| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Скільки людей, стільки і різної реальності.
Скільки думок, стільки і звуків тональності.
Хтось розмірковує над таємницями вічності.
А для когось це криза нісенітності.
Хтось шукає простір для незалежних і вільних.
А для когось це примха божевільних.
Хтось вірить Фрейду,хтось в Бога.
А для когось це сліпа дорога.
Скільки людей, стільки і таємниць.
Для когось ти темрява, а для когось розширення зіниць.
Скільки людей, стільки і протиріч.
Хтось хоче тебе на все життя, а хтось на одну ніч.
Кіт.В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Вона стала рабом твоєї сутності,
твоїх слів, твоєї присутності .
Емоційні перепади, божевільний вигляд,
То гучний сміх, то цинічний погляд.
Блакитні очі кольору неба-
а в них надія, в них потреба.
Зав‘язала свої коси правою рукою.
Їй ще б якось зав‘язати із тобою.
Вкрила свої локони зеленим шарфом,
її руде волосся додавало їй шарму.
Залишила кілька пасем біля смуглого обличчя.
Їй ще б якось залишити тебе, і те протиріччя,
яке вона чує із твоїх уст
майже кожного ранку.
За столом, перед сніданком.
Ковток гарячої кави і його промова.
Краще б він випив кілька келихів вина,
була б не така суха, хоч і не чітка відмова.
Відмова від самого себе, в присутності його самого.
Він говорив виразно і дуже довго,
Наче боявся пропустити якусь деталь.
Вона вручила б йому медаль -
За його талановиті оповідання,
але тремтіли руки від холоду із самого рання.
Вона не знає де він губить ключі,
коли приходить вночі
та залишає відчинені двері.
Вона не дочекається до вечері.
Саме цього холодного ранку,
перед цим сніданком.
Вона вже сиділа взута у улюблені черевички,
холодні руки заховала в рукавички.
Вона приготувалася бігти звідти щодуху,
бо коли замерзаєш, рятує швидкість власного руху!
Кіт.В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
В той день, що ж тоді сталося.?!
Мабуть,червона нитка обірвалася,
на твоєму зап‘ясті,скотилася по долоні,
коли ти стискав руками свої скроні
від шуму в голові чужих думок.
Хтось нашіптував тобі балачок,
що чув відлуння моїх каблуків,
на інших стежках, біля чужих берегів.
Хтось наспівував тобі наче прокляття,
що я стрибнула в воду у жовтому платті!
Я ж пригадую, щось тоді мені наснилося,
коли я від тривожного сну прокинулася
Ти в ньому йшов по битому склу,босими ногами.
Ось, що тоді відбулося з нами!
Кіт.В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
Він її римою вирвав
Він її вирієм вирив
Як він її залишить?!
Сьогодні ж дощить!
Вона у таку погоду
Прикриває рукою вроду
Закриває лице, зажмурює очі
Вона ж як те дитя, боїться ночі
Він її цяцьками вибавив
Він її вірою виносив
Як йому тепер піти?
Залишити записку, написати листи?
Закинути в скриньку пустої безодні?
Вона ж не читатиме вчорашнє сьогодні
Він її надією виплескав
Він її книгами виписав
Викарбував її посеред дерев
Можливо завтра він піде, але ж не тепер!
Кіт.В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Просто так вирішило небо,
що є у комусь чиясь потреба.
Просто так надиктувало слово,
що хтось без когось,безвинятково.
Як дорога по якій ніхто не ходить.
Не шукає, не бродить, не знаходить.
Як земля, яка ніколи не відчувала теплих ніг.
До якої ніколи не торкався холодний сніг.
Як будильник, який дзеленчить ні для-кого.
Втрачає своє ім‘я і функцію дзвінкого.
Якісь уявні звуки , яких ніхто не чув,
промайнули у фантомній уяві, яку ніхто не бачив.
Просто так вирішило небо,
що є у комусь чиясь потреба.
Соціопат, мізантроп чи просто відлюдник.
Та й навіть йому потрібно почути твій звук.
Щоб знати , що він тут існує.
Щоб розуміти, що він тут присутній. . .
Кіт.В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Зіткненні часом , розведені вагонами.
Танцюючим вальсом, ритмами-
стогонами.
Скрипучими рейками, мерехтливими ліхтарями.
Розклеїні наклейками, напророчені знахарями.
Чекають кожен на своїх станціях.
Розсипані вітром по різних дистанціях.
На різних вулицях, по інших містах.
Хтось поселив надію,а в когось оселився страх.
Так собі живуть, міняються містами, місцями.
То ми буваємо ними , то вони трішки нами.
Розсортовані як товарні одиниці.
Вештаються з крамниці до крамниці.
Щось купують, за щось розплачуються.
Щось вибирають, повертають, повертаються.
Сьогодні продають, завтра продаються.
Сьогодні плачуть, завтра сміються.
І так собі ходять від каси до каси.
Різні імена, різні лиця, різні раси.
У когось сопрано, хтось басом.
Розведені вагонами, зіткненні часом!
Кіт.В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Запалив цигарку, поправив сорочку з правого боку.
Ця історія тривала вже більше року.
Вона писала йому листи нерозбірливим почерком.
А він вичитував їх,як щось сакральне і заповнював прочерки.
Сьогодні він наче не в собі, або не з собою.
То ковтає слова , то запиває їх водою.
Пульсуючі м‘язи його лиця,
він не розуміє її до кінця.
Як їй вдалося вмістити в одне речення,
надію, ствердження і заперечення?
Як їй вдалося ввірватися в його свідомість?
Випробовувати на міцність, на стійкість, на невідомість!
Ця зустріч наче була приречена.
Її формула якась засекречена.
Від моменту, як вони перейшли на ти.
Коли ж вона встигла спалити мости?
Вона вже непам‘ятає ні імені його, ні його лиця .
А він і досі перечитує її листи, шукає там, чи то початку ,чи то кінця...
Кіт.В
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020