| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Я достатньо довгий час не зберігав того,
що писав,думаю,я ж не поет,кому воно потрібне.
Тому тут друкую,що знаходю.Оце я написав до сво-
го 40-тирічча
Пусть проходят года,все равно никогда
Не забыть эти годы всхождения
До вершин бытия,до познанья себя
До черты,где уж нету падения...
Что пришлось пережить-ни за что не купить
И не взять ни в кого в одолжение-
Все мое-при себе и в одной лишь судьбе
Все нашли свое место мгновения...
Даже слезы лились..,это было,кажись
Но нашел ли я в них утешение-
Как у моря река,хоть она глубока
Не находит свое воплощение..,
Так и что значит-жить,жить и просто любить
Как искать в ней свое продолжение
С кем по жизни идти,что еще в ней найти
Ну и где прекратить восхождение...
А так-до 60-тилетия-
Эх,признаться бы мне-как сумел я дойти
До вот жизни такой,что назад не уйти,
А дорогу вперед закрывает туман..,
Неужель моя жизнь-это просто обман...
Эх,признаться бы мне.сколь себе изменял
Сколько раз лишь нашел,но и тут же терял
Сколько раз я любил,а потом остывал
И казалось,что жил..,но не раз умирал...
А признаюсь себе,что умен,и дурак
Иногда в своей жизни был просто мудак
Иногда от тоски и на стенку влезал-
Так связать чтоль шнурки да устроить скандал?
А спрошу у себя-все ж чего я хочу
Почему среди ночи от боли кричу
Как бы лучше прожить даны Долей деньки
Как бы вновь оживить своей жизни пеньки.
Извиниться бы мне перед Богом,людьми
Перед Долей,женой,перед всеми детьми-
Ох,как хочется знать,что прощен,не забыт..,
А как хочется жить да и снова любить...
До 70-тирічча-там,де -Вітання-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021
Я не є сильно віруючим,але життєвий досвід говорить-є над
нами Вища сила,можливо її і називають Богом,відчуваю йо-
го так..
О,Боженько-
Ти Землю сотворив
І Сонце засвітив над нами
На Всесвіт оченьки відкрив
І дав життя,і всім сказав-
Я буду з вами...
Проснувся вранці-починай хвалить
Що Бог дарує новий день
Що бачиш Сонце,знову можеш жить
І знову чути отзвуки пісень..,
Що бачиш рідних,дорогих людей
Що відчуваєш їх заботу
І не засмутить даже те
Що знову йтимеш на роботу..,
Там друзі і там вир подій
Там відчуваєш,що ти всім потрібний
Там збудеться частина твоїх мрій
Якщо ти спритний,а тим паче-здібний.
Ти проживеш цей день
Без смутка на душі
І Бог благословить тебе
Побути у тиші..,
Побути сам на сам
З думками,що вирують в голові
І розібратись в них,розставить-
Що піде геть,а що оставити собі...
І Бог через дружину
Подасть тобі вечерю-
Поїж і відпочинь
За тебе всім відкриють двері-
Сосідам,друзям і коханій
Усім,кого б ти бачити хотів,
Ти поспілкуйся з ними,ти жаданий
В них сили і натхнення ти обрів...
Прохай знов Бога,щоб вночі
Він дарував тобі і сон і спокій
Щоб снилися прекрасні і хвостаті павичі
Тепер ти знаєш,що не одинокий..,
А завтра Бог дарує новий день
І Сонце знов засяє в небі-
Я хочу жити,хочу слухати пісень
І як не хочу я відмовить цій потребі...
Боже,не покидай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Трохи і страшно,трохи і смішно...
В народі це помітили,і зьявився такий вислів-
не вірь члену,торчащому вранці,бо він не жінку
хоче,а пісять...
Якось у неділю
Вийшов я в трусах на ганок,
Сонечко сіяє-ну,прекрасний ранок
На душі тепліє,в животі бурчить..,
Тільки між ногами все ж чогось торчить...
