| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Бетон не витримав, а воїни стояли,
Звитягою дивуючи весь світ.
Там тиші не було, там все палало
І не було коли втирати піт.
Вдивляючись в пожежу у півнеба
Навколо ДАПу ворог зачаївсь.
І шепотів: "Та скільки ж вам ще треба?
Не люди там, а кіборги якісь".
Упала вежа під вогнем гармат і танків
І воїни не стримували гнів.
Ще дев'ять, болю сповнених, світанків,
Там прапор синьо-жовтий майорів.
Стояли б й далі, сил достатньо мали,
А мужності могли ще й дати в борг.
Та відійти накази пролунали -
Зімкнувся майже навкруги зашмо́рг.
Виходили скалічені війною,
Посічені залізом і вогнем.
Поразки не зазнавши в цьому бою,
П'ять місяців пекельних, день за днем.
Усьому світу силу духу показали.
А всі, хто там загинув у бою,
Кого живими кіборгами звали -
Із янголами служать у строю.
22.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Розлетілися по лісі діти-зозулята -
Що ж робити, як не знали де зозуля-мати?
Не отримали в гніздечку милості й любові,
Полетіли щоб збулися мрії кольорові:
Одне в пошуках багатства по світу блукає,
Друге знань чудесних хоче, третє рід шукає.
Не потрібні зозулята у великім світі -
Всі про сво́їх лише дбають. Не чужих кормити.
Так і маються по приймах, шукаючи долі,
Тягнуться за течією, рухаються кволо.
А де ж в цей час їхня ненька? Чому відпустила?
Давно її пройдисвіти у клітці закрили.
Її іменем закони звірячі приймають,
Майно її розікрали, дітей проганяють.
"Не зозуля я, рідненькі" - гірко промовляє,
Над долею відлетівших стогне та ридає.
"Повертайтеся до мене. Звільніть мене, милі.
Ми із вами ще зведемось на ноги у силі.
Виженімо кляту нечисть. Поборем руїну.
Не зозуля я, народе, а мати-Вкраїна".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
Чому ж так виє вітер в темну ніч?
Про що тужливо думають тополі?
Над ким схилилися хліби у полі?
Кому женеться низка хмар навстріч?
Лютує вітер бо невзмозі вберегти
Солдатів від ворожих куль і смерті.
Все намагається об себе кулі стерти -
Щоби від воїнів загибель відвести.
Тополі сльози ллють за почуттям,
Що вже ніколи не засяє квітом -
Нажаль, багато юнаків вже вбито,
Вони пішли у бій і із життя.
Пшениця гнеться під рукою тих,
Хто вже не зможе обійняти сина -
Він у земних обіймах України
Нескорений загарбником затих.
Куди ж летить потужний хмар потік,
Вселяючи в серця і біль, й тривогу -
Вони несуть в собі пересторогу,
Що ворог ще не здався, не утік...
Заснуть вітри, тополь пройде печаль,
Пшениця стане запашним окрайцем.
І лише хмари, полохливим зайцем ,
Усе летітимуть, мов зламана деталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Від часів прадавніх й досі істина проста -
Нам дарує нив колосся осінь золота.
Діти - ви моє натхнення. Сенс всього життя.
У двобої з сьогоденням справжнє укриття.
Молитви́ батьків до Бога завжди за дітей,
Вам торуємо дороги силою плечей.
Все, що сам не мав маленьким - у дарунок вам:
Чи то іграшки новенькі, чи тепла слова.
У обіймах рученяток ваших сонця жар:
"Я люблю тебе, мій тато" - найцінніший дар.
Ваші посмішки щасливі, мов весняний цвіт.
Сотень бісенят грайливих у очах відсвіт.
Милі пустощі невинні, радість перемог.
День присвячений дитині зцілить рік тривог.
Посміхайтеся малечі, на руках носіть -
Підростуть і у дале́чінь розбіжаться вмить.
Підростуть колись і са́мі діток заведуть -
Та для тата і для мами все дітьми буду́ть.
Діти, діти - наша гордість. Щастя водограй.
