Крихітка Добро

Сторінки (1/58):  « 1»

Пів години

Дорослій  людині  —  дорослі  думки.
Не  смійся,  не  плач,  сиди  мовчки.
Такі  безглузді,  ці  твої  щирі  емоції.
Шукай  себе,  шукай  роботу.
Роби  за  трьох,  і  помри  від  поту.

Не  спи,  не  спи,  не  спиняйся.
Біжи,  біжи,  та  не  ображайся.
У  твоїй  голові  замер  весь  світ...
Стримуйся,  стримуйся,  стрибай  у  вільний  політ.

Я  знаю  людей,  знаю  що  бачу,
А  бачу  я  маски,  бачу  живу  віддачу,
Бачу  й  порожнечу  де  живе  невдача
Де  мертвий  біль  їсть  нездійснені  мрії,
Де  люди  закриваються  до  останньої  театральної  дії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022


Роздумки благуватого про війну

Ця  війна...
Війна...
Бескінечна,  жахлива,  дурна...
Вона  була,  є  і  буде  у  наших  серцях
На  руках,  в  голові,  на  вустах,  у  вісні.
Хто  винен  не  знаю,  мабуть,  усі,
Я  не  антигерой,  але  й  не  месія
Все  що  я  маю,  це  вугілля  і  стіни
Те  що  я  говорю,  до  вас  так  і  не  дійде
Я  німий,  як  смерть  і  руїни,  як  Берлін,  Москва  і  Україна
Є  безліч  причин,  щоб  бажать  мені  смерті
Я  не  такий...,  слова  відверті
Я  не  за  мир,  а  за  позбавлення  смерті
Позбавлення  вбивств
Позбавлення  влади,  бездарних  управлінств
Поки  існує  жага,  буде  і  війна
«Моя  мила  не  плач,  я  вірю  вони  зазнають  невдач»
Хто  вони?  Люди  чи  не  люди?
Вони  мали  домівку,  там  де  лани,
Болота,  кручі,  сараї  та  хати
Мали  дітей,  дружин  та  батьків
А  зараз  вони,  в  пакетах,  в  землі...
У  могилах,  напівсвяті,  безіменні  й  іменні.
По  той  бік  окопів  і  блокпостів.
Люди  такі  ж  як  і  ви.
Ви  герої  убивці,  воїни  цієї  війни
Віддаєте  життя  за  клаптик  землі
Забираєте  життя  за  спокій  і  долі
За  дітей,  за  дорослих,  за  багатих  і  бідних  ...
Ця  війна...
Війна,  війна...
Вона  почалася  ще  тоді
Коли  мене  і  вас  і  ваших  прадідів  не  було  на  цій  землі
Коли  людина  вперше  винайшла  зброю  —  убила
Вона  вічна,  незламна,  єдина
Поки  є  ти,  поки  є  я,  поки  є  людина.
Буде  війна...
Бажати  смерті  миру
Бажати  вмерти  за  країну
Бажати  вбити  людину...
Бажати  мирним  смерті
Бажати  смиренним  вирватись  нарешті.
Бажати  страждати,  бо  страждаєш  ти...
Не  бачити  себе  у  дзеркалі
А  бачити  віддзеркалені  Образи  в  імлі
Війна,  війна  і  страх
Бий,  біжи  або  стій.Безкінечний  жах...
Я  не  пацифіст,  не  націоналіст,  не  гуманіст  і  не  інший  -іст
Я  мисляча  людина,  що  бачить  безглуздість
У  всьому  і  в  нічого
Я  не  люблю  свою  країну
Як  і  будь-яку  іншу
Але  люблю  нашу  мову,  якою  пишу
Та  ще  й  не  одну,  ще  й  чужу
Мені  не  знайома  культура  відміни
Я  від  неї  блюю  і  на  неї  накладаю  «міни»
Ви  ведені,  ви  ілюзорно  праві
Як  прозоро  біла  роса,  на  ранковій  траві.
А  я  безумний  юнак
Якого  забудуть  за  просто  так
Або  згадають,  як  невідомого  поета  не  правди,  не  бездушності,  але  сенсу  та  банальної  людяності.

P.S.
Знаю,  що  зараз  усім  дуже  важко,  як  тим  хто  на  війні,  так  і  тим  хто  знаходиться  в  відносній  безпеці.  Цей  вірш  не  для  розпалювання  ворожнечі,  не  для  скандалів  і  сперечань.  Він  для  того,  щоб  викликати  у  вас  співчуття,  якщо  хоча  б  не  до  людей  які  загинули(з  обох  сторін),  а  до  людей  які  ще  живі,  які  хочуть  жити...  Я  не  сподіваюсь,  що  ви  мене  зрозумієте,  але  задумайтесь.  Бажати  смерті  людям  це  гріх  чи  ні?  Вбивати?  Безумонов,  є  люди,  гірші  за  диявола,  але  вони  повинні  понести  покарання  співрозмірне  їхнім  злочинам.  Бажати  мирним  людям  (навіть  росіянам)смерті  це  те  ж,  що  бути  тим  хто  вбиває  мирних  людей.  Далеко  не  всі  росіяни  хотіли  цієї  війни,  далеко  не  всі  з  них  розуміють  що  роблять  чи  чого  не  роблять.  Та  я  знаю,  що  багато  з  них  бояться,  бояться  втратити  щось,  що  їм  дороге,  щось  таке  ж  рівноцінно  дороге  що  дороге  і  вам.  Ті  ж  люди  які  довірилися  Путіну,  або  такі  ж  психічно  хворі  як  і  він,  або  дуже  сильно  залежні  від  чогось,  наркотики,  алкоголь,  гроші,  будь-що.  А  психічно  хворих  чи  залежних  не  вбивають  у  цивілізованому  світі,  їх  просто  ізолюють,  або  лікують.  Я  знаю,  що  мої  думки  не  популярні  у  сучасних  реаліях,  але  хоч  спробуйте  подумати  про  це,  не  зважаючи  на  те  що  ваша  думка  відрізняється  від  моєї.  Усім  миру  ☮️.  Квіти  кращі  ніж  кулі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022


Нет, не поверишь

Как  только  этот  мир,
Похож  больше  на  тир.
Без  попаданий  в  цель
Из  порваных  идей,
Станет  беспринципным
И  злобно-хитро  милым.
Сойду  с  ума  я  тут  же
Из  грязной  лужи,
Заливаясь  хохотом,
Прикрываясь  мхом,
Что  в  народе  названо  –
«Прощение»  и  «безнаказанно».
Прокляну  всю  тишину!
Что  не  дала  жить  сну
И  все  грязные  миры,
На  этот  так  похожи!
Будет  достоин  смерти  тот,
Кто  более  посчитает  повод
Девственной  морали  служить,
А  не  пытаться  поиметь  как  жид,
Всех  кто  нелепо  слаб
И  нервно  прячет  в  склад:
Все  чувства,  страдания,
И  блюдо  из  мха  изыскания.
Продам  тех,  кто  продал
Мой  ясный  идеал,
Отдам  тех,  кто  отдал  
Свой  поцелуй  в  обвал
Пьяненьким  утехам!
Прозван  буду  –  хам
За  этот  стих  вам  –
Бон  вояжная  мадам  
И  пьянющий  дружбан!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910979
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2021


Шість або 5, 2

Тремтять  каштанові  віти,
То  хрумкотять  самоцвіти.
Кольори  чітко  буро-зелені,
Іноді  рожеві,  такі  не  веселі.
Діти  невпинно  дорослішають,
Дорослі  тихесенько  старіють.

Все  тремтить,  летить  в  нікуди,
То  вітер  вдихає  на  повні  груди  –
Зміни,  осінь,  майже  я  і  трохи  ти.
За  вікном  співають  жваві  коти,
А  люди  якими  завжди  були
Такими  свою  пам'ять  й  лишили,
Тобто  до  «всесвітньої»  болі  смішними.

Я  не  вірю  –  я  роблю,
Я  не  покохаю  –  полюблю,
Я  не  посну  –  я  по  римую.
Ми  разом  –  сам  помрію...
Ти  не  віриш  –  ти  надієшся,
Ти  кохаєш  –  то  й  полюбишся,
Ти  не  спиш  –    і  не  римуєшся.

Все  про  життя  і  про  життя,
А  про  що  ще  наші  майбуття?
Хах,  бо  не  маємо  вороття
І  точної  карти  по  морях  буття,
І  врешті  решт  допоможе  каяття,
А  решті  решти  відьомське  багаття.

