Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Задумайся, скільки для радості є причин.
Зранку, розплющив очі, споглядаєш життя у вікні.
Люди йдуть, хто куди. На дереві в'є гніздо птах...
Ти щаслива людина, що бачиш це? Я впевнена, так...
Свариш будильник, сусідську собаку за гавкіт чи дриль,
Бо невиспаним знову ходитимеш котрий день,
Однак, зауваж, що ти маєш можливість ходити і чути.
Скажи, ну хіба це не привід щасливим бути?
Телефонний дзвінок: "Синку/доню, привіт",
Сміх дитячий, родина, на столі обід,
Разом подорож, фільм, книга, кава чи чай,
Є здоров'я і мрії – щастя це, так і знай!
Людський фактор насправді цікавий такий:
Немає проблем – все здається навколо звичайним, нудним.
А в темні часи мов полуда спадає з очей.
Тоді розумієш: "Раніше було все окей".
Не в моменті цінуємо – потім та після...
І знову по колу одна і та пісня.
Чому ж так безглуздо втрачаємо час?
Щасливе життя завжди біля нас...
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
"Куплю це й відкладу до кращих днів,
Оце – на свято, це – для гостей", –
Вже час позбутися у голові цих слів
І жити це життя. Для себе. Просто.
Чекати привід – марно витрачений час,
Шукати його — не найкраща думка...
Встигати жити тут і зараз, доки вогник не погас,
Хіба не варті ми такого подарунка?
"Не та погода, не на часі, не до змін", —
Себе на потім відкладаєш знову.
Якщо шукаєш якийсь знак – ось він!
"Сьогодні" не повториться ніколи!
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
То були не просто стіни,
Вирувало в них життя,
Хтось натхненно малював картини,
Хтось у спальні колисав дитя...
То були не просто силуети,
За вікном у кожного історія своя:
Свої плани, мрії та секрети.
Власні погляди та світовідчуття...
То були не просто речі,
Кожний міліметр в домі – то душа,
Меблі, штори, посуд, іграшки малечі,
Всі дрібнички, які серце обира.
То не просто дах над головою, –
Світлий острів в океані тьми.
Той куточок затишку й любові,
Де були ми зовсім іншими людьми...
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
А потім раптово серед перехожих
Ти чуєш до болю знайомий запах.
Думки:
"На парфуми мої, що вдома лежать, дуже схожий".
Пауза. "...вдома лежав", – виправляєш.
"Мамо, я так сильно хочу додому", –
Чуєш від сина й не можеш промовити слово...
"Там небезпечно. Давай ще тут літо зустрінемо",
– У відповідь щось вигадуєш знову.
І якось під час дружнього діалогу,
Із вуст виривається "та сама" фраза:
"У мене є така книга... Вдома..."
Й по тілу мурахи проходять одразу.
Повсюди на очі трапляють "ті самі" речі,
Усе, що про дім, про минуле, про нас.
Від спогадів тих у душі колотнеча.
Не прикладеш пластир – лікує, напевно, лиш час.
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022
И вместо тысячи слов о любви,
Короткая фраза "Как ты?"
– Как ты?
– В подвале, нет планов, одни лишь мечты.
Но а ты как?
– Я также, молюсь, чтоб дожить до завтра.
– Как ты?
– Бомбят, и так пусто внутри.
Чувство, будто вырвали душу...
– Держись, я с тобой, ты себя береги,
Одевайся тепло и кушай!
– Как ты?
– Всю жизнь поместила в рюкзак,
Разрывается сердце на части.
– Ты куда, где искать тебя, как?
– Я не знаю... будем на связи.
– Как ты?
– Держусь. Все, что было, сгорело до тла.
Все прошлое в миг исчезло....
– Больно, но главное ведь, что жива.
Ты пойми, горевать бесполезно...
– Как ты?
– Снова снаряды ложатся рядом.
Сижу, читаю молитвы.
Сколько тогда, казалось, для счастья надо,
Сейчас – лишь бы мир был...
– Как ты?
– Устала от шума и всей суеты.
Вернуть бы время вспять.
Жизнь прекрасной была до войны,
Почему нужна встряска, чтобы все осознать?
– Как ты?
– Голову кружит от темноты,
При свечах сидим днем и ночью,
Рада, что тебе удалось убежать,
Обнимаю, скучаю очень.
– Как ты?
– В Париже – столице мод,
Мечта, а безумно тянет обратно,
Вокруг все чужое и только лишь вещи и кот
Домом пахнут так сладко, приятно...
– Как ты?
– Да так, наконец-то покинули ад,
Только трясутся руки,
Дети ночами плохо спят.
Пугаются каждого звука...
– Как ты?
– Не знаю, что и сказать...
Как объяснить все сыну...
Что больше нет дома у нас,
Нет любимых игрушек, машинок...
"Как ты?" – то, что смягчает грусть
Вместо пластыря для души,
"Как ты?" – для каждого будет пусть.
Если сердце кричит, пиши...
На войне нет времени для причин,
Для "потом", "может быть" и других отговорок.
Завтра может и вовсе не наступить,
Не молчи в отношении тех, кто дорог.
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
🙏🇺🇦
Ні, не здалася я, не впала на коліна!
Схилилася, щоб зав'язати міцно берці,
Я – незалежна і незламна Україна!
