| Сторінки (5/482): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Такая ранняя весна! -
Такой осенний блеклый свет.
И не откликнется луна
В деревьях голых мне в ответ.
А прошлогодняя листва
И прошлогодняя трава
Так потрясающе мертва!
Холодный хилый ветерок
Её расшевелить не смог...
Сырая в доме тишина,
Пейзаж унылый из окна, -
Полузасохший абрикос
Торчит покойником
И трупы прошлогодних ос
На подоконнике.
И я торчу таким чужим
Пространству этому,
Когда-то так теплом моим
О! Как согретому!
Ужель она уже пришла -
Весна без моего тепла?
2007г.
Автор : Стряпан Николай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006269
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2024
"Пора!" - сказал поэт - "Душа покоя просит".
И у меня чуток осталось бытия. А я?
Куда меня уже сейчас уносит
По Лете вниз, какие там края?
И что увижу я, услышу и узнаю?
Какие истины откроются мне вдруг?
Достоин буду их иль оплошаю
И тьма тогда разверзнется вокруг?
И только стон лишь, да зубовный скрежет
Ту тьму густую, как болотный ил,
С проклятьями вдруг иногда прорежет...
О, сколько тех, кто недостойно жил !
Видать, и мне местечко там готово
И скоро тьма и мой услышит стон.
Ну что ж, ни здесь ни там ничто ново.
Пора, пора... Эй, подавай, Харон!
Автор: Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006225
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2024
Чи він і зараз вправно грає на роялі?
На сцені, як на фронті, знов "бесперемен"?
Чи той гравець він? І успішний шоумен?
Що стане з нами, з Україною надалі -
Побачимо? І скільки ще на тім роялі
Він буде грать, а з ним разом і п'ятичлен?!
Чи зміниться на краще щось в якийсь момент?
Чи ще ховається в кущах той інструмент?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Блаженний, хто відвідав світ
У рокові його хвилини,
Запрошенний він всеблагими,
Як співрозмовник на обід.
Блажен, кто посетил сей мир
В его минуты роковые.
Его призвали всеблагие
Как собеседника на пир.
Фёдор Тютчев
Нарешті ти з'явилась, Муза,
Щоб не зникати вже нікуди,
Коли війна по всій окрузі
Завила вмить на повні груди.
Нас знищить хочуть вражі "друзі".
Немов ввірвався лютий холод,
Морозить душі, все навколо.
Не всі тепер під Богом ходять.
А є смертельні хороводи, -
Втягнув антихрист в своє коло
Тьму душ нечистих. Легіони
Їх розвертаються у марші.
Ніхто не може буть стороннім.
Нема середин, не інакше,
Бо розділились Тьма і Світло.
Не пізно ще, поки не пізно!
Потрібно згуртуватись Світу
І зупинити тьму зловісну!
Ось чому ти з'явилась, Муза,
Коли навколо сутеніло,
З тим, щоб вказать - де ворог, друзі
І щоб вдихнути в Слово сили,
Щоб тим озброїлися Словом
Всі душі світлі перед Богом
Й нечисті сили зупинили.
Хай сяє в Слові іскра Божа!
Хай сила Правди переможе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Прокинувся від вибухів, світало,
Здригнувсь будинок, разом задрижало
Віконне скло і серце защеміло, -
Куди потрапить знов вогненне жало,
І навіть, жалу те не зрозуміло.
Чекає серце нового удару
Поміж ударами самого серця,
Куди іще це жало знов уп'ється,
Що мріє насмоктатись незабаром
Ще крові, бо йому все мало й мало,
Жалю не знає бідоносне жало.
А є ті, котрі жалами керують,
Вони від того тішаться, кайфують,
Як жаби ті, пихаті і брюхаті
Весь час плюються жалами затято,
І щоб дістати вже нас змором, кляті,
Готові душі дияволу продати.
Та Бог давно помітив кожну шельму.
Немає перед нами вже дилеми -
І ми з лихвою їм за все віддячим -
Московським морда тим свинособачим!
Й глухі почують це й сліпі побачать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
У генія немає віку,
А дилетантів, як завжди, без ліку,
І що старих, що молодих,
То ж геній віддувається за них усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Були вони - рум'яні щічки,
Такі рум'яні без рум'ян !
Рум'яні щічки все ж не вічні,
І блякнуть щічки, як не глянь.
Вони були - рум'яні щічки !
Усе змінилось - час іде...
Рум'яна, може, пересічні
Відновлять щічки де-не-де.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Хай світить, воїне тобі,
Немов зоря, і щодоби
Для побратимів і для тебе
Оця свіча окопна тепла!
Хай відганяє тіні злі
Так, щоб ніхто не загубивсь в імлі !
Світи свіча! Усім світи!
Посеред мороку, сльоти!
Хай в хлопців буде все як треба!
Хай буде світло всім і тепло!
Хто ж буде Світло берегти ?!
Це ти, мій воїне, й твої брати!
Світи свіча! Завжди світи!
Бо стільки ще шляху пройти
Потрібно, щоб дійти до Світла.
Світи свіча! Так щоб помітним
Був шлях до світлої мети!
Світи свіча, як зіронька, світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Жаліємо мертвих, живих не жалієм
І стільки приносимо болю живим,
Бо мертві жалітися зроду не вміли,
Живі ж відплатити ще можуть між тим.
Повстануть і скажуть колись, може, мертві:
"Чого отак пізно жаліли ви нас ?
Жалю ви не знали до самої смерті
І так кожен раз, і так повсякчас!
Та хоч один раз ви себе пожалійте,
Не мертвих, а душі свої і чужі,
Це дуже нелегко, та якось зумійте -
І жалість посійте, - Любов, може, зійде.
В Любові настане Життя, по Душі! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Згадай, мій друже, Харків і пельменну!
Я думаю, ти не забув, напевно, -
Колись студентами були ми якийсь час.
Ходили разом ми в пельменну і не раз.
І полюбляв, мій друже, наче свято,
Ти походеньки до пельменної оті,
У черзі постояти було варто,
Ми не одні були охочими тоді.
І свято це було душі і шлунку,
Життя таке було нам до смаку,
Воно здавалось вищого ґатунку -
Стипендія в кишені, одна думка:
Пельменів порцію обрати ще яку?
Недавно там проходив, - всюди вікна
Дивилися, як більма у сліпця.
І черг нема, ані душі, - і видно,
Що вулиця пуста, і як не рідна, -
Була болючою картина вся оця.
Хіба не знав ти про таке, мій друже,
Та, мабуть, все-таки про щось подібне чув, -
Що нищать нас і місто, все паплюжать,
Мій рідний край і твій ущент утюжать,
Де народився ти! Чи ти про все забув ?!
Мій давній друже, здогадайся, чОму
Одного разу почалася в нас біда ?
Німі будинки, як після погрому...
Кому таке це знадобилось? ЧОму,
Для чого натворила ваша "моль бліда" ?
Питать дарма. Та що ж то спонукало ?
Чи сказу напади ? Чи ще якісь ото
Були у нього ? А чи щось злякало ? -
І запустив ракети по лекалу.
Хто відповість за все це ? Він ? Чи кінь в пальто ?
Не те вже місто і не та пельменна!
Не журавлі курличуть понад містом,
"Кинжали" лиш насвистують зловісно
В обличчя дмуха полум'я щоденно,
Під містом, мов розверзлася геєна.
Душа безсмертна, - тіло бренне.
Нестерпно рахувати наші втрати!
Мій друже, а скажи кого завзято
В своїх прокляттях, як в молитвах, поминать, -
Кремлівську рать і росіянську мать? !
Згадай, мій друже, Харків і пельменну !
Згадай, мій друже, рідні свої гени !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Оце така у нас зима.
І снігу тьма, а то нема, -
Давно у нас така погода,
В нас може бути що завгодно.
Та не Немейський лев нам шкодить,
А тінь імперського урода
Нам не дає ніяк проходу,
І, може, навіть не сама.
Не гасне вогняна пітьма.
Отож у нас така зима.
Оце така у нас війна.
Країна наче в лихоманці -
Вночі і вдень, і рано вранці.
І що зима, і що весна,
Війна давно у нас така є ,
Однаково нас припікає
Війна, - із всіх боків вона,
Бо пекло спокою не знає,
Відчувши, коли хтось до раю
Наміривсь долю спрямувати,
Не до небесного, - земного.
Уперлись сили пекла рогом,
Щоб вже до раю не пускати
Тих, хто спроможний волю мати
І в себе вірить ще, і в Бога.
Ось в нас така зима, війна.
Колись закінчиться вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
Торуєш шлях без вороття
Яке б там не було життя -
Воно єдине ,
Не треба марити про Суд
Отой Страшний - він вже отут,
Коли ти винен.
Тоді до самого кінця
Іди, і Господа отця
Благай, чи лайся,
Пізнай все те, чого ти варт,
Життя - це Божий дар, чи фарт?
Кляни, чи кайся,
Для розуму не новина,
Що Світ - статистика одна.
Душа не згодна,
Жахлива їй і думка та
Раціональна і проста,
Така холодна.
Нащо ж тоді дано було
І руки розуму й крило
Легкому птаху ,
Коли усе оте буття
У купу праху?!
16.05.2012.
Автор: Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
І начебто в житті доріг багато,
Та Серце хоче йти шляхом Любові,
Бо Божий код записаний у крові
Людській, то ж треба тільки розгадати.
І як відчуть? До клапанів сердечних
Прислухайся не вухом, а душею...
Хвилює серце - що там за межею?
Буденні ж хвилювання недоречні.
Боїться розум стрітитись з думками,
Де Всесвіти мигтять холодним світлом, -
Боїться, що там серце не зігріти
І щезне між численними зірками.
І ті страхи, напевно, недаремні,
Бо доказів немає про безсмертя,
То ж іноді ущербим передсердя
Буває серед сонячних затемнинь.
О, як хвилює серце невідоме,
Коли виходиш за поріг із дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Хіба у мене очі злі
І посмішка якась недобра?
Як та допитлива Пандора,
Ти хочеш знать думки мої.
Так знай, - не злі мої думки,
Скоріше, всі вони печальні.
Насичене моє мовчання,
Немов троянди пелюстки,
Теплом із світлих літніх снів,
Від чого серце наче тане.
Не поспішай, і день настане -
Розквітнуть квіти ніжних слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Заглянути хотілось у минуле
І бачу, що такий я не один,
Де дні веселі, як шкільні прогули,
І не помітна течія годин.
Давай удвох пройдемося по вулиці,
І парком пройдем, дійдем до ріки...
Душа все пригадає і розчулиться -
Все рідне їй навколо все ж таки.
Та друзі нас повернуть до реальності:
"Ви приїздіть, побачите оце
Усе, де люди вже живуть без радості,
Де подих смерті вогняний в лице.
