| Сторінки (1/71): | « | 1 | » |
Керамічні сміються вуста, і горять таємницями очі.
Я сьогодні такий мастак, так, а мій зірваний голос, як знак.
Що трагедію сміхом в'язким від усіх приховав я охоче.
Всі шукають між нами зв'язки, глибини ще ніхто не пізнав.
А в димах тихий сум проростав, на паркеті він нас і розтопче.
Грала скрипка в умілих руках, грала доля уламками скельця.
Образ серце стискав та зникав, присмак посмішки – нота гірка.
Розповзається маскою цвіль, ніби пальці бокалів торкнеться,
І кохання усе мимовіль, на колючих підвісить гілках.
Тільки правда паяців, така, що назавжди нам слово терпке це.
Маски зірвано, скінчено гру. Та лунає сміх в пам'яті досі.
Я забувши про вас це зітру, як пилюку, мов даність стару.
Проклинавши сумління і честь, зневажали глибоку ви осінь.
І під лівим плечем щось пече, утворивши скривавлений струп.
Я з таких, що усе заберуть, тільки щастя собі не попросять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Торкалася крейда цнотливої чорної дошки
І ви намагалися сенс відшукати у кожному стогоні.
Лишіться зі мною, професоре, як можна довше.
Я ж бачу, що вас не зупинить нічого – ви підете стомлений.
Сказали мені, що у снах ваших сумно і страшно.
В житті ще страшніше: один як на двох розривається й ділиться.
На згадку дарую пергаментну жовту вам пташку.
По лезу ходити для вас не проблемою є – просто дійсністю.
Прожити у світі, що сповнений магії злої,
Ви мали б навчати, а просто вчите оригамі всі вигини.
Професоре, птах паперовий щось з вами накоїв,
Бо з-поміж усіх зрозумієте сповна тепер тільки ви мене.
Блефую, звичайно, брешу – і не треба довіри
На нас всі студенти не дивляться – дикими звірами косяться
Стомилися ви і ..Без вас ця Земля овдовіла.
Не плавають Риби до інших сузір'їв у далечі космосу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
В хутрі рудому заплуталась зраджена пам'ять.
Лезом язик шурхотить по впізнаваних рисах.
Ось і зустрілися ми, де закони розплавлять
Межі свідомості, і ти обернешся лисом.
А замість крил обираєш чотири ти лапи.
Шкіру згрубілу в гонитві важкій щоби стерти.
Міцно в капкани обов'язку й честі потрапив,
Лисе, капкани такі – передвісники смерті.
Склянки уламок діставши в калюжі із крові,
Звір у тобі поневолений гучно заплаче.
Кашляєш шерстю, лежиш на підлозі і знову...
Плачеш. Шукаю для шрамів мільйони я значень.
Сосни у вікнах. Ті ковдру із тіней постелять.
Тільки й в густому ти хутрі залишився голим.
Голод мисливський в очах видозмінює темінь.
З коренем вирвану душу замінює холод.
Стомлений впав на коліна мої, щоб завити.
Мука в очах незбагненна яскраво горіла.
Ні, не людина, мій лисе, допоки живий ти.
Серце людське зупинилось в звіриному тілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Терпи – терпкою тінню труїть тиша
Та таємниця тонколеза тисне.
Тобі таке тавро тягти тремтівши...
Терпи – терпкою тінню труїть тиша.
Тайнописів тираж твоїх товстішав,
Торкає тім'я тим тривожна тризна.
Терпи – терпкою тінню труїть тиша
Та таємниця тонколеза тисне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
то сідайте професоре правду свою кажіть
нехай посмішка кожна здається за добрий знак
цілий світ застигає на гострих кінцях ножів
роз'ятріть щось таке що ще жоден про вас не знав
ви померли тоді професоре коли й вона
ви прохали вночі на колінах безсонний раб
щоб віддати життя яким володіли не ви
так боровся б лиш той хто дізнався що вже програв
щоб у дні найтемніші лиш вітер за вами вив
ви стояли і впевнено грали що ви живий
заплативши борги не лишивши порожніх слів
захищали не ваших дітей які не збагнуть
і мені не збагнути як знати що в цьому злі
де втомившись від всього ви маску зняли страшну
ваша доля професоре знати всьому ціну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Падає листя. Падають лисі дерева.
Голі не встоять в неволі важкого болю.
Падає сніг до ніг та цього не збере він.
Листя багряне розтане, як ми з тобою.
Весни мої воскреснуть, розіпнуті весни.
Посмішка криги закриє очі у ночі.
Слово байдуже, дуже, важке, чесне щезне.
Сніг не сховає злочин, а листя замочить.
З-висі дерев лисих, снігу, мене докличся.
Листя на дні імлистім у сховищі значень.
Зірка іде, їй гірко – згоріло обличчя.
Думає мертва жертва, що я не побачу.
Падають голі дерева, волі не просять.
Рветься з гілок на денці залишена пам'ять.
Очі засмолені ночі летять у просинь,
Ніби нічого гіркого вони не тямлять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
сміюся невлад
Ваша Величносте
висипаю в долоні
вчорашній сніг
в ньому щось схоже на лавр
червоне не кров
зовсім ні
нехай ваше чуття на цей раз помилиться
вода стікає на ці
від морозів пошерхлі вилиці
щоб лишитися клеймом для наступних мерців
кривавим ластовинням
кати прийдуть по мою голову
і ви
робите вигляд що не бачили мене голою
доки я роблю вигляд що ви живий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
Тебе не втримати, зачинивши можливі виходи.
Чхати на свіже повітря, як не хочеться дихати.
Лиш зів'ялим бадиллям на землю впасти і плакати.
Стань навколішки, як хочеш стати моєю плахою.
Посхиляли тобі свої пусті голови соняхи.
Розбуди мене зранку, скажи, що це лише сон лихий.
Розфарбує чисте обличчя калинова китиця.
Чи ні. Може я в данину війні більш не прокинуся.
Копай землю і заривайся вглиб ламкими нігтями
Час накриває нас, немов чайник згорілий кіптява.
Тож попрощайся з усіма мертвими та незримими.
Начхати на жовтень. Я вб'ю його своїми римами.
Прозорістю сліз, відвертістю речень та слів цнотою.
Моя осінь сміється маршу весільного нотами.
Поміж змоклих дахів урочиста летить мелодія.
І до тебе виходить повільно вона. На жаль, не я.
Павутиння і те розкинулось кольору айворі.
Я хотіла бути єдиною, а стала зайвою.
Втоплюся в калюжах, що стали мені свічадами.
І жовтень мене не врятує, бо вас вінчатиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Святого нічого немає – царьок поїдає миршавий,
І світ накриває ворожа, мерзенна пліснява.
Руїнами стане все, та ти, рятівна, залишишся
– остання пігулка в прозорому часу блістері.
