| Сторінки (1/63): | « | 1 | » |
Усе раптове з сенсом є потайним.
Воно єднає наші душі рвані.
І навіть чорний кіт не є тут зайвим,
Магічний кіт, що очі в колір твані.
Ти йшов назустріч, весь у телефоні
І я також , зіткнулись лоба в лоба,
Як із життів що мИнули знайомі,
І ми залипли поглядами оба.
Але той рейвах, треба на роботу,
Чом номер не спитав? Цей шанс даремний?
Чому ми не зустрілися в суботу?
Як вічність мить і перехід підземний.
А я тебе шукала в інтернеті,
Вдивлялася в обличчя перехожих,
Загублене кохання на планеті!
Без нього зимно і немає схожих.
Я йшла додому.Кошеня чорненьке,
Замерзле, мокре вибігло під ноги.
Я підібрала, хворе і одненьке.
Отак перетинаються дороги.
На ранок віднесла його в лікарню .
А там...ще чорний кіт! І ТИ був поруч!
Так! Це був ти, замріяний мій дурню!
Мойого знайду лікував власноруч!
Тепер аж два кота і гвалт щоночі!
Кохання наше цю створило зграю.
Блищать смарагдом в колір твані очі.
Вони до щастя, я тепер це знаю!
Оксана Самохліб 2020,@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Ти є світу мого катастрофа.
Ти по серцю кривава межа,
Шрами давні від гетеротрофа,
Ще залишили вістря ножа.
Тут в ставку пьють і зебри і коні
Ранок золотом маківки вкрив.
Там гієни і темні прокльони,
Землі спраглі, мов гнійний нарив.
Тут рясніють смарагдові трави,
У лазорі пташиний політ,
Чорні ворони там знайдуть страви,
І біленький помер неофіт.
Не чіпай розмежовану душу!
Лише вістря ще глибше втикнеш...
Я обрати собі землю мушу,
Припинити цих виборів треш!
Оксана Самохліб 2020 @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Сонце моє , я твоє затемнення,
Сутінків потайна сторона.
У польоті лагідне приземлення,
Моя дивна , вірна однина.
Я для тебе з пелюсток трояндових
Хоч в чортів дістану чобітки,
В колір крові з чуйності забарвлених,
Не біжи від мене навтьоки!
Я для тебе у негоди ніченьку,
Ясні зорі в каву заварю!
Стан у плед, немов той сніг вербиченьку,
Огорну, повір в любов мою!
Кажеш ти, що вітер скроні в марево,
Порохом кохання рознесе!
Чи не підлила чарівне варево?
Ти моє життя, моє усе...
Оксана Самохліб 2020 р @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
В аметист я залипла мов в марево
Розмаїття бузкових сузірь.
У цей блиск,що дзеркально-кришталево
Розпинає луну надвечірь.
В аметист дикий і необроблений,
Що лишає в душі післясмак,
І лілей білих кварцем оздоблений.
Вабить, скорює ніби відьмак.
Він потрапить у руки обізнані,
І органять, чи вартє оце?
Був він горним художником різьблений.
Ну а вийшло звичайне кільце.
Оксана Самохліб 2020р@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Мій світ руйнує той ефект метелика,
Життя політ пірнає в перекіс.
У хибнім відбитті зовусь Ангелика,
А храм душі до болю крила стис.
Назовні я в шовках і можеш заздрити,
Твердий і чистий мармур мій абрис.
Мовчатиму , в які блукала засвіти.
Немов діжа , бажання смак прокис.
По вінця п'ю нескорену істерику,
Твоє кохання не стріла, а спис!
Відкрий мене, немов Колумб Америку,
Чекай мене, я вийду ще на біс!
Оксана Самохліб 2020p @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Однієї тут мови замало,
Краще дві, або навіть аж три,
Вальсом листя осіннього балу,
Самоїдства тривоги зітри.
Тебе тягне ота загадковість,
Дужих крил чи таємних світів.
Вітру з заходу свіжа вологість,
В комір лізе з погодних фронтів.
Невимовності стиснувши губи,
Ти зітхаєш, чи вистачить сил?
І з осінньої тої розгуби,
Меркне сяйво у серці світил.
У той час як зітліє кохання,
Навкруги запанує пітьма,
Хтось ліхтарик ввімкне без прохання,
І підсвітить тобі крадькома.
Той ліхтарик як свічка в віконці,
Або в бурю маяк для човнів.
Знов запалює внутрішнє сонце,
Додає кришталю у твій спів...
Оксана Самохліб 2020р @ Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Гай березовий,вранішня тиша.
Цівки білі до неба на брамі,
Осінь- арт, як акрілом розпише,
Позолоту склепіння у храмі.
В фарби трохи мішала дрімоти,
І тому були збліді й примарні.
Нареченою, в сукні від цноти,
Осінь вдягне намиста янтарні.
І вдихнувши різке і зелене,
Видихає вологі тумани,
Осінь стиха спустошує мене,
І дарує осінні омани...
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Те найдорожче,що в насє -це люди.
Такі ще є, нормальні, гарні,чисті.
Хай до червоних книг спеціалісти,
Їх занесуть,збирають звідусюди.
Іх колихали Суми , Львів і Київ,
Маленьких і великих міст сузір'я,
Врятуйте, їх ,останніх, від зневір'я,
Врятуйте, від токсичності помиїв!
Багатство, що відроджує країну
Не в землях, не у валових продуктах,
В тих самих людях, що в лиху годину,
Її рятують, в тих надгробних плитах,
Якіми їх шануємо, невдячні...
І кажемо, що власна в кожнім правда,
Принижувати їх , країні зрада !
Не тільки на війні проблеми лячні.
Нема різниці, лікар ти, чи вчитель,
Всі гарні люди, варті охорони!
По людяності їх, врубайте дзвони!
Бо згинуть і країна і правитель.
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Сьогодні перше вересня предивне,
Вчимо культуру чихання і кашлю.
Бажання маску викинуть нестримне,
Усе закрито, мов перлина в мушлю.
І спека клята , духота, дурнота,
І чутно : десь вмирає слушна думка.
Педагогічний стиль - глухонімота,
Така дзвінка,що чуть- відкрилась сумка...
Кого ростили, то того і маєм.
Хтось все купив, хтось ревно зади лиже,
Якогось знову Моцарта вбиваєм,
І Пагагіні в пальці б'єм сміліше.
На кой нам біс Шевченкі і Костенкі,
Не дай Бог знов напишуть"Самошедших" *,
Сидить мажор, син "вора", лупить беньки,
Онуки тих, з портретів ізішедших.**
Здаєм на те, на те, вже краще б оптом,
І м'ясорубка давить оборотів,
Усіх зрівняєм ,тиском і покотом,
Тих хто міркують, емо , фріків, готів...
Ті найстрашніші, хто собі міркує,
Повинна працювати біомаса!
В майбутнім хто країну порятує,
Та й годі вже, нема на нас Тараса ...
Оксана Самохліб 2020р. @Kseni Berkeli.
*Мається на увазі"Записки сумасшедшего" Н.В.Гоголя і"Записки українського самашедшего" Ліни Костенко.
**Мається на увазі галерея кращіх людей міста, і галереї портретів директорів і заучів у школах, тобто мажори третього покоління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Сегодня запарим овсянку моими слезами.
Они горячее, чем чайник свистящий на плитке.
Давай не воюя, останемся просто врагами,
Я прячусь от этой войны завернувшись в накидке.
Не лживые речи, мне правда сжигает подушку.
Бывает что вместе никак и вразрез невозможно,
Я кофе давлюсь и еложу сухую горбушку.
Пытаясь продумать, что будет потом, осторожно.
Я жутко устала от схваток с твоим отраженьем.
Я замужем за привиденьем , пока не рожденным.
Не слышишь меня, переполнен чужим убежденьем.
Я словно штурмую тебя , камнем стен защищённым.