Спільно викохана повість. Тата й мами рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Чорні думи тьмарять розум, роз'їдають душу -
Наче море котить хвилі і злизує сушу.
Слова, сповнені образи, сказані в запа́лі -
Ранять глибше і точніше ніж у серце паля.
Важко йти із кимось поруч і не знати лиха,
Не бува життя безхмарним, не буває тихим.
Доля часто підкидає хмиз під наші ноги,
Серед степу сипле дощик, ямки на дороги.
Спільно легше оминати перешкоди кляті,
Одне одного триматись, а не в прірву пхати.
Посміхніться, обніміться - пройде повз негода.
Сваркам чорт лише радіє, а ви - дійдіть згоди.
Поважайте власний вибір і чужий сприймайте,
Похваліть, плече підставте, а не ображайте.
Будьте з рідними ласка́ві і ваш шлях засяє -
Якщо йти рука об руку, то лихо втікає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
Шёпот лепестков роз -
Словно дыханье весны,
Будто в апреле мороз,
Как разноцветные сны.
Трепетных ив разговор -
Словно подслушанный спор,
Будто непойманный вор,
Как нарушенный уговор.
Игры ветров в облаках -
Словно мозаика чувств,
Будто песок на зубах,
Как сахар любимых уст.
Горькая сладость трав -
Словно картонная бронь,
Будто смирившийся нрав,
Как усмирённый конь.
Яркий солнечный свет -
Словно тепло печи,
Будто друзей привет,
Как огонёк в ночи.
Тихая песня струн -
Словно бы крик души,
Будто плетение рун,
Как взрыв сверхновой в тиши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916073
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.06.2021
Не потрібні мені багатства.
Я не прагну любові людської.
Доки з крові будуються царства
Не зніматиму я одностроя.
Не прошу я у Долі дарунків.
Не вимолюю в Бога прощення.
Сам вплітаю в життя візерунки -
Є мета і достатньо натхнення.
Я прошу лиш здоров'я і сили -
Щоби руки не зрадили зброї.
Щоби янголи поруч на крилах
Пролітали із воїнів строєм.
Певен я, що достатньо уміння
Ворогам дарувати - хто просить
Українських земель в володіння -
Зо два метри на метр. І досить.
Як сусіди приходять із миром -
Я їм душу розкрию в обіймах.
Зустрічатиму тепло і щиро.
Та не тих хто несе біль і війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
Степь бескрайняя дарит силы,
Вечность гор дарует покой.
От болот пустотой могилы
Веет в стужу и в летний зной.
Море - словно щенок игривый.
Лес, стеною деревьев в ряд,
Облаков задевает гривы -
Вдохновенья даря заряд.
Ленты рек величавым изгибом
За собою маня́т в поход.
В небе тихом, кружась игриво,
Звёзд далёких плывёт хоровод.
Так чудесны рассветы мая,
Мил мне мелкий дождь октября.
Ты прекрасна страна родная,
Украина - люблю тебя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915619
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2021
Майже літо на порозі,
Щось довгенько вже в дорозі.
Затягнулася негода -
Дощ. А сонце вряди-годи
Виглядає сумно з хмари.
Вітру сильнії удари
Гнуть дерев зелені крони.
Не сідають на бутони
Бджоли. Не гудуть хрущі.
Вкруг галявини кущі
Сумно листячком тріпочуть -
Всі давно тепла вже хочуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Квітневим днем вітаю всіх
Захисників кордонів.
Нехай завжди лунає сміх,
Хай щастя буде в домі.
Хай на життєвому шляху
Не буде ям й вибоїн.
Не знати болю і страху́,
Ні лихоліть, ні воєн.
Нехай надійним буде тил,
Хай радують вас діти.
Щоб сяйво будь-яких світил
Допомагало жити.
Підтримки рідних повсякчас.
Щоб всі були здорові.
Щоб вогник у вікні не згас,
А мрії - кольорові.
Щоб не бурхливий перекат -
Життя текло щоб плесом.
Не мали щоб найменших втрат.
Щоб вас минали стреси.
Любові, щирих почуттів.
Щоб поруч - справжні друзі.
