| Сторінки (12/1147): | « | 11 12 | » |
[b][i]Спочатку в серці жевріло було -
зростає жар чуття того вогненним тиском.
Він душу роздягає наголо
І виділяє сонячне тепло,
Ударна хвиля…вибух зовсім близько.
Кохання – ніби спалах двох планет,
Яскраве зіткнення двох тіл у піднебессі,
Розряд двох душ, що оспівав поет –
Тротиловий у нім еквівалент –
жагучий...некерований...чудесний.
Миттєвий спалах знищить на шляху
Всі негаразди та життєві перепони.
Ваганням місць немає і страху –
Реакція пішла по ланцюгу –
Тут діють тільки відчуття закони…
А серце, що блукало у світах
У непроникній, мега-щільній оболонці,
у парі в невагомості літа,
Його теплом кохання огорта –
Мов спалах той, що бачимо на Сонці…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
[i][b]...Одним єдиним натиском руки…
(Любити край завжди навчала мати...)
Район наш історичний Зміївський
Вже перестав на карті існувати…
В обуренні хвилюється народ,
Донець козацький в подиві вирує,
Вали Змієві… рай земних щедрот,
Чомусь тепер все об’єднав Чугуїв.
Так, руйнувать – це Вам не будувать,
До Харкова тоді б вже приєднали.
… Цей натиск кнопки... підпис і печать –
Забракло слів…повірте, їх замало.
І кожен з нас тепер абориген
В єдиній до сьогодні Зміївщині.
Одна надія на місцеві ОТГ –
та нашу силу знову подрібнили…
Але коріння в нас таке міцне –
Ліси, лани та вод озера сині –
І ця негода, ніби сон мине,
Ми любимо свій край –
це головне,
Ти завжди будеш, моя люба Зміївщино![/b][/i]
( Фото - Оксана Лахтина.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
[b][i]Когда я буду в жизни Вам нужна,
в остывшем сердце не будите жалость.
Осталась равнодушия стена –
Там были Вы, когда я в Вас нуждалась.
Без Вас живу свободно, хорошо –
Бежать не буду я от Вашей тени.
И даже сон навязчивый ушел,
Пройдя без смысла мили отчуждений…
Сквозь горечь ощутила жизни нить,
вернулись настроение и силы -
Горячим сердцу моему не быть,
Ведь чувства свет в ледник Вы превратили.
Я помню, Вы любили лесть и ложь –
ошибка сердца, тот, кто очень дорог…
Ты каждый день, как вроде не живешь –
и только боль осталась после ссоры.
Но я живу. А бумеранг тот – к Вам …
Вы помните, как чувствами ударили?
…И два чужих, далеких существа
живут теперь на разных полушариях.[/i][/b]
(Фото- интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882860
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2020
[b]... У тиші краплями збігає час…
Він стрілки сонні підганяє вперто.
Історію вже пишуть не для нас –
На тлі безсоння - змазані сюжети.
Залізно діє правило життя –
Що заварив, то те вже і вихльобуй.
Душа німіє…а коли б знаття,
Що той порив лишить пітьму по со́бі!
Жагу вогню на сплату тих боргів
не залишили б... серця сподівання,
а не брехню, як правду б в серці грів…
щосили… зберігаючи кохання.
Але ж відчула: серце кам’яне –
Глухо-німе до болю та образи...
... Минуле вперте стрілка прожене
і рани долі зарубцює …з часом…[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Для кохання не існує вчора
І воно не думає про завтра.
Почуття глибинно-неповторне,
Пристрасть, ласка, часом – непокора –
Непідвладна розуму ця мантра.
Бачить серце, що очам не видно,
в райдугу фарбує будні сірі.
Спрагу втамувати необхідно
з тим єдиним, відданим та рідним,
трепетно смакуючи довіру.
Для коханих зустріч незабутня:
На шляху життя зустрілись двоє...
Губить сенс минуле і майбутнє,
розлилося почуття могутнє –
поряд бо душа-близнючка тої.
…Кожен з нас під Божою рукою.
(Картина Тетяни Сергієнко "Двоє біля річки".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
[b]…У Вас немає нових повідомлень,-
Монотонно мовить оператор,
Гасне в сумі день такий чудовий,
важко знак уваги твій чекати -
не дійшов той лист до адресата...
Сумні квіти - знічено завмерли,
Пожовкли... вже до чого тут слова?
вірного кохання світлі перли –
у кожній квітці - почуття співа!
…а пошта щось мовчить голосова…
Між нами - тисячі нестерпних миль –
від цього, наче тінь - душа палка.
… І сумом замітає заметіль
немов у свіжу рану сипле сіль,
мелодія дощу замість гудка…[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
[b][i]Горять у морі золотавім соняхи,
обласкані промінням та зігріті,
Мов поцілунком тягнуться до літа,
і хвилюванням цим - забракло подиху….
Такі вони зворушливо-тендітні
Та полум’яні в почуттях незнаних –
Здавалось, це енергія коханих,
Застигла у жовтавім моноліті.
І тягнеться вогненно- теплим личком
Вся сонячна душа, яка дрімала,
Чекає в сподіваннях зустріч-спалах –
Побачення із літом її кличе…
...і це чекання, як сама любов - величне.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
[b][i]Может, узнаете себя в моих стихах?
В порыве грусти и в любви порыве…
Узнаете в пейзажах и цветах,
И в брызгах волн неистово-игривых?
Неразделенную любовь увидят те,
Чьи чувства бились в муках обреченно.
Кто прикоснулся к огненной мечте,
А дальше, между строк, сплошные стоны…
Быть может, в Ваше сердце радость возвратят
Те вихри- строчки из души мятежной?
А кто-то вспомнит свой влюбленный взгляд,
Забытых чувств безропотную нежность?
Поэзия моей души всегда светясь,
Избавит сердце от печали груза.
Несет все темы огненный Пегас,
С которым так дружна поэта Муза,
Поэзия огня…падения и взлет,
В стихах вся жизнь - картинками с экрана,
Затеплится и эхом позовет,
И будет биться в чувствах неустанно…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882402
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2020
[b][i]Ви кличете мене вві сні: Мариночко! Марино!
Зімкнулись руки – спалах і гроза.
Без снів таких, думок – я просто гину.
Прокинусь – і на згадку - тільки зрадниця-сльоза.
Такий палкий порив душі – і знову безнадія,
так сумно листя падає в траву...
- Коханий! Любий! Тільки Вами – мрію.
Ви знаєте, що тільки Вами – дихаю-живу.
І знов крізь ніч Ви кличете: Мариночко! Марино!
Та в день – короткий спалах від дзвінка.
А час летить – невблаганно, невпинно,
В напрузі тільки від віршів моя слабка рука.
Так часто в сокровенному в думках до Вас я лину,
Нікому почуттів цих не спинить…
Почути щоб: Мариночко! Марино!
Я знаю, все життя моє освячує цю мить...[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
[b] [i]Ко мне сегодня постучалось Прошлое,
пришло в слезах, в мою жилетку плача.
Но чай помог с хрустящими пирожными,
теперь сидим, о жизни вот судачим…
- Нет больше пищи для зловонных сплетников,
поскольку больше нет душевной грусти,-
поведало об этом собеседнику
пирожное мое со сладким хрустом...
- Ты, Прошлое, всегда было напористым -
всю правду расскажу тебе, не скрою.
...Немного подсластить бы твои горести...
Ведь ты с дороги - кушай заварное!
...Мы пили чай в дымящихся историях,
Прощаясь с тем вредящим - уходящим.
Не думали в тот день мы о калориях,
а радовались вместе… настоящему.[/i][/b]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882276
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2020
Яка сьогодні неймовірна днина:
Мов у люстерці - сонце у ріці,
Чарують краєвиди Зміївщини
Ті пишнотілі хмарки в молоці,
У хвиль безмежжі – стиглі пшениці́ –
Світлина…
Вдихаю всі чудові аромати:
Духмяну велич мішаних лісів,
Коріння, що не можна забувати,
Прадавню мудрість пройдених часів,
Що світла залишають нам усім
Багато.
Натхнення – почуттям – удари грому
І ніжний шепіт течії Дінця,
В коханому, у друзях та знайомих,
У людях із початку до кінця,
Вся щедрість серця та любов оця –
Свідома…
Вся єдність з краєм у серцях відкритих,
В крові пульсує рідна сторона,
І відчуває Батьківщини літо
Людина з серцем відданим – сповна́,
Живе ж любов до краю неземна –
у дітях!
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
[b]Не хвилюй Лиман, нехай дріма,
так приємна прохолода рання.
Не буди чуттів, яких нема –
не вернути втрачене кохання…
Не шукай його бліді сліди,
це – міраж тієї насолоди.
Йди вперед…до щастя свого йди,
де життя вирує повноводе.
…Пристрасно чатують рибаки
на зорі ранковій мить улову.
Вправний ти рибалка і меткий –
десь ти розставляєш сіті знову.
Озеро завмерло, спочива,
Змовкли крики чайок галасливих.
А кохання трепетні слова
У цім штилі…більше не важливі.[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Я так і не змогла забути Вас,
І хоч ніхто минуле не поверне,
Перед очима – спогадами – терни,
Незгойний біль не заспокоїв час…
В очах рябіли спалахи подій:
Якась рутина, дріб'язкові справи,
Напружені, в буденності – яскраві,
Я не здалася хвилям безнадій.
