| Сторінки (1/36): | « | 1 | » |
вертаючись до тих самих часів
але з думками віку в сьогодні
розумієш, що зрештою, все так і є
життя насправді вже йде, як йде
ми перетинаємо багато стежок та полів,
але падаємо в минуле безодні
здаємося в обійми цілих спогадів,
і ніби пишемо власну історію,
іноді з неправдивими, своїми фактами.
а від настирних думок бігти нема куди
і так поринаємо у вир плинних днів,
що вперто віримо у створену нами теорію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
І ніч нарешті залишає свій слід,
Лоскоче нерви, заспокоює душу.
І розтопити прагне серцевий лід,
Який на воду перетворити мусить.
Місяць їй за доброго панібрата,
Щастя творить під покровом ночі
І прикриває закривавлені шати ,
Затуляючи усім недругам їхні очі.
Час не спиняється, помалу ходить,
А за провідника взяв собі небуття
І всі миттєві наміри зразу холодить,
Щоб розміреним стало людське життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
і в день нашої перемоги
я ж сильно плакатиму
як не плакала до того
і війну лише згадуватиму
і в місяць від перемоги
низько воїнам поклонюся
цілуватиму руки їхні і ноги
і до могил загиблих зберуся
і в рік від часу перемоги
я дуже довго буду плакати
леліяти буду усі дороги
що для нас стануть знаковими
через 15 років після війни
дітям своїм розкажу і внукам
як самовіддано ми жили
яким піддавались пекельним мукам
і через 25 років після війни
не забуду я жодне обличчя
ці кляті москальські "сини"
люди,які Україну калічили
і через 30 років після війни
пам'ятати буду , якою була кров
то як нам треба цього досягти
щоб це ніколи не сталося знов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Я так люблю тебе , моя Україно !
Твої широкі лани , і безкраї поля.
До тебе горнуся , і до тебе я лину,
Бо ти ж є друга , але рідна матір моя .
І ночі пахнуть українським сіном,
А вдень вверху жевріє блакить,
Ти маєш не одну дочку та сина ,
А рід наш увесь любов'ю бринить.
І за все це життя готова віддати,
За українське щастя залишу останнє
Я люблю тебе, моя дорога інша мати ,
Про це казатиму ввечері і на світанні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Я заходжу до пустої зали, де нема нічого , крім довгого стола і розкішного крісла .
На столі - велика кількість наїдків. Але це все - пироги. Дуже іронічно , але пахне смачно .
Але я не переймаюся. Час все таки братися за їжу . От тільки серед незліченної кількості смачнющих пирогів я не бачу улюбленого . Пирога з вишнею - нема.
Ну і нехай . Я вже готовий спробувати інші смаки . От зараз мене дуже манить пиріг насиченого кольору стиглого апельсина. Підозрюю, що це моркв'яний.
Поклавши шматок пирога собі у тарілку, я був розчарований. Це гарбузовий. Ха, зараз ще й осінь. Як символічно.
На перший смак він здається дуже ніжним, і швидко тане у роті . Лишає за собою приємний післясмак свіжоспеченого тіста.
Я куштую ще шматочок, а згодом беру ще два . Було смачно . Та на цьому моя трапеза не закінчується.
Я беру пиріг з дуже дивною начинкою. Він ніяк не пахне. Ба навіть більше, і на вигляд він не зовсім як пиріг . Це тісто з макаронами , печінкою, яке щедро посипане сиром. Тільки від однієї такої згадки темніє перед очима.
Але я прийшов сюди спробувати , правда ? Отже , перший шматок пішов . Я б сказав, що це досить незвично. Але , якщо чесно , шлунок не радісно сприйняв таку новину.
Пиріг за смаком схожий на пересолені макарони з печінкою. Таке собі явище , признаюсь.
Проте дякую. Я напробувався. Таких експериментів з мене досить , старий добрий вишневий пиріг ще чекає на мене .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979390
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Троянди,осліплені власною погордою
Зі зневагою у клумбі зустрічали інших ,
Бажали зла ,зневіри усім бажали теж.
Бо вічна слава згубила їх, найміцніших
Замінивши щастя чужою гіркою злобою
І відкривши їм двері досі не бачених меж.
Мов гарні павичі , та із душею ніякою
Величаво огортали любов'ю вкрадених,
І забирали найкращих під свою владу .