Від круга вогненного війн, який запалав й не згасав.
Відведи, збережи, Отче наш, що єси на Небесах.
Їм не згубити тебе, не змордувати, повік не знищити.
Та й нас від свого відректися також не змусити.
У вічності плетиві здатна піднятися вище ти,
Десь понад примарними інших світів спокусами.
Рубай та шинкуй ворогів, мов Валуєвський циркуляр.
Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя.
Постанеш, свята, між різного зброду, лихого, княгинею.
Із променів злота корона тебе вінчатиме.
Та доки існуєш, то ми не здамося й не згинемо.
Не втратимо людяність серед тварин здичавілих.
Незламна моя, підіймайся з підбитих горем колін.
В ім'я славне Отця, Сина, і Святого Духа. Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Командире, прийом, не працює триклята рація.
Ви вже всіх поховали чи, краще, зробили бранцями?
На шинелях сліди від куль
і поганий з'явився кашель.
Нас, здається, загнали в кут, показати що в світі важить.
Не готуйте труну – нас не взяти так просто. Брешете.
Блокпости, командире, за містом – суцільне решето.
Карта йде, ми йдемо ва-банк:
Не рахуємо вбитих.
А у ворога знову танк,
який нічим нам зовсім крити.
Наближається бій, так багато вже їх за спинами.
Нам потрібен наказ: голіруч всю техніку спинимо.
Підготуємо хліб та сіль –
Корабель той військовий втоне!
Якщо чесно, у нас на всіх
Залишилося три патрони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Уничтожен почти слобожанский мой край любимый.
Строй солдат, взрывов шум, установок ракетных очередь.
И небесную синь застилает зловонным дымом,
Где апостол Андрей всех готовится манной потчевать
Жизнь безвинных детей оказалась ценой свободы.
Шесть бессонных ночей. До предела все люди взвинчены.
До чего мы дошли и к чему мы сейчас приходим?
Под обстрелами дом – равно что коробочек спичечный.
А в подвалах домов темнота, холод плит и сырость.
Как слепые кроты выползаем в разруху улицы.
Ни к чему нас жалеть. Помогите добиться мира.
На коленях прошу об этом и надеюсь – сбудется.
Я готова молить под прицелом слепых автоматов.
Чтоб вернулись живыми домой и чужие, и близкие.
С тем, кто начал войну, ещё встретимся в бездне Ада.
Ведь на смертном одре всех нас ждёт исповедь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941498
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2022
Забудь цей момент, він інтимніший за найінтимнішу з лірик.
Ми сповнені вщент: я – чорним, а ти – темно-сірим.
Не треба журби, зітри її, доки я витираю грим
Страшний
Загублений ритм, відсутність акторської гри.
Зміни
Мене, але не змінити вже ту, вічну й живу, яка любить..
Забери – й все мине, душі не доводь до згуби.
Воно прагне до тебе, святе, що між нами було колись:
Той біль,
Мереживо зблідлих, тонких, березових лиць.
В тобі,
У звуках гітар, розчиняючись, я кращою вже не стану
А може і так, що бачимось зараз востаннє.
Слова заважкі, ти просто мовчиш, підбираючи їх, чи..
мотив.
Як добре, що той, кому я читаю цей вірш,
не ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Підсвідомості зірваний голос з часом змовк.
Божеволіє тиша у власній агонії.
Ані дощ, ані сніг не порушить вогонь її,
Не врятує нещирих слів прохолодний шовк.
Забувають думки, який зараз день та рік.
Мовчазного чекання знедолені сповнені.
А містечко катують буревії, повені,
Не працюють на вулицях старі ліхтарі.
Тут пітьма цілий рік триває, може вже й три.
Волоцюги шукають якесь дивне бачення.
Всі думки віроломно і назавжди втрачено.
Хтось цю скриню Пандори – виразку роз'ятрив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
Нам не терять от счастья головы,
И от разлуки кровь не стынет в жилах.
Со мной все хорошо, а как там Вы?
Надеюсь, хоть ответ я заслужила.
Нет, под глазами вовсе не круги.
Здесь мой ответ так прост и однозначен:
Вы снитесь мне, а любите других,
Но и от этого, простите, я не плачу.
Тоска моя уснула на цветах,
А те пожухли, словно в трупных пятнах.
И Вы не тот, и я уже не та
Как хорошо, что это нам понятно.
Застыла горечь в Вашей нелюбви
Но в том, поверьте, наша есть награда
Любовь, ведь – боль, хоть как не назови
Но боли нет – и большего не надо.
Мы кровью всех нелюбящих сердец
Окрасим эшафот пустынный в алый
Ну вот и все... Пришел любви конец.
Мы так давно от этого устали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923245
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2021
Тихо так. Ускорились стрелки,
Растворилась в чайнике грусть.
Всё казалось смешным и мелким,
Всё неправда, всё вздор – и пусть.
Монолог наизусть заучен:
«Я вернусь... » и обрывки дат.
Ни к чему вам друг друга мучить.
И нет смысла чего-то ждать.
Сентябрем укрывает осень,
Мёрзнет ад и вскипает лед.
Кто-то смелый однажды спросит:
Каково знать, что он уйдёт?
По натуре простая ***
Улыбаешься: «Боже мой,
Для него я останусь первой,
Ну, а ей уже быть второй».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923244
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2021
Я искать с Вами встречи не стану
От вчера до могильных плит.
Уготован нам кубок обмана
И сегодня он будет распит.
Признаваться Вам в чувствах не буду,
Отводя от смущения взгляд.
Когда пульс наберет амплитуду,
Не скажу, что люблю, невпопад.
И не стать мне ревнивицей, если
Прикоснетесь к ее плечу.
Я, вцепившись рукой в спинку кресла,
О порывах своих промолчу.
Вокруг Вас не поставлю охрану –
Та покой отнюдь не сулит.
Я искать с Вами встречи не стану
От вчера до могильных плит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916834
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.06.2021
Не зіб'є дощ акацій ніжний цвіт.
Не полетить душа за пелюстками.
Торкнувшись раз, стікають краплі з віт,
У меланхолії втрачають тяму.
І блискавиця – вогнедишний змій,
Не змусить потьм'яніти білі квіти,
Що мерзуть у завісі дощовій,
Небес сльозами повністю омиті.
Сіріє змоклий захисник-паркан,
Все більше хата тулиться до нього.
Розбита шибка – як одна із ран,
Чекає дня нового, дощового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021
Так принято: скрываем боль за смехом.
Противный хруст – надтреснутый бокал.
И роль моя – давно забытым эхом
За Вами вслед бежать средь жизни скал.
А в памяти остались те аллеи,
Где спят деревья и всегда покой,
Где рядом Вы, пусть образ Ваш бледнеет,
Сиянием сравнится он с луной.
И все как прежде: пролетело лето.