О  шостій,  шостого  числа,
Шість  дуреп,  з  шостого  крила,
Шостої  лікарні,  шосту  мають  лють,
Шостим  разом,  шістьох  уб'ють,
В  шостій  книзі,  шостого  автора,
З  шести  кінців,  одного  гекса*.



Гекс*  –  грубо  кажучи  шестикутник  ;)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020


Море из…

Я  подарю  тебе  море  из  пряди  осенних  цветов,
Ты  скинешь  тягость  оков  на  фарфорный  пол,
Мы  вместе  закружимся  в  буре  из  неких  сор,
А  Сатира  смеётся  над  нами  из  всех  своих  пор.
Никто  нас  не  знает,  никто  не  поймёт,
Но  сладкий  мороженый  глёт  от  проблем  нас  спасёт.
Милая  Леди,  иногда  так  жестока,
Как  удар  водного  потока.
В  автотюне  сущность  поёт
Наверное  в  банке  зелёнка  или  йод  –
О  рваных  ранах  и  сбитых  коленях,
Прошлой  любви  и  нынче  потерях.
Все  стояли  на  любовных  стезях,
Много  болванов  и  добрых  нерях.
Кто-то  бросал,  возвращался  назад,
Кто-то  на  месте  переживал  лютый  ад,
Смельчаки  же  шли  до  самого  конца,
Чтобы  увидеть  очертания  милого  лица
В  последний  миг  своей  беспощадной  жизни.
В  алый  восход  разлуки  капризной,
Где  царит  мемории  зной,
Где  спасения  нет,  никто  не  придёт  за  тобой.
Но  раз  я  тут  и  я  сейчас
Милая  Леди,  сорву  для  Вас
Ещё  один  лишь  единственный  раз
На  Ваш  очередной  каприз
Море  из...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888534
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2020


Коли можна без зайвих слів

Коли  можна  заснути  під  звуки  дощу
Я  відчуваю,  що  справді  живу
Без  фальші,  без  страху.
Коли  можна  спати  до  опівдня,
А  не  будити  першого  півня.
Живу  безвідповідально!?  Дурня!
Коли  можна  бути  пунктуальним.
Шкода  не  бути  мені  ідеальним.
Коли  можна  вірити  в  що  завгодно
Не  тільки  коли  зручно  або  модно.
Коли  думки,  як  погляди,
Я  вірю  –  живі  ще  щирі  люди,
Бо  люди  то  яскраві  вогні  
На  чорному,  нічному  полотні.
Коли  завжди  перемагає  добро,
Коли  можна  не  топити  сльози  в  Бордо,
Коли  кохати  це  так  просто  ,
А  дружити  ще  простіше  ніж  просте  число,
Коли  можна  без  зайвих  слів
Виправдати  плинність  минулих  днів,
Вигадати  сюжети  наступних  книг,
Видати  почуття  без  сердешних  тягарів.








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020


Совсем иногда

Совсем  иногда  
Я  спрашиваю  у  себя:
«...  а  что  такое  одиночество?»
И  без  ответа  молчу,
Ибо  в  бессвязных  мыслях  лечу:
«Что?  Когда,  а  может  как?»
Тот  ещё  бардак:
«Может  одиночество  это  тропа
По  которой  с  друзьями  никогда,
А  самому  только  так
Во  всегда  тихий  такт?
Нет,  одиночество  это  когда
Тускнеют  миллионные  города
И  иссыхает  Днепр  река...
Да,  нет  же,  притормози.
Одиночество  это  эмодзи
Грустные,  сами  себе  на  уме,
Заперты  в  цифровой  тюрьме»
Снова  куда-то  не  туда...  
Не  мысли,  а  вода:
«Наверное  одиночество  это  как
Пустым  вечером  простачка  или  простак
Сидит  с  книгой  или  в  небо  смотрит  просто  так.
На  крыше  дома  или  в  поле,
Не  чувствуя  пустоты  и  боли.
Сложно  о  таком  размышлять,
Ведь  люблю  и  одиноко  погулять,
И  с  друзьями  поболтать...
Но  всё  же,  одиночество  это  страх
Остаться  на  задних  рядах,
Незаметно  повзрослеть,
Тихо  постареть
И  в  доме  пустом  умереть
Может  это  оно  и  есть?
Нет?  Не  знаю...
Тогда  что?
Что  же  такое  одиночество?

















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885814
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2020


Вже не перший монолог

В  такі  прості  вечори,
Коли  миготять  вогні
Я  дивлюсь  на  людей.
На  господарів  і  гостей,
На  бідних  і  королів,
Що  бояться  самотніх  прірв...
Всі  люди  однакові
І  однаково  смішні,
Хоча  зсередини  не  такі.
Не  скажу  що  страшні
Але  й  не  веселі.
Просто,  чомусь,  смішні
У  своїх  турботах,  у  клопоті.
Кудись  йдуть,
Від  когось  тікають,
І  когось  шукають.
Доводять  собі  своє:
«Краще  там  де  мене  немає»
Сумують,  сміються  і  плачуть.
Боргують,  кредитують  і  платять.
Ну  смішно  ж?
Так  само  я  розумію
Не  сумую  й  не  тлію.
Хто  тут  і  там  є  хто,
Хто  жерва,  а  хто  бозна-що.
Ось  та  панна  душею  кривавить,
А  той  хлопець  нею  кривить.
Бідний  музика  серце  своє  продає,
А  п'яна  дівка  за  так  віддає...
Не  хочеться  нікого  зупиняти,
У  чужі  проблеми  влізати.
Нехай  собі  йдуть
І  шукають  там  свою  суть,
Бо  у  такі  прості  ночі
Вже  догоряють  вогні
І  всі  люди  вже  майже  у  сні,
Бачать  ілюзорні  мрії  свої,
Де  вони  від  когось  втекли,
Когось  знайшли,
Кудись  дійшли  ,
І  самі  собі  довели...





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020


Тихенька меланхолія

Її  усмішка  зігріває  мою  душу
І  геть  не  душно,
Та  і  я  геть  нікому  не  мушу,
Але  лізу  в  чужі  бур'яни
По  напівзелені  абрикоси.
Для  неї.

Поки  ховрашок  їсть,  я  міркую
І  струшую  липкі  реп'яхи.
Вона  сміється  говорячи:"Дякую"
Ми  йдемо  в  нікуди.
Розумію,  нам  разом  не  бути.

Я  безмежно  задоволений  
Нашими  пустими  розмовами,
Нашими  простими  поглядами,
Бо  ж  я  сам  простий.

Точно  знаю  зустрінемось  якось  ще.
Йду  додому  й  пишу  це,
І  останні  реп'яхи  трушу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020


Ночная ерунда (Читать не рекомендуется)

Мы  уже  давно  не  держимся  за  руки.
Не  помню  из-за  весомых  обид  или  так  от  скуки.
Наше  повседневное  «навсегда»,
Когда-то  стало  очередным  вчера
И  ушёл  тот  поезд,  ушла  из  реки  вода.
В  один  ужасный  день  я  не  попрошу,
А  ты  не  ответишь:  «Да».
Наши  дни  были  усеяны  клише,
Почти  каждое  свидание  проходило    в  странном  стишке.
Не  помню  ни  ,то  ли  голубых,  то  ли  серых,  глаз  твоих,  
Ни  щёк  постоянно  надутых  и  мягких,  
Ни  волос  влажных  от  вечернего  тумана,
Ни  губ  преисполненых  то  ли  не  знания,  то  ли  обмана...
Помню  лишь,  что  ты  рисовала,
Со  мной  вальс  несуразный  танцевала,
А  иногда  и  вовсе  рифмовала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883687
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2020


Роздери, забери

Роздери  моє  серце  кігтями,
Забери  мою  ніжність  крихтами,
Побач  мої  справжні  погляди.
Я  кохаю  тебе,  знаєш  добре  це,
Не  сумуй,  це  не  робить  милим  лице.

Ти  не  «ідеал»,  знаю  добре  це,
Але  саме  тому,  мабуть,  кохаю  тебе.
Усі  «ідеальні»,  на  жаль,  нудні,
Та  й  забагато  «ідеальних»  в  наші  будні.

Смійся,  обожнюю  смішки  твої,
Особливо,  коли  ти  разом  зі  мною,
Не  потрібен  край  неба,  край  землі.
Хочу  лиш  теплого  з  тобою  спокою

Ох,  очі  твої,  для  мене  не  мають  кольору,
Проте  мають  невимовну  красу.
Її  не  описати  людськими  словами
І  не  порівняти  ні  з  чим  почуттями...

