| Сторінки (1/44): | « | 1 | » |
що ти казатимеш мертвим,
коли доведеться миритися перед війною?
чи пробачиш мені, що я досі живий,
і не вірю поганим снам про нездійсненне майбутнє?
кажуть, сьогодні – міжнародний убивчий день.
думка про це доводить мене до гарячки.
що вони роблять з твоєю душею,
коли вона, розбита, валяється там без нагляду?
коли ти втрачаєш контроль,
ти втрачаєш душевний спокій:
чи є в цьому світі щось,
у що можна вірити певно?
ми не маємо свідчень про те,
що буває по смерті. чи маємо?
нуте, скажіть мені та поясніть:
що то, коли нам вчувається нізвідки
і звідусіль водночас безглуздий глузливий сміх?
чи всіх нас переслідують привиди уяви?
ви скажете, цього не може бути,
але я там був, – я бачив,
як вони виють на місяць.
страшне! це – страшне. чи лише я один,
чи ще хтось зі мною в це вірить?
насправді я знаю, що я не сам,
та я не боюся піти без нікого,
й самому у всім пересвідчитися.
що я сказав би мертвим
там, де вони горять у пекельному полум'ї?
так написано в книзі, яку я читав.
я сказав би: ну, що ж, ви маєте шанс повернутися
– лиш зверніться до мене, й я вам допоможу.
я знаю принципи. один з них є таким:
[i]не зарікайся[/i]. я кажу назавжди:
вони там є, ті голоси, й або їх добре чути,
або я не дуже розумний,
та я – не такий дурний
after all, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
я сиджу та очікую на революцію.
вчора я мав видіння: пекельний геноцид.
потрібна нова релігія: оцифрувати бога,
й програмувати мозок, а не тремтіння серця.
вперед, вперед, кремнієві солдати!
біжіть у майбутнє, енергізуйте мрію!
будете в нас наступним ступенем того наближення,
першим котрого була людина.
ми виправимо все. а тим часом дивіться:
просто у вас на очах думка стає сталлю.
там, на иншому боці неба
десь має бути, здогадно, технологічний рай.
знайдіть його там терміново й замешкайте,
бо тут вже підрито підвалини,
і похилилися принципи.
кохання – віртуальне задоволення.
реальність регулюється автоматично
і налаштовує вас на романтичний лад.
термінальну ненависть розраховують за алгоритмом
дитини, що впала в делірій навмисно.
погляньте довкола: скільки тут іграшок!
а ви ще бажаєте світових проблем.
ці іграшки – справжні. їх можна ламати й бити,
а проблеми – вони й нудні,
й заморочливі, і нерозв'язні.
прокидайтеся на світанку,
на сповідь ходіть опівночі.
ніколи не зцілюйте ні своєї душі,
ні тих, хто цього потребує:
плекайте ваші ілюзії, але не вірте в них.
ваше минуле є вашим майбутнім.
залишеність, покинутість, загубленість у часі,
розгубленість у всьому – ось що на вас чекає.
ви розважите зрештою, що вам необхідно здатися
або на волю ворога, або на волю божу.
очікуйте на революцію! програмуйте ваш мозок,
а не тремтіння ваших сердець.
відрядіть нас до нашого пекла,
відмовте нам в нашій вірі –
ваші закони спливають отрутою,
бо так і ведеться в нашому світі.
віртуальна життєдіяльність надлюдського розуму
неминуче повинна призвести до загибелі всього людства.
наша молодь не стане силою, щоб цьому протистояти;
наші діти – зовсім дурні, бо не знають таблички множення
computer god, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
вже сходить сонце, всю роботу зроблено,
а люди все мовчать та витріщаються
на того, хто прибув зі славою з-за моря
на суд короля: щось не так?
ви стоїте обличчя до обличчя;
твоє серце вагається. відповідь – неочевидна.
якби ти лиш знав! але чесність – це груба помилка.
ти зробив свою справу, й заплатиш своїми очима.
в чорну пітьму й нескінченну ніч!
нехай на твоїй душі лишаються шрами від світла,
нехай твоє серце палає вогнем кохання –
небо вже вбралося в чорне.
нехай твоя совість плаче: ти мав лиш поганий вибір.
колись ти помреш все одно, й тебе поховають вночі.
а винен у всьому – звісно ж – ворог людського роду!
втім, не журися: ти втратив очі, але не втратив бога
heaven in black, black sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=t8raeq-PW4E
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
розділ почато, сторінки переглянуто.
в цих письменах є багато чого,
та кого воно все обходить?
куди ще нам бігти, чого ще навчитися,
коли ми вже втратили все?
я довго жив. мені казали, що робити,
куди мені йти, й чиїх настанов слухати.
тепер я того всього вже не потребую,
бо знаю правду, і вона мене влаштовує.
світ обертається; все, що ми бачимо, змінюється.
та світ обертається завжди й назавжди.
він завжди й назавжди тужить та журиться
через любов до життя.
ти помиляєшся, коли ти думаєш, що я боюся кохати.
дивно, як дивно! – чи не здається й тобі?
дивися: на цій скрижалі – істина, й ми з тобою.
чи довго ми зможемо жити так,
як звикли, в той спосіб, що знаємо?
– тепер, коли ми вже втратили все,
й не надбали нічого нового?
хоч би там як, я не боюся:
я знаю правду, й це мене влаштовує
feels good to me, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
хто нас веде до вічної країни
тепер, коли ми приборкали вітер з вальгалли?
королівство одина – то королівство богів,
де наші душі могли б спочивати в мирі.
та знайшовся зрадник серед нас –
він зазіхнув на святиню,
і звів нас на шлях до пекла.
коли з вальгалли віє холодом,
будьте певні: проллється велика кров.
з вальгалли завжди віє холодом;
кров проливається безперестанку.
твої обручі всі розбито – рятуй тепер свою душу.
ти не сам, бо з тобою – найхоробріші з мертвих воїнів.
військо біжить до пекла кораблями та колісницями, –
нехай вам всім допоможе гнів великого тора.