Моя душа, обпалена до тла,
Серед ілюзій втрачених німіла,
в молитві кріпла... і лишилась ціла.
і ожила… не підвела... змогла!
А серце лікувалося щораз,
складалось зі шматків, уламків, крихіт...
В рідні та друзях бачило утіху.
…Та так і не змогло забути Вас.
Цей монолог чуттєвостей лишіть:
Торкають терни зболено-студене.
…А Ви в думках звертаєтесь до мене?
І як у Вас при цьому на душі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
[i][b]Я вплету материнку й полин,
Сон -траву та ще м’яту духмяну,
На добро – деревію дістану.
Тирлич-зілля хоч пару стеблин.
Для здоров’я - безсмертник знайду,
Сокирки та блакитну волошку.
Ще й калину вплету…хоч потрошку…
Чорнобривці візьму, резеду.
Ці дванадцять розкішних квіток
несуть магію рідного краю,
Бо з коханням навіки єднає
У це свято купальський вінок.
Так з надією я до вінка -
Прикріплю вже палаючу свічку,
Ти неси мій вінок, нічна річко,
Хай коханий мене відшука…
Ми стрибнемо удвох стрімголов
через вогнище, взявшись за руки.
І ніколи не буде розлуки,
Бо Купала дарує любов…[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
[b]- Любимый! Знайте:
Вы – всегда со мною:
В мечтах – ежесекундно,
Во снах – ежеминутно,
и эти строчки я от Вас не скрою:
- Без Вас мне было бы до боли трудно!
Когда сжимаю трубку телефона,
То сердце бьется сладко и тревожно.
Все окружающие осуждают: как так можно?
Но Вы – любимый, а не посторонний.
И в вихре всех обычных серых дней
В мечтах – ежесекундно,
Во снах – ежеминутно,
Бегу я к телефону поскорей.
Услышу голос –
и коснусь любимого как-будто…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2020
[i]...По телефону ты сказал
Слова, что запекались кровью:
Что Бог, наверно, [b]наказал[/b]
Тебя нелепейшей любовью.
Всепоглощателю сердец,
Тебе, достойно я отвечу:
Меня же - [b]наградил[/b] Творец
С любовью самой лучшей встречей.
Любовь моя, как солнца луч -
Светла, чиста, непобедима.
Порой осадок ее жгуч…
Но знаешь, я сильна, любимый…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881923
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2020
Назавжди очі ці сумні,
Немов докір зорять мені:
Міський автобус почуття завіз навіки…
Я не була в тій стороні,
Хоч часто бачила вві сні,
І щем розлуки червонив мої повіки.
Вже скільки часу утекло,
Та погляд бачу Ваш крізь скло,
І закриваю щільно почуттів завісу…
Ясніє спогад у теплі:
Троянди білі на столі –
Така краса і сум, я певна, не сумісні…
Відтоді я із року в рік
Веду трояндам білим лік
Вони й кохання наше – назавжди тотожні.
Пелюстки ніжної сліди
Із білим сумом назавжди
Забути їх, як перший сніг, ніяк не можна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
[b][i]Сейчас, в век INTERNETа и іPADов,
О лирике забыли, говорят лишь о деньгах.
И никому поэзии – не надо,
Любимым лишь она безмерно дорога.
Сейчас, в іPADов век и INTERNETа,
где каждый просто утопить друг друга норовит.
Нам повезло, мы – на одной планете.
ЧТО - расстоянье для безудержной любви?
Не надо INTERNETа и іPADа,
Чувство для нас имеет больше граней и страниц.
Ведь сердцу - скайпа, камеры - не надо,
Любовь не знает ни запретов, ни границ![/i][/b]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881828
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.07.2020
[i][b]Вона легка, красиві має крила,
Дає душі вразливій свій політ,
І невагомість ця заполонила
Своїм нектаром - серця дивосвіт.
Кришталь прозорий вибухнув фонтаном,
Мов усміх сонця усмішка бринить,
Метеликом піднесеним я стану,
Коли відчую цю солодку мить…
У подиху єдинім погляд в погляд
З’єдналися думки – рука в руці.
Хоч не завжди твоя людина поряд,
Та ніжність в серці – сонця промінці.
Вона ніколи сну не потребує ,
Метелики не сплять – це їхній дар.
Не витрачай ти почуття те всує,
Жорстокі нищать ніжності нектар…
Метеликом, що має дужі крила,
Злітає ніжність між людських утіх.
Така легка ця добра, світла сила –
Дарую й Вам…хай вистачить на всіх![/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
[i][b]Не забувай кохання вічноюне,
«Люблю»,- на вкритому сльозами склі.
Нехай бринять цього кохання струни,
Хоча роки пройшли вже чималі.
Зі мною поруч вічнотепла злива,
А в ній до нитки змоклі я і ти.
І почуттями тими я щаслива,
Продовжую їх в серці берегти.
Той вічнотихий та чарівний вечір
Занурить серце в чистий зорепад,
Поверне він усе з тії далечі,
Куди роки замріяні летять.
Хай виринуть стежини ті космічні
і зорями коханим вкажуть шлях.
Бо почуття такі глибокі - вічні,
Нам не сховатися від них в своїх далях.
Та знов серед ялин вічнозелених
Наш промінь серця, що в роках не згас.
Мов усміх сонця ти ідеш до мене,
А хвиля почуттів – змиває час… [/b][/i]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
[i][b]Ну, что ж ты, дворик, выглядишь старинным?
Качелей скрип навеивает грусть.
Я обниму подросшую рябину
и вместе с нею в юность окунусь.
Ты помнишь, как манили нас качели?
Объединяли вечером костры?
Там песни Круга сердце мне задели,
ах, сколько лет умчало с той поры…
Не страшен был тогда злодей, пьянчуга –
Толпою возвращались по утру.
Мы преданны все были, друг за друга.
…Ты видел это, дворик, я не вру.
Воспоминаньем - встречи у подъезда,
влюбленный свет в рябиновой листве…
Кассету Цоя, вечером изъездив -
Про группу крови, что на рукаве.
Я помню песни «Ласкового мая» -
(Магнитофон «Весна» крутил их мой.)
Без устали гитара... не стихает...
Вот чья-то мама гонит всех домой.
И отзвуком далеким, еле-еле
Доносится мне перебор гитар…
…В два голоса поют-скрипят качели
Родной наш дворовой репертуар.[/b][/i]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881287
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.06.2020
[i][b]Хай літо все в суницях –
у снах рожевих сниться,
До сну не стукай – я не відчиню.
Не хочу бути груба,
життя з тобою – згуба
та мука від пекельного вогню.
Хай інше серце плаче,
скорившись грубій вдачі –
це більше не стосується мене.
Твоє життя мізерне
це літо сокровенне
обійде стороною, омине.
Крізь болі та чекання
згоріло те останнє,
що в спогадах всі називали «Ми».
І навіть не здригнеться
ледь уціліле серце –
ти як належне все тепер прийми.
Без тебе буду жити,
цвісти у власнім літі –
так омину руйнуючу пітьму.
Того, хто б'ється в двері,
залишу на папері –
в суничне літо, вибач, не візьму![/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
[i][b]Палка душа ув’язнена у вас,
У кожнім м’язі – прагнення свободи,
Казковий епос та любов народу –
Червона нитка, що іде крізь час.
Бив чудотворне джерело Пегас
На муз горі – у грецькім Геліконі,
Назавжди в поетичнім лексиконі
Він став натхненням, вірою для нас.
Цей білосніжний надзвичайний кінь.
Несе поета до вершин Парнасу.
А в міфах зустрічається щоразу
Кентавр – злиття коня й людських створінь.
Згадались коні всіх богатирів,
Козацькі – ті, що справжні побратими,
Пишалися герої завжди ними,
І зараз цей тандем не застарів.
Звитяга, вірність, сила всіх стихій
Єднання людства й справжньої природи,
Поету – ще й натхненна насолода
І втілення про волю кращих мрій.[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Марина… Ще з народження «Морська» я,
Душа прозора в ліриці до дна.
У ній, бурхливій, хвилі б'ють і грають:
Розхристана, оголена, чудна…
Малюю серцем моря горизонти,
Поезія – між гребенями хвиль,
На дні ж – Ви потаємне не чіпайте –
Залиште почуття зі мною Ви.
Вирує море – я немов дитина.
Літа ж не зупиняються, спішать.
І між людей розчулено-невинна,
На хвилі мчить довірлива душа.
А бриз несе ранкову прохолоду,
Кришталь кохання, прошу, не покинь.
"Люблю" у віршах – мов чуттєва ода,
Тривожать почуття прозору синь.
Каскад зірок.. припливи та відпливи…
Для когось гра, комусь же – усерйоз.
Удвох не знали ми перед розривом,
Що холод почуттів несе норд-ост.
Чутки людські водойму забруднили,
Здавалось, мить – і я у ній тону.
Морській душі усе тепер немиле,
Кохання йшло навік у глибину…
З народження моє ім'я Марина –
Рядок у вірша хвилею веде….
Та особисте у морських глибинах
сховаю потай у надійній скрині
У твані, недосяжній для людей ...
