Світозорянська

Сторінки (1/26):  « 1»

Жертовник нашої свободи

[i][b]Жертовник  нашої  свободи  -  то  не  є  брила  кам’яна,
То  рідна  земле  моя,  що  просякла  кров’ю  вбитих,
Загиблих  воїнів-синів,  яких  забрала  підлая  війна.

Жертовник  нашої  свободи  -  то  не  є  брила  кам’яна,
То  нанівець  розтрощені  міста  та  села  -
Мирні  українські  оселі,  куди  прокралася  війна.

Жертовник  нашої  свободи  -  то  не  є  брила  кам’яна,
То  щира  віра  в  правду  й  Бога,  і  в  нашу  скору  перемогу,
І  в  нездоланну  велич  духу    твого  народу,  Україна![/b][/i]
[color="#070d06"][/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022


«і не ждіть пощади!»

[color="#0c0d02"][i][b]Рідна  ненька  Україна,  знову  прийшло  горе,
Лізуть  покручі  московські  українським  полем!
Пруть  ординці,  шкірять  зуби,  мов  собача  зграя,
Та  не  бути  хазяями  вам  в    моєму  краї!

Пруть  русаки,  лізуть  шляхом,  наволоч  ординська,
Всі  поляжете  кістками  в  землю  українську!
І  не  буде  вам  прощення    і  не  ждіть  пощади
«Іди  нах*й,  солдат  руzzкий!»  -  до  своєї  хати![/b][/i]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022


«Сплило …»

[color="#080d1a"][i][b]Весна,  діброва,  крон  склепіння,
Промінчик  сонця  де-не-де,
Пристрасть  порушила  терпіння,
А  тишу  -  стогін  із  грудей  …
Любов  ламала  перешкоди!
Не  втримав  цноти  верболіз  …
Сплило  …  Весна  стежками  бродить,
Від  нетерпіння  хрустить  хмиз  …[/b]  [/i]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022


«memoria»

[i][b]Память  –  капризная  девица.
Листая  прошлого  страницы
По  воле  прихоти  своей,
В  круговороте  прошлых  дней
Являет  образы  и  лица
Забытых  временем  людей  …

Нестройный  ряд  воспоминаний  -
Утрат,    восторгов  и  скитаний  -
Все  память  трепетно  хранит,
Порою  -  что  хотим  забыть  …

Вода  по  капле  точит  камень,
И  тьма  по  искре  гасит  пламень.
Все  суета  и  бренность  сердца;
Память  -  как  скрипнувшая  дверца  -
Разбудит  мысль  в  последний  раз  …
Горел,  светил…  
                                               Теперь  погас[/b].[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940820
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2022


«останній мрець …»

[color="#100e17"][i][b]Настане  день,  і  суче  падло  здохне,
Й  чортячі  рештки  замурують  у  кремлі.
Не  за  горами  день  -    гадюче  жало  всохне,
І  прийде  мир  до  нашої  землі.
Настане  день,  сконає  в  кремлі  падло,
Й  спаде  облуда    із  зашорених  очей;
Чоловіки  замінять  зброю  на  ковадло,
Жінки  народять  їм  гарнесеньких  дітей.
Сконає  падло,  персональний  цвинтар
Його  чекає  у  кремлівської  стіни.
Коли  ж  зариють,  пропоную  надпис  -
Останній  мрець  його  останньої  війни.[/b][/i]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2022


«брошенный»

[color="#26242b"][b]Был  брошен  и  оставлен  кем-то
Комок  пушистой  живой  плоти  …
В  ненастный  день  щенок  зачем-то
Лишился  чьей-либо  заботы.
Привычное  тепло  исчезло,
И  вместе  с  ним  пропала  мать.
Сквозь  тучи  серебром  пролезла
Луна…  Щенок  её  стал  звать!
Как  его  предки  много  лет  назад,
Он  лаял  на  луну  с  надрывом.
Озяб,  но  не  устал  рыдать,
Вплетая  боль  в  свой  лай  призыва!
Он  спрашивал  древнейшую  Селену  -
Зачем  судьба  свела  стаю  и  племя  …
Щенок  не  ведал,  что  итог  измены  -  
Предательство  -  людское  бремя.  [/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940245
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2022


«парадокс познания»

[color="#0d0e2e"][b]Чудак,  что  знаешь  ты  о  пустоте,
Откуда  есть  ее  начало?
Чей  гений  создал  -  чего  нет
И  то,  что  быть  не  перестало?

