| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
цей світ у бруді. морок темрява панує.
нас всіх використовують. тіла.
цим світом я давно гидую.
проходить повз сяйво душі добро жертовність
жорстокі мавпи без душі
що правлять тут немов коштовність.
забруднений інформаційний фон
зомбують всіх кому потрібно.
лиш душ цих стон несеться світом.
безликі безініціативні
в погоні за маревом в жару.
прогнувши спини й голови бідні
дають поживу сильним всю.
а сильні світу тому раді.
все потирають ненаситно
жадібні руки гнилі душі.
рабам їх плани ще не видно.
вимре людство як проснеться
якщо не вирве собі раю.
рай йому лиш може снитись.
їх тварини не пускають.
ти не знаєш хто родиться
чи людина чи тварина.
всіх тварин не знищить ні.
вони знов прийдуть сюди.
і знов по колу життя в болі
добрий гнеться. злий літає.
в цьому світі над добром зло завжди перемагає.
світ не буде для добра. все лиш боєм виривають.
в ницого підлого лютого зла
козирі завжди бувають.
можна битись і боротись
як життя провести в користь.
це лиш мить із світу ігор.
зла ніколи це не зломить.
захистити всіх прийдешніх
(по неволі у цей світ)
доки зомбі не очнуться
й перестануть длити рід.
це світ мук і боротьби
інший світ є неможливим.
бо прийдуть тварини злі
і туди де добрі вищі.
ці тварини ненажери
жадібні до всього біси
знищують усе без жалю.
мають ваву в своїй стрісі.
неминуче все що буде.
нікуди втекти, спастися.
все що добрі побудують
злу все потім пригодиться.
є буття ради буття.
просто будь. все в насолоду.
обирай собі життя
не продовжуй свого роду.
зупини це коло болю.
хочеш захищати - бийся.
не давай життя для болю
добрий - раб а злий - до лав.
усамітнись як стомився.
відпочинь від світу стад.
це не зрада. всі ми смертні.
сили в нас не є безмежні.
вчись. спостерігай. допомагай.
лінь не ворог. побудь лежнем.
ти прийшов в цей світ тому
що хотів цього хтось інший.
примус тут до всього нам.
будь один. будь незалежний.
вільним будь, досліджуй дно.
пам'ятай: все суджено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
я кохаю не лише тебе.
тому з тобою бутти я не зможу.
багато ймен у серці у мене.
і цю любов ніяк не переможу.
немає влади тіло наді мною.
лиш серце й розум править усім балом.
мені чудово бути тут самою
з любов'ю в серці що я маю даром.
не буду більше я любов вбивати
любитиму щосили без упину.
із очерствілим серцем зло страждати
не буду я більш доки не загину.
співатиму пісні я про кохання
наповнена любов'ю щастям світлом.
та не почує він мої зізнання.
захована любов моя від світу.
вона лише для мене. рай для серця.
лікує душу, сповнює теплом.
пробач я буду далі жить без тебе.
бажаю тобі щастя ніжний сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
лама долі зла війна
чути плач і біль повсюди
та безжалісна вона:
гинуть діти, гинуть люди.
скільки ще нам всім страждати?
скільки ще могил повстане?
доки миру нам чекати?
скільки ще живих зів'яне?
ви скажіть куди кричати
щоб спинилось божевілля?
дітки щоб спокійно спали,
щоб спинилося свавілля!
правду де нам всім шукати?
покарає хто всіх винних?
справедливо щоб за грати...
чи добро поляже? згине?
світла в темряві не видно.
шкода всіх невинних дуже.
де кінець в цім божевіллі?
бачиш ти його, мій друже?
доживемо ми до нього?
хто із нас піде в могилу?
скільки ще ми поховаєм
до жаданого всім миру?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Справедливості в світі немає.
Де шукати її? Хто тут зна?
І надії світильник згасає.
Світло кутає темрява, мгла.
Все життя - з помилок і обманів.
Все в житті - то злодійство й брехня.
І живуть ті мурахи у стані
Швидкоплинної бурі буття.
Де вхватить, де урвать, де украсти,
Де вділить, де поширити вплив.
Майже всі, одягаючи маски,
Грають в гру де гребеш доки сил.
І гребуть у неправді і в правді,
Чорнота вигризає нутро.
І не шкода їм ближнього навіть.
Всім є ближчим своє лиш тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Здравствуй прекрасный мой лучик.
Здравствуй же солнышко в жизни.
Кто же тебя так замучил?
Кто в грязь запачкал все мысли?
Кто твоё дивное тело,
Нежное как лепесток
Ранил? О как же посмел он*!?
И как же печален итог...
Как твою нежную душу
Смели насилием обидеть?
Чистое превратить в лужу
Кто же посмел? Как увидеть?
Ты всё молчишь и стыдишься.
Раны свои молча лечишь.
Знаешь, что может случиться
С каждым. Как их не калечить?
Ты пережил* пыток много.
Тело твоё и душа
Были у смерти порога
Счастье что ты есть жив*. Да!
Я лишь молю не страдай сам*.
Мир не без добрых людей.
Малый совет я тебе дам.
За счастье бороться посмей.
Ищи тех кто не равнодушен,
Тех кто с тобой в битву встанет!
Ты и они нам всем нужен*.
Пусть в битве дух ваш распрянет!
Поведай тому кто достоин
Свою тайну о своих шрамах.
Достойный с тобой в битве -воин.