Ах,  а  волосся  –  довгі  темне  колосся...

Мене  ти  можеш  не  кохати
І  погляди  мої  не  помічати,
Але,  хоча  б
роздери  моє  серце  кігтями,
Забери  мою  ніжність  крихтами
О,  дівчино  мила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020


Ранок

Наша  Ненсі  встала  рано
Іще  навіть  не  світало.
В  роті  в  неї  зубна  щітка,
На  обличчі  справжня  жінка  –
Без  мейкапу,  без  причохи.
Бігла,  на  ногах  старі  панчохи,
На  зарядку  кроком  руш.
Після,  миттю  в  теплий  душ,
Темна  кава  ще  варилась.
Наша  Ненсі  забарилась
Фарбувалась,  щось  крутилась
Одягалась,  завивалась.
За  хвилину  топ-модель
Це  про  нашу  мадмуазель.
Ось  про  каву  вже  згадала,
Охолола,  поки  чекала.
На  столі  смачна  вівсянка
Ось  така  у  нас  панянка.
Раптом,  гучно  щось  дзвенить
Не  зрозуміло  що  –  кричить,  верещить
На  годиннику  будильник.
Наша  Ненсі  ще  не  встала
І  все  на  світі  вже  проспала...





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020


Что-то

Порой  хочется  стать  Ангелом
И  жить  на  небе,
Но  ведь  нужно  быть  безгрешным,
Чистым  –  без  тени  зла
И  творить  искренне  добро,
Что  означает  перестать  быть  Человеком,  
Что  означает  перестать  чувствовать.
Но  всё  же  кажется  
Ангелы,  как  и  сам  Бог,
Выдуманы  людьми,
(Ибо  верить  нужно,  не  важно  во  что)
А  то,  что  выдумали
Не  может  быть  реальностью.
Ведь  допустил  бы  Бог
Смерть  многих  видов  зверей,
Допустил  бы  ангел
Болезни  и  душевные  раны...
Если  да,  то  жестоко,
Если  нет,  то  зачем  ?
Но  всё  это  неточно  ;)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880941
рубрика: Інше, Лирика любви
дата поступления 27.06.2020


Велика літера B

Сонце  ще  не  встигло  покинути  цей  день
І  ніхто  не  знає  –  на  щастя  чи  на  жаль.
У  цього  хлопчини  не  має  відчуття  рими  та  й  взагалі  він  дурень,
Подаруймо  йому  повчальну  скрижаль.

Місяць  ще  не  покинув  цю  ніч,
Але  вже  достатньо  причин  втекти.
Його  душа,  то  одна  безглузда  зустріч,
Яка  не  змогла  нічого  змінити.

Думки  вже  давно  покинули  свідомість
І  це  однозначно  на  жаль.
Парфуми  досі  чути  натомість,
А  на  тендітних  руках  лишилась  сигаретна  паль.

Ця  дівчина  усе  в  собі  вбила,
Їй  вирішувати  –  погано  це  чи  добре
Колись  все  ж  вона  мала  крила,
А  тепер  її  біс  у  свої  лапи  бере.

Вона  впала  на  ілюзорно  теплу  траву,
Тепер,  здавалося,  назавжди,
Слова  втратили  будь-яку  форму:
«Будь  ласка...  не  тікай,  зажди»

Варто,  не  варто  –  неважливо...
Вірші  ще  не  встигли  зійти  з  теплих  вуст,
А  серце  вже  тремтить  наче  не  в  собі,
Шкода,  дарма,  бо  ж  відсутнє  споріднення  душ.
А  багато  хвилюватись  шкідливо...

Він  би  віддав  усі  почуття,  які  відчував  до  неї,  за  так
Тому  кому  це  дійсно  потрібно,
Бо  справді  добрий  простак,
Бо  не  сприймають  його  серце  гідно.

Вона  все  бачить,  але  закриває  очі,
Кохає,  а  може  й  любить  іншого.
Добре,  що  не  побачити  сліз  вночі  
Довелося  б  пояснювати  –  «чому  і  що»

Погано,  що  він  не  знає  що  таке  строфи,
Можливо,  зміг  би  уникнути  сердечної  катастрофи.

Недописані  вірші,
Переписані  слова,
Прості  й  звичайні  душі
І  невідома  строфа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020


Хех

А  я  колись  її  кохав,
Не  любив,  але  вірші  писав.
Нікчемно,  знаю,  римував.
Тримав  за  руку,  душу  зігрівав,
Ніжно  обіймав  –  не  відпускав  
І  звісно,  палко  цілував.

Вона  також  мене  кохала,
Не  любила  –  малювала.
Невміло  штрихи  кидала,
Свої  роботи  дарувала.
Ніжно  обіймала  –  не  відпускала
І  звісно,  тихо  цілувала.

Малюнки  спалені  вогнем,
Вірші  –  пилюка  з  кожним  днем.

Руки  холодні  –  душі  пусті,
Слова  недосяжні  –  обійми  прості.

Ми  так  й  не  змогли  полюбити,
А  трохи  кохати  й  люто  ненавидіти.

Тепер  з  нею,  друже,  ти.
Бажаю,  все  ж,  до  любові  вам  дійти.
Любов  коханню  різниця  –  варто  знати.

Цілуй  її,  як  я  не  цілував,
Римуй  для  неї,  як  я  не  римував,
Цінуй  її,  як  я,  нажаль,  не  цінував.

Проте  

Зостанься  з  нею,  та  хоч  і  назавжди.
Припини  кохати  –  полюби.
Схопи  за  руку,  й  по  життю  з  нею  йди.

Кохання  то  різнобарвний  бум,
А  любов  то  щирість,  повага  та  ум.


P.S.  
Ех,  дієслівна  рима  :(




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020


Хоч ти не жива і не жила ніколи

Така  прекрасна  і  сумна,
Вічно  в  клопоті,  вічно  не  одна.
Тебе  в  житті  я  так  шукав,
Часто  на  шлях  не  той  втрапляв,
Але  ніколи  не  спинявся.
Бо  хотів  тебе  побачити,  торкнути,
Боліли  серце  й  трохи  руки

Так,  зустрічав  інших,  схожих
В  ролі  випадкових  перехожих.
Іноді,  звісно,  лишались
Але  незабаром  усі  розбігались.
Такі  гарні  й  такі  сумні,
Такі  з  плоті  й  живі.

Ти  ж  не  жива  і  не  жила  ніколи,
Проте  пережила  війни  й  голодомори.
Про  тебе  співали,  співають  і  досі
Люди  нові  й  ті,  що  виросли  в  просі.
Для  кожного,  ти,  як  наче,  своя.
Комусь  нагадуєш  сріблястого,  з  рогом  коня,
Комусь  у  снах  строката  й  руда,
Тому  на  яву  світла  й  бліда,
Іншому,  ти  як  картина  без  полотна.
У  мене  ж,  ти  дівчина,  гарна  й  сумна
Кожного  разу  різної  форми
В  прозі,  віршами  чи  почуттями...

Іноді  хтось  жене  тебе  в  рамки,
Примушує  грати  роль  бранки.
Я  ж  не  тримаю,  йдеш  –  відпускаю,
Потім  шукаю  –  сильно  страждаю,
Знаходжу  –  пишу
Хочу,  не  мушу...

Я  тобою  живу,  зустрівши  відколи,
Хоч  ти  не  жива  і  не  жила  ніколи.










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020


Однако сильно

Полюбил  тьму,
однако  сильно,
так  же  как  свет
внутри  каждой  нимфы,
что  встречалась  мне
под  светом  луны
почти  в  полночь
и  при  свете  заката,
может  быть  летом
и  бывало  в  зиму.

***
Сердце  пустует
и  мысли  клюют,
ибо  я  не  могу  больше
писать,  рифмовать,  сочинять.
Увы...только  верлибр.
***

Но  как-то  сердце
вечно  пустует
и  жаловаться  некому
даже  вечер  не  слушает,
даже  чашка  кофе...
Та  хоть  и  литр
не  откроет  глаз  шире
и  зрачки  не  расширит,
чем  яркий  всплеск
утрат  и  приобретений,
мелких  сор  и  безумных  влечений.
Сердце  во  всю  когда-то  жило,
болело,  хандрило.
Прежде  чем  боготворило
тех  самых  нимф
и  пело  о  чём-то  бессмертном,
однако  громко,  сильно,
или  так  казалось.
Когда  наши  тела
сплетались  в  узор
безответных  мыслей
и  глупых  поцелуев.
Но  полюбил  тьму
так  же  сильно,
хоть  не  дарует  ласку
и  не  кормит  сказкой
о  божественных  нимфах,
о  бесконечных  рифах
что  любят,  но  не  дают  жить...