Зі мною віра і любов у серці!
Все добре, я не плачу, але й не сміюся,
Жорстокість ворога потрапила мені у око,
Я до останнього з агресором борюся,
І байдуже, що худорлява й зовсім не висока...
Ні, не здалася я, не впала на коліна!
Вступила в г... "гідність" недруга ногою,
Схилилася, бо берці забруднилися,
Почистила і знову йду вперед, до бою.
Не відступила я, і рук не опускаю,
Лиш зупинилася поправити броню,
Свій особистий простір і надалі захищаю,
Я до останнього, народе мій, в строю!
Ні, не здалася я, не впала на коліна!
Лиш нахилилася, повз пролетів снаряд,
Невдовзі в тиші залунає пісня солов'їна,
Літатимуть птахи над головами, а не "Град".
Колись я знову наче квітка буду розквітати,
І око вабити тендітною красою,
А поки що я мужній воїн у військовому бушлаті
З вінком на голові та довгою, чорнявою косою.
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
А за вікном сьогодні весна,
Тільки земля не квітами вкрита,
Війна забирає невинні життя,
Жадібно, несамовито...
Хаос, смерть, кров... все то є страшний сон,
Та не заплющені очі,
Моляться люди за мир в унісон,
В надії – спинити російський злочин.
Молодь сивіє, один день як рік,
Дитинство в малечі забрали.
Діти дорослі не на свій вік,
Війну у повітрі вдихають.
Сидять у підвалах холодних, сирих
У роки свої безтурботні,
Вибухи чують, сирени страшні,
Вже звичне життя незворотне...
У вогні Україна, спокійно не спить,
Багато пролито вже крові...
Душа не на місці, так сильно болить...
Бережи Вас Господь, військові!
Україна – незламна, потужна, міцна!
Українці – дружні, єдині!
Недруг думав, що всіх тут розколе сповна,
Та ще дужче, з'єднав, у велику родину.
Україна за мир! Ні – війні! Ні – смертям!
За майбутнє, за тишу, за безхмарне небо!
Відіб'ється війна на усіх ворогах,
Що ввірвалися на нашу землю!
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Я вчу тебе як іноземну мову,
Твій кожен крок, невимушений жест.
Я розшифровую твій кожен погляд
Із відчуттям неначе підкорила Еверест.
Перекладаю я тебе як іноземну мову,
Запам'ятовую нові слова,
Всі наголоси, інтонації, вимову...
З захопленням, як пізнає світ немовля.
Я досить добре знаю іноземну мову,
Усі ті правила та ідіоми непрості,
Але ж від помилок ніхто не застрахований,
У спілкуванні, у стосунках, у житті.
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Дзвенять потоки рік, шумлять ліси,
Чарують око краєвиди неймовірної краси,
Навколо листя золотистим полум'ям горить,
Вдалечині над ними синьо-жовтий майорить.
Символізує синій небо мирне, чисте,
Перетнуте веселкою барвистою,
А жовтий - то поля пшеничного колосся,
Що розвиваються на вітрі наче золоте волосся.
Державний прапор майорить як вільний птах,
Нагадуючи, що держава наша незалежна,
Вона пройшла тернистий шлях,
За що ми маємо віддати їй належне!
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Ти уяви собі такий квітучий сад,
Що пахне солодко, неначе стигла полуниця,
До себе манить він усіх підряд,
Немовби у пустелі та криниця.
Заходять перехожі і на лавочці сидять,
Милуються тією неземною, пишною красою.
Та деякі із них на території смітять,
І, навіть, не збираються прибрати за собою.
Так ось, той сад і є твоя душа,
Така ж чарівна і відкрита,
Допоки в ній ніхто свій бруд не залишав,
Була вона, як небо синє, чиста.
Та двері в сад свій ти не зачиняй,
Лише відвідувачів підбирай ретельно,
І пам'ятай, на небі завжди не буває темних хмар,
І не засмучуйся даремно!
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Як хочеться прокинутися вранці і почути,
Що в світі більше не хворіють люди,
Що не блукають вулицями жебраки,
А дідусі й бабусі не одні.
Як хочеться почути, що всі діти -
Живуть в родинах, вдягнуті і ситі,
Що немовлят не покидають мами в пологових,
А з трепетом виховують в любові.
Як хочеться почути, що тварин,
Не викидають як сміття з хатин,
А навпаки – цінують їх життя,
І поважають вірність й щирі почуття.
Як хочеться почути, що у світі,
Немає війн й закінчилися біди.
Що між собою дружні усі люди,
Й ніяких лих ніколи більш не буде!
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Країна починається із тебе,
Бо саме ти громадянин її,
На інших вказувати в другу чергу треба,
У першу – вчинки переглянь свої.
Не треба із сусіда приклад брати,
У тебе голова своя й свої думки,
Сміття на вулиці не викидати –
Патріотичніше, ніж одягати вишиванки і вінки!
І за собою після пікніку прибрати
Патріотичніше, ніж заспівати гімн,
Щороку одне дерево саджати,
Вагоміше, ніж просто вивісити прапори.
Патріотизм – не крики про любов до неньки,
І не вимірюється суто балачками,
Він потребує тихих й добрих вчинків,
А не гучних розмахувань руками!
Марта Нетюхайло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020