Щоб справи ваші в усі дні
Цінили по заслузі.
Із професійним святом вас,
Прийміть мої вітання.
Зірок великих і лампа́с.
А службі - процвітання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Тихо листя шурхотить
Під ногами в патруля.
За спиною мирно спить
Рідна ба́тьківська земля.
Мірно сипле з неба дощик.
Сте́жки, мов сліди вужів.
Не закінчується пошук
В охоронців рубежів.
Вдень, вночі, сім днів на тиждень -
І в будення, і в свята́,
На Різдво і у Великдень -
Безперервна праця та.
Не для шпальт газет відомих -
Щоб не сталося біди -
Прикордонники невтомно
Вздовж кордонів йдуть завжди́.
І шановано, й почесно
Боронити рідний дім.
Прикордонники ж найперші
В благороднім ділі цім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Є професія - край боронити,
Захищати народ повсякчас,
Віддавати себе та служити,
Мати силу і честь без прикрас.
Хай би, як не бісились злі сили,
Не творили би чорне ділки,
Поневолити край не хотіли -
Насторожі завжди вояки!
Не страшні їм ніякі незгоди.
Слабкість, біль не утримають їх
Воювати за волю й свободу.
У боях брати участь страшних.
Мужні їхні серця, вправне тіло,
З ними янголи поряд в строю.
Найсвятіше вони роблять діло,
Захищаючи землю свою.
Не потрібно медалей і слави.
Не за гроші ідуть вони в бій.
Охоронці споко́ю Держави,
Славні дочки її і сини.
Офіцери й солдати, герої!
Хай життя ваше довгим буде́!
Всі хто вдягнений у однострої,
Всі хто служить країні будь-де.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Нитка́ми золотими душу зшито,
Думки лиш про наповнене корито:
"У список "Forbes" пролізти якось треба,
Прода́ли землю, вже на черзі небо.
І під загрозою добробут у домівці -
З маєтку в Лондоні звільнились покоївки.
Чомусь Народ кипіти починає -
Щось плебсу у житті не вистачає.
Невдячний! Ми ж турбуємось про нього.
Яка війна? Ми ж ремонтуємо дороги!
Страшна ціна на продуктовий кошик?
Вони не взмозі заробляти гроші!
Закриємо у сейфи правосуддя,
Продовжимо обман і словоблуддя.
Хай скаржаться, шукають правду всюди,
Від наших статків з того не убуде"...
Під смертю ходять на "нулі" солдати,
Поки в тилу грабують спільну хату.
Нічого, ми повернемось додому
І кожному по діях буде його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
На моєму шляху не траплялося бід -
Світле й повне любові дитинство.
Юність, пройдена ми́мохідь вбрід.
Зрілість. Щастя пізна́не батьківства.
На узбіччі чекають і досі мене
Всі невтілені з лінощів мрії.
Знав я точно, як далі життя поверне -
Із знання випливали всі дії.
Несподівано вдерлася в будні війна
Й перекреслила всі сподівання.
З ніг на голову все повернула вона,
Принесла людям біль і страждання.
Не зліпити краси з понівечених доль,
Не знайти у зруйнованім втіхи.
Не спочити у тіні згорівших тополь,
Не забути ні горе, ні лихо.
Я - солдат. І з війною зіткнувся в лице.
Зазирнув їй у ба́йдужу душу.
Не уражений в серце війною свинцем
Я її закінчитися змушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
ЇЖАЧОК
Ледве тягне їжачок
Оберемок гілочок.
З них змайструє в своїй хаті:
Стіл, диван, стільців багато,
Шафу, ліжко і комод -
Вистачить йому колод.
Справжній майстер наш їжак -
Успіхів йому відтак.
БІЛКА
Скаче білочка по гілці,
Не сидиться тихо білці:
Найгарніший в лісі хвіст,
Ще й стрибати має хист.
Шубка - наче сонце в небі,
Вся виблискує, далебі.
Гарні китички на вушках.
Білка - звірів Попелюшка.
ЗАЙЧИК
Зайчик весело стрибає
Він веселу вдачу має.