P.S.
Не  пел  об  этом  никогда
и  вряд  ли  буду,
но  помнить  всегда
и  вряд  ли  забуду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872490
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2020


***

 
Помнишь  ту  девушку  из  кафе?
Сидела  напротив,  заказала  простое  парфе,
Знаю,  помнишь,  ведь  смотрел  в  её  скромное  декольте.
Ну  а  бесцветные,  помнишь,  глаза?
А  хилые  руки,  а  дешёвый  свитер,  что  на  её  теле  как  лоза.
А  милые  локоны  –  осення  трава,  
Конечно,  помнишь...

Ну  что  же  это,  если  не  любовь?
Знаю,  в  голове  муть,  а  в  сердце  коль.
Но  всё  же,  ты  не  подошел.
Допил  свой  лате,  шагами  испачкал  пол...
Сидишь  теперь  вот  и  грустишь,
Учишься,  работаешь,  не  спишь,
А  может  она  ждёт...?

Нет,  не  тебя  глупый  дурень,
Вернись  в  свою  работу  –  жужжащий  улей.
Ждёт  того,  кто  не  прошел  мимо  неё,
В  том  кафе  ела  парфе,  ждала  любимого.
Стой-ка,  тогда,  почему  одна?
Ибо  нет  у  неё  парня.

Ну  что  же  ты  тогда  сидишь?
А-а-а,  сериальчик  смотришь!
Ану  бегом  вставай  её  ищи!
Неважно  как,  мозги  включи!
Есть  инстаграм,  есть  ноги,  есть  кафе.
Давай,  под  рок  Рамштайн  или  Любэ,
Перерой  весь  город,  весь  интернет.
Желанья  нет?  Значит  твои  чувства  –  бред!
На  Нет  и  любви,  как  таковой  и  нет
И  глаза  её,  и  декольте,  и  волосы,  и  свитер,
Все  это  разве  дурной  притор?
Не  нужно  слов,  знаю,  ты  не  ритор  .
Ты  слишком  мнив  или  ленив?
Может  всё  сразу,  как  прилив?

Значит  говоришь,  что  всё  не  так,
Что  она  богиня  ты  простак,
Что  море  лужа,  а  слеза    драматический  акт?
Тогда  почему  люди  тонут  в  лужах,  как  в  море,  а  в  море  как  в  лужах?
Почему  люди  плачут  и  мирятся?

Почему  та  девушка  ела  простое  парфе,
В  дешёвом  свитере,  в  простом  кафе
Со  скромным  декольте?
Почему  она  там  по  пятницам  как  и  ты?
Может  хватит,  растаяли  льды..
Просто  не  бойся,  подойди.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868742
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.03.2020


Пускай

Пускай  умру  от  старости,
Как  все,  неважно,
Или  как  воин  мятежности
Как  некоторые  бонвояжно.

Всё  равно  буду  сожалеть
Чего-то,  где-то,  как-то  не  успел:
Влюбиться,  серенаду  спеть.
Но  оглянуться  –  столько  дел!

Там  бабушку  через  дорогу,
Здесь  водителю  наперекор,
Ведь  кто-то  помнил  доброту
И  не  счесть  сколь  было  сор.

Затрутся  терни  косых  взглядов,
Вспомнятся  былые  дни  –
Запах  нежных  снегопадов
И  пылкие  дожди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867570
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.03.2020


Ну, що ти дивишся?

Ну,  що  ти  дивишся  на  мене  
своїми  несправжніми  очима,  
я  бачу  наскрізь  всю  тебе  
під  місячним  цвітінням  (світінням).

Ти  як  завжди  безмовно  тиха  –
Біжиш  по  темним  ліхтарям,
Від  усіх  чекаєш  лиха,
Все  це  я  бачу  в  твоїх  очах.

Ну,  що  ти  дивишся  на  мене
своїми  ласкавими  очима,
Я  бачу  в  них  тільки  тебе
Під  сонячним  суцвіттям.

Ти  як  завжди  голосно  гучна  –
Біжиш  по  закуреній  дорозі,
Тобі  все  одно  чужі  слова,
Все  це  я  чую  в  твоєму  голосі.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020


Помнишь?

Помнишь,  я  хотел  всё  изменить?
Заставить  тебя  себя  полюбить,
Заставить  перестать  дурить,
Заставить  «нас»  с  тобой  долго  жить.

И  почему-то  именно  –  «заставить»,
Ведь  ничто  не  мешало  мне  просто  любить,
Сердце  неделимое  до  конца  делить,
Которое  и  без  того  давно  болит,

Но  ты  сгорела  в  моих  руках,
Как  ели  душистая  ветвь.
Начиная  с  рук,  на  моих  глазах,
Как  осенней  травы  дымящаяся  плеть.
Догорая  волосами,  в  серый  прах,
Как  паучья  тонкая  сеть.

И  вот,  ты  снова  передо  мной  
Стоишь  и  смотришь  в  позе  немой.
Так  хочется  крикнуть  –  «Стой!
Помнишь  я  хотел  всё  изменить?»
У  тебя  не  вышло  себя  полюбить
И  ты  всё  так  же  не  перестала  дурить,
И  естественно  «нам»  вообще  не  жить.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866566
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 01.03.2020


Мой путь прекрасен и далёк

Мой  путь  прекрасен  и  далёк,
Как  пылкий  красный  уголёк  
В  нём  срок  жа́ра  не  истёк.

Но  я  сегодня  слишком  пьян.
Друзья  бьют  в  пустой  барабан,
Не  слышу  гам,  а  сам  смутьян.

Просто  хочется  уснуть,
Сего  дня  больше  не  вернуть
Сдавило  сердце,  грудь.

Мои  друзья  всегда  со  мной,
Как  совести  упрек  простой,
Как  счастья  ощупи  шальной.

Моя  любовь  красива  и  мила,
Недостижимо  близка.
Расстояние  –  протянута  рука.

Увы,  и  тихо  шага  не  ступить,
Взглядом  лестным  не  поманить
И  дрожащею  рукой  не  ухватить.

Нет,  сегодня    я  уже  не  робок
И  не  пьян,  как  винный  коробо́к
Не  сгнил,  не  смялся,  не  намок.

Мой  путь  прекрасен  и  далёк,
Мой  путь  мне  лишь  намёк,
Как  тот  невзрачный  уголёк...





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865727
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2020


Флешбеки перед глазами

Флешбеки  перед  глазами,
я  мог  смотреть  на  тебя  часами.
Был  безумен.
В  твоих  глазах  теперь  я  тлен.
Видел  то,  чего  уже  нету,
как  будто  улетел  на  другую  планету.
Хотел  помочь.
Где  делась  моя  мочь?
Теперь  тебе  помогут  они,
подруги  твои,  ясные  огни.
Ты  со  мной  была  не  защищена.
Была  открыта,  честна  и  добра.
Я  был  и  есть,  и  может  даже  буду  слаб.
Я  просто  иллюзий  раб...
Флешбеки  перед  глазами
я  мог  наблюдать  за  этим  часами:
как  ты  веселишься,
как  ты  меня  потерять  не  боишься,
как  ты  молчишь,
как  вы  с  подругой...убежишь...
Флешбек  перед  глазами,
часы  казались  минутами.
Часто  вспоминаю,
как  тебя  покидаю.
Осколки  от  сердца,
берегут  очертания  лица.
Воспоминания  берегут.
Хорошие  всё  бегут  и  бегут.
Плохие  всё  ползут  и  ползут.
Рад  я  всему,  что  ты  мне  дала  –
Опыт,  счастье,  горе,  свет  и  мгла...
Флешбеки  перед  глазами 
будут  храниться  веками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865168
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.02.2020


Not children

Они  тонкие  руки  режут,
Слушают  песни  грустные,
Чтобы  понят,  что  живут
И  напитки  пьют  невкусные.
На  утро  ртом  блюют
В  чистейшие  унитазы,
Чтобы  почуствовать  уют,
Вспоминая  вчерашние  екстазы.
Они  в  руках  уснут  чужих  
На  холодном  чужом  полу,
Чтобы  почувствовать  отдых.
Не  как  дома,  как  в  вольном  плену.