Сумел  ли  пустоту  познать,
Или  безделью  предавался?
Лень  нерадивому  как  мать,
Ты  ей  с  охотой  отозвался  …

Телега  жизни  катит  вниз,
Время  таит  в  себе  забвенье.
Всё  суета!  –  ветхий  девиз,
Едва  ослабит  огорченье.

Ты  одинок  и  пуст,  но  горд  -
Как    будто  камень    у  дороги;
Лежит,  не  жаждет  ничего,    
Но  проходящим  ранит  ноги.[/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939596
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2022


«чоловіча карма»

[i][b]З  ребра,  щоб  було  не  задарма  -
(то,  мабуть,  чоловіча  карма)  -
Творець  зробив    Адаму  цяцьку,
Той  з  радощів  вчепився  хвацько
За  дві  округлі  напівсфери!
-  Збулось  бажання  Люципера.[/b][/i]
[color="#4f0628"][/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022


«Зловещий залп»

[color="#0f0808"][b]Семнадцатый  год!  Ура-а-а!  Абордаж!
Мы  Зимний  берем,  а  с  ним  -  Эрмитаж!
Аврора  залп  дала  –  в  атаку,  боец!
Как  пробка  с  бутылки  влетел  во  дворец  …
Со  мной  еще  сотня  таких  же  бушластых,
Небритых,  пропитых  и  очень  горластых;
От  крика  «Полундра!»  насрали  в  портки
Дворцовая  челядь,  дворня,  денщики…
Мы  им  заорали:  «Свобода!  Мы  с  фронта!
Где  ваши  графья  -  недобитая  контра?»
-  «Не  знаем,  солдатик,  мы  воли  господской,
Вскочили  в  пролетку  и  -  рысью  по  Флотской»  …
Пшли  вон  все!  Я  крикнул  осипшей  горлянкой
И  срезал  портьеру  –  пойдет  на  портянки,
Вприсядку  стянул  сапоги  и  обмотки  -
Вот  так  обновился  в  господские  шмотки.
Еще  б  не  мешало  бы  мне  подхарчиться,
Пожрать  бы  жаркого,  винцом  угостится.  
От    мысли  такой  рот  набился  слюной,
Я  двинулся  вглубь  на  встречу  с  судьбой.
Так  шел  коридором  –  все  двери  и  двери,
Темно,  будто  в  жопе,  вдруг  -  боль  в  подреберье!
С  открытой  направо  двери  засверкало,
Бушлат  мой  проткнуло  булатное  жало!
Успел  я  сказать:  «А  где  здесь  харчи?»
В  ответ  прозвучало:  «Приперлись    хрычи!»
Взметнулся  палаш,  его  сталь  просвистела,
Моя  голова  отделилась  от  тела,
Смиренно  скатилась  к  каминной  решетке,
К  харчам  не  поспел,  жаль  с  портьеры  обмотки  …
Последнюю  мысль  по  каминной  трубе
Несло  вместе  с  ветром  к  застывшей  Неве.
*  *  *  *  *
Судьба  зачастую  бывает  жестокой  -
Для  многих  явилась  последним  уроком;
Балда  б  не  узнала  с  ногами  разлуки,
Когда  б  не  ломилась  бы  в  двери  без  стука.[/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937177
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2022


ще не просохла кров …

[i][color="#661c1c"][b]Мрія  для  натовпу  бажаніша  за  правду  …
Так  було  завжди!  То  наша  хиба,  чи  біда?
Брехня  до  ладу  тим,  хто  преться  в  Раду  -
Хрустять  кістки  убитих  –  пре  Орда!
-  -  -  -  -  -  -  -
Ще  не  просохла  кров  забитих  на  багнетах,
Та  потьмяніла  у  парламентських  тенетах![/b]
[/color]
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022


