Дмитро Заграй

Сторінки (1/2):  « 1»

Під кутом

Ходити  важче  по  асфальту,
Нахиленому  під  кутом;
Коли  прицільно  б’єш  ногою  -  
Не  опинитись  за  бортом.

А  світло  падає  на  нас,
Заходячи  за  дев’яностий  градус.
І  ти  куди  не  подивись  -
Далеке  і  близьке  приносять  тангенс.

Весь  наш  світогляд,
Переламаний  десь  тут;
Так,  що  під  кутом,
Ми  подивимось  на  кут.

Червоне  видно  лише  десь  згори,
А  фіолетове  доступне  знизу;
Ми  рідко  бачим  триста  шістдесят,
Впадаючи  у  світоглядну  кризу.

А  зустріч  двох  кутів,
Завжди  веде  до  боротьби:
Не  зрушують  із  місць,
І  думаєш:  «А  що,  якби?».

Комусь  несила  розгорнути,
А  іншим  не  достатньо  гостроти.
Шукають  свій  комфортний  градус,
І  внутрішні,  і  зовнішні  кути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020


Остання сторінка

Гість,  що  чекає  на  порозі;
Чи  здобич  гордого  орла.
Кінець  шляху,  на  півдорозі:
Та  ким,  вона,  лиш  не  була!  

Була  і  рідним  немовлям,
Що  виросло  й  пішло  від  хати.
Сорочкою,  у  купі  плям,
Яку  так  не  хотілось  прати.

Недосконалим  миготінням,
Що  ледь  надходить  з  ліхтаря.
Розмитим,  загадковим  сновидінням.
Прозорістю,  що  сповнює  моря.

В  конвертах  запечатані  листи.
Вода,  яка  вгамовує  жагу́.
Піджак,  що  ще  до  нього,  треба  дорости.
Кінець  цього́,  але  початок  іншого  шляху́.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020