Рафаель Лоран-Шарковський

Сторінки (1/1):  « 1»

Без назви

Утікай  назавжди  і  скоріше  вернись.
І  пізнай,  що  за  тими  морями,
Звідки  хвилі  великі  раптово  взялись,
Що  трясуть  вверх  і  вниз  кораблями.

Хвилі  мінливі  взялися  штовхать
Ті  великі  водні  масиви.
І  взялися  потоки  стрімкі  руйнувать
Людські  гнізда  -  будинки  шумливі.

Утікай  ти  далеко,  і  вертайся  туди,
Де  море  стискається  з  ґротом.
Де  будинок  стоїть,  в  якому  ріс  ти,
Що  згубила  вода  його  ротом.

Чому  ти  так  довго  додому  не  йшов,
Як  сказали  вертайся  раніше?
І  ось  ти  нарешті  на  берег  прийшов,
Коли  море  стало  ще  зліше?

Ти  просто  вагався  чи  дав  капітан
Тобі  знати,  що  в  тебе  є  доля?
Чи  сказав  тобі  той  на  небі  баклан,
Що  ти  вже  у  полоні  у  моря?

А  за  морем  свобода,  скарби  і  пригоди
Що  так  тебе  сильно  манили.
Чи  то  так  вони  для  твоєї  незгоди,
Чи  так  просто  водою  топили?

Утікай  назавжди  і  вернися  прудкіш,
Туди,  де  чайки  клекочуть.
Забудеш  ти  в  морі  скорботу  скоріш,
І  гратися  хвилі  захочуть.

Утікай  назавжди  і  уже  не  вернись.
І  пізнай,  що  за  тими  морями,
Звідки  хвилі  великі  раптово  взялись,
Що  трясуть  вверх  і  вниз  кораблями.

20.04.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020