Уже сентябрь багрянец приодел,
Я к Вам спешу с придуманным ответом
На встречу, но как будто на расстрел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915483
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2021
Кришталевий дурман
Залишає Вам спогади,
І по темних кутках
Поховалися речення.
Той годинник дарма
Ви вбиваєте поглядом,
Ваша доля хистка
На самотність приречена .
Ви будуєте міст,
До зрадливого прагнучи.
Не втекти вже ніяк –
Надто все несподівано.
Руйнував падолист
Морок Ваш швидкотанучий,
Мовчазний одинак,
Що від світу відірваний.
Ви рахуєте час
Між німими прощаннями,
Мов слова у рядках
Книги дивом вцілілої.
Буде краще для нас,
Щоб лишилась останньою
Ніжна зустріч швидка
З ароматами лілії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Запутался, словно в обилии чар.
Наводка, точный прицел.
А как же, тот самый, от жизни угар?
Ты разве вот так хотел?
Пусть кажется, жизнь была взята взаймы,
Ушла, сжав в руке билет,
Оставшись одна к наступлению тьмы.
Была ли любовь? – Нет.
Качалась, подобно листве на ветру,
Не будет от слёз следа.
Уверенно в вечность ушла поутру:
Была ли любовь? – Да.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914774
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2021
Надто пізно. Дрімає ліхтар,
Неспокійні йому сняться сни.
А за вікнами, в відблиску фар,
Починається свято весни.
Ми сьогодні удвох: я і ніч.
Загубились думки між трави,
Тиха злива торкнулась узбіч –
Моїх снів мовчазний вартовий.
Залишаються тільки листи
Із шаблонних нав'язливих фраз.
Може зможе хоч їх донести
Дощ, немов листоноша, до Вас.
Він говорить, ми з Вами не ті,
І змиває зрадливо сліди.
Все ще буде... Не в цьому житті.
Просто тут забагато води...
...Та замало тепла, тільки дим
І вогонь... Він в душі, він не згас,
Бо знайшов тут домівку із рим.
Все ще буде... Шкода, не для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
Пусть скроет луна, что лик мой безумный заплакан.
Колени склоняю, властитель несказанных слов,
Терзаем тобой, уже не святой архидьякон.
Глотками вино – я признаться, увы, не готов.
Ожогами страсть на кончиках зябнущих пальцев,
Всю тяжесть расплаты взвалила на плечи душа.
Так сложно уйти, гораздо страшнее остаться.
Все муки напрасны, не стоят и меди гроша.
Я верный твой раб, ведь есть еще силы для вдоха.
И верно, ананке готовит один мне исход
В агонии бьется закрытое сердце – плохо.
Метаюсь и знаю, что ждет меня там эшафот.
А мысли бежали, быстрее собачьей своры.
Тебе, чаровница, ласкать будет шею петля.
И видел все дождь, стекая по стенам собора,
Рекою по стокам, шальною рекою, бурля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911920
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2021
Я дорога тебе, она – важнее,
И в этом есть ирония судьбы.
А руки стали что-то чуть слабы –
Ты не поверишь, милый, я старею.
Уже, заместо доблестной борьбы,
Я молча подставляю тебе шею.
И в этом есть ирония судьбы:
Я дорога тебе, она – важнее.
Пришел, а от тебя печалью веет.
За поздним чаем слушаю мольбы,
Забыв твои слова, что так грубы.
Сейчас не здесь и не со мной ты – с нею.
А мне остались ночи ворожбы
«Не буду я твоей, тогда – ни чьею» –
Уверенно твержу под дрожь губы.
Я дорога тебе, она – важнее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909956
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2021
На улице - весна, а в доме - зимы.
Мне два светила нынче за одно,
Слова кометой пролетают мимо,
Маша хвостом в открытое окно.
Хотела быть любимой, но губимой
Невозвратимо стать мне суждено.
Давайте, убегайте, все так просто.
С горчинкой смех: куда же мне бежать?
Стремитесь вверх, туда, к далеким звездам,
Уже не обернется время вспять.
Нет, не жалейте - прогоните, бросьте.
Снимите лишь из уст моих печать.
Простите, ухожу, - Вы мне с издевкой.
В лучах закатных, жгучих меркнет взгляд.
Сияют звезды, честностью неловкой
Так мало сна возлюбленным сулят.
Но эта ночь - отличная концовка
Роману из отрывков и цитат.
Заходит солнце - время для финала.
Отчаянная нежность, глубина.
Помятое темнеет одеяло.
Сегодня я, как никогда, честна.
Нет больше смысла начинать сначала,
Метаться, волноваться дотемна.
Прилягте, пусть на простыни каскадом
Спадают пряди угольных волос.
Откройте все мне, что на сердце сжатом,
Отвечу на любой сейчас вопрос.
До первого луча побуду рядом.
Закончится все так, как началось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908573
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.03.2021
Ти не ховай очей - все зрозуміло.
Тут темрява порожня та німа
Не можеш душу, то віддай хоч тіло
А втім, не треба - я візьму сама.
Як розлюбив, не відвертай обличчя.
Торкаюсь ледве-ледве я повік.
Ти не хвилюйся, більше не покличу,
Мене цей досвід до кісток обпік.
Так гаряче, приємно, та не варто,
Я - мов сірник палаю і згорю.
Невже минуле є для тебе жартом?
Не маєш ти ні суму, ні жалю.
Вбивай, катуй - кохання все ж не вбити.
Воно, немов пташина навесні,
Гуляти буде у тенетах-вітах,
Пісні співати ніжні й голосні.
Нехай летять пісні ці понад світом.
Колись та мука, справді відболить.
І вже без неї вдасться мені жити
Цінуючи розлуки дивну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021
А ты решил уйти? – Так уходи.
Я тоже ведь нуждалась в переменах.
В любви, как в спорте, делают замену,
Нам нужно чаще, ведь у нас дожди
Разрыва мы уже не избежим
К чему те думы, что приходят ночью
И разрывают душу мою в клочья?
Быть может, думал, ты незаменим?
Ах, кажется, дела твои плохи.
Неужто ты измучился любовью?
Моей кровати помнит изголовье:
Любовь пройдет - останутся стихи
С тобой тверда я буду, как гранит,
Кивну, и взглядом впредь не провожая.
Тревожных мыслей ветренная стая
Теперь с тобой, пусть разум твой хранит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907352
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2021
Канет в бездну миллиард планет,
Больше времени нам не дано.
Вы не скажете мне больше «нет»,
О любви к Вам кричу все равно.
Мерзко лжет скоп нелепых примет,
Что любовь – это зло, что нельзя
В этой жизни оставить свой след,
По излому кинжала скользя.
Образ Ваш – тонкий флер сигарет,
Сизой дымкой невзрачной клубя,
Вновь приходит ко мне для бесед.