Вдавалося їм, тут правди діти нема куди ,
Але знаєте, люди говорили квітами " дякую" ,
І йшли за трояндами, як за куском мармеладу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Воїни боронять наш тихий шлях
Під покровом незліченних світів ,
І забивають у серце ворога цвях,
Палять стежини цих огидних слідів .
Вірити у Санту виявилось боляче,
Бо наші бажання йому не під силу.
А ми благали на колінах, і стоячи ,
Щоб щастя прийшло у нашу родину .
Ми чимось схожі на Маккалістерів,
Бездумні , дурні і віримо в себе
Русняві солдати брудні і жалісливі,
Йдуть гусаком в пекло, а ми - де треба .
Лише одне на всіх бажання,
І тиша , що запломбовує ніч .
Коли вже зійде зоря та остання ,
Що рубатиме їхні голови з пліч ?
А місяць той, що небеса цілує,
Чом не цілує вірний народ ?
І в новорічну цю ніч не подарує
Партію російських мерців - колод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
вибач, кава на самоті
не смачна .
і в сухій такій німоті
не тріпоче душа.
вибач, та без тебе
усе як ніч .
моє тихе небо ,
ти тільки поклич .
знай, кава з тобою
смачна
оповита любов'ю
тріпоче душа .
знай , із тобою
усе як день.
будь сльозою,
що тече із очей .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
посеред ночі прокинеться моя правда
накриє усіх сплячих багряним оком.
хто проснувся- точно не житиме завтра,
лише іноді спостерігатиме за усім збоку
правда витягає леза, і кидає їх у спину.
ні кроку вліво, ні вправо - одразу кінець.
бо я точно знаю - за свою правду загину
хто її до себе не прийме - гарантовано мрець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
Наш стяже !
Священне знамено,
ми із тобою черпаємо віру.
Тремтися, враже,
бо це не є твоє зерно,
а праця й сила тільки України
Синьо - жовтий
як колір безсмертя ,
і незламної, пильної сили.
Цей колір хоробрий,
за нього хочеться вмерти,
ламати гори й будувати вітрила.
Наш прапоре!
Вічнодіючий оберіг,
за тебе хочеться жити .
І якщо йти нема куди ,
до тебе ведуть мільярди доріг,
а біля тебе не треба й спішити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
О Лорде Морфею ! Святий з неосяжних.
Той, що людей обдаровує тихими мріями.
І той, що нам, осудним дарує присяжних ,
Що морем керує, і дихає його хвилями .
Подяку складаємо за вічні і всякі сни,
За світле і темне, що кладе нам дорогу .
Чорних конячок, ласкавий будь, не жени,
І кучера теж залиши за далеким порогом .
Бачимо , що хочеться скоріш вже піти ,
Голову тихо схиляємо в знаках любові.
А тобі пора відкривати нові , кращі світи .
І плекати мрії інші - сумні й кольорові .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
А знаєш, я жила́ біля моря. Воно сміється,
І з насолодою п'є опівночі темне небо.
Я бачила горя більше , ніж здається
Йому усміхалася щиро, йшла зале́две
Туди , де можна писати тонкі сонети,
Пити воду морську, таку солону й п'янку.
У своїх розповідях закривала чиїсь секрети ,
А потім стирала їх, вдосталь ле́жачи на піску
Я марила щастям, дружила з нічним поетом,
І в снах своїх відкривала такі омріяні землі
Які вказували тобі шлях, викривали де ти ,
І змушували пісні чужі слухати аж до те́мені.
Зірки кожного дня міцно цілували тонкі гори,
Вітер жартував з молоде́нькими соснами
І ніхто в моєму світі взагалі не був хворим ,
Всі були жвавими , й неймовірно дорослими
В цьому житті ніколи не приходила осінь,
Хоча зима іноді до нас зазирала в гості.
Я засинаю під звуки морського прибою досі ,
Розказую історії чайкам, сидячи на помо́сті
Ноги щораз сильніше оббиваються хвилями,
Ча́йок стає точно в декілька разів більше
Відстань відчуваю серцем, не міряю милями
І тугий вузлик на човнах я в'яжу міцніше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022
Він любив малювати людям щирі емоції,
міцно тримаючи свого пензля в руках.