Кто прав, или я или ты, мне совсем непонятно.
Похоже что в этой войне победивших и вовсе не будет.
Мы небо с землёй , между нами лишь молния адекватна,
Таким шибонутым и жизнь перемалывать кости не любит.
Оксана Самохлеб 2014г.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889936
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2020
Рощу я хижу пташку серед змій.
І хто кого, як в банці скорпіони.
Від пташки відкидаю по одній,
І день і ніч, отрута і прокльони.
Як ще мала, недовго до біди,
Бо ще вразлива, ніжна, жовторота.
Бо краще місце спробуй ще знайди,
І м'яса й крові їй кладу до рота.
Як встою, пташка зростить пазурів,
Розправить в величезний розмах крила,
З'їсть на сніданок гадів з всіх натрів.
Ціна - життя. Дай Боже щоб вціліла.
Оксана Самохліб 2020р.Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
А світ тому і гарний,що ми різні!
Солодке комусь, чи гірке й солоне,
У кожного свої ворота в'їздні,
А є й єдине - в крові щось червоне.
У всіх життя одне у цім реалі,
І смерть косу для кожного змастачить,
Всі собі щастя прагнуть в ідеалі...
Для кожного любов хоть щось,та значить.
Не нам замір робити, що погане,
Життя тріпоче мов під протяг свічка,
Не завжди ти був правий, християне,
Не завжди "плюс" в твоєму списку птичка,
Але є те, що робить з нас людину ,
Не руш чужі життя й душі кордони!
Оту маленьку в кожному дитину.
Не треба в стані жити оборони.
Бо це руйнує і людей і тебе.
Бо це як злодій в ніч, поцупить сили,
Бо це як кат тебе із шкіри зшкрЕбе,
Бо розіб'ються в друзки небосхили…
Отак і бджілка з сонця зотава ,
Своє жало у кривднику лишає,
Її тоді скінчиться слава й справа,
Без жала бджілка в муках помирає...
Оксана Самохліб 2020р. @ Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Десь на межі реальності і снів,
Жив чарівник закоханий в дружину.
Її життя подовжити не вмів,
А сам не мав він здатності до згину.
Цей парадокс мав довжину в віки.
Одного дня дружина мала вмерти.
І він з туги вигадував казки,
Змішавши чар на чарівні мольберти.
Для неї він створив мільйон казок.
Із розповіддю про своє кохання,
Мільярд героїв, змістів мотузок,
Прекрасних і простих немов дихання:
"-Кохана, смійся! Сльози мов зірки
В очах блищать ранковою росою.
Як тебе втрачу, з болю на віки,
Я засумую...Поки ти зі мною,
Твойого щастя теплий океан,
Нехай освітить сяйво хепіендів,
Творю з кохання відчайдухи скан,
В нім незбагненне і мені угледів..."
Осанна й алелуйя дивакам,
Що обирають без надій кохання,
Життям їх божевільним й помилкам.
Бо нам шляхи осяє їх згоряння...
Оксана Самохліб 2016 р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Я сиділа й бовтала ногами на краю
життя.
Підімною розкинула крила безкрайня пустеля,
Місяць вповні. Мене огортало вовчиці виття,
А майбутня оселя моя , ця високая скеля...
Я злилася з виттям, і воно підіймало мене в висоту,
І з мене виривало мою неприкаяну душу,
Я хапала повітря , впіймавши на мить німоту ,
Уявляла, що поруч зі мною ...вовчиця
із плюшу.
Але раптом збагнула: вовчиця із плюшу- це я,
Не лякають примару нічну мої штучнії ікла,
Й сидимО , та що справжня і іграшка, от маячня!
Я дуальність відчула свою і до прірви вже звикла...
Хай зірковим дощем мої мрії зникають в пітьму,
Бо я іграшка інших , бажань і прогнутих ілюзій,
Але й досі не тямлю , вовчице- хижачко, чому,
Ти окремо, і мною не станеш ніяк, lost exklusiv...?
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Жил на свете Федот, да не тот.
Был сорокой обычной Федот.
Жил в квартире, и думал что Бог,
Обожал кабачки и творог.
У Федота имелась мечта,
Все манила его высота,
О свободе мечтал , бунтовал,
Ночью вилки таскал, днём орал.
Орнитолог, хозяин его,
Обожал протеже своего.
Разглядел он к свободе порыв,
И методик новейших открыв,
Научил как добычу искать,
И гонял день и ночь чтоб летать.
Так попал на свободу Федот.
Подвело с голодухи живот.
Жизнь на воле ему маята,
И не манит уже высота.
Он пытался вернуться домой-
Орнитолог обжился с совой.
Потрепала Федота сова,
Еле вынесла бой голова.
Но страшнее всех ран для него
В нем не видит никто своего.
Все терпи, раз имеешь мечту.
Голод, страх, уважай простоту.
Раз рискуешь ты цель заиметь,
За нее будь готов умереть.
Оксана Самохлеб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888460
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2020
Замкнене коло, що сповнене полум'я.
Руки зв'язали ціпком до стовпа.
Натовп отримує мить задоволення,
"Смерть їй!",-скандує, й мене обступа.
Все вам нейметься, шукаєте винного.
Когось розп'яли , а спалять мене...
Справдити себе , жага є нестримною.
Страта. Задихуюсь, все є курне...
Я не розкаяна, і не причасниця,
Гріх відпускати, хіба ладен кат?
Ваша самітниця, ваша сучасниця,
Тіло чиє вже є смажений шмат.
Вам пригадається вирок мій штопаний,
Де я стою, там вакантно завжди,
Маю я місце де скарб мій закопаний,
Буде вам з нього багато біди...
Вас не ненавиджу, вам жити з бісами!
Мене вкриває від вас дим густий,
В нім як акторка , стою за кулісами.
Раптом ,жахніться!... Ціпок вже пустий!
Оксана Самохліб 2018р.@ Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Я повзу догори по пласкій прямовисній стіні.
Мої кігті ,твердіші ножів, їх вбиваю в бетон.
Я живу на безжальній, з самою собою війні.
На горі причаївсь і чекає мене власний клон.
Я з самою собою стикнуся- життя або смерть.
І не треба нічого доводити комусь іще.
Я себе руйнувала, як вежі близняшки,ущерть.
І сама себе перебудую у рЕсталіще.
Набираю розгін, і летить добрий кінь мов пегас .
Опускаю забрало, і списа спрямую у ціль.
Я поцілила!... Тільки чарівний той світ...він ізгас...
Бо війна із собою це марно, суцільная біль...
Оксана Самохліб 2020p. @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
(армійська легенда)
-Тато, тато, дивись, ми гадюку,
Упіймали в гаю біля річки.
Чи забити нам палками злюку,
Раптом вкусить когось у травичці?
-Сину, трохи чекай, ні, не треба,
Краще хлопців гукай на веранду.
То не людська, убити, потреба,
Нумо, щось розкажу,збирай банду!
Ще коли не женивсь я на мамі,
Знаєш, був на війні у Афгані.
Важко було в жорстокій програмі,
Пам'ятаю я це мов в тумані,
Наша рота в одному аулі,
Шлях на місто Герат захищала,
Мені якось щастило від кулі,
Молоді, нас це все не лякало.
Мрія - відік додому привезти,
В наші Богом забуті хрущоби...
Нас жахали гір згоря асбести,
Але я всеж пішов, наспір, щоби.
Я дивлюсь ,поруч кобра, і яйця,
Діточкам інкубатор зробила.
А було молоко і окрайця,
І змія, мов здалося , що мила,
Я налив молока їй тихенько,
Відійшов, a вона все поїла,
І на завтра прийшов,знала б ненька!
Її з жаху забрала б могила...
Так її годував досить довго.
Міркував, що вона мовби звикла,
Але швидко, раптом, нетактовно,
Блискавично на ногу , і ікла,
Вже ось тут, біля мого обличчя!
Очі в очі, і комір роздутий!