піднесіть ваші руки, торкніться неба!
знайте: вальгалла прийме тих, що боролися чесно.
підведіть ваші очі, дивіться в обличчя смерті:
один, великий бог, сам поведе вас нині!
кажуть, відколи сьоме століття нашої ери,
історія ходить колом. все, що було, повторюється.
напевно цього ніхто не знає. – що ти можеш сказати?
краще втікай, і сховайся там, де тебе не знайдуть
valhalla, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
коли ти ходиш сам, ніч огортає тебе, мов саван.
ти мріяв колись про кохання та славу;
тепер туманні обрії затулили від тебе світ, –
лиш очі ворона показують те, що тобі потрібне.
ця земля, котру ти любив,
охолола, і стала безплідною,
та ім'я великого бога лунає в твоїй голові!
нехай ватажки тепер провадять нас до перемоги, –
й чи потрібно там буде доводити,
що одинів суд – найвищий?
odin's court, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
крига та полум'я, сльози й вогонь!
ці крила носять пекло понад світом!
вся наша спадщина – це безупинний плач;
знання про істину зробили нас старими.
світ все обертається, та сонце вже не сяє.
в повітрі – мовчання, що душить святі новини.
слова – як отрута, всі почуття кровоточать;
так – вже 2000 років, відколи посіяно віру.
час мріяти минув; всесвіт перевернувся.
не стало пітьми, ні світла, ні правди, ані брехні.
– й лиш там, де колись ховалася темрява,
з піднесеним духом ворушаться наші гріхи.
благальнику світла, нехай тебе далі провадить
привид, що зветься царством божим близьким.
уникай неспокійних сердець, проганяй випадкових друзів:
хай сміється нічний ошуканець. він панує в твоїй душі,
аби оберігати камені шабату.
крига та полум'я, сльози й вогонь!
ці крила носять пекло понад світом!
вся наша спадщина – це безупинний плач;
знання про істину вкрали нашу невинність.
віра – чи знищить вона ваше бажання жити?
кожне зітхання – молитва;
кожен рух – нескінченний ланцюг страхів.
очі видющих сповнені безкомпромісною люттю.
лиш наглядай за мною.
хто цей бог, що почув, як його люди плачуть?
чия це рука прирекла на смерть роди та народи?
життя все одно триває, майбутнє до нас усміхається
– кажуть, це наша помилка. потрібно це перевірити.
завтра все обговоримо з каменями шабату.
the sabbath stones, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
шляхи земні волають, всі кличуть твоє ім'я.
всяка дорога, якою ти йдеш, є твоєю спокутою.
мільйони очей витріщаються на порожнечу,
сліпі ведуть сліпих світ за очі, як вони кажуть.
до кого ти звернешся по допомогу,
коли все піде не так, як ведеться?
ти все не слухаєш, ти все нічого не знаєш,
– ти все тікаєш, єрусалиме.
ви кажете, гуляли квітучими долинами;
кажете, бачили там якісь доленосні знаки.
о, голоси минулого співали вам райських пісень?
о, а можливо, ті голоси – покручі хворого розуму?
коли з моря до неба вранці підноситься тисяча душ,
на це таємниче видовище зачаровано дивиться сонце.
ангел гукає: "остерігайтеся! це може бути оманою!"
– так, і це може бути кінцем останнього дня.
всім відоме твоє ім'я; всі дороги ведуть до гніву.
чи й далі все буде так? чи не пора повернутися?
зупинися на час та послухай, що я тобі кажу.
бо, коли ангели плачуть, слухай, єрусалиме!
обмірковуй своє становище, погамовуй свою брехню.
бо, коли ангели плачуть, вони
оплакують твою долю, що її ти собі обираєш
jerusalem, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
я запалю своє світло в темряві,
я розжену осоружний холод.
я запалю свій вогонь,
щоб полегшити ваші жалі та печалі,
щоб прогнати страх та страждання.
я запалю своє світло в темряві,
щоб дати тепла змученим душам.
нехай його блискотіння
підбадьорить розбиті серця,
і потішить їх танцем новорічних сніжинок
чи розбурканих іскор надії.
мій вогник, здається, й мене самого
змушує жити – корюся йому неохоче.
то було вперше, коли я відчув потребу переконатися:
переконатися в тому, що темрява може горіти.
тоді я збагнув природу того делікатного світла,
що зростає, мов квітка, без сонця на лоні пітьми.
моє маленьке світло згасила була чорна ніч,
а тепер воно ясно сяє й безперестанку розжарюється.
часів, коли люди бачать лиш страхітливі тіні,
коли навіть місяць ховається, знічений і переляканий,
коли світ замикає всі двері, й нерухомо вдивляється в прірву,
моє серце сяє цим світлом, випромінюючи любов.
я обдарую любов'ю світ, що завмер у тривожному жаху,
й так всі ми зможемо разом пережити скрутні часи.
любов'ю до тих, кого втратили, за ким так ревно сумуємо;
милістю до сердець, сповнених запитаннями;
тим, що кличе людей поринати в прекрасні мрії,
й допомагає вірити, що всі ми – заодно,
бо в єднанні ми будемо сильними: сильнішими, ніж будь-коли.
був час приймати дари, а нині – час дарувати.
вберіться в срібні шати, поширюйте благодать.
я бачу світло там попереду, відтак все йде, як треба.
однакові наміри, спільні зусилля виправдовують наше становище.
в нашій єдності ми осягаємо усвідомлення спільної долі.
нас очікує щастя в мирі, добрі й благоденстві;
наше сонце – то наша зірка світла, тепла й оновлення.
підбадьорюю вас і зміцнюю; всі загартуйте свій дух!
я молюся, щоб ваш тягар став вам благословенням.
настає небувалий час: привітати новий світоустрій, –
в ньому втіляться людські мрії про справедливість.
я молюся за наше майбутнє: воїстину добре та світле.
передбачаю там все в благій божественній рівновазі.
ділюся з вами цим щастям; маю ясні сподівання
на це майбуття, що вже близько. я запалю цей вогонь
shine a light, martine weber
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
там, де проламано обрій, бовваніє чиясь фігура.