А вони не розуміли, і думали, хто ж це
Такий терпеливо засів у голови закутка́х.
Він був дуже милим і добрим хлопчиськом.
Відшукати міг він радість й усмі́шки у всьому.
І був до людських всіх емоцій так близько,
Що до вечора спати його забирала втома.
Любив по літніх калюжах стрибати зранку,
Лишати за собою яскравий мальований слід.
Потім тихцем сидіти, скрутившись, на ґанку,
І смачно поїдати скромний, але ситний обід.
Його не бачив ніколи ніхто, але це і не треба.
Щастя переповняло серце малого й без то́го.
Вмів він переживати ж не тільки за себе,
А й довго співчувати великому горю чужому.
Одного такого ранку, де малював сліди
Засіла в голові у хлопчика дивна думка.
"Якби взяти і полетіти в далекі краї, туди
Де безкоштовною буде жувальна гумка"
Та от людей лишати без емоцій не можна,
І хлопчик це знав , та все одно полетів.
Туди , де ніхто не чув про якісь гроші,
Він отримав те, чого так щиро і довго хотів
Людям спочатку було́ неймовірно бо́ляче.
Вони не знали, чому емоції втратили суть.
Проводили но́чі , у когось радості пр́осячи,
Аж раптом ! Люди емоції на обличчі несуть.
А цей хлопчик живе десь за моря́ми донині.
Тільки не хлопчик він, а тепер славний юнак.
І радий, що пішов колись по своїй стежині.
У бажаннях людських тепер став маста́к.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Люблю зелений чай ,
вірші,
нічне місто
і тишу
За тим , хоч як не скучай,
в душі,
Каллісто,
тебе не залишу.
Хай звуть тебе Ведмедицею,
одна́ково,
ба́йдуже,
все одно
Хоч стань ти Лебедицею,
Яковом,
вуже́м,
червоним вином
Не забудеться скоєне,
завтра,
сьогодні
і на віки́.
Бо ти замучена, і знедолена
правда,
в безодні,
і навпаки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Ступаючи тихо , крадеться ночами .
Забирає він страх , і колише руками.
Ні слова не вмовить, ні поруху лишнього
Він насувається, як ота буря після затишшя
На плечі сидить крук, з очами мов намистини
А з його очей ще ніколи не було і сльозини.
Тим не менше, парасолька завжди була у руці
Стережися, коли захоче повільно іти назирці
Не страшні давно йому ні холод , ні спека
Його друзі - це круки, а ворог - лелека.
Коли скликає сімейство круків він на обід ,
Хтось обов'язково перекаже тобі привіт.
Боятися його не треба , і сварити шансу нема
Бо любить літо, і ховається , коли настає зима
Повелитель, найкращий гравець у цьому світі
Дуже любить подаровані кимось ніжні квіти
Круки від нього в захваті, очі його їм за сонце
А плечі - це у світ людський широке віконце
Він годує їх стиха насмачнішими ласощами,
А вони щиро дякують, хоча й нема за що .
От він і радіє , і з вдячністю їх напуває.
Про те, що самотній - давно цьо́го не знає
До нього звикають, а він звикає до них .
У великому шоці від вига́док людських.
І дні йшли за днями, їх змінювали ночі .
Кожен день кращими вже були його очі.
Та круки майже зникли, геть осиротіли
Він не міг їх погодувати, а вони так хотіли
Аж раптом ні , за друзів точно не забув
Коли з водою у руках до лігва він прибув
І дав їм пи́тоньки, наси́пав ситного зерна
Залиши́лася тепер лиш у нього справа одна
Пішов блукати темною стежкою, щось шукав
А потім зупинився . І тихенько до́лі впав .
Закрилися його очі , в голові помутніння.
Аж раптом перед очима постало видіння.
Він у Франції, під ногами малі калюжі .
Але він йшов , на них було якось байду́же.
Побачив себе збоку , і знову мало не зомлів.
Він був круком , чорним , який політ любив
Тому і птахи були йому за вірних друзів,
Щасливі́шого за нього не було у окрузі .
Але він зрозумів , що час його вже настав .
І з стежки темної вже , шкода , але не встав .
Позліталися круки, вихор здійняли крильми.