Обвилася десь у передпліччя,
Погляд в душу, немов демон лютий!
Я й не счувсь скільки вибігло часу...
Мене мов би правцем прихопило,
Думав все вже, гайки, нема спасу,
Але кобра зійшла, відпустила...
Так немов би не сталось нічого...
Я задкую , й вертатись до роти...
Але краще б помер , їй же Богу...
Всі вже мертві...Душмани,ці скоти,
І поранених помордували...
Всі порізані...Голови поруч...
В КДБ мене довго тягали...
Мов би я наробив це власноруч...
Та змія , набагато з них краща.
Врятувала, стояв дві години!
Досі мариться погляд і паща,
Ось ізвідкии волосся сивини.
Був я чорний, а став сивий-сивий!
Я відсидів, зустрів твою мати...
В мене ти, такий добрий, красивий,
Це людське - добро злом повертати...
Оксана Самохліб 2020 @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
Йшов рік п'ять тисяч триста двадцять п'ятий,
Життя мов Рай, і війн у нас немає,
За це є плата, світ в закон заклятий,
Як п'ятдесят, то кожен помирає.
Іди на пункт, тебе присплять етично,
Як хочеш сам, чи допоможуть рідні,
Перенаселен світ, є історично,
І більше, навіть генії не гідні.
Життя вирує, всі живуть на повну.
Бо знають день останньої хвилини,
Над кожним гільйотину безвідмовну,
У свій час хтось запустить із родини.
Мені вже тридцять, скоро піде батько,
Життя у кайф , є класний дім , робота,
І гарна донька, я ж мов безпорадько,
Не можу вбити батька як істота .
Нема у нашім світі бід, хвороби,
Усі багаті, творчі , ідеальні,
Але вбивати неньку, жити щоби,
Тут нерви треба мати нереальні.
Я готувавсь до цього, бачив , вбили,
Бабусь і дідусів , близьких багато,
Але сам краще лягу до могили,
Дозволю ніж убити мати й тата.
Усі все знають, бо наш світ прозорий.
Тут не сховатись і не відкосити,
Мені казали: ,-"Ти напевно хворий,
За непокору- всю сім'ю убити!"
В машині часу я відправив доньку,
У світ минулий, де вирують війни.
Нехай зривають мою голівоньку,
В останню мить сім'ю візьму в обійми...
Оксана Самохліб 2020 р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
Взір листя берези мов бісером по оксамиту
Панує мускатна із нотою травною тиша.
Сусальна оздоба рятує спекоту розлиту.
Серпневої ночі, як тема нового фетиша.
Я лину в таємні думки, де є місячне сяйво.
Де зорі шепочуть, і мають до сили проходи.
Просити у них повернути себе було б зайво.
Втішайся, бо так швидкоплинна та мить насолоди.
Бо завтра тобі захрипить невблаганний будильник.
І вранішній рейвах * нові молитви подарує.
Годинників і прохідних ти довічний невільник.
Отямся! Омана серпнева, то спека блефує.
*Метушня
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Тримайсь народе, що умився кров'ю,
Тепер збагнув , що коштує та воля...
То був турбот хук щедрий по здоров'ю,
Із присмаком біля скроні пістоля...
То була їх суспільна рівність,
Із сморідом катівень і побоїв
І тисяч свідків в мережі дослівність
Коли в звичайних людях бачать гоїв.
Коли життя мільйонів - просто цифри,
Які вівчарки уськані мордують.
І КДБ старі, отруйні шифри
Ще й досі шаг країни передують.
І це ще вашу землю не ділили,
Як торт на День народження , вандали
І ще війна не відібрала сили,
І на війні ще кращі не вмирали.
У вас свій шлях, своя вогненна доля
Тримайтеся, єднайтеся, боріться
І прийде, щедро сплаченою воля,
Лише йдіть до кінця і не спиніться.
А плакати , вже потім будем разом,
Коли нарешті, з мрії , як Месія,
Перехворівши своїм лютим сказом
До волі теж навернеться Росія...
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Чекання... Цукром печеним, хвилини,
З вогнем і карамеллю, мов би лаву,
Перетягнувши овоч в світ людини,
Мені готують ту духмяну каву...
Люблю я каву, подихом жадаю!
Вона наркотик і найгірша вада,
І дивлячись в вогонь я завмираю,
І корочка із цукру, як принада,
Перед якою встояти...не треба.
Дозволь собі пірнути з головою,
У той вогонь , що в мороці Ереба,*
Незвичну каву, творить в світ собою...
Оксана Самохліб 2019р.@Kseni Berkeli
*Грецький бог мороку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Спить сиротинець.Таракани й миші
Вибагливо вивчають свій обід.
Але не сплять , лежать тихенько в тиші
Ті, кому засинати було б слід.
Клюють носами жіночки дбайливі,
Що зморені в дитячій метушні.
Повзуть по їх обличчях тіні сірі
Як іноді з вікон змигнуть вогні.
Тим діткам тепло, все неначе добре.
Всі чисті , гарна іграшка висить.
Маленьке серце, бідне і хоробре
До одинокості звикать малечу вчить.
Все наче гарно, тільки не цілують
Маленькі ручки скільки ти не жди.
І колискову наніч не почують,
Немає в ваннах м'яти й череди.
І без любові кожен погляд в'яне,
Змирився світ, то змиришся і ти,
Буває різне, й серце дерев'яне,
Поллєш любов'ю , може прорости!
Оксана Самохліб 2005р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Емпатія - жорстока і безжальна,
А нашим часом просто інквізітор
Як відчуваєш зла в душі провалля,
А це дитячий гарний бебісітер.
Коли відчуєш як тебе годують
Гарненькому, як янгол звіромонстру.
Але ж він сирота, і всі цяцькують,
А він упир і вдачу має гостру.
А хтось нещастя маскою вдягає
Збирає небайдужих,і...кров тягне.
Здається зараз все для щастя має
Але хапає щось минуле й тягне
.
І навкруги всі мовби навіжені,
Ідуть один за одним звірам в пащі.
Загляньте в очі, очі в них скажені!
Навіщо в їхніх слів блукаєш хащі?
Закрийсь любов'ю і тягни на світло,
Бо світло є, ти теж це відчуваєш?
Назустріч зуби - їм всміхнись привітно,
То є твій щит, так світло відбиваєш.
Мене бояться, бо багато бачу.
Коли й мовчу, все рівно відчуваю.
Емпатія катівську має вдачу:
Як біль прийшла і досі в страту грає.
Оксана Самохліб 2020p. @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
За віконцем місяць сяє,
Світить Риті в оченята,
Дім весь спатонькі лягає,
Всі повинні спать малята.
Всі звірята сплять у лісі,
Рибки засинають в річці
Тільки-но сичі та рисі,
Ловлять мишок у травичці.
Дрімота-кажан у небі,
То з"явилась, то зникає,
Спи, кохана ,sweet my baby,
Засинай, бо вже смеркає.
Хай насняться казки добрі
Про принцес та їх пригоди,
Мандри, лицарі хоробрі,
Синє море, теплі води.
Ріта тихо засинає...
В колір м'яти й карамелі
Нічничок чарівний сяє
І Чумацький шлях на стелі.
Оксана Самохліб 2007р. @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Сьогодні бачила дитину, як веселку.
Уява дужа, Всесвіти будує!
Себе вбачає феєю в люстерку!
І поміж листя сонця луч цілує.
І ніби марить паралельним світом ,
І ніби зорі квітнуть її крила,
І хтось говорить:"Трішечки з привітом".
Хтось зрозуміє : "Янгола зустріла"!
Ото і я коли маленька була,
На світ дивилась гранями кришталю,
А виросла, уявний світ забула,
Але ві сні чарівним світом марю.
Я потруїла фей і ляприконів,
Я розігнала всіх одинорогів,
Супротив чар, драконів і законів,
Творю світ монохромних монологів...