Ох,торчило ти торчило
Що ж мене ти засмутило-
Бачиш,он садок цвіте
Що ти хочеш,що ти просиш
Чуєш,в хаті лежить жінка,
Він волає-то не те...
Я підніс його до вишні
Дав понюхати калину,
По садку водю його-
Та відчуй ти днину..,
На душі вже терпко
В животі звело..,
А він все торчить собі-
Прямо-западло.
Ох,торчило ти торчило
Ти ще дужче засмутило,
Очі ти ж свої відкрий-
Бачиш,жінка уже встала
Даже і труси оділа..,
Він волає-пасть закрий...
Тоді зняв труси я
Випустив на волю-
Він як засюрчав собі
На садок і поле..,
Радість в організмі
В животі-окей..,
А тепер висить собі-
Зовсім не жокей...
Ех,торчило ти торчило
Тепер зовсім засмутило
Сила де ж твоя ділась..,
Що мені то жінка скаже
Як підвів мене ти,враже-
Ти не щука,ти карась...
Дай Боже і нам тоже......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Так вже в Київській Русі ведеться-
Ну,не любимо царів
Так,як москалі в Росії
Недолюблюють хохлів...
Ось він перший цар-Кравчук,
Як в казці тій-ні Гек,ні ЧУК..,
З одної сторони-він комуняка,
З другої-у нас всіх гола срака...
А другий-Кучма,демократ
Прийшов,кругом наладив лад-
Узяв,і розігнав колгоспи,
Тепер в селі одні завгоспи..,
Що правда-йому і перепало-
Він революцію підняв,
І слава Богу,що ума хватало-
Спокійно владу він віддав...
І ось наш третій,Ющенко прийшов-
Увесь доступний,з чистими руками
Не люди-нам казалось,Бог його знайшов
І тепер лиш добре буде з усіма із нами.
Та пройшло лиш трохи часу-
Хаєм хто і як гаразд-
Як поганого студента
Неродючий землі пласт,
І прищавим обзивають
І м,яким,як пластелин,
На базарах,всюди лають-
Ну,в усьому винен він.
А як Юлькуивін зачепить-
Хлопці,ляжте у кущі
Бо не то ваша дружина
Зварить вас прям у борщі...
А як він у телевізор
Свою пику висува
Та про чисті руки скаже-
Тут вже все,тут чорта з два-
Або він у президентах
Або жінка в королях..,
Ох,запив би я із горя
Тільки зновуичую-АХ-
У нас вже новий,пан Янукович,
Свій голос не віддав,бо знав,що сволочь
Але все ж більшість голоси дала-
З надією тією так і померла...
Якщо хтось чув,що завтра буде краще
То уже знай-все піде на пропаще.,
Якщо він скаже-розганять не будуть
То розженуть і про це все забудуть...
Якщо він скаже-всім я піднімаю-
То лиш у нього на любовницю вставає,
А в остальних,хто їсть картошку
Той бідний член давно в гармошку..,
Якщо він скаже-за єдину Україну-
Готовсь ділить свою родину
На руськомовну,українську
І на життя достойно-свинське.
Про ті пеньки я вже мовчу
Якими він стрибав козлом із позаранку..,
Я зараз пил свій остужу
Скажу відверто-доброго Вам ранку-
Проснувся знов народ і гідно вийшов на Майдан
Уперто він стояв,боровся,затремтіли клани..,
І світ узнав-народ не раб,народ-то пан
Йому вже надоїли всі оті обмани...
І хай скрегоче ворог підлими зубами
Хай пробує посіяти між нами ворожнечу-
Не зійде те зерно,бо нашими полями
Ростуть лиш злаки,а картечі
Нам вистачить,щоб захистить свої лани
Свою родину,нашу неньку-Україну
І на своїй землі,чи то ми бідні,чи пани
Ми розберемось самі,як покращить нашу днину...
Прорус=А тем,кто так стремится жить средь россиян
Ребята,скатертью дорога
Мы даже скинемся вам понемногу..,
Именьше станет в нас кровоточащих ран.