Может в нем потеряла себя?
На вопрос тот – молчанье-ответ.
Так поставьте на мне же свой крест.
Тихий шепот - не больше, чем бред:
«Corda nostra laudus est.»
Мой пик преданности вновь воспет,
Гаснет свет умирающих звезд,
И лишь отблеск далеких комет
Освещает меня и погост.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907351
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2021
До зустрічі на зіткненні епох.
Я не забула танго наше досі,
Той танець, що танцюємо удвох,
Я припиняю, досить, серце, досить..
Дарма, сердешне, б'єшься, мов набат,
Тебе не буду більше віддавати.
Якщо він пише тисячі сонат,
То я - лише натхнення для сонати.
В життєвім танго звикла я вести,
Та не змогла приборкати партнера.
Терзають невідправлені листи,
А тиша, мов стріляє з револьвера.
Не хочеш серце, руки хоч зігрій.
Тягну до тебе змерзлі я долоні,
А все ж таки ти мій, насправді, мій.
Мій сірий день, моє нічне безсоння.
А все ж таки ти мій, насправді, мій,
Коли удвох танцюємо ми танго.
Німе чекання - ніжний помах вій.
Тепер ти, через мене, грішний янгол.
А ти ж мене ні крихти не любив.
Хоч як про це я і молила небо.
Начаклувавши диво з поміж див,
Назавжди заберу тебе для себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
О чëм вы молчите
С улыбкою жалкой на тонких устах?
Мой милый учитель,
Я к вам возвращаюсь, теряясь впотьмах.
Снедаемый грустью
Немого вопроса, вы вскинете бровь.
Давайте опустим,
Вы правы, учитель, у нас нелюбовь.
О чëм вы молчите,
Скрывая во взгляде усталом печаль?
Мой милый учитель,
Неужто пустышки своей вам не жаль?
Так больно всë это
И, словно сорвавшись, кричу "ерунда",
Касаясь портрета.
Учитель, я ваша, вы мой навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904355
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2021
Я пишу, а во мне - мандраж,
Так меняет мой строгий почерк.
Знаю, точно меня предашь,
На признанье не хватит строчек.
Я с тобой, я твой вечный страж.
Пусть тобою любим я не был,
За тобой я хоть в Ад, хоть в небо.
Твоя тень на стене - мираж
А я верю, верю ей, слепо.
Слишком много во мне черных пятен.
И мне все равно, все равно, слышишь?
От любви я безумной спятил,
Будто разум мне кто-то вышиб,
Мой исход давно был понятен,
А теперь вот, ещë и приближен.
Эти муки меня исцелили
И вот видишь, теперь не слабак.
Так скучал я, родная Лили,
Пробираясь к тебе сквозь мрак.
И я вижу, что вновь рядом Поттер.
Даже там я не буду с тобой?
Мне не нужен тот вечный покой,
А мальчишка твой - явный лодырь...
Не печалься, я просто лгу.
Он учился, как ты, усердно.
Мир пред ним в неоплатном долгу.
И я верю, прощëн им посмертно.
Он простил и я тоже смогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904099
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2021
"Прощай" прокричит тишина
И скрипнут тревожно качели.
Сижу уж какую неделю
На нашей скамейке одна.
"Прощай" тускло светит луна,
Так нужен ты мне, в самом деле.
Люблю я тебя, как умею,
В любви моей есть глубина.
"Прощай" - и судьба решена,
И крик уже бьëт децибелы.
А помнишь, бокалы звенели,
Наполнившись ядом сполна?
"Прощай" - и душа холодна,
Прошло уже всë, отболело.
Бегу от тебя в платье белом,
Очнувшись от вечного сна.
"Прощай" - потускнели тона.
Ты - Эрос, поверь, я - Психея.
И вот, под конец осмелея,
Признаюсь, была влюблена.
Но жаль, я любить не умею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904097
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2021
Піду тебе шукати за туманом,
Немов примара, тихо, уві сні.
А хочеш, парою з води я стану?
І відстані нам будуть не страшні.
Не сплутають дороги буревії,
Безодня ночі й тиша навкруги,
Я посмішкою темряву розсію
І не злякають щастя вороги.
Біжу, бо образ твій для мене тане.
Пульсація у скронях - мій набат.
І серце швидко б'ється полум'яне,
Вискакує з під ребер білих лат.
А сліду вже твого давно немає,
Тріпоче вітер вправними крильми,
Та я, мов вірний пес, тебе шукаю
У лабіринтах пізньої зими.
Скінчився бій і я складаю зброю...
Якщо з тобою разом нам не йти,
То я додолу опаду росою
На цей, на той, на в інші всі світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Вона не хоче більше сліз, не треба.
Вона не хоче в мареві зотліти.
І у проханні тягнеться до неба,
Забути прагне очі-малахіти.
В однім обличчі кат собі і грішник
Була вона. Мурахи йдуть по шкірі.
Сіріє небо - злісний пересмішник,
Воно все знає, знає про зневіру.
Вона хотіла в почуттях згоріти,
Хай небо розверзається весняне,
Як пройде злива, вкриють землю квіти,
І льодовик байдужості розтане.
Вона чекає гарної погоди,
Новий прогноз шукає у тривозі.
Газета насміхається, мов злодій,
А світ давно поглинули морози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Шукай мене у травах полинових,
Де вітер теплий ніжним оксамитом,
Де будемо з тобою разом знову,
Десь там, де літо, тільки наше літо.
Озер блакить наповнена журбою,
Старі дуби насупились в тривозі -
Цей спогад заберу я із собою,
З минулим попрощатися не в змозі.
Навіки тут залишуся душею,
Де буде тільки наш з тобою ранок.
Я все старанно, обіцяю, склею,
Хай б'ється скло старезних фоторамок.
Летить у даль мій погляд - сіра птаха.
Той краєвид навколо - неозорий.
Зітхають верби - ніжні бідолахи,
На небі невблаганно сходять зорі.
Ти обіцяв, чекатимеш роками.
Безчесний мій, ловлю тебе на слові.
Вкривають роси тьмяними сльозами
Самотні наші трави полинові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Я буду жити, доки пісня лине,
Її мотив - моє серцебиття.
Нехай летить над світом лебедина,
Рятує образ мій від забуття.
Я буду жити, доки згадка б'ється,
Під скронями, пронизує чоло.
І оселюся у твоєму серці,
Аби воно самотнім не було.
Я буду жити в пам'яті безкраїй,
Думок спокійних вічна вартова,
Бо доки спогад є - не помирають.
Тепер назавжди буду я жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Ты можешь показаться бессердечным,
Большое сердце умерло с любимой.
И в сердце этом навсегда, навечно
Изломом шрама проступает имя.
Ты можешь показаться грубияном,
Когда с язвительной своей улыбкой,
Указываешь всем на их изьяны,
Скрывая боль от собственной ошибки.