Оксана Самохліб 2020р. @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Что сказать мне подруге милой,
Когда в двери вломилось горе?
Как делиться свою силой,
Когда с ней вместе плачет море...
Море слез о любиви и счастье,
Что с любимым зарыто в грунте.
Так банально мое участье,
В этой боли угрюмом бунте.
Осознание долго ходит,
Но страшнее - пустое место,
От таблеток пустых воротит,
Вот, вдова, а была невеста,
И жена . И была любима.
Только времени мало было,
Вечно суетностью гонима,
Все к родным ,а свое застыло...
И куда-то всегда спешила,
Вся в дорогах и переезде,
Мало счастья себе разрешила,
А теперь зеркала завесьте .
Эти близкие, ох ,гадюки,
Кто лентяйство теперь балует?
Ну да что там , пусть эти злюки,
Сами варят борщи из сует.
Как же трудно,когда километры,
И границы ,когда разделяют.
К вам домчат разве только ветры,
Лишь они, правду вашу знают.
С вами плачу и обнимаю,
Можем вместе поплакать в Скайпе.
Нужно выплакать все, ощущаю,
Ну а может быть приезжайте?
Вместе легче всю боль исплакать.
И гулять вместе в парке Мира,
Ох, вацапа достала слякоть,
Хоть и маленькая квартира,
Мы поместимся все чудестно,
И подлечим слезами душу,
Там где любят, совсем не тесно,
Вместе вытащим вас на сушу.
Знаю, дочечка вас поддержит.
С нею легче воскреснуть силой,
Ведь любовь - то жива, и держит?
Как помочь мне подруге милой?
Оксана Самохлеб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884779
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2020
Сьогодні близько бачила я смерть.
Вона стояла біля мого ліжка.
Її обличчя біля мого в чверть-
Зміїне око, блиснула серіжка.
Красива жінка, тільки но чудна,
Під темним капюшоном папільйотки,
І на обличчі трішечки брудна,
На тонкій шії колихались чотки.
-Невже по мене знову ти прийшла?
Справ повно ,ну куди мені в могилу?
-Я привітатись, ти дивлюсь, сумна ,
Згадай, угода наша має силу!
-Так, я про тебе правду розкажу:
Смерть не завжди жахлива і кістлява!
Вона свободу носить в багажу,
Найкращій лікар, страх лише уява...
Була раніш красива, як весна,
І душі світлі в небо проводжала,
Гординя людська... Виникла війна
Така страшна, що й смерть не уявляла...
І брат бив брата, батька мучив син.
А мати доньку не змигнувши вбила.
І вічність з цим, жахливий той спомин,
Тоді шлях в Рай смерть хащами закрила.
Тепер коси замало, щоб пройти,
Забулась , душу як вела до Раю,
Косою той вже шлях не розгрести,
Бульдозер вже стоїть в її сараю!
-Я почекаю, не хвилюйся вже,
Так, пам'ятай , що друзі ми віднині,
Нехай щастить, Бог душу береже,
Я так ціную чесність у людині...
Сказала, і растанула в пітьмі,
Я встала,щоб мерщій вірш записати,
Чи правда, чи наснилося мені -
Дивлюсь мобільник-Смерть(контакт)-набрати...
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
У когось за спиною Янгол,
У когось за спиною біс.
А в тебе є крихітна фея,
Що вітер з пустелі приніс.
Вона із- за тебе сумує,
Не спить ,бідолашна, ночей.
Бо надто зітхань часто чує.
І бачить сльозу із очей .
Кричить тобі, фея, і в'ється,
У вушка твого,підказать,
А доля над нею сміється,
Тобі на цю фею- плювать.
Тобі фіолетові шанси,
Що крильця приносять тобі.
Не віриш в ті казки і манци,
Бажаючи буть як усі...
Тупить,не вмикаючі розум,
Мать все без натхнення й труда.
І ллє фея кріхітні сльози,
А сльози її це біда.
Це срібнії зірки-бажання,
Які будуть тихо згасать,
Відчувши твоє зволікання,
А фея,потроху, вмирать.
Почути її намагайся,
Зневіра як пострілом вб'є.
За кожну можливість чіпляйся
Рятуючі щастя своє... .
💖💖💖
Оксана Самохліб @Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Чекай...А чого? Може божевілля?
Хіба то Божа воля ? Це угар!
Можливо хтось чекав і у Трипілля,
Щоб мати той єдиний Божий дар.
Вже так чекала, як не було досі...
З підвір'я листя вимела -серпень!
Уже й листопад всівсь мені на носі,
І рік минає, як той Божий день.
Так сорок років за одну хвилину,
Як Моісей пустелі спеку п'ю.
Трую раба, мов тую комашину,
І все ніяк гидоту цю не вб'ю.
Зросли вже дітки, і такі чудові!
Когось ховала, хтось на втіху ріс.
Вже й напилася вурдолаком крові-
Нема землі обіцяної рис...
І кожен день будую і руйную,
Як швачка -шию, потім все порю.
Пророків вбито, то сама міркую
Куди накласти голову свою.
То може діє то не Божа сила?
Бо сила -слово, а слова - руїна,
Себе сама у муках породила,
Можливо , я і є... ця Україна?
Оксана Самохліб.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Дощ травневий лязком тарантели
В лаковий асфальт нудьгу вбива.
Хмар навислих сизі каравели
Круте вітер, пісню їм співа.
Це не буря, злива сіє роси,
Намива до блиску лист бузку,
Розвива і тягне мої коси,
Мов торічний лист чагарнику…
Дощ весняний змиє наші чвари,
І наведе лад в моїм житті,
Й накладає свої сонні чари,
Розкриває істини прості.
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Ніжність,мов пелюстка у воді,.
Як закривши очі дивишся на сонце.
Щира врода квітне й у біді,
Істина- знайде своє віконце.
Смак тонкий, як голка гострий ум,
Пройдуть крізь життя,немов крізь сіто
Хоч реальність б'є як змінний струм,
Як стрибки у прірву біля жита.
Ніжність і любов несуть закон,
Що весь всесвіт стримує в спіралі,
Лагідність не має перепон,
Мрія нас відносить від печалі.
Пам'ятай, що чесність не купить.
Як не занесло б тебе високо,
Пройде все, як пройде всяка мить.
Но моя любов не має строка...
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Назви мені тихесенько ім'я,
Щоб не почули ті, хто йде позаду,
Не перекинулось щоб з нього полум'я,
На літній парк, траву і балюстраду.
Хай пролунає піснею пісень
Цунамі в кров, у підсвідомість ляже,
Його вдихну у груди, мов кисень.
А пам'ять вузликом на міокарді в'яже.
Від нього йдуть мурахи до душі,
А місяць колір на блакить линяє.
Ще не любов, десь в зорянім ковші
Вона чекає тих, хто крила має…
Ще буде все, передчуття краси,
Те майбуття – прикраса цього світу,
Це джерело, кришталь життя, неси,
Цю магію з Старого Заповіту…
Оксана Самохліб 1994р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
За паркан зайду частий,високий-
Череп намальовано з кістками.
Гріє душу дивний,ясний спокій.
Знаю я, все добре буде з нами.
Ось де підспідки свої ховаю,
Доступа стороннім всім закрито.
На ланцюг драконів посаджаю
І влаштую найжорсткіше мито.
На паркан я той подам напругу.
Щоб тих хто полізе підпалило,
Попереджу ,в тім, лише подругу
Рідних щоб моїх не зачепило.
Там я розкладу найкращі мрії.
Заведу садок, низьку хатинку,
Щоб не були страшні буревії,
І проміж рослин вузьку стежинку.
Там влаштую я свої закони.
Срібна там затока біля річки.
І дітей кататимуть дракони
Між кущів червоної порічки.
Годувальниці геть скрізь поставлю
Буду синіх пташок розводити.
Кожному нужденному відправлю
Щоб незбутніх мрій зі мной ділити.
