Vi0ta

Сторінки (1/3):  « 1»

Я тебя сочиняю как стих…

Я  тебя  сочиняю  как  стих
Подбираю  усталые  фразы
Ты  в  союзе  мыслей  моих
Собираешь  с  полу  алмазы

Я  тебя  сочиняю  как  стих
И  кроме  тебя  пусть  пропадут  все  лица
Ты  муза  моя,  мне  не  надо  других
Ты  смелая  вольная  птица

Я  тебя  сочиняю  как  стих
Еще  немножко  и  выйдет  роман
Наша  история  любви  на  двоих
Хрустальная  ваза  и  меткий  обман.

И  я  опять  сочиняю  как  стих
Тебя  моя  муза  сопрано
Нету  стихов  хороших  плохих
Ты  будешь  как  вечность  желанна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021


Я вгору руки підіймаю

Я  вгору  руки  підіймаю
Руками  очі  закриваю
Навколо  тиша,  шепіт  гаю
А  я  молюсь,  а  я  ридаю

Дарма  що  стан  мій  стогне,  плаче
Його  чекає  довга  путь
Вагання  сковують  незряче
Його  воління  вільним  буть

Давно  віддався  він  стражданням
І  важкості,  й  тремтінню  рук
Забув  колишні  сподівання
І  від  пустих  розмов  оглух

Колись  йому  пісні  співали
Його  носили  на  руках
Його  любили  й  поважали
А  він  розбив  все  в  пух  і  прах

Його  амбіції  й  бажання
Згубили  не  одне  життя
Тепер  кричить  він  крізь  мовчання
Без  голосу  його  виття

Я  вгору  руки  підіймаю
Руками  очі  закриваю
Дивлюсь  в  минуле  і  ридаю
Я  заслужив  усе,  що  маю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021


Душа марніла під глухим склепінням

Душа  марніла  під  глухим  склепінням,
Давно  забута,  відсторонена,  чужа.
Вдивлявся  в  пальців  крихітне  тремтіння.
Він  втратив  душу  гордо  й  не  спіша.

В  саду  загублених  бажань,
В  тумані  розпачу  й  нещастя:
Боровся  під  егідою  страждань.
Він  падав,  падав  й  знову  піднімався

І  крик  його  прорізав  тишу  ночі-
Агонія  як  неминуча  мить,
І  ридма  плакав  затуливши  очі.
Він  слухав  тихо,  як  краса  мовчить

Духовні  дзвони  старої  цитаделі
Відлунням  б'ють  по  молодим  устам,
Втомився  обіпершися  на  скелі,
І  зась  його  плачу  й  пустим  словам

Назавжди  втрачений  романтик-
Гумaнний  вияв  почуттів
Загублений  в  саду  схизматик,
Що  взнати  істину  хотів

Його  життя-  постійні  перешкоди,
І  ворогів  у  нього  вдосталь  скрізь.
Ним  володіють  вищі  ляльководи,
А  він  стоїть,  немов  сліпий  від  сліз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021