Ты можешь показать, что ты - предатель,
Но был лишь предан собственной любовью.
Живешь так от занятий до занятий
В насмешке взгляда и движеньях бровью.
Ты можешь скрыть от всех, что был шпионом.
Открывшись под конец, подобно снитчу.
Заплачет небо тихим перезвоном
И сделает тебя своей добычей.
Темнеет мир, летит душа с обрыва,
Вальсируя в угрюмом небосводе
Надеюсь, там, где ты, всегда красиво.
Спасибо, Полукровка, ты свободен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903068
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2021
Я лучше стану жертвой мухоловки,
Чем медленно во льдах окна увязну.
А в стеклах мир - уродливый и грязный
Искрится в фальши серой окантовке.
Мелькают новостные заголовки,
Приносят бред уродливый, бессвязный.
Я лучше стану жертвой мухоловки,
Чем медленно во льдах окна увязну.
Я так привыкла к мрачной обстановке,
Что без нее кажусь себе несчастной.
Раз вспыхнет, после вновь погаснет
Тот антрацит, наполненный издевкой.
Я лучше стану жертвой мухоловки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901946
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2021
Пари всі вже відчитали,
Іспитів здано чимало,
Вийшовши ледь за поріг,
Валяться студенти з ніг.
В кожного свої тортури -
В тих - слова, а в цих - фігури.
Математика й есе -
В голові змішалось все.
На історію заходжу,
А мені с порогу - "дати".
Відповіді не знаходжу,
Намагаюся вгадати.
Трясця ій, фортуна клята!
Говорю - "в п'ятидесятім"
Троя пала у війні -
Ставлять вищий бал мені.
Вчу війни усі закони -
Це Цивільна оборона
Не дає вночі заснути,
Сняться бою атрибути.
"Протигази одягнути" -
Уві сні звучить наказ.
Одягаю раз у раз,
Закриваю очі, ніс,
А він, клятий, не наліз.
В класі - залік, я - наступна.
Голову вже пхну завзято,
Протигаз вона підступний
Не бажає надягати -
То в ній розуму багато.
Із закритими очима,
Наче німець в танку,
Мовчки знизую плечима,
Вчила це до ранку.
Біологію писала
З ранку і до ночі.
Вже і ручка застогнала:
"Більше я не хочу"
Умикаю свій я чат,
Пише вчителька "замало,
Хочу кращий результат".
Я вже будь-який каприз:
Ось Вам грамота-сюрприз,
Ось оце, іще - воно.
От таке-то, брат, кіно...
Завалили все одно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020
Мой!
Не уйду, я останусь с тобой.
Под ноги лягу осенней листвой.
Снегом, что тучи нам дарят с лихвой.
Ветром, что нужен тебе в летний зной.
Зябью тумана над тихой водой.
Стой!
Знаю любимый: давно ты не мой.
Бог для кого-то, а мне же - чужой.
Пой!
Песня зовёт говорящей струной,
В грусти своей обрету я покой.
Всë же скажи, ну зачем так со мной?
В бой!
Рвусь я смертельный с несносной судьбой.
Ах, почему ты далëкий такой?
Снег пролетает... кивнëшь головой
Седой...
Столько морщинок раскрыто луной,
Гордый твой профиль застыл волевой
В крике, что рвëтся над мëрзлой землëй:
- Не мой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898292
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2020
Сьогодні бал в розкішному "менорі"*,
Та, кутаючись в дороге манто,
Я все таки залишуся надворі.
Пробач, коханий, ти мені - ніхто.
Сьогодні бал в розкішному "менорі",
Манери гарні змушують зайти.
Старий сюжет "Красуня і потвора",
Але потвора, любий, тільки ти.
У вальсі закружляли тихо пари,
А ти чомусь стоїш на самоті,
У темному костюмі, мов примара.
Невже аристократи не святі?
Я відмовляю впертим кавалерам,
Що йдуть до мене, падаючи з ніг.
Ще пам'ятають стомлені портьєри,
Як ти мені відмовити не зміг.
Колись був бал в розкішному "менорі",
А я тоді ще дівчина проста,
Вдивлялась в очі сірі та суворі
Із посмішкою на тонких вустах.
Тобі мене злякати не вдалося.
Хоч ти мене одразу застеріг,
Щоб в танці не торкалася волосся,
А за вікном посилювався сніг.
Тремтіла в тьмянім світлі позолота,
Ти говорив: там буря, не ходи -
І враз відпала вся мені охота
Виходити в зимові холоди.
А зараз сніг кружляє в світлім залі,
В німій зажурі пил старих портьєр –
Очікуй бурю сам свою тепер,
А я тікаю звідси якнайдалі...
* Менор (від англ. Manor - садиба) - старовинний маєток, особняк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
У кріслі біля комину сиджу.
Навколо тіні, справжні сірі тіні...
І поряд - пекло, а позаду - іній.
Немає більш для мене вороття,
Я перейшла, напевно, цю межу.
Стоїть Різдвяна на столі кутя,
І свічка плаче мертвим в парафіні.
А темна ніч вже одягла вуаль,
Холодний морок одчиняє двері.
Не зайдеш ти до мене на вечерю,
Без тебе й я, здається, не жива...
Та граю знов, стомивши твій рояль,
Мелодію останнього Різдва,
що спогадом завмерла на папері...
Дванадцять страв, кутя на підвіконні,
Зганяють тугу серця всепроникну.
До неба простягаю я долоні -
Чекаю дива з ночі до світанку
І згадую останню обіцянку -
Я буду поряд... навіть коли зникну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Палають згарища у темряві нічній,
Пари отруйні по містах мандрують,
З повітрям ведучи нерівний бій -
Це люди нищать Землю та плюндрують,
Індустріальний світ - основа мрій.
Земля у розпачі кричить: " Я проти!"
А річку поглигають нечистоти.
Бо люди у погоні за прогресом
Забули, що настануть ті часи,
Коли, мов під тяжким сталевим пресом,
З планети зникнуть змучені ліси.
А діти наші вже не будуть знати,
Як виглядає справжній білий сніг.
Позбавимо майбутнього ми їх,
Кайдани зі сміття на них і грати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
В моєї кави мигдалевий запах,
А ти шепочеш ніжно так "люблю".
На струноряд душі зробивши замах,
Завоював цю арфу з кришталю.
І сердце б'ється швидко, аж до болю -
Пік хвилювання подих мій зірвав.
Свідомість втратила свою,тепер і волю,
Від слів кохання кругом голова
Лиш одного тебе люблю, коханий,
І бачу твої очі уві сні.
Все, що болить, сказав ти - перестане.
(Мовляв, корсети просто затісні...)
