| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Застигле місто.
На очах -
Такий вельможний падишах! -
Виблискує намистом
Місяць. Тихо.
Там хмарка небо перейшла
І зникла. Швидко попливла
За небокрай. І тихо, тихо...
Гукнув дзвінок. І стрельнув чайник
Я вип'ю чай, поки гарячий,
Поки ніхто мене не бачить
Один над містом, як начальник.
Воно горить. Це все - пожежа
Хтось розкидав червоні друзки
Пирхнув літак. Десь там. Та дзуськи
Мене не взяв.
Я сам. Безмежжя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022
Розвійся прапором, душе,
Під сонцем ясним
Горделиво,
Я знаю: зблякнеш,
Вицвітеш -
У стійкості-бо твоя сила.
Тримайся, душе -
Вистоїш,
І кожна дірка - кулі спогад -
Нехай лякає ворогів.
Вона для тебе - лише спогад,
Для них же - гірше від кнутів,
Бо це - знамено трибуналу,
Святого права їх катів.
Розвійся прапором, душе,
У дощ із куль або під "градом",
Танцюй під музику сирен,
І під ракетним зорепадом
Засяй злотисто на штандарті,
Провадь у бій,
Борись сама!
Впади на ворога в завзятті -
Його чекає лиш пітьма.
Це його кара і розп'яття
Не за ідею - задарма;
Він б'ється не за рідну землю -
То захист "рідного" ярма.
Чи є для нас, душе, ярмо?
Чи ми ганебно зігнем спину?
Нема такої домовини,
Куди нас може із собою
Загарбати і вкласти раб!
Лиш розпал праведного бою
І смерті славная година,
Могутні стогони Дніпра -
Така-то наша домовина.
Розвійся прапором, душе,
Немов маяк
Засяй навколо
Яскравим світлом золотим -
Святим огнем святої волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Вірш написаний за мотивами картин М.Реріха "Великий вершник" і "Шамбала йде"
-------------------------------------------------------------------------------
Коли загасне сонце жарооке
І згинуть в синім полум'ї зірки,
Коли всесвітні упадуть сволоки,
Коли помруть галактики високі,
І нанівець зійдуть старі роки.
Коли страшним божественним пожаром
Спокута давній сором рід людський,
Коли згорять чагарники стожарів,
Коли вогнем замережають хмари,
Останній з'явиться герой таки.
У латах з адамантію та злота,
Що їх кував Зевеса славний син.
З мечем, як у самого Ланселота
І з ратищем, чия страшна острота
Так розсікає темряву, мов клин.
Він візьметься за злототкану збрую,
І поведе булатного коня
У бій страшний упевненим алюром,
І з нечестив'я лю́дського баюри
Він буде власне серце наповнять.
І упаде, отруєний судьбою,
Зіллям обману, кривди і війни.
І нас, нащадків того злого бою,
Проклятих здавна долею людською,
На праведне життя благословить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021