| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Зараз модно говорити й не чути,
Судити й зневажати суди,
Модно лізти наверх, хоч по трупах,
Та не модно бути людьми.
Зараз в моді червона помада.
І не ціняться чисті вуста,
Ми величаємо розкіш, багатства,
Та не в пошані тендітна душа.
Зараз в моді спокусливий погляд,
Що з розуму зводить людей,
І смішним називають так часто
Сяйво щирих, наївних очей.
Зараз модно міняти коханців,
Щоб було що на старість згадати,
А хлопцям уже й без різниці
Чи перший він, чи десятий.
Зараз модно йти до гадалок,
Модно вірити в сни й гороскоп,
Та дикість, що в світі є люди,
В яких віра єдина – це Бог.
Сьогодні модно жити з девізом:
«Чого бажаєш – те і роби».
А я хочу крикнути світу:
«Чому не модно бути людьми?!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Ти – вітер, і тебе не зупинити,
Я – небо, по якому ти пливеш.
Приречені без пам’яті любити,
Любити вічно, без правил і без меж.
Ти – море, безкрає і прозоре,
А я – твоя морська пекуча сіль.
Без солі море більш не буде морем,
І сіль без моря смерть несе усім.
Я – безкрила невелика пташка,
Ну а ти – то два моїх крила,
І як травам без дощу буває важко,
Так без мене в’янеш ти, без тебе я.
Ти – темна ніч, а я – вогонь яскравий,
Ми разом ціле, сплетені в одне.
Кому вогонь потрібен в денних справах?
А ніч без світла навіює сумне.
І не розірвуть наших душ сплетіння
Ні сум, ні відстань, ні буденний плин,
Не страшне нам почуттів зітління
І безліч лютих та тривалих зим.
Бо ми – це половини від цілого,
Ми – полум’я любові золоте,
Вогнища прекрасного й живого,
Яке із двох сплітає нас в одне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Яке це щастя – просто бути,
Сидіти в затишку гілля,
Не чути слухом, серцем чути
Помах пташиного крила.
Яка це радість – просто жити,
І споглядати безліч див:
Проміння сонця на блакиті
Й колосся неосяжних нив.
Душі як тепло відчувати
Себе частиною буття
І без слів Комусь казати:
«Спасибі за моє життя!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
А вітер все грається липовим цвітом,
Легкими стопа́ми хилить траву…
О, як би й мені разо́м із цим вітром
Мчатися степом у пору ясну!
Летіти по небу то тихо, то грізно,
Вслід теплому сонцю навколо землі,
Завмирати на хвилю вечором пізнім –
Спочити, як в бухтах човни й кораблі.
Ледь-ледь шелестіти в садах яблуневих,
Наче пісня з дитинства забута до літ,
Торкнутися зранку рос кришталевих,
Щоб у своїх руках залишити їх слід.
З туманом стелитися понад рікою,
А в пору обідню ховатися в тінь,
Пшеничне колосся сколихнути рукою,
Пробігти полями, де жито й ячмінь.
Як би хотілось, щоб вітер мій теплий
Мене хоч на день із собою забрав!
Щоб вдосталь напитися синяви неба
Щоб надивитися зелені трав!
А потім вернутися в сутінках літніх,
Від усіх зберегти таємницю свою -
Що ми за руку сьогодні із вітром
Мчалися степом у пору ясну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020