Та розкололася давно моя егіда -
В моєї кави запах ціаніду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Перегорів панич, перегорів, -
Прошепотіло пильне піаніно,
Палаюче поліно пил поглинув
Під прихистком погаслих почуттів.
Перегоріла панна поготів,-
Поскаржилася повна попільниця.
Провина парна поряд причаїться -
Плафон порожній палко пихкотів
Пустельний проскрипів панів поріг
Павук поплів поважно павутину,
Пересуд прісний патефон поглинув
Під погляд пані пістолет підліг
Півонії підрахували "плі"
Павучі пальці плаття підібрали
Під перемогу прогорілих правил.
Прицільний постріл ... Пік пітьми...політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Ми одне одному навіки чужаки.
Немає в серці місця для кохання.
Сьогодні ми зустрілися востаннє.
Ми одне одному навіки чужаки,
Бо все життя із Вами - це страждання .
Забудьте, не подам я Вам руки.
Немає в серці місця для кохання.
Ми одне одному навіки чужаки.
Прошу залиште ці пусті благання.
Для Вас оточуючі - просто пішаки
Вам почуття високі невтямки...
Ви - темний вечір, а я - пташка рання,
Ви - морок, що спіткав мої думки,
І ми із Вами в вічному змаганні.
Хай оспівають цей сюжет віки,
Ми одне одному навіки чужаки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
"Я знов тебе ненавиджу й люблю"-
Ця істина руйнує всі догмати,
І хочу я давно вже запитати:
- Чи є в тобі хоч крапелька жалю?
Твій помах вій - я у земнім раю,
А ти втекла - не встиг тебе спіймати.
"Я знов тебе ненавиджу й люблю"-
Ця істина руйнує всі догмати.
На тебе сам накинув я петлю,
Руйнуючи всі правди постулати.
І все, що зміг - це просто промовчати.
Пробач мені, що я тебе гублю...
Я знов тебе ненавиджу й люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Метаюсь ночью я в бреду.
Ещё чуть-чуть и я уйду.
А ты кричишь: " Не умирай!"
- Я не могу - меня ждёт Рай.
Ты видишь смерть? - ты шепчешь мне.
- Да-да, ещё весь мир в огне!
Ты думаешь, что я шучу -
Смеёшься, пока я молчу.
А по щеке бежит слеза.
Смахнув, смотрю в твои глаза.
И вижу в них немой ответ:
Лекарство есть, эффекта нет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879141
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.06.2020
А мне не жаль - осталось пару дней.
Мой милый доктор, рвение убавь,
Болезнь страшна, я лишь пока сильней -
Ты проводи меня до рая и оставь.
Мой милый доктор, загляни на чай!
Да-да, я помню: скоро умирать...
И птичью маску больше не снимай,
Что риска нет - ты можешь мне не врать.
Пришёл-таки! Знакомый силуэт
Бежит ко мне в перчатках, обнимая.
Ну вот и всё - надежды больше нет...
Прости меня, мой врач, я умираю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878778
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2020
[i]Я точно знаю - вместе нам не быть,
Хрустальным эхом зазвенели слезы.
Я не скажу, как больно Вас любить,
Скоро уйду…к чему пустые грёзы?
Я ухожу, прошу Вас - не ищите!
Мы будем вместе, но не в этот раз.
И я прошу - за мною не тужите,
Когда наступит смерти моей час.
Судьба жестока, но ее закон
Нам обойти нельзя - я знаю точно.
Я не забуду этот странный сон,
И Вас, мой друг, таинственно-полночный…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873173
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.04.2020
[b] Чорнобиль…місто-привид, місто-пустка,
Тридцять чотири роки в самоті.
І тільки зелень розрослася густо,
Та без людей їм – порожньо в житті…
Охопить око кинуті хатини
Що сиротами люд домашній ждуть.
В зоні відчуження - лише тварини
У розмаїтті трав тепер живуть.
Буяє ліс. Співають дзвінко птахи,
З’явилися олені та вовки.
А смерть дріма тепер під саркофагом,
Біди нам наробивши на віки…
Забруднені – колись родючі землі,
Занедбані – і села, і міста.
І стільки вже квітучих весен теплих
Ніхто з людей сюди не поверта…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2020
[b]Пусть не в кино - актрисой в жизни стала,
Никто не знал, как мастерски играла,
Как было сложно вжиться в эту роль –
На людях –громкий смех, а в сердце – боль…
Она всегда безудержно смеялась,
Дерзила всем и даже – насмехалась,
Безжизненный, наигранный тот смех
Мог убедить в ее триумфе всех.
Она своей иронией твердила,
Что жизнь ее безропотно любила.
Свое ж лицо с несчастною гримасой,
Уже давно скрывается под маской.
На ангельском лице - цветет улыбка,
За маской быть всегда – ее ошибка,
Она играет каждый день . И только ночью
Все маски сброшены – и вот - спектакль окончен…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872923
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.04.2020
[b][b]
До последней минуты - буду собой,
Даже в пламени ярком сгорая.
Улыбнусь я, сквозь слезы и боль,
Улыбнусь я, весь мир проклиная.
Где же ты, мой прекрасный герой?
Неужели тебе не нужна я?
Феб
Феб! Словно солнце в доспехах сиял,
Я ему отдала свое сердце,
Как игрушкой мной просто играл,
"Забыв рассказать" о невесте…
Я ему все грехи бы простила,
Если б спас он от смерти в огне,
Не останется даже могилы -
Кучка пепла - положена мне.
Клоду Фролло
О,нет! Не мучайте меня! Прошу!
Вот мой ответ - на этом ставлю точку.
Лишь образ Феба в сердце я ношу,
Не буду с ним - умру я одиночкой.
Подобно ласточке сижу я в клетке,
Мои вы крылья навсегда сломали,
В ваших руках я лишь марионетка,
Вы так же, как и Феб, со мной играли…
Квазимодо
Глухой звонарь! Могу вас лишь жалеть,
Но вы любви - не просите, так странно…
Готовы муки адские терпеть
И охранять меня безперестанно.
Для вас я буду петь и танцевать
И развлекать вас буду в непогоду.
Но , думаю, мне нужно убежать,
Ведь мы, цыгане, влюблены в свободу![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872802
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.04.2020
В груди в соцветия срастаются цветы -
Отвергнутой любви живые знаки.
Подобно клумбе расцветаешь ярко ты -
Казалось бы: причем здесь ханахаки?
Ты носишь маску, прячешь в рукавах
Ростки,что плоть пронзая вырастают,
На кистях рук, в гортани, на щеках...
Твоя любовь тебя же убивает!
Лишиться чувств или искать взаимность?
Быть может, есть лекарство от любви?
И не надейся, милая наивность,
Пока есть пульс - не умирай, живи!
* Ханахаки — редкая человеческая мифическая болезнь, при которой больной откашливает цветы из-за неразделенной любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872670
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2020
Кашель в платок - я вижу на нем маки,
Алым пятном там проявилась кровь.
