| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Подивлюся в очі твої на мить,
віддзеркалення знайду прихованих хиб,
серце крається від втрачених хвилин,
забери на вірність собі у плин.
Не дай мені зжевріти від тортур,
захопиш думками... Що ти знову утнув?
Не треба цих дешевих карикатур,
благаю, будь зі мною, аби лише був...
Будемо разом радіти від сліз,
аби почути звук твоїх валіз...
Не змушуй добирати знов зайвих слів!
Ти обіцяв: "Це лише декілька днів".
Ти змушував мене мовчати,
коли було нестерпно терпіти,
пам'ятаю короткочасність наших рандеву,
що робити далі? Я лише живу.
Чому й досі так нестерпно болить?
Минуло надто багато часу,
аби серце згадало ефемерності рису,
та не я вигадала лінійність життєпису.
Сягну думками повітряний вирій,
тебе згадаю в очах малих таких, сірих,
попрошу на останок зігрій -
забери до себе у небесний стрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
Пам'ятаймо вовік, якою ціною дається свобода.
Що воістину має значення турбота?
Тримали в собі пам'ятку єдину,
аби вільною була люба Україна.
Досить плекати надію про спільне майбутнє,
спробуй сягнути думкою вирій,
будуй власну, спроможну країну.
Змушували нас у світі мовчати,
грудьми силували землю годувати,
власні цінності зводили нанівець,
"главное помнить: потеряй своё мнение".
Вистояли вік, вистоїмо й два,
головне у серці буде рідна земля,
рідною знову стане мова солов'їна,
Головне пам'ятати: Вперед! А там і свобода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
Мариться мені, чи що?
Споглядаю в пітьму безмежного краю,
бачу проблиски душі темного раю,
картає лиш юнацьке животіння,
яке нескінченне було падіння.
Прокинувшись уранці від кадила,
під звук різдвяної колядки,
прийшло на згадку мені диво -
як у дитинстві хтозна-звідки,
прийшов до мене дух святої згадки.
В дитинстві віриш у маленьке чудо,
виписуючи побажань листівки
і звук таємної дванадцятої стрілки,
віщує радісне, таємне диво.
Я загляну у новорічну казку,
де відчувати буду материнську ласку,
де в потемках віднайду клаптики любові,
і будуть в серці спогади святкові.
А потім мрії розбивають на цурпалки...
І кажуть що дорослий ти віднині,
ніяких подарунків, ні колядок,
ні ласки материнської... Невже,
так просто розбивати мрії ті дитячі?
Волієш знову, прокинувшись уранці від кадила,
почути звук дитячої колядки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020
Чому я ідеальність віднайти не можу?
В собі недоліки лише форпостом бачу
і зазирну у душу тихого причалу,
де очі бачили одні суцільні вади,
залиш у спокої недосконалість ідеалу.
Чому картають ду́мки ті, дедалі знову?
Я хочу втратити ту монолітну втому,
що знов здійнялася таємно уві сні,
вгамовую ті кляті, вигадані думки́.
Залиш у спокої недосконалість ідеалу!
Поглянула, а задзеркалля вабить,
для кого прагну я бути особливою?
покинь всі сумніви хоч на одну хвилину
і глянь на себе без пелени, бодай краплину!
Най буде боляче та визнай ти себе,
ти особлива, ти - Людина!
Ти маєш право не на одну мізерну хибу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Єднаймось ми під кровом ночі
одна в нас ціль, одна мета.
Єднає мова солов'їна,
устами нового вірша.
Зазирну в прийдешнє небуття,
горіла недруга свіча,
там лиш дух супротиву стріча,
де?! звук святого каяття?
Дивлюсь на руки, разом з кров'ю,
відпали ретязів шматки.
Шукаю втіхи мого болю,
а чую хруст - чиїсь кістки.
І лиш на звук моєї мови
відлуння створює душа,
візьму той меч назад у руки
і вбережу моє дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
Колись я напишу для тебе вірша́
про те, що відчувала мо́я душа.
Промов ще хоч раз моє ім'я
і буду вільною до самого кінця.
Напишу тобі листа,
де горіти буде дотла,
де кайданів впаде великий шмат
і розпуститься п'янкий аромат.
Як вміє любити палко юнак?
Напишу тобі слова зо три,
головне до себе більше не горни.
Як втриматись від сили ніжної потуги?
А серцю вистачило тихої наруги.
Напишу тобі парочку слів,
що тепер? Один лиш гнів...
Стало гірше від думки пустих надій,
колись повернешся до мене, мрій...