Куций хвіст, та довгі вуха -
Зайчик дуже гарно слуха.
Тільки щось зашурхотить -
Він тікає у ту ж мить.
ЛИСИЦЯ
Лисичка - найгарніша панна,
Вона у пишні шати вбрана.
Хитрющі у лисички очі,
Блищать мов зірочки щоночі.
Та бережися звір і птиця -
Хижак красунечка-лисиця.
ВЕДМІДЬ
Всю зиму солодко проспав
Ведмідь в своїм барлозі.
Він у теплі перечекав
Хурделицю й морози.
Всю зиму найсолодші сни
Про діжку меду бачив.
Проспав до пізньої весни,
Ведмідь - сонько ледачий.
БОБРИ
Завжди літньої пори
Дерево гризуть бобри.
У воді вони живуть
І потік запруджують.
Мають дуже гострі зуби,
Хвіст плаский і теплу шубу.
Ще перетинки на лапках -
Дуже милі ці звірятка.
ВОВК
Ліс в страху увесь замовк -
В лісі цім полює вовк.
Гарний нюх, чудовий зір -
Небезпечний дуже звір.
Сіре хутро, довгі лапи -
Може будь-кого піймати.
Пісні місяцю співає -
Ще і голос гарний має.
ПАВИЧ
Що за гвалт? У чому річ?!
Нашим лісом йде павич!
Дуже гордо виступає -
Найгарніше вбра́ння має.
Виграє у сонця сяйві
Його пір'я різнобарв'ям.
А співати він не майстер -
Верещить немов чугайстер.
СОЛОВЕЙКО
Сіра пташечка маленька.
Познайомтесь - соловейко.
Найсолодший в нього спів
Із птахів усіх країв.
Заховався у гіллі
Й чарівні співа пісні.
Не сполохайте митця -
Хай лунає пісня ця.
ПІВЕНЬ
Ледве встигло сонце встати -
Півень розпочав співати.
Всім дає наш півень знати,
Що уже пора вставати.
Що бичкам на пасовище,
Поросяткам - до коритця.
До зерна гукає квочок.
А маляток - у садочок.
ПУГАЧ
Із гілля дерев кремезних
Очі світять величезні.
Страшним голосом хтось у́ха -
Бережися щур й ропуха.
Тільки сонечко сідає
Пугач з дерева злітає.
Бачить в темряві цей птах -
На мишей наводить жах.
ГОРОБЦІ
Весело цвірінькають
В гіллі горобці.
То про що ж базікають
Розбишаки ці?
Як в кота ледачого
Поцупили млинця!
Немає в світі кращого
За птаха горобця!
ҐАВА І КРУК
Хитру ґаву мудрий крук
Різних научав наук.
Не хотіла вчитись ґава,
Бо була занадто жвава.
Крук розгнівався на ґаву
І пішов собі на каву.
ВУЖ
Тільки сонечко пригріє,
Зразу ж вуж від щастя мліє.
Кільцями звернувся вуж.
Не чіпай його, не руш!
Обійди його, маля.
Хоч і вуж, а все ж змія.
ГОРОБИНА
Не ялинка, не осика -
Деревинка невелика.
Сотні сонечок неначе
Ягідки жовтогарячі.
Та їх люди не зривають -
Смак гіркучий вони мають.
До зими вони висіли -
Лише око з них раділо.
Та як їх мороз прихопить -
Враз солодшають у роті.
І злітаються синички
До красуні-годівнички.
БІЛА КОВДРА
В березні зненацька сніг
Просто на тюльпани ліг.
Та не бійтесь, діточки -
Не замерзнуть квіточки
Наче ковдрою накриті.
Зійде сніг - розквітнуть квіти.
КВІТЕНЬ
Розкидало сонце в квітні
По садочкам зірочки.
Всюди дзвоники блакитні -
Гіацинти квіточки.
Золоті ж зірки - нарциси,
Радують собою зір.
А на черзі вже іриси
І тюльпанів повен двір.
ГРИБОЧКИ
Теплий дощик лісом нісся.
В нетрях був і на узліссі.