«о любви»

[color="#3d1111"][b]Утро  качает  занавески,
Сон  не  спеша  как  дымка  тает.
Вот  первый  луч  рисует  фреску
И  янтарем  окно  ласкает  …
В  летнем  саду  звенит  роса,
Ночь  нашептала  ей  мотив.
Вчера  прошедшая  гроза
С  яблонь  насыпала  налив.
*  *  *
Любовь  прелестней  неги  сна,
Тайны  её  неизмеримы.
Проснулся  Он,  а  с  ним  –  Она,
Все  повторилось…  
Неповторимо![/b]  [/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933965
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2021


«Амплитуда»

[color="#17092b"][i][b]Усердно  рыскал  как  ищейка  -
В  местном  УГРО  я  мент-сыскарь,
Шмонаю  все    притоны  и  лазейки  –
Начальник-дятел  долбит  за  глухарь!
Намедни  банк  порвало  от  сирены,
С  хранилища  слиняла  вся  валюта  …
Три  пули  в  лоб  влетели  к  бизнесмену
От  киллера  по  кличке  Амплитуда.
Мне  сразу  -  стос  бумаг,  архивных  дел
И  стукачей  циррозных,  почти  роту!
Спасибо,  дорогой  мой  Горотдел,
Что  не  забыл  и  проявил  заботу.
Я  печень  доставал  всегда  с  удара,
Я  грузовик  бумаги  перерыл,
Но  кто  жмура  приклеил  к  тротуару  -
Мокруху  в  деле  с  банком  не  раскрыл.
Был  вечер,  я  ковылял  с  работы
И  юность  вспоминал,  и  свой  юрфак,
Из-за  угла  небрежно  вышел  кто-то  –
И  ткнул  стволом  в  натруженный  грудак.
Я  мысленно  уже  расстался  с  жизнью.
Вдруг  женский  голос  думы    оборвал,
-  Ну  что,  мельтон,  свершим  по  тебе  тризну!
Знакомый  тембр  до  боли  прозвучал.
Я  присмотрелся  …  -  Неужели,  Света!?
(Наш  курс  в  нее  повалом  был  влюблен).
-  Стоп,  не  части!  Вдавив  сильней  беретту,
-  Я  Амплитуда!  И  покедова,  мельтон  …
Я  чувствовал,  как  печень  разорвало,
Как  тело  мое  падало  в  кусты  …
И  на  прощанье  будто  прозвучало
Похожее  на  «Милый  мой,  прости»![/b][/i]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932977
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2021


«Скитание пороков»

[color="#4f1616"][b]Венец  творения!  Это  о  нас?
О  смертных  –  лживых  и  ленивых?
Oh,  mille  pardon,  творца  компас
В  миг  созидания  сфальшивил!
Под  пенье  арфы  и  свирели
Создатель  дрыхнул  на  лежанке.
Его  творенья    и  модели
Смылись  на  первом  полустанке.
Самонадеянность  и  похоть
Вела  заблудших  в  никуда,
Гордыня  изрыгнула  хохот,
Ложь  прокричала  «Не  беда!»
Все  шли  проторенной  дорожкой,
На  коренных  не  нужен  хлыст.
Пели,  кривлялись  под  гармошку,
Зависть  и  гнев  передрались  …
Обжорство  лень  облобызало:
-  Кума,  забей  на  суету!
В  желудке  что-то  заурчало
И  пропердело  в  пустоту  …[/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932272
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2021


Елегія

[color="#120b0e"][b]Мій  друже,    не  клич  на  лихо  -
Прийде  само,  як  смеркне,  тихо.
Накриє  небом    та  зірками,
Торішнім  листям  з  пелюстками,
Омиє  плачем  та  сльозами,
Та  ще  й  осінніми  дощами  …
Буде  багато  дивних  явищ  –
Можливо  ти  їх  і  побачиш  …
Можливо.  То  лиш  небо  знає;
І  всіх,  і  все  запам’ятає  …[/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021


Чи то звикли люди, чи то подуріли…

[color="#210b0b"][b]Диктатура  кремлівського  пролетаріату  
Сплюндрувала  рідну  землю,  розпатрала  хату,
Прадіда  і  діда  родовід  -  під  корінь,
Не  лишили  згадки,  наче  змила  повінь.