Минуле ваше, наче вітром здуло, -
Безжалісно розтрощене ущент,
Десь барабани б'ють, гудуть свистульки,
Десь там сховавсь безумний диригент.
Не співи солов'їні в нас далебі, -
Сирени захлинаються весь час,
Птахи залізні пурхають у небі,
Від співу їх така вже атмосфера :
Зриває дах, злітають вікна, двері,..
Захочете, - то приїздіть до нас ! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
Ось другий бік Земля до Сонця повернула,
А на моєму боці холодом подуло.
Дуби стоять вже голі одиноко
І потягла свій довгий хвіст сорока
По небі сірому осінньому кудись,
Та репетують сойки на весь ліс,
Травмуючи мій витончений слух,
Мов хто дере з них пір'я кольорове
На свій новий мисливський капелюх.
Це все було і буде знову й знову
Старе й нове водночас, як вода,
Вже все переговорено, біда -
Нове іще не народилось слово,
Його чекати, мабуть, достроково.
Ото за ним летіла та сорока,
Його дуби чекають Одиноко
І я чекаю, що мені робити?
Аби я вмів те слово народити!
2014 р.
Автор: Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
Я - наче решето, крізь мене час тече
І мені завжди щось залишає :
То крихту радості, то смутку шмат, то ще
Чогось такого, що не протікає.
Вже й повне решето і вже діра
У решеті - мені ось-ось прорветься,
Як не ціди, але прийде пора -
Чи у діру, чи через край проллється.
Загине все, усе що назбирав
Тяжким життям і думкою тяжкою
І хоч би крихту хто там підібрав
Уважним оком, доброю рукою.
Та решето у кожного своє
І кожному життя щось насипає.
У кого там порожнє місце є -
Тому, мабуть, життя не вистачає.
Я певен вже, чого мені чекать !
Земля - для праху, а душа - для неба...
Ще трохи треба решето держать,
Щоб крапля - не за край, щоб все - як треба.
2005 р.
Автор: Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Гей, гей, ге - е - ей!
Серед поля стою і кричу -
Може доля почує моя
І неначе над полем лечу -
Ніби сон, ніби ти, ніби я.
Може хмара почує мій крик,
А чи вітер у даль однесе -
Хочу я, аби сон той не зник,
Бо тепер це у мене і все.
Гей, гей, ге - е - ей!
В переліску затихла луна
І затихли птахи і листи,
В небі зіронька вийшла одна -
Може, то мене слухаєш ти.
Я ще раз, я ще раз закричу! -
Хай недоля сміється моя...
Я до тебе над полем лечу, -
Ніби сон - ніби ти, ніби я.
Гей, гей, ге - е - ей !
06.04.2004
Автор: Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
Хлопці пишуть вірші між боями,
Не шукаючи для себе слави,
Коли тиша на якусь хвилину
Припаде, щоби прийти до тями.
А в душі ще не згаса жарина,
Тріска вогнедишної заграви.
В час, коли вже вибухи втрачають
Свою силу, щоб на смерть стращати -
Шанс для Музи хлопців навіщати,
Заодно принести щось до чаю,
Бо коротка тиша надзвичайно.
І не встигши зняти, навіть, берці,
Прочитати звістки в телеграмі,
Пишуть хлопці вірші між боями,
Що проходять крізь вогонь і серце.
Пройде Муза мінними полями,
Щоб утерти сліз пекучі плями.
Вірші пишуться криваві між боями,
Що проходять крізь вогонь до серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
Осінь, осінь! Павутиння сиве -
Чи моє волосся обліта?
Але ти - розкішная на диво -
Пишна і червоно- золота.
І таке байдуже сине небо, -
Наче скло - холодне і чуже.
Осінь, нам з тобою, мабуть, треба
Допивати і збиратись вже.
Не чекати, доки золото червоне
За холодним вітром полетить,
В полі голім чорная ворона
Щось у слід нам хрипко прокричить.
Доки мокру і розхлябану дорогу
Не скував безжалісний мороз,
Щоб дорогою тією, - чи до Бога,
Чи до біса нам трястись не довелось.
Осінь, осінь! - Ти моя печаль,
Бо колись якраз посеред тебе
Обірвалось те, чого так жаль!
Туга заливає землю й небо.
Осінь, осінь! - Наливай до краю,
Вип'ємо, - й об землю той фужер
І в дорогу - в пекло, чи до раю, -
Ми своє тут відбули уже.
2003 р.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
Душа благала світла і тепла,
А навкруги лиш холод і пітьма.
У мороці дорога пролягла...
І ось кінець, - дороги вже нема.
Дорогу ту усю пройшов він пішки -
Недовгою й була дорога та.
Десь тут ще плаває сумна його усмішка
Отак, як від чеширського кота.
І плаває осінній сивий сум
Осінніх і невідворотних дум.
Стара й лінива Мойра вже була -
Не зав'язала вузлик, як плела
Йому оте мереживо - дорогу -
На все не вистачає часу Богу!
У безвість пролягла дорога та,
Немає на могилі і хреста.
З ім'ям квадратик чорний нахилився,
Закляк, мов над Іваном у журбі -
"Лежи Іване, кожен хто вклонився
Твоїй могилі - пам'ятник тобі."
Примітка :
Є на могилі Івана Нестеренка тепер хрест і,
навіть, фото на ньому.
2007 р.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
Як вирішить? Століття - є година, чи хвилина?
Що час відносний, це відомо всім - не новина .
Здавен весь час хвилює людство загадка одна -
Коли, для чого наш Творець свій запустив годинник?
І що ж? В яку хвилину загадку здола людина?
Чи, може, вже ніколи не наступить та хвилина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Пам'яті мого друга
художника, поета -
Миколая Стряпана
Чому не наполіг я на своєму,
То, може, все було би по-другому?
Тепер уже не вирішить дилему.
І друг мій не повернеться додому.
Приходити до друга в гості міг ще,
Йому якісь нові читати вірші,
І що були би, може, не найліпші,
І все ж таки були би не найгірші.
І скільки ж віршів ми не дочитали,
Наговоритись толком ми не встигли.
І доля дарувала нам чимало,
Палав вогонь у серці, наче в тиглі.
І що ж терзатися оцим? - якби ж то ...
І до кінця ще очі не просохли.
І якось треба все це пережити.
Читаю вірші, - начебто удвох ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Зима з'явилася така обшарпана,
Застигла, мов безхатченко, знеможено,
Що можна закидати її шапками
Пташиних гнізд під співи переможні.
Чи збилася з дороги і забула -
Коли, куди вона прийти повинна.
Промокла наскрізь, і не перевзулась.
Невже спустошені льодові скрині?
І сутінки, і сірий дощ все крапає...
А далі що там? Знов одна відлига?
Січуть нещадно, мов свинцеві, краплі.
Зимі подалі би від цього лиха.
Зима така вже, - тільки одна назва.
Та все ж, напевно, мріє про реванші.
І десь там люті холоди в запасі
І, може, буревії вже на марші.
Чого чекати? І зими чекать якої?
Та їй не встояти в двобої із весною?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Нових шукати пізно друзів,
А набиватися не гідно.
Втрачаєш друга - пустка слідом,
Немов ідеш по темній смузі.
Тоді життя було світліше,
Коли ти знав, - що друг твій поряд,
Які думки у нього, погляд,
Що полюбляє він найбільше.
Неважко й зараз уявляти,
Що б він сказав про те, чи інше
І як сприйняв би він ті вірші,
Які не встигнув прочитати.
Болить, коли ти щось втрачаєш,
Та все відносно і умовно.
А втратиш друга - і узнаєш ,
Що біль, насправді, невимовна.
Ніщо не втішить... Серце краєш...
Чого чекать за виднокраєм -
Спитати в кого, як не в Бога?
Безгрішним серце не буває.
Чи Бог пробачить, - ще не знаєш.
Не пробача життя нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Яке високе небо посеред літа!
Не долетіти.
А горизонти тануть у блакиті
В туман сповиті.
Та промете холодною мітлою
Ті сині далі
Пожовкла осінь і затягне млою.
Що буде далі?
А далі буде січень, і буде лютий,
Який спитає - пане, у що ви взутий? -
Пан осміхнеться - ну, босяк, не спорю,
Та ось на лихо вам - весна вже скоро.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Як затихло усе! Осінь землю накрила.
Не летить павутиння уже золоте
І душа моя стомлені крила зложила.
Чи надовго оте? Чи навік вже оте?
Як упир, що гарячу висотує кров,
Мокра сирість висотує колір пейзажу,
На палітрі мені, мов померлу любов,
Залишає лиш білого трохи, та сажу.
Хтось симфонію, може, напише з двох нот?
Я не вмію, й такого нікому не раджу.
Літо втрачено знову, я маю цейтнот:
Трохи білої фарби і чорную сажу.
Світе ясний! - та так і життя промайне!
І коли хтось - дасть Бог! - поховає мене -
Десь у просторі зникне бажання святе,
І тоді вже - навіки, навіки оте!
1998 р.
Автор: Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Не відкладай своє життя на завтра,
Бо не відомо що ж там завтра буде.
Чекаєш свята, - прийдуть сірі будні.
Життя і є все те, що маєш зараз.
Бо щось неждане може загасити,
Що мав таємне в серці на увазі,
Не відкладай цього ні в коїм разі,
Із тебе спроситься, бо з кого ще спросити?
Не відкладай своє життя на потім,
Душі те "потім" буде не цікаве,
Не до душі і чай холодний, кава.
Це - наче пташку зупинить в польоті.
І миттю, що далась тобі, не гребуй!
І так, щоб потім лікті не кусати.
Душі нелегко знову воскресати.
Життя на потім відкладать не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Ой, я заварю чайку собі
І в щасливі спогади порину.
Ой, не дам я приводу журбі
Душу затуманить й на хвилину.
Ох, любив заварювать чайок,
Ох, і чай духм'яний я заварював,
Коли промінь, наче сірничок,
Зрання небокрай уже розпалював.
Ой, чайок солодкий, запашний, -
Потихеньку душу він розпарював.
З ним і ранок не такий сумний, -
Чари щедро він свої роздарював.
Ой, я заварю собі чайку,
Коли можна розігнути спину.
Ох, люблю годину я таку,
Коли видно даль яскраво-синю.
Ох, багато той в житті втрача,
Хто чайок не любить на світанні,
І пташок він не почує ранніх,
Не побачить, як в просторах дальніх
Запалає золота свіча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Упав в осінню ніч - лежу на дні
І слухаю, як в жилах кров пульсує.
Отак до ранку, доки на вікні
Сіреньке щось світанок намалює.