Де пройшов там зразу мовчки
Повилазили грибочки.
Капелюшками накриті,
Теплим дощиком умиті.
Треба лиш не лінуватись
За грибочком нахилятись.
КВАЧ
Там, де річка наче спить -
Зграйка рибок мерехтить.
У квача малята грають -
Утікають, здоганяють.
Хнюпає маленький рак -
Не наздожене ніяк
І нікого не впіймає.
Тож сидить малий й ридає.
Ти не грай, або не плач!
Хто повільний - за́вжди квач!
ВОГНИК
Що за диво-чудасія?
Рудий вогник по подвір'ю
Туди-сюди походжає.
От-от усе запалає!
Та сміється донька: "Татку,
То руденьке кошенятко".
ДІАМАНТ
На листочках у герані
Діамантів грають грані.
Так виблискують чарівно
У промінні сонця. Дивно
Звідки діамантам взятись?
Треба в цьому розібратись.
Цеж ми квіти поливали -
Крапельки води блищали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Весна ввірвалась барвами
В розмірене життя.
Теплом і світлом гарними
Дарує почуття.
Прискорює заманливо
Биття сердець навкруг.
Глузливо і образливо
Біжить від спраглих рук.
Звучить у вухах радісно
Дзвіночком тихий сміх.
Весна завжди безжалісна
У почуттях своїх.
Весна не розбирається
Старий чи молодий.
Весною кожен грається
У виконання мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Дуже часто чути вислів про народи-браття -
Спільні предки, схожа мова, культури багаття.
Та де ж в діях братів щирих прояви любові?
Невже у Голодоморі чи у ріках крові?
Тисячі сімей селянських знищено по братськи -
Бо в колгоспи не хотіли віддавати статки.
Чи згадати "Чорну раду". Як м'яко стелили.
Із великої любові потім Січ спалили.
Як іще, як не з любов'ю, відбирати землі?
"Віддавай-но, брате, швидше. Бо все відокремлю.
Не смій, брате, прославляти українську мову -
Ми тобі "язик" російський принесли чудовий.
Ти - малий ще і не знаєш, як потрібно жити.
З ким брататись, з ким чуби́тись. Під кого дружити.
Називаєш самозванцем люблячого брата?
От порода в тебе, брате, невдячна й пихата.
Ти давай-но, не вибрикуй. В ярмо шию хутко!
Потім будеш під ніс скиглить й розпускати чутки.
Я ж тебе, маленький брате, випестував радо.
Чом же ти, такий невдячний, рід наш славний зрадив?"
Звідусіль подібна мова ллється й не стихає.
Ми не можем панувати у власному краї?
Ми давно не малороси, не хохли, не вівці!
Не молодший дурний братик! Ми всі - українці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
Блакитне люстерко
У зелені степу.
Із нього веселка
Вистрілює в небо.
У ньому хмаринки
Маляток купають.
Навкруг безупину
У танку кружляють:
Граційна верба
І берізка тендітна,
Рогозу юрба
І калина привітна.
Їх теплий Зефір
До грудей притискає,
Коли з своїх гір
До степів долітає.
Люстерко блакитне -
Маленьке озерце.
То спогад розквітлий
Дитинства у серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Знов на "нуль" просочилася смерть,
Знов загинули наші солдати.
"Перемир'я" страшна круговерть
Не дала повернутись до хати.
В тридцяти кілометрах на схід
В ейфорії забилися радо:
Знов побільшало вдів і сиріт,
Наче ко́лишніх всім було мало.
У двустах кілометрах на схід
Знов знімають із форми шеврони.
"Гумконвой" вирушає в похід,
Знов з Сибіру ідуть ешелони.
А на півночі, в серці Кремля,
Ласо руки уже потирають.
Ще не вкрилося листям гілля,
А "весна" уже сил набирає.
На "нулі" затремтіла земля -
Ворог нам посилає свій закид.
Що ж вам очі усім затуля
За сімсот кілометрів на захід?
Не спасуть український народ
Люди з іншого боку планети.
Ворогів України, заброд,
Нам самим треба взяти в багнети!
27.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021