По  землі  цій  ходять  правнуки  і  внуки
Та  й  не  знають  горя…  Бо  не  знали  муки.
То  чи  треба  знати  їм  про  те  страхіття  -
Морок  по  оселях,  сповнених  жахіття.

І  в  якім  кошмарі  -  нехай  Бог  боронить  -
Хто  коли  побачить  -  мрець  мерця  хоронить!
А  було  тож,  браття,  мало  хто  зберігся,
Бо  по  всій  Вкраїні  Молох  прокотився!

І  не  знала  земле,  моя  рідна  ненька,
Більшої  скорботи  на  своє  серденько!
Хто  закриє  рану?  Знову  роз’ятрили!
І  людською  кров’ю  землю  покропили.

Чи  то  звикли  люди,  чи  то  подуріли…
Наче  й  розум  мають,  та  не  мають  сили.
Чули  за  минуле  -  хоч-не-хоч  шанують…
Та  біда!  -  в  державі  злодії  керують![/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021


«В очах миготить, а в голові не світиться»

[color="#1a0b0b"][b]Баран    знічев’я  нудьгував.
Щоб  якось  досягти  розради,
До  цапа  в  гості  причвалав  -
Буцім    спитатися  поради.
Цап  тупцював  біля  дороги  –
Бо    сам  хандрив  від  отупіння.
Побачивши  барана  роги,
З  розгону  луснув  по  склепінню.
Баран  наче  на  то  й  чекав
(вочевидь    –  то  мета  візиту),
В  довбешку  цапову  клепав,
Цап  борг  вертав  несамовито…
****
Так  й  серед  люду  мудриків  доволі,
Та  більше  за  чужим  горбом,
Як  власне  збіжжя  не  зросло  у  полі,
То    і  чуже  не  видалось  добром.[/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021


«Маю надію»

[color="#1c0d0d"][b]Маю  надію,  плекаю  віру,
Що  врешті-решт,  і  в  Україну
Не  прийде  новий  владний  тать,
-  Прийде  любов  та  благодать.

Минає  час,  напнувши    німб
Обранець  преться  на  Олімп.
Там    б’є  себе  в  кволу  грудину:
«Помру  за  неньку  Україну!»

Скажу  вам,  друзі,  -  то  не  тайна  -
Якщо  сконають  одностайно
Всі  казнокради,  що  при  владі,
Замовлю    їм  хрести  в  ограді!

Діду  Перун,  проснись  наразі,
Дай  прочухана  всій  заразі,
Що  владно  всілася  у  Раді
Та  тягне  жили  із  громади  …

Мабуть,  тоді    настануть  зміни
У  нашій  неньці  -  Україні![/b][/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021


«Мій шлях»

[color="#210d0d"][b]А  у  місті  весна.  Оминаю  калюжу  -  сніг  останній  скимить,
Знаю  кожну  стежину  й  деревце  брунькате    наузбіч…
Як  промовисто  листя  торішнє  вітає  мене  -  шурхотить
Під  моїми  ногами  –  мов  чекало  всю  зиму  на  зустріч.
.
Я  люблю  своє  місто.  Сподіваюсь,  що  то  є  навзаєм,
Хоч  останнії  роки,  що  минули  –  завдали  чимало  біди.
Та,  встаючи  с  колін  з  відчуттям  наче  збило  на  рейках  трамваєм,
Я  не  плачу  й  не  скиглю,  бо  впевнена:    треба    іти.

Треба  далі  іти,  бо  мій  шлях  –  то  є  власна  стежина,
Вона  поміж  руїн  -  особисто  мені  тільки  знаний  тягар,  
І  у  кожній  людині  поряд  з  цнотой  існує  провина,
Комусь  шлях  то  -  спокута,  а  для  мене  мій  шлях  -  то  є    дар.[/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021


«Про сталість»

[color="#361111"][b]Минуло  не  одне  століття
З  часів  прадавніх  лихоліть,
На    небі  Місяць  й  зорі  висять;
Мрійливо  дивлячись  на  світ  …

А  в  світі  повно  пертрубацій  -
Щодня  добіса    інновацій.
…Без  змін  залишилась  людина  -
ЇЇ  пиха,  брехня  й  гординя.