У нас семья большая,в семье не без урода..,
Но в свете нет прекраснее народа
Чем наш-многоязыкий,гордый и непобедим
И Бог и Украина всегда будут с ним...
У нас же зараз є другі заботи-
Народу забезпечить майбуття
Щоб всім хватало відпочинку і роботи
І впевненності в ранку,віри у життя
Народе мій.Розумний ти і розум твій
Один не знає відпочинку-
Знов вибори,і вибрать серед тих всіх вій
Лиш одного нам треба,щоб зростив дитинку,
Дитинку ту,що народилась на Майдані
Яку хотіла би Небесна сотня,
Яка б загоїла всі наші рани,
Щоб та дитинка виросла могутня...
Народе мій,ще в кожного є час
Совіт із серця та прийняти,
Майбутнє наше є у кожному із нас-
Вкраїна рідна,досить уже спати...
Ну що,проснулись..,і обрали
=По новому жити=
Порошенка у царі-
Будем жити-не тужити.
Та раділи ми не довго-
Знов затормозилось...
Знову чухаєм затилки-
Що,п,ятий раз приснилось..,
Знов те саме-собі тягне
Остальним всім-дуля
Жаль,що тамо,на Майдані
Не вилили кулю
Для таких,як він завзятих
Які ввесь час у реформах-
То з лисих роблять всіх лохматих
То жару добавляють в домнах...
І чешуть всіх під гребінець
Думав-мать,шукають воші,
Коли бачу-це кінець-
Просто вже останні забирають гроші.
Все на світі дорожає-
Газ,вода,продукти,
Все,чого нам нехватає,
Безкоштовно-в лісосмузі фрукти.
Коротше,вибрали царя
З мішками під очима
Тепер він світить,як зоря
А перспектива в нас незрима...
Бо він хоче в другий раз
Пост отой зайняти
І тоді він-Фантомас-
А нам усім конати...
Знову ж близяться вони
Вибори прокляті
І наверх рвонули табуни=
=Борці за справедливість ми закляті=
Кричать,аж піна йде із рота
Наобіцяють,лізуть все до влади..,
Тільки туди попадуть-
Хоч тікай із хати...
Знову брешуть і лапшу
Вішають на вуха-
Знімем вас,як піну із борщу,
Ох діждетесь,бляха муха...
І ось він,19-й,січень...
По українському снігу,даже в завирюху
Почали злітатися до кучі хто не втратив нюху,
І орли туди подались,за ними орлята
Даже з писком пострибали молоді курчата-
Всім так хочеться подержать
Булаву руками
Наче то не булава,
А ложка,та іще й з ногами...
От дивлюсь на цеє стадо
І що я там бачу-
Генерали,бізнесмени,даже бувший скотник
Всі летять,забув включити,даже поворотник...
Всі хотять добра Вкраїні-
Даже юмористи..,
І ніхто вобще не дума
До Савченко сісти.
Хто за мову,хто за військо
Хто за мир і дружбу..,
Вже дійшло,що ось поділем
І церковну службу.
Серед хлопців і дівча
Милиться в цариці-
Вже ж не раз її життя
Цілило по пиці..,
Та невгамовна наша ЮЛЯ-
Канцлером мріє стати..,
Взяла б краще автомат
І туди,в солдати
Із усіх тих кандидатів
Взвод би получився..,
От злякався б тоді ворог
І сльозами вмився...
Але все ж давай пождемо
Може,серед всіх тих пик
Щось цікаве і знайдемо-
Проголосим свій народний рик.
Люди добрі,народ мій терплячий-
Ми п,ятьох вже обирали..,
Та ми що-незрячі?
Обирали..і вставали,
Майдани творили
Та після кожного із них
Руки й ноги мліли...
Та чи є в них хоча б совість-
Вибачте.не бачу-
Тільки туди попаде-
Зразу ж і партачить...