рос. версія
С рожденья имя мне дано «Морская»,
И каждый душу норовит раскрыть до дна.
А в ней, сумбурной – волны бьют, играя,
Как на ладони, в штиль - душа моя видна.
Рисую сердцем моря горизонты,
Поэзию влечет прибрежною волной,
На дне же – сокровенное не троньте –
Пусть чувства вечности останутся со мной.
Плеск моря, его влажное дыханье
Взывает к чувствам - и стоим мы, чуть дыша.
В той неге – и чиста, и первозданна,
Влюбленно-ласкова безбрежная душа…
Несет прохладу бриз нам с упоеньем:
Чистой любви, хрустально -хрупкой - не покинь.
"Люблю" кричат тебе стихотворенья,
Тревожат силой чувств своих морскую синь.
Все изменилось с пенным тем отливом:
Огнем душа сияла под каскадом звезд.
Вдвоем не знали мы перед разрывом,
Что охлажденье чувства принесет норд-ост.
Волной неслась уже молва людская,
Казалось мне, что в этот миг - я утону.
И штормом билась вся душа морская,
Любви роняя чувства с треском в глубину…
С рожденья имя мне дано Марина –
Играет море белой пеною в строке.
И только где-то там, в шелковой тине
Все сокровенное - навеки в сундуке...[/b]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
До твору SERGE DRONG «Прости»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879674
[b]Пробач,
тоді не знала я,
що ти в душі беріг ті спалені мости,
моя образа не змогла б тоді рости.
Я так чекала в хвилях смутку й самоти,
а ти, на жаль, посмів, зумів не підійти –
була безжальною
та мить невдач.
Мотив
цієї істини –
тепер навіки кожен з нас утратив шанс…
і в спільній долі більше вже не буде нас.
А те, що вогник-спогад у серцях не згас –
Лише нюанс, щоб біль ущух - потрібен час
з душею чистою
вперед іти…
Не мрій –
я вже прокинулась
від того зимного, замріяного сну,
розбила серцем диких ревнощів стіну,
вже почуттів забула силу й глибину
і віднайшла лише свою тепер весну.
Прожогом ринулась –
в вогненний рій…
Зумій!
В дарунок ночі тій,
для двох намріяній - щось в серці віднайти,
цей вогник радощів розквітлих донести,
ти не шукай в пітьмі мене – де я, не ти…
тому прошу – ім’ям кохання – відпусти,
прости дівоче те
і – зрозумій –
Ти вже не мій…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
[b]На столі – вареники і глечик,
Повний прохолодного узвару.
Ароматом літнього нектару,
Рідним щастям огортає плечі…
На порозі примостилась кицька:
- Що за гості в господині ранні?
У твоїм нехитрім частуванні -
Невимовна радість материнська.
На подвір’ї мокрі, безтурботні
Бігають - хлюпощуться качата.
Рідко нас доводиться стрічати,
Бо між нами – кілометрів сотні…
Все у мами - світле і ошатне,
Квіти розмаїттям привітали,
Рідні очі мамині – кристали
Ніжать серце в теплій благодаті.
А домівка пахне пиріжками,
Ось вони – духмяні, з пилу, з жару!
Затишна гостина манить чаром –
Мов душа той рідний голос мами…
Сонечко ласкаве ген за обрій…
Вже до купки збилися качата…
Сумно тебе, мамо, полишати –
Хай же буде все у тебе добре!
Поцілунок в рідні сиві скроні –
Знову сум в очах завжди привітних:
- Чи приїдеш ти хоч раз за літо?
…В хаті - кицька знов на підвіконні.[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
[i]Нет, чувства на рассвете не уйдут –
на дне моей души они увязли.
На сердце лета сказочный приют,
он слезы осушил, составив пазлы…
И никого мне в сердце не впустить,
Вы мне его собой замуровали.
я продолжаю как-то дальше жить,
но вечная любовь уйдет едва ли.
Где преданность была – утерян пазл.
лишь пульсом боль осталась в полусфере…
Но никогда я не винила Вас,
в любовь, казалось, продолжая верить.
Я знаю: чувства те во мне живут,
чредой пустых разлук – непобедимо.
Как путь к мечте среди вранья и смут,
Не просто друг Вы, горячо любимый...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880806
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2020
[b]Огонь с огромной силой полыхает,
И лижут пламя злые языки.
Мы, не борясь с бездушия грехами,
Вдруг стали так с тобою далеки –
Что любящее сердце в угольки
Им превратить поспешно дали сами…
Те искры осуждений только крепли.
И разгоралась с ветром боль костра,
А люди, видно, с зависти ослепли,
История уже, как мир стара –
Ведь там, где от любви была жара –
Два сердца навсегда остались в пепле,
Блуждая над немыми угольками,
На пепелище тянется дымок
А может, мы наказаны грехами?
Все думаю: кто тот пожар навлек?
…И разрешит ли нам с тобою Бог
Два сердца с пепла оживить стихами?[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2020
[b]У полі почуттів заснулих
Бреде зарошене минуле,
І так довірливо до нього гнуться трави.
Уже іти бракує сили,
Цей невзаємний світ немилий,
Не шкодували серця очі зеленаві…
Магнітом погляд той крізь хмари
По серцю зраненім удари –
Шаленим пульсом те кохання б’ється в скроні.
Та сонце знов на зміну ночі
Промінням згаслим затріпоче,
Мені холодні зігріваючи долоні.
Всі зустрічі давноминулі
У хвилях часу затонули б –
Не витримало почуття таку розправу…
Та знову шовк травою в’ється,
Минуле вперто йде до серця,
Яке залишила у полі золотавім…[/b]
(Фото -- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Сьогодні в Міжнародний Олімпійський день,
Ми хочемо спортсменів привітати,
І тренерів, які готують їх щодень
На плідні та високі результати.
Вітаємо ми всіх, хто любить спорт,
В умовах - без дітей, на карантині…
Та щиро віримо: найвищих нагород
Спортсмени варті на славетній Харківщині!
Пишаємось і вболіваємо за Вас,
Хай будуть вдалими життя дороги,
Бо кожен з Вас – у спорті просто ас,
Бажаємо Вам тільки перемоги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
На мить давайте, люди, стишимо свій біг,
Молитву подаруємо в цій тиші
Захисникам, хто повернутися не зміг,
Зберігши від фашистів найсвятіше.
Вони, як ми – ростили доньок та синів,
Були Вітчизни вірні патріоти.
Згадаймо долі, понівечені в війні,
Схилімо наші голови в скорботі…
Лише на мить одну згадаймо їх усіх:
Кого чекала та не стріла мати –
Кохати, жити він хотів, але не зміг…
Вдову, що зачекалася солдата…
Останній подих - вічний подив юнака,
Що впав від кулі на духмянім полі.
Сліпа війна їх душі кинула зіркам,
Так не забудьмо ж, люди, це ніколи!
В стрімкому русі на хвилину зупинись.
Замислившись про вічне та нетлінне –
В скорботній тиші за героїв помолись,
Ти їм завдячуєш своїм життям, людино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
У кожному із Вас –
так б’ється серце закладу гаряче.
Усе це відчувається щораз
В усмішках ще таких напівдитячих,
В зворушливій манері фраз,
В піснях отих, що серце чуйне плаче.
Для кожного із Вас –
Дитячий заклад став вже другим домом.
Ви повертаєтесь сюди не раз,
Тут дороге все, трепетно-знайоме,
Підтримка друга повсякчас,
А літо – з подихом дощу і грому.
Ціную дуже Вас –
завзяті, праця Ваша без спочинку,
Що навіть у скрутний непевний час,
У вихідні знаходите хвилинку.
І квітне з Вами раз у раз
Наш Зміївський дитячий заклад відпочинку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Не будет сезона…
О том сокрушаются клены,
Березы склонили в печали
поникшие ветки.
Они же весь год встречу с Вами безропотно ждали,
Но в этом году все онлайн, Вы простите нас, детки!
Пустынно и сонно
На Белом. Не будет сезона,
А сколько всего мы при встрече
еще не допели.
Но помните, дети: на озере Белом под вечер
О Вас грустью шепчут забытые кедры и ели…
Не будет сезона…
Болезнь с отпечатком короны
И жизни – не только сезоны –
кому-то сломала…
СЕБЯ БЕРЕГИТЕ – мы просим всех Вас убежденно –
МЫ ЛЮБИМ И ЖДЕМ ВАС командою всей персонала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2020
Добро навчала в серці берегти,
Чесноти цінувати до безтями .
Літа дали тягар від самоти,
Тобі віддаємо лише крихти́,
А ти терпляче нас чекаєш, мамо…
Своїм життям – надбала копійки́,
Та жити чесно і мене навчила.
Щоб вижити – в городі б’єш грядки,
І чесний хліб такий чомусь гіркий,
Ще й вік, хвороби – забирають сили.
Усе життя ти тільки віддаєш,
Тримаєш господарство, та одначе
Продукти, ліки – ціни всі – без меж,
і я допомагаю зрідка теж,
самотнє серце смутком тихо плаче.
Із совістю пліч-о-пліч вірно йти
Ти вчиш дітей сумлінно й мирно жити,
Жертовною любов’ю ми зігріті,
Летять до нас щодня твої молитви.
