| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Є аромат квітів медунки
Між люби-мене
У тому, що я,
Мій відчужений жорстокий глузд,
Є корінь з-поміж ні-одиниці,
Коло оголила танучи
До того, що було,
І тому, що буде.
Кіл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
Чи бачили ви коли-небудь агаву, цю сувору африканську рослину, гострокуту, що раптово дере душу, замість листя у неї величезні стріли? Вона любить і помирає кожні 10 років. Любовна енергія, яка накопичується так довго у цьому грубому створінні, виривається одного чудового ранку із звуком пострілу у небо. І енергія ця перетворюється на дерево, височезне, заквітчане тужливим цвітом.
Щось подібне відчуває похмура Сівіла, коли одного пізнього, а тим більше, весняного ранку довкола неї владно виривається назовні життя. І все це життя дивиться у неї, і вся вона - для нього. Бо кожне створіння та кожна рослина промовляють до неї нечутно: "Я належу тому, хто мене зрозумів". Який контраст!
Вона, подруга пустелі та відчаю, що харчується жадобою помсти, оточена безневинністю зростання. Погойдаючись від південного вітру, тихо схиляються перед нею дерева. Полуденні трави, що мають різні властивості, аромати, отрути та ліки (а це часто одне) прагнуть її.. Усе сповнене коханням.
"О, ні! Це не той дух, яким я марила у нападах ярої злости, не той, що "все заперечує". Ні, він несе для мене любов, сп'яніння, екстаз.. Що з ним? Може, він схвильована сполохана душа життя?"
Це нова з'ява влади її пана, який фантастичним чином перетворюється з короля мертвих у саме життя. "Ні, - думає вона,- облиш мені мою помсту! Я нічого іншого не бажала. Хай мене бояться, хай я буду потворною. Саме ця краса найбільше пасуватиме моїм чорним зміїним косам, до мого обличчя, знеможеного слідами блискавок".
Але лютий пан смерти нечутно шепоче до неї:"Яка ж ти прекрасна, яка чуттєва у власному гніві! Кричи! Проклинай! Одна буря викличе грім іншої. Який непомітний та швидкий перехід від ненависті до шаленства пристрасті".
Вона поринає у владу чистого жіночого бажання. Бажання чого? Усього безмежжя світу. Вона падає під важкістю глибочини цього бажання, безкрайнього, як море, і поринає у сновидіння. У цю мить вона снить, забувши про усе, про помсту й ненависть, невинна супроти свого бажання, на луках, як ягня, чи пташка, тихим, радісним сном закоханної..
Казкове чудовисько всеохопності життя увійшло в неї..
Ж. Мішле (1798-1874)"Відьма"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021
Лежачи у пітьмі я чекав її чуючи як поволі
вона йде вгору сходами
у дзвінкій прохолоді й надто білих стін
як шепіт дихань та цілунків.
Я намагався врятуватися від неї та потайки завмер
але її краса в мої кістки сочилась м'яко
уночі коли відчував пустку
від найвищої насолоди сходячи у глибини пекла.
І нехай би палали у моєму сновидінні
груди та її вуста і лоно і повіки
все одно поверталась вічно та пливно
тільки світла хмаринка диму поодаль
і квіти і глек сріблоти прохолоди.
Мій корабель у гаю її міцно прикутий
міцно прив'язаний і у безсонні
неначе величезний чорний та вірний пес
нагадав мені моїх загиблих друзів
або дивні прощання задля любови..
Георгіс Павлопулос "До Цирцеї"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021
не звикаючи до будь-чого що в тобі зросло що не моє і не твоє що мінливе і теплезне
казковий коханцю напестиш гомін скорочень неймовірного.. незвично раптових між кожним летом ластівки довколо найвищого дерева що смолою живить небо.. добрі доторки; позбуваючись втечі текти у напрузі лету щира увібрати те
до чого не звикнути і за проникненням кожного дарунку тремтіти згадкою про чари нового безладу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
з)над
то від во де міш
і тай по
жару цілу..
і здощ у приморіжж
чи пла й у жищо ми
схово..
у ожад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
важч
а ти?