заплющте ваші очі та моліться:
то – втілена божа воля так вам себе об'являє.
він – лютий і таємничий. люди бояться його,
і навіть бояться промовити вголос його ім'я.
він прийшов не для того, щоб дати вам всім надію:
він – законотворець і законодавець.
він розказує щось нове, та мета його – все та сама:
знаходити грішні душі. він їх скупить гуртом за золото,
і все ваше срібло вас не врятує від пекла.
князь темряви оселиться всередині кожного з вас.
ваше минуле свідчитиме; ніхто не змінить минулого.
прийшов ваш законотворець – він дає вам такі закони,
на які ви не заслужили, та це його не обходить
the law maker, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
ти бачиш мене? ти все ще зі мною?
ти чуєш, як волаю в пустелі про спасіння?
тоді скажи мені: у чому сила й слава?
– чи в самому житті, чи в смерті,
чи в безсмерті, чи в нежитті?
перебіжи ці дні, перепливи ці ночі.
коли все скінчиться, отримаєш відповідь.
я біжу під шепотом дощу.
anno mundi? ти ще дивуєшся?
обери собі правду: грому, життя чи провини.
яким ти бачиш місце, найкраще для нашого людства?
ти бачиш його? ти усміхаєшся?
щоб знати це, тобі потрібне дзеркало
і сонце, й місяць з зорями на небі.
гаразд, чи бог ще дзвонить у свій великий дзвін?
я бачу, там сміються люди: вони сміються з тебе.
якби ж вони знали, що все, що ти кажеш – правда!
але генерали досі ведуть свої війни,
і солдати, що гинуть, шкодують,
що так і не стали ними, п'яними генералами.
ой, горе!
вітер вночі віє холодом.
як твої очі горять!
тим часом пісок нашого сивого часу
кам'яніє, стає все важчим,
перетворюється на слова.
чи йдеш ти шляхом, що його протоптали мільйони?
чи ведеш ти сліпих, що нелегко,
туди, де вони прозріють?
чи вступив ти в війну, чи тримаєшся досі осторонь?
чи борешся ти хоч за щось –
чи сповідуєш миролюбство?
сподівайся бодай на когось,
і борися з ним самостійно.
десь є надія одна, що зростає і розвивається.
так само зростає моє розуміння; бачу її все ясніше.
всі честолюбні серця вже потяглися до неї;
спостерігай світанок. ти бачиш сонце, що сходить?
значить, сліпі прозріли, й наше видіння справдилося
anno mundi, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
я пам'ятаю лютий жар всередині,
коли ти торкнула моє скрижаніле серце.
в моїй душі стогнали крики, як у пеклі,
й вона не витримала, і розвалилася.
я пам'ятаю свій смертельний голод –
я його не втамовував, хоч минали роки й роки.
знає лиш бог, як я потребував і мучився –
ти ніколи, ніколи, ніколи не могла залишатися поруч.
я пам'ятаю, мені казали про тебе – господи!
ні, не казали, але робили з тобою.
ти цілувала мене – то були поцілунки ганьби.
диявол приходив до мене, немов до своєї шльондри,
і плюндрував мою душу, щоб придбати її за копійку.
ще пам'ятаю світанки, як одкровення,
в соборі всіх нечестивих, що став був моєю церквою.
там я шукав собі відповідей, де танцюристки й співачки
цілу ніч аж до ранку правлять демонські меси.
ці ігри мене втомили; я обридив всяку підлоту.
та я не обридив тебе. ось ти – тут, а ось тебе вже немає.
скажи мені: як таке може бути, га?
я думаю, ти – повносправна відьма;
я думаю, ти водишся з чортом,
і мені залишаються тільки дві речі:
плащ та кинджал.
бо я в тобі помічаю щось таке, несумісне з людиною.
ти умовляла мене продати дідькові душу,
бо якщо, мовляв, не продам, ти її вкрадеш для нього.
я не продав: я обіцяв богові бути чесним;
і тепер я в долині смертної темряви,
де нічого немає, де не борються за свободу,
і гіркий поцілунок зради шепоче: [i]помри у славі[/i].
ні.
ти грала в ці продажні ігри.
звільни мене від цього: я не терплю брехні.
ти – несумісна з людяністю, ти – несумісна з людиною.
ти знов мені кажеш продати душу
так, ніби не ти її вкрала.
можеш не віддавати: я маю плаща й кинджала.
твій поцілунок ганьби ловив мене, і зловив.
cloak and dagger, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
просто простягнувши руку, я торкнуся неба.
я вхопив би й теє сонце, та воно – гаряче.
полетів би, мов орел, та мені не треба,
й моя дівчина за мною, мабуть, не заплаче.
я зійду на всі вершини і на кожну гору,
щоб поглянути на все це з різних точок зору.
зорі мають таємниці, місяць – срібну ложку,
– от він тії таємниці й сьорбає потрошку.
я успішно перетнув океан скорботи.
я бував у тій країні, де веселка воду п'є.
там існують субтропічні чарівні істоти,
там я вивчив магію вуду всю, як є.
я вже бачив кінець світу тисячу разів.
я не знаю, що я знаю, а чого не знаю.
на яке я запитання ще не відповів?
ось одне, що я, можливо, в тебе запитаю.
а релігії – всі разом і окрема кожна –
то любов мого життя, пристрасть назавжди.
люди, вірте у богів, але вам не можна
колупатися у носі й бігати туди й сюди
supernaut, black sabbath
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
я вчора був у адигеї.
се – чарівний куток землі:
там по деревах скачуть геї
і промислові королі.
шукайте творчої ідеї –
я кинув гасло до небес –
та знайте: я не дам за неї
моїх прекрасних поетес!
там в адигеї ті ідеї
висять, мов груші, на гілках –
тому то там, забувши страх,
і скачуть фінансисти-геї.
та є ще й геї-фінансисти,
що пожирають всі плоди. –
у тих сумління завжди чисте
й авторитет – без бороди.
