| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Давай на прощання зустрінемо сонце,
розіб‘ємо келихи з кислим вином.
Наші здобутки — втрачені роки,
Краще для кожного там, за вікном…
Відтепер не буду тебе дратувати
Тими дзвінками, що з‘їдають наш час.
Я перестану тебе катувати,
Слухай, нарешті, свій улюблений джаз….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
…Він один, без своєї лілеї,
У чеканні і вечір, і день,
Уже тиждень самотній, без неї…
Плеєр повен щемливих пісень …
Вона плаття кидає в вогонь,
Викидає в смітник орхідеї,
Їй не спиться без рідних долонь,
Але фото його вже… в музеї.
Знову ранок, знову обід…
Пальці знову шукають сигару…
Як набрид же той п’яний сусід,
Що горлає і мучить гітару!..
Цигаркова затяжка, згадка сумна
Про минуле, щасливе щодення.
Ні, немає таких, як вона,
Що і мовчки дарує натхнення…
І здалося, що він у саду,
У якому найкращі сніданки...
Хтось промовив: «Я вас проведу,
Певно досить уже лихоманки»…
З філіжанкою кави в руках
Проводжала його незнайомка…
Чи насправді це так, чи в думках?..
Чи в якійсь уповільненій зйомці?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
У тобі я шукала затишок,
Відчувала себе ще дитиною.
Біля тебе хотіла залишитись,
Найціннішою в світі перлиною.
У тобі я шукала спокою,
Засинала з розбитими мріями.
Ти безпечно кохав мої локони,
А вони могли бути й зміями...
У тобі я шукала щирості,
Переймалась твоїми парфумами.
Наші дні набирали швидкості,
Ми прощались із довгими думами.
У тобі я шукала відвертості,
Ще нічого насправді не знаючи.
Мені вистачить волі і впертості
Іти поруч, тобі довіряючи…
У тобі я шукала затишок,
У тобі я шукала спокою.
Але сумнів — не зайве, не надлишок,
Скажу чесною, не буду жорстокою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Спалила фотографії монашка
І залишила грішний монастир.
Злетіла вільно вільна пташка,
Шукати в буднях тихий мир.
Стара одежа досі чорнокрила,
Сухе волосся, сковане життя…
Вона легені ладаном розбила,
А сповідь зруйнувала почуття.
Вона у горах загубила щастя,
Занадто пізно віднайшла себе.
Над нею білий світ знущався,
Щоразу глибше — за живе.
В глибокій річці злість втопила,
Та тіло течія не прийняла…
В чужу калюжу наступила,
З сестер прокляття не зняла.
Вона уже тоді, тоді померла…
В очах її не залишилось сліз.
Сумління душу геть протерло,
Загнало у похмурий ліс.
З обличчя зморшки вроду крали,
Похилий стан просився до небес,
Синці на тілі більше не зникали,
І біль терзав, немов скажений пес.
Уже навіки дім свій покидала,
Просила помолитись за гріхи.
Монахиня востаннє помирала:
О, Боже, змилуйся, прости…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021