струмені підне і -ву
на рот по губь тисіл'піт
тул'у ніб і о
вітресну
ю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
...пікнік у тропічного озера у вологій хащевні джунглів величезна осиця із довжелезним клювом розставляє фалічні знаки вздовж берегів і рясного намулу, яким ще ім'ям тебе не назву?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021
про соч (сов) піх
оріка
слана хову
годі
опроти смоли сіл'
-ище і дуг -олод
та помста ніжно
в'є такі олов'ї
соки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
коло пестячі
і нас не по них пливучи
о двох не-чужинців;
заволож крила о кіл в'ллючи
торки ні ні ні жву
крилавовіє твоїх.. у
о межи мо'
біжимо
воложжя дівокрилі
віл'лємо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020
на ті ні води загли(би)на
чи хова є маки?
у проясну спога-
(у)дій висо-
ті й траві горо-
і дму ха-
на порож-
ніби
-овзає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020
цілу-
назби оміж вусті
дощі
трима ти ловне
допоки вкра й зелене
не виллє мо о сонце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020
"ці райові краї, Агнес, були колись для нас.."
/Бодлер/
сонцЯ спекотно вимлівали зелень з-поміж неб'ячого ладу чесних спокус; їх певно були тисячі, а може й більше; там, у животі - сОнця, а - о межиніжжі, на вустах, у зіниці - крізь волосся - все олито сонцеві; небачені стрибки відльоту - і дуже повільного зависання - між тою усуцільненою блакитнявою та жовто-пекучими спалахами соняшних куль, що їх невизбирати; такі вони глибокі та важенні з-середини.. тривко мінливі та ніжніючі від доторків навспак; країна нової мрії, чуйних забаганок кохатися у намулі приозерових сутінків ще з тими шаленими сонцями що мигтіють довколо рухів незаймаючи стримність багаття липких заграв - заввислої краси проміж ковзання зчинення чавлючої імли, яка невгасимо ліанить виноградяною червонястістю осені-крови.. як джерЕла про-бування, пра-живости.. тендіття прилетяно-цілунків й вільгні протиччя сутінніючч відблукання лунь; ще череватих рибин-плистя, проквітнучі обійм у десь жаркому густищі підводоплеску любощів; невже, звиклі? ні, ні.. ті заволожені сонця побіля безмежж - мрії; так-здійснені віддихам розпеч чувань лунаньо дивовижжя; про височиннє; о ламкість сподівань; випнень злету, що могутніє у;
Тобі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
Недосяжні розкоші тіла, до яких линуть бажання
мовчазного воїнства, яке потай ковтає слину,
о Королево! зірви полуду з твоїх очей,
дай знак через плече, що ти жива!
о Королево, зірви полуду з твоїх очей, будь прихильна до нас, прийми горде бажання, о Королево! дозволь скупатись перед тобою голими нам, юнакам!
(...)
***
Та хто щасливець той, що знайде шлях до Її серця?
...Королево, граційна повненька, закинь-но ніжку на ніжку; і тим подаруй пахощі свого тіла,
о Принадна! о Тепла, о ледь Вільгла і Ніжна,
сказано, що ти
позбавивши нас пекучого спогаду про поля перцю й піщані береги, де ростуть попелисті дерева, сягають статевої зрілості і стручки, і тварини з мускусною сумкою!
...
О Необхідна! і Єдина!.. можливо, що в трьох складках цього живота міститься
уся безпека твого королівства:
будь непохитна і тверда, бар'єром стань для наших вічних страхів!
Яблуко падає, курячи фіміам;
Той, хто проникає крізь листя, Сонце сипле квіти й золото на твоє омите плече
і той самий Місяць, що керує припливами й відпливами, повеліває..
гордим ритмом твоїх менструацій!
***
Та хто щасливець той, що знайде шлях до Її серця?"
Сен-Жон Перс
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
моя духмяно Тіє; із плавкими гаряче-липвучими пальцями-снами, із тою вілуннявою, що відбивав запахи твоєї синьої крови, із лиским льодом на звороті вуст і серце - у сніг піску нагоршину до щезне.. Тіє.. твій намул все гусне і з надлому довжелезь води моря ти таки ухиляєшся і я бачу твою старість Тіє.. воже, як прекрасно бачити старість тих, кого вбили молодими, Тіє..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020