Лайла

Сторінки (1/3):  « 1»

Слова

Стоп.  Зупинись.  Просто  досить!  
Не  можу  терпіти  брехні.
Чи  хтось  тебе  гаряче  просить
слова  промовляти  брудні?

Я  хочу  лиш  правду  болючу,
тонкі  та  ідейні  думки.
Ти  мучиш  мене,  а  я  тебе  мучу,
Ми  пишем  брехливі  рядки.

Ненавиджу  слів  я  без  сенсу
та  всі  ці  розмови  пусті.
ненавиджу  лесного  пресу,
що  знову  навис  в  темноті.

Навіщо  щось  з  себе  вдавати,
коли  ти  ніхто  і  ніде?
І  знову..  і  знову  брехати..
Хто  правду  у  цьому  знайде?

Чи  щирий  ти  хоч  би  з  собою?
Чи  можеш  ти  визнати  все?
Чи  все  ж  здався  ти  у  двобою
Й  безжалісно  викинув  все?

Ми  люди  ілюзій  брехливих
І  кожен  лиш  твердить  своє.
Нещирі  у  мріях  нещирих,
А  "Правда"  -  як  слово  лиш  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868319
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2020


За крок до життя

Заховай  свою  гордість  в  мішок
І  не  слухай,  що  люди  говорять.
Збери  сотні  й  мільйони  думок
І  змирись,  що  тобі  хтось  докорить.

Прагнеш  щастя,  любові,  тепла?..
Не  чекай,  що  все  легко  дається.
Доля  сотні  разів  довела,
що  отримає  той  лиш,  хто  б’ється.

Розбиваються  мрії,  мов  скло
залишаються  люди  позаду...
Крові  хоче  здобуте  тепло
та  ніщо  не  приходить  одразу.

Зрозумій,  чого  хочеш  ти!
Так,  це  важко...  Та  ти  зумієш!
Будеш  сам  ти  часто  брести
та  досягнеш  того,  про  що  мрієш.

Страшно?  Боляче?  Важко?
І  не  ясно  чому  і  за  що?..
Не  казав  ніхто,  що  це  казка  -  
за  чимсь  гарним  -  знайдеш  Ніщо.

Ніхто  з  нас  не  навчився  жити.
Шанс  Єдиний  згорить,  мов  абсент,
лиш  за  мить  до  кінця  життя-нитки
починаєм  цінити  момент.
                                                                                                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868318
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2020


Засинаючи, живи

Засинай...  в  оазисі  пустелі,
Засинай...  у  хвилях  морських.
На  мольберті  змішай  всі  пастелі,
Відречись  від  обмежень  людських...
Ти  забудь  все,  що  «  так  мало  б  бути»
Не  пускай  цих  обмежень  в  життя!
Не  дозволь  все  приємне  забути
На  порозі  у  даль  забуття!
Ти  живи!  Хоч  там  що  на  орбіті...
Лише  мрій,  як  в  дитинстві,  колись,
У  далекі  висоти  летіти
І  ніколи  не  палати  вниз.
Ти  кохай,  як  в  останнє  кохаєш,
Або  вперше,  хоч  як  там  болить.
Ти  живи,  ніби  воду  ковтаєш,
Як  верблюд,  що  в  пустелю  помчить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2020