Моя болезнь зовётся ханахаки* -
Или неразделённая любовь.
Я чувствую внутри пожар. О, Боже!
И маки прорастают возле сердца.
Финал давно понятен был, но все же...
От этого мне никуда не деться.
Цветы внутри смогла я полюбить,
И клумбу в лёгких завела любя.
Вот-вот они должны меня убить...
Ты помни, что цвету я для тебя!
* Ханахаки — редкая человеческая мифическая болезнь, при которой больной откашливает цветы из-за неразделенной любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872668
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2020
Мы горели с тобой,
В дикой страсти касаясь ключицы,
До мурашек на коже
Кипела бурлящая кровь,
И в безудержном чувства порыве
Трепетали густые ресницы -
Вот тогда мы узнали
До чего же красива любовь…
Мы горели с тобой,
Как две искры шального огня
В том оркестре любви,
Что всю музыку жизни слагает.
Но потом дирижёр
Вторым номером сделал меня,
И конец в том этюде -
Любовь без огня умирает…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872419
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2020
Ты обними меня и я исчезну -
Ей Дух лесной счастливо прокричал.
Уже звала его во мраке бездна,
А он лишь свет прекрасный источал
О, нет, Гин, нет! Прошу не растворяйся,
Моя душа с тобою навсегда.
На все готова,чтобы ты остался,
Я в мире без тебя совсем одна.
Я не хочу ждать лета с нетерпеньем,
В лесу не буду без тебя бродить.
Я жажду с тобой встречи, Привиденье,
И жизнь за нас двоих смогу прожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871536
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2020
Когда - то отцветет в саду сирень,
И станешь ты из близкого далёким.
Накроет мою жизнь сплошная тень,
А в ней так мрачно, тускло, одиноко.
Ты думаешь, мне никогда не больно?
Ведь ты сказал, что никогда не плачу.
Бывают слезы ,что текут невольно,
Но даже их - если захочешь – спрячу.
Я буду спорить, яростно смотреть,
Как будто с высока, пусть ты и выше.
Я разучилась от стыда краснеть
И говорить помягче и потише.
- Люблю я? Нет, к чему моя любовь?
Давно любила … это было зря.
И запеклась на сердце чья-то кровь.
Заметь ты: чья-то, точно не моя..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871535
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2020
Скажу тебе: ты только не реви.
Пусть ранят твои чувства вновь и вновь.
Все говорят, что сердце - знак любви,
Но сердце - перекачивает кровь.
Слезы- это слабость? -Нет, неправда!
Любые слезы можно оправдать.
Ты ведь не знаешь, что будет завтра
И кто последним будет ликовать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871397
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2020
Один момент - і між життям та смертю -
Найменший подих вітру - серцем чуть.
Один момент - всі межі буде стерто -
Хіба важливо зараз , як їх звуть?
"А знаєте, мені, чомусь, не страшно"-
Здивовано всміхається вона.
Йому сподобалася дівчина відважна
Та треба йти - чекає їх стіна.
Вони не знали, де межа кордону,
Вони не знали,що їх там чекає.
Проте вони є жертвами закону,
І іншого в них виходу немає.
Промовила вона, йдучи у жито:
"Якщо піду раніш у небуття,
Ви напишіть, що Мусю було вбито.
Померла вона, люблячи життя"
Зроблю - сказав, хоч мав би заперечить.
Вона дивилась з вдячністю у очі.
Зараз не час для марних суперечок,
Він ладен все зробить, що вона хоче.
Йшли мовчки лісом. Лісова місцина
вже не здавалася холодною, страшною.
Відкрилася для них гілок завіса -
І небезпеку обійшли ті стороною.
Ще кілька кроків, просвіт стає більшим.
Побачив він ту лісову межу.
Сивіє небо, серце б'ється в тиші:
"Давай біжи, я поруч. Поможу"
Пройшли кордон - момент, що так чекали.
Чому душа тоді в них так болить?
Вони причину дуже добре знали:
Настала їх розлуки гірка мить.
«Щастя момент - залишиться моментом.
Не будем випробовувать життя.»
Для них ця фраза стала аргументом,
Що зможе приховати почуття.
Прощайте! Й перш ніж на віки покинув
Він сукні край її поцілував
Вона пішла, а він запам’ятав хвилину,
Коли насправді і навіки покохав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Цвет абрикоса - первая любовь -
Светла, чиста, наивна, непорочна.
В мечтах я устремляюсь к тебе вновь.
Но ты не любишь - это знаю точно.
Цвет абрикоса - долгое прощанье.
Но это обо мне, а не о нас
Переносила трудно расставанье
Осталось так же больно и сейчас.
Мы встретимся с тобой когда -нибудь.
И вздрогну я от чувств своих невольно.
Но ты меня не сможешь упрекнуть,
Большие чувства ведь - не подконтрольны.
Я рассмотрю все милые черты,
Глаза в которых вечная угроза,
И не скажу, что ожидаешь ты -
А подарю лишь ветку абрикоса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871116
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.04.2020
Українська весна - це вишневі садки,
Солов'їні гаї мирним сонцем зігріті.
Ще великий Шевченко писав ці рядки,
Чом же гинуть сьогодні вкраїнськії діти?
Болить душа за рідну Україну,
Де знову мати проводжає сина
На цю безжальну та сліпу війну,
І я ніяк, повірте, не збагну.
Коли скінчиться це жахіття на Донбасі?
Пусті домівки звеселіють зразу,
В покинуті міста повернуться родини,
Зустріне кожна мати свого сина,
І тільки в спогадах страшних залишиться війна,
Й, нарешті, мирна зацвіте весна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020
Ангелы все- таки падают,
Серый асфальт - конечная.
Им белые крылья обламывают,
Люди, такие беспечные.
Красный закат накроет
Облаком холода нас,
Не это меня беспокоит-
Важно, что здесь и сейчас.
Спутались мысли, чувства.
Знаешь, сейчас они,
Так сильно близки к безумству,
И так от него далеки.
Ангел стоит над пропастью...
Сделает шаг иль нет?
Ангел устал от жестокости.
Небо зажег рассвет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870828
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2020
Рука бьёт по струнам гитарным,
Я спою - подберите аккорд!
Уж очень все серо й печально -
Мажорных, Маэстро, дай нот!
- Я боюсь, что вам, дорогая,
Не подходят веселые ноты,
У них тональность другая -
Вы попросту их не возьмёте.
В жизни,как в песне бывает:
Люди просят радостных нот,
А певец просто голос срывает,
Ведь физически их не споёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870774
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2020
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить.
Т.Г.Шевченко.
Духовний батьку українського народу!
Твій невмирущий проти зла протест.
Бо незалежність України та свобода –
Це твоя віра і життєвий Хрест.