до них, дитинко, не ходи,
бо там – ганьба й нема де сісти.
комусь бува і до вподоби
знов наступити на граблі,
та знай: безглузді довбороби
міняють гривні на рублі
тим часом, як у адигеї
грошей – мов листя восени
в садках, де знов жирують геї
та хитрозаді сцикуни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
кришталева чарка, золотеє дно!
я поклав три квітки на твоє вікно.
я поклав три квітки на твоє вікно.
то було насправді вчора як давно.
то було насправді вчора чи давно? –
хоч пиши поеми, хоч дивись кіно.
чи пиши поеми, чи дивись кіно?
я дивлюсь на небо – звісно, все одно.
я дивлюсь на небо: чи не все одно?
як нема кохання, значить не воно.
як нема кохання, значить не воно
серцем калатало, а дурне вино.
як нема кохання, де моє вино?
покладу це горе знову під сукно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
тризначні усмішки, моргання, колупання –
то прояви типової лукавої душі.
такі людці – бери для порівняння –
з одного тіста, ще й однакові, книші.
та ще й з трояндою! оце ж вам і полова,
що хоче вчити молоде зерно.
її облудлива, шаблонно-кисла мова –
то квас брехні й сфальшоване вино.
я оповім вам казку святу, неповістиму
про істину й брехню, й про досконалу риму;
коли ж зловлю вас на брехні – чи на брехню,
тоді вже перестану, – та й вам забороню;
тим часом слово істини промовлю
та визволю свій дух, а думку проясню
і барабанами, й веселими піснями,
що нам у спадок перейшли від байдарами.
коли ж й я правдою всіх вас не вдовольню,
відріжу собі вухо й співатиму брехню.
мій родовід почався в динозаврах –
всесвітнього потопу, їй-бо, не спричиню,
лишень скажу вам: проповідуйте брехню,
а я собі – послухаю, дрімаючи на лаврах.
додам ще 2-3 істини до пари:
нема винагороди без покари,
а дару без прокляття – уважай,
хто змарнував торішній урожай.
а хто послухає цю пісеньку про рими,
той духом втішиться а розумом зросте
аж до небес – де зорі й херувими –
ще й нобелівську премію отримає за те
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
тиранозавр тиражував своє жування хліба:
скажіть мені: хіба я не сам в своїй душі?
дивлюся у вікно – там запітніла шиба
так хоче, щоб я пальцем писав по ній вірші!
так, я пишу: на стінах, на парканах,
і навіть на чужих до болю сторінках –
так і жию у приймах-партизанах,
прославлений в боях старий ховрах.
чому ховрах? бо я далеко бачу,
та де моя кохана? крім неї бачу всіх,
а ще: несправедливість аж таку звірячу,
що скаженію з люті, мов п'яний носоріг:
моя найрідніша стала цілком чужою.
[i]я тебе, дурню, вбила б[/i], – каже колись жартома.
бачу: не жартувала. правда? ну й хто ж з тобою
розмовлятиме, коли тобі рідна, може, лиш ти сама?
ні, ти чужа й собі: так, ти така чужа,
що хочеш мене зарізати. я сказав: поклади ножа!
ти ж знаєш, що він – тупий. нагострю,
і тоді будь ласка.
– оце вам, дітки, така невесела вечірня казка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
я в шоці, бо в неділю ніколи не брешу.
сьогодні гарний день – про нього й напишу.
– не так про нього, як про тітоньку софію,
як та ходила на базар по цукор та олію:
нічого не купила, а тільки пляшку пива
й морозива чи 100, чи 10 пачок.
тепер вона розумна, слухняна і щаслива,
вчить математику; а пиво я вже випив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
1
кажіть всю правду, лиш не всю прожогом:
кажіть її помалу, бо так і бог велів
через пророків; а самій постати перед богом –
великий страх людині, – нестерпний для чуттів.
кажіть всю правду, та не блискавично:
кажіть потроху, як макаренко учив,
бо то було б розумно, ще й як педагогічно! –
хоч ви й не вчителі, вдавайте вчителів.
2
які ж ми недомислені, одначе!
дурний і я, здається, з вами став:
тут виправив, там виправ, десь поправ;
а хто розумний, той нехай і плаче.
вже впрів від ваших мозколомних вправ.
нехай ви тупите, а муза, бідна, плаче. –
так, плаче, бо шкода їй і вчити цих роззяв,
і їх покинути. о, плем'я темне та ледаче!
хай добрий глузд мовчить, де божевілля скаче,
мов той сатир на волі, супроти наших лав
насуплених, увінчаних лавровими вінками:
воно страждає, мучиться, мовчить і ловить гав,
де ми співаємо, танцюючи з небесними жінками –
гей, наливаймо, браття! час істини настав.
а хто упертюх, чи нездара, чи заздрий боягуз –
нехай йому самому знадобиться
його та впертість; все одне, що в нас від муз –
то себелюбство, як конторська рахівниця
за твором: tell the truth, emily dickinson
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
– я виросла з нікчемного потічка,
а нині – напуваю цілий край, –
в високих берегах маленька річка
пишалася, – ти слухаєш? не перебивай.
адже така щаслива я не всюди,
хоч і скачу далеко навкруги:
з обох боків благають злії люди
замовкнути й стулити береги!
а тії ж бо мої обидва рідні
дрімають, зморені негодами зими –
ні слова більше! хай їм сняться злидні
й папуги з пурпуровими крильми.
коханий! я хотіла запитати,
та передумала. чи любиш простоту,
чи розкіш – я, немов дбайлива мати,
ці береги з любов'ю заплету.
нехай мовчить розгублена ріка:
ще не пора їм, друже, зеленіти;
ще не пора нам рвати білі квіти –
проте ж як гарно! ось моя рука:
так солодко, так весело, й так жаль
розтанути в холодному світанні,
коли слова, вже нібито останні,
впадуть в німу просвітлену печаль.
ти лиш скривився б та знизав плечима:
"доволі аскетичний краєвид".
невже не чуєш? ця краса – незрима,
як в сліпоті – шляхетний оксамит.