Достойный смеяться не станет.
Не бойся предательств, издевок.
Не бойся плохих и невежд.
Их мозг очень склочен и мелок.
Останься собою ты прежним.
Живи чтобы быть в мире с правдой,
Чтоб воином быть справедливым.
Не жди ты похвал и награды.
Будь ты настоящим, не мнимым.
Борись чтобы жертв было меньше,
Чтоб меньше прошло весь твой путь,
Чтоб жить другим стало чуть легче,
Чтоб беды от них отвернуть.
И знай: не виновен* ты вовсе.
Насилие делал* не ты.
Насильник наказан быть должен,
Иначе все беды пусты.
Он будет творить зло и дальше.
Не верь в его слезы совсем.
Не станет он делать зло больше,
Когда суд возьмёт его в плен.
Очистят твои раны слезы
Таких жертв каким был* и ты*
И всех милосердных и добрых.
Это всё есть реальность! Знай ты!
Залечим мы раны все вместе
И вытрем все слезы твои.
И молча счастливо без лести
Пойдем жить в бессмертной любви!
*Имеется ввиду человек а не обязательно мужчина или женщина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010848
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2024
Я тебе образила коханий.
Ти страждаєш в пустці самоти.
Та для мене ти єдиний самий.
А всі решта для мене не ті...
Ти пробач мене єдиний милий.
Душу ти пробач, мої слова...
Я любити буду скільки сили.
І Без тебе буду я сама.
Ніч обійме ніжно та зрадливо.
Та втечуть від мене місяць й зорі.
Все чекатиму на тебе мило:
Коли знову в нас сплетуться долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Чого потребує світ? Миру чи війни?
У суспільстві між людей перемішані вони.
Хтось жадає помсти й крові,
Хтось кричить що він за мир.
Хтось мрійливо гляне в зорі,
Й заклика на новий пир.
Хтось далекий від війни,
А комусь - лиш перемога.
Поряд йдуть у світ вони
Хоч і різна в них дорога.
Хто правий? хто помилився?
Що ціннішим в світі є?
Хто дійде? Хто оступився?
Хто себе в житті знайде?
Що у світі важливіше?
Чорнозем? Литий бетон?
Мова? Вибирай сміліше!
Чи життя? Чи вічний сон?
Що у світі є важливим?
Тут за що життя віддати?
Кожен мислить скільки сили
Та влаштовує дебати...
Годі браття! В землю встигнем!
Хто тут буде будувати
Для поколіннь все, як ми згинем
І не зможемо подбати?
За чиї ми землі мремо?
За чий бізнес ми вбиваєм?
Чи проростяться крізь терен
Квіти що ми всі саджаєм?
Хто догледить цю країну
Що ми кров'ю захищаєм?
Хто при владі буде править?
Чи усе про них ми знаєм?
Годі, браття, помирати,
Землю поливати кров'ю.
Бережіть себе і діток,
Світ наповнюйте любов'ю.
Лютий ворог нас вбиває,
Люта битва у столітті.
Всі на рай за кров чекають.
Та отямтесь, зніміть сіті.
Я не знаю хто всім рай
Дасть за кров дітей пролиту.
Хто героєм буде там
Й святість з почестю носити.
Ви отямтесь. Прийдіть в себе.
Ми є люди. Не тварини.
Лиш маленька куля - небо
Є над нами в владнім світі.
Всесвіт наш росте щоденно,
Поглинає і вбирає.
Ми - маленька лиш планета,
Що із зіркою згасає.
За що, браття, продаєте
Щастя, мир та спокій люду?
З чим до раю ви все ідете
Кличете для зла все суду?
Кров дітей омила землю.
Кров невинних плаче з нею.
Крик та стогін линуть в стелю
І вбивають з бога йменням...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Помянем погибших в войнах деток
Они прожили так мало (надеюсь в любви).
Это яркая острая боль в войнах любого века
Они больше не прибегут домой, их не зови.
И не кричи от боли ползая беснуясь,
Отдать желая вместо жизнь свою.
Не будут они все, собой любуясь
Любовью наполнять судьбу ничью.
Играть задорно, бегать и учиться
Не смогут больше детки из могил.
Не будет жарко сердце в груди биться.
Ты... Помнишь их?..
Или уже забыл?...
Они так мало жили, наслаждаясь
Каждой секундой, каждым новым днём.
Злой рок похитил их миром скитаясь.
Рыдая...
Мы..
Бессильно...
Помянем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946780
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2022
После перекрёстков жизни я уткнулась в эти двери...
Что за ними я увижу: вновь победы иль потери?
Двери Рая или Ада? Двери жизни или смерти?
Я не вижу и не знаю, но боюсь я их, поверьте.
Божий бич ровняет спину, разминает мязы, кости...
Не осталось и в помине в глубине былой там злости...
За грехи свои ответить мне пришлось ещё при жизни,
Маятся, блуждать, скитаться горемыкою в отчизне...
Стала я ценить дар жизни после всех в ней испытаний,
К Богу стала обращатся больше после всех страданий...
Изменилась... это правда...
...но уткнулась в эти двери...
...больше нет пути обратно...
...там победы?..
... иль потери?..
Нету больше перекрёстков... Божий бич ровняет спину...
Что за ними я увижу? Свою жизнь? Или погибну?
Уготовил что Всевышний дерзкой и с ума сошедшей?
За грехи и за ошибки?..
Что Он даст мне...
... боль обретшей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021