Але до ранку треба ще дожить,
Осіння ніч - як недозрима Лета -
В ній вічності дорівнюється мить
Мислителя, художника, поета.
Коли у темряві зникає все,
Ширяє думка, мов ота сова :
"Аз єсмь " - як пояснити се?
Які знайти для домислу слова?
Чи еволюція амінокислоти,
Чи Божа витівка - життя оце земне?
- Коли ти, Боже, сотворив мене,
То дай же мені й відповідь знайти.
Я думаю : Коли Ти й справді є
Десь там у Всесвіті, всемилостивий Боже,
Яке ж страшне-бо житіє твоє -
Ні відпочить, ні вмерти Ти не можеш.
На голові волосся їжаком,
Як уявлю, що вічно жити мушу,
Не буду ні старим, ні юнаком,
Із тіла вже не випустити душу.
Такий до тебе, Боже, маю жаль,
Що серед ночі ледве не заплачу,
І заливає темряву печаль
До ранку, доки сонце не побачу.
2003 р.
Автор : СТРЯПАН МИКОЛАЙ ПЕТРОВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Другу Олександру
Зіграй, мій любий друже, щоб
Згадалися роки щасливі,
Бо звуки музики, на диво ,
Чудовий засіб від хвороб.
І є у тебе всі сім струн,
І всі сім нот давно ти знаєш,
Ти був колись, немов чаклун,
То ж почаклуй, що пригадаєш.
Згадать не важко - до-ре-мі,
Давно не чув від тебе щось я,
Від щастя серце щоб зайшлося,
Почули щоб й глухонімі.
І посеред тривог, турбот,
Щоб не щеміло те, що зліва,
То ж грай, а я відкривши рот,
Вражатись буду, наче диву.
Зіграй, мій добрий друже, щось, -
І хочеться таке почути!,
І слухати, про все забути,
І щоб мені на мить здалось,
Що ми веселі, молоді,
І нам покірні музи, ноти,
В житті ніякої турботи,
То ж грай, давай, не підведи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Чи я до осені, а чи вона до мене -
Та ми таки зійшлись, свої знамена,
Мов Жанна Д'Арк отак несла вона,
Щоб я напився, випив би до дна
Ту жовтизну осінньої отрути
Немов Сократ, що випив сік цикути.
В тім вихорі осіннім жовто-синім
Я йшов і розчинявся в часу плині,
Було не розрізнити хто із нас
Ким був - я часом, а чи мною час.
Осінній вітер глицю обмітав
І я у часі тім зовсім розтав.
А ліс шумів, немов хотів сказати
Якусь предвічну істину мені.
Я йшов, немов той Дант в самотині
І теж нікого не хотів стрічати.
Забув, зовсім про себе я забув
І не сказати, ким тоді не був -
Очима Брейгеля світ бачив вдалені,
Звучав рудий Вівальді у мені.
Поки живий я - всі в мені живуть,
Доки не понесли в останню путь.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Згадай, яке було гаряче літо
Одягнене зеленим оксамитом.
Куди ж воно тепер оце пішло,
За річечку, чи аж за те село?
Ще вчора тут дзвенів твій голосок,
Луною повертав його лісок,
Та час летить, летить і промина -
Десь в лісі загубилася луна.
Так стало тихо - аж дзвенить у вухах.
Чи, може, то об шибку б'ється муха?
Вчорашній день, як жовтий лист осінній,
Тепер летить кудись у далі синій.
Сумує кіт під бочкою для душа, -
Куди вона поділася, Алюша?
І гойдалку порожню сумовито
Гойдає вітер - закінчилось літо.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Давно з тобою не гуляли парком,
Любили там бувати я і ти,
І вдень, і ввечері, коли не жарко,
І навіть, в час нежданої сльоти.
Цей парк вважали ми давно своїм,
Обличчя зустрічалися знайомі,
І начебто і ми знайомі їм, -
Всміхались один одному невтомно.
Для чогось миті швидкоплинні дані, -
Не нехтувати щоби і малим
І суперечки споглядать спонтанні
Між песиком незлим й не дуже злим.
На літніх сценах йшли якісь вистави,
Лунали весело зі сцен пісні...
Мов хтось наврочив, темні дні настали,
Похмурі вечори, думки сумні.
Того немає в парку вже давно,
Що радувало серце , - сумно, пусто...
У квітів вітер обірвав пелюстки,
Із серця видув радість заодно.
Знов чути - захлинаються сирени, -
Трагедії не залишають сцени.
Давно з тобою не були ми в парку, -
А що залишить він тепер на згадку ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Генерал побув недовго, -
Побажав своїм мамлюкам
Успіхів надалі, вдачі,
Щоб безногий став на ноги,
Взяв безрукий себе в руки,
Та іще чогось впридачу.
Як не виконать задачу -
Танцювати став безногий,
На гармошці грав безрукий,
Безголовий, зрозуміло,
Лобом об підлогу стукав
І від того іще довго
Ноги, руки, - все боліло.
Схаменулись раптом мертві,
Пригадавши свої нетрі,
Стали рватися додому,
Хай без ніг, без рук, не в тому
Річ, бо дома і солома
Найсмачніша від усього,
Відстрілялися небоги,
Спакувалися в дорогу.
Головний із головних
Гнав назустріч знов нових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Здавалося б, ну, що мені Гомер?
Нащо мені і Троя та, і греки ?
Історія ота така далека! -
І той Гомер давно уже помер.
А я собі тут голову ламаю :
Ну, що ота Єлена Менелаю?!
Невже ото така була вона
Красуня на всю Грецію одна?
Подумав би гарненько головою -
За бабу - та спалити цілу Трою!
Причин і наслідків такий складний зв'язок,
Розквітло десь, а десь зів'яв росток.
Якби не Менелай, скупий той жлоб,
То, може, і Гомера не було б!
Автор: Стряпан Миколай Петрович
2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
1
Так тихо стало! - а в душі тривога
Й чого б це у таку годину гожу?
Я помолюся, небо потривожу,
Але ж не часто я турбую Бога!
2
Так тихо! - мов якась пересторога.
Я пильно подивлюсь у свою душу :
Що, зачекалась вже мене дорога?
То ж її оце боятись мушу!
3
Ця тиша ! Я такої ще не слухав,
Усе завмерло від землі до неба,
Щоб це почути - не потрібні вуха,
Душею таку тишу слухать треба.
4
Так тихо стало - помолитись можна,
Не колихнеться жодная билинка, -
Мабуть, в природі це ота хвилинка -
До Бога доліта молитва кожна.
5
Так тихо стало - навіть лячно трохи,
Оце таку хвилину б не заспати , -
Тут помолитись, чи вірші писати,
Хоча б для себе, як не для епохи.
6
Так тихо! - це ж до чого така тиша?
Ані билинки вітер не колише.
Ні комарів - пекельного створіння,
Ні навіть, гороб'ячого цвіріння.
7
Так тихо! - оце зараз помолюся -
В цей час молитва долетить до неба,
Та тільки звідти я почуть боюся :
Якого тобі дідька іще треба?!
Автор: Стряпан Миколай Петрович
28. 07. 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
Про що моя остання думка буде
За мить, як відійду у небуття?
Як тут без мене будуть жити люди?
Як сам я змарнував своє життя?
Що значить – змарнував, що значить – жив?
Коли хто знає – то й мені скажи.
Про що ж та думка буде, та, одна,
Як прийде мить велика і страшна?!
Автор: Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Пам'яті Тризубого Стаса
Мені огидна лірика естрадна
Така і недолуга й недоладна.
В той час, як Україна ледь жива –
Історія ця зовсім не нова.
Знущався з пісеньок таких не раз,
В свій час іще, великий наш Тарас.
Казав – немов епоху бачив нашу –
Співайте "про Матрьошу і Парашу".
А ми такі ліричні і дурні
Співаєм знову й знов оті пісні.
(Прославимо й "героїв України",
Що добре поживились із руїни.)
Не час ліричні соплі розпускати! –
Про мамину черешенку співати,
Не час! – кажу я вам,– зовсім не час! –
Нехай співає нам Тризубий Стас,
Не про черешенку, не про калину, –
Хай жовчу поливає Україну,
Хай сміхом виліковує сліпих,
Хай всім пече той саркастичний сміх!
І, може, знайдемо сокиру ми,
Що десь лежала "в Бога за дверьми"
І, може, станем ми людьми колись,
Щоби Тарас наш нами не журивсь.
Співай же, друже Стас, не замовкай,
Співай! - на всю Україну співай!
31. 03. 2007р.
Автор : Стряпан Миколай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Другу Олександру
Давай зіграй, мій друже, для душі,
Як всюди весняні розквітли квіти!
Забудем, що осінні є дощі,
Зіграй що-небудь, душу щоб зігріти!
Давно гітару ти не брав до рук,
Забув про ніжні, щемні перебори.
Ми все в житті сприймали без розбору, -
Лелека що приніс, накаркав крук.
Давай що-небудь від душі зіграй,
Щоб хоч на мить згадати дні квітучі,
Якась струна, можливо, і озвучить
Щасливу ноту, то ж ти грай, давай !
Хай музика лунає крізь дощі,
Ми будем слухать музику невпинно,
І щось-таки прийдеться до душі,
Про до-мінор забудем на годину !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
О скільки сліз, – дощі із сліз,
Земля під тягарем просіла,
Провисла вкрай небесна вись.
І хто дощі спинити в силі ?
Не зупиняються дощі.
Коли вони прийшли і звідки ?
Краплини горя важать скільки,
Що накопичились в душі ?
І де набратися тих сил,
Щоб висушити сліз озера?
Земна покрита ними сфера,
Від сліз промок весь небосхил.
Земля вночі і вдень, весь час
Дощем солоним умивалась
І сонце рідко посміхалось
Крізь дощ нестримний на очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Ми підемо туди,
де є великі хвилі,
Ми дійдемо тоді
до наших берегів.
Доволі в нас бажань,
в нас вистачає сили,
Наш поводир – Любов
і справедливий гнів.
Ми дійдем без вагань,
де хвилі споконвіку,
Дорогами страждань
до рідних берегів.
Осяйні береги
любили ми одвіку,
Бо ми завжди були
із тих морських країв.
Ми підемо туди,
де нас чекають хвилі,
Ми дійдемо тоді
до рідних берегів.
Свободою було
осяяне довкілля,
Не ранили серця
ні ненависть, ні гнів.
Повернемось туди ,
де б'ють великі хвилі,
До кращих берегів
у нашому житті
І де були завжди
серця щасливі, вільні
І не бажали тих
непроханих світів.
Ми дійдемо туди,
де є великі хвилі,
І звільним береги
від наших ворогів.
І досить з нас страждань,
в нас вистачає сили,
Наш командир – Свобода
і праведний наш Гнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Мотиви серця співпадають рідко
З навколишніми звичними мотивами.