До зупинки ще ж далеко-
Березень-місяць..,
Тут подумав Порошенко-
Та в мене днів з тридцять-
От я візьму своїм вердиктом
Пенсію повишу
Іприйду до влади знов
Даже з манускриптом-
Що я когось там обдурив
Комусь в попу вставив..,
А для чого тоді жив,
Для чого бізнес свій поставив.,
То он Бойко хай подума
Як Путіну здатись-
І для себе щось оставить
І живим остатись...
А я крутий,у мене четверо дітей
Я батько многодєтний
Я синові скажу-налєй-
Марія вже біжить,бо я іще й рошейний.
Короче.без мене Україні аж ніяк
Ну просто-нікуди ось дітись
Я ж не зовсім ще мудак
Щоб програти і сльозами вмитись..
А того Зеленого
В гробу в тапках бачив
Я зелень ту за пояс та заткну-
Не путайсь під ногами,щоб не напартачив...
А воно,оте Зелене
Хоч маленьке-хитре,
Для нього Порошенко-то херня
Він каже не Петро,а Питре-
Куди ти лізеш другий раз,
Що,свіжий вітер вже не чуєш.
Чи досі із рошена газ
Тебе в туман заводе-вередуєш...
Хана тобі,Петро,сплели тобі лапті
Опускайся вже надно і спокійно там ковтай
Рошеновські каплі..
Я ж народ розвеселю
Витру у всіх сльози
І зроблю,що буде тепло
Без газу в морози.
Я сказав-не буду красти
І дурить не буду.
І порядок наведу
В Україні всюди.
От мій тьоска-то проблема
Крим прихапав,на Донбас він лізе
І кричить-нас там нема
Бурят-шахтар,він Вкраїну лиже.
Я ж стою собі в сторонці
За тим наблюдаю,
Ну,там зброї трохи дам-
І що з того маю?
Обложили москалів
Санкції прокляті..,
Путін я,я не зумлів
Бо Путіни-вони завзяті.
Не віддам я Україну
В лапи до Європи
Треба.я й штани зніму-
Поцілуйте в попу,
Я ж без тих всіх малоросів
Пропаду,їй Богу,
Може,з миром я прийду
До Кривого Рогу
Бо я чув-Зелений звідти..,
Там в карьєрі сядем-
Я з ікрою,він із салом-
Дивись,не пропадем
По чарчині,по стакану
За комір залиєм
І усі наші народи
Миром та умиєм...
А якщо без шутки,без оскалу
Подивитись правді в очі-
Та невже в нас є причини
Дні перетворяти в ночі,
Та невже нас хто учив
З ненавистю жити,
Та невже хтось зрозумів
Що так легко брата вбити?
Ти ж своє життя цінуєш,Путін,
Держишся за нього.,
І прожити його хочеш
Від порога до порога..,
Так чому ж так легко шлеш
Ти чужих синів на бойню,
Чорну павутину все снуєш..,
Ти зачав би краще тройню
Своїй молодій дружині
Та навчив би їх дзю-до,
Потім у солдати
І пошлеш їх в Україну
Чи то в Емірати
Потім жди,чекай двухсотих
В цинковій одежі
І поставиш ті машини
У своїм кортежі..,
Може,тоді тобі дійде
Яке воно лихо
Коли в хаті було три сина-
Потім,раптом-тихо..
Так що думай ти,Московський цар,
Думай.чим сидиш..,і головою..,
Я ж українець,я бунтар
І Україно рідна-я з тобою...
І ось вже вибори пройшли-
Зеленого в царі обрали..,
Ну,пока що,як казав Кравчук-
Що маєм-то і мвли...
ПРОДОВЖЕННЯ буде,ГОРОХ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
Трохи політики.Років 5 назад побував
на могилі Тараса Шевченка,нашого єдино-вірного
поета,згадав його Заповіт і чомусь написалися ці рядки
Ти помер..,і поховали
Тебе на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій..,
І лани широкополі,
І Дніпро,і кручі
Тепер бачиш,тепер чуєш
Як реве ревучий...