…А від усіх у відповідь – крихти́.
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Не переношу темряву, пітьму,
Тому у віршах - всім дарую світло.
Я сонячну поезію візьму,
І ці рядки, наперекір всьому,
Коханням запалю своїм розквітлим.
Я щиро вірю – морок цей спаде,
Осяяний промінням теплих віршів,
Не буде присмерк в нім бриніти більше,
Своє я сонце – подарую іншим –
І темінь вже не з’явиться ніде.
Хай вірші – ті, котрими я живу
Дарують полум’яну насолоду,
Хай щедро ллється слово повноводе,
Хай світло возвеличує природу,
Чутливе серце ронить в синяву...
…Не переношу темряву й пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
После дождя свежо и красочно кругом –
Поляна от ромашек запестрела,
Мажорно птицы распевают трели,
Взбодрившись под ромашковым дождем.
Душистым запахом окутан сад и луг.
От белокурых трепетных ромашек
Благоухают поле и овражки,
И захотелось улыбнуться вдруг.
Так к очевидному ты, наконец, придешь:
Чтоб мир для всех добрее стал и краше,
Нужно смотреть глазами тех ромашек,
Что волшебством природы дарит дождь...
…На праздник жизни луг в цветах пришел,
Сияет белизной своей рубашки.
Пусть дождь идет из солнечных ромашек,
Испачкаться ему совсем не страшно -
Пусть будет радостно, уютно, хорошо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879789
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.06.2020
[b]Я ві́ршем доторкнусь до Вас
Крізь відстані, безжальність часу,
Кохання б’ється в нім щораз,
Повітрям шириться між нас,
Ніщо його не ти́шить і не га́сить.
У душах десь у глибині,
Те сокровенне залоскоче,
Що римами звучить в мені,
Що Вас приводить уві сні,
Що все життя своє забути хочеш.
Забути, видно, не для нас
Кохання так давно розквітле,
У ньому зупинився час –
Я ві́ршем доторкнусь до Вас,
Рядки душі долинуть з теплим вітром.
Мій погляд – ві́ршами співа
І подихом звучить в повітрі,
В поезії - душа жива:
Кохання трепетні слова,
Крізь відстань, час доносить сила вітру…[/b]
(Малюнок - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
На вулиці - плюс сорок...
біля хати –
Прив’ялого жасмину аромати.
Солодку млість несила нам вдихати,
Від спеки в голові – суцільний морок…
Розпечену, знесилену, змокрілу
По вулицях запилено- спекотних
Нечастих перехожих тінь самотню
Ми бачимо в задусі захмелілій.
Дме суховій, пожежна небезпека…
Повітря б’є знесилено-гаряче,
Чекає на вологу нетерпляче
Природа.
Дошкуляє літня спека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
[i] [b] У тому сні, наповненому Вами,
Пробило почуття табу залізне,
Ми схаменулись, та було запізно –
Кохання знову розлилося снами…
Крізь мури рвалось, відкривало грати,
Здіймало штормом всі забуті хвилі –
Зболіле серце, що дрімало в штилі
Не сподівалось знову так палати.
Ми гріли сну того хвилину кожну,
Тепло лилося й стугоніло в скронях,
І все було далеке і стороннє -
Цей сон удвох забути не спроможні…
Ожи́ло те, що билось молитва́ми,
Що віршем стало в дні без Вас дрімотні,
І я відчула – більше не самотня
У тому сні, наповненому Вами…[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
І знову манить серце щемно та поляна –
Фізрук вогонь розвів, як Прометей,
На полі - вогнище, куліш кипить духмяний,
Він пахне дружбою дорослих і дітей.
Козацькі курені готові до змагання,
Є оселедці й вуса, хвацький свист…
Не мислить табір без дитини існування,
Бо в усмішці дитячій - його зміст.
Сьогодні заклад наш іще на карантині,
Ніхто не знає долі цьогоріч.
І линуть спогади в емоціях дитинних,
Та в думах про сезон – безсонна ніч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
…Ищу наш мост заброшенный –
душа к душе...
Былые чувства сердца растревожены,
Все мысли – в том далеком мираже,
в тех тропах счастья, часто нами хоженых.
Влекут волшебной силою
те берега
Что к солнцу в гости нас водили тропами,
все чувства раскрывали донага,
И каждый вкус любви чудесной пробовал.
Ищу тот мост заброшенный –
и не найду.
Брожу опять душой своей стреноженной,
И вспоминаю долгих лет чреду,
Что ожиданьем вечным запорошены.
А мост влечет смятением –
душа к душе,
И чувства вечные - несет течением.
Тем отблеском заката в камыше –
Наш мост любви в зеркальном отражении…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878954
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2020
[i][b]У тім кра́ю,
Де крім мене ніхто не бував –
Сонце щедре, у росах трава,
Муза пісню одвічну співа,
Бо – кохаю.
У тім кра́ю,
Я така, яка є – без прикрас,
Там немає нудьги та образ,
В тім куточку сховала я Вас
В водограю…
У тім кра́ю
Забуваю про сльози і біль,
В водограї кохання Ви – мій,
Обплели мої вірші, як хміль –
Вам читаю.
У тім кра́ю –
Все найкраще в душі воскреса:
Почуттів наших з Вами краса,
І коханням цвітуть небеса
Ці безкраї.
У тім кра́ю
Муза знову місток прокладе
В серце вперте та вічно тверде,
І за руку до Вас приведе –
Точно знаю.
У тім кра́ю
Зараз тиша безжально-німа,
Світле сонце в заду́мі дріма –
В водограї лишилась сама…
…Вас чекаю.[/b][/i]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
У нас кохання вічного не вийшло –
В садах вишневих почуття згубилось.
І білоквітним сумом плаче вишня,
За тим, що бути разом не судилось…
Розвів стежками різними Всевишній –
Серця самотні інші хочуть гріти.
…Лиш в спогадах щасливих – квітне вишня,
І цей солодкий, ніжний запах літа…
Нам не забути зустріч дивовижну,
що місяць нагадає в сумі ночі,
Згадаємо в цвіту ми нашу вишню –
І серце - стиглим соком кровоточить.
Самотньо плаче дощ, рахує втрати,
Бо знає, я для тебе вже - колишня.
І тільки в серці буде квітувати
У кожному із нас – ця біла вишня...
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
[b]День летней сказкой смеется.
А почему- Вы спросите?
Ведь волосам цвета солнца
Так далеко до осени...
Ветер ласкает ресницы
В прохладной истоме ранней.
Кажется, снова мне снится
Поле цветочных желаний.
В шляпе - поля изогнуты
Задорно, наискосок,
В мыслях шальных и огненных
Солнцу сродни - завиток.
Солнце жжет рыжие кудри:
- Шляпу быстрее надень!
- С солнечным радостным утром!
Пусть будет красочным день![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878597
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.06.2020
[b][i]Двох однакових днів
У житті не бува.
Ось новий забринів –
Почалися дива.
Усміх сонця ясний
Мружить він між повік,
Літній день голосний
Починає свій лік.
Злив холодну красу
Проганя звідусіль –
Літу вдячність несу
Я босоніж в росі…
Сирість, втому, пітьму
Літній день погасив.
І ми вдячні йому
За палкий позитив.
Я вінком запашним
Уквітчаю чоло –
З почуттям вогняним
Справжнє літо прийшло![/i][/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Очеретини розрослись –
Ледь чутно шерех.
За тим, що втрачено колись
Сумує берег.
Як відчуваю в самоті
Хвиль шепотіння,
Була найкращою в житті
Любов осіння.
Слова кохання, мов птахи
Співали в гаю,
Черемха квіт зняла сухий -
життя збігає.
Посутеніло від імли,
І згасла пісня.
Кохання ми не вберегли –
Уже запізно…
Зігнорували дорогим -
удвох недбало…
І нас по різні береги
Пришвартувало.
Та нагадали знов мені
Любов останню
Два дикі лебеді сумні,
Як те кохання…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
[i]Настроение –
не для поэтов,
Для поэтов –
туман и тишь.
Вдохновением
подогретая,
До рассвета
уже не спишь.
Я – Марина, но
не Цветаева,
Не французская
Влади я.
Как пучина
морская - меняема.
Я не тусклая –
вся из огня.
Мне о творчестве
переливами
на рассвете
поют соловьи…
В одиночестве
сердца порывами
вновь напеты
все мысли мои.
С умилением
пишем дуэтом -
Муза в пледе
наводит штрихи.
…Настроение –
не для поэтов,
На рассвете
приходят стихи...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877968
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.05.2020
Тремтіло листя... вітер ніс журу...
А сльози-зливи щедро поливали.
Печаль дощу із серця не зітру,
шрамованій весні годили шквали…
О, ці дощі! Коли ж полинуть геть?
І зникне туга – затяжна, тривала?
Ті сльози – напоїли душу вщерть,
Мов шершні, що встромили гострі жала…
Скоріш би сонце витіснило сум,
Щоб серце знову піснею співало,
Щоб квітом вкрило стежку вічних дум,
Осмислено під зливою чимало…
Щоб душу світлу радістю зігрів
У ароматі квіту на шипшині
Ліричним дзвоном чудо-трударів
Оркестр із мрій хвилюючий, бджолиний.