Ось чути, – щось наспівує сусідка,
Не розбереш, – веселе, чи журливе.
Чи, може, в неї свято, чи не свято,
Не втрималося серце, – заспівати
Наважилось про щось спонтанно,
Чи про кохання перше, чи останнє.
Забула, що і звукоізоляція
Ніяка між сусідськими кімнатами.
Та іноді так хочеться співати,
Сусідську ігноруючи реакцію.
Все рівно серцю, що не сподівається
На відгуки очікувані схвальні.
У ванні заспіваєш, – чути в спальні.
Чом серцю не співать, коли співається!?
Хіба накажеш серцю, що по вінця
Якимись переповнене мотивами,
Здаються що чарівними і дивними.
Як заспіваєш, – важко зупиниться.
Чом не співати, – серце на це здібне?
Чом не співати при любій погоді,
І не чекаючи від когось згоди,
Овацій, чи чогось подібного!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Вселенна – без кінця, як твір епічний!
Для чого? Щоб вивчать, розгадувати щоб?
Земля ж, як крапочка мікроскопічна, –
Бог іноді все ж поглядає в мікроскоп.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
Вселенна – нескінченна акваторія,
Галактик плава вільно незліченний рій,
Земля ж – мікроскопічна територія,
Чи Бог роздивиться – що ж діється на ній?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
В вікно погляну, – осінь за вікном,
Загляну в душу, – там осінній настрій.
Із дому вийду, – хтось промовить: "Здрасьте! "
І тихо-тихо начебто кругом.
І під ногами жовті килими,
Навколо тиша, мов в раю у Бога,
А на душі неспокій і тривога.
Чого ж чекати, – лютої зими?
Чи зглянеться над нами все ж зима
І лютою не буде цього разу.
Чекать від когось помочі дарма, –
Самому треба дати собі раду.
Тим більше від зими, – чого чекать?
Були ж колись і зими в нас як зими...
Чи треба тільки перестать стрілять?
Стріляють в душу, в серце щогодини
Новинами і в яблучко якраз,
А поряд – залізяччям по-живому
Пуляють так, хоч не виходь із дому
І так і день, і ніч, і так весь час.
Чи бачить Бог, що діється у нас,
Чи сотворить він неймовірне чудо,
Так щоб отямилися якось люди,
Якщо знайдуться люди на той час?
Та нащо зранку я дививсь в вікно,
Де осінь заманила мене тишею,
Якої я не чув уже давно
Над нашим краєм і святим, і грішним.
Відчув, – і полюбив із дивних див
Цю осінь і під килимами Землю,
Немов в душі прокинулось щось древнє,
Мов від створіння все це я любив!
На дивну осінь я дивлюсь в вікно
І кіт зі мною поряд заодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Хай веселяться люди десь, як можуть,
Бо карнавальна круговерть кругом.
Вони на нас і ми на них так схожі,
Життя ж під іншим бачимо кутом.
Той кут загострений, неначе лезо,
І кожен крок для нас - життя чи смерть,
І ми узнали, - щастя має межі,
Бо захлеснула лиха круговерть.
І як так можуть люди веселитись, -
Не бачили ні крові, а ні сліз ?
А нам як веселитись так навчитись,
Щоб свій створити рідний парадиз.
Напевно, так не буде, як раніше,
(Колись ми веселилися на всю.)
Якщо ж радіти будем, то тихіше,
Бо пляски смерті в нашому краю
Нам звичними вже стали по-буденному.
Ми доповіді слухаєм щоденні
Про наш розтрощений квітучий край.
То ж веселяться вже й за нас нехай,
Де карнавал, тропічне вічне літо,
Там океан, банановий там рай
І не палають там міста розбиті,
Там сміх щасливий, радість через край.
Та стільки лиха діється на світі,
І не припиниться ще довго, схоже.
Хай буде карнавал і вічне літо!
Хай веселяться люди десь, як можуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
О Муза, ти стала нестерпною,
Покою від тебе нема.
Стоїш над душею роздертою,
Неначе страждаєш й сама.
Ти, може, онука Евтерпи,
З тобою нелегко дружить ?
І важко пишу, і уперто,
І треба стерпіть, пережить.
О Муза, яка ж ти настирлива!
Такою була з давніх пір?
То ж вірші, немов крововиливи,
Лягають на білий папір.
А де ж ти була в моїй юності?
Чи довго блукала там десь?
А я так страждав від відсутності
Твоєї, чекав все чудес.
Я бачив тебе серед друзів,
О, як же тебе ревнував,
Неначе на чорній я смузі
У розпачі тихо стояв.
Дивився, як все мимо мене
Проходить, як сон, чи не сон,
Як до фаворитів богеми
Йшли музи, немов на поклон.
І ось ти з'явилась, коли вже
Чекати тебе перестав.
Як марив про ту дивовижну,
Яку я ніколи не знав.
І як наверстати упущені
Ті дні полум'яні, роки?
Та щось у душі моїй зрушилось
З твоєї легкої руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Трояндо, вже пізно, бали відшуміли !
Завершились шоу квіткові на біс,
Одна ти з'явилась, не впало, не сіло,
У тиші осінній, і прикро до сліз.
Твої солов'ї вже давно відлетіли
Й забули про ночі весняні вони,
Та будуть жаліть, що тебе не зустріли
І що не співається їм восени.
І добре, коли все збувається вчасно,
І молодість вчасна у розквіті сил
Радіє усьому і густо, і часто,
І легко, і щиро без всяких зусиль.
Трояндо, не пізно, – нехай відшуміли
Весняні і літні бали! Неправий , –
Що я ледь розгледів красу твою в силі,
Таку досконалість у час дощовий,
Коли не почуєш нестримних овацій,
Ніхто не віддасть своє серце тобі,
Все менше і менше зосталося шансів,
Не дати розквітнути смутку й журбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
І це не сон, мені не сниться цей кошмар,
Як з'ясувалося, усім не сниться.
Чи загубився Бог десь серед чорних хмар,
Чи в колесі ми Божім зайва спиця?
Хіба ми не шукали Господа завжди
В своїй душі, не там за горизонтом?
Ніколи не бажали ми комусь біди,
Що навалилася раптово оптом.
Хіба ми не бажали волі, щастя й там,
Де не було вже їх серед реалій,
А там уже на всю лунав війни тамтам
І, мабуть, буде він гриміти й далі.
Чи ми ховали свої голови від бід,
Яких не кликали на себе зроду,
Чи не читали ми пророцтв і заповіт,
Чи, може, не козацького ми роду?
Та ні, такого зроду з нами не було,
Щоб перед кимось ми згинали спини?!
Невже безсмертне те одвічне Зло
Й нема йому ніякого зупину?
Нелегко нам, - коли ж то легко нам було?
І не зламать кощеєвої голки?
Й нелегко буде нам завжди, допоки
Існує поряд це північне люте Зло.
Невже на Зло у нас уже немає зла,
Щоб смерті зупинити круговерті?!
Хіба у нас і Сила Волі замала,
Щоб від усіх всесвітнє Зло відверти?
Коли насниться всім страшний кошмар,
Коли страшнішого і не буває,
Хай йде туди, де ніч в полоні чорних хмар,
І де злий дух одвічно промишляє.
До чорної діри, яка все засосе,
Кошмари ті ж, - напевно, не подавиться!
Бо Україна й білий Світ понад усе!
Чи Бог простить гріхи всім нелюдям за давністю?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Трішки із схоластики
Важливо те, що є Сьогодні,
Сьогодні проросло із Вчора,
А Вчора вийшло з Позавчора,
А Завтра проросте з насіння
Сьогоднішнього так і знай.
Про те,- чи треба хвилюватись,
Якщо від тебе не залежить,
Яке настане оте Завтра,
Що з прапраВчора проросло.
Чи ти за все відповідальний, -
За Вчора і Сьогодні разом.
Все, що було напередодні, -
Пробилось, проросло Сьогодні ?
Подякуй Бога і за Вчора,
За те, що маєш ти Сьогодні,
Дай Боже, Завтра буде теж!
Бо що посієш, - те й збиреш.
У Безкінечності, - кінцеві
Завжди відрізки є життєві,
В однім з відрізків є твоє
Життя, де Завтра уже є,
Що із Сьогодні проросло,
І, може, вже колись було,
Крізь болі, перешкоди, втрати,
І крізь Сьогодні, де є Завтра,
Де сонце радісно встає, -
Хто ж поряд буде, будуть раді,
Що з ними ти, і що ти є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023
Місяць вийшов череватий,
Погляда навкруг пихато,
Не сидиться йому в хаті.
"Де моя нічна красуня?!
В мене ж зараз повнолуння,
Це трапляється так рідко.
Забарилась чом лебідка!?
Сповна розуму сьогодні
Я, - красунь вкруг ціла бодня.
Та терпіння вже не має...
Чи кохана не кохає?
Стрітись хочу я віч-нА-віч,
І якщо не прийде навіть,
Буду ждати цілу ніч,
Почекаю, - в чому річ?
Ранок вже , - а де ж красуня?
Де ти?! Де ти? Лиш відлуння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
Я наче з тих, хто й муху не образить,
Принаймні, якось так себе вважав.
Кусались мухи так одного разу,
Що я тоді вже помсти зажадав.
То що ж ліквідувать малу комаху,
Довести, що всесильний ти такий,
І полишить життя з одного маху,
Не визвавши її на рівний бій?!
Не рівні на початку наші шанси,
І по класифікації ваги,
Ще довго їй нарощувати масу,
Щоб нарівно зустрітись ми змогли.
Та де-які вважають - так і треба,
Що можна всіх давить підряд навкруг,
Вважаючи, що вже дістався неба,
Сам чорт йому уже не брат, не друг!
Та чим ще вище карлик задереться,
То видно карлика і оком вже простим.
Він, наче муха в павутинні б'ється
Своїх ілюзій, - стало видно всім.
Мораль одна є, - як мені здається
Щоб дертись вгору, - поміркуй передусім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Знов душа там чогось потребує.
Здогадається згодом сама.
Хоче тиші і жити не всує ?
Чує, - не за горами зима.
І десь там холоди піджидають...
Хоч не хоч серед тих холодів
Знов почути душа зажадає
Солов'їв ще нечуваний спів.
Чи вплетуться у співи хурделиць
Знов убивчі акорди війни?
Не одну вони душу роздерли
Й замовкати не хочуть вони.
Та бажає душа тільки спокою,
Чути, навіть, у лютій імлі
Не відлуння страшних її рокотів, -
Солов'їв на весінньому тлі,
Як щасливих акордів Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Коли бджоли дзвенять понад вишнями,
Білий полудень не поспіша, -
Оживають надії давнішнії,
Наче знов народилась душа.
