| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Тиша- що це? Просто фізичне визначення чи щось більше? А якщо це друге, то як визначити цей показник? Багато хто боїться її, боїться відчути себе, своє первозданне єство. Чому ми її боїмось ? Все дуже просто- нам страшно зняти маску, під якою ми ховаємо свої відчуття, емоції. Кожного дня ми прокидаємося і вдягаємо її, а інколи і не знімаємо. Вона так з’єдналась з нашою душею, що ми вже не відчуваємо її. Але боїмось її втратити, як смартфон в натовпі людей.
Тишина потрібна нам як перезавантаження для ПК. Сама завдяки їй ми робим маску ще міцнішою, ще сильніше натягуємо її, як саркофаг, на душу. В кожної людини є своя маска, але не зважаючи на це, вони служать лише однією ціллю – зробити нас сильними.
Проходячи крізь ряди супермаркету ви бачите привабливу дівчину. Вона вибирає низькокалорійні продукти, а після цього піде на Нову Пошту забрати посилку з модним одягом. Вечері піде в кафе чи нічний клуб розважитись, там її замітить хлопець. Здається все йде до хеппі енду? Та ні, адже в неї є маска. Вона хоче щоб її любили, нею захоплювались, але взамін вона нічого не хоче давати. Точніше - вона боїться. Боїться бути зрадженою. Для неї ліпше, щоб хлопець спав з її тілом а не з душею. Адже він рано чи пізно зрадить, не буває так, що вірний. Вона в це не вірить. Та рано чи пізно настає Тишина. І горда панянка перетворюється в маленьку дівчинку, яка хоче думати по іншому але не може. Вона мріє про щире кохання, про підтримку 24/7, звичайно в них будуть суперечки, непорозуміння але все одно будуть разом. Вона мріє про дім, дитину, домашнього улюбленця. Але, Тиша минає, і настає перезавантаження . Вивільнились емоції, прочиталась мантра, що не можна відкриватись. Потрібно сховати мрійливе дівчисько, а в замін бути реалісткою.
Декілька разів на тиждень ви зустрічаєтесь із сусідкою, яка проживає з вами на одному поверсі. Вона вітається з вами, підтримає невимушену розмову про погоду, розповість про успіхи дитини. А потім вона сховається за стальними дверима квартири. Що ми знаємо про неї? Нічого, так само вона Нічого не знає про себе, а точніше не хоче знати. Зовні вона любляча дружина, мама. В квартирі завжди чисто, затишно. Вона підтримає розмову із гостями, любить потеревенити із подружками. Чоловік справжня опора, щаслива жінка скажете ви. А яка в неї маска, що вона приховує? Мабуть ви вже здогадались – сімейна ідилія то гра перед суспільством, чоловік її не сприймає, а може ще гірше- зраджує. Чи можливо вона просто нещаслива в цьому шлюбі, хоч і чоловік вірний і не має ніякої гри на публіку. Якщо так, то я вас вітаю- все вірно. Залишилось розібратись як виникла її маска. А виникла вона завдяки нашому споконвічному мисленню. Ще з садочка кожній дівчинці, замість молочної каші , подавали страву під назвою « Одруження – Діти- Домогосподарств». І якщо ти до 25 років не передала це меню дочці, то щось із тобою не так. Але, страва не була б такою смачною без спецій. Смакуючи цю кашу можна відчути нотки « Всі твої подружки вийшли заміж», « Заміжня жінка – це статус» і моя улюблена « Штамп в паспорті від всього врятує» . Остання спеція має чудодійну силу, яку можна порівняти із подорожником чи чудотворною іконою. Саме задля уникнення настанов від оточуючих , дівчата мовчки ковтають її . Є панянки в яких несприйняття цих продуктів. І по моральних правилах суспільства, цим тяжкохворим співчувають. Їх не можуть зрозуміти, адже тоді « жінки які усього добилися» змушені визначити свою поразку. Наша героїня може зняти свою маску лише в ночі, щоб пожаліти, вмовити себе, що це нормально, так всі живуть, і узагалі вона просто зажерлась. Але, саме страшніше, що є жінки які вважають таке життя нормою. Їхня головна мета – шпамп в паспорті а не возз’єднання з другою половинкою душі. З кожним днем, маска все більш вплітається в душу, і доходить до моменту, коли вже не страшна Тишина, бо вона вже не бачить сенсу звільнитися хоч на хвилину від броні.
Кожного ранку ви пересікаєтесь з чоловіком, який поспішає на роботу. Де він працює ви не знаєте. Одного разу зустрівши його в магазині, ви намагаєтесь розгадати його: хто він за фахом, одружений він чи холостяк. Роздивляєтесь риси обличчя, свято віруючи, що по міміці можливо розгадати людину. Можливо і розгадаєте людину але не особистість. Адже в нього, як і в багатьох чоловіків є маска. Історія її виникнення також починається із дитинства. І якщо дівчатка харчувались виключно розділом в меню « Курс на одруження» ,то в хлопчиків було інше меню. Основною гарячою стравою було « Ти ж чоловік» , на гарнір подавали: чоловіки не плачуть, ти повинен себе захищати. На десерт виносили: любов то дівчаче. Сім’я потрібна, щоб народити спадкоємця, а жінка то додаток. Часто- густо хлопчики не їли десерт, що призвело в майбутньому до виникненню фрази : « Ти такий романтичний, не такий як всі». Хлопчик перетворювався на чоловіка, і разом з ним виростала його маска. У своєму житті він керувався гаслом трьох Д – дерево, дім, дитина. На інший план відходило щире кохання, любов до природи, романтичні думки. Адже в справжнього чоловіка таких почуттів не повинно бути. На одинці самим з собою він мріє про інше життя. Ось він відвідав визначні місця, пішов вчитися за покликанням душі, займається улюбленою справою. Тишина проходить, надягається маска « Чоловіка».
Існують хлопчики які не ходили в садочок, або ж які не харчуватись в ньому. Такі чоловіки цінуються, як дорогоцінний метал, але вони шукають в супутниці душу а не додаток до нього.
В кожної людини є своя маска, своя фортеця. Дехто хоче її зірвати, а дехто береже. Маска захищає нас від розчарувань, болі яка пронизує наше єство. Ми боїмося оголити душу, довіритись людині. На кожному кроці чекаємо зради, краху мрій та бажань. За допомогою грошей, авторитету, сексу, іміджу ми задовольняємо своє тіло та не Душу. Ховаємо її подалі від чужих очей, від себе, боячись що нас не зрозуміють, не покохають такими якими ми є. Виставляємо на показ фальшиві думки, слова а правду розбиваємо панциром маски. Ця гра під назвою «Впіймай самого себе» робить нас сильними, допомагає піднятись по піраміді Маслоу, але до вершини мало хто дійде. Осилити цей айсберг зможемо, якщо повіримо в себе, зможемо жити без маски. Для цього потрібно лише відкрити душу . « Но душу открываем лишь тому, с которым и захочется проснуться». Та перед світанком вам потрібно проснутись собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851551
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.10.2019