Поховали..,і вставали
І кайдани рвали..,
Тільки жданої так волі
Досі ще й не мали=
Більшовик прийшов-приборкав,
Потім Сталін,Путін десь з,явились..,
Так що нам,всім українцям
Воля лиш наснилась...
Тільки сунем у Європу
Свою гарну пику-
Нам із відти-де ваш ліс,
Чом не чуєм рику,
Чому досі росіян
Не вигнали з хати..,
Та у вас іще із,ян-
Вас щось так багато
Це ж як всіх зібрать до кучі-
З Канади,з Європи-
Це ж тоді у всіх у нас
В милі будуть..попи.
Це ж усі у вас захочуть
Жити,ну,як люди..,
Та живіть ви краще так
Не в Вкраїні-всюди...
Ох,Тарасе,поганенько
Нам отут живеться
Лиш і маєм що надію-
Може всеж минеться,
Може ж нашим олігархам
Стане кістка в горлі,
Може ж колись наїдяться,
Або втонуть в пойлі..,
Або ми всеж навчимось
Їх та обирати,
Або іще краще-лиш зажравсь
Зразу і знімати,
І в тюрьму,в кайдани міцні
На сухарі і воду-
Хай у снах лише і бачать
Дівчат наших вроду...
А то привикли все по баням,
Сауни з дівками,
З телефона всім керують-
Ви ж раби,чорт з вами..,
Але ми оті раби
В яких вуха є і очі-
Не пробачим вас,падлюк
За очі дівочі
З яких капає сльоза,
В яких повно горя..,
Ми народ,ми зможем,як гроза
Змити вас-і дати життя полю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Прочитавши попередній вірш,тоариш піддав мене
нещадній критиці-як можна про свою малу Батьківщину
писати російською мовою.
Я написав йому таку відповідь-
Я захотів на все поглянути очима
Твоїми,товаришу мій дорогий,
Я розумію-ти тут народився
І виріс,і поріг тут твій,
І батька тут ти поховав
І спогадів ось тут усіх багато,
Є щастя-матінка жива
І тут і жінка,діти,рідна хата..,
Тут все,на що спромігся ти,
Оце для тебе Батьківщина,
Озера-це село святе
Для тебе,для таких,як ти-як пуповина...
Всім серцем Україну я люблю
Але пізнав її отам,де зараз води,
Де зараз також,як раніш
Є заходи і сходи,
Там,де Солошино моє,
Мій хутір,той що Дворниківка-
Там народився,ріс я там-
А це мені не пополам.
Так,Озера також не чужі-
У цій землі лежить моя родина-
В ній дід мій,батько,мати і сестра,
Дорога в них була складна і длинна...
Але вони всі також звідтіля,
Там і війну пережили і голод,
Там дід колгоспом керував
Спасав людей в жару і в холод
І дядько мій життя там положив
Там ще живі мої сестра і брат,
Двоюрідні вони,але моя то кров,
Там даже може бути і мій сват,
Так що пробач,товаришу мене
Що я російськими словами
Писав про Батьківщину,це мине
А що не зрозумів-останеться між нами...
Похоже,зрозумів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Повернусь в дитинство.Народився в с.Слошино,Полтавщина,складене
з хуторів село,взподовж Дніпра.Мій хутір називався Дворниківка.Там я
прожив перші своі 10 років,в школу ходив ніжками за 5 км.,закінчував
4-й клас,почув батьківську розмову-що робити,куди подітись.Виявилось-
будувалася Дніпродзержинська ГЕС і село попадало під затоплення і так
я попав в інше село-Озера,але дитинство залишилось там...
Как часто я детство вспоминаю-
Село большое у реки
По вечерам собаки лают
А ночью воют от тоски..,
Как дождь-грязище по колено
И ни проехать,ни пройти
Зато как вкусно пахнет сено,
А плавни-лучше не найти.