скресає час, вже й небо не мовчить –
а може, то пташок у верховітті –
озвися й ти! два дива є у світі:
твої пісні, й моїх очей блакить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
[i]мов турки галасливо-бородаті,
грозять мені мої минулі дні:
багато їх, страшних! а в мене в хаті –
нудьга та сум, та клопоти земні;
а тих майбутніх, мабуть, не лишилось.
якраз до того й гроші всі пропив;
душа горить; кохання – тільки снилось,
і не смакує вже брехня солодких слів.[/i]
— сидить на кухні, наче в казематі,
схиливши спроневірене чоло, –
[i]цей день згорів, мов тріска у багатті,
щоб знов справляла ніч якесь таємне зло!
о сонцю! ну, а ти в вершинній благодаті
сяйнуло: "молодець" – і знову десь пішло[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
прийшов козак до дівчини аж з двома зайцями:
чи тебе я не люблю, чи й твоєї мами?
а дівчина, ясна зірка, так ніяковіє:
[i]як не любиш, то й нехай: дурень не здуріє.[/i]
ой ти, дівко! я не п'яний, але й ти – не зірка
– отака-то, знай, буває звірка й перевірка.
бачу, бачу: як не віриш – то вже не кохання.
а стрибни тепер он з дуба на моє прохання.
я не вірив вам ніколи, то й тепер не плачу,
що любов перевелася на брехню собачу.
[i]і не віриш, і не любиш – дивно, що не плачеш:
мені, зірці-імовірці, того не пробачиш.[/i]
бачив, бачив на снігу: хто ж до тебе ходить?
чиє ж курка, ясна зірка, курчаточко водить?
[i]він ходитиме й до церкви – тільки б не до мене.
– отаке воно, кохання, збочене й скажене!
а ти йди собі, де йшов: може, я збрехала,
бо наїлася, аж нудить, заячого сала
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
якщо це – мій рай, то що тоді пекло?
якщо мою віру зурочено, благослови,
щоб моє божевільне сумління звикло
жити без тебе, як демон
без серця і без голови!
часом, коли несила молитись,
ще подекуди бачу,
ще подеколи чую,
як пробивається в муках світло з твоїх небес.
оце нещасний день:
жахливий, злий день!
якщо це є пекло, що тоді рай?
щось ти вже вкрала – не віддавай.
проклинаю той день, коли впав
в тінь твого милосердя:
то було милосердя
в день твого милосердя.
так, це – найгірший день!
це – взагалі не день.
якщо це – ненависть, що є любов?
якщо це – не завтра, коли тоді знов?
знай, я хочу забути той жах
не твого милосердя,
не мого милосердя,
– взагалі милосердя!
пив місячне сяйво, пив цілий день,
бо це був чорний день.
якщо це не так, ти – гримуча змія.
я впав! не кусай, бо я вже – не я.
впав чи не впав – підвівся
й перехрестився у гніві:
небо у свідки! за чудесних обставин, що склалися
вперше за вічність, не врятує мене
все твоє милосердя, що його – забагато
beggars day, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=gNJtMK5E0nQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
любов, виявляється, дуже важкий тягар!
здається, трохи-трохи, й буду скинув.
– і так, псевдоокрилений, полинув
до світлих зір крізь баговиння хмар.
ви, світлі зорі! знаєте, що буде?
відкину світ і все, що в ньому є –
нехай тоді мої кохані люди
згадають щось, та кожне про своє:
одне – про дурня, що розбив їй серце,
одне – про батька, що гуляти не пускав,
а ще одне – як я – казатиме:[i] тепер це
вже не цікавить: хто кому брехав[/i].
– так, наші хитрощі наповнилися вщерть
брехнею, що ганебніша за смерть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
знаю людей: в тебе теж таки темно в душі, –
занедбано, самотньо й насмічено космічно!
та як знайдеш кохання – перестанеш писати вірші,
а оце вже біда, ще й від того страждатимеш вічно,
як-от грішники в пеклі. так, вже знаємо цих поетес:
хай лиш знайдуть своє наднебесне позичене щастя –
вже їм не треба ніяких ні польотів, ні крил, ні небес,
а треба солодкої втоми і цукрових ночей любострастя.
– вони то називають своїми небесами,
а як напишуть віршика, то, знай, якраз про те,
хоча, буває, що й такими святими словесами,
що й не спитаєш: "з ким ви там спите?"
вони такі. а ти? – [i]а я не поетеса[/i].
та то ж я взагалі про славний рід людей:
ця чорно-біло-жовто-синя раса
повільно сходить сонце, мов вождь на мавзолей.
що я сказав? ти бачиш? втратив нитку.
колись і я так думав: знайшов тебе, знайшов!
забудь і ти про папороти квітку –
почнеш і ти співати, втративши любов.
– ні. я перестаю, коли втрачаю.
– а далі що?
– не знаю: забуваю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
а тут ще думки не до речі прийшли
як циган-коваль і блакитна зозуля:
ні, найкраща забава – це кувати шашли
так, щоб їх не пробила ні виделка, ні куля!
що їм скажеш на те? я сиджу та читаю,
що там пишуть газети в вечірній моїй голові:
хтось подумав: "війна" – його думка дійшла до китаю
й повернулася мудрим повчанням
чи мовчанням, бо звідки я знаю?
всіх ворогів народу вже втоплено в крові
– народній, звісно. а може, в міжнародній?
а може, взагалі в ніякій, тобто в жодній?
оце ви вже й заплутались: такої не буває.
але не бувало й такого, щоб хтось таки не переміг.
насправді я думаю: та, що мене зневажає,
не мудра думка, а найгірша від усіх!
а ця, що зараз думаю, повітряна каструля,
таки непогана, й вірші мені гарні кує,
не якісь там оті, ще й швидка, і невлучна, мов куля,
хоч і влучила в серце, й пригадалося горе моє:
пообіцяв же ж тітоньці софії
не трохи, а 2000 віршів.
тепер повинен, хоч би й не хотів,
сприяти їй в оцій дівочій мрії.