Ви летіть птахи , як небо сині
Крізь поля,ліси, в нічні тумани,
Між озер, де стежки лебедині,
Розшукати іншії паркани.
Може зараз хтось там гірко плаче.
У когось із марами не склалось.
Серце на друзки розбив гаряче,
З птахом синім щоб усе владналось.
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
Пророкує зов хвиль мою втечу.
Сонце в пінний прибій заграє.
І заповнює ту порожнечу
Що з дитинства у кожного є.
Шепочи про шаленеє щастя
Шалопутно шебовсни в пісок,
До солоного з йодом причастя,
Залишається крихітний крок
Море тягнеться бризками вмити,
Затягти в шаленіючу суть,
І у піні своїй потопити.
З серця хвилі буденність зітруть.
Оксана Самохліб 2020р. @Кseni Bererkel
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Липень в'яне. Вишня чорна й п'яна,
Сонечком припечена й гірка.
Чом тебе люблю, моя духмяна?
Адже ти підмружена й гливка...
Чом би не любить коли налита
Різким смаком соку і блищить.
Колоритна шпанка знаменита,
Як візьмеш до вуст, немов горить!
Ні, мені таку, з хмельним полином!
З терпким духом безнадії щоб,
Про минуле жадібним спомином-
Упіймати шанс останніх спроб...
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020
Я залишив все життя що ϵ,
I iду в смертельно лячне «після».
Над парканом «Кожному своϵ»
Напис кров'ю, раною, вознiсся.
Нас зустрiв колючiй дощ дрiбний,
Апельплац** i клацнули засови.
Номер на руці мiй набивний
Анулюϵ прізвище iз мови.
Хто наш апель*** зможе описать?
Хто згадаϵ як я тут сконаю?
Чад від тіл втомився я ковтать
Чи не собі яму я копаю?
Комусь в вуха грають скрипалі
Щоб не чуть страшні смертельні ґвалти,
Я- збираю крихти iз землі,
Аби не побачив хто iз варти!
Ïхнi столи ломляться від страв.
Хтось ще й гарну пiсню ïм спiваϵ.
Я зозулю вчора запитав:
«Скiлькi днів життя ще протриваϵ?»
Бачив як жінок, дітей малих,
Загоняли в дверi з газом камер.
І людей безсилих,но живих
Закопать лагерельтестер**** Хаммер
Нам звелiв.Ще рухалась земля
Дуже довго… І собаки вили…
Чулись тихi стони звiдтiля.
Моторошно чуть це від могили.
Як мороз був- підлітків й дітей
На плацу водою обливали,
І дивились в свiй секундомер
Скiльки часу діти замерзали.
Всi вони охайнi та гладкі
В кожухах, з чималой зарплатнею.
«Кожному своϵ»-це все про них?
Ïх контраст iз долею моϵю?
Що зробив, i чим я завинив,
Щоби стати гіршим за тварину.
Знищили i жiнку i дітей,
Скоро й я до Бога в сад полину…
Роки йдуть так швидко! Час спливе,
Пам'ятайте свiт щоб захистити,
Jedem das Seine (Кожному своϵ)
Я помер. Рабом не варто жити.
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
* німецька-кожному своє.
**-площа для перекличок
***-перекличка
****-начальник лагерю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Пробач, що давала так мало любовi
Ти нею харчуϵшся, з неï ростеш.
I скоро вже скажеш «Бувайте здоровi!»
Iшляхом своḯм в зовнiй всесвiт підеш.
Пробач, що так мало я слiз вгамувала,
Хоробро боролась ти з болем своḯм
Багато секретів твоïх я не знала
Завзято будуючi новий наш дім.
Немало професій я опанувала
I доктор, і вчитель, кравець й перукар,
А час наш безцiнний я марно втрачала,
Рятуючi тiло, втрачала я дар.
Я все намагалась зробить якнайкраще.
Вiд зборiв батьківських болить голова.
I кожного року ставало ще важче
Тобi в суперечцi шукати слова.
Твiй успiх менi дарував ейфорію
Поразка в душi мов би пеклом пекла.
Ти гарною станеш. Я тихо радію,
Аби ще й розумною б ,доню, була…
Ти скоро розправиш за спиною крила
I в небо за обрiй полинеш скоріш.
Лише пам'ятай: Я тебе так любила,
Що просто не можна любити сильнiш!
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Мир потребителей
Богом отмеченных,
Мир потребителей
Вдрызг изувеченных
Взгляды пустые взвентив в небеса
Бельмами смотрят пустые глаза.
Их самомнение только не трогай,
Не потыкайся к ним с мыслью убогой,
Тот кто ни с нами, тот пусть на карниз,
Мы подтолкнем его бережно вниз.
Мир потребителей
С душами рванными,
Мир потребителей
С целями странными,
Медленным шагом толкаясь вперед,
Тянет за нити их вождь-кукловод.
Мир потребителей,
В гении рвущихся,
Мир потребителей,
В танце смеющихся,
Мир, где съедают своих же детей,
Лишь бы подняться на фоне людей.
Мир потребителей
В тайне страдающих
Мир потребителей,
Все забывающих.
Мир потребленных иллюзией снов
К уничтожению снова готов.
Оксана Самохлеб 2014г.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883256
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2020
Буває інколи, як їду я тролейбусом,
Дивлюся на людей – якії ж гожії!
На очі концентрую погляд фокусом,
А звідти сяйво- зорять душі Божії!
Якії ж гарні очі- сірі, карії,
Зелені,чорні сині, фіолетові!
В них закарбовані теємнії сценарії,
І ребуси, щоб вкрасти сон поетові…
Красу цю має той, де шлях з родзинкою,
Життя навчає, кістки переламує,
Пташине серце жаркою вуглинкою,
І сонце щастя дуже рідко балує.
Їм хист стираючі, руйнуючі відносини,
Напевне, все не склалось, як хотілося,
Прості і щирі вам на перепросини…
А ви це бачили? Чи це мені наснилося?
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Сергію Павловичу Корольову, геніальному конструктору присвячується.
- - -
Дванадцять років! Вдумайтесь, дванадцять!
Отримав геніальний інженер.
Йому вже тридцять, вже не буде двадцять
А час це найстрашніший браконьєр.
За що? Троцкізм? За завеликі строки?
Тут кожен гвинтик місце має знать!
Це ж не 3D , не крутить в різні боки,
Те креслення. А перевірить? А зібрать?
Розбив ракету.Так, а як навчитись
Всьому новому? Як це все пізнать?
В машину часу і в майбутнім опинитись?
Ні! Рахувать й у небо запускать!
За те, що геніальні мав ідеї
За те, що знав де помилки шукать.
Що в себе вірив. Щоб на апогеї
Міг хтось « Дивлюсь на небо» заспівать!
Щоб перша пісня, що почує всесвіт-
То наша. Українською була.
А поки щелепи зламає той пройдисвіт.
І грати поховає напівімла…
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Краса такою різною буває,
Буває ніжна з запахом ванілі.
Бува очима рани вижигає,
І смажить нутрощі твої немов на грилі.
А пахне різко- мускусом,жасміном,
Нарцисом з легким присмаком сандалу.
Ще й очі чорні в мікс з адреналіном
Гвоздять тебе подібно перця жалу.
А ще бувають очі щастя повні.
Воні зелені, наче ноти лайму.
Як вермут і беліні невгамовні
І залипаєш в них подібно слайму.
Краса буває як польові квіти.
Немов ромашка братки і барвінок.
Такі прості і милі часом діти,
Що прикривають свій шкідливий вчинок.
А ще краса буває з грімом бурі.
Вона сварлива, грізна і бурмоче.
Вона спиняє подих до одурі.
І має карі і лукаві очі.
А ще, краса буває в запустінні,
Вона срібляста, виважена, мудра.
Живе вона у листя шелестінні.
Запах історій : порох, або пудра.
