| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
«Твої рядки надихали у важку годину,
І варті вони найдорожчих газет» —
Простий спосіб довести до сліз мене як людину,
І сказати, що я ще умілий поет.
Я дякую за те, що ти слухаєш,
Не важливо, чи про радість, чи невдалу брехню.
І механізм, що всередині не знаючи рухаєш,
Дозволяє писати все нову маячню.
І коли тіло тлітиме серед штучних квіток,
І прощатимуться прості пересічні,
Якщо хтось згадає один мій рядок —
Мені гарантована вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
Пародисти творців алфавіту,
що по лікоть руками брудними
диктували нам правила світу,
та рядки ваші зовсім без рими.
Ви ділили усіх нас на види,
збудували кордони між нами,
і, обмеживши правом на вибір,
таврували з народжень богами.
Та попри масу крихких застережень
завісу зірвемо гріховну,
не потерпимо ваших обмежень.
І почнемо життя ми на повну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Я знаю чимало дивних історій,
Але найчастіше згадується одна,
Де поміж заплутаних комет траєкторій
Колись ховалась планета мала.
Цю історію, здається, ви знаєте:
Темні та Світлі — сценарій типовий,
Де кожен в чиємусь житті лишає те,
Без чого сам жити ще не готовий.
І Люди Ночі там завжди панували,
Що сіяли смуток, розносили біль,
А ще Ліхтарі, чиї серця сонцем палали,
Щоб здолати темряву — ось їхня ціль.
І не важливо, прагнуть вони, чи цього не хочуть,
Але на тій планеті було заведено так,
Що на кожну Людину Ночі
Обов'язково знайдеться Людина-Ліхтар.
Затемнення закінчується ранком
І сонце розтоплює дим від сигар,
Хтось може стати тим самим світанком,
А сонце, по суті, той самий Ліхтар.
І якщо ти ще досі не віриш у ранок
Та боїшся щоденних затемнень,
Я прийду зі світлом у твій зáмок,
Навіть, якщо сама належу до Темних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021