вона стара, як вічність! я не розумію,
що можна ще сказати про тітоньку софію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
я побачив в одного поета,
що не лазить по абрикосах:
"два хромових відблиски
від туману у ваших косах".
а я лажу, проте акуратно.
може, два хромові. годі, річ же не в тім,
– а якби він побачив там пасту таку неохайну, томатну?
в нас був храм у неділю:
і могорич, і калим,
адже ти мені дякувала й за розсаду, й за лепеху,
хоч розсади тобі й не дісталось. нічого, ще буде капуста,
ще побачу тебе не таку офіційну й суху,
і розмиється там у сльозах неохайна томатна паста.
то буде вже инша ніч, така сама, як завжди: річ
у собі, і в пустелі у тебе тихо.
скільки літ, пише цей, я не бачив
милостайних людських облич!
а тепер от побачив – забагато мені, аж лихо.
так, я мав нелегкі глибоководні дискусії
з креветками, крабами, каже,
і з кривобокими
прекрасними, як не поглянь, поетесами. –
о, які вони всі поетеси, такі вони всі й кривобокі.
а прекрасні – так точно. правим оком стріляючи в небо,
своїм лівим, однак, ви потупились:
боже, я справді така?
а яка? я не знаю – скажи мені, щоб тоді я давно здивувався,
як побачив тебе, що злякалася – та не злякався я,
голову аж до плеча мовчки схиливши: "добраніч".
– то був новий вчорашній день,
та тепер то старий, неприсутній.
що його називають: не великдень, а день одкровень.
ні, його не було, та насправді він день незабутній.
– ні? то була нова минула ніч,
а тепер вона просто одна з минулих.
там ти замкнулась; мій розум зламався, мов ключ
у замку непристойних, неприсутніх, замулених.
всяке, буває, думаю. не увійду, як не впустиш.
а принесу тобі – о, твою полотняну косу,
і ще всього багато про всяк випадок. ну, не капусти ж?
– так я думаю, наче козу на своєму городі пасу;
і коли перелякано пробігає мороз по шкірі,
то значить, що ти вже вдома
і говориш про мене з матір'ю,
чи ладнаючи їй скупердяй-суперечності в судженнях,
чи лиш просто танцюючи на столі,
поки старенька вечеряє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
до мене в вухо залетів, напевно, демон,
бо там дзвенить, регоче й шкряботить.
а в друге вже, напевно, антидемон. –
римуємо, аж чайник триндить, свистить, кипить.
якби я був неграмотним мурлом,
то порівняв би хмару з зітханням цукровати,
щоб, в небесах ширяючи орлом,
на батьківщину щирим оком поглядати:
вона така, вся з клаптиків краси,
як величезна піца під ногами.
там села, і міста, і зелень – то ліси
й поля, й городи, й все таке не саме,
а з розмаїттям! – саме так, раптово,
ці демон з антидемоном кують крислате слово:
з лопатою злопам'ятний я злапав на городі
он скільки всього різного, й присікатися годі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
я заглушу в собі обачність, бізнесовість,
похмуру поміркованість, розсудливість і злість:
нехай мого тріумфу сумлінна півлітровість
народові про мене всю казку оповість!
та все ж таки вже бачу: багато вільних місць
в цій залі слави, де панує випадковість,
де переплуталася часо-просторовість
і розум сну надмірностей не їсть;
а ті ж закономірності! довколишня совковість
там жваво обговорює беззаздрісну хріновість,
що їй ціна не гривня, а цілих 46.
моя досадо, ти – моя богиня!
ти в гніві не прекрасна, а лазурово-синя –
люблю тебе, люблю твою безпомилковість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
і там гуляючи, я дивний спів чуваю:
то – ангели, подібні до птахів,
шкодують за людьми: [i]без них немає раю,
а цей чувак крутий, що сам сюди забрів[/i].
я сиджу, сушу свій порох:
думка війни виграє!
хто поводиться, як ворог,
той, по суті, ним і є.
прагнути – горе неграмотним неграм, бо
прагнуть вони агропром-прагматично:
не геть собі мета фізичної мети
не обійти, не впавши в потойбіччя,
а швидко вдалечінь метнутися, як молот,
з непритаманним виразом обличчя.
удавані мерці в моєму серці
вчинили бучу: тісно їм-бо там,
як рибкам золотим у срібному відерці,
чи у бляшанці – рибним хробакам.
я з ними не мирюся й не борюся,
а так їм всім, удаваним, брешу:
сконсолідуйтеся, – а я собі скорюся,
та вип'ю чарку з горя, ще й салом закушу.
ви дивитесь на світ, мов дамочка в люстерце;
ви думаєте: фі, який же він кривий!
та коли б світ поглянув у ваше власне серце,
жахнувся б і скривився: "дитинко, не дурій".
коли життя – вода, каміння та пісок,
на обрії з'являються аж 2 старі араби:
[i]будь мудрим, не плекай тяжких думок
і не носи на карку невидимої жаби[/i].
одна неврівноважена поетка
сказала: [i]а бодай вам, читачі!
хай вам горить і свічка, і шкарпетка,
а я вам тут — не сонце уночі[/i].
[i]забери мої печалі, та не бий моїх свиней, –[/i]
так молився до зевеса хитромудрий одіссей, –
[i]щось таке придумай хитро, гарно, швидко та пухнасто,
щоб і в тебе на олімпі все було, як у людей[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
десь там, за полярним колом,
зараз полярний день.
а в нас тут немає, бо ми
взагалі в аномальній зоні.
сидимо тут, справляємо наше
свято порожніх кишень –
не питай, чому очі і в будди, і в крішни
знов, мов ті маки, червоні.
чекаємо новин:
зима за горизонтом;
як вилізти на дах –
сумує за ремонтом;
і коли в це прозоре, стабільне майбутнє
спрямувати, наприклад, пір'їну орла,
там скаламутиться все,
як тепер небеса каламутні
проясніють до завтра. погодо,
знов ти, мабуть, когось підвела!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
просто зараз? хаха: я антихрист, я анархіст.