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Ось вони! Не туфлі,мрія!
Такі гарні і жадані!
Мов рубильник істерія
Мізки вимкнула крижані.
Скільки коштують? Зарплата!
Раз в житті дозволить можна.
Коштують немов із злата!
( Що там як, я незаможна)
Буду в них ходить у свято,
Під длинючі й гарні сукні.
Хай із заздрощів дівчата
Рвуть з свого волосся буклі.
Ось, купила! Йду додому.
Нібито чогось забула…
І коробочку відому
Несу гордо! Ось! Набула!
Вдома зустріча собака.
Піщіть й плигає до носа.
Пустунко і забіяка,
На коробку зирка скоса.
Їй смаколик не купила-
Ось про що я геть забула.
Я намірять поспішила
Образи, які здобула.
Та пішла, образ ковтнула.
Не попивши навіть чаю,
Шафу я перевернула.
Сукні з туфлями вивчаю.
Нафантазувала гори.
І в театр квитки купила.
Провела переговори.
І подругу запросила.
День пройшов.Іду з роботи.
Двері тихо відчиняю
Туфлі бачу я навпроти
Геть ізгризені.Шукаю
Винуватицю злодійства.
Сидить й дивиться на мене.
Від такого ізувірства.
Серце тягне і вогненне.
«Ох ти йо!»,- й змогла сказати.
І на цім скінчилась мова.
Їй би ременя піддати.
От оце тобі й обнова.
Взагалі, а хто важніший?
Туфлі це лише ганчір'я.
Добрий друг мій найніжніший,
Чи собі начистить пір'я.
Старий друг мене кохає.
Туфлі викину й забуду.
Краще хай смаколик має.
А квитки я завтра збуду.
Це ж вона мене навчала.
Те, що маю цінувати.
Що є порох показала,
Гроші й час не марнувати.
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Ну скільки ж можна мову відбирати?
Лише відлигались і знову в нас інсульт.
І розум людям знову роздирати,
Посів руйнуючи , відроджуючи культ
Ацтеків хижих , мумії вклонятись.
Шукати позитивів на крові
Ну скільки можна дурню сподіватись
Що мир рятує дірка в голові?
Що мир рятує ваш камін і щастя.
І ваше серце щире, що болить.
Соціопат- діагноз, вам не вдасться
Маньякам розум як програму оновить.
Оксана Самохліб 2020р.@Kseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
-Прощавай,- мені шепоче море.
-Повертайся,-прокликочуть чайки,
Моє щастя трохи морем хворе,
Буде сумувать за ним потайки.
Мені хвилі трохи рідні стали.
Насумрилися, не йдуть прощатись.
Розблиск сонця у собі купали,
І від сліз прозорі ледь хитались.
-Прилітай до мене в гості, вітер!
Він волосся гладить і цілує,
Ніжно із очей вологу зітер,
-Краще ти, бо тебе тут бракує…
Оксана Самохлiб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
У затоки, біля річки верби й верболози,
Там вінки плели дівчата і ковтали сльози.
Ти пливи, пливи віночок річкою до моря,
Хай тебе побачить милий і не знає горя.
Десь воює мій миленький,важко й забарився.
Замовля дівча віночок, щоб не потопився.
Нехай милий хоч здалека, зіркою побачить.
Що чекають пам'ятає, й крадькома заплачуть…
Пам'ятає ясні очі і чорнії брови,
Ріднії степи безкрайні й зелені діброви.
Темна ніченька Купальська, стогін ніч лякає,
А дівчина в темнім лісі папороть шукає.
Як знайде чарівну квітку,хоче загадати,
Щоб здоровим був миленький й повернувсь до хати.
Всю ніч бігала й шукала, не знайшла чар-зілля,
І чи буде в неї з милим чарівне весілля?
Бог не любить замовляння, ворожбу і чари,
Може тому й посилає нищівні удари.
Безнадійно квіти в'яли у вінку що тоне,
Десь лежить на полі милий, й навкруги червоне.
У затоки, біля річки верби й верболози…
Там сиділа дівчинонька і ковтала сльози…
Оксана Самохліб 2019р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
(Історія дівчини, що віднесла свою хвору собаку
на гору, щоб та в останній раз побачила сніг,
який дуже любила)
Сніг як вогонь. Чи лід, чи це є сльози,
Останній сніг, останній раз для двох,
Ціна життя…Ціна кохання… Сполох
Свірхнова зірка – замість ліків дози,
Чудових спогадів…
Сніг близько- видох, вдох…
Несу тебе. Важка. А очі ніг не бачать,
Куди ступить? Ідемо на Кернгорм*.
Як обіцяла, снігу там вистачить,
Й на небокраї синіх пиків й форм.
За шагом шаг, мені дарує пам'ять,
Немов гортаю стрічку інстаграм
Всі милі спогади, і кожен мене ранить,
І полишає довгий світлий шрам.
Ось перші дні, взяла тебе до дому,
Ти згризла і взуття і бігуді.
Така пухнаста, ніжна і знайома.
Ось ми на річці, біжимо в воді.
Я вчу тебе команд, даєш ти лапу,
А потім голову кладеш і погляд – ніж,
Як доставала м'ячик із під шкапу,
Як мене зустрічала!... Все, рубіж.
Тут далі сніг. Його ти так любила,
Я так боролась за твоє життя…
Все б віддала…Все що могла зробила,
Аби не йти шляхами каяття.
За шагом шаг. Прийшла важка година,
Ти захворіла- болі, лікарі,
З тобою піде мене половина,
І пусто стане на моїм дворі…
У нас ще є останній сніг і дві години,
А потім той укол і підеш ти,
Немає в цьому жодної провини,
Вкладу на стіл і скажуть: відпусти...
Ти так страждала, було стільки болю,
І я казала: «Скоро піде сніг!»
Ти так любила бігать в нім по полю.
Твоя стихія. Воля. Оберіг…
Сніг нам на двох. На спогади і сни,
Як ти зраділа! Будь завжди зі мною,
Хоча б у снах, відлунням від струни…
Закрою очі я тобі рукою…
І поруч твоє місце опустіє...
Нам стільки років добре було вдвох.
Біжи в останній сніг, тебе він гріє,
У нас ще трохи часу: видох, вдох…
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
*Кернгорм-горнолижний район Шотландії де завжди є сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
А хижі птахи не живуть у сажах.
Об прути крила в м'ясо розбивають.
Занадто звикли жити у віражах.
Свободи свіжий вітер бо шукають.
А хижі птахи звикли жити в небі.
Де видно світ немовби на долоні
В цих птахів воля для життя в потребі,
Як їжа. Хижі птахи мруть в полоні.
Так само й люди є, що гинуть в клітці.
Тій кучі , що нам побут побудує,
Співають , коли вільні , пісні квітці,
Господар вб'є, який не прогодує.
Оксана Самохліб 2020р.@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Не треба дітям грати у війну.
Хіба на білім світі мало болі?
Це як лягти полежати в труну,
Не можна грати з смертю на приколі!
Як бачу в форму вдягнених дітей,
Мені геть мізки дригом вивертає!
Повно в житті відчинених дверей,
Життя цікаве , і воно триває!
Навіщо діток змалечку привчать
Когось, хоч жартома, але ж убити!
Збагни про що вони кричать й мовчать
Для них не гра це. Їм у цьому жити!
Не треба дітям грати у війну.
Нехай ідуть у парк в квача пограти.
Нехай летять, наздоженуть весну
Що йде за обрій вдягнена у шати.
Навіщо дітям звірськи ігри мать?
Вони не вовченята ікла мати,
Їх краще пригорнуть й поцілувать,
Як виростуть,той підуть у солдати.
Авжеж - добру потрібні кулаки!
Нехай у них стискаються долоні:
Військовими пишаються батьки,
Які країну бережуть в заслоні.
Запам'ятати, що оберігать:
Цю Україну, як в дитинстві мрії!