І таке вже навколо пожвавлення, -
Буде так, - як я долю назву.
Мить щаслива відчується загодя, -
Біля тебе я знов оживу.
При тобі, наче в серці віддушина,
Як надихатися про запас, -
Коли час навернеться задушливий,
Певен я, - пройде й це у свій час.
Та невже з ним і пройде безславно
Пік життя, - час невпинний проб'є!
Заживають синці, свіжі рани,
Мені Світ знов диктує своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Так себе вести не можна, -
Лихословити безбожно.
Мабуть, я дійшов до краю,
Бо весь час я гну матюччя,
А чого і сам не знаю,
І самому вже не зручно.
Пре із мене чорна зав'язь, -
Матюгаюсь і не каюсь.
Виправдань мені не має,
Виправдання хоч і є,
Лихословлю навіть зрання,
Як сапожник той останній,
Хто почув, не впізнаЄ, -
Де ж та чемність, шанування?
Хіба пташка помічає,
Як прокинеться, - співає.
Ну, а в мене навпаки,
Наче пісня, - матюки.
А було, - казав товариш :
"Дивне щось таке, ти знаєш,
Якось раптом я помітив, -
Матюкатись мені стидно
При тобі, - це очевидно. "
Я йому : "Скажу по-правді,
Коли чую мат на маті ,
Мене нудить, наче вада
Завелась якась у мене,
Чи щось інше, я не певен.
Як від когось просто так
Мат я чую замість слова, -
Це для мене, як полова,
Зачипає, як будяк.
Та мені все ж якось дивно, -
Я ж не жінка, не дитина,
Не підходжу до святих
І не пнусь у їх ряди,
Та вважаю, - мат це гріх,
Й гидко слухати-таки
Усілякі матюки".
Це було, - та щось зі мною
Сталось, - лізуть матюки,
Це немов харкатись гноєм,
І дається це взнаки:
Став нестриманим, нервовим,
Загоряюсь як сірник,
Це як звичка нездорова,
І до неї наче звик.
І на жаль вже стали в моді
Вислови ці інородні.
То ж хай йдуть туди всі, звідки
Проривалися нерідко
Й плюндрували нашу мову!
Хай відсіється полова!
Та зажди!
Може й, прозвучить не ґречно,
Та будЕ завжди доречно:
Хай ідуть і назавжди
До боліт своїх, - туди!..
Ну їх к бісу! Хай їм грець!
З тим і казочці кінець!
P. S.
Мабуть, йду я в ногу з часом, -
Матюгаюсь раз за разом,
І вважаю, - таки можна
Отих нелюдів безбожних
Далі дальше посилати!
Хай стрічає їхня мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023
Так, - дістала нас війна-таки,
Завдяки тим, - Можем повторіть! -
Що волали, наче віслюки,
В час,коли розпалюється хіть.
Так дістали всі ті віслюки, -
Репетують із арен, з екранів,
Начебто на стадії останній,
Коли вже зірвало всім дахи.
Розірвуться хай між двох копиць
Сіна, - як між заходом і сходом!
Всім набридли їх сліди копит.
Віслюки були в загоні зроду, -
Заженем усіх туди їх згодом.
І зітхне з полегшенням весь Світ.
Відпочине хай від них природа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Пісні нам співали чужі повсякчас.
То, може, свої ми усі пригадаєм,
Усі ті пісні, що співали до нас!
Згадаймо ж ми рідні гаї, водограї , -
І, як по весні солов'ї, - заспіває!
Хіба ж не співали своїх ми пісень,
Коли вже вечірня зоря догорала, -
Був вечір ласкавим і щедрим був день,
Співати душа і сама починала,
Ла Скала тихесенько відпочивала.
Співала і в свята, і в будні душа
Про краще життя, про нескорену долю
Від щирого серця, - і в радості, в горі.
Не варті пісні без душі ні гроша,
Коли в них нема про Любов і про Волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Я мов би чую голос, - Хто це?
Чи це Земля питає в Сонця:
- Куди зника твоє теплО?
Бо жити в холоді не хочеться,
З тобою тЕпло так було.
Чи йдеш кудись за океани?,
Та знаю, вернешся ти знов!
Тебе чекать не перестану,
ТеплО зника, - та не Любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
Дякую шановній пані
Liza Bird за натхнення!
Повний кошик яблук, ще й - в руці.
І кого чекає подарунок?
Може, хтось отрима поцілунок,
А комусь дістануться синці.
Яблука звабливі, як вуста.
Яблука спокуси, чи незгоди?
Зможе все зробити з ким завгодно
Посмішка, - мов квітка розквіта.
Ореол, - крислатий капелюх,
Муза, - чарівна царівна!
Це ж вона!, яка постійно
Надиха поетів, відганяє мух!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
Телефонують, та не друзі, -
В далекій, може, десь дорозі,
Поза зв'язком, чи зайняті,
А ти весь час на чорній смузі...
Аж гульк, самотність на порозі,
Щоб ти не був на самоті.
Вона завжди приходить вчасно,
І якби скрутно не було,
Щоб пожаліть тебе нещасного,
Не запитать, - що ж привело
В кінці кінців до самоти.
І тиша - і вона, і ти.
І можеш їй усе відверто,
Що на душі розповісти.
(Це добре розуміє де-хто.)
Вона все вислухає мовчки,
Багатозначно помовчить
І на усе відкриє очі
І тишу слухати навчить
І разом вилікує душу,
Яка дає про себе знать
І допоможе з неї струшувать
Все те, що може заважать.
Коли по темній йду дорозі, -
Попереду лиш темнота,
На рідному чека порозі
Одна, напевно, самота.
Повз мене пройде непомітно
Такий же, як і я, самітник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Есть время
безвременья,
время абсурда
И пост абсурд
наступит вослед.
Я знаю, что время
излечит, рассудит
И развенчает
до новых календ.
В віках чудес було немало,
Ще стільки ж буде їх повсюди.
Чи люди, - ще не зовсім люди?
Бо опустило Зло забрало
І піднялось на повний зріст.
О, скільки вже страшних абсурдів
Нам XXІ вік приніс!
І люди тішаться як можуть,
Бо жить в страху не хочуть люди.
Вирішують все, видно, гроші.
І лізуть люди з шкіри, схоже, -
Хоч раз в житті рвонуть в відрив.
О, скільки вже чуднИх абсурдів
Нам XXІ вік відкрив!
Завжди чекають люди чуда,
За ними ж причаїлись монстри
І чудо пропонують людям,
Не проти ті, на чудо, - попит,
Та попит , - наче той удав.
О, скільки ще оман, абсурдів
Нам XXI вік підклав.
Колись же зрозуміють люди,
Що вік абсурдів вже настав.
Та хочуть свята, а не буднів,
Побачити сліпуче чудо
І зараз вже, і задарма.
Вік XXI - пік абсурдів!
Чудес нема - абсурдів тьма!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
А що ж Любов, - це поцілунки,
Як часто-густо, - подарунки,
І від буденності відпустка?
Любов чи з моря, чи з капусти
З'явилася, як юна діва?!
Вкруг неї золоті пелюстки
І купідони справа, зліва,
І юні сестри з нею поряд -
Надія й Віра нерозлучні.
І купідони цілять влучно -
Кому ж то - щастя, кому - горе.
Легенди - то завжди красиво
І надзвичайно романтично
Розповідають для незрілих
Сердець, які непересічними
Себе вважають серед інших,
Які вже встигли зачерствіти,
Яким відомо все на світі,
Для них нема сердець безгрішних,
Любов - коротка лиш відпустка,
Якась пригода, часто-густо,
І як метелик одноденний,
В політ руша навколоземний.
Існують дві в одній, хтозна,
Любов земна і неземна?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Скільки років з тобою не бачились,
Стільки не розмовляли разів!
І коли ти озвавсь, - я зрадів!
То ж давай, то давай, до побачення!
Захотілось побачить небачене...
Ти кудись, та і я кудись зник.
В нас з тобою не юний вже вік.
То давай, то ж давай, до побачення!
Хіба можна усе передбачити?!
Куди доля нас ще занесе...
Треба стрітитись понад усе.
То ж давай, то давай, до побачення!
Так хотілося якось побачитись!
Свої юні згадати роки
І дитинства ріки береги...
То давай, то ж давай, до побачення!
Наша юність для нас щось та значила!
Куди ділися юні роки ,
І не ті вже ріки береги...
То ж давай, то давай, до побачення!
То ж давай, нашу юність пробачимо!
Розповість кожен щось про своє...
І в неюності щось таке є...
То давай, до швидкого побачення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTDPAL7h7d4GtCej6VUkvJ6m3dF3YGbi7SOFYT7AOo-T4aoYIsf[/img][img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS6HmFpYq9gzARuxxci-XMRGzNwm98yw5aHtraLW5aWgi8ynbXk[/img][img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS0_tlLNYMAbavMRS3wRFMDoY2erwnZrWlRtcKQ0fJymcWug2Rm[/img][img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ3q_9AiPscpz4Hv43ntirkriz2vI4vUZeKFXjkqQd9fvLsjeQH[/img][img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQHpfQqCazGrSu-1RbB7_LTFZ59rArCCRO335D5MBhMNzFyGieO[/img][img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTL_-94PWrnOrmbexbQg6noS3_51XsGF9OzCGMPM6W4phApcRGp[/img][img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRwDPMtpOXBeAG2GDNU4AetasnaJYKSOA251BAts23jq4BhU-_2[/img][img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSnOXeP5lPLCZ19qAMeIgDGFrxyNgHgSwsBQE1W69yn201AHuis[/img]
В 1959 році до Москви
прилітали моделі від
Діора для показу мод.
А потім влаштували
прогулянку на москві
Три грації гуляли по Москві,
Столиця дивувалась граціям.
Якась іншопланетна нація
З'явилася зненацька візаві.
На хвильку прочинилася "завіса",-
І залетіли сяючі зірки
З далекої галактики первісної,
А там життя, і все там навпаки.
З якого це сузір'я екіпаж, -
Місцеве плем'я вилупило беньки -
По вулицях і вільно отак швендяють
Чарівні привиди, - фантом, міраж?
І в головах у всіх переворот, -
І звідки ці з'явилися опудала?
Упали з неба і шукають Гудвіна?
І хочуть збунтувати весь народ?
Оголене відверто дещо в них,
У шляпах чудернацьких, як поганки.
Оце події із самого ранку, -
Та хто ж дозволив випустить таких.
Моделі прилетіли від Діора,
На фей що схожі, - чарівних комах.
Навколо них кружляла ціла свора
Здивованих місцевих сіромах.
І запахом якимсь було наповнене
Повітря, до нестерпності під час.