Всякий  в  собі  вбача  зерцало,
Наче  народжений  від  Феби;
Перечепивсь  –  розбив  сорьбало  –
Картає  всіх,  тільки  не  себе.

Здебільше  -  розум  інфантильний;
Псячить  на  долю  та    життя  …
Боже,  врятуй  від  божевільні  –
Дай  дурню  глузд  на  каяття.[/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021


Одноактная пьеса «Эрдониевы муки»

Место  действия:[b]  небеса  обетованные,  земля  грешная.[/b]
Действующие  лица:  [b]Господь,  апостолы  Петр  и  Павел,  земной  скиталец  –  пиит  Эрдоний.[/b]

[i]Ночь.  Земля  грешная.  Из  лачуги  пиита  Эрдония  доносятся  крики.
[/i]
[b]Эрдоний:[/b]
О,горе!  Горе  мне  –  так  пляшут  руки!
Кто  ниспослал  на  них  такие  муки?
Неужто  ты,  Седой,  решил  меня  позлить
И  сей  кунштюк  со  мною  учинить?

[i]Пиит  Эрдоний  устремил  свой  взгляд  куда-то  в  потолок,  потом  посмотрел  на  свои  трясущиеся  руки  и  быстро  обхватил  ими  свою  голову.[/i]

[b]Эрдоний:[/b]
И  пуще  прежнего  грохочет  в  голове,
Мой  нерв  оголен  и  подобен  тетиве;
В  него  вложу  свое  бессмертное  перо
И  сокрушу  Твою  твердыню  как  ядром!...
Но  где  же  ты,  мой  эликсир  и  мой  Грааль,
Явись  с    устатку  -  утоли  мою  печаль!

[i]Эрдоний  опускается  на  карачки,  грохоча  пустой  посудой  и  сквернословя,  что-то  ищет  у  своего  лежбища.[/i]

[b]Эрдоний:[/b]
Ну,  где  же  ты  –  живительная  влага?...
Какая  радость  -  отыскалась  брага!
Быстрей,  быстрей  источник  напою  -
Зеленый  змий,  хвалу  тебе  пою!

[i]Из  лачуги  Эрдония  всю  ночь  до  утра  доносились  невнятное  пение    и  грохот  от  бьющейся  посуды.

Утро.  Небеса  обетованные.  Апостолы  Павел  и  Петр  ведут  беседу.[/i]

[b]ап.  Павел:[/b]
Опять  этот  безмозглый    бесновался  -
Понеже,  снова  водкой  налакался!
[b]ап.  Петр:[/b]
Смотри,  неймется  дураку  земному,
Что  в  этот  раз  привиделось  худому?
[b]ап.  Павел:[/b]
Создателя  хулил  опять,  убогий,
Напившись  зелья,  заблевал  чертоги,
Бранился  почем  зря,  опять  же  втуне
Отца  порочил!  …Праздник  накануне!
[b]ап.  Петр:[/b]
Ну  ладно,  брат,  пустые  речи.
Молчим,  Господь  идет  навстречу!

[i]Из  райских  кущ  навстречу  апостолам  выходит  Господь.[/i]

[b]Господь:[/b]
Приветствую  вас,  о  чем  беседа,
Мои  апостолы,  небесные  соседи?
[b]ап.  Петр:[/b]
Творец  небесный,  бренность-суета,
Брат  Павел  опечалился  с  утра:
В  миру  накуролесил  бес  косматый,
Ему  же  вторит  дурень  бесноватый  -
Иначе  не  берусь  его  назвать  -
Прости,  Отец,  ему  бы  ртом  блевать!
[b]Господь:[/b]
Апостолы,  смиритесь,  всяко  есмь,
Не  всем  вещать  благую  весть.
В  миру  ютится  разна  тварь,
У  бесноватых  свой  же  царь.
То,  что  возвел  на  нас  хулу  -
На  то  и  голос  дан  ослу!
За  сим  вас  оставляю,  други,
Мир  не  стоит,  идет  по  кругу.