Свободу й совість понад все тримать,
Блакитне небо й лани золотії!
Оксана Самохліб @Kseni Berkeli 2020p.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Мамо! Дозволь мені вмерти.
З болю втрачаю свідомість.
Хворії спогади стерти.
Не відчувати вагомість.
Вбити життя непутяще,
Те, що зібрало токсичність.
Може так буде найкраще?
Нащо комусь моя вічність?
То лише моє, так хочу.
Шипом садистських емоцій.
Битеє его лоскоче,
Трує тебе мовби стронцій
Я безталанна та й годі.
В мене ніщо не виходить
Нікому стати в нагоді
І нікого не обходить.
Більше ніхто не почує
Криків моїх і протестів
Сірая тиша лікує
Луну моїх маніфестів.
Хай залишаються в тіні
З душами експерименти,
Тих,хто вбивав птахи сині.
Мамо, дозволь мені вмерти...
Оксана Самохліб 2020р. @КseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
(моїй донечці-фантазерці присвячується)
- Мамо, мамочко! Я прокинулась!
Мара чорная в землю схлинула.
Що це було? Що? Я захлинулась.
Хмара темная день поглинула.
- Люба донечка!Боже, дякую!
Поруч янголи! З коми витягли.
Долю справили,та ще й якую!
Нам з одужанням помогли!
Десять днів день і ніч молилася.
Цілувала все, милу донечку.
В календарних днях загубилася.
Все я мріяла – йдем по сонечку.
- Мамо, мамочко! Я щось бачила!
Чудернацькії тіні сунулись!
Мабуть смерть косу не змастачила,
Мари в жах нічний перекинулись.
Бігла від потвор степом чорних квіт.
Як ступаєш в них – розсипаються.
Не зламалася, не пішла в політ,
Ті, потворнії, рук хопаються.
Та й запрошують , стати відьмою.
З ними злигатись, чарів створювать.
Їм прислужувать, буть потрібною.
Між зірок літать, землю скорювать.
Не погодилась, і молилася.
Душу чистую, не обмінюю.
Тут в моєму сні все змінилося.
Мені вибір дан. Я оцінюю.
Між двох виходів в невідомості,
Дві туманності – біла й чорная.
Деструктивності у свідомості,
Мабуть янгольська і потворная.
Образ певний, асоціації-
Біла, думаю, царство Божеє.
Шанс лише один -дегустації.
Чорна, думаю, в нуль помножує.
Раптом хочеться йти до янголів,
Ну хіба ж я не заслуговую?
Були помилки, мала ідолів,
Перед ким себе виправдовую?
В пекло я пішла. Розчинилася.
Стіксом виплила. В лаву кинулась.
Й тут на ліжечку опинилася.
Мамо, мамочко! Я прокинулась!
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Відчуйте світ таким, як я мовчу.
Яскраві фарби.Мелодійні звуки.
Та цілі гори прикрощів і муки,
І що без слів душею шепочу.
Ну звідки це? З токсичності дитинства?
Коли щось роблять, протилежнеє говорять,
Це наші діти, певно що повторять,
Страшні й жорсткі уроки материнства.
Чи коли в собі я чавила жалість.
До себе, до людей і до природи.
Долю і хист -немов вінок на води,
Нехай пливе – треную витривалість.
Або коли з гіркого болю мутить,
Немовби кіл у мізки,-«Зараз треба!»
Кому я винна? Де мій шлях до неба?
Якщо відмовлюсь, кого це засмутить?
Рублі, долари – це лише папери.
Не варто їх як ціль життя вводити,
Хіба « Добраніч!» зможуть говорити?
Чи пити чай і їсти з ним еклери?
Яка різниця брокер ти чи майстер?
Коли в тобі немає більше Бога.
Нікуди не веде твоя дорога,
І душу твою забере Чугайстер.
Це молодість, буває, колобродить.
А прийде зрілість чітко розумієш:
Немає сенсу що і як ти сієш,
Важливо те, що з тих посівів сходить.
Оксана Самохліб 2018р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Травень був холодний і зі зливами,
Колотнеча, справи як завжди
Йшла з своїми мріями мінливими
Вже не пам'ятаю і куди…
Йду і бачу-хатка невиправлена,
Ностальгії й суму додає
Баночка конвалій тут поставлена
І дідусь ці квіти продає.
Стомлений й сивий, звичайно в масочці,
(Як без неї, зараз карантин)
Поперед паркану сів на лавочці
Слухає своїх конвалій дзвін.
Не гука, купить їх не запрошує,
А лише чекає хто спита,
І скупа сльза обличчя зрошує,
Погляд душу сумом огорта…
Хто в крутій машині не зупиниться,
Не підкине дідусю на хліб.
Біля тих конвалій не опиниться
Їде мимо мовби і осліп.
Ходять люди в справах і у клопоті,
Сорома і я не збудуся…
Чи ж ми всі байдужості обколоті?
Гей, купiть букетик в дідуся…
Оксана Самохліб, 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Ранок.Сонце ллϵ скляную плазму
Менi в очi. Скрiзь бринить життя.
Зелень, пахощi, я вчусь ентузiазму
Раптом, подивилась на взуття-
Пiд ногами на асфальтi мокрiм,
Мружена й суха – остання мить,
Спить троянда. Хто ж в вiдчаï хворім
Мiг тебе так хибно упустить?
Хто зiрвав i на дорозi кинув?
Нiжнiï пелюстки iзом'яв?
Пив твiй аромат, а потім згинув
Кажаном в ночi. Бутон зiв'яв.
Неймовiрно гарно, аж до болю,
Йде до самих щелеп тінь гливка,
Зараз милуватися тобою
Шанс менi. Трояндо, нетривка
Юностi й гармонiï хвилина.
Молодi краса така крихка!
З всесвіту життя- лише краплина,
I вразлива, й нiжна, й полохка…
Пройде час, i я почну старiти,
Час безжальний, все вiн вiдбере,
Виростуть й підуть у свiй шлях діти,
Гине все сухеϵ i старе…
.
Оксана Самохлiб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Постой чуть-чуть,всмотрись как я уйду,
В седую мглу.За мной сомкнется ночь.
Но что я там увижу, что найду
Уйдя от век искомого мной прочь.
Не обернусь.Я видеть не хочу,
Как ты исчезнешь.Буря, не спеши
Стереть следы…Поставлю я свечу,
В окошко.На помин твоей души…
Оксана Самохлеб 1993г.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882262
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2020
(Герою України і видатному оперному співаку Василю Сліпаку)
Така страшна, пуста і гола тиша…
В ній прорастає хор, як дальній грім.
Блаженні сльози, барітон густіша,
Бо їх втіша Господь в краю своїм.
Усе пройшло. Шалений успіх, друзі,
Медові арії, визнання і любов.
І доля легковажна, в світлій смузі,
Поки війна не вкрала молитов.
А так хотiлося весілля у Карпатах,
Щоб перемогою скінчилася війна,
Щоб жартували люди в білих шатах,
Хочби й смертельною була за це ціна.
Чи плоть людська і справді тхне травою…
І слава людська- цвіт на ній: істлів…
Схиляє тиша зіркою златою,
Французький реквієм, що в вічність відгримів.
Чи справа в тому ніку- Мефістофель.
«Я частка сили, що бажала зла, зробила благо»?
Важкою ходою в ніч відступає профіль,
Кінець шляху- народжене імаго…
Блаженні, хто голодні й спраглі правди.
Їм завжди прикро від омани і болить,
Біль України чули і Париж і Равди,
Адже найбільше він кохав її блакить…
Найбільше він кохав її простори,
А за свободу не жалів свого життя,
Втіша Господь, пророкували хори,
Луни лавина – грiм iз розп'яття…
Оксана Самохлiб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
На кінчику пальця сиділа душа,
Не знаючи, де їй піти.
Немає хатинки, або шалаша,
Нема куди біль віднести.