І погляди ліпились до оголених
Плечей і рук, і сяючих прикрас.
Юрба дивилась з захватом й осудою:
А що за шествіє небачене таке!
І кашляла юрба, мов від простуди.
Давно пора вже слать комюніке!
А чим же закінчився той вояж?
Мовчання тільки, до сьогодні аж.
Учився Світ робити макіяж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
Потрібні організму вітаміни,
Комусь як вітамін і нікотин
І вимагає організм постійно
Для себе необхідний вітамін.
Життя постійно вимагає зміни,
А для життя це, наче вітамін.
І щоб життя підтримувать постійно, -
Потрібен вітамін життю для змін.
А чи достатньо організму вітамінів,
Так щоб життя трималося на рівні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023
Коли війна, - усе на часі:
І біль, і кров, й смертельна рана...
Війна не знає, - пізно, рано,
Її умовити не вдасться.
Коли війна, - то не на часі:
Шахрайство, зрада, боягузтво,
Коли дорожче своє гузно
З оманою у чорній рясі.
Відвага, відданість, свобода, -
На часі є на що зважать,
Бажання волі у народу, -
Йому ж не треба заважать.
На часі все - життя Країни,
Буття на часі й небуття,
На часі - час, що йде невпинно,
Нема якому вороття.
Життя розумне в більшій масі,
Усі давно до нього звикли,
Та щось розумне раптом зникло
І стало зовсім не на часі.
Життя на часі - в кожнім разі,
І хоч бува не без оказій.
Чи обираєм ми свій час,
Чи, може, час знаходить нас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023
Послухаєш новини, - всі страшні,
А далі слухаєш, - іще страшніші.
Трагедії заповнили всі ніші,
А, може, це здається лиш мені?
Та, мабуть, люди є, що без турбот
Живуть собі, і вміють веселитись.
А тут війна, десь там переворот,
Від всього цього нікуди подітись.
Зашкалює цих інформацій шквал,
Немовби сонячні магнітні бурі.
Хтось на Землі на Сонці править бал,
Розкручує із усієї дурі.
Як масло у вогонь, такі новини
Все підкида, - що серце калата.
У тих новинах є якась мета,
А ми усе те слухати повинні?
Та хай до біса йдуть такі новини,
Які затьмарюють життя невпинно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
Самому треба все робить.
Надіятись, - на кого?
Був друг, якому в якусь мить
Думки ввіряв, як Богу.
І зараз він би підказав,
Як далі буть, хоч знаю,
Що він упевнено б не знав,
Що приведе до раю,
Або кудись ще заведе, -
Гарантії немає.
І що робить, коли і де,
Коли війна сьогодні йде?
Це, може, й Бог не знає.
І з того часу як нема
Зі мною друга поряд,
Питать у когось вже дарма:
- Чи Світу вистачить ума
Зробить, щоб менше горя
Було, сьогодні зокрема,
На Світі? Чи надій нема?
Буть може горе від ума,-
Без нього ж - більше горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023
Вони колись жахнуться від побаченого,
Коли спаде полуда із очей.
"Блідою міллю" стільки вже потрачено
Життів безцінних і речей,
І це реальність для ординської юрби!
Раби - вони! Завжди вони - раби!
Вони всліпу возвели в божество
Не першого представника пітьми,
Не одного, як видно це, його.
Раби - вони! Та не були рабами ми!
Серед рабів немає в нас рідні!
Як і немає миру на війні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023
Я сьогодні закоханий в осінь
Особливо. Іду по алеї,
Що було не помічене досі, -
Характерне помітив для неї:
І замріяну тишу, і спокій,
День погожий, прозорий на диво...
І каштани вітають ліниво,
Бо повз них я ходжу стільки років.
Пам'ятають вони мої кроки,
Мою юність із настроєм радісним.
Я їх бачив теж з різного боку, -
І під снігом, й під дощиком райдужним.
І вітаюсь, як з друзями дАвнішніми,
З ними теж і при всякій погоді я.
Тихо-тихо день грає на клавішах
Світла й тіні осінні рапсодії.
Я сьогодні закоханий в осінь.
І алея, як зводи Ла Скала
Пам'ятає мій голос і досі.
"Що ж проходьте, будьте ласкаві ! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Пробач, мій друже, вибач, брате!
Хотів тебе я врятувати, -
Не зміг... І ось тебе не стало.
Як друзів залишилось мало.
І що ж тепер? Себе карати ?..
Пробач, мій друже, вибач брате!
Життя продовжується далі, -
Свої у нього магістралі.
Іще недавно ми казали :
Як мало друзів у нас стало...
Пробач, мій друже , вибач, брате!
Тепер, - ще менше, що казати.
У Світі стільки сліз, трагедій, -
Бо невгамовна ця "міледі ", -
Ніяк коси не відібрати.
Пробач, мій друже, вибач, брате!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Ти знайди таке щось, хоч вірші
Віднайди, щоб душу заспокоїти.
Щоб страшного в Світі не накоїти,
Відшукать щось треба для душі.
Ти знайди мені такі вірші,
Щоб звучали, як ранкова музика,
Треба тільки трохи пововтузитись,
Може, ліками і стануть для душі.
Ти знайди що-небудь, та хоч щось,
Щоб не стало в Світі іще гірше.
А чи можна музику і вірші
Так включить, щоб лихо уляглось
І зомліло, хай там не навік,
На якусь годину чи хвилину?
Хай від нас хоч трохи відпочине,
Бо давно вже не стуля повік.
Було б краще, щоб і не прочуняло...
Та коли таке ми вже відчуємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Дивись, - ось так кінчається Любов.
Хтось залишки збирає на прожиток
На смітниках, щоб не згасала кров,
Яка іще тече в зів'ялих жилах.
Дивись, - ось так кінчається життя,
Коли і честь, і гідність - все забуто
Хтось щось шукає, поки не простяг
Ще ноги, тут вже - бути, чи не бути.
Не дай же Боже, бути нам ось так, -
Та хоч в всесвітніх смітниках шукати
Те, що немає вже живих ознак,
Але могло б відрадою нам стати.
Залиш, прошу, всі спогади, де мрій
Розбитих купа, залишки від щастя,
Щоб зберегти дарунок твій і мій,
Дарований нам Богом одночасно!
Живем ми від подій і до подій,
Так близько від біди і щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Не треба поклонятися нікому,
А ні своєму "Я", ні альтер его.
Хай ви закохані по вуха в декого,
Душі ж не віддавайте ні по чому.
Коли ви душу вклали, хай там, в справу,
Чи в щось друге, для вас значуще,
Що ж вам залишиться, - діра кричуща?
Нема душі... Що ж є? Багатство? Слава?
Душа єдина є недоторкАнною!
І претендентам не давайте спуску.
А віддаси, - і замість неї пустка
Невиліковною заниє раною.
Виходячи уранці, вдень із дому,
Не треба поклонятися нікому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
Світлані
Твій подих був, - топлене молоко,
Я куштував його і вранці й на ніч.
Вітались - "Добрий ранок! ", "На добраніч! ",
Було це до Гороха, до того.
Чи ти забула? Я ж то не забув,
Це в пам'яті ніколи не зітреться.
І зараз чую, чи мені здається,
Чи може, я від когось це почув?
Та в пам'яті щось, може, відгукнеться ...
Останнє ще не втрачено для серця.
Колись з тобою ж віднайшли перлину,
В якій живуть надій і мрій краплини.
Це наш з тобою оберіг останній.
Себе спитаєм - він в якому стані ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Як не любити літнє асорті,
Його скуштуєш - хочеться іще,
Яке начинене грозою і дощем...
Коли такій ще бути смакоті.
Всім до вподоби літнє асорті,
Що здобрене ще сонячним дощем...
Та все ж весь час у серці біль і щем,
Бо гірко ласувать на самоті.
О, скільки дарувало нам воно
Усяких ласощів і задарма.
Якби ж то не оця бридка чума,
Яка відбила апетит давно
І до простих, і екзотичних страв,
Бо з нами хтось зіграв фатальний жарт -
У долі підмішав пекельний жар,
Усі жахи смертельні заодно,
Із пекла лютого пробивши дно.
Та хто ж не любить літнє асорті, -
У всіх життя щасливе на меті, -
Час переможний на устах давно !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Вірш мого друга, художника, поета,
Миколи Петровича Стряпана,
якого недавно не стало.
Із небуття - та в небуття,
Як рибка - із води, та в воду.
О, дай збагнуть оту природу
І відійти без каяття.
Бо в чому й каятись - не знаю:
Що жив не так? - як міг, так жив :
Робив, як віл, ходив по краю,
Радів, ридав, горілку пив.
Любив жіночу гарну вроду,
Та ще і як її любив!
Бувало так - як з моста в воду,
Коли це гріх - то я грішив.
Але нащось Творець наш Вишній
Оту нам штуку причепив!
Тією штукою сам Крішна
Грішив, ще й, кажуть, як грішив!
Та то не гріх, не гріх, далебі!
Гріх Бога в ближніх не любить,
Гріх не любити Бога в небі,
Та як і тут не согрішить.
Любити в небі - то ж далеко,
А в ближніх - справа нелегка...
Пливуть хмарки, немов лелеки
І небо, наче синь-ріка.
А ми гадаєм, як невинні -
Над нами що за висота?
Чи є там щось в безодні синій,
Чи висота ота пуста?
Та за короткеє життя
Хіба пізнаєш ту природу!?
Як рибка, - із води, та в воду -
Із небуття, - та в небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
В нас зараз усе синьо-жовте,
Лиш два кольори на очах.
Глянь, листя яскраво пожовкло
У скверах, у парках, в садках.
Спалахують жовто-гарячі
І сині квітки там і там...
Побачать таке і незрячі,
Бо любо це нашим очам.
Дивлюсь я на Світ синьо-жовтий,
На небо, на сонце, на все...
Та Світ ще не зовсім оговтавсь...
Врятується він!? - то як Бог дасть.
Цей Світ Україна спасе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
Буває в темні , хмурі ночі
Думки висвічуються світлі,
Немовби яблуні суцвіття.
І вітерець легкий пророче,
Щось лагідне на вухо стиха
І забувається, що лихо
Чатує десь там серед ночі.
Буває в темні-темні ночі
Засвітить місяць свій ліхтарик ,
І вітерець із вуст ні пари,
Цикади лиш навкруг стрекочуть.
І безтурботності омана
Заволодіє серцем нишком,
І тиша тягнеться до тиші,
Туман напустить ще туману.
І думка зустрічає думку
Таку ж і світлу, і негнівну.
І чути, - серце ночі стука
Десь, наче поряд,- тихо, рівно.
Й далеко ще до третіх півнів.
SMS
Давай зустрінемось опівдні,
Десь там в Парижі , або в Відні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Це справді був лютий,
був лютий із лютих.