Відчуєш дотик гарної довіри,
Боже, як я тобою хворіла..
Пройшла повз твої обійми,
пройшла повз мурашок на шкірі,
повз сніги навкруги,
а посмішку запам'ятаю я назавжди...
Відпустити хотілось стократ,
і який тепер результат?
Написала тобі вірша́,
так щоб спокійна була мо́я душа.
Відпустити не можу й досі,
не думаю що колись буду я в змозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Падати не боляче було мені...
Єдиний раз коли горіло,
летіла вниз, а думала угору,
хотілось знати, де моя опора?
Чому пусто́ти були для мене головніші?
забави й радості кортіло
та стерлась та межа покору,
хотілось знищити душі моєї втому.
Думки навічно занепали
у ящиках пустоти запалали.
Опали принципів кайдани
і вмить стягнулися серцеві рани.
Дивлюсь униз, а там гербарій,
можливо, то душі нікчемної сценарій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Я любила мріяти, бо мріяти було не страшно.
В одну мить я втратила все: дитинство, дім та маму.
Від пориву моїх дитячих думок ставало іноді навіть смішно,
зафарбуй чорну пляму на споминах дитячого кошмару.
Я любила мріяти, бо мрію не так просто забрати.
Хто сказав, що можна так просто ввірватись? Що можна все зіпсувати?
Хвилину тому я мала мету, лише один постріл...
і от тепер мені ніхто не потрібен, бо вже я лечу.
Оговталась, а біль не проходить.
Питала себе через що? Можливо, моя вина в тому?
Не могла зрозуміти, як через події у світі я зосталась без дому.
Дивлячись ту кляту пропаганду, що днями й ночами не давала мені спати,
вірила в ті люті казки, а від мрії спогад лишався.
Я любила мріяти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Когда услышишь ты мой звук
Из двери звонкого молчания.
И слез неведанное штук
Где грохот сердца умирания.
Пусти, пожалуйста, меня на юг
Где нет ни горя, ни страданий
Где пьяный ветер бьет вокруг
От зла и боли, и воспоминаний.
Мне плохо было всю неделю,
Хотела встать, но не смогла.
А солнце светит в окна, зеркала
Как будто выпила я элю.
Спаси меня пока есть время,
Пока я вижу радость в серых днях,
И звезды светят, убирая бремя
Я вижу даль,
Я вижу путь,
И сердца нежный стук.
Секунда, миг и вдруг…
Нет ни улыбки,
ни нежности моих привычных рук,
и цвет волос что был на солнце - рыжий,
лишен тех красок,
ближе…
и ада круг седьмой,
и гарпия все губит мой покой,
где ветра свист,
и солнца луч
И визг от боли человека,
Который так и не познал любви
И был не понят среди мира
А сути нет, ведь вы мертвы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889513
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2020
Чи колись я думала десь там удалині,
що найбільше щастя у тобі, і у тобі, і навіть у тобі.
Це все різні люди, але всі вони однак,
мають лепту у житті моєму, ось так.
День щасливий - це коли бачиш усмішку у когось на устах
і цю усмішку, що створена тобою,
я по життю своєму пронесу з собою.
Рідні люди не лише по крові, а й по духу, що пливе поруч, зі мною.
Дивишся? Дивись... Далі... Що там за горою?
Це любов що накриває тебе повністю і навіть з головою.
Що є повністю!? Однак не скажу,
але рідні просто так з життя твого надалі не зникають.
А якщо зникають,то, мабуть, не лише для тебе, а й для усіх,
залишаючись в серцях назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Коли заснеш і не здіймешся,
відчуєш втому на собі
і зазернеш у гості смерті,
що так звала на поміч.
Ковтнувши келих із вином
відчуєш подих передсмерття,
прокинувшись, ти більше не заснеш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
склав присягу. сонце світить.
розцвіли блакитні квіти.
лист опав уперше в році,
думав осінь, то лиш знак був, десь там на порозі,
кров пролита, всі судини в крах,
це лиш був чіткий наказ.
винен я, що вчили бити?
винен я, що заставляли все терпіти?
думав я, а може краще буде?
розповім я своїм друзям, своїм рідним людям.
все це марно...
думав я найгірше в світі бути сателітом на війні,
доки не дійшло до мене, ті, хто наказав, дали лиш зброю,
рідні - ті, хто дав свинцеві кулі.
закували вмить зозулі, з пам'яті не зітреш ти, очі сині-сині,
з рук не змиєш кров невинної людини.
пав, а пам'ять все ще є, головне, що рідні не знають своєї вини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020