Щоб грав…бджолиним серцем тріпотів,
І розігнав він мошкари навалу,
Щоб ароматом світлих почуттів
Під усміх сонця – серце заспівало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
[i]Знаєте, як озеро люблю без тями,
Й блакитне небо, сплетене з ялинами?
Душа його співає кольорами,
Негода із надмірними дощами –
Дуетом з невгамовними краплинами…
Знаєте, скільки сонця, світла та пісень,
У дні моєму, із дитячими турботами?
Як з дітьми швидкоплинно гасне день -
Із прагнень, щастя,віри та натхнень,
А тепле серце – розмовляє нотами…
Знаєте, як всі думки про них щоразу,
Як розумієш: саме там – твоя душа?
Ти забуваєш труднощі й образи,
Дитячі гріють щирі, теплі фрази,
І те тепло тебе уже не полиша?
Знаєте, що я цим раєм - захворіла?
Колеги й діти і батьки - одна родина.
Зігріють серце від проблем змарніле –
Найкраще місце на Землі - ти, Біле!
Бо головне для кожного із нас - дитина…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
На мілкому лимані солонім - фламінго рожеві
Притулились серцями в замруженій тиші привітній.
Поєдналися очі назавжди в танку місяцевім.
У чужому краю, але разом лишились залітні…
Вони вирвались десь із гнітючої серце неволі,
Де без подиху вітру, мабуть, кожен з них би загинув.
Поєднало кохання разом дві знівечені долі
І злилися вони у польоті синхронно-єдинім.
Все танцюють у щасті танок - незабутньо-величний,
І дивують красою незвичною тихі озера.
Чисте, світле кохання цих двох - як легенда одвічна,
Мов вогонь в їхніх душах – яскраво-рожеві ці пера…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Вивчаєш ти слова секрети…
Ти – диктор? Редактор газет?
Філолог –учитель? Студент ти?
Чи, може, колега – поет?
_
До слова любов наша лине,
Є мовником кожен із нас.
Єднає усіх солов’їна,
Звеличує світ повсякчас.
_
Такі виробляв ти пасажі
Поете, як риму гукав:
Малює словами пейзажі
Уміла художня рука.
_
Палають, блищать щохвилини
Святі, буйноквітні слова -
То мова - душа України,
Чарівна! Квітуча! Жива!
З Днем філолога усіх, кого єднає і надихає любов до Слова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
[b]На щоці палаючій – дощ гіркий, безжальний.
У обіймах обрію сонце ледь дріма.
Одинокий човен на ріці дзеркальній
Човняра чекає, а того - нема…
Чом усе так сталося? – б’ються в сумі хвилі.
Він же був з коханою тут удвох завжди.
Берегом кохання все блукали милі,
А тепер зостались на піску сліди…
Дерев’яний скрип човна...стогоном - зітхання…
Хвилі озиваються плескотом сумні.
І дощем печальним хлипає прощання –
Одиноке серце плаче у човні…[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
[b]Торкаючись промінням до землі
Дарує день нови́й усім світанок.
Колише вітер жито на стеблі,
А всюдисущі гомінкі джмелі
У пахощах п’янких збирають ранок…
Роса в промінні сонця виграє
На маках, що вквітчали щедро поле.
Така краса – життєвий зміст дає –
Співає серце в почуттях моє,
А сонце гріє небо захололе…
Краса світанку в полі у жнива...
Від сну щойно прокинулась природа:
В духмяних квітах сонце ожива,
Буяє пахощами вся трава,
Спів жайворонка – справжня насолода…
Розіллється таке тепло в душі
Під відчуттям природного спокою.
Так світанко́ві пишуться вірші –
В житах, у чебреці та спориші,
А мак лоскоче ніжно під щокою…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
С алых красок солнца потускнел день в пепел,
Догорел внезапно, навсегда утих.
Наш закат багрянцем мудрость неба встретил
Растворилось солнце в судьбоносный миг.
_
Лик луны небесной выражает жалость:
- Что, скажи, случилось? Кто здесь виноват?
Ведь любовь навеки рождена, казалось…
А сегодня видим мы её закат.
_
Под луну-подругу я печаль топила...
И блестела горько на щеке слеза…
те шальные трели, что давали силу,
Отзвенели в сердце...что тебе сказать?
_
Город спит в прохладе... мысли мои сжаты…
А художник пишет... кисть в его руках:
То прощанье стыло в красках сероватых,
В полотне закат наш чувствами стекал.
_
Встретим день, что брезжит, как чужие люди,
Солнце нам подарит и тепло, и свет –
Только больше вместе нас с тобой не будет,
Каждый в своей жизни встретит свой рассвет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.05.2020
[b] Крізь дикі терни
проб’ються вперто перші сходи.
Кохання зерна
в серцях зростуть без перешкоди.
І заспіває
у почуттях чудове літо,
Бо хто кохає,
того уже не зупинити.
Чуттєва врода…
тепло стосунків серце тішить.
Кохання сходи –
Найперші… мабуть, найсильніші…
Який безмежний,
раптово-трепетний цей спалах.
Кохання перше –
як теплий дощ, що так чекали…[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Відпущу все погане –
І, кажуть, що серце відтане…
Хвилюватись не буду
про сум… Я давно уже звикла.
Відфільтрую старанно
із серця ще ниючі рани,
Й безпорадно-болюча полуда
з очей моїх зникне…
Відчиню почуттям
всі ретельно змуровані грати,
В повні груди вдихну,
під безхмарною синню постою…
І вбереться життя
у яскраві, безболісні шати –
Так прокинусь від сну,
З полино́вою він гіркотою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
[b]Всі мої друзі знають, що в Лимані
Готують українське хачапурі.
Воно завжди - духмяне та рум’яне,
Додайте в нього ложечку сметани –
І не здолають Вас життєві бурі…
Коли проблеми в друзів чи образи,
Чи пристрасті навколо них лютують –
Замішується тісто і одразу,
Вже хачапурі є дороговказом
У місце, де проблеми їх почують.
Не можемо ми жити без мучного,
Ви скажете: зашкодить це фігурі…
Та з'їхалися гості до порогу,
Бо їдуть в пошуках чогось значного –
…Мабуть, таки корисне хачапурі![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Вмивався ранок сонячними росами,
Коли забула свій травневий сон.
Несла кохання, що у Бога просимо,
Назустріч серцю, з вітром в унісон…
І радість напувала душу досита,
так мліла я від сонця і тепла.
Була душа беззахисною й босою –
Усю себе - коханню віддала.
Веселкою два серця поєдналися
В сліпучо-ніжній, сонячній красі –
В безмежних хвилях почуття купалося,
І посміхалось сонцю у росі…
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
[b]Серпанок
Темною вуаллю
Закрив туманною душею
Від підлої твоєї зради.
Цей ранок
З сірою печаллю
Образи стиглою іржею
Мене продовжує карати…
Туманом
Нарізно блудили
В німому відчаї-чеканні
в глибокім сумі мли тієї.
Ті рани -
Ще не відболіли,
В тумані – силует кохання:
Забутий ключ душі моєї…
Обманом –
Любому не стати.
Не буду більше я твоєю,
В імлі образ, брехні і бруду.
Хай тане
Морок цей проклятий,
Я вирвусь птахом над землею –
Й - забуду![/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Куди не глянь – поля, степи безкраї,
Чорноземи родючі красноградські.
Душа співа, як в гості приїжджаю
До земляків, що так цінують працю..
Дитинство тут і рідна перша школа,
Педколедж, юність на плечах колише…
Тут найдорожче – мама сивочола,
Та рідний сад із біло-пінних вишень.
Стрічає сонця лагідним промінням
Усмішка мами на порозі знову.
Мій рідний край, моє міцне коріння!
Тобі - безмежні прояви любові.
Гостини-зустрічі такі - нечасті,
Та вдома – і душа відпочиває.
Бринить у душах рідних тепле щастя -
Матусин світ дитині стане раєм.
Так хочеться спинити ті хвилини,
Надовго так від неї не зникати.
Та час такий безжалісно-невпинний –
І знову день за днем чекає мати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Із неоліту, саме із Трипілля
Нам стала вишиванка добрим дивом.
Це славне та магічне рукоділля –
З енергією світла й позитивом.
Свою любов – найкращий подарунок,
Всім серцем мама вишивала дітям,
Молитву вклала в кожен візерунок –
Частинка мами стала з ними жити…
Давала сину оберіг-молитву,
Щоб він був дужим у бою і вправним,
А раптом кулею зачепить в битві -
То вишиванка зцілить його рани…
І зберігали вправні господині
Свої секрети вишиванки свято,
Мистецтво з покоління в покоління
Своїм нащадкам вміли передати.
Сучасні зараз вишиванки носять,
Та все ж на оберегу всемогутнім
Зійшлись троянди, маки та колосся –
Теперішнє. Минуле . І майбутнє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Чудо - вишиванку з чистими думками
Під молитву світлу, в тиші мовчазній,
На щасливу долю вишивала мама –
Оживали маки, мов вогонь на ній…
Мова її серця – дивні візерунки,
В них вона вкладала всю свою любов.
Не було для доні кращого дарунку –
Мамине мистецтво, сила молитов...
І горіли маки – обереги долі,
Зцілювали душу у момент біди.