Пил сніжний летів
прямо в очі, - сліпив.
І люди звірячі
нап'ялили хутра,
І це уже звірі були,
а не люди,
І всі як один
і волав, і ревів.
Усі вони вийшли
із краю льодового,
Неначе прорвались
із світу того,
Де ніч найлютіша
і довга-предовга,
Де кожен готовий був
і не за дорого
Й собрата без каші
ковтнути свого.
Коли вже розвиднілось
понад землею,
Шляхами тяглася
сталева імла,
Усі небеса
запалали над нею,
Під нею земля вся
двигтіла, гула.
Імла проривалась
і рвала з розгону
Ще сонну місцевість
і тишу навкруг.
Споряджений був уже
човен Харона, -
Імли розігрівся
пекельний утюг.
І привидів тьма
шикувались у черзі,
Де душі повинні буть -
чорні дірки,
Здавалось, ось-ось
білий Світ може щезнуть,
Залишаться в небі
лиш тільки зірки.
О, Господи Боже ! -
розкинулось плачем
Над збудженим краєм, -
Ой, лихо прийшло! -
І всі це почули,
і стали всі зрячими.
Десь точно колись
отаке вже було.
То йшла репетиція
Армагеддону,
Був Світ не готовий,
хоча готувавсь.
Докупи з безодень
зібралися дони, -
Вважали, що слушний
їх час вже настав.
Та не оминай нас,
о милосте Божа!
Бо все захлинеться
у наглій імлі!
Бо це на початок
кінця уже схоже.
Прозрійте, глухі !
І почуйте, сліпі !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Пам'яті мого друга -
художника, поета
Миколая Стряпана.
На кладовищі тихо в всяку пору,
Ворони навіть, галки не галдять.
І очі дивляться так часто вгору,
То знов додолу, де усі мовчать.
О скільки тайн заховано у землю,
Зійшли на нуль незвідані світи...
Я бачу силуети світлі й темні, -
Вони колись щось мали на меті.
Приходить час, коли уже нічого
Не зачіпає душу, не торка,
Коли вже просиш одного у Бога, -
Хай буде у життя хода легка
Та хоч для когось, - для дітей, для внуків...
Невже Всевишній нас не поміча ?
Ми молимось, ми простягаєм руки,
Та де ж ота негаснуча свіча,
Що світить у Вселенській ночі?
І душі, як метелики летять...
А жити довго-довго хто не хоче?
І, слава Богу, є кого спитать,
Бо все життя земне, немов, на грані.
(Армагеддон приходив стільки раз.)
Побачити б вечірню зірку й ранню
Й промовить на прощання: "Все гаразд..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
І чути, - каже хто завгодно,
Що в непрості часи сьогодні
Ми живемо, як виявляється.
Часи щасливі віддаляються
Все дальше й дальше кожний раз,
Невидимі уже для нас.
Куди ж часи прості поділись?
Усе це якось підозріло.
Жили ж у більшості заможно
І хай там, може, небагато -
Всього хватало, що казати,
Життю радіти було можна.
Куди ж поділося все разом?
Летіли здалеку лелеки,
Несли на крилах щастя-радість,
Ніхто не бачив небезпеки,
Варяги йшли спокійно в греки,
Усі давали собі раду.
Куди ж часи прості поділись?
Батьки й країна знов при ділі -
Синів і дочок споряджають
Туди, де і моря палають,
Де лихо впевнено пригрілось
І вороння кружляють зграї
Й нема тому кінця і краю .
Були прості часи, здавалось.
Щось, може, просто пам'ять стерло ?
Лиш непрості часи зостались
І землю припекло нестерпно,
І стало дихати нелегко,
Кудись поділися лелеки.
Із давніх пір у нас в житті
Часи важкі і непрості.
Де ж ті поводирі святі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
Чи прийде вчасно порятунок,
Коли пітьмі нема кінця, -
Любов, як щедрий подарунок,
Утіха, радість для Творця.
В часи пресвітлі, теплі, літні ,
Коли життя буяє знов,
Дивлюсь навкруг - та є Любов,
І справді, є Любов на Світі !
Кохання, влюбчивість - щось інше,
Любов - безмежні небеса,
Як немовля, вона безгрішна
І чиста, як роси сльоза.
Душа одразу розквітає,
Трояндовий бутон немов,
Коли й земля навкруг палає,
Бо рятівниця є - Любов!
Із чисел ірраціональних,
Із невідомих теорем
Вона з'являється, буквально,
На рівнім місці, як тотем ,
Для людства, для його спасіння,
Щоб не урвався його рід
І розсівалося насіння
Добра і Щастя на весь Світ.
P. S.
В часи важкі і непрості
Де ж ті поводирі святі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
Чути знов і знов сирену, -
Кожен день так, всякий час.
Знов виходить на арену,
І те саме кожний раз,
Те опудало залізне
Для своїх гучних проказ
Всім грозить, із шкіри лізе,
І шумить, як унітаз.
Як усе це остогидло
Й ці трикляті москалі !
Крикнув хтось - Та буде світло!
Будуть люди на землі!
Та вони сюди не входять,
Бо немає входу їм.
Вони тільки колобродять,
Надокучують усім.
Та нарешті, дайте спокій
Людям! Совість у вас є ?!
Не дають. Так буде доти,
Поки ми їх не доб'єм!
P. S.
Добре би передусім
Підключити Божий грім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Із різних мушель я творю картину,
І може, стане раптом як жива.
Я думкою у спогади порину, -
І сяючою мушлею сплива
Із моря сонце, парочка дельфінів
Зрання застигле море зігріва
І сонце в них виблискує на спинах,
Неначебто із ними заграва.
І парочка, як з м'ячиком, із мушлею
Загралася, - вистрибує, бода,
Немов цілує радо, відчайдушно,
Допоки закипить морська вода.
Ліпити я люблю картину з мушель,
І цілий світ вміщала кожна з них,
Я назбирав їх, вимитих із мулу,
Чіпати не збирався ще живих.
Я сподівався, - їм знайду притулок,
Вони мене чекали стільки літ.
Та хтось подумав, може, - От придурок,
Напевно, їх збирає на обід.
І для картини є колекція із мушель,
Хотів би відтворити їхній світ,
Пісок, як пил віків ретельно струшую
І витираю віковий наліт.
Та хіба можна з мертвих черепочків
Створити на картині світ живий?
І все-таки я спробувати хочу,
Допоки я вважаю, що правий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
1
Де юнак той - з синіми очима,
Що дививсь задумливо у Світ,
Знав, - бувають крила за плечима,
І бува зимовий стиглий глід,
Що горить яскравими рубінами
Серед пустки льодяних полів,
Все оте, що у житті невпинному
Мимохідь прикрасити зумів.
Та бувають і плоди зотлілі, -
Чорні груші в мороці висять,
Не згодились на цім Світі білім
І вечірнім дзвоном не дзвенять .
Де ж ви срібні ви мої дзвіночки?
Хоч один би якось продзвенів.
Де ви очі, мої сині очі?
Що розгледіть ними я зумів?
Що залишиш по собі ти в Світі,
Зупинись, подумай, здогадайсь.
Чи рубінчики на пружних, зимніх віттях?
Чи над грушами ворон збереться грай?
Де ж юнак той з синіми очима?
Світ сміливо ними споглядав.
Де той хлопець з сильними плечима?
Свою долю він на них тримав.
2
Я не знаю, що мене чекає,
Про одне, - це точно знаю я, -
Який ворон в безвісті шугає,
Про які віщує він края, -
Невідомі, чи давно забуті, -
Бачив в снах їх в молоді літа,
Як в траві пахучій йшов по груди,
А над нею вітер пролітав.
І які світи я бачив, виміри?
Та один до одного наш Світ.
Чи обрав мене, чи мною вибраний,
Цей чарівний зоряний політ.
Наче бренд, - коли вам кажуть , "Обраний!"
Обрані ми всі - лиш придивись!
Легко буть спокійним і хоробрий,
Коли бачиш і безодню й вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
Було місто моє мовчазним,
Була доля його невеселою, -
Навалились враз блискавки й грім,
Почалася небесна феєрія.
Я прокинувся, я не чекав
На ці сполохи, цю канонаду,
Хтось неначе і рвав, і метав,
Небеса всі щосили стрясав,
Накривав усе зливою, градом.
"Заспокойся - казав, - моя люба
І не треба від цього дрижать,
Це для нас порятунок, не згуба, -
Світлі сили небесні гримлять,
Щоби щось в наших душах збудити,
Щоби змить нечистоти земні
Що ніяк не дають людям жити
І страждаємо ми не одні.
Не хвилюйся, погладжу ось спину
Я тобі, - в мене ніжна рука.
Ти пробач, що на тебе нагримав,
Й ця феєрія хай не ляка,
Де литаври гримлять безупинно, -
Це зійшлися і світлі, і темні
Сили в битві кінцевій своїй
І побачили ми недаремно
Вирішальний, рішучий двобій.
Чуєш, наче уже віддаляється,
Що сліпило, глушило нас так,
І здавалось, весь Світ розбивається,
Наче бухкав страшенний кулак,
І по куполу, той що над нами,
Уже так грохотіло як слід,
Ми здригались під цими громами,
Потьмянів наче весь білий Світ.
Та скінчилося все хепі ендом,
Тіні чорні удаль понеслись,
Землю всю, що була мов роздерта,
Освітила очищена вись.
Не хвилюйся, усе буде добре!
Хіба серце твоє не хоробре?
Щезли хмари, - в вікно подивись! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Другу М. П. Стряпану
Мені болить, коли ти захворів.
Кому ж тоді вірші мої читати?
Думки в нас співпадали і без слів,
Та все ж я хочу твою думку знати.
Для мене погляд твій - орієнтир,
Ти поряд - я неначебто невіглас.
Як досконалість - внутрішній твій зір,
Мені сказав ти, - я почув, - все збіглось.
Та не без слуху я - і камертон
Почую, все ж таки, по умовчанню.
Ведмідь на вухо наступив, не слон, -
І це не безнадійно, хоч печально.
Мене твій погляд теж не омине.
Світ абсолютного існує слуху.
Тебе задіне щось, - чипля й мене
Й накриє, начебто по самі вуха.
Кого молить, кого благать?
Десь все-таки існують вищі сили!
Життя людське найвище із багатств!
Чи ми багатства іншого просили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Як у тебе? Все в порядку?
Та й у мене також, наче
Все в порядку, бо однако
Гірше буде, не заплачу.
Та й в тобі я теж упевен, -
Сльози вичавить не зможе
Всі злощастя ці щоденні, -
Нервам, спокою загроза.
Будьмо, вистоїмо друже,
Бо в мені ти певне також.