В  14  уже  не  дети:
Пацаны  –  джентельмены,
Девочки  –  леди  модели.
И  никто  не  пишет  поэмы,
Пишут  текста  для  репа,
Покупают  биты  за  кеш,
Мешают  поэзию  бреда
В  колонке  проевшей  плеш.
Красят  глаза  и  губы,
Тратят  горы  на  шмот,
Любят  слепые  пересуды.
У  них  не  зкрывается  рот.

Ведь  в  14  уже  не  дети  –
Можно  старшим  грубить,
Хоть  ты  джентельмен  хоть  и  леди
Можно  бездомного  избить.


P.S:  Лучше  быть  капризным  дитём
Нежели  в  14  знакомится  с  зятем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865161
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.02.2020


Костенко, Франко, Українка, Шевченко…

Костенко,  Франко,  Українка  Шевченко  –
Всі  вони  українські  поети.
Ні,  не  поети,  України  люстерко,
Ним  можеш  стати  і  ти.

Не  кожному  дано  римувати,
Не  всі  мають  незламний  дух,
Проте,  всі  хочуть  співати
І  приводять  душі  в  рух!

Не  всі  ми  однакові,  ні,
Хтось  високий,  стрункий,
Пихатий,  рудий,  німий,
Багатий,  бідний,  низький.

Не  всі  ми  однакові,  ні,
Хтось  любить  рок,  хтось  реп.
А  хтось  неповторний  вертеп,
Хтось  в  театрі  в  теплі,
А  хтось  в  пеклі  на  війні.

Хтось  ту  землю  лишає,  тікає,
Хтось  за  неї  вмирає,
Ну  а  хтось  продає  чи  купляє.

Все  ж  всі  ми  –  українці.
Не  поляки  не  німці...

Той  рятує  дитятку  життя,
Той  грабує  його  майбуття,
Той  сидить  за  столом,
Той  біжить  бо  жене  костолом.

Костенко,  Шевченко,  Франко  Українка–
Всі  вони  українці  не  малороси  не  кріпаки.
Усі  вони  різні,  проте  єдина  наша  країнка,
Єдині  наші  й  кульбаби,  й  вінки.

Всі  ми  такі  різні,  герої  й  брехуни,
Веселі  й  сумні,  нахаби  й  добряки
Всі  ми  –  українці,  друзі,  земляки!

Костенко,  Франко,  Українка,  Шевченко  –
Всі  вони  України  люстерко
Ним  можеш  стати  і  ти.
Без  строф  і  без  рими,
Без  грошей,  навіть  без  калини,
Проте,  з  добротою  в  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864249
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2020


За тими днями, вечорами

Так,  мені  дуже-дуже  сумно
За  тими  днями,  вечорами.
І  хоч  в  душі  в  мене  не  людно
Кого  впускаю,  лишається  віками.

Ти  стояла  на  порозі,
Не  молила,  не  благала.
Губи  твої  були  в  прозі,
Щось  тихенько  написала

Скільки  болі,  скільки  туги  –
Читав,  чи  то  намагався.
Забилися  сердечні  дуги,
Заболіло,  розхвилювався.

Чи  то  сині,  чи  то  сірі  –
Я  дивився  в  твої  очі,
Світилися  в  імлі
Посеред  темної  ночі.

Я  впустив  тебе  бездумно,
Може  то  була  помилка.
Вмить  то  весело,  то  сумно
І  душа  стала  нелегка.

Летіли  дні,  вечори.
Не  просив  і  не  благав,
Не  йшла  під  три  чорти,
Не  виганяв  і  не  тримав.

Та  все  ж  колись  і  десь  пішла.
І  хоч  в  душі  в  мене  не  людно,
Остання  зоря  ще  не  зійшла,
Але  мені  дуже-дуже  сумно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020


Живи

Живи  чтобы  чувствовать  –
Чувствуй  чтобы  любить  –
Люби  чтобы  спать  –
Спи  чтобы  думать–
Думай  чтобы  жить  –
Живи  чтобы  жить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863106
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2020


Arbitrium

Зостанься  у  душі,
І  не  тікай  ти  з  відусіль.
Не  утікай  від  себе,
Від  своєї  болі.

Все  одно  наздожене,
Дасть  у  серце  і  втиче.
А  серце,  як  драже
Трісне  громом,
Розпадеця  напівколом
І  покотиться  додолу.

Є  рішення  просте,
Проте,  доволі  не  стійке  —
Біль  перехопити,
Перенаправити,  відбити.
Не  тікати,  і  ні,  не  забувати,
Пам'ятати  й  помилки  вивчати.

Біль  розстане  й  потече,
Як  крохмалисте  жиле,
Й  не  потурбує  вже.

Тож  зостанся  у  душі,
І  не  тікай  із  відусіль,
Не  утікай  від  себе
Від  своєї  болі,
А  кинь  цю  жижу  долі
І  йди  далі  по  дорозі.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020


Кораловий сміх

Кораловий  сміх  кофейних  губ
Лунає  скрізь,  лунає  тут.

Веселий  я,  радіє  дівчина
Оксамитова  чаша  –  пуста.

Лунає  крик,  лунає  спів
Тут  і  тільки  тут  немає  слів
В  темну  ніч,  в  темній  подобі
В  білій,  від  снігу,  зимі
Ллється  сіль,  ллється  залізо  –
Прозорі  краплі,  червоне  вино.

Нікчемне  каре,  фальшиве  баре
Чорно-біле  кіно,  прощання  брудне.

Кораловий  сміх  кофейних  губ
Лунає  скрізь  тільки  не  тут.
Веселий  я,  хтось  радісна
Зимовий  дощ,  зима  брудна.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2019


Ах, дружба

Скажи  мне,  кто  я?
Друг,  дебил  или  раб,
Туман,  туча  или  смрад,
Или  объедки  со  стола?

Колбасой  и  водкой,
Господа,  давитесь  сами
Я  не  являюсь  пустой  глоткой
С  жадными  глазами.

Дорогой  друг,  скажи  же
Кто  я  всё-таки  такой?
Или  обратится  к  пьяной  жиже?
А,  ты  занят,  с  подружкой...

Отвечу  за  тебя
Я  был  друг,  уже  туман
Прощай,  пьянющий  дружбан...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859159
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.12.2019


Моё тело лежит на краю. Одиноко.

Моё  тело  лежит  на  краю.Одиноко.
И  мне  вовсе  не  грустно,  нисколько.
Вот  только,  больно,  не  много.

И  все  же  ухмылка  до  ушей.
Я  горд,  я  рад  любви  ушедшей
В  город,  в  мечты  сумасшедшей.

Моё  тело  лежит  на  краю.Одиноко.
Песчинкой  средь  белых  песков.  Осколком.
Продан  избитым,  чужим  пороком.

И  все  же  пьяные  сирены.  Шум.
Музыка  средь  их  рваных  струн
В  близь  созвездия  темных  лун.

Моё  тело  лежит  на  краю.  Одиноко.
Бесцельно  смотрит  в  облако.
И  дружба  скисла  –  молоко.
И  мне  вовсе  не  грустно,  нисколько.
Вот  только,  больно,  не  много.

Уже  нет  дела  к  гнилой  листве,
Ведь  тело  моё  на  скалистой  горе
Растворяется  в  млечном  тумане.
В  яркой,  объемной  тишине...










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858208
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2019


Повністю сум

Сирість,  сльота  –
Щирість,  рвота.
День  брудний,
День  людний.
Сніг,  вода  –
Мороз,  плюса.
Сумно  дуже,
Вибач,  друже.
Пахне  духом,
Фонить  слухом
–  Хто  він?
–  Що  він?
–  (я)  Вже  йду
Вибач,  йду...
–  Та  ні  сідай.
Пий  –  запивай.
Їж  –  заїдай.
Зачекай.
Зараз,  в  гул.
Брат,  Агул  
Ходімо  в  бар!  –
Тепло,  алкопар.
Хвилина  тиші.
Замовкли  –  миші.
Заржали  –  коні,
За  столом  і  долі.
П'яний  шлях
На  всіх  парах.
Я  рульовий  –
Друг  п'яний.
Сум.







Агул  –  вигадане  ім'я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019


Врозь

На  тебя  я  вовсе  не  в  обиде,
Не  виновата,  что  во  льде
Наши  сердца  и  врозь,
Как  лепестки  замёрзших  роз.

Нет  вины  твоей  во  взгляде,  
Что  дрожал  при  снегопаде:
От  бездушной  тишины,
От  безумной  красоты.

Не  знала,  что  ты  как  та,
Тёплая,  на  щеке  снежинка.
Вот-вот  и  растаешь,
Мгновенье,  вовсе  исчезаешь.