Так щезали з серця негаразди й болі –
Мама - в квітах: поруч з донею завжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
[b]...Вже вісім років збігло, як здале́ку
Приїхала на славну Зміївщину.
В Лиман, де над оселями лелеки,
У край, де люди щедрі і гостинні.
Водойма на усушеній сториці,
Де Сіверський Дінець був повноводий -
Це озеро Лиман, що в мріях сниться,
Куточок мальовничої природи...
Солончаків долина уціліла -
У регіоні більш таких немає.
Урочище під назвою Горіле,
Болотами там чайки крик лунає.
Сухий Лиман і озеро Світличне,
І Ямка, й Чайка і Комишувате –
В краю лелек - дрібні озера звичні,
Продовжують красою дивувати…
Блиск храму возвеличує довкола
І золотом всю землю осяває.
Поряд із ним - сучасна, гарна школа,
Сільрада наша - всіх теплом вітає.
Співочий голос - гордощі лиманські:
Пісні в місцевім клубі солов’їні,
Народні, і сучасні, і козацькі,
Цінують їх у неньці - Україні.
Приїдете, і кожен Вам покаже
Для промислу місцевого лаштунки:
Тільки лиманці віники так в’яжуть –
Вони тут якнайвищого гатунку!
На береги прозорого Лиману
У вихідні, ледь вибравши хвилинку,
В місця курортні їдуть всі містяни,
Заповнивши всі бази відпочинку.
І озеро свою небесну вроду
Дарує і місцевим, і туристам.
Ви тільки бережіть таку природу -
Цей край лелек, чудовий та барвистий![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
[b]Знов тулилась
Я до Вашого тепла,
Мов не бу́ло
тих покритих сумом років.
Так світилась...
як раніш для Вас цвіла,
Все відчула,
що дрімало в снах глибоких…
Наша мрія
Раптом спурхнула з душі.
Лиш від того,
Що теплом одним зігріті.
Ностальгія
Забуяла в спориші,
Всі тривоги
Полишивши в теплім літі…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
На склі сльоза дощу тремтяча –
Сум для натхнень.
Тебе в житті я не пробачу –
Згорає день.
Хвилюють сльози сизе небо,
Та я німа.
Не хочу вибачень від тебе,
Тепла нема.
На шибці тануть силуети –
То я і ти.
Всі почуття потрібно стерти –
Удвох не йти.
Як терпне серце... ледве стука
Крізь це лиття.
У шибку ллє гірка розлука
На все життя…
Прогонить сонце хмари знову
За небокрай,
На склі краплинами два слова:
Навік прощай.
Віддам зі спогадом дощеві
Вологий вірш.
А от слова твої дешеві -
Собі залиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
[b]Яка краса в квітучі дні травневі!
Вона лягає фарбами на пензлі.
Із захватом, всі квіти яблуневі
Митець малює, доки ті не щезли.
Адже краса квітуча ця - не вічна,
І зникнуть з яблунь білосніжні шати.
Та біла мить, що як весна магічна,
Нас не повинна зовсім полишати…
- Зумій для нас плин часу зупинити,-
Благання яблуні тремтить в росині...
- Художнику, зумій нас захистити,-
Красуні тягнуть руки лебедині.
...Пейзаж під білим квітом оживає,
Серцебиттям пульсує вся картина:
У квіті пишнім яблуня буяє -
Радіє вся родина біло-пінна…[/b]
(Картина "Яблуневий сад у квіту" Марини Данилович)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
( По мотивам романа Этель Войнич «Овод»)
…Ці сходи кам’янисті – без кінця,
та кожен крок – наближення розплати,
Не зміг в житті своїм знайти вітця,
Житло останнє – стіни каземату.
Мій батько – кардинал, свята могуть…
Його молитви чують в високості.
Такі за віру до останку йдуть,
Він сам благословив мене на розстріл.
В житті я мало зустрічав тепла,
І в тілі, і в душі кровили рани.
Але усе ж любов в мені жила,
Хоч був для всіх життєвим грубіяном.
Бунтар я, хуліган та балагур,
(У непокорі – революцій сила.)
А десь у глибині я той Артур,
Якого Ви так щиро полюбили.
Злий постріл... і останній вітру шум.
Та все ж свободу я обрав би знову.
У Вашім серці слід тонкий лишу.
…Прощайте, Джеммо. Ваш до смерті – Овод.
Російська версія
Ступеньки каменные - без конца,
И каждый шаг - все ближе час расплаты,
Не смог я в жизни обрести отца,
Последний дом мой – стены каземата.
Отец мой – всемогущий кардинал,
Сутана красная огнем горела.
Он веру в своем сердце не предал,
Благословив меня перед расстрелом…
Немного в жизни я встречал тепла,
И в теле и в душе кровили раны.
Но все ж любовь в моей душе жила,-
Хоть был для всех по жизни грубияном…
Я правда – хулиган и балагур,
Бунтарь, мятежник, революций сила.
А где-то в глубине я тот Артур,
Которого Вы, Джемма, полюбили.
Пусть выстрел обрывает жизни нить,
В свободу вера – мой единый довод.
Я в Вашем сердце буду вечно жить.
…Прощайте, Джемма. Ваш навеки – Овод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876301
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.05.2020
[b]Всегда одна теперь в саду заброшенном,
Лишь ветер навевает свой сонет,
Стою, росой умытая непрошенно,
И вижу того сада буйный цвет…
В весеннем счастье наши души пели,
Уютно было, шумно, хорошо.
Волшебно птицы заводили трели –
Пока к чужому саду не ушел.
И те шипы, вонзенные тобою,
Рвала из сердца, губы с силой сжав.
…Тот сад в цвету, посаженный с любовью,
Погиб в печали, все тепло отдав.
А я цвету…Я не должна сломиться…
Весна моя - рассвет, а не закат,
Сонетом ветра в воздухе кружится
Моей любви цветущий дивный сад…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876231
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.05.2020
[b] Зійшлися двоє
В нерівнім герці,
В кінці двобою –
Розбите серце.
Було, мов криця,
Тверде й безпечне,
А славний лицар
Його знівечив…
Мистецтво крові
Та груба сила
З її любові
Мішень зробили.
І в поєдинку
Додолу впала
Ота, єдина,
Що так кохала…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Мелодія ранку
У спалаху нового дня...
Про радість світанку
Співає пташина рідня.
Я слухаю тишу,
Її я люблю над усе.
Цю велич залишу –
Хай рими ранкові несе…
Всю свіжість повітря
Я віршем до Вас донесу,
В барвистій палітрі
Ранкову чарівну красу.
Дивлюсь крізь віконце:
Рожеві бринять промінці,
Наповнились сонцем
Всі фарби природи оці.
Метелик над гаєм
Стріча новий день у красі:
- Вставайте,- благає,-
І доброго ранку усім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
[b]Прошу, не бойтесь заглянуть в себя,
В душе найдите огненную силу,
Черпайте столько света и огня,
Чтоб солнцем та энергия светила!
Не бойтесь радость для других дарить,
Тогда вокруг не будет серых будней.
Не бойтесь все вокруг себя любить,
С улыбкой будьте, как порой не трудно.
Не бойтесь Вы по лужам – босяком,
Таким весна поет свои романсы…
Не бойтесь жизни тридесятый том,
Быть может, в нем у Вас – большие шансы…
Когда начнете Вы себя ценить,
Полюбит счастье новую оправу.
Как Вы себя, так будут Вас любить,
Будьте собой и верьте в чудеса Вы![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876048
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.05.2020
[b]Вы – звездочка заветная моя,
В моей судьбе Вы, как на небосводе.
Находитесь в неведомых краях,
А здесь немыслимо тоскует кто-то…
Приходите теперь Вы только в снах,
В те дни, что счастье на двоих делили.
Вернетесь – и заплещется весна.
Забьется сердце вновь волшебной силой.
Окутает спокойствия волна,
Еще бы, столько счастья Вы вложили,
Что от него я попросту пьяна,
И сердце, и душа мои - ожили…
Идет тепло от Ваших глаз-лучей,
Мне хорошо, когда Вас слышу, вижу,
И даже сердце стало горячей…
Скорей бы звездочка была поближе…
Когда покинете Вы те края?
Считаю дни я до конца разлуки,
Вы, звездочка заветная моя…
Я мысленно сжимаю Ваши руки…[/b]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875977
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.05.2020
[b]Я не хочу тебя любить,
Мечтаю с сердца вырвать жало,
Порвать струну, убрать ту нить,
Что так меня с тобой связала.
Убить любовь!
Я вырвусь раненной душой,
Из рук пустого серцееда.
Верни мне сердце и покой,
Не буду я твоей победой!
Любовь – убить!
Плохой ты - все так говорят,
Зачем не поняла я сразу?
Твой взгляд…О, Боже, этот взгляд!
Теперь, пожалуйста, ни фразы –
Убить любовь!
Я не хочу тебя любить,
Ведь ты же не один на свете!
Убить любовь! Любовь – убить!
На зло тебе – другого встретить.
Любовь – убить!
[/b]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875853
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.05.2020
[b]Проміння сонця –
мов кохані очі.
Ласкавий усміх,
погляд той привітний.
І линуть квітом
почуття дівочі.