Ти світло істини вливаєш в нашу гідність,
Мистецтвом пензля чи харизмою віршів.
І відступає геть духовна бідність,
Така вже сила української душі!
Ти крізь століття необхідний людям,
Такий пророчий твій, Тарасе, дар.
І правда між людьми, звичайно, буде -
Бо в кожнім українці є Кобзар.
Хоч є такі, що нам плетуть тенета,
Ми прагнемо до кращого життя.
Бо правда й справедливість на планеті –
Це щастя людства й віра в майбуття!
Потрібно шанувати свою мову,
Знати історію і власний родовід.
Нехай звучить пророче горде слово
Й любов до України на весь світ!
І - щиро вірю - посміхнеться доля,
Незламним вірним донькам та синам.
Бо є в нас власні – правда, сила й воля.
І Україна в кожного одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Холод. І темно, і страшно -
Біжи, не спиняйсь ні на мить!
Вже тіні блукають поважно,
І звук скрипки ночі бринить.
Сьогодні у темнім полоні
Можливо, опинишся й ти.
Мерщій, бо у темній безодні
Чекає вже Цар темноти.
А скрипка вже стогне,
Той стогін,
Він до кісток аж проймає.
І раптом вже чується гомін
Цар темний пісню співає:
"Почуй ту мелодію ночі,
Тебе зачекався вже цар,
Іди, подивись в мої очі -
Тобі не уникнути чар.
Моєю царицею станеш
В ночі холоднім краю…
Навіщо від мене тікаєш?
Тебе все одно я зловлю!"
…Сидить ясноока царівна
На троні, мов білий туман
А поряд із нею чарівну
Мелодію грає їй пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
О, слово рідне! Ти - моя журба
І щастя, радість, туга і страждання.
Бо кращого від тебе більш нема
І зберегти тебе – моє бажання.
Тебе я возвеличую в віршах,
Тобі присвячую пісні я і поеми.
Як мову чую - розквіта душа.
А лину я душею лиш до тебе.
Нехай живуть у всіх серцях слова,
Буду любити змалку до загину,
Буду любити, доки я жива
Всім серцем рідну мову й Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Старезний та густий, чарівний ліс.
Галявина з березою плакучою…
і величений дуб у тому місці ріс.
І озеро…між хащами дрімучими.
Серед ошатної та дикої природи,
В місцині, де нога людини не ходила
Жила у розкоші красуня-Мавка горда,
Доки в гаю своє кохання не зустріла.
Вода прозора й чиста навесні.
А берег вквітчаний магічним першоцвітом..
А Лукаш вигравав свої пісні,
Які зуміли серце Мавки розбудити…
На чистім плесі –і кохання розквітає,
Природа на Волині - мов душа.
Вдень наша Мавка з лісом розмовляє,
А ввечері до неї Лукаш поспіша…
Він грав, що розквітало все навколо,
І Мавка із коханим вже до людей тіка…
Та не сподобалась свекрусі дівка квола,
Килина їй сподобалася – дівчина сільська.
Туга на серці –й вітром навісним
Розвіяло надії й сподівання
Де Лукаш і що стало з ним?
Невже забув про вічне їх кохання?
Зима – це біль від зради почуття.
Це туга за зів’ялою красою.
Самопожертва за коханого життя,
Вербові сльози Мавки над водою…
Роки пройдуть і висохне роса
На тій старій, сухій вербовій гілці,
Але кохання Мавки не згаса -
Бо поряд Лукаш грає на сопілці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Авдіівка та Горлівка, Донецьк...
І Крим, відділений бездумно та безжально.
Коли цим війнам прийде вже кінець?
Коли розквітнеш ти, земля многостраждальна ?
Розвалені, знівечені міста,
Домівки знищені, покриті жалем долі.
В зоні відчуження - скрізь сіра пустота.
Хрести солдатські в сиротілім полі.
Вдови в печалі, сльози матерів,
Дитячі очі – ті, що стали недитячі..
Тривога та журба по всій Землі…
Стамбул, Брюссель - заходяться від плачу
Дитячий розум – ще не може зрозуміть
Чому весь світ від крові завмирає?
Кому потрібен хід таких жахіть?
Невже другого виходу немає??!
Земля завмерла, мов у страшнім сні,
І я сьогодні всіх вас закликаю:
- Давайте разом усі скажем: ні – війні!
Ми, діти, хочемо рости в квітучім краї.
Де буде мирною та чистою блакить,
Не буде болю, воєн та тривоги.
Нехай мій вірш молитвою звучить
У кожен розум, в кожне серце та до Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
- Добрий день, незнайомий солдате!
Ти зі смертю – в щоденнім двобої,
Тож дозволь мені розказати
Як за мир молюсь, як пишаюсь тобою!
Ти стоїш на сторожі миру,
Ти – не спиш на посту рано – вранці.
Щоб я спала у теплій квартирі,
Ти сьогодні – в сирій землянці…
Побажаймо ж у році новому,
Щоб війни не було уже більше!
Повертайся до отчого дому
В коло рідних своїх поскоріше.
…Повертайся до рідної хати,
Повертайся ЖИВИМ, солдате!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870420
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.04.2020
Роки дитячі лебедем полинуть ,
Світлий спогад дитинства - я босоніж в росі.
Тихим щемом у серці забринить на хвилину,
І згадаються раптом миті щастя усі.
Ось в дитинстві бабуся мене колисає:
Всі пісні її чую, теплий дотик руки.
Серце ніжністю в грудях на мить завмирає,
Як згадаю дитячі найперші казки!
Ось босоніж шовкову траву відчуваю,
На галявині бігаю я досхочу.
По калюжах броджу – всі мої – не минаю,
Відчуваючи радісно теплий подих дощу…
Ось – пошкрябані руки – бо домашня малина
Надзвичайно колюча, але дуже смачна.
Ось – від велика збиті та сині коліна,
Але все у дитинстві дуже швидко мина.
Залишається спогад – хвилювання дитяче –
Перший крок. Перше слово. Не помітні раніш…
А для люблячих рідних – і повага, і вдячність –
Цей наповнений щастям лебединий мій вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020
Я взглядом расскажу, о чем молчат уста.
Огонь надежды в сердце ещё тлеет,
Что ты поймешь как истина проста:
Уйдешь - и на душе вдруг опустеет.
Дожди пройдут - останутся лишь лужи.
Спаси меня от ливня чувств в душе
Вернись и вырви меня с этой стужи
Я потерялась в странном мираже
Звезды ночной сиянием залитый
Твой звонкий голос в сердце воскрешу
И вспомнится мне образ твой размытый
Который все же в памяти ношу
Пройдут года, развеются страдания...
Но звездочка напомнит в час ночной
Любимый образ и наивное признание,
Что для меня ОН главной был звездой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870294
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2020