И  вальс  тот  несуразный  словно
Дурной  сон  говорящий  безмолвно...
Мы  с  тобой  не  пара  безусловно,
Но  увы  и  ах,  мне  больно.

Как  жаль,  что  танцевать  я  не  умею,
А  в  танце  ты  уже  с  другим,  сожалею.

















адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857019
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2019


Прогулянка до школи

Холодний  ранок,
Тихий  ґанок.
Холодне  все:
Руки,  ноги,  очі,  навіть  серце.
Недовгий  шлях,
Та  й  той  у  роздумках,
Тихих,  як  покинуте  шосе.
І  тихе  все:
Обійми,  рухи,  погляди,  навіть  любов.
Осів  спогаду  ніжний  покров,
Мороз  всюди.
На  віках  етюди
(Почуття  і  люди):
Біль,  розпач,  сум  і  навіть  зло.
Дрібне  скло,
Легке  повітря.
Погляд  –  вістря:
Пряме,  косе  і  навіть  закохане.
Звучання  непрохане  –
Роздумкуватий  ранок,
Пізній  світанок
І  навіть,  запізнений  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019


11. 11. 2017

Брудні,  як  білії  кросівки
В  день  осіннього  дощу,
Що  чекали  чистої  мандрівки.
Сумні,  як  СМСки:"Я  грущу",
На  які  навзаєм  не  відповісти.

Йшли,  дивились  на  природу
Проминали  рідість  й  сум.
В  калюжах  бачали  погоду  
Й  скінченність  власних  дум.

Їм  не  хотілось  йти,
Але  чомусь  себе  примусили.
Дівочі  усміхи  зберегти,
Бо  думали,  що  мусили.

Прийшли,  та  не  чекали
Як  тепла  у  снігопади,
Пішли,  та  й  нечіпали,
Як  зникають  цикади.

Життя  в  самоіронії,  агонії,
На  нам  відомі,  кінофільми  схоже.
А  радше  на  їхні  пародії,
Що  не  покажуть  вже  ніде.





"Я  грущу"  –  рус

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019


Багряний цвіт

Не  бачив  світ  мерзеннішої  біди,
Як  за  часів  Другої  світової  війни.

Гідність  переважала  страх
А  мрії  стерті  в  прах,
Гулом  сирен,  по  вітрах:
Між  вогню  бомбувань;
Між  тілами,  страждань;
Між  материнських  чекань;
Між  солдатських  агоній,  вагань  –
Стріляти,  чи  ні?
Вбивати,  чи  ні?
Вмирати,  чи  ні?
А  треба  стріляти!
Доведеться  вбивати!
І  треба  вмирати...
На  цій  клятій  віні
Йшли  чорно  коралові  дощі
Й  багряно-бурії  сніги.
Загнивали  пекучо  жовті  рани,
Вмирали  чорно-білі  воїни,
Що  рвали,  різали  й  страждали,  
Щоб  воля,  мрії  і  свобода
Жили  в  серці  у  народа  
Шумом  парадів,  по  місцях:
Між  рідних  друзів,  у  серцях;
Між  любові,  добра;
Між  материнсько  тепла;
Між  спокою  миру,  без  вагань.

Не  бачив  світ  більшого  героїзму
Як  за  часів  боротьби  з  фашизмом.










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855440
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.11.2019


Пісні чи Вірші. Любов чи Кохання.

Закохана  мала,
Закоханий  малий.
Лукаве  зізнання,
Годинник  зламаний
Кімната  затісна
А  світ  замалий.

Йому  не  все,  та  лиш  вона...
Йому  не  все,  лиш  вона!
Вона  не  все,  а  лиш  вода!
Вона  усе,  але  лиш  вода...

А  їй  все  рівно...
А  їй  все  ж,  все  одно!
А  їй  все,  о  дно!
А  їй  би  все  та  й  о  дно...

Він  один,
Вона  одна.
П'ять  годин
Йому  пора.

Він  поспішає,
Та  не  йде.
Вона  не  поспішає,
Але  йде.

Навічно,  ні!
Секунду,  так.
Будьте  певні,
Кому  як.

Їй  пісні  –
Швидко  і  кохання.
Йому  вірші  –
Любов  і  покарання.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019


Світ несправедливий!?

Світ  несправедливий
В  усьому  ньому,  лиш  людина
Єдина  все  змінити  має  сили,
Але  не  хоче,  хоч  ти  трісни!
Свої  турботи  і  "причини"...
Їсть  –  ще  більше  хоче  їсти,
П'є  –  ще  більше  хоче  пити,
Розігрує  півнячі  бої  –
Між  країнами,  різними  людьми.
Усі  страждають,  сумують,
Усі  навколо  мене:"далі  інші  будуть,
От  хай  вони  самі  й  будують",  –
Але  інших  може  вже  не  бути
Помруть  у  часи  гидкої  скрути.
Світ  несправедливий!?

Дякуючи  віршам  Василя  Симоненка  «Ти  знаєш  що  ти  людина»  та  Миколи  Рильмького  «Солодкий  світ»  я  написав  свій  вірш.  Мій  низький  уклін  видатним  поетам  шістдесятникам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852783
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 27.10.2019


Жемчужина

Это  был  осенний  день  –
Липкий  словно  клей.
Было
Грустно,  холодно  и  сыро.
Любовь,  стихи,  сопливо...
Был
Многословный  дождь  
С  обидой  в  дрожь
По  стезям  изъян,
А  там  буд-то  кальян
Прямо  в  немой  туман,
Что  полон  чужих  ран.
Именно  тогда  и  там
Первый  стих  свой  написал.
Название,
уж  давно  забыл,
Да  и  увы  удалил.
Не  помню  даже  даты,
Но  знаю  имя  виноватой...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851993
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.10.2019


17. 10. 2019

Закрываю  стекольные  глаза,
Вижу,  мимолетное  вчера
Как  гибли  общие  мечты  –  сердца.

Тот  ту  кинул,  та  того  обидела.
Ну  что  за  суета,  белиберда?
Слов  нет,  есть  зло,  обида.

Причем  здесь  я,  ведь  я  простак.
Обижен,  но  забыл  за  просто  так.
В  театр  прощения,  в  антракт.

Открываю  стекольные  глаза,
Вижу,  день,  его  грехи,  его  дела,
Умрет  ли  сегодня  чья-то  душа?

И  не  волнует,  не  виднеется  моя...
Я  всё  понимаю,  не  нужны  слова  –
Ухожу,  мешаю,  не  нужен  я.

Улыбка,  люди  и  надежды.
Тот  с  той  мирится,  а  те  ждут  "войны"
Наблюдаю  со  стороны.

Вновь,  закрою  глаза,
Не  увижу  ни  бога,  ни  черта́,
Ни  завтра,  ни  сегодня,  ни  вчера.

Лишь  милейшие  сны,
Где  все  сердечно  добры,
Где  есть  слова  нет  зла  и  обиды...







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851761
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.10.2019


Осень моих мыслей

Солнечное  мерцание,
Облачное  касание.
Нынче  –
Ветер  и  штиль,
Грязь  и  пыль.
Облачное  мерцание,
Солнечное  касание.
Нынче  –
Холодно  и  тепло,
Ясно  и  темно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851562
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.10.2019


Безліч і один

Я  нічого  не  чую,  нічого  не...
У  натовпі  хворих  людей,
Похилилась  голова,  не  видно  очей...
Дуже  голосно,  сум  днів  і  ночей,
У  натовпі...хворих...В  думках?
Думках,  що  зникають  у  строках,
Думках,  що  виростають  у  страх.

Сьогодні  моя  любов  –  самота
Моя  любов  безхатько,  сирота.
Кимось  люто  гнана,
А  мною  любо  бажана.
Та  не  можу  й  торкнути,
Бо  знову  в  думках  і  не  сам  ,
Бо  знову  натовп  шум  і  гам.

Сьогодні  я  не  в  собі,
Ніби  зло  що  на  самому  дні,
Ну  або  вийшов  із  себе,
Ніби  в  прикрощів  небо  .