Солошино,мое село родное
Таких просторов больше не встречал,
Там детство вызревало удалое,
Там я впервые Родину узнал..,
Любил машины на поле урчанье
Любил по-утру с удочкой сидеть,
Мне нравилось земли родной дыханье
И в синий купол неба посмотреть..,
Мне нравилось коней гонять на выпас-
Держась за гриву-лихо проскакать-
На воле той я рос..,и вырос
Теперь же мест тех не узнать...
Теперь покрыты водной гладью
И лес,и поле,и село..,
Там,под водой,за каждой пядью
Покрыто тайной,что прошло
Не понимаю-надо ль было
Водохранилище создать,
Да и жалеть о том,что сплыло
Зачем,зачем,но не понять
Откуда вновь да и нагрянет
Воспоминанье дней былых
И что-то комом в горле станет
И уж не хочется к иным
Местам обжитым возвращаться
Где есть и дом,и лес,река-
Так нет,так хочется остаться
Пусть не на долго,хоть пока
Воспоминанья душу бредят
И падают из глаз слезой...
И говорю я,как умею-
О,мое детство,я с тобой...
где-то так..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Написав того вірша 13 січня 1990 року,
прочитав його своїй коханій-і не потепліло,
а загорілося і горить уже 32-й рік.А далі по-
чав писати,що душа просила-
О,Боже,не прошу я снисхожденья
Пусть будет так,как ты уж повелел
Бланодарю прошедшие мгновенья-
Горел,тонул,но все же уцелел...
Я знаю,что прошло-не повторить,
Но память ноет и тревожит..,
Ведь мог я жить активней и творить
Что троекратно дни мои помножит...
Ведь сколько по-свету стихов я написал
И сколько песен людям я оставил...
Но уж потерян след,который я зачал,
И где те вехи,что по жизни ставил...
И где все то,что перетерто жизнью,
И где все люди,с кем по ней я шел-
Не поросло ль бурьяном и полынью..,
И что искал яв жизни-все ль нашел...
Вот ряд друзей передо мной стоит-
Лишь одного живым сегодня вижу..,
Взорвались в пламени борьбы,как динамит
Лишь вспышка..,теперь я голоса их слышу...
Вот женщины стоят по одиночке-,
Да,каждая из них была в судьбе моей
Я им писал свои скупые строчки,
Одной лишь клялся я в любви своей...
Детей вот вижу,пятеро их было,
Парням не суждено-ушли в небытие..,
Девченки ж выросли.и много лет уж сплыло
А вижу их,и знаю,что свое...
Что их зачал..,и где то воспитал
И где-то на дорогу их направил
И к счастью,вовсе не устал
Простых учить их правил.
Вот внуков вижу-шестеро пока-
чЕТВЕРО МАЛЬЧИШЕК,ДВЕ ДЕВЧЕНКИ,
Пусть я уйду,но с ними я в веках
Играю все то в прятки,то в догонки...
И счастлив я,и благодарен Богу и Судьбе,
Что дали мне такую жизнь прожить-
В любви,страданьях,в работе и борьбе,
В желании не только жить-Творить.
До членів Клубу-я слабий ще на ноутбуці,
а вже хочеться визвати одного члена клубу,ВЯЧЕСЛАВА
РИНДІНА,на дуель,поетичну,наприклад-він пише одну
строчку,я другу,він третю,я четверту і т.д.,аж поки комусь
не вдасться вірш закінчити.Якщо хтось із Вас підскаже,як
це зробити-буду радий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Після виконання пісні дужче потепліло,
але не загорілось.Тоді пишу ще один вірш-
Почти физически болею
Когда не вижу милых глаз
И уж не верю,что сумею
Перебороть себя сейчас.
А так мне хочеться все бросить
И всем проблемам вопреки
Быть там,где ты,с тобою рядом..,
Хотя и встречи нелегки...
Бывало больно,когда рядом
И душу всю перевернет.,
Как будто я знаком уж с адом
Или к нему меня несет
И,как мальчишка становился-
Как будто жизнь не знаю я..,
В мечтах своих я возносился
В обход земного бытия.