Закрили від світу, що був заселений людьми
Отямився він далеко за містом, очі були малі
Він був тепер круком, що цурається землі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
Тисячі схилялися перед ним.
Йому служили віддані десятки.
Він чомусь показував себе злим ,
А таким він не був від початку.
Не королем він був , хоча й міг бути.
Не сином лорда, чи володарем морів.
Він так хотів життя усе своє забути,
Він все спалив, але і сам згорів.
Ходив Він мов вельможа, легко.
Неначе не ішов , а мирно плив.
Блукав він уночі отак далеко ,
Бо тільки він , і він цю ніч любив.
І любив пити чай із дикої м'яти ,
Кататися верхи - давня традиція.
Та ніхто не знав, як його звати,
Як звертатися і як возвеличувати.
Дививсь погордо , ніби панна-пава,
Волік він всюди за собою шлейф.
А всі любили, і кричали "браво".
Він кинув все , й пішов у дрейф.
Бо все набридло, треба бути тихо !
І ця вся слава , дивні гули й крики,
Прикличуть точно у господу лихо.
І будуть танці, співи, дикі рики!
Він шуму не любив, уваги теж.
Та був любителем нічних гулянь.
Коли дається влада вся без меж,
Ти прагнеш жити без страждань.
Як він прийшов , так тихо зник.
Замкнулись двері, щезло все.
Ви думаєте, це був чарівник ?
Він Граф, що свій тягар несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
ви нашу Мрію нещадно спалили,
і криками українцям бажали померти .
ми без вас тут добре і солодко жили,
а ви прийшли,жаждучи невинної смерти.
не сумнівайтесь, що Мрія повстане
із попелу, і стане нічним кошмаром
ми знаємо, скоро день цей настане
відродимося ми з пекла та жару.
а вам крові людей з рук вже не відмити,
і зламані долі теж лягли на ваше плече.
ті вбиті діти просто хотіли лиш жити ,
а ви жовчю плювалися в їхнє лице.
зламавши великий , найкращий літак
мрію нашу не вдалось вам здолати .
пам'ятайте недруги синьо-жовтий наш стяг,
з яким, не маючи крил, продовжим літати
ну а вас чекає лише доля противна й гірка,
і прокляття осяде вам на усі покоління.
і поллються біди, як бурхлива гірська ріка,
а ми на віки продовжимо жити вільними
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Бо завжди є світло в тих ,
хто пройшов крізь темноту .
Штучно створені , чи вже без фальші ?
Несправжні, яких помалу голос стих,
залізаючи в отруєну рідину .
А що тепер , що буде дальше ?
Не вписуєтеся у цей дикий світ ,
бо свій ніс тримаєте при собі.
Брехливі може, чи , зрештою, обурені?
Ще трохи треба, щоб бахнув динаміт,
Щоб люди залишалися у цій журбі,
Бо всі ми тут - лише прокляті дурені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
Чи вартують нервів поранені олені ?
Чи кричатимуть тихо, щоб не чув ніхто?
Сильні, та душі давно вже знедолені,
Поступово і щільно звертають на дно.
Боротись не треба , бо битву закінчено.
І олені повертають туди, далеко униз.
Стежку життя тернем навіки увінчано,
То ж вкотре прошу : "Постій, схаменись".
Бо оленям закони ніколи не писані,
Вони горді і вільні, як треба породі.
Людей також наділяють своїми рисами,
Бо існують єдині у цілій природі.
І їх закликають, дари приносять.
Вклоняються низько під співи вітрів.
А олені прийдуть, прикриють волосся,
І зроблять щасливим, бо ти їх зустрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Гарячі сльози обпікають щоки,
Мов полум'яні язики тонкий папір .
Ти - посередині, а по обидва боки
Моря із прірв, що тягнуться до зір.
І вирватися вже не в силі буде,
Моря давно вже вийшли з берегів.
Чомусь поруч ходять не ті люди ,
Не ті , яких ти бачити колись хотів.
Пече у грудях , ніби били током.
Пробили наскрізь сухі старі рани .
А потім взяли й заткнули глибоко
Ті дірки , що лились в чужі океани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Вона сиділа за столом,
Розпивала теплий, свіжий чай..
Білий сніг лежав за вікном,
Осипав її заснулий край...
Та хтось раптово зрушив спокій,
Тихо увійшовши до її кімнати..