Сьогдні  я  сам  собі  музикант,
Сам  собі  друг,  брат,  
Філософ  чи  Кант.
Сьогодні  я  сам  собі  сон,
Бадьорість  чи  коматоз,
Сьогодні  я  сам  собі  музика,
Слово,  рима  чи  ремарка...
Та  хто  я  все  таки  такий?
В  розумі  чи  безумний,
Поет  чи  той  хто  пише,
Новатор  чи  кліше,
Мрійник  чи  бездарний,
Хворий  чи  майже  здоровий?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2019


Політика віддалення (Политика отречения)

Уходит  ибо  отвергнута,
Ухожу  ибо  отвергнут.
И  пускай  это  «грязный»  верлибр,
Я  тоже  был  без  ответа  любим.
Уходил  –
Она  уходила,
Не  прощался  –
Со  мной  не  прощалась,
Не  окликнул  –
Меня  не  окликнула
Всё  это  есть  норма,
Ведь  каждый  когда-то  любил.
«счастье»  или  «жаль»  безответно  
И  каждый  отрекался
«Увы»  или  «ура»  безвозвратно.

Позабыл  все  русские  слова
И  украинские  мотивы

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850969
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 09.10.2019


Посмішка

Лиш  жарт  швидкоплинний  
А  скільки  смути,
В  очах  моїх  червоних.
Лиш  ложку  з  чаю
Вона  сказала,  як  відірвала:
"І  де  той  натовп  хлопців!?"
Усміх  мій  із  фальшу,
Що  походив  більш  на  посміх,
Не  викривав  своєї  суті.
Хотілось  кинути  себе  в  обійми  їй,
Мовивши:"  ось,  я  тут  
більш  ніхто  тобі  не  треба..."
Але,  я  забрав  ту  ложку
Та  й  опустив  в  свою  чашку,
З  тихими  словами:
"Хай  буде  так,  як  хочеш  ти..."
Втоплю  свій  сум  у  чаюванні.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849817
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 30.09.2019


Нове звучання або Думки

Люди  забудуть  мене
За  нікчемну  хвилину  лише.
Хтось  зараз  пише,
І  це  мабуть  добре,  але
(Ох  завжди  це  –  але).

Іноді  я  сумую  за  вчора  –
В  пам'яті  ніби  чорна  діра,
Що  поглине  пів  ясного  неба,
Пів  темного  барва.
Й  болить  дурна  голова
(На  щастя,  чи  на  жаль).

Люди  говорять,  що  я
Чиясь  таємна  фантазія,
А  за  спиною:"це  все  дурня"

І  в  чомусь  вони  мабуть  праві,
Та  нехочу  вірити  в  думки  свої  злі.
Буду  вірити  добрій  брехні.

Так  хочу,  щоб  сьогодні
Тривало  до  ночі
Полярної,  зірки,  ведмедиці.

О  кроваве  вино,
Що  наснаги  дало
Та  нема  тут  його
(На  щастя  чи  на  жаль).

Хочу,

Щоб  завтра  і  не  настало
Мені  всього  мало
І  навіть  сузір'я  не  впало
Мені  в  долоні,  не  зацвіло
Як  моє  зламане  крило
(Як  моє  замилине  око),

Бо  

Ніколи  нікому  нікого  не  жаль,
Сміється  в  лице  та  печаль
Яка  віднесе  мене  в  даль.
Але  я  тихо  п'ю  чай
Який  говорить:"забувай".

І  я  забуду,  але

Знов,  це  кляте  "але"
Життя  нажаль  не  вічне,
А  може  на  щастя  все  таки  це...

Брудні,  як  пил  люди,
"Сміючись"  в  нікуди,
Пронзаючи  мене  ножем  в  груди,
До  чистих  думок  привели,
Неначе  так  і  хотіли.

Тому,

Не  хочу  нікого  ніколи
Довести,  щоб  сльози  текли.
Всі  й  так  до  нитки  промокли
Через  свої  смішні  помилки

Краще  їх  я  пожалію,
І  печаль  чаєм  розвію,
Хоч  і  забудуть  мене  як  повію...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019


Зона смотрящих

Ноль  внимания
В  вакууме
Слова  непонимания
Речь  в    ерунде

Все  каждому:  "  не  лезь!"
Каждый  всем  –  никто
Зрима  врождённая  болезнь
Что  сделает  всё  кратко:

Заставит  слова
Лететь  в  унисон
Воспарит  борьба
Вызванная  спором

Оставляя  всех  при  своём,
Удушив    словно  удав,
Не  давая  слову  объема,
Один  из  ста  будет  прав

В  месте  тишины
На  пару  с  луной
Там  все  не  слышны
Даже  звучный  прибой,

Улыбаясь  молча
Каждое  слово  внемлит
На  каждого  смотря,
Всю  суть  дилеммы  поймёт.

Не  уронит  ни  буквы,
Не  скажет  ни  слова,
Словно  нем  рыбы,
Словно  черная  душа

Не  начнет  предложения
В  унисон  с  другими,
А  дождётся  упокоения
И  поделится  мнениями.








адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849019
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.09.2019


Від ноу нейма мовчазній

Так,  я  мовчу,  я  багато  мовчу,
Мовчу  про  те  що  не  сказати.
Так,  я  кричу,  я  довго  кричу,
Кричу,  щоб  краще  спати.
Так,  я    до  болі  кричу
В  усі  темні  пустоти.
Так  я  мовчу,  я  занадто  мовчу,
Про  ті  колючі  дроти.
Я  стою,  я  ледве  стою,
Там  де  ти  прагнеш  бути
Сам  собі  брешу,
Ні,  я  хочу  спати
Сьогодні  тебе  не  наздогнати
(Може  завтра?)...

Ти  мене  не  помічаєш,
Наче,  мене  і  справді  тут  нема,
Коли  підходжу  ти  зникаєш,
Ніби  в  пітьмі  космічній  астра.

Я  хочу  щось  сказати,
Але  зникли  всі  слова.
Я  не  хочу  поки  кричати,
Бо  голос  вже  зника
(Як  зникли  слова).

Я  дивлюся  тобі  в  очі,
Але  не  бачу  колір.
Хочу  лишитися  в  душі,
Але  не  маю  гарних  лір
(Не  можу  показати).

Я  хочу  все  змінити
А  що  хочеш  ти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2019







Мы  молоды  и  не  привязаны
Любить  не  обязаны,  
Но  любви  так  обязаны.  

Ветрены,  унесены,
Принципиально  беспринципны,
Ненасытно  сыты.

Пахнем  духами,
Воняем  слезами,
Дышим  розами.  

Ностальгия  эмпатии
В  сердцах  симпатии.
Создадим  эйфорию.  

Мы  молоды  и  не  обязаны,
Никому,  ничем  ни  в  чём,
Но  вечно,  всем  и  во  всём.  

Мы  щедры  и  бездарны  –  
Дарим  колючие  одуваны,  
Забирая  раны.  

Нам  тепло,  но  не  согреем,
Тепла  не  имеем.

Мы  зелены  и  несвободны,  
Полноводно  плодородны,
Инстинктами  одарены.  

Мы  не  молоды  и  привязаны  
Любить  обязаны,
Но  любви  так  не  обязаны...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848617
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.09.2019


Maybe ukr

Так,  мабуть  я  сумую,
Бо  знову  бачив  сон,
Де  ти  і  я  разом  існують
Закоханими  в  унісон.

Так,  я  все  таки  сумую,
Бо  твоє  ім'я  хвилями  омите
В  своїй  голові  я  чую,
О  мила  дівчино  -  Маргарито  !

Так,  я  розумію,
Тобі  все  одно,
Але  все  ж  млію,
Від  погляду  твого.

Так,  мабуть  я  розумію...
Але  все  ж  маю  надію
Через  це  і  тлію,
Що  не  здійсню  мрію...

Так,  мабуть  я  боюсь,
Що  знову  небо  пропаде,
Коли  тобі  в  котре  зізнаюсь,
Коли  на  душі  гидке  каркаде.

Так,  я  боюсь,
Хоч  і  писав  про  відрікання,
Але  знову  на  тебе  дивлюсь
І  на  своє  зітхання.

Так,  мабуть  я  кохаю,
Бо  знову  хочу  зізнатись...
Що  в  ночі  вірші  пишу,
Що  хочу  знов  і  знов  зустрічатись...

Так,  я  кохаю!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2019


Воды… дайте мне… воды!

Стройняшка,  стесняшка,
Милая  няшка.
Накачаная  попа
Не  хлещет  водку  галопом,
Не  воняет  дымом,
Не  ругается  матом.
Бегает  по  утрам
И  рада  стихам.

Сильный,  плечистый,
Добрый  и  благочистый.
Накачаны  руки
Не  колется  от  скуки,
Не  любит  пивко,
Не  откажется  от  турников.
Слова  не  обиды
А  радости  слышны.

И  это  бред  и  небылина,
В  реальности  же  не  малина,
А  грустна  реальная  картина.