Тебя Богиней рисовал
И находил черты такие
Которых доселе не знал-
И уходил в миры иные..,
Туда,где нет обмана,лжи,
Где плотью просто управляют
Где в рамках держаться любви
И страстью знойною пылают...
Такие есть миры,я знаю
Они чисты,как тот родник,
Но первый раз я их встречаю-
Я понял это в тот же миг
Когда сказала мне душевно-
Ты убедишься-я твоя..,
Но для меня,увы,плачевно
Что ты-моя..,и не моя...
Я прост,и мыслию коварной
Меня по жизни не несет
Я хочу знать тебя,как равной
Меня лишь это и спасет..
Вошла ты в душу мне желанной
Такой волшебной и родной
Твердить готов я неустанно-
Люблю тебя,всегда с тобой..,
Любить тебя всегда я буду
И нет нужды мне клясться в том
Где б ни был я,то не забуду-
Что ты-мой Ангел,жизнь и дом...
Ты -мой родник,ты мое счастье
Ты моя радость и любовь..,
Лишь перенесть бы нам ненастье
Да не остыла б наша кровь..,
От всех нас бед одно спасет-
Одно-любовь неугасима
О,пусть она в нас не умрет
А лишь живет неудержимо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
Після прочитанного вірша
відчув потепління,але і тільки,
тоді я пишу пісню і сам її для неї виконую-
Люблю тебя,за что-и сам пока не знаю
Люблю тебя,боюсь,опять я потеряю...
Не первый раз в любви хочу тебе признаться
Не первый раз навек в любви хочу остаться-
Только жизнь течет
Вешними ручьями
Оставляя след
Снегом над висками
Предсказать судьбу
Ведь никто не может
Только лишь любовь
НАМ С ТОБОЙ ПОМОЖЕТ...
Прошу тебя-ты не спеши давать ответа
Прошу тебя-ты не ищи другого где-то,
Ты обожди-ведь мы почти что незнакомы
Ты выходи,я буду ждать тебя у дома...
пр.
Люблю тебя=о,как просты два эти слова
Люблю тебя,я повторять хочу их снова
Ты им поверь,они чисты,они не лживы
Открой им дверь,они нежней плакучей ивы
пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Так сталося,батьки мої,царство їм небесне,
прожили нелегке,але своє життя більш, як в 50-т років.
Я мріяв також-покохати одну і з нею прожити все життя.
Та не так сталося,як гадалося ,моя двоюрідна сестра,про
це я взнав набагато пізніше,використала момент і організувала
мою женитьбу на своїй доньці,моїй племінниці.Виявилася чис-
та брехня,а в результаті зломані дві долі,смерть двох народжен-
них синів і..,розлучення.
Кохання я пізнав лиш в 39,тільки була одна проблема=їй 20.
І тоді вперше в мене написався цей вірш-
Люблю тебя,как жизнь люблю
Как песнь,пропетую однажды,
Как утро вешнее люблю
Как невозможно любить дважды.
Люблю тебя,люблю,как есть-
Люблю и образ,и живую
Возможно ль это перенесть-
Тебя не вижу-так тоскую.
На,что надеюсь,сам не знаю
Но отказаться не могу
И,все сомненьтя отвергая
Твой образ в сердце берегу
Глаза твои все вспоминаю,
Движенье губ,бровей разлет
Тебя в себе обожествляю-
Мечты так просятся в полет-
Как будто мы с тобою разом
Рука в руке,глаза в глазах,
Идем вдвоем весенним садом
Теряясь в запахаъ,цветах,
Теряясь в глубине бездонных
Любви и дружбы водндночас...
О,я б назвал тебя Мадонной
И не ошибся б в этот раз...