Напевно, сонце морозне сховалося за обрій,
А в неї сили нема бодай щось, та й сказати..
Він зайшов до цієї кімнати
Так тихо, як ходять лише монстри..
Чому він шукав її так завзято ,
І звідки узяв оці айстри ?
Він був відлюдьком, дивним,
Без друзів й навіть без сім'ї...
Кожен у місті його вважав противним,
Не бажаним гостем був на землі...
Шкіра його давно уся зблякла,
Зморшками покрилось чоло..
Шия побита і уся набрякла,
Він був монстром для міста свого́..
Та мало хто чув його голос,
І очі його теж не бачив ніхто..
Не знали про сірий на голові волос,
Не знали, що вміє робити добро...
Він крав щоночі милих дітей,
І всі думали, що вони вже пропали..
Та він ніколи не боявся людей,
Хотів щоб з ним теж діти пограли...
Він хотів щастя, а також любові,
А від нього відвертались усі...
Він хотів, щоб його долоні
Хтось не боявся тримати у своїй руці...
Він був монстром лише для людей,
Чудовиськом, що жалю не знає...
А він просто любив маленьких дітей,
Добрішого за нього у світі немає..
Він плакав ночами і гірко ридав,
Та всі лиш лякалися реву здале́ка..
І він вже би зігнив і пропав,
Якби не гралась з ним вся малеча..
Вона сиділа за столом,
Розпивала теплий, свіжий чай..
Побачила монстра, що стояв за вікном,
"Іди до мене...Я тут...Це мій рай"..
Він раптово зрушив її спокій,
Тихо увійшовши до її кімнати..
А вона все сиділа у задумі глибокій,
І чекала, поки він забере її спати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Старі перони - звички ті самі,
Навіть коли ти увійдеш у порт.
І не кричи, не кричи до безтями,
Не виказуй себе як інший сорт.
Ключі до замків однакові стали,
А може то двері вітром відкрило?
Не заповнюй цю порожнечу листами ,
Не пиши слова фальшивим чорнилом.
Все одно не повірю, старатися марно.
Брехунам місця на цій планеті нема.
Фальшивку свою плетеш ти бездарно,
То ж я не повірю, не старайся дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
Я прихворіла , проснулася хворою.
І раптом здалося , що осіння імла
Все забирає , що силою створюю,
Тільки лише б сюди не дійшла.
Та скло повидавлює, постукає тихо,
Заллється в кімнату, і я задихнуся.
Ніби чорнилом , собою малює лихо.
Раз - два , сьогодні я не проснуся .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Ти сама знаєш ,
в твою темряву ніхто не піде́ .
В тебе замість метеликів - оси .
Все одно чекаєш ,
Може хтось та й раптово прийде́.
Туди ,де на трави спадають роси .
Оси боляче жалять ,
Лишають багряні сліди на тілі ,
Близько нікому не підійти.
Ти терпиш удари,
І різкі напади жорстокого гніву ,
Коли хтось торкається твоєї оси .
Твоє холодне тіло
Втомилося терпіти дикий біль ,
Що всіма силами рветься назовні і досі .
Щось тихо горіло ,
А потім палало вогнем звідусіль.
Бо в тебе замість метеликів - оси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Алісо ! Алісо !
Ми втратили все. Ти чуєш ?
Втратили все.
І для чого ти знову бунтуєш ?
Тебе ж ніхто не спасе.
Алісо! Алісо !
Де Чеширського загубила кота?
Де втратила гордість?
Не допоможе твоя доброта,
Навіть щирий розум і совість.
Алісо! Алісо !
Чому постійно слухаєш не тих ?
Плутаєш слід ,
І Капелюшник до тебе вже не встиг.
Тому й так швидко зблід .
* тій Алісі (можливо й не їй) , що була сильнішою за всіх !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Зазирни в очі , поглянь в океани.
І відчуй те , що не під силу нікому.
Не смій чіпати закривавлені рани,
Не шукай неспокою в домі людському.
Побач душу, та тримай це в секреті.
Злісним знати подробиць не варто .
І очам не вір, що сумні на портреті .
Вони одні з перших розкидують карти
.
Поринь в океани , в небесну блакить ,
Відкривай таємні кутки чужої душі .
