Катря Несмаш

Сторінки (1/3):  « 1»

Мертве кохання

Кохання  -це  одне  дурне  казино  
Дя  когось  фортить  й  щасливе  воно
На  карту  поставила  спокій  я  свій
Тепер  у  душі  моїй  точиться  бій.

Я  мертва  душею  ,  хоть  тілом  живу
Весь  час  прощення  на  колінах  прошу
Всі  фарби  у  світі  зникли  мені  
Бо  так  понадіялась  колись  я  тоді.

Мозок  кричить  "Забудь  ти  його
не  варто  гірких  сліз  твоїх  воно  "
У  жалабном  траурі  сердце  болить  
Не  знайде  собі  місця  ,  болюче  кричить

Навязчиві  думи  ,  щоденні  картинки
Все  плачу  і  плачу  на  самотині
Жалію  ,  що  не  зможу  того  повернути  
Жахи  одиноких  днів  хочу  забути

Тепер  я  одна  сижу  укутана  пледом
Душа  моя  окутана  палаючим  болем
Діставши  чорнила  й  папір  ,  запишу  ..
Я  мерта  всередені  ,  одна  я  й  піду...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021


Туман душ

Прозорі  душі  ходять  по  си́рій  землі  ,
Холодні  душ  стонуть  без  устану  .
Все  просять  хлібу  і  води,
Зливаються  в  долонях  сивого  туману.

Сріблясті  кре́сти  душі  обіймають  ,
І  тихо  дивляться  в  хатки  .
Зі  смутком  на  могилках  ридають,
"Повернутися"  говорять  їм  думки.

І  знову  обіймати  всю  сім*ю,
Щоб  сміх  лунав  у  всій  квартирі  .
І  знову  жити  з  радістю,
Бути  в  гармонії  і  мирі  .

А  зараз  що  ?  Холодна  тишина...
І  тільки  стони  ,схлипи,  сльози  .
Тут  навіть  не  співає  пта́ха,
Хова  туман  душевні  болі  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852189
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.10.2019


Голодомор

Постій  ,  не  кидай  в  минуле  багнюку,  
Подай  упавшій  історії  свою  руку.  
Ти  знаеш  як  тяжко  народу  було  ?  
Багато  чого  сталось  ,  та  все  це  загуло…  

А  знаєш,  як  жадібно  люди  їли  лопухи  ?  
А  це  ж  було  в  тридцять  третії  роки  !  
Боялись  люди  Сталіна  ,  
Та  й  пухла  вся  Укра́їна.  

І  не  мурчали  у  хатах  коти  ,  
А  на  полях  не  паслись  й  воли  .  
Все  їли  людоньки  підряд,  
На  вулицях  тіла  лежали  в  ряд  .  

Невинні  люди  страждали  ,  голодували  ,  
За  п’ять  колосків  на  розтріл  брали  .  
Сатрапи  не  жаліли  навіть  матерей  ,  
На  їх  очах  вбивали  малесеньких  дітей

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852078
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.10.2019