я не знаю, чого я хочу, та знаю, як це здобути.
держава повинна мати інституції та атрибути!
так! атрибути й театри,
і абсурди, і всі інституції –
ось умови, передостатні для успіху контрреволюції.
а для цього потрібно знищити
все непотрібне від перекотиполя
аж до гуляйполя. включайте й мелітополь:
так, я антихрист, я анархіст,
я розкручую бучу, як безжальний собачий хвіст.
я хочу знищити всіх перехожих,
цих рабів і системи, й цивільних, і божих,
я хочу зламати цілий вуличний політично-суспільний рух,
де й машини, і люди, й тварини,
і народ, і свинарка, й пастух.
це необхідність: бути анархістом,
щоб крутити, мов сонцем,
цим загугленим містом.
всім відомо: анархія – то не для англії,
не для америки: для україни,
бо тут запоріжжя. я зупиню
хід історії тут, і до завтра побачу,
як вона посилає прокльони вчорашньому дню,
і сьогоднішньому, та ще й завтрашньому на додачу.
бо я маю всі способи, засоби і запчастини.
я користуюся простором, неминучістю, сном і часом;
і коли вже я витрачу всю прогресивну анархію,
навіть сам не повірю, який же
миролюбний цей центрвиборчком
sex pistols - anarchy in the UK
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
марихуана іванівна вийшла надвір –
там все таке яскраве, червоне та зелене!
Вона каже: сьогодні, безперечно, у мене
день наук, загадок, забобонів та вір.
прилетів якийсь принцип: я сьогодні в ударі –
передам тобі способи вірити в те,
що й на моїй всесвітньо-мережевій хмарі
ніколи не трапляється, хоч в принципі й просте.
файнака припустила: вся та хмара – брехня,
всі ті принципи – фейк, а він сам – віртуальність.
взагалі ці казки про небесну реальність –
дивовижна омана вчорашнього дня.
а сьогодні у нас – день відчинених вікон.
через них можна бачити незвичайні слова,
суперові ідеї й кольорові поняття
і концепцію Faulheit842
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
мій лівий – вже порепаний – сандаль
щодня в сльозах вдивляється удаль
на захід: там є все, чого нам треба! –
немає там лише мене, на жаль.
а правий – той мовчить: чого нам треба?
лиш крихти хліба, й трохи сонця й неба.
але, як ти сандаль, дивися далі:
ти був взуттям, а станеш, як амеба
чи інфузорія-туфелька!
– рятуй, хто в бога вірує, бо це вже є зашквар!
невже в моєму безумі панує розум-цар?
– авжеж, панує. але він не знає всього. –
тобі лиш треба мовчки не думати про нього
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
коли впадеш на саме дно життя,
тим самим зробиш дивне відкриття:
життя на дні відгонить силогізмом,
а то – непересічне відчуття:
в тобі кричить вогонь твого мистецтва,
в тобі горять слова твого падіння,
в тобі мовчать газети цього світу,
в тобі відлунюють божественні проблеми,
в тобі росте ілюзія блаженства, –
і все то те мішається й кипить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
початок нескінченної зими
не відкладається, та нині ж ніби літо?
– пора розваг і праці, щоб пильнували ми.
чи стільки вироблено, скільки ж і спожито.
о, звісно ж! тут були святкові знижки, –
тому такий суворий, скептичний плеоназм.
дивіться, що я вичитав з моєї ощадкнижки:
[i]забудь про гроші: то – якийсь маразм[/i].
міледі, я забув про вас на мить
не бачити замріяного личка.
нехай і вам так само пощастить,
аби не згасла романтична свічка.
за розкладом сьогодні понеділок,
але, якщо по правді, середа.
я чую співи божевільних білок
і як дзюрчить схвильована вода.
та білка – здохла. принесла сестра
з розбитою, сказала, головою.
а то було, здається, на петра
й павла. ну, здохла, і господь з тобою,
бо й сам на тому тижні об підлогу
так гримнувся, що трохи не убивсь.
мені щастить – це точно, й слава богу,
по вінця ще, як кажуть, не наливсь.
лишень заради вас, а не заради
якоїсь там заради сміху книжки
благословляю всі ленінопади
і приурочені до них святкові знижки.
такі думки плекаю, й раз від разу:
чом вас так мало? й як я вас люблю!
– бо ви мене доводите до сказу
щоразу, коли щось не думавши зроблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
мовчання й глум, в усьому – чорно-білість.
– така зима, як завжди. ні, стривай!
я виправдовую свою зарозумілість
так само, як і твій безбарвний рай,
коли, здавалося б, пропащій вже природі
з ясним презирством кидаю: "гляди!
вже й плакатимеш зречена? та годі!
ти ж знаєш справжні, люті холоди!"
– тоді в її очах скипають сльози,
а вкриті сивим інеєм уста
зроняють поцілунки, як погрози
і квіти сорому: [i]радій, я вже не та:
я принесу тобі такі страшні морози,
що в них озвуться й гріх, і сміх, і німота[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
моральний морок як апорія
платон сказав: "наступне сократове твердження буде хибним".
сократ сказав: "це платонове твердження є істинним".
плотін сказав блакитній квітці газу:
я огорну тебе, немов китайську вазу,
увагою, і будеш в тій увазі,
мов квітка в дорогій китайській вазі.
я змерз. дозволь, ввійду у твій вогонь,
коли його запалиш проти ночі!
кохана, лиш не спалюй: заплющ убивчі очі,
шукай мене за вбивчим холодом долонь.
– оце такі висновуються думи,
що мали б бути псами монтесуми,
коли їх відпускаю. хорти мої, хорти!
всі вишколені в темряві радянського союзу:
летять, перечіпляються, – й хапають нашу музу
за ніжне місце, боже! і як же їй цвісти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
гукнув би: всюди морок,
куди не повернись!
– лечу, мов з пляшки корок,
та все увись, увись, –
ще й обертаюсь навкруги:
коли вже всі ті вороги
понапиваються,
попадають у скруту,
та й переплутають з обов'язком
всяк неборак свою цикуту?