Увы,мечты теряют сладость
Когда я снова вижу явь..,
Не отнимай ты эту радость-
Прошу,надежду хоть оставь-
Пусть поживу я в этих грезах
Пусть потеряю сон,покой-
Ты разреши скупаться в розах
Где лепестки-то образ твой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
С высоты своих лет
я понял главное-чтобы прожить жизнь полноцэнно
необходимо Любить и беречь ее,Любовь,
а в украинском языке есть еще слово-кохати,
это уж касается только женщины и мужчины,
поэтому все мои,с позволения сказать,стихи
с этого исходят...
Этот стих есть на портале поэзии,извините.повторюсь
Утро каждого дня
Ты будило меня
И звало за порог
В пыль и ветер дорог
Где сады во цвету
Чтоб познать доброту
Но,увы,без тревог
Обойтись я не смог...
Утро каждого дня
Ты бросало меня
В круговерть суеты
За погоней мечты
Знаю,в жизни моей
Было множество дней
Обретал я мечту-
Не исегда только ту...
Утро каждого дня
Сколько их у меня
Сколько раз мне в окно
Постучится оно
Пыль и ветер дорог
И борьбы и тревог
Ощущать бы всегда
Покл жить бы я смог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902222
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2021
Вітаю кожного,хто зайде на мою сторінку, здоров,я
Вам і натхнення.
Я,Горохівський Станіслав Олексійович,1951,п,ятнадцятого
березневого числа народження,не вважаючи себе поетом,
я просто бувший кадровий офіцер ще Радянської Армії,
бувший начальник УПТК Полтавського ГЗК,бувший голова
колгоспу,а зараз просто пенсіонер,з огромадною пенсією
у дві т.гр.,нагло входю на сайт поезії з тим,що хотіла і хоче
моя душа,а на її прохання видавав розум.Починаючи зі сво-
го 40-тирічча сам собі пишу привітання,до свого 70-тиріччя
получилось таке-
БОГ милував і я живу аж по сей день,
Сім десятків літ у чубі,а в серці вісімнадцять
І хоч я старий уже,старий,як пень
А хочеться пожить іще..,хоч років з надцять.
З Солошина пішов у світ,спочатку до Озір
А потім Сімферополь і Хабаровськ
Камчатка,Сахалін,Бікін,Мухєн-повір
Я натоптався світом вже не малость.
І вулиці Москви,Парижа я топтав
І де б не був-ввесь час щось будував,
Що правда,в основному,керував
Але й мозолі на долонях здобував.
Женили двічі,раз женився сам
П,ятьох дітей зачав і всі вони родились,
Синів нема..,і сльози по очам..,
А доньки-щастя,як мені наснилось.
Сім внуків-це іще пока
Уже я чую слово-дід
І жінка в мене є не для зразка
А жінка та,живу з якою много літ...
Ну,що ти іще хочеш,Божеє створіння-
Своїх всіх друзів ти уже похоронив,
Комусь ти вже мішаєш,а когось тривожиш..,
Але я на життя свій хрест ще не ложив.
Я жити хочу,я люблю
Коли весною просипається природа
І новий цвіт калини я люблю,
Своєї жінки досі люблю вроду.
Люблю зустріти знову Сонце
А я з косою у руках
Дивлюсь на батькове віконце
З душі лиш рветься тільки-АХ
Як же прекрасне це ЖИТТЯ-
І прошле,й сьогодення,й майбуття..,
Ціню,цінитиму я кожную хвилину
Яка продляє мою днину...
Я ВАС,люди,поважаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Як важко віриться-колись я був малим
Тоді в одній сорочці,навіть без трусів
Пірнув у води річки Миронихи,навіть переплив
На інший берег вибрався і що я зрозумів?
А зрозумів лиш те-води я не боюсь
І в ній немає аж ніякоі загрози!
І що я кудись вперед,вперед усе стремлюсь
І даже не болять в ногах від колючок занози..
Як я любив усе,що кругом мене!
Травичку,дерево,людей,
І я тоді не знав,що є проблеми
Що є вони в людей,комах,коней...
Не знав....І жив я без забот,
Спалив я сіно-та і чорт із ним!
Упав під лід-та без турбот
Бо просто жив,і просто радий досі цим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021