| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Як краплі води з-під несправного крану
Падає страх невідомий, набирає нам ванну
У сумнівах киснуть наші давні надії
Під вітром змін розвиваються вії
Ми сміємось солодкими слізьми
Важко наповну дихати грудьми
Я дам тобі повітря, ти даси мені своє
Тепер ми золотим пов'язані кільцем
Мені страшно, ти знаєш, я знаю тобі теж
Але від неминучого далеко не втечеш
Уже котрий день живу в сні наяву
Пора стару сторінку змінити на нову
Все, що я зробив, все, що я сказав
Проросте в тобі зерном і з'явиться сад
Ми вкриємо собою ті прекрасні плоди
І тягар наче дар будем разом нести
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
Ми з тобою мов вовки дикі,
Тремтять кістки від нещадного холоду,
І нутро ричить від вічного голоду,
Тому виття наше зовсім не тихе.
Ми з відчаю кусаємо руки,
Що в голодний час миску підставлять,
Червоний цемент нам стіну заставить,
В якій ехом кружлятимуть муки.
В очах наших видніється страх,
Він випромінює щемлячу злість,
День за днем їсть щенячу жалість,
Він перетворив наше щастя в прах.
Звичайно, краще за кліткою їсти суп,
Ніж у полі серед брухту шукати крихту,
Але не вам розказувати, що таке сльоза чиста,
Коли ваш ситий вечір - це наший труп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
На підвіконні дівчина стоїть,
У нічній сорочці чекає ту мить,
Коли холодний вітер її забере
І минуле з нею вмить помре
Воно об землю розіб'ється склом,
Червона вода стане малиновим тлом
Картини, у центрі якої свобода -
Слізьми оплакана винагорода
З глибин пітьми тягнеться рука,
За собою вниз дівчину гука,
Бере за плече, щоб укласти в обійми,
Обіцяє навічно прекрасні їй сни
Солоними слізьми дівча пише листа,
Востаннє схлипують рожеві вуста,
Тихо наспівують гучне послання,
Гірко звучить мелодія прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
У кімнаті з зірками на стелі
Замальоване вікно
І літає між вогнів акварельних
Фіолетовий дракон
Не покине мене він ніколи,
Бо мій лише і це факт
Якось став він мені вийнятковим
Мальований артефакт
Дракон прийшов серед білого дня
І взяв з собою думки
Про те, як сумує його сім'я,
Що хоче він утекти
І вже не світить Сонце у вікно,
Не палає там вогонь,
Чорним стало акварельне полотно
Від розірваних долонь
По щоці тече сумна сльоза,
Реве моя душа,
А надворі збирається гроза,
Невчасно дракон вируша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Був би я з тобою чесним,
Ми плавали б у морі хтиво-красним,
Ховались між озорених краплин,
Не був би я зовсім один.
Надворі віє холодний вітер,
Падає листя мов сипеться бісер,
Стоїш і ти вже не дівчина,
Поруч тихо рюмсає дитина.
Я теж не молодий тут лежу,
Про минуле вкотре так суджу,
Наді мною гірко проростає полин,
В землі я співаю зовсім один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Ти по руці проводиш чепелик,
Багряні сльози вкривають рукав,
Пахне росою між вранішніх трав,
На тебе ніжно сідає метелик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Моя голова - сюрреалістичні чертоги,
Чорно-білими фарбами залиті всі стіни,
Персонажі з історій ведуть діалоги,
Сьогодні у холі пірнають дельфіни.
Музика хвилями заповнює фон,
Оркестр шумить. Цей нуарний джаз...
Всі інструменти грають в унісон,
Не розібрати іншомовних фраз.
І я знов прийшов, фотографую очима
Калейдоскоп різноманітних прекрас,
Серед них шукаю ідею невловиму,
Ми разом знайдемо ліричності Парнас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Вранці з похмілля нюхав азот
Чемпіон літробола - мосьє П'єр Леконт.
Взагалі, мосьє був справжній француз,
Тому за життя мав він з десяток муз.
Хоч на цьому світі й немало розпуст,
Любив П'єр Леконт лиш натуральний бюст.
Під час гулянки буденної розробив теорему,
Що бордель є ,насправді, синонім Едему.
Зненацька, вкотре вдихнувши Азот,
Мосьє подумав, що він - Ідіот.
Прискорилось в мить його серцебиття,
"Треба розказати комусь про це відкриття!"
Крім муз П'єр мав ще й старого друга,
Але згадати то виявилася ще та напруга,
Друг його був ще той государ,
Син драматурга, ім'я Дімітар.
Освіту отримав у сусідній Швейцарії,
На вулицях, читаючи вульгарні глосарії,
Він славу здобув, що в сина драматурга
З головою вже давно якась страшна недуга,
А він просто читав, чого хотіла душа,
Не пощастило, що слово часто гостріше ножа.
Тепер сидить Дімітар у білосніжній кімнаті,
Не читає книжок, не п'є смачний К'янті,
Йому залишається лиш чекати момент,
Коли складеться останній його життя фрагмент.
До Дімітара в гості побіг П'єр Леконт,
В подарунок купив другу він Бергамот,
А собі захопив одеколону флакон,
Йому він смакує як розкішний Бурбон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Ти лежиш в холодній постелі
Склавши руки як хрест
І до тебе на темнім фотелі
Силует тягне свій перст.
Вже тихий вітер не дує
З вікна, що відкрите завжди,
Лиш дивний страх диригує
І співають чорні дрозди.
В театрі агнонії свято,
Бо спектакль збирає аншлаг.
Гротескні актори нещадно
Позбавляють спокійних розваг.
Ти можеш на поміч кричати
В надії, що почують тебе,
А можеш покірно мовчати
Поки виступ химерний іде.
Залишаються лічені миті,
Годинник проб'є апогей,
Завмерли очі розкриті,
Ще виходить повітря з грудей.
Істину ростить реальність,
Феєрію плекає абсурд.
Це остання твоя радість -
Фантасмагоричний хворий салют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
У мене вкотре щось заболіло,
Не знаю що, але точно не тіло.
Нехай би то були давно гнилі зуби;
Не лікує стоматолог душевнії зруби.
Я скрізь лише гість - нема мені дому,
Знову сам собі вештаюсь по місту нічному.
За мною не знайдеш ніяких слідів,
Лише тіло холодне серед темних садів.
Ти сядеш на землю, всіяну горем густим,
Де буду і я, з поглядом зовсім пустим;
Тихі фантазії вже набридли мені,
Але я краще так, ніж сказати тобі.
Поки болить - значить все ще живий -
З гудінням зустрічати світанок новий.
І як завжди, я маю цікавість таку:
Про що ти будеш думати, коли я помру?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020