– так і лечу, мов та медуза,
ще й виправдовуюся тим,
що регочу тепер від пуза
над всім порядком світовим;
і враз попереду вбачаю
якусь ідею: [i]не учись![/i] –
то є правдивий образ раю,
і отже правда, що увись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
вітаю тебе, консервований хмелю!
розконсервувавшися, ти пропадеш,
бо твориш в душі колективну пустелю,
як поле для гри оптимізму без меж:
о, тут в цій пустелі колисьмо жеякось
– але безсумнівно – цвістимуть сади:
вже й зараз для цього є випивка й закусь,
а це вже – прообраз живої води.
– так каже колись консервований вова,
тепер – відкоркований. хто його п'є,
не скаже такого правдивого слова,
яким, безперечно, є слово моє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
завтра невіглас правда вечір кашель шмарклі кахлі кухня осінь мушля жовтень стогін
користь прірва вирва ( кадирова ) вістря гостре поїзд ( потяг-воротях ) поверх ступінь
розріз переріз туфлі вафлі буфер відстань віддаль пристань поруч покруч праворуч
великдень острів постать погляд позирк вигляд розгляд догляд нагляд світогляд поряд
уряд красень пагін розлад розбрат вогкий мокрий північ південь захід ( птахіт ) місяць
постріл вийди вийшов пульс пункт текст простір важіль лебідь щебет ( дебет ) провід
привід роздум сумнів зайвість ненависть мавпа вийми обійми пройма водойма помста
ридма в'язень потім зараз нарис вираз нехіть слабкість ламкість орден пристрасть виліз
виніс молебень ( відтебедотебень ) гусінь допис запис хлопець зовсім ледве кусень
потай посміх поспіх лоскіт радість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
кінцівка слова з наголосом включно називається клаузулою ( лат. clausula – закінчення )
приклад: для слова "вчорашній" це буде "ашній". таку саму клаузулу мають форми:
"безстрашній, домашній, бідолашній" тощо – ці форми й годяться для рими. я знаю ще,
та вам не скажу.
римою вважається пара слів з клаузулами, тотожними фонетично.
тотожними фонетично вважаються:
"д-т", "б-п", "з-с", "г-х", "ж-ш" на кінці слова:
"сироїд-динаміт", "хліб-пилип", "ліс-горлоріз", "сніг-сміх", "гараж-гармаш";
ненаголошені "о-у", "е-и" на кінці слова:
"близько-вовчиську", "кришити-невмите", "дядько-скоробагатьку", "дідьку-довгожитько".
примітка: як видно, "зьк-ськ" та "дьк-тьк" вимовляються тотожно.
такі рими, як
"солдати-стріляти", "палити-еліти-сюїти", "здобути-валюти", "проллється-фортеця"
вважаються точними, бо наголошені "а-я", "и-і-ї", "у-ю", "е-є"
всередині слова вимовляються однаково.
окремий вид становлять складені рими:
"сатрап-могла б", "виріб-в мирі б", "принеси-но-капустину", "але ж-принесеш" тощо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
руба дба стриба розгріба шкандиба
випива допива запива залива засіва пересіва спожива зажива співа повива повіва
завива вплива відплива підплива заплива спочива зігріва кива розрива доспіва бува
взува відчува висува накрива заволодіва позива хова відпочива умліва
спостеріга застеріга підстеріга простяга витяга запобіга перебіга чига шуга поляга
наполяга блага перемага морга помага рига ремига підстрига встига достига сновига
знемага зодяга одяга роздяга лига кульга шкутильга запряга
оповіда розповіда заповіда відповіда стражда пропада занепада припада рида стида
гойда гада згада погляда розгляда сіда посіда доїда відкида поклада викрада дожида
сприя буя
обража відобража заважа зневажа переважа вража поважа вважа споряджа проводжа
розріза сповза підповза розгриза
заклика виклика відклика штрика втіка затика шука спітка блука замика зника
ляка звика припіка дотика
пала вола посила простила дола
кружля повідомля уявля виявля заявля співставля промовля позбавля дозволя
визволя розподіля виправля доправля заправля підставля виставля вихваля встромля
полюбля стріля валя петля окриля застеля схиля шмаля затуля потрапля
трима лама займа здійма спійма сприйма дріма
помина вирина розмина кона єдна луна зна загина стина розтина ладна почина засина
запина
забороня охороня дорівня порівня спричиня учиня відчиня припиня зупиня міня
звільня куня розганя поганя проганя воня розрізня вирізня
залипа прилипа купа ступа переступа колупа копа насипа сапа потопа чіпа зачіпа
вбира добира забира прибира підбира підпира попира завмира втира обсира кара
зазира
довіря перевіря ширя вдаря згоря
спаса зависа провиса гаса згаса галаса запаса скиса куса
пам'ята світа пита поверта приверта відверта віта розгорта ковта виліта лата хита
мота шкомута запліта
обіця
визнача зазнача означа признача вбача добача завбача передбача пробача витрача
втрача увінча зустріча поміча вруча доруча постача вистача постача кача велича
позича влуча залуча вилуча долуча відлуча докуча включа виключа
штурха стиха маха попиха підсиха здиха зітха проха чха позіха зазіха штовха страха
поспіша вируша лиша міша провозглаша
проща сповіща поміща вміща захища
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
морок майбутнього, що промайнуло,
запрагнув прозирати цей шаман.
від цього до того світу, й від того до цього лунає
таке мугикання: "вогню, ходи зі мною".
чи фантомна імла, закопиливши ікла,
сікла окультистів не скла, але сала?
складаю подяки, і все, що я звикла,
коли й звідкіля виникала й зникала!
але навпаки: скаламутивши обрій,
обирала добро без образи на бога.
отямся! не благо німій та хоробрій
розмаяна явна тай-пересторога,
і чия вона явна, а чия лиш уявна,
а чи я не питав, чи типово халявна:
ти в оці у всесвіту нібито скабка,
а насправді – руда непоправна арабка,
де рибки мов рими з похідної пісні
вистрибують з розуму, тим і корисні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020