В щемливий спогад –
волошкове літо…
На тій стежині
серед трав шовкових,
Де мак у полі
розквіта багрянцем,
Зустріла доля
очі волошкові –
Забилось серце
у незнанім танці.
Ромашка мило
щебетала житу,
І дихав світ
того кохання жаром.
Проміння сонця
будуть вічно жити
В коханім серці
волошковим чаром. [/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
[b]Величні гори, лагідні моря,
Бурхливість рік і голубінь озер.
О, Україно, батьківська земля!
Квітуча й мальовнича ти тепер.
Далеких гір виводить акварель
На фоні моря грізний силует.
Ця лірика усіх твоїх земель –
Гора та море – істинний дует.
В твоїх хребтах - величний водоспад,
Хвилюється прозорість прохолод.
Виблискує каміння - зорепад –
Гірська ріка несе бурхливість вод.
І не один митець намалював
Твоїх степів зелений океан.
Безмежжя квітів та пахучих трав
Волошок синь, що ронить вітрюган.
І гуси, подолавши сотні миль
Заводять вдома пісню весняну́.
Здавалося, повітря з синіх хвиль
Про отчий край співає та весну.[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
[b]Любов і вірність – сильні іпостасі.
Людську ворожість, долю всю лиху,
Наперекір бездушній сірій масі -
Дуетом все здолали на шляху.
В розлуці не здалися, у стражданнях
Душа одна до одної ішла.
Ці почуття – сердець гучне послання.
А відстань – що? В коханих два крила…
І кожен мріє про своє, єдине,
Що фарбами прикрасить все життя.
Хай Бог дає для кожної людини
Ці неземні та справжні почуття.
[/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
[i]Без тебя в этом мире нет больше тепла,
Ведь разлука сожгла мое сердце дотла.
Не могу я ни с кем поделиться собой –
Повторяю одно: ты со мной! Ты со мной!
Ты со мною всегда: днем и ночью. Тогда
Я тебя отыщу без труда и стыда,
Просто сердце укажет дорогу к тебе,
Роковую дорогу в несносной судьбе.
Ты услышишь меня и посмотришь в глаза,
И они, как никто, смогут все рассказать.
Ты согреешь меня, уняв страшную дрожь,
Успокоишь, что вновь никуда не уйдешь.
И в душе моей вспыхнет безоблачный свет –
Ведь теплее тебя никого в мире нет…
[/i]
(Фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
[b]На свете много песен есть хороших,
Что вызывают слезы на лице.
Хочу я написать такую тоже:
Я напишу о маме и отце.
Сегодня папы больше нет на свете,
Душа его, наверное, в раю…
Он на пороге больше нас не встретит
И не услышит, как его люблю.
Все вспоминаю его взгляд лучистый,
Теплый и синий, словно небосвод.
Стоит он у ворот –такой плечистый.
И кажется, что он вот-вот войдет…
А моя мама – вся ушла в работу.
Стараясь на плечах нести наш дом.
Как белка в колесе она – в заботах,
Так глушит боль она своим трудом.
Как мало в жизни она видела хорошего,
Как хочется почаще наших встреч…
Пишу, а слезы падают непрошенно:
- Как же тебя мне, мамочка, сберечь?
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2020
Стежина припадає до струмка,
Бо спрагла і води попити хоче.
О, та вода – холодна і м’яка,
Щоразу їй про це струмок дзюркоче…
Бере початок у старій вербі,
На волі – трохи набирає силу.
Я вдячна за таку красу тобі,
Що ми у гущі лісу заблудили.
Мов у люстерко дивляться хмарки
Тендітні та легкі, красиві й милі.
Мелодію, що знають лиш струмки,
У лісі ми з собою прихопили.
Звучить вона, доноситься здаля,
Її несе відлуння небокраєм.
Немов тендітні руки скрипаля
Біля струмка для двох про вічне грають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
[b]Казалось, сердце общее – напополам,
Теперь от мыслей горьких - стынет кровь…
И как же мне любовь дарить не Вам?
Зачем Вы режете и топчете любовь?
Кричу теперь бессильно в пустоту:
- Уходите...а как же наше счастье?!?
Убили Вы в душе своей мечту,
Мою же душу - рубите на части…
Я никогда Вам в жизни не отдам
Всю эту песню счастья лебединую.
И как же мне любовь дарить - не Вам?
Зачем Вы меня губите - единую?
Не жгите же мосты Вы за собой,
Не рвите чувств весенних эту нить.
И то, что нам написано судьбой:
Всегда друг друга преданно любить...
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875523
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2020
[i]Черемха ронить білі квіти,
Мов гонить час.
І як же серцю не радіти –
Зустріла Вас.
Ви серед квіту зупинились,
Та все – дарма.
Гадала я, що все наснилось,
Бо Вас – нема…
Той рай черемховий розтане,
І сон мине.
А все ж повітря це весняне
На двох – одне.
Духмяні квіти ці по вітру -
Без вороття.
І хоч одне на двох повітря,
Та два життя..
Як розійшлися дві дороги –
Сади цвіли.
Та все ж щаслива я від того,
Що Ви – були…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
[b]Кружляють над домівкою лелеки,
Милує око їх політ легкий.
Думки мої полинули далеко,
В мого дитинства стоптані стежки.
Ось бачу молодими маму й тата,
На іншій – юність енергійно б’є,
Було стежок в житті таких багато,
І кожній в серці місце є своє.
На цім шляху – зустрілась я із сумом,
Урвистий він, немов круте піке.
Заплутані стежки - одвічні думи,
Моє життя насичено – стрімке.
Стрічала я людей невипадково -
Глибокі рани гоїли вони.
Падіння. Зліт… я йшла стежками знову,
Шукала дні квітучої весни.
В душі усе було – зима і спека,
Літала... і зривалася з орбіт.
Та щиро вірю: навесні лелеки
Дають надію на новий політ…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
[b]Памяти прадеда Омельяненко Самуила Корнеевича…
Смотрела часто о войне кино,
Читала много о героях книжек.
Великая война была давно,
Когда мой прадед был еще мальчишкой.
Он редко говорил, что воевал,
Но хромота секреты выдавала…
По праздникам медали доставал,
Восторженно я их перебирала.
Он не любил об этом говорить.
Уйти старался от военной темы…
- Не надо, внучка, это ворошить,
Хочу, чтоб раны залечило время.
Запомни лишь – что Родина – одна,
что сердце там – где есть родные корни.
Я помню, дед, слова твои всегда –
Твой гордый профиль и нагрудный орден…
Памяти деда Зозули Якова Моисеевича…
Мой дед немало пережил в войну –
Он рядовым служил тогда в пехоте…
Я слышала историю одну-
Как в окружение попала рота.
Жена его искала - где могла,
А он - в плену с ранениями в ногу
Чужая мать его тогда спасла,
И вытащила с плена чуть живого…
А сколько их – и жен, и матерей,
С концлагерей так раненых спасали,
Давайте же в Победы юбилей
Мы вспомним ИХ – ведь ордена им не давали…
Пусть помнят все о страшной той войне,
Пусть память дедов никогда не угасает…
Пусть мир настанет на родной земле,
И пусть НИКТО и НИКОГО не убивает![/b]
( На фото прадед Самуил Корнеевич с женою Александрой Петровной.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875239
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.05.2020
[b]Про щиру вдячність від душі
У Перемоги день чудесний
Я серцем напишу вірші
Для тих, хто дбав про наші весни.
Край відстояли. Зберегли
Від лап фашистів розпроклятих
У небі - аси, мов орли,
А на землі – гучні гармати.
Стрілки, піхота чи морфлот,
Зв’язок, сапери чи танкісти –
Одна земля, один народ,
Єдині мрії – світлі й чисті.
…В цей день, коли весна цвіте
На обеліску – знову квіти,
Герої полягли за те,
Щоб ми продовжували жити.
Мовчання. Сум. А що - слова?
Звучить мелодія «Смуглянки» …
Уклін цей, ветерани, Вам
За всі квітучі наші ранки![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
[b]На площі виступає для народу
Циганка незвичайної краси.
Закоханий в красуню Квазімодо
Для неї зробить все, що не проси.
Він з Клодом Фролло виріс у Соборі,
Священника вважав опікуном,
Усе життя ділив з ним радість, горе
Та стала Есмеральда їхнім злом.
Священник закохався. Сили неба!
Про Есмеральду мріє повсякчас…
А та не зводить чорні очі з Феба,
Який її від викрадення спас.
Циганка Квазімодо пожаліла,
Біля стовпа дала йому води.
У дзвонаря немов з’явились крила –
Він цілував коханої сліди…
Її в Соборі він сховав від страти.
Від злих людей, як міг – оберігав.
Глухий дзвонар, який умів кохати
Священника за смерть її скарав.
А потім їх знайшли в одній могилі
(Про це складають у віках вірші.)
Навіки разом вже тепер спочили
Горбун і Квітка – дві нескорені душі…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
У юнім серці - пристрасний роман...
І виклик долі лине в небеса.
Любов до Бога і духовний сан
Ніс у собі отець де Брікассар.
Що почуттям обітниця й закон?
Безсмертна пісня лине крізь віки,
Крізь відстань, осуд, біль від заборон,
кривавляться тернові колючки.