І в одній із дверей левеня зашипить,
Що залишилось саме у старечій глуші.
Та не топіть себе у душах всіх інших ,
Повертайтесь назад, у свій рідний дім.
Не завжди тут добре, та точно не гірше.
Душі є мертві , та розум буде живим .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
"Герої не вмирають"-чути звідусюди,
І чути грім , і небо чорним затягнуло...
А там стріляли. Тонули в крові ́ люди.
Ми не забули, ми пам'ятаєм, як це було.
"Кидай гранату, і дави"- ті крики чути досі.
І їх, скривавлених, не струть із пам'яті роки.
І кров, запеклу на посивілому уже волоссі
Ми запам'ятаємо на довгії, далекії віки.
Нехай хтось каже, що пора іти уже б вперед,
Що тих загиблих ми уже не ве́рнем..
Життя з тих пір ну зовсім не скидається на мед,
Скоріше на стежинку по зарослих тернях.
І небо знову чорним затягло, багряним..
І стогоном наповнилась замучена земля.
Ми не забудемо героїв тих Майдану,
Не забуде їх українська вся сім'я.
Бо пам'ятати тих героїв справді треба!
І спалахи "коктейлевих" п'янких гранат.
Наповнилось вогнем те мирне небо,
І очима тих загиблих всіх хлоп'ят!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
В плацкарті навпроти їхало дівча .
Очі голубі , і два великих бантика збоку.
Інший пасажир чомусь довго мовчав ,
А я відчувала , що не ступатиму й кроку.
І тиха ніч була нам за свого провідника ,
Не сварила, лиш іноді мотала головою .
І місяць був , що кожен раз зникав ,
Ховаючи себе за гладдю степовою.
Здавалося , усе це - історія хороша ,
Видумка чиясь, не менше і не більше.
Та знайте , автор сам несе цю ношу,
Коли усім сподобається щось інше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Хочеться слухати море ,
І хвилі , що б'ються об скелі .
З водою відпускати тихе горе ,
І спати лягати в теплій постелі.
І хай несуть мене хвилі далеко ,
Вітер підхопить на крила свої.
Мрія - на мить стати лелекою,
Щоб хоч раз полетіти у теплі краї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Туман густий - навколо видно мряку,
І я ступаю наче в темноту.
Тут темно, тепло, тут немає страху.
Не думаючи, я повільно туди йду.
Пальто намокне, стане іще важчим.
І вечір погасити може всі вогні.
Та крок за кроком буде усе кращим,
Якщо є ціль- то треба далі йти.
І шумне місто трішки вже стихає,
Спиняючи асфальт і біг доріг.
То ж хай актор вже гру свою дограє,
Бо на чужу роль він уже не встиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Твоє "я" створене з клаптиків
Декількох миттєвостей до...
Досить тобі вже плакати,
Дивлячись чорно-біле кіно.
Чистий розум і надійне чуття
Приведуть тебе, куди треба.
І керуватимуть серцем співчуття,
Любов і щире прагнення неба.
І нікого, будь ласка, не слухай.
Життям твоїм вони не жили.
Тримай добре нагострені вуха,
І сміло плюй на їхні могили.
Хай що завгодно станеться там,
Ти будеш в безпеці, це точно знаю.
Дай же волю нестримним думкам
Десь біля річки, посеред чистого гаю.
Не читай їхніх правил, у тебе є свої
Заховані далеко твоїми ворогами.
Але у тебе є ще стільки днів,
Що можеш сміло крокувати прямо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Коли все давить зверху пустотою ,
Ніби в кимось забутій документалці.
Згадай, які люди зараз з тобою ,
І те , що їх можна рахувати на пальцях .
Коли мороз поза шкірою , і темніє усе ,
Вичеркуй із серця те , що набридло.
Йди в пітьму, назустріч тролейбусам.
Вони ж точно їдуть у сторону світла .
Те , що не вічне під світлом місяця ,
Швидко згорає при світлі тихого дня .
Безкінечність - давня сестра Вічності.
І їй вже точно ніколи не буде кінця .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Голодні ігри. Ніхто не винен.
Біжи вперед , і задкувати не смій.
Ти зможеш ! І ніхто не загине,
Поки у руках свій тримаєш сувій.
Гру розпочато. Вони вже всюди.