[i]Господь  удаляется,  оставляя  апостолов  в  раздумии.[/i]

[b]ап.  Петр:[/b]
Павел,  я  рад,  Творец  меня  утешил.
Бессилен  перед  правдой  леший,
А  вертопрах  пусть  чешет  жбан,
За  пасквиль  сядет  на  кукан!
[b]ап.  Павел:[/b]
Там  бесноватому  и  место,
В  обществе  здравых  ему  тесно.
Знать,  не  адамово  он  племя  -
Ничей,  поскребыш  из  гарема.
Эх,  все  мирское,  суть  –  забвенье,
Пойду,  утешусь  райским  пеньем.
[b]ап.  Петр:[/b]
До  встречи,  Павел!  И  мне  забота  –
Скрипят  давненько  в  рай  ворота.
Купил  на  днях  чистый  елей  -
Смажу  навесы  пощедрей  …

[i]Апостолы  расходятся.
 The  end.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909447
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2021


«Жива наша старушка»

[color="#301010"][b]В  маршрутке  душно  и  темно.  
Штурмуют  двери  пассажиры.  
Старушка  выпала  в  окно,  
Взмахнув  клюкой,  как  балансиром.
Закрылась  еле-еле  дверь,  
Натужно  заскрипев  металлом.
Водитель  злой,  рычит  как  зверь,  
-  «Деньги  вперед!  Не  едем  даром!»  
-«Платить  не  буду!  Баста!  Точка!»  
Кто  то,  кричал  в  хмельном  угаре,  
-«Мы  здесь,  как  сельди  в  драной  бочке!»  
Салон  накрыло  перегаром.  
Но  это  были  лишь  цветочки
И,  дорожа  репертуаром,
Водитель  рявкнул,  что  есть  мочи  -
«Я  вам  не  дедушка  Мазай,
А  вы  не  сказочные  зайцы!»  …
Навстречу  им  летел  КАМАЗ  –
Лоб-в-лоб,  были  не  равны  шансы!
Удар!  Лязг-хруст,  заскрежетало  –
Судьбы  зловещее  хлебало!
--------------
Зато  жива  наша  старушка  -
Скрипит  в  натопленной  избушке.[/b][/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909378
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2021


«Ларец из карельской березы».

[color="#4d1212"][b]Ларец  из  карельской  березы
Я  бережно  втайне  храню.
Там  спрятаны  девичьи  грезы,
Посланья  от  вас,  парвеню.

Я  с  трепетом  ларчик  открою,
И  дрожь  пробежит  по  руке  -
Шампанское  с  черной  икрою
Летний  флигель,  и  я  в  гамаке.

Вспоминаю  весеннюю  Гатчину,
Как  мы  ехали  в  вашем  авто.
Нам  навстречу  сирень  пахла  дачная,
Из  тумана  вдруг  выплыл  шато.

Помню  пенье  цыган  и  их  пляску,
Это  так  будоражило  кровь.
Перста  ваши  дарили  мне  ласку,
А  уста  все  клялись  про  любовь.

Вы,  как  опытный  дамский  угодник,
Проявили  и  нежность,  и  прыть.
Я  осталась  без  платья,  в  исподних,
Апосля    нечем  срам  мой  прикрыть.

Нюдитет  распалил  наши  страсти,
И  шампанское  вспенило  кровь.
Мой  цветок  стал  раскрыт  вашей  власти,
Даря  нежность  своих  лепестков.

Ах,  прощай  безмятежная  юность,
Институт  благородных  девиц.
Здравствуй,  мой  купидон  семиструнный,
И  лобзанья  при  свете  зарниц.

Вот  зардели  кленовые  листья,
Восемнадцатый  год,  Петроград.
Вы  примкнули  тогда  к  анархистам,
Был  взбешен  мой  отец,  ретроград!