Кохання вічне в терні навесні -
Співає пташка і хвилює кров.
Звучать у серці ці сумні пісні,
Що в Бога вкрали – йде до неба знов.
За смертний гріх він Меггі покара,
Все найдорожче забере назад.
Сліди залишить невигойних ран
Та вічний спогад - попіл від троянд…
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
[i]Выброшен цветок,
Как выброшена мечта.
Ты уже не тот,
Я уже не та…[/i]
[b]Смоченный горячею слезой
Пал у ног последний прах жасмина.
Ты теперь далекий и чужой,
Раз ушел и смог меня покинуть.
Перед тем, как пасть в небытие,
Поцелую я любви остатки.
Имя заклинанием твое
Начерчу в зарошенной тетрадке.
Чем хранить иллюзию-мечту -
Отпущу её без сожаленья.
Снова счастьем нежно зацвету,
Пышною, красивою сиренью...
Снова радость в сердце будет жить,
Новым светом мой зажжется взгляд -
Нужно лишь иллюзию забыть,
Как цветы,
что по ветру летят…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875016
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.05.2020
"Пройде вибух, стихне мова -
Хвилями сумнів б’ється:
Зможе стати теплим знову
Враз схололе серце?"
[b]Спалах за спалахом той гнів,
Слово - пекельно-гостре,
Погляд Ваш полум'ям горів –
Осад...і - все непросто…
Вирвалась все ж від Вас вона -
Пізня, щемка провина.
Біль та страждання – це ціна
За вибух той хвилинний.
Жертва гарячої руки…
Серце болить щоразу,
Серед людей Ваш крик лункий,
Злі та колючі фрази.
Нащо Вам був отой конфлікт?
Лють - це є Ваша сила?
В серці моїм - холод і лід -
Врешті, Ви зрозуміли...![/b]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Окрасо краю, Сіверський Донець,
Побачиш – не забудеш пишну вроду.
Несеш спокійно ти могутні води,
Красою вразив тисячі сердець.
Мов білі вежі – скелі крейдяні,
Край берега - змережані ярами,
В запла́ві – сиротинці з болота́ми.
Ось риба б’ється в синій бистрині,
Найбільше озеро твоє – Лиман.
Уквітчане лататтям чисте плесо,
Лиш чути хлюп отой рибацьких весел
Та інколи пройде катамаран.
Всі їдуть до Козачої гори,
А не в Єгипет, Грецію чи Сочі.
Приймають всіх бажаючих охоче
Місцеві Коробові Хутори.
Біля заплави – листяні ліси,
І лавра Святогорська у долині.
Краса велична Сходу України,
Бальзам душі - глибоководна синь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Кохання - гра.
Та ставки тут великі.
Тобі - пора,
Але запал вже дикий.
Ідеш ва-банк.
І кожен нерв лоскоче.
Та з гри однак
Ніхто іти не хоче.
Такий турнір.
І "пас" казати пізно.
Прошу, повір,
бувають ставки різні.
А ти, картяр,
Програв у грі останнє .
Тепер – злидар,
Мав на кону кохання...
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
[b]Первый вечер вдвоем,
Страх и счастье начала.
Сладость губ, первый гром –
Все, о чем так мечтала…
Свет в глазах и туман,
Робко жмурю ресницы,
Первый в жизни обман –
Я листаю страницы…
Книга жизни моя –
Привкус губ и дыханье.
Лишь она не тая
Вспоминает свиданья.
Первый вечер вдвоем…
И, казалось, навечно.
Лишь теперь мы поймем,
Что любовь – человечна.
Другой привкус любви
На губах твоих, милый.
Страсть бушует в крови
Для другой, с новой силой.
А моя любовь – бесконечность.
Сердце девичье – вечная вьюга.
У истока любви – человечность,
Эпилог же ее – бессердечность.
- Я встречаю другого друга…[/b]
(Рисунок - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2020
Привітне небо скинуло блакиті,
І стало раптом темно та похмуро,
Нависли хмари дощові, понурі,
Їх рими всі - поривчасто-сердиті.
Ось блискавка розрізала край неба,
Б'ють в диво-барабани слуги грому,
Хизується характером знайомий -
Сподобатися хмарі дуже треба…
Здавалось, нагорі йде суперечка,
Та щедрий дощ спинив усі конфлікти.
Ми, вимоклі, продовжували бігти,
А він все лив на села та містечка.
Вируючі потоки по дорозі
Змивали сірість, пил і бруд асфальту.
Розмив етюд дощу травневі шпальти,
Слова дібрати я красі не в змозі…
…Все рідше вибухали звуки грому,
А небо стало лагідним, сердите,
Всміхнулась грому райдуга привітна -
Вертаймо, друже, нам пора додому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
[b]Когда исчезнут те сомненья,
Что нам не быть вдвоем,
Увянут все стихотворенья,
И я взгрустну о том,
Что мрак тобой не озарится,
Во мне не вздрогнет сердце птицей
Ни завтра, ни потом.
Я буду жить в реальном мире
И отрекусь от грез,
Которые боготворили,
Проли́ли столько слез.
Мне сто́ит мысленно проститься
С тобой. Ведь все – не повторится -
Вот он – ответ-вопрос…
Слова твои не ранят душу,
И сердце не болит.
Уйду – и слова не нарушу,
Разбившись о гранит.
Меня зажгут чужие лица,
И с этим я смогу смириться -
Пусть Бог тебя хранит…[/b]
(фото - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874607
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2020
[b] Мерцает лунный свет,
Зажглась звезда в ночи.
Шепчу: ты - мой рассвет,
Ты полымя свечи.
Ты, как реки исток,
Ты – небо и вода.
То близок, то далек,
Как алая звезда.
Усталая луна
Укажет сердцу путь.
Возьму бокал вина
И пригублю чуть-чуть.
Вдруг фосфорным теплом
Из глаз прольется свет,
И хрупкий, как стекло
В них вспыхнет мой ответ.
Ресниц короткий взмах,
Взгляд, кажется, суров,
Но счастье на устах
Расскажет все без слов.
… Мерцает лунный свет,
Зажглась звезда в ночи.
Шепчу: ты - мой рассвет,
Ты - полымя свечи.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874606
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2020
[b]Я никогда тебе не уступлю,
Не дам согласие на униженье.
Потерпишь ты двойное пораженье.
Когда увидишь вновь весну мою.
Я никогда тебе не уступлю,
Меня понять ты даже не пытайся.
Шепчу: уйди. А мысленно: останься.
Молю,
горю,
корю
и все ж – люблю.
Мои мольбы по - прежнему глухи.
Умолкли все слепые навожденья –
Ведь взгляд пустой с неистовой сиренью,
Теперь другим я напишу стихи.
Я никогда тебе не уступлю,
Поэтому, пожалуйста, не трогай!
И попрошу я мысленно у Бога:
Дай счастья ты тому, кого люблю…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874493
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2020
[b]Пам’яті прадіда Омельяненка Самійла Корнійовича (02.09.1909 -08.09.1996).
Воював з 1941 по 29.09.1943р. у 175 гвардійському стрілковому полку
58-ої Красноградсько - Празької стрілкової дивізії.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Мій прадід воював за Україну,
Та в сорок третьому у битві за Дніпро
Багряним маком запеклася кров –
Бо кулею роздроблене коліно.
Він чудом вижив, ледь не втратив ногу,
У госпіталі на околицях Дніпра,
Та кожну ніч кричав вві сні: Ура! -
Усі думки були за перемогу.
В бригаді тракторній він стільки літ і весен,
Хліб для солдат - тепер його курок...
А як згадає свій стрілковий полк -
То в серці сум, немов пройшлися лезом.
Із хромотою прадід залишився,
Та він не скаржився, не жалкував про те,
Бо захищав все рідне та святе,
Для України все життя трудився.
…В травневі дні, коли земля вквітчалась
Ми згадуємо тих, хто переміг війну -
Уклін і дяка їм за цю весну!
… Як шкода, що Вас майже не зосталось…[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
[b] Увяли все розы, увяли…
Лишь память осталась о них.
Хранило их сердце в печали,
Не нужно мне было других!
Увяла любовь - да, увяла…
Уже и ее не вернуть.
На месте, где роза стояла,
Остался - терновый наш путь.
На сердце... колючие речи,
И взгляд - застилает роса.
Не ляжет рука вновь на плечи,
Застыла обида в глазах.
Сломила жестокая вьюга,
И летние дни не придут.
Легко потеряла я друга –
Увяли цветы, не цветут…
Две розы сухие остались –
Насмешка от глупой мечты.
Мы – видимся, но – мы расстались.
Увяли, увяли цветы.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874302
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.05.2020
Наснилося бабусине село.
Колодязь сивочолий біля хати,
Повітря чисте з пахощами м’яти
враз защеміло в серці, ожило...
Навколо - дивні квіти запашні,
То усміхом стрічає матіола.
Вже не забути у житті ніколи
Духмяні ноти, що звучать в мені...
Вишняк гуде – рій бджілок і джмелів
Мелодію виводить стоголосу,
І спомином - ясного неба просинь -
Ця насолода рідної землі.
Побачу я бабусю молоду
На фоні споришевого покосу,
У саме серце теплоту доносить
Мій сон про матіолу у саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020