,
Нервові клітини спалахують в темних глибинах.
І ось уже межі руйнує мінлива хмарина,
Породження скритої сутності, фата-моргана,
Що знов вирушає в дорогу на білих дельфінах,
З водяного пилу утворених. Поряд із ними,
Неначе, насправді, якась невимовна догана,
Вже линуть нестримні фрегати й легкі каравели
До гаваней предренесансних. Рядками тісними
Втікають крізь пальці гнучкі упредметнені мрії –
Ефірні будівлі, відточені, ніби новели,
Не зовсiм такi неприступні, як може здаватись;
І друга реальність кармiнним відлунням зорiє,
І звичного сенсу нещадно розмитий критерій,
Готовий прозорим молюском у мушлі сховатись,
До вiчного плюскоту хвиль поступово звикає;
І обрій, напевне, стомивсь від потоку феєрій,
І крихітний краб між камінням ночівлі шукає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837507
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2019
********
[i]Чого око не бачило й вухо не чуло,
і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим,
хто любить Його. (1 Послання до Коринтян, 2:9)[/i]
Зірки, мов метелики, просто спадають у вічі
На вогник, що грає на межах із внутрішнім світом, –
Раптово нахлинуло небо… Порушено звичай,
Ключі обертаються, линви співають, заслони відкрито…
На кілька століть відтіснило прочинені двері,
І білий схвильований ліс промовляє духмяно
До сонних, засипаних цвітом колишніх імперій,
Де ріки скипають туманом гіркого тим’яну.
Засохлі гілки, ви сказали неправду, цей вітер
Ще довго співатиме тихі весняні фонеми…
Це добра нагода, щоб крила нові дослідити,
Розплутати всі замудровані зоряні схеми.
Можливо, небесний клинопис і не пошкодує
Своїх таємниць, і за хвилю розвіє строкато…
І все ж, не придумати в серці того, що готує
Всевишній для тих, хто дозволить себе відшукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837506
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2019
*********
Віднайти бездоганне в земному...
Безнадійна і марна ця спроба.
І шепоче осіння жалоба:
– Я вертатимусь знову і знову...
Ні, сьогодні не буде вже свята,
І троянди поблідли безсило.
Та співають здивовані крила,
І так лагідно дихає м’ята...
Знову навстріч жалінню сумному
Буде грізно сміятися злива,
І вже буде колись неможливо
Відшукати потворне в земному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
*********
Падає цвіт, а у скронях
Знову бринить полум’яно:
-Як умістити в долонях
Білую повінь духмяну?
Біле, духмянеє щастя,
Сльози гарячі і часті
Як умістити, ой лихо,
Як зберегти – я не знаю…
Падає гірко і тихо,
Падає цвіт, облітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
*********
Я не пручався, коли весна
Раптом накинула дужі пута,
Я тільки мруживсь собі: хто зна,
Чи не найкраще – усе забути?
І розгорнулись тоді дива,
Наче прадавні-старі сувої,
З вуст кам'яних потекли слова
І розмовляли самі з собою.
Я ж і тоді не шукав біди,
Просто не встиг затулити очі…
Я озирнувся – чиїсь сліди
Знову наблизились неохоче.
Годі! Не варто лічити дні:
Втрачених спогадів вже не скласти.
Просто скоритись оцій весні,
Просто до неї в полон упасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
********
Цей сніг...Такий прозорий та легкий,
Що хочеться заплакати від щастя.
Тепер, в оцій безмежності крихкій,
Я можу знов злетіти і не впасти.
А ще ж усього п'ять хвилин тому,
Немов шляхи з невидимого літа,
Зійшлися нерозгадані «чому?»,
Зустрілися непройдені орбіти.
Минулі тайни, втрачені ключи,
Секрети, що ніколи не розкрити,
Шухлядки, повні сплутаних причин,
Ілюзій всохлих обриси розмиті…
А сніг уже спадає на вуста,
Летючий сміх... Беззахисний і частий
Цей сніг. Його спокійна чистота...
І хочеться заплакати від щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
********
Тихий вітер складає сузір’я,
Теплі пальці розбризкують сон,
А від сонця зостався лиш тон –
Полиняле малинове пір’я.
Вечір барви змішав золотисті
Із пелюстками вгаслого дня…
Так співається тільки в піснях,
Так літається тільки в дитинстві.
Місяць котиться, скупаний в ласці,
По небесних своїх борознах…
Так складається тільки у снах,
Так збувається тільки у казці.