По  весне  вдруг  доставили  весточку,
Сам  нарочный  сказал  -  из  Москвы.
Мелкий  почерк  в  косую  линеечку,
Чужой  кто-то  писал  -  вы  мертвы.

Весть  лихая  меня  подкосила,
Наша  участь  бесславно  горька.
Позже,  летом,  в  письме  сообщили  -
Вас  убили  в  тюрьме  ВЧК.

Как  могли!  О,  какие  злодеи!
Жизнь  порушить,  повергнуть  вас  в  тлен!
Я  бы  вас,  как  колдунья  Цирцея
Заточила  б  в  свой  сказочный  плен!

Мы  бежали,  все  бросив  Советам  -
Дом  на  Мойке  и  дачу-шато.
Сколько  горьких  слез  пролито  летом,
Когда  плыли  мы  морем  в  Бордо.

На  ларец  из  карельской  березы
С  замиранием  сердца  смотрю.
Приглушив  эмигрантские  слезы,
В  мир  мечтаний  я  дверь  отворю.

Утром  дверь  камеристка  откроет,
Ужаснувшись,  осядет  на  пол.
«Oh  mon  Dieu!»  -  со  слезами  завоет,
Обхвативши  меня  за  подол.

…Я  небрежно  в  удавке  свисаю,
Всем  страданьям  приходит  конец.
Только  жаль,  что  я  здесь  оставляю
Из  карельской  березы  ларец.[/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909376
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2021


Безсоння – шана …

[b][color="#3d1010"]Світанок.  Міцна  кава.  Листування.
В  ваших  рядках  -  приховане  вагання.
Ви  знову  бідкаєтесь  -  несила  спати  взимку,
Вас  заспокоюю  й  виказую    підтримку:
Коли  Вальхалла  закриє  вам  повіки,
Заснете  міцно,  гарно  і  навіки.
Тож  не  марнуйте  Богом  даний  Час,
Безсоння  –  шана    та  покара  водночас![/color]
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021


О, моя Музо!

[color="#330a0a"][b]Люба  Евтерпо,  кривить  не  стану,
Для  тебе  зіроньку  достану
Ту,  що  на  небі  сяйвом  грає  -
Своє  безсмертя  нам  віщає  …

Життя  –  ти  повне  прикрих  втрат,
Буремних  днів  і  підлих  зрад.
О,  моя  Музо,  римую-мрію  -
Життя  мов  нежить    –  перехворію![/b]
[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021


Війна, тебе я ненавиджу!

[b][color="#301414"]Кінець  Війни  побачать  тільки  мертві  -
Мовив  мудрець.  Ціна  самопожертви  -
В  багнюці  в  урвищі  лежати  вбитим
Безвісним  воїном  у  невідомій  битві.

Там    не  єдиний  ти  серед  побитих,
На  кого  марно  будуть  ждати  діти.
Самі  зростатимуть  безбатченки,  без  тата,
Діти  війни  в  осиротілих  хатах.

А  той,  хто  кинув  вас  у  жерло  тої  битви  -
Чи  вас  згадає  поіменно  у  молитві?
Ні,  не  згадає  і  не  справить  домовини,
Може  схоронять,  загорнувши  в  парусину.

То  ж  проклинаю  всіх  охочих  до  баталій,
Що  пройшли  маршем  по  кісткам  задля  регалій.
Вам  повернуться  сльози  всіх  нещасних  -
Бо  то  є  Божа  правда,  і  вона  не  згасне.[/color]
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021


Молитва рідненької неньки

[b]Бувають  дні  в  календарі,
Де    є  свята,  як  дар  від  Бога  -
Там  завжди  сяють  ліхтарі
Й  боронять  ангели  дорогу.

Той  шлях  осяяний  завжди
Молитвою  й  любов’ю  неньки  -
«Царю  Небесний,  відведи
Від  лиха    донечку  рідненьку!».

Бажаю  в  цей  день  і  завжди  -
Радійте    й  будьте  здоровенькі!
Хай  береже  Вас    від  біди,
Молитва  рідненької  неньки![/b]
[b][color="#541010"][/color][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021