Встояли на чорній смузі
Й далі втримаємось якось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
І слава Богу, що живий!
І бачу сон, - повільно дихаю
І сплю у хаті, де під стріхою
Сімейка мешкає птахів,
Як зграйка мрій моїх, надій.
І мабуть, я давно хотів
В цій хаті оселитись і радів
Вдихати вранішнє повітря
І відчувать себе на вістрі
Подій весни, її світлини
Сприймати щирою душею
І брати участь разом з нею
У новому творінні світу
І паличку чарівну літу
Вручити разом з заповітом.
Бо я давно-таки хотів
Пташок почути гомін, спів
За крок від саду і за крок
Від щастя, тихого спокою,
Бо я ж такого не накоїв
В житті страшного все ж нічого,
Щоб відвернуть від себе щастя ,
Щоб споглядати, хай не часто,
Зорю ранкову і вечірню.
Та треба зачиняти щільно
Всі двері від усяких лих,
Від заздрісних очей чужих,
Від привітань і слів нещирих
Щоб зберегти все до дрібниці
І радість, й спокій у скарбниці
Душі з надією і вірою,
Що може, ще комусь згодиться,
Воздасться те тією ж мірою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
І куди моя юність поділась ?
Чи сховалась в вишневім садку ?
І веде себе, наче невіглас,
Мабуть, марно гукати, - Ау! -
Не схопити за руку, - Куди ж ти? -
Ач, яка невловима, вертка...
Час ще може не так закрутити
Долю, що як пір'їна легка.
Загубилася десь її посмішка,
Що на зустріч летіла всьому,
Що здалось заохоченням, поміччю,
Не задумуючись, - А чому?..-
Чи завжди проявляла довіру,
Чи весь час вона в мріях була ?
Часто в далі дивилась зневірливо,
Мов уже все життя прожила.
Зараз це називають - депресія, -
Юність - здобич для неї легка,
Коли підлість полює за чесністю
І мерзота - відвертість ляка.
Не вбоїсь, моя ніжная юносте,
Злісних тіней по всяких кутках!
Хай душею ясною відчуєш ти
Під собою освітлений шлях!
Честь і Совість - твої вірні друзі,
Поводир - твоя перша Любов,
Ми зустрінемось, вірю, невдовзі,
Бо я чую, що ти - моя кров!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Помовчимо і пом'янемо
Ми тих, кого вже не побачимо,
Згадаємо їх поіменно,
Попросимо у них пробачення,
За те, що не було нас поряд,
Не помогли в скрутну годину.
Їм лихо дихало у спину
І був смертельний в нього погляд.
І наші не зійшлися зорі,
Дороги розійшлися спільні...
Всі проти нас злощастя в змові
Зійшлись, мов по дзвінку мобільному.
Чи ми молили мало Бога,
Щоб доля всіх оберігала.
Чи йшли молитви наші довго
Чи, може, їх не вистачало
І діяли наполовину?
Всю душу ми не вклали, схоже.
Чи зняти нам з душі провину
Словами: "Все це воля Божа!"
P. S.
І скрутно на душі й болітиме
Вона, і скільки - невідомо .
І будемо ми наче сироти,
Коли повернемось додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Меня удивляло уменье играть
На горне, трубе и на той же валторне
Как мячики, щёки на всю надувать,
Из воздуха звуки затем извлекать,
Чтоб звуки такие же выдуть повторно.
Всегда удивляло уменье играть,
Умение губы раскатывать так,
Чтоб звуки все были исполнены смысла.
Из воздуха музыка - это немыслимо!
Что ж я не способен на это никак?
О как я жалею, что из ничего
Извлечь не могу я чудесные гаммы,
Могу дуть на воду я, на молоко,
В мою это тоже не входит программу.
Завидовал тем я, (что стоит того)
Кто музыку мог извлекать неустанно
И в чём-то дойти до предела, до грани,
Где, кроме мелодии, нет ничего,
Где слышатся звуки мажорно-печальные,
Как-бы за пределами материальными.
В пространстве - мелодии, музыки дух
Витает, - то ль ветер, что сам ниоткуда.
Но кто, абсолютный имеющий слух,
Услышал бы в том абсолютное чудо.
Не трубы ль вовсю протрубили, - когда
Носился над хаосом Дух и над водами,
Когда и волхвам указала звезда
Дорогу к младенцу богоподобному.
Когда прогремели они в унисон,
Не пал ли от этого Иерихон?
И разве они не трубили тревогу,
Когда дикий зверь вылезал из берлоги?
И станут трубить не они ли в день Судный?
Те трубы, наверно, и мёртвых разбудят.
И звуки трубы, - то не зов ли Судьбы?
В ком серце не дрогнет от звуков трубы?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987022
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2023
І я побачив - небо, поле,
Ліс синьо-жовтих прапорів, -
Їх тисячі, - і спільна доля,
В тих, що недавно були в грі,
У тій, яка життям зоветься.
Та розгорнулась гра - на смерть.
Що найдорожчим було серцю,
Могло навік розбитись вщент.
О Боже, скільки молодих
Сердець давно уже не б'ється !
Йде вічна битва із нашестям
За майбуття, за нас живих,
За волю і за долю гідну,
За землю і за кожен метр
Її. Усі думки - про рідних,
Щоб все ж не думати про смерть.
Чи ми гадали, - до нас лихо
Налізе нагло звідусіль?..
Жили ж бо мирно собі, тихо,
Були завжди і хліб, і сіль.
Комусь же поряд не жилося
Спокійно на землі своїй.
Гнійник прорвався, як здалося,
І хлинув весь до нас той гній.
Від заздрощів, мабуть, і злості,
Геть пропаливши наскрізь дно,
Всієї нечисті, не в гості,
Зайшло нелічене число.
І ліс отой мені б не бачити, -
Реальність серце розрива...
Над ним хмаринки білі, - начебто
Стоять уже не день, не два,
Мов душі сонячні, пресвітлі,
Застигли, мов незрушні плити.
Чи в світі кращі є світи?
І як це поле перейти?
P. S.
Малюю серце не червоним,
А в колір неба і полів.
Над полем, наче, чую дзвони,
Незламні, бачу, йдуть загони
І шлях їх - від Дніпра до Дону,
І праведний в очах їх гнів.
Та бачу сльози матерів,
Дітей, всієї України -
Від моря, від степів до гір.
Хай щезне ворог,
Щезнуть війни !
За нами СВІТЛО, ВОЛЯ, МИР !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
В період, коли розквітають каштани,
Алеї освітлені вдень і вночі,
Уже і не знаєш, чи пізно, чи рано,
Лиш світяться бра, хоч лічи не лічи.
При світлі їх можна і вірші писати,
Присвячувать друзям і ще будь-кому
І згодні ще довго вони не згасати,
Щоб вповні весну освітляти саму.
Коли ще дрімає у темряві місто,
Постійно так затишно світяться бра,
Усім надсилати лиш радісні вісті
Здається, прийшла найзручніша пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Поет не всякий має Музу персональну.
На все життя обрати Музу, що найважче?
По-перше, - якось треба стати геніальним,
По-друге, - вибрати із Муз одну найкращу.
Для Данте Музою прийшлася Беатріче,
Петрарка все присвячував одній Лаурі.
Скільком поетам ніби і сказати нічого,
І не зустріли підходящої натури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Та що ж ви за люди такі,
Що наскрізь безтямні і кончені ?
Ні, мабуть, не люди.
Ви нелюди, ви антилюди!
Ви інші якісь планетяни нехрещені,
Напевно із тих, додатково заселених
Таємно Тунгуським метеоритом
Із зірки незгаслої Вічного Зла.
Ви зомбі, ви роботи-вбивці,
В вас запис в програмі один -
Руйнування і знищення.
Це ваша звичайна подоба.
Чекати другого від вас безнадійно.
Та може, колись у майбутньому
У лісі щось здохне,
І рак на горі коли свисне,
І може, вже ваші нащадки
Покаятись раптом захочуть
І стануть хапати за ноги,
За поли навколішках,
Чи так, навкарячках, -
Мов, невинуваті ні в чому ,
Простітє-пробачте,
То біс нас попутав
І демони душами
нашими оволоділи,
Як рабів посилали
вбивати і руйнувати,
Бо не відали ми, що творили.
А чи буде прощення тоді? -
Великі є сумніви в тому,
Бо діявся злочин за злочином
І творилось злочинство ще більше,
Немов ланцюгова реакція.
Яке ж може бути прощення?
Хіба що, лиш Божа рука
Щось вдіяти зможе , -
Якусь справедливість
І якесь милосердя,
Якщо воно буде доречним.
Амінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
День насичений, як розчин.
Щось-таки роблю я, наче
Віддаю борги і здачі,
Може, хтось все це наврочив.
Співчуваю я Сізіфу,
Та один у нього камінь.
Стільки справ без передиху
Я зробити маю намір.
Не дотягуються руки,
Та і валиться із рук все.
І робить візьмешся, - мука,
Хоч би щось із місця зрушить.
Від депресії є ліки,
Та найкращі ліки - праця.
І отак тягни довіку
Свою лямку без овацій
І без стимулів, без лаврів.
Вічний побут - це не сцена
І ніхто не крикне - Браво! -
Де ж моя ти, Мельпомена?!
Розтрощивсь кохання човен
Не один об побут-скелю.
В кого запитати: - Чому
Не підскочиш вище стелі?
Не пробити стіну лобом,
Може, ще щось в тому ж стилі?
Чом на шиї камінь-побут
Тягне в метушню, як в омут?
Чи оте зробити встигнеш,
Щоб воно запам'яталось?
Чим пишатись зможуть внуки:
- Ось оце його зосталось,
Що зробили розум, руки,
Це його картини, вірші,
А це те, у що він вірив,
Це душі терзання вічні,
А ось те, що душу гріло! -
Та кому до того діло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Шумів будинок, переповнений життями,
Були турботи, радість - усього вдостатку,
Та лихо довело всіх до нестями,
Кудись поділись всі, одні зостались згадки.
Недавно ще було, - в дворі і сміх, і гомін,
Когось пісочили, перемивали кості
І раптом стихло все, лишився спомин, -
Як часто залюбки навідувались гості.
По сходинках щербатим тіні лиш блукають.
Дзвони, чи стукай в двері - все однаково.
З ким привітатись і кому подякувать, -
Хтось закордоном, інші місто захищають.
Мовчить будинок - значить є на те причини
І лавочки весь час скучають біля дому.
Будинок потемнілими очима
Утупився у далі темні й невідомі.
Прослухає надвечір жаб'ячі оркестри всі
З захопленням, і на сирени не зважає.
Він переможні бачить уві сні процесії,
Щоб всі вернулися додому - загадає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023