Целлюлитная  скотина,
Мычащяя  быдлина.
Жир,  а  не  пятая  точка,
Грязная  печоночка,
Задымленные  волосы.
«Гадость»  –  на  вопросы.
Утро  с  бодуна:
«Где  россол,  куда?»

Дрищ-силач,
Ворона-горбач.
Уличные  атрибуты  –
Сиги,  водяра  и  жгуты.
Пивцо  на  закусон  –
АУЕ  един  закон!
Не  слова  изо  рта
А:«Слыш  иди  сюда  на!...»






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847790
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 10.09.2019


Нет, не поверишь!

Как  только  этот  мир,
Похож  больше  на  тир.
Без  попаданий  в  цель
Из  порваных  идей,
Станет  беспринципным
И  злобно-хитро  милым.
Сойду  с  ума  я  тут  же
Из  грязной  лужи,
Заливаясь  хохотом,
Прикрываясь  мхом,
Что  в  народе  названо  –
«Прощение»  и  «безнаказанно».
Прокляну  всю  тишину!
Что  не  дала  жить  сну
И  все  грязные  миры,
На  этот  так  похожи!
Будет  достоин  смерти  тот,
Кто  более  посчитает  повод
Девственной  морали  служить,
А  не  пытаться  поиметь  как  жид,
Всех  кто  нелепо  слаб
И  нервно  прячет  в  склад:
Все  чувства,  страдания,
И  блюдо  из  мха  изыскания.
Продам  тех,  кто  продал
Мой  ясный  идеал,
Отдам  тех,  кто  отдал  
Свой  поцелуй  в  обвал
Пьяненьким  утехам!
Прозван  буду  –  хам
За  этот  стих  вам  –
Бон  вояжная  мадам  
И  пьянющий  дружбан!










адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847788
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2019


Хорошо . . .

Хорошо,  я  уйду  из  твоей  жизни,
Насовсем...
Делай,  говори,  что  хочешь
С  кем  и  как  хочешь.
Но  знай,  что  когда-то  я  тебя  любил
Как  у  Пшкина  в  стихе  —
«Я  вас  любил»:
"Так  тихо  и  безмолвно...
То  робостью  то  ревностью  томим..."
Прости  я  ухожу,
Хоть  ты  и  не  заметишь.
Прости  за  всё:
За  взгляды  и  улыбки,
За  слова  и  разговоры.
Извини,  больше  не  буду
Хорошо,  я  уйду...
Хорошо...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847385
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 07.09.2019


Коробка бинтов

На  ночном  берегу,
Любимой  реки
Просил    луну
О  встречи.

Ровно  в  полночь,
Ровно  до  двух  –
Прогнан  прочь
Я  и  мой  дух.

Но  почему  так?
Ведь  я    хотел
Попадать  в  такт,
С  её  сердцем.

Звёздным  ковшом
Расстреляно  сердце,
Грязным  бинтом
Обмотано  тельце.

Коробка  бинтов
И  в  голове  муль.
Ну  что  я  готов
Умереть  от  «пуль»?

Сломанное  сердце
Не  излечит  других,
А  лишь  добавит  перца
В  бешаный  миг.

Не  хочу  спать  
Хватит  пяти  часов,
Не  хочу  дышать
Хватит  пяти  вдохов.

Я  не  тону,
По  венах  кислород.
В  сне  по  тропе  иду,
Разбитой  в  повод.

Коробка  бинтов
Впитай  воду,  кровь,
Что  с  сердца  клапанов
Стекает  в  скользь.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846912
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.09.2019


Псевдо верлибр

Я  не  из  музыкантов,
Что  о  всяком  поют
И  вряд  ли  поставишь
Меня  ты  к  поэтам,
Ведь  сам  я  написан
Псевдо  поэтом
Под  псевдо  рифмовку,
В  глупом  стихе.
О  простой  человечности
И  правилах  были.
Давно  не  модных,
Давно  избитых.
Я  не  из  музыкантов,
Не  знают  поэты
Моих  странных  стихов.
Вряд  ли  добавишь  
Мои  слова  ты  в  закладки.
Исчезним  на  миг,
Глаза  закрывая,
Пройдусь,  к  снам,
К  псевдо  поэту
Из  псевдо  стиха
Под  названием  «Жизнь»
Спрошу  с  легка  нагло:
"Зачем  я  здесь  есть"
Я  не  из  музыкантов,
Не  читают  меня
И  не  ищут  глазами.
Меня  избегают,
Не  видят  в  упор.
Будто  не  на  листе
Пером  и  чернилом,
А  на  мокрой  земле
Палкой  и  мелом.
Я  не  музыкант,
Может  и  не  поэт.
А  просто  верлибр,
Который  не  читан
И  почти  не  читаем.









адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845940
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 23.08.2019


Не Декадент

Хоч  ненависть  у  грудях,  замість  серця,
Але,  якщо,  страждаєш,  відкрита  дверця,
Ти  лиш  підійди  до  неї  сумно,
А  я  прийму  ту  біль  думно.
Та  не  зважай  на  те  що  скалки
Й  криво  прибиті  балки.
Та  не  зважай  на  те,  що  кажуть,
Не  грай  в  «маску»,  самим  собою  будь.
Напевно,  я  надто  злий  до  цього  світу,
Бо  він  ніколи  не  карав  каліки,
Чи  тої  знедоленної,  в  злиднях  сироти,
Не  бив  гуртом  ту  унікальність.
Мабуть  в  душі  моїй  не  жива  і  слабкість.
І  в  серці  зло  і  в  хвірці  дірка,
Лиш  для  того  хто  шукає  гірко,
Огида  зовсім  не  причина,
Для  замкнення  душевного  тіла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845378
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 17.08.2019


Раз ди Рая

Мне  холодно  ночью,
Мне  холодно  днём.
Ты  приехала  ветром,
Я  замёрз  летом  с  тобой,
В  горячем  писке,
Под  тёплой  водой,
Тело  пробирает  дрожью,
Кости  и  даже    кожу.
Сердце  бьётся  раз  в  час,
Лежу  с  открытыми  глазами
Вижу,  вышел  весь  воздух,
Смотрю  сквозь  воду
Вижу  тихий  ураган  –[color="#ff0000"][/color]
С  тёплого,  белого  облака
Летят  солёные  капли
В  моё  пресное  море,
Сделав  его  холодным,
Сделав  меня  солёным.
Мне  холодно  ночью,
Мне  холодно  днём.
Ты  приехала  ветром,
Я  замёрз  летом  с  тобой.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845196
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 16.08.2019


Гидую

А  давайте,  розповім  я  вам  про  кохання?
Перша  рима,  звісно,  «зітхання»
Чим  більше  ігнору,
Тим  більше  кохати  резону.
Політ?    А  для  мене  клітка,
Ендорфінів,  дійсно,  сітка.
О  ревнощі!  Це  так  прекрасно!
Коли  правда,  коли  невчасно...
Разом  на  вічно  –  дурна  казка,
Максималістів  чекає  поразка.
На  три  роки  –  ось  дійсність,
Радіє  писимістична  реалістичність.
Під  дією  перших  «любовних  чар»:
"О  ні,  розлука,  кошмар!"
Закоханий  під  хворого  косить,
Може  змагатися  досить?
За  сім  днів  створена  Земля,
За  двадцять  один  сформується  звичка,
Яка  не  зникне  на  жаль,  чи  на  радість
Навіть  у  глибоку  старість.
Остання  рима,  не  інакше  «ненависть»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2019


Чомусь

Чомусь  карають  завжди  липових  вбивць,
А  не  підлих  керівних  обличч  .
Чомусь  сміются  лише  коміки,
Народ  вже  точить  сталеві  дротики.
Нам  набридла  підкупна  феміда,
І  на  життя  дорога  ціна.
А  хочешь  відкрити  власну  справу,
Плати  данину  в  корупційну  программу.
Хтось,  чомусь,  живе  як  цар  і  бог.
Хтось,  чомусь,  сплачуе  вік  борг.
Бо  зарплати  нищі  від  правлячих  свиней,
Проте,  свині  нищі  від  людей.
Десь  в  хоромах,  чомусь  злі  королі,
Десь  добра  людина,  чомусь  на  війні,
Десь,  чомусь,  на  вулиці  розбещенна  прицесса,
А  повз  неї  ,  чомусь,  сирота  та  пресса.
Чомусь  ми  не  в  середніх  віках,
Сподіваюсь,  чекае  систему  крах,
Ми  довго  жадали  свободи,
Здобувши,  самі  її  віддали...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2019