Вона так ридала і крапельки сліз
Летіли в безодню світів
І мороку шепіт,"стрибай вже у низ"
Страшний, що заманює спів
Авжеж,так буває, і тіло ось так
Безжально тебе прожене.
Безпомічний ключ мов таємних рун знак.
В руці безнадійно засне.
Помилки свої по собі залиша,
Руйнуються чиїсь світи...
На кінчику пальця сиділа душа,
Не знаючи де їй піти.
Оксана Самохліб 2018р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Я дитина токсичноï неньки,
Я дитина Made is USSR
Мiж світів моя стежка вузенька,
Я травмат 100% зi 100.
Мене вчили чужого закону,
Мови, страви, звичаїв пісень.
Я відчужена буду до скону,
Мов Чорнобильська зона в наш день.
Батькiвщини нiколи не мала.
Нас примусивши строϵм ходить,
Та, що замість ïï так брехала,
Вуха воском хотiлось залить.
Вiдiбрала батьків честь i землю,
Поробила з людей жебракiв
А страшніше за все, відокремлю
Мiзки мила дівчат й хлопчаків.
Мене вчили вождям ïх вклонятись
Мов індійку в вiгвамi глухім.
І у думках своїх зачинятись
Щоб cамiй не вподобатись ïм.
Мiй дідусь йшов під дулом в атаку
Тих, що знищував хату його
І отримавши свою вiдзнаку
Сорок років вже після того.
Я навчилась пательней гриміти
I на кавi роботу зробить
Не навчилась лише постарiти
I коня на скаку зупинить.
Я навчилась катам пробачати,
I на мовi ïх вiршi писать,
Але й досi не вмію мовчати,
Буть як всi i нахабу послать.
Я дитина токсичноï неньки
Я дитина Made is USSR
Мiж світів моя стежка вузенька,
Я травмат 100% зi 100.
Оксана Самохліб.2020р.@Кseni Berkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Похороните меня за плинтусом,
Гнить не хочу на погосте брошенной,
Стать колокольчиком, иль одуванчиком,
Травою спутанной и непокошенной.
Похороните меня за плинтусом,
Не буду мерзнуть в снегу истоптанном,
В воде истаявшей, под. жутким мороком,
Всепоглащающим орущим шорохом.
Похороните, оставьте щелочку,
Увидеть мир хоть глазком исправленный
Пылью припавшую, хвои голочку.
И запах чувствовать свечи оплавленной.
Глядеть на близких,кто в жизни дорог был,
За них печалиться, и душу радовать,
Кого любила я, и кто меня любил,
Их настроение, смогу угадывать…
Похороните меня за плинтусом,
Сегодня черное, пусть будет белое,
Чуть ощутимое, но очень смелое,
Чтоб серце высохло, оледенелое…
К чему копить мне мечты зеленые,
Лазури полосы, на стопки складывать?
Похороните меня за плинтусом,
И можно заживо, зачем откладывать…
Оксана Самохлеб 2020г.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881988
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.07.2020
Цей я дощик провтикала,
Це прогноз мене пiдвiв.
Злив сьогоднi не чекала-
Дать б синоптику «люлів»!
Я іду без парасолі,
(Ох, введе цей дощ у гріх!)
На підборах і поволі,
В туфлях-човниках своїх.
Не минаю вже калюжі,
Бродом йду, вже все одно
Люди дивляться байдуже
Як калюжам мірю дно.
Мені прикро, ллє з волосся,
Я тремчу і злюсь на світ.
Щось згадала, чи здалося?
Так! Тому багато літ,
Як в дитинстві, йду у зливу
Я босоніж між струмків,
До калюжі мчать примхливо
Кілько наших човників!
Ми будуємо їм шлюзи,
І порти, ведем розбій!
В них вітрила й аркебузи,
Я- пітат. В калюжі – бій!
Мені раптом файно стало,
Мов би сонечко зійшло,
Дратівливість, зло- розтало,
Стало сухо і тепло!
Оксана Самохліб, 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Чи знає хтось , що значить жінка сильна?
Це є у підсвідомості казачий.
Рифмується чудово з словом «вільна»,
І це є вдача виключно дівчача.
Нема потреби комусь щось доводить.
Знайома стежка до твого спортзалу.
Якщо уважна, завжди все виходить.
Але не це будує «досконалу».
Вона збирає свого сина й доньку,
І їде в велопробіг до Півіхи.
Вона ховає свого Кострубоньку
І йде в весну, спираючись на віхи.
Вона зуміла і без школи вчити
Свою дитину, що є правда й воля,
І як під небом вижити й прожити.
Не впасти щоб від вітру як тополя.
Ця жінка вміє свої шляхи обирати.
Бо в неї вчаться мати щастя діти.
А як не дав Господь дитину мати,
То можна цю дитину й всиновити.
Нехай зіллються разом дві розлуки.
Лиха це доля- у вікні з котами.
Нехай ковтають язики ті суки,
Хто миє щастя брудними руками.
Ще й не своє.Що вистраждане було,
Коли дитину рідну поховала.
Що було, те пішло й давно загуло.
Це для слабких завжди чогось замало.
Для тебе свого завжди буде досить.
Хоч i просидить місяць на картоплі.
За своїх діток сильна в Бога просить,
А не в кутку ховає сльози й соплі.
Вона працює з вечора до ранку.
Зірки зійшлись- то можна й відпочити.
Вона співати вміє колисанку.
Не тільки в своїх гаджетах сидіти.
Пробачте їй, що часом не встигає
Того, що жорстко з своїх справ планує.
Вона наздожене, вона вас чує,
Бо надто вже цей світ увесь кохає.
Вона не геній і не божевільна.
І завжди знає, що їй зараз треба.
Так жити може тільки жінка сильна.
І досить близько. Поруч, біля тебе…
Оксана Самохліб @КseniBerkeli 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
І навіщо вчитись пробачати?
І кому це взагалi потрібно?
Мов Ісус гріхи їм відпускати?
Це не наше, людське. І подібно
Швидкій,що кидається, гадюці,
Я свої кордони захищаю.
Не пробачу зраду я падлюці .
Я таких за місто оминаю.
Всі звичайні люди, не Tитани.
Кожен може слабкість проявити .
По життю бувають різні стани.
Це ж йому надалі з цим і жити.
Я про чорну, непрощенну зраду.
Не про сварки я і битовуху.
Про того що бив тебе іззаду
Бий його в обличчя і щодуху.
Ваше серце хай б'є такти рівно
Треба вам з початку все почати.
Буде все в майбутньому чарівно...
І катам не можна пробачати.
Тим катам,що нищили свободу.
Їх завжди потрібно пам'ятати.
Як цідили кров свого народу.
Зараз їх запрошуєм до хати.
Мов вампірів. Вибору немає?
I який не був б́ ти забобонний,
Він тебе із'їсть коли впіймає.
Не врятує паспорт закордонний.
Тож не пробачай цим двом ніколи!
До своєї не запрошуй хати.
Будуть дітям в спадок видноколи.
Лише ти навчись НЕ ПРОБАЧАТИ!
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Таких як я звуть жінками без віку,
Минає час, а я, це завжди я
Так, пожалкую песика й каліку,
Але у мене є моя броня.
І тільки я дороги обираю,
Мені ніхто ні цар,і не суддя,
Для себе знаю, це є місце раю,
І де мій ад. У шафах безладдя,
А готувати й зовсім я не вмію,
Але у праці кожен Божий день.
І може ще тому я не сивію,
Що маю душу зроблену з пісень.
Я бачити і відчувати можу
Те,що тихенько спить в твоїй душі,
А волю, признаю я тільки Божу,
А ще збираю влітку спариші…
Нема страху, віддам за принцип годи…
Ще чую музику конвалій у гаях…
Я так люблю світанки і заходи,
І рідний край, надвечір у вогнях…
Оксана Самохліб 2020р.
@KseniBerkeli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020