Снують, голодні, вичікують страх.
Що раз побачиш, то вже не забудеш.
Це як плавно ходити на гострих ножах.
Звивались від болю. Кричали в агонії.
Та стіни намертво глушили ваш крик.
Вони ж небезпечні . І самовдоволені!
Хіба не досить того, що чути їх рик?
Отож бо, вже там досить лежати !
Пора підніматись. Час непохитний.
Невже дозволите усе у вас відібрати ,
І залишити змагатись зі злиднями?
Ігри почалися. І кінця їм немає.
Усе тут втратило знайомий смак.
Та це гра. Хтось таки й програє,
І хтось відчуватиме усе не так.
Це тільки гра. Серйозно не треба.
Це ж точно витвір чиєїсь фантазії.
У тому ж і є вічна незрима проблема :
До всього у світі нам байдуже
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Хей, ще трохи і ти полетиш вниз..
Лиш крок,
І ти всередині свого " Я ".
Ти виберешся на волю колись,
До зірок,
І раптово згадаєш своє ім'я.
А з тобою були усі щасливі вони.
Ти і митці,
Що вирвалися з цього тунелю.
Тепер ви дочекаєтесь зими,
Йдете назирці ,
І фарбувати почнете аквареллю.
Ти ж була там, де місто не торкається
Твоїх ніг,
Що раптово криваво - босими стали.
Ти вважала, що це вже не згадається,
Шум доріг,
Що так часто і близько тебе лякали.
А ті митці, що ішли із тобою поруч,
Як гієни,
Що шукають для себе зручний момент.
І тільки на небі проявиться сонця обруч,
Будуть сирени,
Що кинуть у руки чарівний інструмент.
Ти не в силах будеш опиратися цьому,
Їх нема,
Бо витрачаєш ти знамення не так.
Видіння свої ти точно спишеш на втому,
Та дарма.
Це як запускати в небо не той літак.
Не віриш мені, то глянь у вічі митцям,
Їхні очі
Спопелять усе, і те саме тобі звелять.
Але ти ж їм віриш, проклятим творцям
Які щоночі
Те і роблять, що безупину так гомонять.
Хоча б раз, дослухайся до їхніх розмов,
Це зло,
І ти ним абсолютно, до шкіри, пропахла.
Ти ходила за митцем туди, де він йшов ?
Яке тло,
Показав він тобі, коли у ноги ти впала?
Правильно, люба, " Я" твоїм не було .
Це ніщо.
І місто під ногами твоїми сильно пекло.
Коли робиш крок, летиш на бите скло.
Нема якщо.
Бо твоє, яке б не було, нікуди б не пішло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Вигоріла .
Як папір біля тліючого сірника .
І загорітися вже неможливо.
Здуріла ?
Я, ніби заєць , що від тіні втіка.
Перестала вірити в диво .
Не треба .
Ні фраз , ні людей . Ні - чо - го .
Жити не треба теж . Досить.
У пів неба,
В пів голосу не хотіти чути нікого,
Аж поки криком хтось не попросить.
Не втомилася.
Як ніколи , я твердо сповнена сил .
От тільки є відсутність їх здійснення.
До вітру тулилася,
Щоб ніколи не бачити своїх крил,
І розум не втрачати від їх зміцнення .
Папір
Вже горіти не буде , пройдений етап.
Не старайтеся його всі розпалити.
Я - звір ,
І в той же час - в клітку загнаний птах .
Що в неволі так палко прагне лиш жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Знайди те , що серцю миле.
Рви землю, і йди до мети.
Сміло розправляй свої крила,
Заплющ очі, і давай, лети .
І якщо треба , йди по трупах.
Переступай через усіх людей.
Усі стопи у болючих струпах,
А серце вже вистрибує з грудей.
Біжи , біжи, й не думай озиратись.
Бо шлях назад - як крок у прірву .
Від злодіїв не раджу я ховатись,
Бо голос свій ще раптом зірвуть.
Не слухай криків і чужих думок.
Тримайся тільки однієї стежки.
Захочеш - доторкнешся до зірок.
Захочеш - їх порахуєш решту .
І коли все вийде, кричи що є сили.
Хай чують усі, хто злістю плювався.
Стискають зуби , і від злості виють,
А ти- виграв, і до кінця не здався .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021