Золотавий акорд надвечір’я
Вже готує химерний полон…
Теплий вітер розбризкує сон,
Тихі пальці складають сузір’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019
********
Снігова, сміхова заметіль,
В одчайдушно-прощальнім танці,
Ніби щойно вгамований біль,
Ніби вишні, розквітлі вранці;
Ніби зграя сполоханих мрій
Розірвала міцні тенета,
Як хвилин розбентежений рій,
Як мінлива весни прикмета.
Як подій врівноважений плин,
Що зривається випадково;
Як луна березневих краплин,
Як підхоплене вітром слово,
Що стрілою улучивши в ціль,
Розкривається наостанці ...
Снігова, сміхова заметіль,
В одчайдушно-прощальнім танці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019
******
Смарагдовий павучок
Плете павутину сну...
А може, оцю весну
Підхоплює на смичок...
А може, той теплий звук –
Фіалки між трав сухих,
Стежина від снів лихих,
Зраділа пташина з рук...
А може, крізь сонний ліс
Шептання ожилих віт...
І буде сіяти квіт,
Пливучи то ввись, то вниз...
І буде, як з давніх пір,
Гойдати в цю ніч ясну
М'яка павутина сну,
Натягнена серед зір...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019
*******
Випадково на вході – підкова,
Випадково у вікнах – зірки.
Хтось не спить. Так і є – колискова,
Заповита у трави гіркі.
Ненавмисно розбіглось намисто,
Ненавмисно, а може і ні…
Не шукай потаємного змісту
У медвяній нічній глибині.
Ненароком поквапливим кроком,
Ненароком забутий ескіз.
Лиш годинник проникливим оком
Із небес поглядає униз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019
*******
На кінчику графітовім яснить
Умовна грань, крихка гіпотетичність…
Рух вітру – і відкриються за мить
Старих балад конструкції готичні.
Сплетіння стін гойдається в гілках,
Стрілчасто пориваючись у простір,
Пронизують очеретяний дах
Забутих значень антикварні трості.
Зриваються з намічених орбіт
Майбутні сни краплинами сюжетів.
Мінлива плазма? Ілюзорний квіт?
В’юнкі нитки туманистих манжетів?
В скляній шухлядці застигає брук
І зблискують прочинені люкарни…
А грифель виривається із рук
І всі сюжети сплутує безкарно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836932
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2019
*********
Минулий час таїть в імлі дзеркал
Відчужених та непотрібних свідків,
Забутих днів надтріснутий вокал,
Днів, що течуть в розпливчасте «нізвідки».
Такий він, час, його не осягти,
Не полонити в лампі, наче джина.
Але ж… Чудова думка! Зберегти
Ту лампу, щоб колись лихої днини
Дивитися, як вогник мерехтить,
Як час клубиться у своїй в’язниці,
І зігрівати серце ( що за мить! )
Можливістю, яка от-от здійсниться.
Та ні. Ловити час – непевна річ,
Є інший спосіб, щоб його спинити:
Творець хвилин, і тижнів, і сторіч
Навчить мене, лиш варто попросити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836927
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2019
*******
Метелика крильця, що стулені, наче вуста –
Сюжет для Мацуо Басьо чи Хатторі Рансецу.
Очищення серця – то річ не така вже й проста,
Загроза покинути дію під час інтермеццо,
Загроза згори не впізнати розколин та плям,
Абсурдності таїн, що суті ніяк не відкриють…
А може, то я проростаю квітучим гіллям,
І в листі моєму птахи зачудовані мріють?
А може, то місяця в небі примарливий плин
Збудив анфілади старих сновидінь необачно?
Незвичне адажіо вічношалених хвилин,
Майбутній світанок, який не буває двозначним.
А літери згарячу вмить покидають листи,
Злітають, сплітають основи химерних процесій...
Шукатиму Господа, доки ще можна знайти,
Допоки метелик вичерпує крильцями всесвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2019
*******
Внутрішній голос тонкою струною сміється від ляку...
Там, унизу, огортаються ріки правічним туманом.
Нитка, звільнившись від голки, веде несподіваним шляхом,
Що віддзеркалює знайдений світ і біжить невблаганно,
Що перетворює контурні лінії на особистість,
(Місячний шепіт лоскоче обличчя, клубиться і сяє)
Що перетворює іній на цвіт, а уявне – на дійсність,
(Зоряний трепет нещадно двоїться і сутність міняє).
Серед піщаних морів пропливають прозорі фантоми
Днів та епох, що майнули в минуле з часів сотворіння.
Білі лілеї безстрашно вдивляються у невідоме,
Краплі роси без жалів розбивають жалюче проміння.
Тінь упаде на дорозі якимсь безіменним реліктом,
Зміниться роза вітрів. Осіяє майбутній світанок
Домисли й факти, глибинне і зовнішнє, модус і диктум…
Сни відлітають, залишивши присмак дощу наостанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836776
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2019